Психолого-педагогічні умови профілактики страхів у дітей молодшого шкільного віку




Скачати 70.21 Kb.
Дата конвертації22.04.2016
Розмір70.21 Kb.
Психолого-педагогічні умови профілактики страхів

у дітей молодшого шкільного віку

Тендюк О.В., Головська І.Г.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського»
В сучасному світі існує все більш зростаюча кількість об`єктів, подій, умов і ситуацій, які лякають чи потенційно можуть бути такими, що лякають людину. Для дитини, яка повинна багато чого бачити, чути, відчувати, потрібен надійний тил, що допоможе адаптуватися у навколишньому світі, підтримає у важкій ситуації, захистить від небезпеки та факторів, що лякають. Цим тилом повинна бути сім`я. Малий, як губка, вбирає в себе звички, особливості характеру, сумніви, хвилювання і страхи батьків.

Страх – обов`язкова ланка в еволюції дитини. Він допомагає їй орієнтуватися в навколишньому світі: регулює поведінку, діяльність, захищає від зайвого ризику, тобто виконує адаптивну функцію.

Занепокоєння, тривожність, тривога, страх – такі ж емоційні невід'ємні прояви нашого психічного життя, як і радість, замилування, гнів, подив, сум. Цією проблемою в своїх дослідженнях переймалися такі видатні вчені як: І.П.Павлов, А.І.Захаров, К.Ізард, С.Томкинс, Ізард Керрол, Є.І.Рогов, Н.У.Імедадзе, Ф.Б.Березін, Дж.Боулбі, Дж.Грей, АМ.Прихожан. Дитина росте в оточенні дорослих людей, які дбають про неї, люблять, а страхи виникають і сприяють різним психічним захворюванням. Вплив родини на дитину вивчали також П.Ф.Лесгафт, И.М.Балінський, В.Н.Мясищев, О.К.Яковлєва, Р.А.Зачепецький, Г.Є.Сухарєва. Причина виникнення страхів у дітей молодшого шкільного віку – актуальна проблема вікової психології.

Метою нашої роботи є дослідження причин виникнення та психолого-педагогічних умов профілактики та корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Страх «може паралізувати одну людину, послабити її духовні сили, і мобілізувати іншу» [6]. Це говорить про те, що емоція страху може проявлятися як в стенічній, так і в астенічній формах, в залежності від індивідуальних особливостей людини, саме типу вищої нервової діяльності. Також страх - обов`язкова ланка в еволюції людського роду, тому що він перешкоджав дуже небезпечним для життя, необдуманим, імпульсивним діям. В міру розвитку психіки людини та ускладнення форм її життя страх придбав соціально опосередкованого характеру і став виражати все більш психологічно тонку гаму естетичних почуттів та переживань. Тому дитина на початкових сходах свого соціального розвитку лякається всього нового і невідомого.

Страх можна розглядати як вираження тривоги в конкретній, активізованій формі, якщо почуття не пропорційні небезпеці і тривога приймає затяжний вплив, то дитина починає боятися самого факту виникнення страху, тоді тут у наявності високий, нерідко позамежний рівень тривожності, оскільки він боїться, а точніше побоюється всього того, що може навіть побічно загрожувати його життю і благополуччю. Тому дуже важливо, особливо на ранніх стадіях, виявляти причини страхів, щоб запобігти розвитку тривоги і тривожності.

Проаналізувавши ряд психологічної літератури ми виділили кілька поглядів на причину виникнення страхів. Як вказує Боулбі І. [7], причиною страху може бути чи присутність чогось, що загрожує, чи відсутність чогось, що забезпечує безпеку. Як відмічав Грей [8], страх може бути викликаний тим, що події не відбуваються в очікуваному місці, чи в очікуваний час. Страх при цьому залежить від того контексту, в якому він проявляється, від індивідуальної різниці у темпераменті чи схильності та від досвіду і віку індивіда [7]. Отже, причинами страху можуть бути ситуації, події та умови, що являються сигналами для небезпеки. Тому у залежності від генезису можна говорити про страх, причиною якого можуть бути біологічні, соціальні, моральні і дезінтеграційні детермінанти.

Окремою групою можна виділити набагато більш поширені дитячі страхи. Їхнє джерело - дорослі, та люди, що знаходяться навколо дитини (батьки, бабусі, вихователі дитячих установ). Одним з чинників, що впливають на появу тривожності у дітей, як вказують А.И. Захаров, А.М. Прихожан та інші, є батьківські відносини.

Ізард Керрол вважає, що «страх являється емоцією, але найбільш небезпечною із всіх емоцій. Однак страх не є тільки зло. Він може служити попереджуючим сигналом і змінювати напрямок думки і поведінки» [3]. Цю думку підтримує сучасний психолог Є. І. Рогов. У роботах А.І. Захарова [4] зафіксоване розходження відповідно до понять - «страх», «тривога», «тривожність» і «боязнь». Тривога - це передчуття небезпеки, стану хвилювання. Страх – афект (емоційне загострення), відображення у свідомості конкретної загрози для життя та благополуччя людини. Страх і тривога, як відносні епізодичні реакції, мають свої аналоги у формі найбільш стихійних психічних станів: страх – у формі боязні, а тривога – у формі тривожності [5].

Багаторічні дослідження А. І. Захарова показали, що «страхи являються клініко-психологічним вираженням проблем трьох поколінь прабатьків, батьків, дітей» [4]. Саме тому дуже важливо знати, в якій саме сім'ї виховується дитина.

Проаналізувавши стан проблеми виховання дитини в різних по структурі сім’ях, ми можемо сказати, що однією з причин є емоційний фон подружніх відносин батьків, а саме – структура сім’ї.

Теоретичні положення, сформульовані на основі аналізу літератури стали основою розробки програми дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Для дослідження ми обрали саме другий клас школи (діти віком 7-8 років), тому що в даному віці крім існуючих страхів вже сформувався і страх школи. Діти вже провчилися рік, період адаптації закінчився, тому у когось з учнів зник, у когось закріпився чи виник стійкий страх школи. Таким чином, для учнів другого класу характерна сукупність страхів, якою можуть бути наділені учні початкової школи взагалі.

Аналіз наукової літератури дав можливість виділити три види факторів, які впливають на виникнення страхів у дітей: біологічний, медичний та психологічний. В психологічній літературі виділяють такі основні методи дослідження страхів: спостереження та експеримент.

Об’єктом спостереження може бути поведінка особистості в різних її зовнішніх проявах, в яких реалізуються усвідомленні і неусвідомлені внутрішні, психічні стани, переживання. В особливостях жестів, міміки, виразів обличчя, пантомімічних актах (позах) - можна виявити і простежити особливості уваги, розуміння, емоції і вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.

Експеримент – основний метод дослідження, який дає змогу отримувати надійні данні про причинно-наслідкові залежності, які існують між явищами, котрі вивчаються. Це такий, метод при якому створюється спеціально (чи використовується дана) незвичайна ситуація, в якій потрібне явище можна дослідити глибше [1].

Особистісно-обумовлені страхи можуть бути усунуті перебудовою самої дитини, у той час як ситуаційні страхи вимагають комбінованого підходу, тобто використання різноманітних психодіагностичних методик

Для зняття тривожності в молодших школярів існують цілі комплекси прийомів, вправ. Однак центральну роль грають 2 методи.

1. Метод послідовної десенсибілізації. Суть його полягає в тому, що дитину поміщають у ситуації, що викликають в нього тривогу і страх, та за допомогою вправ на розслаблення, релаксаційного дихання навчають «знімати» м’язове затискання, викликане стресовою ситуацією.

2. Метод «відреагування» страху, тривоги, напруги. Здійснюється за допомогою гри - драматизації «у дуже страшну, найстрашнішу школу», де спочатку за допомогою ляльок - петрушок, у формі театральних етюдів діти зображують їхні ситуації шкільного життя, що лякають, причому всі моменти, що лякають, повинні бути доведені до крайнього ступеня («так щоб глядачам було дуже страшно»). Крім того, можна застосовувати прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи», причому акцентуватися повинна шкільна тематика. У ході цієї роботи заохочуються спроби гумористичного, карикатурного зображення ситуації.

Щоб провести корекцію страхів, ми виявили соціальні (взаємовідносини у сім’ї, з ровесниками), психологічні (рівень тривожності) та медичні (наявність медичних передумов виникнення страхів) показники. Лише сукупність показників дає всебічну картину виникнення страхів та їх причин. В план корекційної роботи увійшли такі задачі:


  1. Провести корекцію взаємовідносин дітей з батьками та з братами і сестрами шляхом роботи з батьками.

  2. Позбавити учнів домінуючих страхів та знизити рівень тривожності шляхом впливу на емоційну та пізнавальну сфери.

Для корекції ми використали тренінг та систему корекційних ігор, що підбиралися із урахуванням віку дітей та домінуючих страхів.

Апробація корекційної програми показала, що 58 % дітей були позбавлені домінуючого страху; у 50% була знижена кількість страхів в середньому на 26%; у 42 % були повністю позбавлені страхів (це діти, які мали в середньому не більше 43 % страхів); крім того у 75 % оптантів було знижено рівень тривожності на один порядок. Для більш позитивного результату була проведена бесіда з батьками. При цьому було виявлено, що вони старалися переглянути свої взаємовідносини з дитиною та змінити їх. Менш значні результати мали діти, батьки яких в силу своєї асоціальної поведінки чи зайнятості не можуть приділяти достатньо часу для виховання дітей.



Виконане дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

  • Страх і тривога мають свої аналоги у формі боязні та тривожності, які можуть бути не пропорційними небезпеці. Тому, щоб запобігти їх розвитку, дуже важливо на ранніх стадіях виявляти причини страхів.

  • Залежно від причин та умов виникнення страхи мають як зовнішні, так і внутрішні ознаки свого прояву. Для їх корекції важливо проаналізувати медичні, психологічні та соціальні показники.

  • Дані дослідження явилися підтвердженням того, що сім’я є важливою ланкою на шляху як виникнення, так і подолання страхів школярів. Таким чином, сім’я несе моральну відповідальність за психічний стан дитини, тому дбати про це необхідно з перших днів зачаття дитини, турбуючись спочатку за спокій і безпеку матері, що носить під серцем маленьку людину, а потім вже і про самого малюка. Крім того, батьки повинні поширювати свої знання щодо вивчення елементарної вікової психології, щоб завжди розуміти свою дитину і допомагати їй своєчасно.


Література:

    1. Битянова М.П. Робота психолога в начальній школі, Москва, «Совершенство», 1998 рік, ст. 193-203.

    2. Васіл’єв И. А. и др. Эмоції і мислення / И. А. Васил’єв, В. Л. Поплужный, О. К.Тихоміров. – М.: Изд – во МГУ, 1980. – 192 с.

    3. Гільбух Ю.З., Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнавати й виховувати його душу.— К., 1994.

    4. Захаров А.И. Неврози в дітей і психотерапія. - Спб.: “Видавництво Союз”, “Лениздат”. – 2000.- 336 с.

    5. Захаров А.И. Психотерапія неврозів у дітей і підлітків. - М.: Медицина,1982 – 216с.

    6. Захаров А.И. Денні і нічні страхи в дітей. – Спб.: “Видавництво СОЮЗ”, 2000. – 448 с.

    7. Bowlby J. Attachment and loss/ Vol. II. Separation, anxiety and anger. New York, Basic Books, 1973.

    8. Gray J. A. The psychology of fear and stress. New York, Mc Grew – Hill, 1971.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка