Реферат на тему: "Роль кишкової палички в організмі людини" Назва «кишкова паличка» носить збірний характер, тому що містить у собі велику кількість різновидів, які




Скачати 64.04 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір64.04 Kb.


РЕФЕРАТ

на тему:

“Роль кишкової палички в організмі людини”


Назва «кишкова паличка» носить збірний характер, тому що містить у собі велику кількість різновидів, які відрізняються один від одного культуральними, біохімічними, серологічними і патогенними властивостями.

По вченому Мінкевичу, у цю групу входять підгрупи В. colicommune, colicitrovorum, aerogenes і paracoli. Назва «ешерихія» ця група одержала на честь німецького вченого Ешеріха, що у числі перших у 1885 р., виділив кишкову паличку.

Бактерії групи кишкової палички мають складну будову антигену. На відміну від сальмонелл вони мають не два, а три різних антигени: О (соматичний), Н (жгутиковий) і К (капсульного). Серед усієї цієї групи бактерій зустрічаються патогенні серотипи, умовно патогенні і навіть корисні для людини. Корисна для людини роль кишкової палички зводиться до їх участі в синтезі вітамінів комплексу В і К, а також в антагоністичній дії на сибироязвові і дизентерійні палички, стафілококи й ін. Серологічна типізація кишкових паличок по 0-антигені дозволяє відрізнити патогенні штами від непатогенних.

Біохімічно кишкові палички дуже активні. Усі вони розщеплюють лактозу, глюкозу, манніт, мальтозу, декстрозу, галактозу і ксилозу; розріджують желатин, редукують нітрати в нітрити, переважну більшість утворить індол, але вони не розкладають інозиту і не утворять сірководень.

Для виділення кишкової палички з різних об'єктів і диференціації їхніх підгруп у лабораторних умовах широко використовують елективні середовища Ендо, Левіна, Хейфеца, В. М. Карташової, Сімонса, Кларка, «нітрин-6», для визначення колітитра середовище Кесслера і т.д.



Кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю (ешерихії). Представник нормальної флори. Кількість кишкової палички серед інших бактерій не перевищує 1%, але роль її дуже важлива, оскільки цей мікроб: по-перше, є головним конкурентом умовно-патогенної флори, перешкоджаючи заселенню чужорідними мікробами кишкової стінки; по-друге, кишкова паличка забирає з просвіту кишечнику кисень, що є отрутою для біфідобактерій і лактобактерій, таким чином, створюються комфортні умови для основних бактерій кишкової флори. Слід зазначити, що до 6 – 8 місяців, роль кишкової палички невелика, а кількість її може коливатися від 100 млн/м до 2 – 3 млрд/м. Ближче до року й у більш старшому віці загальна кількість кишкової палички повинна складати не менше 300 – 400 млн/м (107 – 108). Зниження загальної кількості кишкової палички може бути ознакою присутності в кишечнику небактеріальних паразитів (глистів, найпростіших, котрі також мають потребу в кисні, обділяючи їм кишкову паличку).

Слід зазначити, що бактерії нормальної кишкової флори живуть, прикріплюючись до кишкової стінки й утворюють плівку, яка покриває кишечник зсередини. Через цю плівку відбувається все усмоктування в кишечнику. Бактерії нормальної кишкової мікрофлори забезпечують по сукупності 50 – 80% усього травлення, а також виконують захисні (у тому числі протиаллергенні) функції, нейтралізують дію чужорідних і гнильних бактерій, сприяють спорожнюванню кишечника, забезпечують адаптацію до харчування і до зовнішніх впливів.



Кишкова паличка зі зниженою ферментативною активністю. Це неповноцінна кишкова паличка, що не представляє ніякої шкоди, але при цьому не виконує своїх корисних функцій. Присутність даного показника в аналізі є ознакою дисбактеріозу, що починається, а також як і зниження загальної кількості кишкової палички може бути непрямою ознакою присутності в кишечнику чи глистів найпростіших.

У деяких аналізах описуються бактероіди, роль яких неясна, але відомо, що це – не шкідливі бактерії, звичайно їх кількість не має практичного значення.

Всі інші показники мікрофлори є умовно-патогенною флорою. У самому терміні “умовно-патогенний” позначена суть даних мікробів. Вони стають патогенними (порушуючими нормальні функції кишечнику) за певних умов: підвищення їх абсолютної кількості чи відсоткового співвідношення до нормальної флори, при неефективності захисних механізмів чи зниженні функції імунної системи. Умовно-патогенна флора – це лактозонегативні ентеробактерії (клебсієлла, протей, цитробактери, ентеробактери, гафнії, серрації), гемолізуюча кишкова паличка і різні коки (ентерококки, епідермальні або сапрофітні стафілококи, золотавий стафілокок). Крім того, до умовно-патогенного відносяться клостридії, що висіваються не у всіх лабораторіях. Умовно-патогенна флора впроваджується, конкуруючи з корисними бактеріями, у мікробну плівку кишечника, заселяє кишкову стінку і викликає порушення роботи всього шлунково-кишкового тракту. Дисбактеріоз кишечнику з підвищеним змістом умовно-патогенної флори може супроводжуватися алергійними шкірними реакціями, порушеннями стільця (запори, поноси, зелень і слиз у калі), болями в животі, здуттями живота, зригуванням, рвотами. При цьому звичайно температура тіла не підвищується.

Гемолізуюча кишкова паличка. Є представником лактозонегативних ентеробактерій, але виділяється окремо в зв'язку з поширеністю і значимістю. У нормі повинна бути відсутньою. До даного мікроба застосовно практично все, сказане про золотавий стафілокок. Тобто, вона може викликати алергійні і кишкові проблеми, дуже поширена в навколишньому середовищі (правда, практично ніколи не зустрічається в грудному молоці), викликає проблеми в ослаблених дітей, вимагає іммунокорекції. Слід зазначити, що термін “гемолізуюча” не означає, що мається якийсь вплив на кров. Умовно-патогенна флора при дисбактеріозі не повинна переборювати кишкову стінку і попадати в кров. Це можливо тільки при вкрай виражених формах дисбактеріозу в дітей з вираженими імунодефіцитами, як правило, що представляють погрозу для життя. На щастя, такі стани зустрічаються нечасто.

Патогенність. До дійсного часу систематизовано біля ста патогенних серотипів кишкової палички, що викликають захворювання в людини, тварин, у тому числі і птахів.

З представників групи кишкової палички найбільш патогенної вважають підгрупу A. aerogenes (І.С.Загаєвський). Ці бактерії часто викликають колібактеріоз у телят і дітей, важкі мастити в корів, гостре запалення легких і сечостатевих шляхів у людини і тварин. Крім захворювання, деякі види бактерій кишкової палички викликають псування молока і молочних продуктів. Бактерії групи протея у тварин іноді є причиною важких гастритів і гастроентеритів. Вони також можуть обтяжуватися основне захворювання (у людини — раневу інфекцію, у молодняка тварина-паратиф), викликаючи секундарну інфекцію.

Тривалий час вважали, що ці умовно-патогенні бактерії в людей не викликають харчових захворювань. Таке твердження обґрунтовували тим, що кишкова паличка постійно живе в шлунково-кишковому тракті людини, а В.proteus vulgaris у 6—8% випадків виявляють у кишечнику здорових людей.

На підставі численних досліджень і спостережень в останні десятиліття епідеміологічна роль умовно-патогенних бактерій, особливо кишкової палички і протея, у виникненні харчових токсикоінфекцій у людей цілком доведена. Доведено і те, що далеко не всі штами кишкової палички здатні викликати в людини харчове захворювання, а токсикоінфекцію викликають тільки ті, котрі набули і мають відомий ступінь патогенності. Одне з умов виникнення токсикоінфекцій даної етіології — масивне обнасінення цими бактеріями харчових продуктів.

Інкубаційний період при токсикоінфекцій колібакті-ріоідної етіології в людей складає від 8 годин до однієї доби. Клінічно виявляється гострими болями в області живота, нудотою і рідким багаторазовим стільцем. Температура тіла частіше нормальна і рідко підвищується до 38-39оС, видужання настає через 1—3 дні. Харчові токсикоінфекцій, викликувані паличкою протея, розвиваються звичайно через 8—20 год після прийому їжі.

Захворювання може мати бурхливий початок, супроводжуватися болями, що ріжуть, у кишечнику, нудотою, блювотою, поносом. Хвороба триває 2—3, іноді 5 днів. У важких випадках спостерігають ціаноз, судороги, ослаблення серцевої діяльності, що приводять до летального результату (смертність до 1,5—1,6%). Процес виникнення і розвитку захворювання аналогічний з таким при харчових сальмонеллезах, тому що неодмінною умовою є також влучення в організм людини з харчовими продуктами живих бактерій.





Епідеміологія і профілактика. Фактором передачі інфекційного початку, як і у випадках харчового сальмонельозу, може виявитися м'ясо змушене убитих тварин. Особлива роль обводиться м'ясним напівфабрикатам і готовим харчовим продуктам, при виробництві і збереженні яких був порушений санітарно-гігієнічний режим. Порушення санітарного режиму виробництва створює умови їх екзогенного обнасінення кишковою паличкою і протеєм, а при недостатній тепловій обробці в процесі виробництва і збереженні продуктів при температурі вище 10 °С ці бактерії дуже швидко ростуть і розмножуються. Для профілактики необхідно приймати міри до захисту харчових продуктів від обнасіненні цими бактеріями, проводити їх ретельну теплову обробку і зберігати при низьких плюсових температурах (4—5°С). Так само як і при обнасіненні сальмонеллами, ріст і розмноження кишкової палички в м'ясі і м'ясних продуктах не змінюють їх органолептичних ознак несвіжості. Бактерії протея володіють протеолітичними властивостями, і при росту їх чистих культур у м'ясі відбуваються органолептичні зміни несвіжості з появою специфічних запахів. Так, ріст Pr. vulgaris викликає запах цвілі, a Pr. міrаbіlіs-запах тухлих яєць.

Санітарна оцінка м'яса і м'ясопродуктів при обнасіненні умовно патогенною мікрофлорою проводиться так само, як при обнасіненні сальмонельозами.



ЛІТЕРАТУРА


  1. Загаєвський І.С. Жмурко Т.В. «Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва». - М.: Колосся. 1983.

  2. Макаров В.А. і ін. «Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва». М.: Агропроміздат. 1991.





База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка