Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін




Сторінка21/35
Дата конвертації14.04.2016
Розмір3.9 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   35

ТЕМА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: ХРОНІЧНІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ. ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С.



Актуальність теми

Зростання та поширення у світі інфекцій, спричинених HCV та іншими збудниками хронічних вірусних гепатитів, надзвичайно висока частота їх негативних наслідків обумовлюють актуальність вивчення не тільки патогенезу, клінічних форм, а й лабораторної діагностики, лікування, ускладнень та наслідків цих хвороб. Не менш третини інфікованих HCV хворіє на ХВГ, ЦП та ГЦК.

Найчастішим чинником ХВГ, у тому числі й в Україні, на разі вважається саме HCV, який, в залежності від субтипу, викликає хронізацію хвороби у 60 – 90% випадків. Цим збудником інфіковано, за різними оцінками, від 250 до 400 млн. населення планети, серед яких не менш, як у 170 млн. є ознаки хронічного ураження печінки, із них щороку гинуть більше 10 млн. Якщо не прийняти невідкладні заходи, то через 10 – 20 років смертність від HCV – інфекції та її наслідків збільшиться в 3 рази і значно перевищить цей показник при ВІЛ - інфекції. За цей час, згідно прогнозів ВООЗ, ХГС стане головною проблемою національних органів охорони здоров’я.

Значну проблему для охорони здоров’я всього світу становить хронічний гепатит В. Згідно оцінок експертів ВООЗ, лабораторні ознаки контакту зі збудником цієї інфекції мають близько 4 млрд населення планети, а самим збудником на разі інфіковано майже 400 мільйонів людей. Від захворювань печінки, спричинених вірусом гепатиту В, у світі щороку помирає від 1,5 до 2 млн. хворих, у тому разі лише від ГЦК – 500 000 – 600 000 чоловік (5 місце серед летальності від злоякісних пухлин). Наслідки HBV-інфекції серед усіх причин смерті займають 10 місце у світі. В Росії поширенність HBV-інфекції є середньою у світі й коливається від 2 до 7%. В Україні носіями вірусу є близько 1 млн осіб й, на відміну від країн Північної Америки та Європи, немає значного зниження захворюваності на гострий ГВ.

Актуальність ВГD обумовлена значним поширенням вогнищ інфекції у країнах Південної Америки, Центральної Африки, Балкан, Південної Європи, Близького Сходу та деяких регіонах Росії. У деяких країнах, в тому числі й досить популярних серед туристів (Кенія, Єгипет, Турція, Венесуела, Південна Італія) від 20 до 60% хворих на ХГВ водночас мають маркери й HDV – інфекції. Приблизно 5 – 10 % хворих на інтегративний ХГВ („носіїв HBsAg”), тобто від 20 до 40 млн населення Землі, інфіковані HDV. До зони з високою ендемічністю HDV – інфекції відносять Румунію, південь Молдови та деякі регіони Росії (Якутія, Тува). У Білорусі, у регіонах Росії, що межують з Україною, рівень „носійства” HDV складає від 1,5 до 4,3 %. Серед хворих на гострий ГВ у Москві маркери HDV – інфекції виявляли у 7,4 %, у Молдові – у 28,9%, у Білорусі – в 75%. В Україні поширеність ВГD є відносно низькою й коливається у Києві від 1,8 до 3, 6 % серед дорослих хворих на ХГВ, що не вживають наркотики й неінфіковані ВІЛ. Але у Східній Україні коінфекція HDV реєструється у 5 – 7,8% випадків, суперінфекція – у 14,9 – 22,6 %.

Обстежують та лікують хворих на хронічні вірусні гепатити не тільки інфекціоністи, але й дільничі терапевти, лікарі сімейної медицини, швидкої та невідкладної допомоги, гастроентерологи. Враховуючи широку поширеність випадків хвороби, професійний характер захворюваності на ГВ й ГС, можливість фульмінантного розвитку деяких ВГ, вміти вчасно діагностувати, лікувати та запобігати їх прогресуванню має кожен лікар будь-якої спеціальності.


Студент повинен знати:

  • визначення понять „гострий та хронічний ВГ”, „специфічні маркери ВГС”; „ лабораторні показники цитолізу”; „ лабораторні показники холестазу”, „ лабораторні показники мезенхімально – запального синдрому”, „ лабораторні показники тяжкості ВГС”, „ лабораторні ознаки розвитку печінкової недостатності у хворих на ХВГ”, «предиктори успіху противірусної терапії хворих на ХВГ»

  • сучасні погляди на етіологію, патогенез хронічних ВГ та їх найпоширеніших ускладнень, несприятливих наслідків;

  • клінічні класифікації хронічних ВГ та їх ускладнень;

  • особливості лабораторної діагностики та лікування , частоту і характер ускладнень та несприятливих наслідків перебігу при різних ХВГ залежно від їх етіології;

  • принципи специфічної та неспецифічної лабораторної діагностики ГС і хронічних ВГ, їх ускладнень;

  • принципи найбільш необхідної інструментальної діагностики ХВГ.


Студент повинен вміти:

  • дотримуватися основних правил особистої профілактики ХВГ при роботи біля ліжка хворого;

  • провести профілактичні заходи, що запобігають зараженню інших осіб;

  • зібрати анамнез, властивий для ГС і інших хронічних ВГ;

  • провести клінічне обстеження хворого на хронічний ВГ;

  • призначити необхідне лабораторне та інструментальне обстеження, дати інтерпретацію отриманих результатів для обґрунтування заключного клінічного діагнозу згідно клінічної класифікації;

  • сформулювати попередній діагноз відповідно до існуючих класифікацій, обґрунтувати його відповідно до даних епіданамнезу, анамнезу захворювання, об’єктивного огляду;

  • провести диференціальну діагностику з іншими подібними інфекційними та неінфекційними хворобами;

  • скласти план обстеження та лікування залежно від виду патології та клінічної форми, особливостей перебігу та ускладнень, що виникли, преморбідного фону;

  • призначити лікування хворим з різними формами хронічних ВГ з урахуванням тяжкості перебігу, стадії хвороби, її фази й можливих ускладнень;

  • призначити лікування невідкладних станів, які виникають у хворих на хронічні ВГ;

  • надати допомогу при виникненні невідкладних станів, властивих для ХВГ


Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна

Знати

Вміти

Попередні дисципліни

Мікробіологія

Властивості збудників, методи специфічної діагностики ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV.

Інтерпретувати результати специфічних методів діагностики ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники

лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо)



Оцінити дані лабораторного обстеження

Патофізіологія

Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного ґенезу

Інтерпретувати патологічні зміни за результатами клінічного та лабораторного обстеження

Імунологія та алергологія


Основні поняття предмета, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини

Оцінити дані імунологічних досліджень


Епідеміологія

Епідемічний процес (джерело, механізм зараження, шляхи передавання) при ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, SEN, TTV;

поширеність патології в Україні і світі



Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку інфекції

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Проаналізувати отримані дані

Клінічна фармакологія

Фармакокінетику та

фармакодинаміку, побічні ефекти засобів патогенетичної та симптоматичної терапії



Призначити лікування залежно від ступеня тяжкості перебігу, індивідуальних особливостей хворого.

Виписати рецепти





План та організаційна структура заняття.

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Методи контролю та навчання

Матеріали медичного забезпечення

Час в хв

  1. Підготовчий етап

  • організація заняття

  • визначення учбових

цілей та мотивація

рівня знань і навичок

Письмові відповіді у вигляді тестового контролю формату А, перевірка тестів


Матеріали тестового контролю


15

  1. Основний етап


Формування професійний вмінь і навичок

  • зібрати анамнез

захворювання

  • зібрати анамнез життя та

  • епіданамнез

  • провести огляд хворого по органах та системах

  • провести аналіз лабораторних даних

  • обґрунтування клінічного діагнозу згідно класифікації

  • провести диференційну діагностику

  • провести оцінку лікарських призначень.

Обхід у відділенні хворих з викладачем, клінічний розбір хворих та/або історій хвороби з обґрунтуванням діагнозу.

Самостійна робота студентів біля ліжка хворого (при наявності хворих з необхідною патологією).


Робота з методичною документацією.

Самостійна робота студентів.

Методичні матеріали.




Хворі на гострі та хронічні ВГ, історія хвороби.

Орієнтована карта-інструкція для проведення курації за темою.


Історії хвороби, виписки, екстрені повідомлення.

Інструкції, алгоритми професійні, наочні матеріали.

Історії хвороби, додаткова література, посібники, монографії.


60
  1. Заключний етап

  • контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок

  • підведення підсумків заняття

  • домашнє завдання

Вирішення клінічних та ситуаційних задач.

Клінічні та ситуаційні задачі.

15


Тести для визначення початкового рівня знань.

1.До якої родини відноситься збудник ГС:

А. Риккетсії

Б. Віруси

В.Спірохети

Г.Найпростіші

2.Який характер жовтяниці у хворих на ГС:

А. Паренхіматозна

Б.Обтураційна

В.Гемолітична

Г.Гемолітична й паренхіматозна.

3. Який характер жовтяниці у хворих на ВГВ:

А. Паренхіматозна

Б.Обтураційна

В.Гемолітична

Г.Гемолітична й паренхіматозна.

4. В основі патогонезу якого ХВГ, що може перебігати з жовтяницею, лежить ураження гепатоцитів активованими лімфоцитами:

А.ВГС


Б.ВГА

В.ВГG


Г.ВГВ

5.При якому ВГ з парентеральним механізмом передачі можливий розвиток гострої печінкової енцефалопатії:

А. ВГД


Б. ВГС

В. ВГG


Г. ВГА

6.При якому ВГ найчастіше розвивається цироз печінки:

А. ВГС


Б. ВГВ

В. ВГЕ


Г. ВГА

Еталони відповідей: 1- В; 2- А; 3- Г; 4- Г; 5- А; 6- А
Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань

У двадцятивосьмирічного реаніматолога, якому 2 роки тому заборонили донорство внаслідок появи у його крові HBsAg, з’явились швидко зростаючі слабкість, артралгії, нудота, анорексія, гарячка до 38, 50 С, а через 4 доби – яскрава жовтяниця, блювота, безсоння, запаморочення, носова кровотеча, незначні тахікардія, значне збільшення селезінки, печінки, болючість при підвищеній щільності її краю. При огляді на 10 – й день хвороби: збуджений, неадекватний, яскрава жовтяниця, болюча, тістоподібна печінка, що пальпується під реберною дугою, тахікардія, артеріальна гіпотонія. З’явився асцит. У крові – помірний нейтрофільний лейкоцитоз, ШОЕ 20 мм/год, незначно переважає прямий білірубін, АлАТ – 4650 ОД/Л, АсАТ – 5240 ОД/Л, тимолова проба - 22 ОД, креатинін – 90 мкмоль/л., сечовина 1,6 ммоль/л, альбумін 18 г/л, глобуліни – 33 г/л, γ – глобуліни – 34%, протромбіновий індекс –32 %.

1.Попередній діагноз. 2. План обстеження. 3. План лікування.
Рекомендована література.

Основна:


  • Ж.І. Возіанова Інфекційні і паразитарні хвороби. Київ “Здоров‘я”, 2001, т.1.

  • Ж.І. Возіанова Інфекційні і паразитарні хвороби. Київ “Здоров‘я”, 2002, т.3.

  • Диференційна діагностика жовтяниць //Методичні рекомендації / Укладачі: Возіанова Ж.І., Шкурба А.В., Корчинський М.Ч., Печінка А.М. - Київ.: МОЗ України, УЦНМІПЛР, НМУ ім. Богомольця, 2002 – 28 с.

Допоміжна:

  • Балаян М.С., Михайлов М.І. Енциклопедичний словник - вірусні гепатити. Російсько – українське видання /за редакцією Б.А. Герасуна. – Львів: ЛДМУ, 2000—584 с.

  • Вірусні гепатити /Харченко Н.В., Порохницький В.Г., Топольницький В.С. // К.: Фенікс, 2002.—296 С.

  • Инфекционные болезни: Учебник для медицинских вузов /Под ред. Ю.В. Лобзина. – СПб.: СпецЛит, 2001. – 543 с.

  • Майер К.-П. Гепатит и последствия гепатита: Практич. рук.: Пер. с нем. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 720 с.

  • Парентеральні вірусні гепатити: Навчальний посібник / за ред. Дзюблик І.В. - К. : ”Олпрінт”, 2005—168 С.



1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   35


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка