Проблема вибору в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір за романом Альбера Камю Чума




Скачати 223.98 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір223.98 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Державний навчальний заклад

«Почаївське вище професійне училище»

Методична розробка уроку світової літератури

на тему:

«Проблема вибору в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір (за романом Альбера Камю «Чума»)»

Підготувала викладач

Карпович Надія Іполітівна

Почаїв 2014

Вступ

Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу у ХХ столітті позначився на світоглядних та естетичних системах, на мистецтві й літературі. Адже там, де, як здавалося, панували правопорядок, мораль, релігія, раптом завирувала стихія, яку не можна було осягнути розумом: жорстока ринкова боротьба в промисловості, нищівні імперіалістичні та громадянські війни, соціальні революції, тоталітарні режими.

Сувора дійсність, невпевненість у майбутньому породжували песимістичні настрої; людина втрачала свою значимість, індивідуальність. Політична, ідеологічна й економічна кризи сприяли виникненню нових філософських теорій, глибокому структурному перевороту в естетичній свідомості та художній творчості, появі нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів.

Однією з найпоширеніших і найболючіших тем у літературі стала воєнна тема. Великий вплив на її розкриття в мав екзистенціалізм. Це літературна течія, яка набула найвиразнішого розвитку у Франції 30-40-х років. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланного трагізму людського життя – його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в «межовій» ситуації. Найяскравішими представниками цієї течії стали Ж.П.Сартр і А.Камю.

Письменники розуміли, що у ХХ столітті світова спільнота опинилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору залежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. А. Камю стверджував: «Ми живемо у світі, де треба обирати:стати жертвою чи катом. Цей вибір непростий. Мені завжди здавалося, що, по суті, немає катів,є лише жертви».

А.Камю не задовольнявся констатацією абсурдності буття, а прагнув знайти позитивне вирішення, дати відповідь на кардинальні питання: як і для чого жити. Важливим кроком на цьому шляху став роман «Чума». Письменника непокоїла позиція людини в невблаганній реальності буття. Автор шукає в людині ті сили, які піднімають її на бій проти зла, і знаходить їх в моральній природі людини.

В даній методичній розробці викладач розглядає проблеми, підняті французьким письменником в середині ХХ століття, які залишилися актуальними і в наш час: активне протистояння злу, моральність та аморальність, відповідальність за власний вибір. Ставлячи за мету розвиток творчого потенціалу дітей, формування навиків аналізу художнього твору, сприяння перетворенню духовних цінностей, закарбованих у літературному творі, в індивідуальний досвід учнів, автор використовує інтерактивні методи навчання в поєднанні з мультимедійними технологіями. При підготовці до даного уроку учні отримали випереджувальні індивідуальні та групові завдання:підготовка презентації на тему «Місто Оран», дослідження образів центральних персонажів твору. Під час проведення заняття викладач використовує такі інтерактивні методи, як евристична бесіда, рольова гра, робота в малих групах, літературна вікторина. Це допомагає пробудити пізнавальний інтерес учнів, активізувати розумову діяльність, підвищити активність, якість знань дітей з різними можливостями.

Подача нового матеріалу проходить у формі ток-шоу «Стосується кожного», де всі ролі, в тому числі і ведучого, виконують підготовлені учні. Гра вимагає від дітей зосередженості, уваги, знання тексту твору, вміння вести діалог. Наочне представлення матеріалу під час демонстрації презентацій, які містять ілюстративний матеріал, схеми, відкриває можливість задіяти, крім слухової пам'яті учнів, ще й зорову, логічну й механічну пам'ять.

Система повторення пройденого матеріалу передбачає розвиток умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти вчинки літературних героїв. Учні мають можливість в групах попрацювати над завданням, а після його виконання – презентувати, що, безумовно, підвищує якість знань.

Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона покликана вирішувати одне з найбільш важливих завдань сучасної освіти – формування людини з активною життєвою позицією, виховання почуття відповідальності за свій моральний вибір, прагнення до самопізнання та самовдосконалення.

Тема.Проблема вибору в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір (за романом Альбера Камю «Чума»)

Мета: розглянути систему образів роману А.Камю «Чума», простежити, як вирішується проблема вибору через їхні дії, вчинки; визначити життєві цінності кожного; розвивати вміння аналізувати образи героїв, добирати цитати, будувати діалог, монолог, робити власні висновки.

Виховувати активну громадянську позицію, гуманне ставлення до людей, почуття відповідальності за свій життєвий вибір.



Оснащення: портрет А.Камю, наочний матеріал (схеми, цитати, репродукції картин), комп'ютер, діапроектор, словник термінів (на столах учнів).


З несправедливістю або співпрацюють, або борються.

А.Камю
Тип уроку: ток-шоу «Стосується кожного»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Перевірка та аналіз виконання домашнього завдання.

  1. Літературний диктант зі взаємоперевіркою

  • Альбера Камю називали… («людиною злиднів і сонця»).

  • Письменник народився… (вМондові (Алжир).

  • Літературну відомість йому принесли твори… («Сторонній», «Міф про Сізіфа»).

  • Вищу освіту Камю здобув в … університеті (Оранському).

  • У роки Другої світової війни Альбер Камю брав участь у… (французькому русі Опору).

  • Роман «Чума» був написаний в … році (1947).

  • За жанром «Чума» Камю – це … (роман-притча).

  • Оповідь у творі ведеться від імені… (Ріє і Тарру).

  • В1957 році письменник став лауреатом … премії (Нобелівської).

  • Літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишилась наодинці з буттям, – це … (екзистенціалізм).



  1. Вікторина «Впізнай героя»:

«На вигляд років 35-ти. Середнього зросту. Широкоплечий. Обличчя майже квадратне. Очі темні, погляд прямий, вилиці видаються. Ніс великий правильної форми. Волосся темне, підстрижене дуже коротко… губи повні, майже завжди щільно стиснуті; засмаглий, з синясто-чорним заростом… Хода прудка. Переходить через вулицю, не сповільнюючи кроку».(Ріє)

«Невисокий, широкоплечий, з рішучим обличчям, світлими розумними очима, він, що носив костюм спортивного крою, справляв враження людини, яка знаходиться в гармонії з життям».( Рамбер)

«…доволі ще молода людина, огрядна, з великим, масивним, але худим обличчям, на якому різко виділялись густі брови…Життєрадісний, з незмінною посмішкою на губах, він, здавалося, віддавався усім розвагам, але аж ніяк не був їх рабом». (Тарру)

«…невисокий на зріст, але кремезний.Коли він схопився…за край кафедри… було видно лише щось чорне та широке, а вище дві червоні плями його щік, а ще над ними – окуляри в металевій оправі. Голос у нього був сильний та пристрасний…» (Панлю)

«Вузькоплечий, довгий, сутулий, з тонкими руками та ногами, пропаленими цигарками довгими вусами, він здавався старшим за свої 50 років…Якщо додати до цього портрету ходу семінариста…, та ще й застарілий запах підвалу і цигаркового диму, всі повадки особи незначної…» (Гран)


  1. Що таке чума?Які значення має це слово в назві твору?

Відповіді учнів

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Вступне слово викладача

Альбера Камю непокоїло не так зло саме по собі, як позиція людини перед лицем цієї невмолимої реальності буття, тому головним у творі стає трактування позачасових філософських проблем, серед яких центральною є проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір.Коли особистість зіштовхується із ситуаціями, де від неї очікують вибору,інколи це досить складно зробити. Саме тоді людина здійснює кроки у бік добра чи зла, творить «ситуаційні» цінності. Яким буде цей вибір, залежить від виховання, культури, ставлення до інших людей, до суспільства загалом, від внутрішнього духовного світу.Це і стане предметом нашої розмови на уроці. А проведемо ми його у формі відомого вам ток-шоу «Стосується кожного». Вести програму буде ведучий (називає прізвище та ім'я учня).



ІV. Робота над темою уроку .Засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок

  1. Презентація міні-проекту творчої групи учнів

Ведучий. Доброго дня всім присутнім в нашій студії! В ефірі ток-шоу «Стосується кожного», програма, що змінює життя.

Слайди №1-3.

Темою нашої сьогоднішньої зустрічі буде «Проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір». Людина приходить на цю землю, святу і грішну, аби пізнати світ, своє місце в ньому. Та часто шлях до пізнання сенсу буття, істини стає тернистим. Доля і Всевишній посилають тяжкі випробування, хвороби. Опинившись в межовій ситуації, людина стає перед проблемою вибору: як чинити? яким шляхом піти? Про існування проблеми вибору ми дізнаємося ще в дитинстві зі світу казок.



Слайд №4: репродукція картини Васнєцова «Витязь на роздоріжжі»

Бути чи не бути? Ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл терпіти,

А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,

Покласти край йому?



Слайд №5: ілюстрація до трагедії В.Шекспіра «Гамлет»

Гамлетівське питання – проблема морального вибору – вічне.

Перед проблемою морального вибору доля поставила і героїв роману А.Камю «Чума». Що благородніше: боротися з чумою, вступивши до санітарної дружини,чи триматися осторонь подій, які сталися в місті Орані? Відповідь на це запитання даватимуть лікар Бернар Ріє, політик Тарру, журналіст Раймон Рамбер, чиновник Жозеф Гран, священик отець Панлю, контрабандист Коттар.

Вони і стануть учасниками програми. Події у творі відбуваються в місті Орані. Що являє собою цей населений пункт? Наші кореспонденти побували в ньому. Ось їхні враження.



Слайд №6

Кореспондент. Перед нами звичайне провінційне місто. Усе в ньому, на перший погляд, раціонально впорядковано, продумано, пристосовано до потреб суспільного і індивідуального буття. Та воно якесь сіре, безлике, не квітнуть сади, стоїть нестерпна спека, задуха. «Місто без голубів, без дерев, без садів, де не почуєш ані хлопання крил, ані шелесту трави,- словом, без особливих прикмет». І люди теж «без особливих прикмет», люди «зачумлені» ще до того, як захворіли на чуму.

Слайд №7

«Найзручніший спосіб ознайомитися з містом – це придивитися до того, як тут працюють, як тут кохають і як тут умирають»,- говорить А.Камю. Оран – місто торгове, і його мешканці «цікавляться передусім комерцією, і головне – дбають, як самі кажуть, про зиск». Вони «працюють багато, але тільки для того, щоб забагатіти». Не приведи Боже тут захворіти, адже «коли весь люд по телефону або за столиками в кав'ярнях розмовляє про угоди, морські фрахти й дисконти», хворий відчуває себе зовсім самотнім. А свій вільний час – час, що їм лишився для життя, «оранці гайнують за грою в карти, у кав'ярнях та за балачками». Навіть коли вони кохають, то «через брак часу і бездумність» самі не знають про це.



Слайд №8

Ведучий. І ось на місто насувається лихо. З'явилось воно в образі першого здохлого пацюка, якого Ріє побачив на сходовому майданчику, згодом було кілька дохлих пацюків, а після цього – ціла скринька з огидними тваринами, яку ніс воротар. І мить найвищого напруження – тисяча трупів гризунів на вулицях Орана. Ця пошесть стала передвісником страшної трагедії – епідемії чуми.

Слайд №9:К. Джонсон «Жар «Чуми» Камю»

Більшість оранців були страшенно налякані епідемією, в їхніх серцях панував морок. «Товариство живих з ранку до ночі тряслося від страху, як би їх не витіснило товариство мерців». Проте серед них були люди, які знайшли в собі сили протистояти чумі.

Лікар Ріє одним із перших усвідомив критичність ситуації та зрозумів, що в такому становищі покладатися можна тільки на повсякденну працю, що «головне – це добре робити свою справу».

Зустрічайте головного оповідача роману лікаря Бернара Ріє.



Виходить учень, який готував характеристику образу Ріє.

Ведучий. Розкажіть нам, як все почалося.

Ріє. Вранці 16 квітня я, вийшовши зі свого помешкання, перечепився на сходовому майданчику об здохлого пацюка. Я неуважно відкинув його носком черевика і зійшов сходами вниз. Але на вулиці менеспинила думка: чого б ото пацюкові валятися у мене під дверима, і явернувся попередити воротаря… Увечері того ж дня я, перш ніж зайти до себе, зупинився в коридорі й почав намацувати в кишені ключі, як раптом з темного кутка вибіг, заточуючись, здоровенний пацюк, шерсть на ньому була мокра. Гризун спинився,ніби шукаючи рівноваги, перекрутився на місці і, кволо писнувши, упав додолу; з його вищиреного писка бризнула кров.

Ведучий.Так в місто прийшла біда. Що відчули ви, зрозумівши, що це – чума. Чи був страх?

Ріє. Я син робітника, з дитинства пройшов школу злиднів. Як лікар, я часто бачив смерть і не звик ховатися від неї.

Ведучий. Скільки це може тривати? Чи можна вберегтися від того, щоб не захворіти самому, адже дійової вакцини проти хвороби поки що немає?

Ріє. Навколо мене пітьма, і я спробую в ній щось побачити. Я не знаю, що мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі й потрібно їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа – лікувати їх. Я бороню їх, як умію, та й усе.

Ведучий. Поступово чума охоплює місто. Подив виливається в паніку, мешканці трусяться від страху й лихоманки. Місто змушене визнати: воно хворе на чуму, а отже, світ абсурдний і безглуздий. Зруйнувалися зв'язки, розірвалися ланцюжки, що пов'язували людей. Настала цілковита глухота: люди перестали чути й розуміти одне одного. «Здавалося, сама земля, на якій стояли наші будинки, очищалася від накопиченої в її надрах погані, ніби звідти виливалася на поверхню патока й набрякали виразки, що доти роз'їдали її зсередини».

Слайд №10: Арнольд Беклін «Чума», 1898р.

Чума поступово розповсюджувалася, захоплюючи всі райони міста, тож людей поглинала цілковита темрява незбагненності та ірраціональності буття. Мешканці зачумленого міста, усвідомлюючи свою самотність і ізольованість, водночас парадоксальним чином об'єднувалися у своїй покорі чумі: покірно опустивши голови, дослухалися до будь-яких проявів пошесті, її натяків.



Ведучий. Проте роман А.Камю не про тих, хто скорився долі. Більшість людей зрозуміла, що не можна стояти осторонь загальнолюдських проблем, слід активно протистояти чумі, боротися з нею, щоб вона не стала основою існування для людей, а нормальне життя не перетворилося на абсурд, хаос.

Вони розуміли, що зберегти в собі внутрішній стержень за будь-яких обставин – це засіб боротьби із чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, що всі його намагання врятувати хоч когось можуть бути марними. Для чого тоді це все?



Лікарю, скажіть, чим для вас є це нещастя?

Ріє. Нескінченною поразкою. Людським горем.

Ведучий. Ви щодня, наражаючи себе на смертельну небезпеку, обходите хворих,страждаєте, коли помирають пацієнти. Саме ви стійко й послідовно організовували лікарні, налагоджували карантин, керували санітарними дружинами. Це справжнє геройство.

Ріє. До чого тут, власне, геройство? Це не геройство, а звичайнісінька чесність. Може, ця думка здається вам смішною, але єдина зброя проти чуми – це чесність. Що вона таке взагалі, я й сам не знаю, але в моєму випадку певен: бути чесним – значить робити свою справу.

Ведучий. Але ж чуму вам подолати не вдається, вакцина не допомагає. Ваші зусилля, ваш ризик марні. Може, простіше примиритися, покластися на долю?

Ріє. Коли бачиш, скільки біди і горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, аби примиритися з нею.

Ведучий. Ще однією людиною, з чиїх уст ми дізнаємося про події чумного року в місті Орані, є мислитель Жан Тарру. Він багато років провів у боротьбі за права знедолених і з часом зрозумів, що ніхто не має права вбивати людей навіть в ім'я найвищих ідей. Тарру розуміє, що зло, а отже, і жертви – вічні, але протистояти злу можливо і треба. Він – наступний гість нашої студії.

Входить учень, який досліджував образ Тарру.

Ведучий. Що таке чума на ваш погляд?

Тарру. Мікроб чуми – це щось природне. Кожен носить його в собі. Не існує такої людини у світі, якої б чума не торкнулася. Все інше: здоров'я, непідкупність, навіть чистота, - все це вже продукт волі, і волі, яка не повинна давати собі перепочинку…

Ведучий. Розкажіть нам, чому ви стали політиком?

Тарру. Я син помічника прокурора. Батькові доводилося виносити і смертні вироки. Після того, як одного разу він взяв мене з собою до суду, де зачитав смертний вирок живій людині, я відчув доброту і близькість до цієї знедоленої особи і відразу до свого батька. Тоді я відрікся від благополуччя, сімейного затишку, чудової кар'єри заради пошуку правди і справедливості. Спочатку я активно втручався в політику, і не було такої країни в Європі, де б я не брався за зброю на захист знедолених.

Ведучий.В цьому ви бачили своє покликання?

Тарру .Я думав, що те суспільство,де я живу, ґрунтується на смертних присудах, отже, борючись проти нього, я борюся з убивством. Але, приєднавшись до революціонерів і втягнувшись в громадянську війну, я стикнувся з невблаганною жорстокістю. Мої друзі виносили смерті вироки й були впевнені, що ці кілька смертей необхідні, аби побудувати світ, де нікого не вбиватимуть.

Експерт. Знайомі слова…Адже Родіон Раскольников теж так уважав: «За одне життя – тисяча врятованих…Та й що значить …життя цієї жалюгідної старої? Не більше, як життя воші…». Але хто дав право одній людині засуджувати і вбивати іншу?

Тарру. Одного разу мені довелося бути присутнім під час розстрілу контрреволюціонера.Ось тоді я й зрозумів, що принаймі протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, що саме із чумою і борюся. Зрозумів, що я, хай і не безпосередньо, але засудив на смерть тисячі людей, що я навіть сам сприяв тим смертям, схвалюючи їх і принципи, які неминуче тягли їх за собою.

Ведучий. Але хіба можлива боротьба без жертв?

Тарру. От я й запитую себе: чи припустимо в ім'я будь-яких благ, нехай найбезкорисливіших і піднесених, що дають усім порятунок від страшних бід, переступати біблійну заповідь «не вбий»? Іколи поступитися хоч раз, то де межа дозволеного?

Ведучий.Що з'ясували ви для себе, ставши свідком жахливої епідемії й поведінки людей, які потрапляють в межову ситуацію?

Тарру. Мені достоту відомо,що кожен носить її, чуму, у собі бо не існує такої людини в світі, якої б вона не торкнулася, і ніхто не може зробити й кроку, не ризикуючи приректи ближнього на загибель. Людина чесна, що нікому не передає зарази, - це якраз та, яка ні на мить не сміє розслабитися.

Ведучий.Тому ви взялися до роботи і зібрали першу добровільну дружину, за прикладом якої мали створюватися інші?

Тарру. У цій роботі я вбачав сенс життя, а також вважав її шляхом до співчуття людей. Допомагаючи їм , я думав у такий спосіб стати святим, нехай навіть не вірячи в Бога.

Ведучий.Звідси бере початок ваш душевний спокій, котрий був найкращим бальзамом для хворих.

Журналіст Раймон Рамбер став заручником зачумленого міста випадково. Як ви потрапили в місто Оран?



Рамбер. Я прибув від великої паризької газети взяти у лікаря інтерв'ю про умови побуту арабів і хотів би також зібрати матеріал про санітарний стан корінного населення.

Ведучий.Спочатку ви хотіли за будь-яку ціну вибратися із зачумленого міста.

Рамбер. З Ораном мене ніщо не пов'язувало. Далеко за морем на мене чекала кохана жінка, спокій, ніжність. Чого я мав тут пропадати? Я хотів кохати. «Вибратися будь-що, вибратися із цих чужих стін, із цієї пастки, поставленої долею», - так розмірковував я, одержимий думкою тікати, незважаючи на карантин. Довгі місяці я чекав нагоди залишити Оран.

Ведучий. Чому ж ви, знайшовши, нарешті, можливість вибратися з міста, раптом відмовилися від наміру втекти й приєдналися до роботи санітарних дружин?

Рамбер. Знаєте, зрозумів, що соромно бути щасливим одному. Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені тут нічого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх.

Ведучий.Серед громадян є такі, котрі вважають, що чума – кара, послана їм за гріхи Богом, і найкращий вихід – змиритися з нею. До цього закликає паству отець Панлю. Отче, що таке чума з точки зору церкви?

Панлю. Творець воістину всевидящий і всеблагий. І, якщо він допустив чумну біду, то на те була його воля. Люди повинні покаятися: чуму послано на нечистий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очищає, перст, що вказує шлях до порятунку. Божий перст відокремить чистих від нечистих, праведних від винних, він – зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню.

Ведучий. Ви стверджували, що праведним нема чого боятись, а тільки грішним потрібно тремтіти від жаху.Але чума ніби знущається з ваших тлумачень. Вона милує порочних і вражає безгрішних. Смерть в страшних муках безневинної дитини – сина Отона - ставить під сумнів усю вашу теологічну премудрість.

Панлю. Треба усе увірувати чи все відкинути. Але хто серед вас зважиться все відкинути?

Ріє. І навіть на смертній постелі я не прийму цей світ божий, де мордують дітей. Так от, оскільки світовий лад визначається смертю, можливо, для Господа Бога взагалі краще,щоб у нього не вірили і щосили боролися проти смерті, не підводячи очей до небес, де він так уперто мовчить.

Панлю. Страждання дитини – гіркий хліб наш,але без цього хліба наші душі загинули б від духовного голоду.

Ріє. Ви, отче, напевно, недостатньо бачили горя та смертей і тому проголошуєте від імені Бога істини. Але будь-який сільський піп, що відпускає гріхи своїм парафіянам і чує їхнє останнє дихання, спочатку спробує допомогти, а потім буде розкривати позитивні властивості смерті.

Ведучий. Панлю великодушно жаліє «гріховних» смертних. Він долучається до боротьби з епідемією, вступає до санітарної дружини, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення, «не вилазить із лазаретів і вражених чумою кварталів».

Дрібний службовець ЖозефГран уособлює образ «маленької людини» - дивакуватої, але чесної, що самовіддано виконує свою справу. Людина з добрим серцем, він любить своїх племінників і сестру, яких навіщає у Франції хоч би два рази на рік. Грана дивує недосконалість світу. Тікаючи від нього, Жозеф ночами пише роман і мріє про літературну славу. Ми маємо можливість поспілкуватися і з ним. Розкажіть про себе.



Жозеф Гран. Я позаштатний працівник мерії. Мене постійно переслідують невдачі, я до них уже звик. Ще зовсім молодим одружився з бідною дівчиною, залишив навчання і поступив на роботу,аби забезпечити сім'ю. Але я навіть не вмію скласти прохання,щоб просунутися по службі. Я не знайшов слів, щоб утримати дружину, і вона пішла від мене, утомившись від убогого життя.

Ведучий.Ви - людина, яку всі вважають недорікуватим диваком, але, коли це потрібно,беретеся до справи.

Гран.Я звик працювати, тож, коли біда прийшла в місто, не міг стояти осторонь і вирішив:«Чума тут, треба захищатися».

Ведучий.Що могли зробити ви?

Гран. Оскільки за віком я уже не був здатен на щось важче, то взявся вести статистику епідемії. Щодня я працював у конторі, а вечорами допомагав лікарю вести облік хворих та померлих.

Ведучий. Кажуть, ви пробували себе в царині художньої творчості.

Гран. Так, пізні вечори були святими для мене. Я працював над вдосконаленням початку роману про «чарівну амазонку»…

Ведучий(з посмішкою). І витратили декілька місяців на те, щоб удосконалити одну-єдину, першу фразу рукопису…

Гран. Мені хотілося створити шедевр, щоб видавці, прочитавши його, вигукнули: «Шапки геть!»

Ріє. «Гран – і справді особа не геройська – став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини.

Ведучий.І, як не дивно, Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи скажімо, Тарру, утілював ту спокійну мудрість, що надихала дружини в їхній праці.

Декому з городян чума навіть приносить чималий зиск. Наприклад, Коттар, сусід Грана по квартирі, нажився завдяки торгівлі харчами на чорному ринку.



Він відмовився приїхати на передачу, але нашим кореспондентам вдалося взяти в нього невеличке інтерв'ю.Увага - на екран.

Демонструється попередньо записане інтерв'ю.

Журналіст.Хто ви за родом занять?

Коттар. Комісіонер.

Журналіст. Від якої фірми?

Коттар. А вам це навіщо?

Ведучий.Кажуть, ви чомусь хотіли повіситись.

Коттар. Так, але був врятований Граном і духовно підтриманий Ріє.

Журналіст. Після врятування ви дещо змінилися:завжди похмурий і понурий, ви стали доброзичливою і товариською людиною.

Коттар. Це правда. Я навіть послав своїй сестрі 200 франків.

Журналіст. Як ви віднеслися до чуми?

Коттар. Єдиний спосіб об'єднати людей – це наслати на них чуму.

Журналіст. Кажуть, дякуючи епідемії, ви розбагатіли і що, якби не чума, вас би заарештували.

Коттар. Для мене мало було епідемії, я бажав би землетрусу на це спокійне міщанське місто.

Ведучий. Отже, на думку Коттара, чума здатна об'єднати людей. А що скажуть з цього приводу експерти?

Експерт. Ті, хто полюбляє гострі враження, вважають, що іноді людям потрібні такі потрясіння. Чоловіки раптово з'ясовують, що здатні на кохання, ревнощі та сталий інтерес. Сини, що раніше не помічали рідних матерів, починають зі співчуттям та тривогою розглядати кожну нову зморшку на чолі матері. Але чума чи інше лихо – це завжди руйнування, знищення того, що є, як правило, позитивного, цінного, це людські страждання, смерть. Тож така позиція є антигуманною.

Ведучий.Коли епідемія чуми йде на спад, Коттар, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і замикається у своїй дивакуватості; одного разу ним цікавляться два чиновники, і він утікає від них.

Експерт.Чума жахлива не тільки тоді, коли вона сіє навколо себе трупи, найстрашніша вона, коли захоплює розум і серце людей, породжує таких, як Коттар, якому байдужі усі моральні цінності. Це такі, як він, улаштовують «бенкет під час чуми».

Ведучий(звертаючись до гостей студії). Що б ви хотіли сказати присутнім на завершення нашої розмови?

Лікар Ріє. Єдине, що для мене важливо, - це бути людиною. І, знаєте, я переконався, що люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу.

Тарру. На нашій планеті існують біди та жертви, і треба намагатися не стати на бік біди.

Рамбер. Єдине, що для мене цінне, - це вмерти або жити тим,що любиш.

Гран. Наш світ без любові – це мертвий світ.

Ведучий.Чума відступила. Але в натовпі радісних людей не було лікаря Ріє. Дивлячись з балкону на далеку, щасливу, звільнену юрбу людей, прислухаючись до радісних криків, Ріє знав те, чого не знали інші люди. Про що ви думали, лікарю?

Ріє. Що чума не знищена, бо бацила чуми ніколи не вмирає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує свої години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста.

Ведучий. Ці слова звучать як застереження людству про те, що не можна розслаблятися, а необхідно пам'ятати, що поруч з добром завжди існує зло. І кожного разу, коли людина робить вибір, вона примножує або сили добра, або сили зла. Про це важливо пам'ятати, і це стосується кожного.

  1. Бесіда

Викладач. Дякую всім учасникам ток-шоу. Як бачимо, всі герої, крім Коттара, вийшли переможцями з боротьби з чумою. І Ріє, і Тарру, і Рамбер, і Панлю, і Гран по-своєму демонструють не вигаданий, не абстрактний, а справжній і – що найголовніше – дієвий гуманізм і прагнення залишитися людиною за будь-яких обставин, здатність перемагати нелюдськість і в собі, і в навколишньому світі.

Що нам відомо про подальшу долю героїв роману А.Камю?



Очікувані відповіді.

У Панлю відкрилося кровохаркання, і він помер, думаючи про Бога. Його хоронили не з позначкою «чума», а - «випадок сумнівний». Тобто його проминув «ангел чуми», хоч він і пристав на бік раціоналістів (читай: нечестивців).

Чума відступала. Гран одужав і почав знову виконувати свої обов'язки.

Але лихо не одразу залишило місто. Несподівано захворів Тарру: йому ввели сироватку,але це не допомогло. Поведінка його в цей важливий для нього час була мужньою, спокійною, але увечері він помер. Як бачимо, Тарру загинув у боротьбі за свою ідею (як і пророкував).

Рамбер знайшов своє кохання . Вийшов зустрічати свою милу, коли нарешті почали прибувати поїзди і пароплави,відчинилася міська брама. Довго тримав її в обіймах, не сміючи глянути їй в обличчя: настільки «чума засіяла в ньому відчуженість».

Ріє отримав телеграму про смерть дружини. Лікар переніс своє горе стійко, стримано, бо він це передбачав. Він продовжував свою чесну і благородну місію.

Але для Коттара настали важкі часи. Він чекав на свій арешт. Сподіватись на милість Коттар тепер не міг, а тому засів в одному з будинків і розпочав стрілянину, привернувши до себе увагу поліції, що оточила будинок.

V.Підведення підсумків

1. Закріплення матеріалу.

Слово викладача

Чуму влаштовують різні форми упокорення і дратує опір. Чума – це темрява. Світло – це певні істини, уявлення, поняття, яких дотримується людина. Коли ж світло гасне, людей огортає цілковита темрява. «Тягніться до божественного світла, шукайте його!»,- закликає А.Камю.

За логікою Камю, перемогти зло остаточно людина не в змозі, проте жертовна боротьба оранців проти чуми не була марною. В умовах межової ситуації вони проявили моральну гідність, людяність, співчуття і самовіддану допомогу постраждалим, почуття відповідальності за долю суспільства. Роман Камю – це притча про людей, які «через неможливість бути святими, відмовляючись змиритись із лихом, намагаються бути цілителями».

Слайд №11

Дайте відповідь на запитання


  • Які слова героїв «Чуми» ви б взяли у свій життєвий багаж?.

  • Наскільки актуальною в наш час є проблема морального вибору людини, піднята в романі А.Камю?

  • Чому роман А. Камю завершується словами «мікроб чуми ніколи не вмирає…»?

  • Що означає вираз «не бути зачумленим»?



  1. Виведення та коментар оцінок.

VI. Домашнє завдання.

Провести компаративний аналіз екзистенціальних тверджень у творах А. Камю «Чума» та О. Гончара «Собор»;написати твір-роздум на одну із тем: «Єдине, що важливо, - це бути людиною»; «Чи варто боротися з чумою, якщо її бацили ніколи не вмирають?»; «Чума ХХІ століття».



Словник термінів

Абсурд – безглуздя, нісенітниця (одне з основних понять екзистенціалізму).

Гуманізм система поглядів, які визначають цінність людини як особистості.

Екзистенціалізм – літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишилась наодинці з буттям.

«Межова ситуація» – це ситуація боротьби,страждання, хвороби, втрати, смерті.

Роман-притча – великий епічний твір із моральною повчальною ідеєю.

Фатальність – невідворотність подій у світі.

Хроніка– запис історичних подій у хронологічній послідовності.




База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка