Професі йні захворювання вчителя




Скачати 115.38 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір115.38 Kb.
ПРОФЕСІ ЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВЧИТЕЛЯ

У житті кожної сучасної людини робота відіграє особливу роль, адже більшу частину часу ми перебуваємо на робочому місці, а тому вона відбивається не лише на нашому характері, але й на нашому здоров’ї. Перебуваючи сааме на улюбленій роботі, можна заробити безліч професійних захворювань. Тож розберімося з тим, чим може відплатити нам робота за нашу добросовісну або не дуже працю, і обговоримо питання про те, як можна вберегти себе від її негативного впливу.

Творчий характер праці вчителя призводить до збільшення витрат часу на різні структурні елементи роботи, які не піддаються чіткому хронометражу. Загальновідомо, що вчитель не завжди має час на відпочинок і харчування, оскільки перерви між уроками є робочим часом вчителя. Крім того, специфіка праці вчителя потребує підготовки до уроків вдома. Така підготовка складає від 1 до 6 год., що у середньому становить 1,85±0,06 год. на день, що скорочує вільний час вчителя. Структура компонентів вільного часу включає сон (50,7%), роботу по господарству (16,0%), догляд за дітьми (4,9%), пасивний відпочинок (15,2%), активний відпочинок (9,03%), гігієнічні процедури (4,2%). Наведений розподіл свідчить про перевагу пасивного відпочинку, гіподинамію та зниження часу на перебування на свіжому повітрі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

1. Стрес — це велика проблема, з якою стикаються вчителі. Вони відчувають постійне нервове напруження, у них відсутній чіткий робочий режим, спостерігається підвищена чутливість, вони бояться помилитися — через усе це в них можуть розвинутися стійке безсоння та депресія. Посилюють їх депресивний стан і тягар відповідальності, і постійні контакти з дітьми та батьками, з якими ще й необхідно спілкуватися не так, як хочеться, а так, як прийнято. Подібний стан, який таїть у собі загрозу розвитку серйозних серцево-судинних захворювань, хвороб головного мозку (до них слід віднести інфаркти, інсульти, гіпертонію), отримав назву «синдром менеджера».

- Щоб уникнути подібного розвитку подій, слід навчитися відключатися від професійної діяльності під час відпочинку , а позбавлятися напруження можна завдяки заняттям спортом, медитаціям або чітко усвідомлюючи межу власних можливостей.

2. Учителі навіть не помічають того, що відбувається з їхнім голосом, коли пошкоджується такий «дрібний» апарат, як голосові зв’язки. На їхніх голосових зв’язках можуть з’являтися вузлики, голос починає «сідати», але люди цього

не помічають, оскільки, на відміну від застуди, даний процес не супроводжується болем. Якщо ж своєчасно не призупинити цей процес (а зробити це практично неможливо, оскільки в результаті можна залишитися без роботи), то відбувається розростання затверділостей, вони ущільнюються, і навіть тривале мовчання не допоможе відновити голос повною мірою.

- Допоможе голосова терапія, яка навчає вміння управляти власним голосом, уникаючи при цьому його перенапруження. Однак якщо вузлики все ж таки встигли з’явитися й набрати сили, то справитися ізпроблемою можна лише оперативним шляхом.

3. Якщо перевіряти твори, зошити, сидячи на стільці декілька годин поспіль... У результаті відсутності будь-якого руху м’язи та хребетні диски живляться недостатньо, а значить, можна очікувати розвитку м’язової дистрофії, за якої явно виражені м’язові болі, остеохондрозу, який супроводжується цілою низкою неприємних симптомів, геморою, а чоловікам ще слід побоюватися й розвитку простатиту. Якщо своєчасно не вжити відповідних заходів, то можна

сильно ушкодити хребет і порушити нормальне функціонування тазових органів.

4. Тим же, хто зайнятий роботою на комп’ютері, тобто роботою на клавіатурі, варто побоюватися що в результаті нерівномірного і сильного напруження сухожиль, розташованих у зап’ястках, у них може розвинутися променевозап’ястний синдром. Сухожилля з часом починають набрякати, затискаючи нерв, що призводить до виникнення больового синдрому й повільного вмирання нерва. Саме до таких наслідків призводить робота машиністок, швачок, в’язальниць, піаністок, адже їхня робота передбачає наявність багаторазових дрібних рухів, що повторюються з невеликими перервами.

- Щоб убезпечити себе від розвитку променевозап’ястного синдрому, слід грамотно обладнати своє робоче місце й відрегулювати режим роботи, роблячи перерви в ній через кожні одну – дві години. Під час таких перерв слід проводити спеціальну гімнастику , яка дозволяє розминати кисті й пальці рук.

5. На небезпеку наражаються й ті, хто більшу частину робочого часу проводить «на ногах»! В цьому випадку загрожує захворювання вен: тромбофлебіт, варикоз — при цьому спостерігається набрякання нижніх кінцівок, їх стомленість, позбавитися якої не вдається, навіть якщо людина знаходиться в спокої.

- З’являється можливість посидіти, то сідайте! А якщо вже можна буде прилягти, то нехтувати такою можливістю взагалі не варто. Необхідно також пам’ятати і про фізичні вправи, вітамінні комплекси, контрастний душ, про відмову від носіння взуття на висо-

ких підборах.

Лекція

http://kppo.kharkov.ua/i/2-col-right.gif



Чинники професійної захворюваності педагогів: стрес, порушення венозного кровообігу та перевантаження і перевантаження голосового апарату. Профілактичні заходи.

Кожна професія має свої як позитивні так і негативні сторони. Григорій Сковорода казав, що для того, щоб бути щасливо, людина має займатися “сродною працею”, тобто тією, від якої б вона отримала задоволення, але у нашому світі не існує білого без чорного, отож окрім задоволення, людина на додачу отримує ще й купу стресів. Сучасні люди занадто спішать жити, отримуючи від життя не тільки насолоду, а й масу різних захворювань. За визначенням професора С. Буракова  “Професійними називаються хвороби, виникнення яких пов’язана з трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників”.

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності,

реалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров’ї його учнів і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Неблагополуччя психологічного здоров’я, доформації особистості педагога, прояви синдрому згорання впливають на здоров’я учнів. Тому проблема збереження і зміцнення здоров’я вчителя повинна бути однією з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових.

Професія вчителя вимагає значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити стресову

ситуацію. В школі багато чинників можуть викликати стрес вчителя – це неповага учнів до

вчителі, гомін і неслухняність, зірвані уроки, невивчений матеріал, відсутність дисципліни

на уроці, іноді навіть хуліганські витівки, постійні зміни в освітньому процесі, незрозумілі

вказівки керівництва та багато іншого. А якщо до цього додати рівень оплати праці вчителя, можливі домашні потреби та й незадовільний рівень життя в країні, то взагалі складається велика вірогідність отримати стрес.

 

Стрес – дуже розповсюджене явище в сучасному світі. Основою виникнення стресу в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження. Короткочасні емоції переважно не є шкідливими, лише тривалі приводять до нервового напруження. У професії



вчителя стресорів вистачає. При постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу. Серед основних хвороб, які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання шлунково-кишкового тракту. Для того аби уникнути негативних наслідків стресу, слід розвинути стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення стресу та їхнє усунення.

Щоб поставити стресам надійний заслін, педагог має перевести свою енергію

іншу форму діяльності, зайнятися тим, що дасть можливість зняти емоційну напругу, адже основою стресостійкої життєвої стратегії педагога є пошукова активність. Підвищити стресостійкість можливо за допомогою аутотренінгу, медитації, сміхотерапії, кольоротерапії,

аромотерапії, фізкультури, катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами,

захоплення мистецтвом). Ці основні шляхи до психічного, фізичного та духовного здоров’я

особистості. Тільки так можна гідно протистояти стресу отримати більше задоволення від життя, знайти в собі та оточуючому середовищі нове та найкраще вчити майбутнє покоління

українців.

Для професійної діяльності вчителя характерний специфічний набір стресорів, які провокують виникнення професійного стресу. Найбільші стрес-чинники для вчителя є такі професійні чинники, як недостатнє забезпеченість навчального процесу ТЗН і наочністю, байдуже ставлення учнів до навчання, перекладання батьками своїх обов’язків на вчителів.

До соціальних стрес-чинників відносяться: незадовільна зарплата, падіння престижу

навчання і професії вчителя, відсутність впевненості у завтрашньому дні. На виникнення професійного стресу та формування синдрому емоційного вигоряння, як в учителів, так і студентів, впливають такі особисті детермінанти: нейротизм, тривожність, агресивність.

 

Варикозне розширення вен – це хронічне захворювання, при якому успадковуються слабість венозних сіток і порушена робота венозних клапанів. Частіше від цього страждають



жінки. Чинниками, які спричиняють виникнення цієї недуги є вроджена слабість сполучної тканини, вагітність, ожиріння, робота, пов’язана з довгим перебуванням на ногах. Клінічно на початку захворювання відмічається розширення підшкірної вени на стегні чи гомілці. У

подальшому з’являється відчуття втоми та важкість у ногах, судоми в м’язах, особливо ввечері, а інколи вночі. Під вечір виникають набряки в ногах, особливо після довгого перебування у вертикальному положенні. Під ранок, як правило, зникають. Якщо вчасно не

розпочати лікування, то з плином часу поряд з прогресуванням варикозу виникають трофічні

порушення і затвердіння тканини, зміна кольору шкіри, а в подальшому трофічні виразки, які

важко піддаються медикаментозному лікуванню. Одним з ускладнень варикозу є тромбофлебіт, коли на внутрішній стінці вени утворюється тромб і запалення.Ця патологія небезпечна тим, що тромб може відірватися, з потоком крові потрапили в легеневу артерію і спричинити смерть людини. Саме тому варикозне розширення вен є небезпечним захворюванням, яке необхідно лікувати. Серед великої кількості методик цієї хвороби, запропонованих пацієнтам, вирізняють декілька головних – це операційне втручання, склеротерапія, гірудотерапія, або п’явколікування. Не варто спокушатися на обіцянки зцілитися за допомогою чудодійного еліксиру чи кількох уколів – це захворювання занадто складне, як для такої пропозиції і потребує комплексного лікування. Останнє досягнення діагностики – ультразвуковий сканер. У Франції ультразвукове дуплексне ангіосканування введене до державного стандарту обстеження пацієнтів із варикозною хворобою. У нашій країні, на жаль, такими сучасними обладнаннями можуть похвалитися лише спеціалізовані клініки.

 

До професійних захворювань педагогів відносяться також (афонія, ларингіт, фарингіт).



Психогенні захворювання голосу виявляються порушенням вербальної комунікації внаслідок емоціональних конфліктів. Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні шепітливої мови. Більшість пацієнтів при цьому можуть гучно кашляти або сміятися, що може в де якій мірі свідчити про функціональну природну хворобу. Афонія властиво виникає у жінок після стресів. В її основі лежить порушення коркової регуляції голосоутворення. Афонія ( грец. – голос) – втрата голосу. В силу органічних уражень центральної нервової системи або функціональних порушень в гортані (голосових зв’язках, гортанних м’язах) хворий втрачає звучність голосу, хоч зберігається шепотіння. Характерно неповне змикання голосових зв’язок при слабому їх напруженні. Афонія може бути внаслідок хворобливих процесів голосових зв’язок (гострий катар, туберкульоз, сифіліс), професійного стомлення голосу, у здорових людей – при раптових і сильних хвилюваннях. Афонія може виникати як симптом істеричних психозів і неврозів. Також спостерігається, при перенапруженні голосових зв’язок у лекторів, учителів, акторів,

при раптових і сильних хвилюваннях. Біль у горлі можуть спричинювати хвороби серця і нирок, а також захворювання носа, шлунка, переохолодження та перенапруження і ще багато інших чинників, а особливо професійні захворювання викладачів, учителів.

Фарингіт проявляється сухістю й болем у горлі та кашлем. Фарингіт – це запалення задньої стінки горла. Фарингіт, як і решта захворювань, буває гострим і хронічним. Але найчастіше стикаємося з хронічним фарингітом, який уражує всі вікові категорії, і дітей у тому числі, хоча на хронічний фарингіт хворіють люди середнього віку зазвичай незагартовані або ті, хто має якийсь зв’язок з виступами, промовами. Таке запалення горла спричинює хворобливі процеси в носі і його придаткових пазухах, виділення стікають по задній стінці горла, ніби приклеюються, і внаслідок постійного подразнення спричиняють хронічне запалення слизової оболонки. Закладеність носа, аденоїди, викривлення носової перегородки і зумовлене цим ротове дихання також украй несприятливо впливають на слизову оболонку горла. Інколи хронічний фарингіт може ускладнитися хворобами серця і нирок, гострою диспепсією (порушення перетравлювання їжі в кишківнику), виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки , коли спостерігаються так звані рефлекси – нічні зворотні закиди їжі, тощо. Також фарингіт може виникнути на тлі приймання великої кількості ліків.

У разі фарингіту дошкуляє неприємне відчуття у горлі – сухість, біль під час  ковтання, сухий кашель. Часто біль іррадіює в вухо, а під час кашлю виділяється густе, в’язке мокротиння. У разі фарингіту на задній стінці горла можуть з’явитися скупчення острівців лімфоаденоїдної тканини, які виступають над поверхнею у вигляді зерняток. Це гіпертрофічний фарингіт, у разі якого збільшується об’єм тканин слизової оболонки. Атрофічний хронічний фарингіт характеризується блідістю та сухістю слизової оболонки. Виникає субфебрільна температура . Під час фарингіту режим має бути напівліжковим, але до лікаря варто звернутися, щоб проконсультуватися та провести відповідне лікування і застерегти себе від загострення хвороби. Потрібно насамперед загартовування, санація. Важливо також пролікувати риніт, гайморит, поліпи, бо вони обтяжують перебіг фарингіту.

На фарингіт дуже часто наражуються курці, і ті хто полюбляє гострі страви, шипучі газові напої. Для лікування призначається фарингосепт, септофріл, а також сульфаніламідні препарати, та полоскання антисептичними речовинами. У разі сухого фарингіту – горло

змащують розчином Люголя в поєднанні з олійними інгаляціями. Також допомагає мед.

Ларингіт – це запалення слизової оболонки гортані гострий ларингіт. Він може бути дифузним, коли в процес запалення залучена вся гортань, або обмеженим - процес охоплює тільки частину гортані, наприклад, задню частину голосових складок або підскладковий простір. У разі дифузного ларингіту уражається також трахея. Ларингітом хворіють люди голосових професій – співаки, актори, викладачі, диктори. Переборюючи недугу, вони починають розмовляти голосніше, перенапружуючи голосовий апарат і це ще більше ушкоджує голосові складки. Зокрема, така прикрість сталась з нашим народним артистом Богданом Козаком, який маючи відповідальну виставу, не міг відмовитись від тієї роботи, перенапружив горло і потім неспроможний був виходити на сцену близько року. Основні ознаки ларингіту – неприємні відчуття в горлі , сухість, водночас з’являється кашель з мокротинням, кількість якого змінюється залежно від ступеня поширення запального процесу на трахею. Гострий ларингіт зазвичай супроводжується болем, утрудненим диханням. За наявності високої температури і загального нездужання з’являється захриплість інколи не тривала афонія. При лікуванні хворий на гострий ларингіт обов’язково має проконсультуватись у лікаря терапевта або отоларинголога. Захворювання потребує ліжкового режиму, призначення антибіотиків та протигістамінних препаратів, доречні фізіопроцедури – інгаляції, УВЧ, електрофорез. Категорично забороняється не тільки кричати, а й розмовляти, пити занадто гаряче, їсти гостре. Рекомендується випивати багато рідини, ставити гірчичники на груди й спину. В домашніх умовах найліпше зарадять найпростіші трав’яні інгаляції з ромашки та звіробою. Також дуже помічною є пара з вареної в лушпинні картоплі. За відсутності високої температури можна парити ноги. Дитині на ніч можна насипати у шкарпетки сухої гірчиці або поставити гірчичники на литки. Рекомендуються напівспиртові компреси з димексидом, але у разу застосування останнього треба проконсультуватися з лікарем. Треба бути особливо уважним тим, у кого охриплість з голосом затрималась на термін понад 3 місяці. Це є “дзвіночком” до обов’язкового звернення до отоларинголога, тому що це може призвести до утворення на голосових зв’язках так званих вузликів співаків. Інколи з’являється фіброма чи папілома голосових зв’язок і потребує хірургічного втручання. Охриплість може бути ознакою злоякісної пухлини. З рештою ніхто не гарантує, що вчасно не видалена доброякісна пухлина не переродиться в злоякісну. Щоб запобігти ларингіту, насамперед, треба не переохолоджуватись. Також не варто занадто часто підвищувати голос чи зриватися на крик, бо від того можуть виникати

крововиливи, що також не сприяє здоров’ю голосових складок. Для профілактики обов’язково потрібно хоча б раз на рік проконсультуватися в отоларинголога.

<< Назад




База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка