Проект вчителя-предметника: поширення лікарських рослин на території саксаганського району міста кривого рогу




Скачати 196.22 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір196.22 Kb.

Проект вчителя-предметника:

ПОШИРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН НА ТЕРИТОРІЇ САКСАГАНСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КРИВОГО РОГУ

Учитель біології КЗШ №19 Борисова Г анна Арсентіївна

Вступ 3

Розділ І.

Загальні відомості про лікарські рослини ……..4-6



Розділ II.

Біологічне різноманіття лікарських рослин Дніпропетровщини …7-15



Розділ III.

Розповсюдження лікарських рослин на території Саксаганського району міста Кривого Рогу 16-17



Висновки 18



П Л А Н Актуальність теми дослідження. Швидкі темпи науково-технічного прогресу призводять до все більшого втручання людини в природу. Нераціональне природокористування спричинило виникненню в біосфері великої кількості негативних процесів: зникнення багатьох видів представників флори і фауни, забрудненню ґрунтів, поверхневих та підземних вод. Все це безпосередньо впливає і на умови життя людини, так як вона є частиною біосфери.

Ще здавна людство використовувало рослини в лікувальних цілях, не маючи хімічних препаратів. На даному етапі розвитку людської цивілізації ми спостерігаємо зникнення інтересу до фітотерапії. Використовуючи в лікувальних цілях рослини, ми не наносимо шкідливих наслідків організму, ніж при застосуванні хімічно синтетичних речовин. На нашу думку, серед населення потрібно популяризувати лікування за допомогою рослин, які ростуть навколо нас і потребують охорони, збереження та відновлення.



Об’єктом дослідження є лікарські рослини.

Предметом: видовий склад лікарських рослин Саксаганського району міста Кривого Рогу.

Метою роботи є вивчення розповсюдження лікарських рослин на території Саксаганського району м. Кривого Рогу.

Завданням роботи є: дослідити кількісний склад та поширення видів рослин, які найчастіше зустрічаються в даній місцевості, ознайомитися з їх лікувальними властивостями та визначити, які види рослин потребують охорони в зв’язку з їх масовим використанням населенням.

При вирішенні поставлених завдань нами використовувалися такі методи дослідження: аналіз літератури, картографічний, системний та інші.

Новизна нашого дослідження полягає в тому, що нами вперше було описано біологічне різноманіття рослин на території Саксаганського району м. Кривого Рогу.






І Розділ. Загальні відомості про лікарські рослини.

Ще в доісторичні часи люди користувалися травами для лікування хвороб.

Численні відомості про лікування травами дійшли до нашого часу від первісних народів Близького Сходу. Політичний слід в історії медицини залишили арабські вчені і особливо наш співвітчизник, за походженням з Бухари Абу Алі Ібн Сіна. У своєму видатному творі “Канон лікарської науки він описів понад 400 рослин. У середні віки широко використовував лікарські рослини для зцілення хвороб засновник ятрохімії Парацельс (1493- 1541)

У нашій країні збереглися стародавні рукописні книги-травники, вертогради, - де описано значну кількість лікарських рослин. За часів Петра І в Росії почали запроваджувати аспекти і городи для вирощування цілющих трав. Після заснування Петербурзької академії наук (1724) розпочато вивчення рослин Заволжя, Сибіру та інших районів.

Проте досконале вивчення лікарських рослин стало можливим тільки при Радянській владі. У 1921 році за підписом В.І.Леніна вийшов “Декрет про збирання і культуру лікарських рослин”.

Заснований у 1931р. Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських рослин (ВІЛАР) зосередив наукову і науково-виробничу діяльність у галузі лікарського рослинництва. Серйозна наукова робота з вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів стала проводитися у Всесоюзному науково-дослідницькому хіміко-фармацевтичному інституті в Москві, у Харківському і Тбіліському науково-дослідних хіміко - фармацевтичних інститутах.

Протягом останніх десятиріч велику роботу щодо вивчення лікарських рослин виконали науково-дослідні інститути Академії наук СРСР, Академії медичних наук СРСР, кафедри медичних і фармацевтичних інститутів. Наукові відомості, одержані цими закладами, дали можливість нашій хіміко-




фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як теофедрин, сальсолін платифілін, сферофізин, секуринін, раунатин, бефунгін та багато інших, що широко використовуються в медицині.

На території СНГ росте близько 21 тисячі видів вищих рослин, з яких на Україні - понад 4000. З цієї кількості до 800 видів використовується в народній та науковій медицині з лікувальною метою. З них офіційною медициною визнано приблизно 200 видів. Тому подальше наукове дослідження рослин, що застосовуються в народній медицині, з метою одержання лікарських препаратів для боротьби з різними хворобами має велике значення.

Заготівля деяких видів дикорослих лікарських рослин досі не задовольняє потреб аптеки і хіміко-фармацевтичної промисловості, які виготовляють лікарські препарати.

Треба зазначити, що культурні лікарські рослини за однорідністю і вмістом діючих речовин здебільшого мають перевагу перед дикорослими. Так, створено високоолійні форми обліпихи шляхом схрещування безколючкового урожайного сорту рослини з диким .

Поряд із згадами рослинами слід вирощувати якомога більше плодово- ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукрових і дубильних речовин, органічних кислот та інших також є лікарськими. Вони не тільки містять поживні харчові речовини, а й діють на організм як загально зміцнювальний засіб: корисні при захворюваннях травного каналу, обміну речовин.

Тепер на Україні є шість спеціалізованих організацій, де вирощують лікарські рослини, та дослідні станції лікарських рослин. Зараз заготівля лікарської сировини за рахунок культивованих рослин становило 4596 тон. Проте цього недостатньо, слід і надалі збільшувати площі під культивування лікарських рослин, розширювати їх асортимент.






Прочитавши багато літератури по лікарських рослинах і мене дуже зацікавило попрацювати з літературою, дослідити в своїй місцевості які є рослини, а також дослідити, які рослини потребують захисту.




II Розділ. Різноманіття лікарських рослин Дніпропетровщини.

Пижмо звичайне

Це багаторічна запашна трав’яниста рослина. Стебло пряме, голе, рідко-опущене, здерев’яніле, заввишки 1.5-1 м, у верхній частині розгалужене. Листки чергові, при розтиранні сильно пахнуть, зверху темно- зелені, знизу - сірувато-зелені; нижні листки черешкові, стеблові-сидячи, перисторозсічені, з довгастими ланцетовидними пилчастими частками. Квітки яскраво-жовті, трубчасті, зібрані у півкулястий кошик, на верхівках стебла утворюють велике нитковидне суцвіття. Плід - сім’янка, без чубка. Цвіте рослина в червні-вересні, зрілі плоди - восени. Але розмножується рослина переважно за допомогою кореневища. Поширена в помірній зоні материка, по всій території України, а тому і по всій території Саксаганського району. Росте уздовж шляхів, на межах, сухих луках, по берегах річок, на парових полях, у посівах.

Пижмо звичайне, на відміну від гвоздики, є дуже отруйною рослиною і потребує точного дозування щодо примінення. З лікувальною метою використовують квіткові кошики без квітконіжок. Квітки пижма містять ефірну та камфорну олії, барвні та екстрактивні речовини. В ефірній олії є туйон, катон, борнеол і пінен. Рослина отруйна, і завдяки цій властивості її відносять в більшості до проти паразитарних засобів. Але в народній медицині пижмо застосовують при порушеннях діяльності шлунково- кишкового тракту, при жіночих захворюваннях, порушенні менструального циклу, при розладах діяльності серцево-судинної системи і, звичайно, як глистогінний засіб. Для лікування роблять настої, відвари; в науковій медицині виготовляють різні препарати.

Пирій повзучий

Багаторічний бур’ян з довгим гіллястим повзучим кореневищем за вдовж до 3 м. Розмножується рослина вегетативно, за допомогою






кореневища. Стебла у пирію повзучого заввишки 60-100 см, голі, гладенькі. Листки широкі, лінійні, зелені або сизуваті. Квітки сидять в довгих колосках 7-15 см, яскраво-зелені, з фіолетовим або червоним відблиском. Плоди - вузькі прямі колоски. Смак солодкувато-слизистий. Запаху рослина не має. Цвіте в червні-липні. Поширений по всій території помірного поясу Європи, Азії та інших частин світу. На території Саксаганського району ця рослина росте на польових орних землях луках, городах . Місцеве населення веде активну боротьбу по знищенню цієї рослини на своїх угіддях.

Пирій повзучий. Для лікувальних цілей використовують кореневище пирію повзучого. Заготовлюють його напровесні, восени і в літку. Кореневище очищають від стебел і коренів. Воно містить інулін, полісахарид тритицин, сліз, фруктозу, жири, алкоголь, інозин, який має здатність зменшувати кількість цукру в крові, холін, кальцій, залізо та кремнієву кислоту. Пирій давно відомий як сечогінний засіб. Діуретична дія його настає внаслідок дії солей калію, магнію, а також гліколевої і глюкуронової кислот, під впливом яких підвищуються добовий діурез, збільшується виділення сечовини і хлоридів. Доведено що навіть у випадках коли синтетичні сечогінні препарати мало ефективні, то екстракти пирію допомагають. Відомо також сприятлива дія пирію на обмін речовин в організмі, що пояснюється наявністю в ньому гліколевої і гліцеролової кислот (які посилюють процеси утилізації) та інозиту (що запобігає жировому перероджені печінки і знижує рівень холестерину в крові. Велике значення для нормальної життєдіяльності людини має крем нива кислота, яка посилює опірність тканин, поліпшує процеси регенерації ушкоджених слизових оболонок, зменшує запальні процеси і проникність стінок капілярів. Кореневище пирію повзучого іноді використовують як обволікаючий засіб, сечогінний і м’який послаблюючий засіб, а також як основу для пілюль. З нього виготовляють відвари, настої, готують водні витяжки при захворюваннях нирок).






Нагідки лікарські

Однорічна трав’яниста рослина. Стебло пряме стояче, заввишки 30-60 см, гіллясте до самої основи, покрите залозистими волосками. Листки видовжені, оберненояцевідні. Квітки золотаво-жовті або оранжеві, на довгих ніжках, зібраних на верхівках стебл у великі кошеко подібні суцвіття з плоскими квітколожами і зеленими обгортками. Обгортки складаються з одного-двох рядів зелених продовгувато - ланцетоподібних, на верхівці загострених листочків. Краєві квітки язичкові, середні - трубчасті, двостатеві, але безплідні, що продукують тільки пилок.

Плоди - сім’янки, розташовані в 2,3 ряди ; зовнішні серповинні або перснеподібної форми, великі ; внутрішні - дрібності, гачкуватої форми. Цвітуть нагідки з липня до кінця вересня. В Саксаганському районі дуже поширені як декоративні рослини.

Нагідки лікарські являють собою теж дуже цінну рослину для народної медицину. Використовують квіткові кошики які збирають у період горизонтального розміщення язичкових квіток. Квіткові кошики містять флавоноїди; каротиноїди: каротин, лікопін, віолоксантин, цитраксантин. Особливо багаті на каротиноїди яскраво забарвлені сорти нагідок. Крім того у суцвіттях нагідок є аскорбінова кислота, смоли, слизи, органічними кислоти та ефірні олії. Рослина викликає заспокійливу, протизапальну, бактерицидну, кардіологічну дію. В результаті дію препарату на нервову систему знижується рефлекторна збудність, уповільнюється ритм серцевих скорочень, зникає головний біль, нормалізується сон, зменшується задишка і набряки, припиняється потовиділення, минають запаморочення, відчуття болю в ділянці серця, поліпшується пам'ять. Для лікування виготовляють настої, соки, порошки, екстракти, мазі. Як загально зміцнювальний засіб нагідки лікарські застосовують у разі дистрофічних процесів у слизових оболонках травного каналу. Рослина досить ефективна при різних шлунково- кишкових захворюваннях: гастриті, коліті, а також при запаленнях жовчних шляхів.






Цикірой дикий

Багаторічна трав’яниста рослина із стовщеним веретеноподібним коренем, з прямим стеблом, заввишки ЗО-ІООсм. Прикореневі листки - виїмчасті, пірчасто - ланцетоподібні зібрані розеткою; стеблові - ланцетні, гостро зубчасті огортають стебло суцільною лійкою. Стебло - гіллясте, голе. Суцвіття - розкриті кошики, середніх розмірів, поодинокі, розміщені на кінцях гілок і по 2-3 в пазухах листків, всі квіти в кошиках язичкові з голубими , рідше білими або рожевими пелюстками. Цвіте з липня по жовтень. Плід сім’янка. Поширений по всій території України. На території Саксаганського району росте цикорій дикий у здовж шляхів та ровів, на засмічених місцях.



Цмин пісковий

Це багаторічна трав’яниста рослина. Стебла поодинокі або групові, 15- 30 см за ввишки, прямі. Листки і стебла вкриті білим пухом, продовгувато - еліптичні; нижні - звужені в черешок. Квітки - в невеличких кулеподібних кошичках, на верхівці стебла зібрані в густе чітко видне суцвіття. Кошички оперезані гладенькими блискучими лимонно - жовтими на оранжевими трубчасто - лійкоподібними віночками, покриті жовтими волосками. Цвіте рослина в липні-серпні. Розмножується рослина переважно кореневищем. Росте на піщаних ґрунтах, на лісових галявинах, на сухих схилах. Зустрічається також і на території Саксаганського району.

Цикорій дикий виявляє заспокійливу, холеретичну загально зміцнювальну та протизапальну дії. Для виготовлення ліків під час цвітіння, в липні-серпні.

Корені цикорію багаті на імунулін та гіркий глікозир інтибін, пектин, цукри і смолу. У квітках цикорію є глікозид цикоріїн. В листках та насіннях виявлено інулін, а в насінні - протокатехіновий альдегід, алкалоїд. Широке застосування цикорію має у народній медицині. Його використовують для регуляції обміну речовин при шкірних хворобах печінки, хворобах нирок. Рослину застосовують при гіперацидному гастриті, ентериті і коліті,






авітамінозі С, істерії, загальній слабкості, кровохарканні, подагрі та захворюваннях суглобів. Відвар трави цикорію на організм людини виявляє протимікробний і в’яжучий вплив. У народній медицині, крім того, відвари та настої кореня і трави застосовують при нетриманні сечі, геморої, висипах на шкірі.

Цмин пісковий. З лікувальною метою використають кошички віток, коли вони добре розвинулися, а самі квітки ще не зовсім розкрилися. Квітки цмину містять флавонові глікозити, стероїдні сполуки, барвні речовини, жирні кислоти, спирт інозит та ефірну олію. Вивчення властивостей флавонових сполук та екстрактів квіток цмину свідчить про їх антисептичну дію на гладку макулатуру кишок, жовчний міхур та кровоносні судини. Слід зауважити, що найбільш активно діють на організм спиртовий екстракт та настойка цмину. Відвар і настій квіткових кошиків цмину є чудовим жовчогінним засобом. У народній медицині відвар і настій квіткових кошиків цмину піскового призначають при різних захворюваннях травного каналу, особливо при коліті у дітей, хворобах печінки, зокрема у випадках коли вони супроводяться жовтяницею, при хворобах сечового міхура та сечовивідних шляхів. Його також застосовують для визначення круглих глистів.



Звіробій звичайний

Багаторічна трав’яниста рослина, з дуже розгалуженою кореневою системою і великою кількістю надземних пагонів. Стебла тонкі, прямі, вкриті чорними плямами, розгалужені лише на верхівці. Листки довгасто-ланцетні, стеблообгортні, супротивні, ясно-зелені, усіяні крапчастими залозками. Верхівки гілочок завершують суцвіття великих жовтих квіток, утворюють широко пірамідну волоть. Плід - коробочка. Рослина досить звичайна для степової зони, де росте на степових схилах і кам’янистих відслоненнях. Цвіте в червні - липні 4-6 тижнів. Окремі рослини стебла всихають. Залишається лише кореневище за допомогою якого рослина і розмножується. На території Саксаганського району звіробій звичайний зустрічається дуже рідко.






Звіробій звичайний в народі вважається засобом проти 99 хвороб. З лікувальною метою використовують надземну частину рослини - квітки, стебла , листки. Трава звіробою містить дублоні речовини, ефірну олію, каротин, антоціани,рутин, аскорбінову та нікотинову кислоти, кверцетин, церитовий спирт, сапоніни, холін, фітонциди та антибіотики, чим пояснюється широкий спектр лікувальних властивостей рослини. Звіробій звичайний здебільшого застосовується при хворобах травного каналу. Препарати його сприяють зменшенню спазмів кишок та жовчних шляхів, розширюють кровоносні судини. Препарати звіробою посилюють кровообіг, їм властива досить виражена протизапальна жага та бактеріостична дія. Вони сприяють нормалізації видільної функції шлункових залоз. Препарати звіробою ефективні при розгалудах нервової системи, нейродисионії, мігрені, нічному нетриманні сечі у дітей. У науковій медицині звіробій звичайний успішно використовують при лікуванні нирковокам’яної хвороби. Клінічні дослідження показали, що ефірно - спиртова настойка рослини добре діє при гострому та хронічному коліті. Також доведено глистогінну властивість звіробою при інвазії мирокс використовують при різних запальних процесах, туберкульозі легень з кровохарканням, захворюваннях печінки . геморої, поліартриті, радикулоневриті, подагрі, мастопатії, хворобах статевих органів у жінок, фурункулах тощо. Настойку рослини у формі крапель вживають усередину при ревматичних захворюваннях. Порошком трави звіробою, настояним на олії й змішаним із скипидаром, розтирають уражені суглоби при ревматоїдному поліартриті.

Подорожник звичайний

Багаторічна трав’яниста рослина. Листки зібрані в розетку, міцевидні, цілокрії на довгих черешках, з 5-9 подовженими жилками. Суцвіття - густий простий колос, довгий, циліндричний . Квітки дрібні, плівчасті, буруватого кольору. Коробочка містить 8-16 блискучих насінин. Цвіте подорожник великий з травня до вересня. Росте як бур’ян вздовж шляхів, біля жител, на всій території Саксаганського району.






Подорожник великий. З лікувальною метою використовують листки і насіння подорожника великого. Листки збирають у період цвітіння рослини. Рослина має обволікаючу, відхаркувальну. Протизапальну, кровоспинну, знеболюючу та антисептичну дію. У народній медицині здавна застосовують компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин, для зупинення кровотеч; п’ють сік у разі бронхіальної астми; при гіперацидному гастриті вживають настій подорожника. Найчастіше з лікувальною системою вживають чай з рослин.

Череда трироздільна

Череда три роздільна однорічна трав’яниста рослина, заввишки 1 м . Стебло пряме, з супротивними гілками, покрите рідкими волосками, часто має червоне забарвлення, особливо в місцях галудження. Листки глибоко три роздільні, ланцетовидні, з рідкими волосками, зубчасті. Квітки дрібні, зібрані в невеликі поодинокі кошики, що сидять на кінцях стебла і гілок трубчасті, жовтого кольору. Кожний кошик оточений дворядною дзвоникоподібною обгорткою. Плід - малі сім’янки з двома гачкуватими зубчиками, якими вони чіпляються за одяг людини чи шерсть тварин. Цвіте у липні-вересні. Розмножується по всій території України. На території Саксаганського району ця рослина не росте.



Березка польова

Багаторічна трав’яниста рослина із повзучим витким стеблом, довжиною 30-80 см. Квітки війчасті, рожеві або рожево-білі, зібрані іноді по два-три. Цвіте в червні-вересні. Розмножується за допомогою насіння. Поширений по всій території України. Росте на полях, погано оброблених городах, сухих луках, межах. Селяни ведуть боротьбу із поширенням цього виду на орних землях.



Спориш звичайний

Однорічна трав’яниста рослина. Стебло гіллясте переважно лежаче, колінчасте. Листки дрібні, еліптичні, ланцетоподібні або лінійні. Квітки по 3- 5 штук в пазухах листків, дрібні, по краях рожеві або білуваті. Плід -






матовий, крапчасто - бугорчатий горішок. Цвіт спориш звичайний з травня
до кінця осені. Росте при дорогах, на стежках, у дворах, на вигонах, сухих
пасовищах, біля жител, на полях, на засмічених місцях. У нашому
Саксаганському районі ця рослина є дуже поширеною.

Спориш звичайний теж має кровоспинну та в’яжучу дії. З лікувальною


метою використовують траву рослини, яку збирають у період цвітіння, коли
стебла це не встигли затвердіти.

Спориш містить дубильні речовини, кофейну кислоту, каротин і


аскорбінову кислоту. Народна медицина використовує препарати спроршину
звичайно передусім як зміцнювальний, протизапальний та сечогінний засіб
при запаленнях внутрішніх органів: шлунка, печінки, нирок, сечового

міхура. Препарати споришу застосовують для лікування тропічної малярії та


для усунення набряків різного походження. Як загально зміцнювальний і
тонізуючий засіб їх вживають нервово виснажені, при загальній слабкості
після подрібнену траву рослини прикладають до ран і виразок як
протизапальний та ранозагоюючий засіб.

Підбіл звичайний

Багаторічна трав’яниста рослина 5-25 см заввишки з повзучим


кореневищем, багато численними лускоподібними листками стебла і

дрібними жовтими квітками, зібраними на кінцях квіткових стебел в одинокі


кошики 2-2,5 см в діаметрі, перетворюються при достиганні сім’янок в
пухові головки, як у кульбаби. Квітки язичкові, трубчасті. Прикореневі
листки з’являються після цвітіння, округло-серцеподібні, кутасті, нерівно
зубчасті, досить великі, довго черешкові. Відмінна особливість рослини - це
те, що листки у неї зверху голі і гладенькі, а знизу пухнасті. Але на території
Саксаганського району ця рослина зустрічається рідко. Цвіте в березні-
травні.

Підбіл звичайний в народі має назву мати-й-мачуха, завдяки тому , що

листки з одного боку холодні, а з іншого-теплі ( руки матері та мачухи).




Для виготовлення ліків використовують квіти і листки рослини. Збирають квіти на початку цвітіння, зрізуючи ножицями квіткові кошики біля основи. Листки зривають коли вони ще порівняно малі, до половини черешка. Листки підбілу містять яблучну і винну кислоти, полісахарид, слизисті речовини, дубильні речовини, каротиноїди , ефірну олію, аскорбінову кислоту.

Препарати підбілу звичайного добре заспокоюють кашель, розріджують харкотиння та слизисті виділення, зменшують запальні процеси у слизових оболонках, збуджують апетит, стимулюють секреторну діяльність залоз.

Тому відвар і настій листків і квіток підбілу п’ють при захворюваннях органів дихання та дихальних шляхів, ларингіті, бронхіті, бронхіальній астмі, а також при запальних процесах у слизовій оболонці шлунка і кишок, діареї, хворобах нирок і сечового міхура. У народній медицині підбіл вважають дуже цінною за цілющими властивостями рослиною і застосовують досить широко.

Барвінок малий

Рослина що містить алкалоїди які знижують артеріальний тиск, стабілізують зсідання крові. Крім того, рослина містить дубильні та інші діючі речовини. З лікувальною метою використовують траву барвінка малого (стебла, листки, квітки). Заготовляють рослину навесні і на початку літа під час її цвітіння і після нього, зрізуючи серпом або ножем.

У народній медицині траву барвінку малого здавна застосовували при туберкульозі та емфізему легень, дизентерії, коліті, білях, статевій слабості. Відвар трави п’ють при неприємному запаху з рота, при авітамінозі. Зубному болю. Мийний відвар використовують для примочок , а потовченою свіжою травою спиняють кровотечу, прикладаючи її до ран. Що має досить виражену гіпотензивну дію. Цей препарат призначають при гіпертонічній хворобі.




III Розділ. Розповсюдження лікарських рослин на території Саксаганського району м. Кривого Рогу

Для зручності характеристики розповсюдження лікарських рослин на території Саксаганського району м. Кривого Рогу ми умовно поділили район на п’ять фізико-географічних ареалів: центральний, північний, південний, східний та західний.

Незважаючи на складний екологічний стан нашого міста ми спостерігаємо наявність рослин, які мають лікарські властивості. Але слід зазначити про те, що рослини зібрані на цій території не мають лікарських властивостей і навіть в деяких випадках накопичують шкідливі для організму речовини. Вживання в лікувальних цілях цих рослин можуть призвести до загострення хвороб в організмі людини, що їх споживала.

Але основною метою нашого досліду є виявлення біологічного різноманіття лікарських рослин Саксаганського району м. Кривого Рогу. Тому більшу увагу ми звертаємо саме на розкриття даного питання.

Отже, у виділених нами фізико-географічних ареалах зустрічаються такі види лікарських рослин:

Центральний: нагідки лікарський, подорожник ланцетолистий, липа, пирій повзучий, мати-й-мачуха, калина звичайна, кульбаба звичайна, чистотіл більший; Північний: подорожник ланцетолистий, лижмо звичайне, цикорій денний, підбіл звичайний (мати-й-мачуха), нагідки лікарський;

Південний: нагідки лікарський, підбіл звичайний, в’ючок польовий, лижмо звичайне, липа, калина, подорожник ланцетолистий;

Східний: підбіл, пирій повзучий, калина звичайна, кульбаба звичайна,лопух павутинястий;

Західний: смородина чорна, глід, кропива, чистотіл більший, липа, нагідки лікарський, лижмо звичайне, калина.

Аналізуючи все вище нами викладене слід зазначити про те, що на території Саксаганського району м. Кривого Рогу зустрічаються велике різноманіття видів

лікарських рослин, більшість використовуються в лікуванні серцево-судинних захворювань, хвороб дихальних органів, в лікуванні шкірних захворювань.

.


Висновки.

Під час виконання цієї роботи ми ознайомилися із рослинним світом території Саксаганського району м. Кривого Рогу. Вивчили ареали поширення рослин. Вивчаючи лікувальні властивості рослин, виявили причини зникнення деяких видів. Це, насамперед, незнання того, як рослини відновлюються, які їх частини використовують з лікувальною метою. Недостатні знання про властивості рослин, що масово поширені на території Саксаганського району (пирій повзучий, спориш звичайний, цикорій дикий та ін.) призвели до зникання таких видів рослин, що вважаються “універсальними” в народній медицині (звіробій звичайний, підбіл звичайний, череда трироздільна та ін.).



В результаті опрацьованої літератури ми дізналися, що лікарські рослини мають цілу низку притаманних їм властивостей як біологічно- екологічних, так і терапевтичних. Лікарські рослини користуються славою лікувальних ще з давніх-давен. Переходячи з покоління в покоління в народі міцно зберігаються відомості про способи лікування різних хвороб як і про рослини, що здобули славу лікувальних. Будь-яка лікарська рослина у своєму складі має різні мікроречовини (вітаміни, алкалоїди, глюкозиди).

Результати нашого дослідження можуть бути використанні вчителями біології загальноосвітньої школи при вивченні таких розділів І “Рослини” (7 клас), розділ II “Різноманітність рослин” (7 клас).


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка