Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін




Сторінка25/35
Дата конвертації14.04.2016
Розмір3.9 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   35

ЕТАЛОНИ ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ: 1- 2; 2- 2; 3- 5; 4- 3; 5- 1; 6- 4



Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань

Хвора 52 років занедужала гостро, коли після ознобу температура тіла підвищилася до 39,8°С, з'явився головний біль, одноразово була блювота. У наступні дні зберігалася, незважаючи на прийом аспірину, висока постійного типу лихоманка, наростала сонливість. На 6-ту доба впала в безсвідомий стан. 10 днів тому приїхала з Африки, де була протягом 1 місяця. Об-но:Т-40,1°С. Без свідомості, виражене психомоторне збудження. Зіниці звужені, погано реагують на світло. Колінні рефлекси підвищені, позитивні симптоми Бабинского та Опенгейма. Шкіра бліда з лимонним відтінком, ціаноз губ. Склери іктеричні. Пульс 112 за 1 хвилину, слабкого наповнення. АТ- 90/60 мм.рт.ст. Тони серця глухі. Пальпується значно збільшена селезінка. Печінка помірно збільшена. У загальному аналізі крові низький рівень гемоглобіну.

1. Попередній діагноз 2. План обстеження 3. План лікування
Література


  • Ж.І.Возіанова Інфекційні та паразитарні хвороби, т 3.

  • Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред.Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007.

  • В.И. Покровський, С.Г.Пак та ін. Інфекційні хвороби та епідеміологія, ГОЕТАР МЕДИЦИНА, М, 2000 Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55

  • Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

  • Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959 с.

  • Лобан К.М., Полозок Е.С. Малярия .- М., 1987.-С.253

ТЕМА: «СИНДРОМ ТРИВАЛОЇ ЛИХОМАНКИ НЕЯСНОГО ГЕНЕЗУ. БРУЦЕЛЬОЗ. СЕПСИС».



Актуальність теми

Під т.з. «синдромом тривалої гарячки невідомого ґенезу» (СТГНГ) можуть маскуватися широке коло як інфекційних, так і неінфекційних хвороб. Насамперед доцільно визначитися з самим терміном СТГНГ. На сьогодні вважається можливим його використовувати як попередній діагноз, якщо лихоманка триває не менш ніж 5-7 діб, проведені рутинні лабораторні та інструментальні дослідження не дозволили встановити діагноз. Визначено, що серед причин СТГНГ можуть бути інфекційні хвороби, туберкульоз, онкологічні та гематологічні захворювання, сепсис та системні захворювання сполучної тканини. Треба зауважити, що в патогенезі багатьох інфекційних хвороб можливий етап «сепсису» (черевний тиф, менінгококцемія, псевдотуберкульоз, ієрсініоз, висипний тиф). Сепсис же визначають як поліетіологічне захворювання, часто викликане умовно-патогенною флорою. Однак у практичній діяльності, якщо у хворого реєструється СТГНГ, найчастіше проводиться цілеспрямована діагностика на виявлення саме інфекційних хвороб.

Щодо інфекційного ґенезу тривалих лихоманок перші серйозні дослідження були зроблені на острові Мальта англійськими лікарями. У 1886 р. Д. Бруц з селезінки солдата, загиблого від мальтійської лихоманки, виділив мікроорганізм, який отримав в чистій культурі. Цей мікроорганізм був названий «мальтійським мікрококом». З цього часу почалося системне вивчення бруцельозу. Захворювання на бруцельоз реєструється у всьому світі, особливо в регіонах з розвиненим тваринництвом. Висока чутливість до бруцельозу майже всіх сільськогосподарських тварин та легкість інфікування утруднюють контроль за цією інфекцією, а поліморфізм клінічних проявів утруднює діагностику.

До теперішнього часу не вирішена проблема лікування бруцельозу, оскільки збудник є внутріклітинним паразитом, що знижує ефективність антибактеріальної терапії. Бруцельоз не тільки позбавляє людину працездатності на тривалий час, але й приводить до інвалідизації.



Не менш важливе місце в інфектології займає проблема сепсису, що пов'язано з значною частотою захворювання, високою летальністю і значними економічними збитками. Термін «сепсис» - інтернозологічне поняття, що визначає динамічний стан, пов'язаний з генералізацією інфекційного процесу. Летальність при сепсисі досягає 40-70%. Все це обумовлює необхідність активного вивчення станів, що перебігають з синдромом тривалої лихоманки неясного генезу.
Студент повинен знати:

  • етіологію бруцельозу, сепсису; чинники патогенності збудника;

  • епідеміологію бруцельозу, сепсису;

  • патогенез;

  • клінічну класифікацію і клінічні прояви окремих форм захворювання;

  • патогенез і клінічні прояви ускладнень;

  • лабораторну діагностику бруцельозу та сепсису;

  • принципи лікування бруцельозу та сепсису;

  • принципи профілактики бруцельозу та сепсису;

  • тактику ведення хворих при невідкладних станах;

  • правила диспансеризації реконвалесцентів.


Студент повинен вміти:

  • дотримуватися основних правил роботи при обстеженні інфекційного хворого;

  • зібрати анамнез хвороби з епідеміологічними даними;

  • об'єктивно і системно обстежити хворого та виявити основні симптоми й синдроми бруцельозу, сепсису; обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного напряму хворого до стаціонару;

  • провести диференціальну діагностику бруцельозу, сепсису;

  • на підставі клінічного обстеження своєчасно розпізнати розвиток можливих ускладнень;

  • оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу (екстрене сповіщення в районне епідеміологічне відділення);

  • скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

  • оцінити результати лабораторного обстеження;

  • аналізувати результати специфічних методів діагностики залежно від досліджуваного матеріалу і термінів захворювання;

  • скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, періоду захворювання, наявності ускладнень, тяжкості стану хворого, алергологічного анамнезу, супутньої патології; надати невідкладну допомогу на до госпітальному етапі;

  • скласти план протиепідемічних і профілактичних заходів в осередку інфекції;

  • дати рекомендації відносно режиму, дієти, обстеження і спостереженню в період реконвалесценції.


Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна

Знати

Вміти

Попередні дисципліни

Мікробіологія

Властивості бруцел та інших, найбільш вірогідних збудників сепсису; методи специфічної діагностики сепсису, бруцельозу

Аналізувати результати специфічних методів діагностики бруцельозу і сепсису

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (загальний аналіз крові, сечі, біохімія крові, параметри КЛС, електроліти крові і т.д.)

Оцінити результати лабораторного обстеження

Патофізіологія

Механізми порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного походження

Аналізувати фізіологічні зміни за результатами лабораторного обстеження

Імунологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі; імунологічні аспекти формування хронічного процесу

Оцінити результати імунологічних досліджень

Епідеміологія

Епід. процес (джерело, механізми зараження, шляхи передачі, характеристика сприйнятливого організму). Географія даної патології в Україні та світі.

Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні і профілактичні заходи в осередку інфекції

Пропедевтика внутрішніх хвороб


Методи і основні етапи клінічного обстеження хворого


Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити клінічні симптоми і синдроми. Проаналізувати отримані дані.

Неврологія

Патогенез, клінічні ознаки полінейропатії та енцефалопатії

Провести клінічне обстеження хворого з ураженням центральної та периферичної нервової систем

Дерматологія

Патогенез, клінічну характеристику висипів

Розрізняти особливості висипів залежно від етіологічного чинника

Хірургія

Клініко-лабораторні та інструментальні ознаки ураження опорно-рухового апарату, гострої невідкладної хірургічної патології

Вчасно виявити і поставити діагноз гострих хірургічних ускладнень і надати невідкладну допомогу

Клінічна фармакологія

Показання, фармакокінетику, фармакодинаміку, побічні дії пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, карбопенемів, методи патогенетичної терапії

Призначити лікування залежно від тяжкості перебігу, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим харчування, дозу препарату, виписати рецепти

Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

  • ІТШ

  • інфекційно-токсична енцефалопатія

  • гостра ниркова недостатність

  • тромб-геморагічний синдром

  • набряк легень, гостра дихальна недостатність

  • набряк головного мозку

Вчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах:

  • ІТШ

  • ГНН

  • ГДН

  • НГМ

  • ТГС

Наступні клінічні дисципліни

Сімейна медицина

Патогенез, епідеміологію, клініку, особливості клінічного перебігу, наслідки бруцельозу, сепсису. Принципи лікування, профілактики

Проводити диференціальну діагностику, виявити основні клінічні синдроми, ускладнення, аналізувати лабораторні дані. Своєчасно госпіталізувати хворого в стаціонар. Надати необхідну медичну допомогу

Внутрішньопредметна інтеграція

Інфекційні хвороби

Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, клінічні особливості, лабораторну діагностику, можливі ускладнення бруцельозу, сепсису. Принципи профілактики, лікування, диспансерного спостереження

Проводити диференціальну діагностику захворювань з лихоманкою неясного генезу. Розпізнавати можливі ускладнення, аналізувати дані лабораторного обстеження. Складати план лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі


План і організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

(інструкції)



Час

(хвил.)


1. Підготовчий етап:

1. Організація заняття

2. Визначення учбових цілей і мотивація

3. Контроль початкового рівня знань

Зміст – дивися п. 2.1; п.2.2. «Учбові цілі»


11

Співбесіда, індивідуальне опитування. Тестовий контроль

Дивися п.1. «Актуальність теми»;

Дивися п.2. «Учбові цілі»

Питання для індивідуального опитування. Тести 2 рівня.


15

2. Основний етап

формування системи професійних вмінь і прийомів.

Зміст – дивися п.2.2.; п.2.3. «Учбові цілі»


3

Практичний професійний тренінг. Рішення різноманітних клінічних завдань

Курація тематичних хворих. Історії хвороб. Виписки з історій хвороб. Архівні історії хвороб. Ситуативні задачі 2-3 рівнів.

60

3. Заключний етап

1. Контроль і корекція рівня професійних знань та вмінь.

2. Підведення підсумків заняття.

3. Домашнє завдання з перерахованою тематичною учбовою літературою (основної і додаткової)



4

Індивідуальний контроль практичних вмінь і навичок. Аналіз типових помилок. Тестовий контроль.

Тести 3 рівня. Ситуативні задачі 3-го рівня.

15


Контрольні питання для індивідуального опитування:

  • 1. Визначення поняття “синдром тривалої лихоманки нез´ясованого генезу”.

  • 2. Характеристика джерела, шляхів передачі при бруцельозі.

  • 3. Фактори патогенності бруцел.

  • 4. Стадії патогенезу бруцельозу.

  • 5. Клінічна класифікація бруцельозу.

  • 6. Клінічна характеристика гострого бруцельозу.

  • 7. Клінічна характеристика хронічного бруцельозу.

  • 8. Клінічна характеристика резидуального бруцельозу.

  • 9. Характеристика лихоманки при бруцельозі.

  • 10. Наслідки бруцельозу.

  • 11. Методи специфічної діагностики бруцельозу, їх інтерпретація.

  • 12. Етіотропна терапія бруцельозу.

  • 13. Принципи патогенетичної терапії.

  • 14. Правила виписки хворих із стаціонару.

  • 15. Диспансерне спостереження за реконвалесцентами бруцельозу.

  • 16. Профілактика бруцельозу.

  • 17. Патофізіологічне визначення поняття «сепсис».

  • 18. Етіологічна структура сепсису.

  • 19. Шляхи передачі і вхідні ворота при сепсисі.

  • 20. Характеристика чинників патогенності при грам - позитивному і грам-негативному сепсисі.

  • 21. Стадії патогенезу сепсису.

  • 22. Клінічна класифікація сепсису.

  • 22. Характеристика основних клінічних синдромів сепсису, які визначають поліорганні ураження.

  • 23. Клініко-лабораторні ознаки, що характеризують поняття «сепсис».

  • 24. Ускладнення які розвиваються при сепсисі.

  • 25. План обстеження хворого на сепсис.

  • 26. Гемограма у хворого на сепсис.

  • 27. Методи діагностики сепсису та інтерпретація отриманих результатів.

  • 28. Принципи лікування хворого на сепсис.

  • 29. Клінічна характеристика невідкладних станів при сепсисі.

  • 30. Профілактика сепсису.


Тести для визначення початкового рівня знань.

1. Вкажіть критерії постановки діагнозу «сепсис»:

  1. підвищення температури тіла до 40°С

  2. запальні зміни в периферичній крові

  3. синдром системної запальної реакції та позитивна гемокультура

  4. позитивна гемокультура

  5. позитивна реакція на С- реактивний білок

2. Головним у патогенезі при грамнегативному сепсисі є:

  1. зниження рівня ендогенних гормонів

  2. наявність хронічних та супутніх захворювань

  3. дія ендотоксину

  4. висока вірулентність мікроорганізму

  5. зниження рівня кислотності шлункового соку

3. Джерелом інфекції при мальтійському бруцельозі є:

  1. хвора людина

  2. дрібна рогата худоба (кози)

  3. птахи

  4. гризуни

  5. риби

4. Найбільш характерний для бруцельозу тип гарячки:

  1. субфебрильний

  2. ундулюючий (хвилеподібний)

  3. постійний

  4. інтермітуючий

  5. поворотна гарячка

5. При гострому бруцельозі в гемограмі:

  1. лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз

  2. лейкопенія, лімфоцитоз, моноцитоз, еозинопенія

  3. лейкопенія, лімфопенія, моноцитоз

  4. лейкоцитоз, різко прискорене ШЗЕ

  5. нормоцитоз з різкою еозинофілією

6. Форми бруцельозу, при яких найбільш ефективна фізіотерапія:

  1. гостра

  2. підгостра

  3. хронічна

  4. всі форми

  5. резидуальна

Еталони відповідей до теми: 1- 3; 2- 3; 3- 2; 4- 2; 5- 2; 6- 3


Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань

У хворого Н. протягом 12 днів підвищення температури тіла до 38˚С, що супроводжується пітливістю, відчуттям жару. Загальне самопочуття не страждає. Хворий працює зоотехніком. Об-но: шкірні покриви вологі, пальпуються всі групи лімфатичних вузлів розміром до 5 мм. Під час пальпації живота визначається збільшення печінки і селезінки. Відмічаються болі у крижах та лівому тазостегновому суглобі.

1. Попередній діагноз. 2. План обстеження. 3. План лікування.
ЛІТЕРАТУРА З ТЕМИ ЗАНЯТЬ

Основна:


  • 1. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни.- Киев: Здоровье, 2001.-Т.3-с.224-256.

  • 2. Руководство по инфекционным болезням (Под ред. Лобзина Ю.В.-Санкт-Петербург: Фолиант, 2003.

  • 3. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред. Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007

  • 4. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. М. «Медицина», 1995, с.208-223.

  • 5. Бочоришвили В.Г. Сепсисология с основами инфекционной патологии. Тбилиси: Мецниереба, 1988.

  • 6. Интенсивная терапия. Под ред. В.Д.Малышева. М.: Медицина, 2002.

Додаткова:

  • 1. Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты.- СПб.: Специальная литература, 1999.-255с.

  • 2. Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей (Под ред. Покровского В.И. и др.)-М.: РАМН, 1994.-305с.

  • 3. Шуляк В.И. Сепсис. Определение, диагностическая концепция, патогенез и интенсивная терапия //Метод. рекомендации. – Запорожье. - 2005. – 30с.


Тема: ТРАНСМІСИВНІ ІНФЕКЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ УКУСИ КЛІЩІВ: ХВОРОБА ЛАЙМА; КЛІЩОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ.
Актуальність теми:

Трансмісивні інфекції – захворювання, основною умовою виникнення яких є наявність комахи – переносника, за її відсутності людина – носій інфекції – небезпеки для оточуючих не становить.

Розрізняють 2 типи трансмісивних захворювань: ендемічні та епідемічні. Визначають належність до тієї чи іншої групи наступні фактори:


  • зона розповсюдження основного джерела(резервуара) інфекції;

  • зона розповсюдження переносника(кліщі, москіти, комарі, блохи, воші та інші).

Хвороба Лайма( кліщовий бореліоз) є природно – вогнищевою інфекцією з трансмісивним механізмом передачі, у зв’язку з чим вона часто реєструється у різних куточках світу у вигляді спорадичних, рідше групових випадків. Для захворювання характерна літньо – осіння сезонність(травень – вересень), хворіють люди активного віку(20-50 років), пов’язані з роботою у лісовій місцевості(лісничі, звіролови, працівники тваринництва), а також туристи і збирачі лісових грибів та ягід. Хвороба реєструється у країнах Північної Америки, а також Європи, Азії та Австралії. В Україні захворювання реєструється на заході, а також на території Українського Полісся. Періодично випадки хвороби Лайма виявляються серед відвідувачів лісопаркової зони Києва та Київської області. Розповсюдженості хвороби сприяють постійна циркуляція збудника серед диких тварин, важкість проведення дезінсекції через технічні та матеріальні труднощі, висока чутливість людини до хвороби.

Клінічна актуальність кліщового бореліозу зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології, тривалістю перебігу інфекція, ознаками ураження багатьох органів та систем, складністю ранньої діагностики ( при спорадичних випадках більшість хворих потрапляє в інфекційний стаціонар не раніше 2 тижня хвороби), ризиком виникнення важких ускладнень.



Кліщовий енцефаліт – трансмісивна природно-вогнищева інфекція. Основними резервуарами та переносниками збудника є іксодові кліщі, додатковими - близько 130 видів гризунів та інших видів диких ссавців, а також деякі птахи. Зона проживання основних резервуарів збудника визначає межі вогнищ інфекції. Вогнища кліщового енцефаліту виявлені на Далекому Сході, в лісових районах Сибіру, Уралу, Європейської частини Росії, в Східній Європі, Скандинавії. Захворюваність кліщовим енцефалітом має сезонний характер (весняно-літній). Зважаючи на відносно невисоку інфікованість кліщів у природних вогнищах (1-3%, іноді до 20%), захворювання носить спорадичний характер. Можливі спорадичні випадки кліщового енцефаліту на території України, де природні вогнища розташовані у лісових районах Західної України та українського Полісся.
Студент повинен знати:

  • визначення трансмісивної інфекції, природно – вогнищевої інфекції, основні види переносників трансмісивних інфекцій;

  • етіологію системного кліщового бореліозу, кліщового енцефаліту та фактори патогенності збудників цих захворювань;

  • епідеміологію хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

  • патогенез хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

  • клінічні прояви хвороби Лайма за типового перебігу;

  • особливості клінічної картини кліщового енцефаліту;

  • патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень, прогноз хвороби Лайма, кліщового енцефаліту;

  • лабораторну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту, принципи лікування даних захворювань;

  • принципи профілактики;

  • тактику у разі виявлення випадку захворювання, підозрюваного на кліщовий енцефаліт чи хворобу Лайма;

  • правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

  • правила диспансеризації реконвалесцентів


Студент повинен вміти:

  • Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

  • Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

  • Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми хвороби Лайма, кліщового енцефаліту залежно від їх клінічних стадій, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар.

  • Оформлювати медичну документацію при підозрі на кліщовий енцефаліт та хворобу Лайма.

  • На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

  • Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу «хвороба Лайма», «кліщовий енцефаліт», (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення)

  • Скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого.

  • Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

  • Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики залежно від матеріалу і терміну обстеження

  • Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

  • Скласти план профілактичних заходів у вогнищі інфекції.

  • Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції.


Міждисциплінарна інтеграція

Дисципліна

Знати

Вміти

Мікробіологія

Властивості B. burgdoferi та ії сероварів, а також збудника кліщового енцефаліту; правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.

Проводити забір матеріалу для бактеріскопічного дослідження (крові, ліквору, відбитків тканин та органів), серологічного дослідження (крові, ліквору)

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.

Епідеміологія

Епідпроцес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі ) при хворобі Лайма, кліщовому енцефаліті); поширеність цих патологій в Україні і в світі.

Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції.

Імунологія та алергологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти хронічного патологічного процесу.

Оцінити дані імунологічних досліджень.

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).

Оцінити дані лабораторного обстеження.

Хірупгія

Клініко-лабораторні ознаки гнійно – запальних ускладнень. Правила надання невідкладної допомоги.

Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.

Клінічна фармакологія.

Фамакокінетіку та фармакодинаміку, побічні ефекти левоміцетину, ампіциліну, тетрацикліну та його похідних, еритроміцину, засобів патогенетичної терапії.

Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.


Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

  • ІТШ

  • Набряк та набухання головного мозку

  • Гостра дихальна недостатність

  • Інфекційний психоз

Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах:

  • ІТШ

  • Набряк та набухання головного мозку

  • Гостра дихальна недостатність

  • Інфекційний психоз

Наступні дисципліни

Сімейна медицина

Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, можливі ускладнення хвороби Лайма, кліщового енцефаліту. Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із хворобою Лайма, кліщовим енцефалітом. Розпізнати кліщовий енцефаліт, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.

Внутрішньопредметна інтеграція

Інфекційні хвороби.

Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку кінічних проявів, особливості клінічного перебігу, можливі ускладнення та лабораторну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту. Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику хвороби Лайма, кліщового енцефаліту з іншими інфекційними хворобами. Розпізнати кліщовий енцефаліт, його ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.


План та організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контролю, інструкції

Час

(хв.)

1. Підготовчий етап:

  1. Організація заняття

  2. Постановка учбових цілей та мотивація

  3. Контроль вихідного рівня знань

Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Навчальні цілі”





II



Співбесіда. Індивідуальне опитування. Тестовий контроль.

Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2 ”Навчальні цілі”


Питання для індивідуального опитування.
Тести 2-го рівня.



2. Основний етап

Формування системи професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Навчальні цілі”

III


Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних завдань



Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Ситуаційні задачі 2,3-го рівня.





3.Заключний етап

  1. Контроль і корекція рівня професійних навичок та вмінь

  2. Підведення підсумків заняття

  3. Домашнє завдання з переліком тематичної учбової літератури (основної, додаткової)

III


Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Тестовий контроль.



Тести 3-го рівня

Ситуаційні задачі 3-го рівня.






Контрольні питання для індивідуального опитування:

  • Що таке „трансмісивна інфекція”?

  • До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать хвороба Лайма, кліщовий енцефаліт?

  • Джерело інфекції при хворобі Лайма і кліщовому енцефаліті.

  • Шляхи передачі хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

  • Фактори патогенності Borelia burgdoferi.

  • Переносники хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

  • Стадії патогенезу бореліозу.

  • Основні симптоми в початковий період хвороби Лайма.

  • Місцеві зміни при кліщовому енцефаліті.

  • Якій стадії патогенезу відповідає початковий період хвороби Лайма?

  • Характеристика, термін виникнення місцевих змін при хворобі Лайма.

  • Патогенез гарячки при хворобі Лайма.

  • Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при кліщовому енцефаліті.

  • Опорні симптоми системного кліщового енцефаліту у період розпалу хвороби.

  • Зміни з боку серцево-судинної системи при кліщовому енцефаліті.

  • Ускладнення бореліозу.

  • Гемограма при хворобі Лайма, кліщовому енцефаліт.

  • Методи специфічної діагностики хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

  • Зміни у спинномозковій рідині при кліщовому енцефаліті.

  • Етіотропна терапія хвороби Лайма. Препарати, їх дози, шляхи введення.

  • Профілактика хвороби Лайма, кліщового енцефаліту.

  • Екстрена профілактика кліщового енцефаліту.

  • Особливості терапії при кліщовому енцефаліті. Препарати, дози, шляхи введення.

  • Правила виписки із стаціонару хворого на кліщовий бореліоз.

  • Екстрена профілактика хвороби Лайма.

  • Патогенез менінгеального синдрому при кліщовому енцефаліті.

  • Невідкладна допомога у випадку набряку та набухання головного мозку.

  • Тактика лікаря при підозрі на кліщовий енцефаліт.


Тести для визначення початкового рівня знань.

1. З якими захворюваннями можливе проведення диференційної діагностики кліщового енцефаліту:

  1. Лептоспіроз, Хвороба Лайма.

  2. Шигельоз.

  3. Хвороба Лайма.

  4. Хвороба Бриля.

  5. Вірусні гепатити.

2. Назвіть шлях передачі збудника при хворобі Лайма:
  1. Аліментарний.
  2. Контактно-побутовий.
  3. Статевий.

  4. Трансмісивний.

  5. Множинні шляхи.

3. Переносник віруса кліщового енцефаліту:

  1. Москіти.
  2. Блохи.

  3. Іксодові кліщі.

  4. Воші.
  5. Червонотілкові кліщі.


4. Збудником хвороби Лайма є:

    1. Borellia burgdoferi.

    2. Yersenia pestis.

    3. Salmonella typhi.

    4. Leptospira interrorgans.

    5. Yersіnia pseudotuberculosis.

5. Які місцеві зміни характерні для початкової стадії хвороби Лайма?

  1. Місцеві зміни відсутні.

  2. Формування бубону на місці укусу кліща.

  3. Формування кільцеподібної еритеми на місці укусу кліща.

  4. Формування папул на місці укусу кліща.

  5. Формування некрозу на місці укусу кліща.

6. Виберіть препарати для етіотропного лікування кліщового енцефаліту:

    1. Пеніцилін.

    2. Специфічний гама – глобулін.

    3. Рибавірин.

    4. Етіотропне лікування не проводиться.

    5. Меронем.



1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   35


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка