РМ. Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються




Скачати 130.63 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір130.63 Kb.
11 клас

Українська мова

Урок № 19
Тема: РМ. Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються.
 Назвіть термін, визначення якого звучить таким чином: «…коротке точне викладення сутності якогось питання, теми на підставі однієї чи кількох книг, монографій чи інших першоджерел».
Теорія.

Реферат має містити основні фактичні відомості та висновки з питання, що розглядається, розгорнуті аргументи, роздуми, порівняння. Функції реферату: інформативна, пошукова, довідкова, комунікативна. Структура реферату: вступ (10 % від загального об’єму), основна частина (параграфи, розділи — 70 % від загального об’єму), висновки (20 %), додатки (таблиці, схеми тощо), бібліографія. У вступі зазначають актуальність теми, місце проблеми серед інших, розкривають історію питання. Також вступ може містити короткий огляд використаної в рефераті літератури. В основній частині реферату необхідно подати в узагальненій формі основні положення літератури з теми. У заключній частині формулюють загальні висновки зі сказаного. Етапи роботи над рефератом: 1) формулювання і осмислення теми; 2) пошук джерел; 3) робота з джерелами: ознайомлювальне читання (перегляд книг), вибіркове читання, вивчальне читання (деякі фрагменти), 4) складання плану; 5) написання тексту роботи, оформлення. Вимоги до змісту реферату: текст

реферату повинен розкривати тему, бути зв’язним, мати змістову завершеність; у рефераті не тільки викладають основний матеріал з теми, а й пропонують шляхи розв’язання проблеми. Для мовленнєвого оформлення реферату використовується науковий стиль. Автор реферату аналізує певне питання, досліджує, дає визначення основних понять, характеризує їх, констатує стан розв’язання питання, формулює висновки. Схематично це може бути подано так:



Як правило, оцінюють не тільки зміст реферату, а й культуру оформлення матеріалів роботи. Тому важливо пам’ятати декілька правил:

1. На титульному листі вказують, де виконана робота, тема реферату, прізвище та ім’я автора, рік написання, прізвище керівника роботи.

2. Реферат повинен бути акуратно написаним або надрукованим. Текст пишуть тільки з однієї сторони, зліва залишають поля.

3. Кожну структурну частину реферату (вступ, основна частина, висновки) починають з нової сторінки.

4. Абзац складає не менше ніж три речення, розділ займає — не менше ніж п’ять сторінок.

5. Кожна цитата, малюнок повинні мати посилання, що оформлюють по-різному: у вигляді зноски на кінці сторінки або в дужках після цитованого висловлювання.
Завдання до уроку.

 Закінчіть речення. 1. Реферат має містити… 2. Функції реферату: …

 Яку структуру має реферат? Об’єм кожної частини.

 Перелічіть основні етапи роботи над рефератом.

 Назвіть основні вимоги до змісту реферату.

 Особливості мови реферату. Культура оформлення матеріалів роботи.

 Складіть зв’язне монологічне висловлювання із теми «Реферат як засіб роботи з науковою літературою».
Домашнє завдання

 Напишіть реферат на одну з тем:

1. Правознавство:

 Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

 Роль прокуратури у системі правозахисних органів.

 Особливості правового статусу дитини в рамках громадянських правовідносин.

2. Фізика:

 Історія розвитку засобів зв’язку.

 Практичне використання інтерференції світла.

 Використання фотоефекту.

 Біологічна дія радіоактивного випромінювання.

 Сучасна наукова картина світу.

 Фізика і науково-технічний прогрес.

3. Географія:

 Найбільш потужні інтеграційні об’єднання у світі.

 Глобальні проблеми людства.

 Міжнародні організації.

 НТР — новітня стадія розвитку світового господарства.

 Нові індустріальні країни.

5. Біологія:

 Сучасні погляди на виникнення життя.

 Сучасні теорії еволюції людини.

 Радіаційний вплив на геном людини.

 Сучасний стан біосфери. Проблеми та перспективи.


11 клас

Українська мова

Урок № 20
Тема: РМ. Правила мовленнєвої поведінки в спілкуванні: етичні мовленнєві формули. Контрольне читання мовчки.
Не пройдіть ніколи повз людину, не привітавши її, і добре слово мовте

З «Повчання Володимира Мономаха»


В еру технічного прогресу люди гублять своє людське обличчя — мораль та людяність, а тим паче ввічливість відходять на другий план, а про етикет спілкування не йдеться взагалі. Людина поступово деградує, забуваючи про етику спілкування взагалі, вона не дотримується правил поведінки, виставляючи себе на показ, не стримуючи своїх емоцій.

 Чи згодні ви з цією фразою? Які б аргументи могли навести на спростування такої думки?


Орфографічний та пунктуаційний практикум

 Спишіть текст, вставляючи пропущені букви та розставляючи розділові знаки (можна за варіантами — уривки з тексту). Чи згодні ви з автором? Про які мовленнєві традиції українців йде мова?

Який же вибрати тон розмови? Найкращий з усіх доброзичливий і пр..язний. Він завжди допом..гає прокладати містки від людини до людини. Не мен..ше значення має й умі(н,нн)я володіти своїм голосом. У кожного народу є свій ідеал люд..с..кої краси. Є він і у нас. Чи це лише риси обли(ч,чч)я фігура одяг? Ні той ідеал що складався віками, оспівувався в піснях і пер..ходив од роду до роду містив у собі гармонійну мову. В ній поєднуют..ся і м..лодійний голос і в..селий або (ніжно)журливий тон і співуч..сть (У,у)країнської вимови і задушевний щ..рий, пр..язний зміст. Віковий досвід народу нашого говорить (не)має краси людини без краси її мови. (Не)може бути гарною людина в якої голос грубий різкий інтонації агр..сивні а часом проскакують і лайливі слова. Багато, що тут залежить від нас. Коли ми настроїмося на доброзичливість і приязнь, у нас одразу м’якшає вираз обли(ч,чч)я, зявляєт..ся усмішка, (с,з)мінюют..ся барви голосу. Усе це разом і (з, с)творює певне враження про нас у інш..х людей. Значну роль у спілкува (н,нн)і відіграють і жести. «Так» і «ні» ми можемо (з,с)казати словом, а мож..мо головою. «Там» або «туди» — вказівним пальцем. Прмовляюч.. вітання, (с,з)легка вклоняємося. Дивуюч..сь ми х..таємо головою знизуємо пл..чима, ро..водимо руками. Сердяч..сь супимо брови зат..скаємо зуби погрожуємо пальцем. Гніваюч..сь стукаємо кулаком об стіл тупаємо ногою, хапаємося за голову. Радіюч.. пр..кладаємо руку до сер..ця ро..криваємо обійми. Але всі оці жести супроводжуют.. слова відповідно забарвлююч.. їх.

Якщо жести стримані і водночас виразні й красиві вони допом..гают.. краще донести думку до слухача. Але ми маємо на увазі не такі жести. Значно краще скаж..мо словами попросити дозволу пройти ніж мовчки переставляти людей з місця на місце наче шахові фігури. Значно (в,вв)ічливіше відповісти на запитання (про вулицю, будинок) словами ніж показувати пальцем чи ро…махувати руками. Отож супроводжуйте слова жестами, але (не)замінюйте (не)доладними перебільше(н,нн)ими жестами хороші слова нашої рідної мови (За А. Ковалем; 295 слів).


Дослідницька робота

 Заповніть другу колонку таблиці







Творча робота

 Складіть перелік етикетних формул незгоди. Усно поясніть особливості їх уживання.





Ситуативні вправи

 До вас звернулися з якимось проханням. Які етикетні формули ви будете вживати, даючи відповідь-відмову в розмові з учителем, другом, мамою, незнайомим? Зробіть висновок про залежність вживання етикетних формул від ситуації мовлення.

 Складіть правила до наведених нижче ситуацій.

1. Уявіть себе викладачем етикету. Назвіть прийоми, за допомогою яких можна домогтися дружнього ставлення до вас співрозмовника.

2. Уявіть себе невихованим підлітком. Перелічіть такі моменти вашої поведінки, що викликають недобре ставлення оточуючих.
Твір-мініатюра

 Напишіть невеличкий твір-роздум із теми «Прояви грубості багатообразні…» Подумайте над тим, що мовленнєвий етикет є засобом впливу на невиховану людину.


Індивідуальне творче завдання

 Складіть із поданих уривків зв’язний текст. Дайте йому назву.

1. В Англії не прийнято гучно говорити, жестикулювати, взагалі виказувати свої почуття. У розмові уникають категоричних тверджень, використовуючи фрази: «мені здається», «я вважаю», часто закінчують речення сполученнями: «Чи не так?», «Чи не правда?»

2. В індійців Бразилії діє таке правило: якщо хтось бажає піти, він повинен підійти до кожного з присутніх окремо (скільки б їх не було), повідомити про те, що йому необхідно йти, і почути: «Йди». Загальне «До побачення» — порушення правил вихованості, на вас після цього дивитися не будуть.

3. Давні греки вітали один одного: «Радій!», а сучасні греки: «Будь здоровим!» Араби говорять: «Мир із тобою!», індійці одного з племен: «Усе добре!». Згідно з мовленнєвим етикетом Китаю, після вітання треба обмінятися репліками: «Ти їв?» — «Їв» (чи «Ще ні»).

4. Давні єгиптяни вважали, що під час короткої зустрічі немає часу дізнаватися про здоров’я співрозмовника взагалі, тому при зустрічі цікавилися конкретним станом: «Як потієте?»

У Монголії і сьогодні під час зустрічі запитують: «Як ваша худоба? Як зимуєте? Як кочуєте?», навіть якщо вони давно не кочують і не тримають скота.

5. Англійці по-іншому ставляться до прощання з гостями. Навіть існує такий вислів «піти по-англійськи», тобто непомітно і не прощаючись ні з ким.

6. Учені накопичили багато спостережень над тим, як відрізняються одні й ті ж формули етикету в різних народів.
Контрольне читання мовчки.

 Читання мовчки учнями незнайомого тексту від початку до кінця.

ХУДОЖНИК РАНКОВОЇ ЗОРІ

Безіменно він жив. Його в нас просто і звали: Художник. Ніхто не знав, звідки він приходив у нашу Тернівщину й куди потім зникав. Чули ми тільки, що змолоду цей дивний для нас чоловік навчався в академії, приятелював з Рєпіним і Куїнджі, а котрась із його ранніх картин нібито навіть відзначена золотою медаллю на виставці в Парижі. Місячне світло вловив так, як ніхто, а згодом і сам не міг своє досягнення повторити…

Золота ера успіху промайнула для Художника надто рано, після чого тяжко пережите нещасливе кохання чи й ще якісь житейські незлагоди закинули його в наші краї. І ось уже ми бачимо, як він мандрує звідкись польовою доріжкою в зім’ятому, старому капелюсі, у плащі, скринька з художницьким причандаллям теліпається через плече, а непроникливе, із суворими вусами обличчя його осяває ранкова зоря. Усе якось так випадало, що вона йому світить навстріч… Відомо було, що Художник котрий уже рік має у собі нездоланну пристрасть — знайти, що задумав! А шукає він якихось дивовижних фарб, таких, щоб не вицвітали, не тьмяніли й не блякли від часу, зберігали б вічну свіжість, соковитість, чистоту тонів після дощової райдуги… Одне слово, були б як живі!

Блукаючи по наших балках, придивлявся він до всього, що там росте, а надто до того, що барвить. Не минав своєю увагою рослини найнезавиднiшої, хай то була бузина чи цибуля, чистотiл або ж навіть всюдисущий отой паслін… Вдивлявся. Уважно розтирав пальцями на долоні сік iз бадилини чи з ягідок. Шукав таких фарб, щоб не линяли, не боялися часу. Зовсім нелинючих. Вічних! А щоб не линяли — для цього нібито треба ще й доброго, якогось особливого, найчистішого воску… Так Художник опинився на Романовій пасіці, де й зародилася в нього думка змалювати його дочку Надьку.

Але це буде значно пiзнiше, а спершу, коли Художник став з’являтися в наших степах, ніхто й уявлення не мав про його можливості, хоча для нас, дiтлахiв, у його особі справді було щось незвичайне, починаючи з того його забродженого, що аж шумів вiд сягнистої ходи, плаща…

I дорослих, i нас, дiтлахiв, не раз обсiдали сумнiви: невже вiн iз наших бур’янiв зробить барвники, що все перебудуть? Аж, засперечаємось, бувало, чи можливе таке. А власне, чому ж би й нi? В кожному разi після вiдвiдин Художника i його приглядань, коли вiн, нахилившись край межi над бур’яниною, довго над нею ворожить та дроби бере, дочуваємо, нiби й бур’яни стають біля нас значні, вже вони не ніщо… Набирають ціни! На Романове замовлення Художник пофарбував йому вулики в ясносинє, брав щiточкою блакить просто вiд неба i фарбував: «Вiчно будуть, не злиняють — небо ж не линяє!» Так i стоять синенькi, а на одному з’явився ще й гостровусий Мамай-козак, що нiколи не спить, — вiн на пасiцi як у дозорi: здатен-бо ж оберегти бджолу вiд злого ока.

Художник намалював його понад замовлення, так нiби для жарту:

— Хай вiн вам пасiку стереже та на кобзi бринькає… Про те, щоб намалювати Надьку, спершу не йшлося, бо Художник взагалi натуру відбирав суворо, був досить перебiрливий щодо тих, кого вiн волiв би увiчнити на шматинi полотна. Замовлень не бракувало, але вiн брався за них насурмлено, якось неохоче. Одного разу на храмовому святi озерянська попадя, пишної вроди молодиця, пропонувала йому цiлого червiнця, тiльки щоб змалював її, як є, в дукатах та корсетцi, одначе Художник i червiнцем не спокусився, сказавши, що сьогоднi вiн краще безвiдплатно гойдалку малюватиме. Не завжди вдавалося схилити його й до розмалювання скринь дiвчатам у посаг, хоч це в нашого майстра добре виходило i вiд замовниць вiдбою не було.

Зате Надьку Винникiвну, хоча й на маленькiй полотнинцi, вiн вимальовував трохи чи не все лiто, не пропустивши, здається, жодної свiтанкової зорi, необхiдної для цiєї роботи.

Згодом у Ковельську, коли Художник показував у своїй занедбаній комiрчинi Надьчин портрет, ми одразу впiзнали її — така була схожiсть усмiшки й нахилу голови, вроджена грацiознiсть, неповторне сяйво карих очей…

— Ось моя Мадонна, — сказав вiн тодi, добуваючи картину з якогось мотлоху, i враз, як од сонця, стало свiтлiше в його комiрчинi-хижцi, де по кутках висiли тiльки порожні клiтки без птахiв. Пізнали ми її, нашу вишневощоку Надьку, стоїть, тримає мале дитя біля грудей. Уся мовби оповита сяйвом материнської відданості, любові й злагоди. І найбільша сила картини зосереджена на погляді молодої матері: бачиш, що нічого, крім немовляти, для неї на світі не існує, але лише це крихітне життя, і вона його мовби чатує, оберігає поглядом від невідомих, нікому не чутних ще небезпек, що, може, тільки вона їх передчуває материнським інстинктом…

Малювати заходився вранці-рано. Тільки зазоріє — уже Художник велить Надьці вийти, поставить її лицем до палаючого крайнеба, налаштує мольберт і пензликом торк, торк у той бік, де зоря, і одразу ж цвіт од неї — на полотно. Зовсім недовго працює

Художник, бо ще сонце й росу не спило — вже в нього скінчився сеанс, іди собі, Надько, гуляй до завтрашньої зорі…

Місячне марево Художник також ще й досі ловив, та все ж найбільше душі він докладав, щоб змалювати Надьку з дитям, вважаючи, що нічого вищого й достойнішого в житті для митця нема, як відтворити красу материнства…

Жодного схід-сонця Художник наш не проспав, така натура. Тільки зазоріє, вже він за роботою. Стоїть по коліна в росах, підхоплює пензликом відбитки зорі та й на полотно їх, на полотно!

Зирк на ту, що під яблунею, зирк на схід, злегка пензликом черпне зорі — і на полотно, на щічки дитяткові та його молодій матері.

Полюбилася Художникові Романова пасіка: хоч би де не блукав, а сюди заверне. Чимось зійшлись обидва: мандрівник і господар. Сівши на призьбі, неквапом гомонять про дивовижно мудрий устрій життя, про закони й звичаї створінь, мудрують, чому іноді бджоли пускаються в танець біля вулика після польоту і що означає той їхній танок. Загадкою для обох лишається також і те, як бджоли в цілковитій темряві вулика будують таку досконалу споруду — воскові засіки для меду. Звідки бджолі знати розрахунки будівничого?

— Бджола — загадка, зірка — загадка, а людина хіба ж ні?

Таємниця з таємниць, — розмірковує Художник. — Декотрі кажуть: людина — це жмуток м’язів… Але чи то все? Чи не краще б сказати: жмуток м’язів, піввідра крові та безмір душі…

Зненацька прийшла трагічна звістка з Тернівщини: у люту хуртовину кудись пробиравсь вночі наш Художник, і знайшли його в снігу закоцюблого — у тім самім вічнім плащі й капелюсі.

А за пазухою — закутана в ганчірочку ота безсмертна його картина, що й серед снігів не втратила свіжості барв, — тільки на вустах зображеної замість посмішки з’явилася скорбота, а на щоці велика, наче жива сльоза.

Долею картини ми не переставали час від часу цікавитися. Потрапила вона до Харківської художньої галереї, яку фашисти спалили відступаючи, і лише кільканадцять полотен вдалося врятувати з полум’я. Учасники визволення Харкова добре пам’ятають, як фашисти палили при вiдступi картинну галерею.

Готували пiдпал ретельно, бензином iз каністр поливали всi поверхи, а бiля виходу з галереї було виставлено ще й спеціальну команду автоматникiв, котрi мали стрiляти по кожному, хто спробував би вихоплювати картини з вогню… Для чого був потрiбен цей підпал, цей з усiх поглядiв безглуздий акт вандалізму? I чи тільки чиєсь потьмарення звершувало його, слiпа озлоба приречених? Чи, може, якраз у полум’ї мали зникнути слiди злочинiв ще ранiших, сваволя грабiжникiв вищих, якi, ще заздалегiдь пограбувавши галерею, найцiннiшi експонати встигли-таки вiдправити на Захід? За кілька років по війні на одному з аукціонів у Нідерландах промайнуло було полотно невідомого майстра «Мадонна під яблунею», але чи вона то була, чи зовсім інша? Чи пропала десь, чи й зараз, ледь усміхнена, мандрує по світу? (За О. Гончаром; 916 слів).
Виконання тестових завдань

Варіант 1

1. Текст можна віднести до такого стилю мовлення:

А розмовного;

Б публіцистичного;

В художнього;

Г наукового.
2. У світовому мистецтві образ Мадонни уособлює:

А материнську втіху і гордість;

Б велич материнської любові;

В материнську лагідність і ніжність;

Г материнську жертовність.
3. У тексті використано такий вид опису:

А пейзажний;

В явища;

Б інтер’єру;

Г портретний.
4. Значення вислову Художника «людина — це… жмуток м’язів, піввідра крові та безмір душі…» означає:

А його зацікавленість людиною як потенційним об’єктом зображення;

Б його бажання реалістично відображати людину на своїх полотнах;

В його захоплення фізичною досконалістю людського тіла;

Г його сприйняття людини передовсім як особистості.
5. Вислів «золота ера» означає:

А період найвищого розквіту;

Б епоху поклоніння золоту;

В період в історії розвитку людства;

Г період найкращого матеріального становища людини.
6. У словосполученні пензликом черпне зорі використано такий художній засіб:

А уособлення;

Б метафору;

В алегорію;

Г гіперболу.
7. У третьому абзаці слова тьмяніли, блякли є:

А антонімами;

Б омонімами;

В синонімами;

Г паронімами.
8. Хто зображений на портреті:

А безіменна Мадонна;

Б озерська попадя;

В Надька Винникiвна з дитям;

Г Мамай-козак.
9. Нездолана пристрасть Художника полягала у…

А малюванні портрета Надьки Винниківни;

Б розшукуванні природних матеріалів для створення фарб, які б не вицвітали;

В зловживанні алкоголем;

Г відвідуванні Романової пасіки.
10. Роман з Художником бесідували про…

А людські вади;

Б устрій життя, про закони й звичаї створінь;

В доньку Романа Надьку;

Г зірки.
11. Життя Художника закінчилося трагічно:

А його розстріляли німці;

Б він помер від нещасливого кохання;

В замерз в снігу;

Г його талант не було визнано.
12. Опрацьований текст утверджує думку про:

А безсмертя творчого генія людини і нетлінність справжніх шедеврів;

Б безперервний зв’язок людини і природи;

В неможливість створити справжній шедевр без красивої натурниці;

Г невибагливість справжніх митців у повсякденному житті.
Домашнє завдання

 Підготувати монологічне висловлювання із теми «Етикетна роль міміки та жестів».



 Складіть правила використання займенників «ви» і «ти» в українському мовленнєвому етикеті.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка