Про затвердження Державних санітарних правил та норм Я, Головний державний санітарний лікар України, Бобильова Ольга Олександрівна




Сторінка1/9
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.5 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.12.1999 N 46

Про затвердження Державних санітарних правил та норм

Я, Головний державний санітарний лікар України, Бобильова

Ольга Олександрівна, розглянувши рішення координаційної комісії

Головного санепідуправління МОЗ України по розробці нормативних

документів від 1999 року N ... щодо можливості затвердження

Державних санітарних правил та норм для морських та річкових

портів та керуючись Законом України "Про забезпечення санітарного

та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 )

П О С Т А Н О В Л Я Ю:
1. Затвердити Державні санітарні правила та норми для

морських та річкових портів.


2. Міністерствам, комітетам, іншим центральним органам

виконавчої влади, керівникам державних, кооперативних, колективних

та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від

відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим

особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав

прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до

керівництва та виконання.
3. Заступникам Головного державного санітарного лікаря

України, Головним державним санітарним лікарям Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного,

залізничного, повітряного транспорту, санепідустановам

Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ

України, Державного комітету у справах охорони державного кордону

України, Національної гвардії України, Служби безпеки України

прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до

керівництва та контролю за дотриманням юридичними та фізичними

особами санітарного законодавства.


4. Українському науковому гігієнічному центру Міністерства

охорони здоров'я України (А.М.Сердюк) видати цей нормативний

документ в необхідній кількості.
Перший заступник

Міністра охорони здоров'я,

Головний державний

санітарний лікар України О.О.Бобильова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Головного

державного санітарного

лікаря України

01.12.1999 N 46

7. Гігієна


7.4. Гігієна транспорту
ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ ПРАВИЛА І НОРМИ ДЛЯ МОРСЬКИХ

ТА РІЧКОВИХ ПОРТІВ ДСанПіН 7.7.4.-046-99
Галузь застосування
Державні санітарні правила і норми для морських та річкових

портів України призначені для керівництва в роботі працівників

проектних установ, підприємств, здійснюючих проектування,

будівництво, ремонт та експлуатацію морських і річкових портів.

Правила являються керівним документом для працівників

санітарно-епідеміологічних установ Міністерства охорони здоров'я

України, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний

нагляд на водному транспорті.


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Ці Санітарні правила поширюються на морські та річкові

порти, що проектуються, будуються, реконструюються і

експлуатуються в Україні.

Ці Санітарні правила набувають чинності з моменту їх

публікації.
1.2. Ці Санітарні правила укладені відповідно до

законодавства України щодо охорони здоров'я та Закону України "Про

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

( 4004-12 ) й поширюються на всі морські і річкові порти.


1.3. Виконання вимог цих правил обов'язкове для організацій і

підприємств Міністерства транспорту України, інших організацій,

підприємств, установ незалежно від форм власності та державної

приналежності.


1.4. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги та

норми до морських та річкових портів, експлуатація яких може мати

несприятливий вплив на стан здоров'я працюючих чи санітарні умови

проживання населення у зонах їх розташування або обмеження чи

зниження ефективності використання рекреаційних ресурсів.
1.5. Ці Санітарні правила та норми мають на меті попереджати

і усувати існуюче забруднення акваторій морських та річкових

портів, повітряного середовища над територіями, атмосферного

повітря й грунту, яке може призвести до несприятливого впливу на

здоров'я робітників, умови життя населення та використання

рекреаційних ресурсів.


1.6. Контроль за додержанням вимог цих Санітарних правил

здійснюється органами, установами і закладами санепідслужби

України згідно із Законом України "Про забезпечення

санітарно-епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).


1.7. Проектно-кошторисна документація на морські і річкові

порти, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції або

технологічного переобладнання, при наявності обгрунтованих

відхилень від діючих норм, правил, ДСТів та інструкцій після

набрання чинності цих Правил повинна бути узгоджена з органами

держсаннагляду.


1.8. Внесення будь-яких змін до погоджених із держсаннаглядом

проектів морських та річкових портів, що потребує додаткового

рішення органів держсаннагляду, що погоджували проект, або вищих

керівних органів держсаннагляду.


1.9. Приведення у відповідність із цими Правилами для

морських та річкових портів, що введені в експлуатацію до набрання

чинності даних Правил, здійснюється у плановому порядку,

погодженому з Міністерством транспорту України, а також органами

держсаннагляду.
1.10. Розташовані у морських і річкових портах об'єкти,

аналогічні відповідним промисловим підприємствам (ремонтні

майстерні, гаражі, вузли технологічного зв'язку, обчислювальні

центри, електростанції, котельні тощо) проектуються за Санітарними

нормами проектування промислових підприємств (СН N 245/71) та

іншими діючими на території України санітарними нормами й

правилами, якщо відносно таких об'єктів цими Правилами не

обумовлені спеціальні вимоги.


1.11. Порядок приймання морських та річкових портів до

експлуатації регламентується ДБН А.3.1.-3-94 "Приемка в

эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные

положения".


Відповідальність і контроль за виконанням Правил
1.12. Відповідальність за виконання вимог цих Правил

покладається на відомства, що експлуатують порти, пристані та

виробничі перевантажувальні комплекси (ВПК) і здійснюють їх

проектування, будівництво та реконструкцію.


1.13. Контроль за виконанням даних Правил покладається на

басейнові, портові і лінійні санітарно-епідеміологічні станції, а

за їх відсутності - на територіальні органи держсаннагляду згідно

з Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в

Україні ( 1109-99-п ).
1.14. Відомчий контроль за станом навколишнього середовища у

портах здійснюють санітарно-промислові лабораторії згідно із

Положенням про санітарну лабораторію промислового виробництва, а

там, де обсяг робіт для їх створення малий, - портові СЕС та їх

лабораторії.
2. ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ, НОВОГО БУДІВНИЦТВА,

РОЗШИРЕННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ПОРТІВ І ПРИСТАНЕЙ


2.1. Вимоги до території та генерального плану
2.1.1. Вибираючи територію для нового порту і розробляючи

генеральний план, повинні братися до уваги вимоги БНіП "Генеральні

плани промислових підприємств. Норми проектування", "Санітарні

норми проектування промислових підприємств", "Вказівки щодо

компонування морських портів", "Норми технологічного проектування

морських портів" та ін.

2.1.2. Проектуючи річкові порти необхідно враховувати вимоги

"Керівництва до проектування річкових портів" і "Галузеві вимоги

наукової організації праці, обов'язкові при проектуванні річкових

портів".


2.1.3. Вибір майданчиків і акваторії для будівництва

морського і річкового портів, пристані та пов'язаних із ними

обслуговуючих та допоміжних об'єктів, житлового і

культурно-побутового будівництва повинен провадитись відповідно до

проекту (схеми), планування та забудови даного населеного пункту,

який існує або розробляється, або схеми планування і генерального

плану даного промислового району.

2.1.4. Майданчик, що відводиться під будівництво порту і

портових об'єктів, а також селища при них, повинен, як правило,

відповідати санітарним вимогам із урахуванням:

- використання земельної ділянки у минулому;

- безперешкодного стоку атмосферних вод;

- розташування у незатоплюваній, підвищеній, незаболоченій

місцевості;

- його прямого сонячного опромінення і природного

провітрювання;

- розсіювання в атмосферному повітрі промислових викидів і

умов туманоутворення.

Рівень стояння грунтових вод повинен бути нижче забудови

підвалів (льохів) або ж повинні застосовуватись варіанти проектів

для водонасичених грунтів.

2.1.5. При проектуванні спеціалізованих портів, пристаней і

окремих ВПК, що переробляють вантажі, які характеризуються

шкідливим впливом на людей, необхідно керуватися вимогами ДСТ

12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація. Загальні вимоги

безпеки", ДСТ 19433-81 "Вантажі небезпечні. Класифікація і знаки

небезпеки, а також вимогами - у морських портах - Правил морського

перевезення небезпечних вантажів; Правил перевезення вантажів у

портах Укррічфлоту, керуючись вказівками Президента України від

1993 р. по перевезенню вантажів по р. Дніпро, а також вимогами

Дунайської конвенції по портах р. Дунай.

2.1.6. При технологічному районуванні порту необхідно

передбачити відокремлення ВПК для переробки вантажів, що пилять,

вони повинні розташовуватися на достатній відстані від інших

суховантажних дільниць, відстань між якими необхідно приймати не

нижче значень, вказаних у додатку 1 (окремо для морських і

річкових портів).

2.1.7. Взаєморозташування ВПК різного технологічного

призначення по відношенню до напрямку пануючих вітрів

рекомендується передбачити згідно з додатком 2.

2.1.8. Спільна переробка на одному ВПК вантажів, суміжне

розташування яких не передбачено додатком 1, не припустима. У

портах і пристанях із малим судноплавством (до 100 суден на рік)

переробка різних вантажів на одному ВПК провадиться за

домовленістю із місцевими органами держсаннагляду на водному

транспорті.

2.1.9. При технологічному районуванні порту і встановленні

спеціалізації ВПК слід враховувати, що для ряду вантажів можна

приймати аналогічні санітарні умови переробки (вугілля, руда і

таке ін.).

2.1.10. Санітарні розриви від відкритих складів вугілля або

інших вантажів, які пилять, до підсобно-виробничих будівель

(майстерні, гаражі та ін.) повинні бути не менш 70 м, а до

побутових будівель, приміщень - 25 м.

2.1.11. Під час вибору території і проектування порту

необхідно передбачити умови, при яких прилеглий до порту населений

пункт мав би вихід до моря, озера або водосховища (вище за

течією).


2.1.12. Річкові порти повинні розташовуватися поза зоною

санітарної охорони господарсько-питних водозабірних споруд і місць

організованого культурно-побутового водокористування, як правило,

нижче житлової забудови за течією річки.

2.1.13. На майданчику, що вибраний під будівництво порту,

повинні бути умови для забезпечення водою, відведення стічних вод,

для тимчасового зберігання твердих відходів.

2.1.14. На території, що затоплюється, забороняється зводити

будинки постійного типу (вокзали, майстерні і таке ін.)

2.1.15. Проект на будівництво нових, реконструкцію й

розширення діючих портів повинен вміщувати матеріали щодо захисту

навколишнього природного середовища, які передбачають заходи

забезпечення гігієнічних норм і правил, санітарної охорони

атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення

стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу і

промисловими відходами. Проект повинен передбачати сучасний рівень

організації технологічного процесу, що полегшує працю й забезпечує

найвищу продуктивність при вантажно-розвантажувальних роботах.

2.1.16. У проекті повинно бути передбачено випереджаюче

будівництво будинків і приміщень медико-санітарного призначення,

споруд, пов'язаних з їх захистом навколишнього середовища,

приміщень для культурно-побутового призначення, приміщень і

майданчиків для занять фізкультурою та виробничою гімнастикою.

2.1.17. За етапного введення в експлуатацію портових об'єктів

окремими пусковими комплексами повинні бути передбачені на кожному

етапі всі заходи для нормальних санітарно-побутових і безпечних

умов праці й захисту оточуючого навколишнього середовища.

2.1.18. Територія порту, ВПК повинна відповідати вимогам БНіП

"Правила виробництва і приймання робіт. Благоустрій території".

Причали, складські майданчики, вантажно-розвантажувальні фронти

автомобільного та залізничного транспорту, автошляхи, під'їзні та

пішохідні смуги повинні мати тверде, рівне, неслизьке покриття з

нахилами, що забезпечують стік води.

2.1.19. Генеральні плани пасажирських причалів, розміщення

будівель вокзалів, павільйонів, а також місць стоянки плавучих

пасажирських і вантажних дебаркадерів повинні розроблятися з

урахуванням даних проекту планування порту та забудівлі міста або

інших населених пунктів відповідно до Правил й норм планування і

забудови міст, вимог БНіП "Генеральні плани виробничих

підприємств. Норми проектування" вимог БНіП "Санітарні норми

проектування промислових підприємств", тимчасових санітарних норм

"Вокзали. Норми проектування".

2.1.20. На території порту не дозволяється зводити житлові,

торгові, культурно-побутові і медичні та ін. будинки, що не

пов'язані із виробничими процесами в порту та обслуговуванням

працівників порту, екіпажів і пасажирів. Проживання будь-якого

персоналу в порту та на пристані забороняється.

2.1.21. При проектуванні чи реконструкції порту повинно бути

передбачене виділення території для спеціального карантинного

причалу (дільниці), а також приміщення санітарно-карантинного

відділу (пункту). Карантинний причал (дільниця) повинен бути

ізольований від інших дільниць і розташований поблизу до входу в

порт.

2.1.22. Величина санітарного розриву між сусідніми



виробничими або службовими будинками порту, що освітлюються через

віконні отвори, повинна бути не меншою за висоту найбільшого з цих

будинків. Висотою будинку вважається висота від запланованої

позначки території до карнизу будинку.

2.1.23. При компонуванні порту варто враховувати і

необхідність постійного обміну води й попередження її застою в

акваторії порту й окремих її ділянках (ковшах, гаванях та ін.).

2.1.24. Судноремонтні майстерні порту і майстерні по ремонту

вантажно-розвантажувальних механізмів повинні розташовуватися на

відстані від місць руху пасажирів і технологічних комплексів по

переробці вантажів із додержанням відповідних санітарно-захисних

зон.
Санітарно-захисні зони


2.1.25. Райони порту, технологічні комплекси, окремі будинки

та споруди з технологічними процесами, які є джерелом шкідливих з

неприємним запахом речовин, що виділяються у навколишнє

середовище, а також джерелом підвищених рівнів шуму, вібрації,

ультразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот, статичної

електрики й іонізуючого випромінювання, належить відокремлювати

від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ), розміри

яких визначаються цими правилами.

СЗЗ розраховується від джерела, що генерує найнесприятливіший

фактор (пил, шкідливі речовини, шум, електромагнітні хвилі і

т. д.), до межі житлової зони у відповідності до розділів 2

"Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН

N 245-71.

2.1.26. При визначенні, уточненні розмірів кордонів СЗЗ від

джерел пиловикиду у портах, що мають технологічні комплекси по

переробці навалочних вантажів, необхідно враховувати

співвідношення середньої швидкості вітру кожного напрямку до його

середньорічної швидкості, яка характерна для конкретної місцевості

за формулою:
V х X

сер.


l = l -------------

0 V


сер. річн.
де l - розмір СЗЗ, що визначається у напрямі конкретного

румба;


l - встановлений розмір СЗЗ для портів, що мають

0

технологічний комплекс по переробці навалочних вантажів, згідно з



цими Правилами;

V X - середня швидкість вітру даного напрямку, характерна

сер.

для конкретної місцевості;



V - середньорічна швидкість вітру, що характеризує

сер. річн.

конкретну місцевість.

2.1.27. Порти й окремі портові об'єкти залежно від ступеня

шкідливості, якими вони впливають на оточуюче середовище з

урахуванням санітарної характеристики вантажів, що там

переробляються, їх обсягу, технології перевантажування й заходів

попередження шкідливих викидів в атмосферу, поділяються на 5

класів:

- I клас - СЗЗ шириною 1000 м;



- II клас - СЗЗ шириною 500 м;

- III клас - СЗЗ шириною 300 м;

- IV клас - СЗЗ шириною 100 м;

- V клас - СЗЗ шириною 50 м.

Клас I: СЗЗ розміром 1000 м:

1. Відкриті склади й місця розвантаження і зберігання

апатитового концентрату фосфоритного борошна, цементу та інших

вантажів, які пилять при вантажообігу понад 150 тис. т на рік (у

першу групу I, II, III класів не входять транспортно-технологічні

схеми із застосовуванням складських елеваторів, пневмотранспортних

та ін. установок, що виключають винос пилу вантажів (указані в I

групі I, II, III класів) у зовнішнє середовище).

2. Місця перевантаження і зберігання рідких хімічних вантажів

із зріджених газів (метан, пропан, аміак та ін.), виробничих

сполук галогенів, сірки, азоту, вуглеводнів (метанол, бензол,

толуол та ін.), спиртів, альдегідів та інших сполук.

3. Зачисні та промивально-пропарювальні станції,

дезінфекційно-промивальні підприємства, пункти зачистки суден,

цистерн, приймальноочисні споруди, що слугують для приймання

баластних і промивальних, що містять нафту, від спеціалізованих

плавзбирачів.

4. Причали і місця виробництва фумігації вантажів і суден,

газової дезінфекції.

Клас II: СЗЗ розміром 500 м:

1. Відкриті склади і місця розвантаження апатитового

концентрату, фосфоритного борошна, цементу та інших вантажів, які

пилять, при вантажообігу, меншому за 150 тис. т на рік.

2. Відкриті склади і місця перевантажування вугілля.

3. Відкриті склади і місця перевантажування мінеральних

добрив, азбесту, вапна, руд (крім радіоактивних) та інших

мінералів (сірки, сірчаного колчедану, гіпсу і т. ін.).

4. Місця перевантажування та зберігання сирої нафти, бітуму,

мазуту й інших в'язких нафтопродуктів і хімічних вантажів.

5. Відкриті та закриті склади і місця перевантажування пеку і

вантажів, які містять пек.

6. Місця зберігання і перевантажування дерев'яних шпал,

просочених антисептиками.

7. Санітарно-карантинні станції.

Клас III: СЗЗ розміром 300 м:

1. Відкриті склади і місця розвантажування і навантажування

вантажів, що пилять (апатитового концентрату, фосфоритного

борошна, цементу і т. ін.), при вантажообігу, меншому за 5 тис. т

на рік.

2. Закриті склади і місця розвантажування і зберігання



тарованого хімічного вантажу (добрив, органічних розчинників,

кислот та ін. речовин).

3. Наземні склади й відкриті місця перевантажування

магнезиту, доломіту та ін. вантажів, які пилять.

4. Склади рідких вантажів і тих, що пилять (аміачна вода,

добрива, кальцинована сода, лакофарбові матеріали і т. ін.).

5. Відкриті наземні склади і місця розвантажування сухого

піску, гравію, каміння та ін. мінерально-будівельних матеріалів.

6. Склади й дільниці перевантажування шроту, жмихів, копри та

іншої рослинної продукції, яка пилить, відкритим способом.

7. Склади перевантажування і зберігання утильсировини.

8. Склади перевантажування і зберігання мокросоленої

необробленої шкіри (понад 200 шт.) та ін. сировини тваринного

походження.

9. Дільниці постійного перевантажування худоби, тварин і

птахів.


10. Склади для перевантажування риби, рибопродуктів та

продуктів китобійного промислу.

Клас IV: СЗЗ розміром 100 м:

1. Склади і перевантажування шкірсировини (в тому числі

мокросолених шкір до 200 шт.).

2. Склади і відкриті місця розвантажування зерна.

3. Склади і відкриті місця розвантажування кухонної солі.

4. Склади і відкриті місця розвантажування вовни, волосу,

щетини та іншої аналогічної продукції.

5. Транспортно-технічні схеми перевантажування та зберігання

апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу та ін.

вантажів, які пилять і перевозяться навалом із застосуванням

складських елеваторів та пневмотранспортних або інших установок і

сховищ, що виключають винос пилу у зовнішнє середовище.

Клас V: СЗЗ розміром 50 м:

1. Відкриті склади і перевантажування зволожених

мінерально-будівельних матеріалів (пеку, гравію, щебеню, каменю та

ін.).


2. Дільниці зберігання і перевантажування пресованого жмиху,

сіна, соломи, тютюново-махорочних виробів та ін.

3. Склади, перевантажування харчових продуктів (м'ясних,

молочних, кондитерських), овочів, фруктів, напоїв та ін.

4. Дільниці зберігання й наливу харчових вантажів (вино,

олія, соки).

5. Дільниці розвантажування і навантажування рефрижераторних

суден і вагонів.

2.1.28. При реконструкції портів і портових об'єктів, які

розташовані у межах населених місць, розміри СЗЗ слід

встановлювати за рішенням МОЗ України.

2.1.29. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі

навколо портів у межах зовнішнього кордону санітарно-захисної зони

не повинен перевищувати рівня ГДК для повітря населених місць і

0,8 ГДК у районах зон рекреації.

2.1.30. СЗЗ від портів, ВПК, пристаней до санаторіїв,

будинків відпочинку, дитячих таборів, пляжів, лікувальних установ

і т. ін. повинна прийматися із збільшенням у 1,5-2 рази за

погодженням з місцевими СЕС або МОЗ України.

2.1.31. Розміри СЗЗ від ділянок порту, які є джерелом шуму,

встановлюються відповідно до акустичних розрахунків, проведених

згідно з БНіП "Захист від шуму", а від ділянок портів, які є

джерелами електромагнітних випромінювань - за "Санітарними нормами

і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів високих,

ультрависоких і надвисоких частот" СН N 2963-84.

2.1.32. Територія СЗЗ повинна бути влаштована, озеленена

відповідно до вимог БНіП "Генеральні плани промислових

підприємств" і "Технічні умови щодо проектування зелених насаджень

і санітарно-захисних зон промислових підприємств".

2.1.33. У ССЗ припускається розташування об'єктів порту, які

не забруднюють навколишнє середовище (пожежні депо, лазні,

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка