Робоча програма офтальмологія (назва навчальної дисципліни) 12010001 „Лікувальна справа




Сторінка2/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4

1.3. ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
1.3.1. Засоби проведення поточного контролю знань.
- тестовий контроль вихідного рівня знань;

- усний розбір головних питань навчального матеріалу;

- розв’язування ситуаційних задач;

- розбір клінічних випадків – курованих хворих, історій хвороб


РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЄНИХ СТУДЕНТАМ ІV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ, НА КУРСІ ОФТАЛЬМОЛОГІЇ



Модуль

Кількість балів

Змістовий модуль 1

1

Історія офтальмології. Анатомо-топографічні особливості органа зору.

6

2

Методи обстеження в офтальмології.

6

3

Функції органа зору.

6

4

Захворювання повік.

6

5

Рефракція та акомодація, пресбіопія.

6

6

Клініка рефракції, астигматизм.

6













36 балів

Змістовий модуль 2

7

Захворювання слізних органів.

6

8

Хвороби кон’юнктиви.

6

9

Захворювання рогівки.

6

10

Патологія судинної оболонки.

6

11

Хвороби кришталика.

6

12

Ку рація.

6




36 балів

Змістовий модуль 3

13

Глаукома.

6

14

Хвороби орбіти.Косоокість.

6

15

Пошкодження органа зору. Невідкладна допомога.

6

16

Захворювання зорового нерва

6

17

Захист історії хвороби.

6

18

Захворювання сітківки.

6




36 балів

Самостійна індивідуальна робота

12 балів

19-20

Підсумковий контроль засвоєння модуля

80




РАЗОМ сума балів

200 балів

Критерії оцінювання:

На практичному занятті студент максимально може отримати 6 балів.

При засвоєнні теми присвоєння балів проходить з розрахунку:

1). початковий тестовий контроль – правильних відповідей 9-12 – 2бали;

5-8 – 1 бал; 1-4 – 0бал.

2) Усне опитування – 3 бали: відмінні знання – 3 бали, добрі знання – 2 бали, задовільні знання – 1 бал, незадовільно – 0 балів

3). Виконання практичних навиків – 1 бал, невиконання – 0 балів.

4). Додаткові бали можна отримати за самостійну, індивідуальну роботу .

Самостійна індивідуальна робота включає:



    • призові місця в олімпіаді з офтальмології – І місце- 12 балів,

ІІ місце – 11 балів, ІІІ місце – 10 балів;

    • виступ з доповіддю на студентській науковій конференції з офтальмології –8 балів;

    • робота в гуртку з офтальмології – 6 балів;

    • написання реферату – 3 бали (максимально можливо здати 3 реферати).

Студентам надається можливість одноразового перескладання незадовільних поточних оцінок протягом 2-х тижневого терміну після отримання поточної незадовільної оцінки, але не пізніше дня проведення підсумкового модульного контролю під час консультацій за регламентом, затвердженим на методичній нараді кафедри. Позитивні результати перескладань вносяться в „Журнал консультацій” і „Журнал обліку відвідувань і успішності студентів” та у „Відомість перескладання незадовільних поточних оцінок”

1.3.2. Засоби проведення підсумкового контролю знань і його форми.
Форми:


    • підсумковий модульний контроль;

Засоби проведення:



    • тестовий стандартизований контроль кінцевого рівня знань;

    • усна бесіда, що включає вияснення основних концепцій, закономірностей, узагальнень навчального матеріалу і вміння їх використовувати;

    • практичні навички;

    • ситуаційні задачі.



КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПМК:

Студент допускається до підсумкового модульного контролю при виконанні умов навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 57 балів.

Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 балів з 80 балів (максимально).



Підсумковий модульний контроль проводиться на останніх дев’ятнадцятому і двадцятому заняттях. Складається з наступних форм роботи:

  1. Тести (компютерний контроль) – зараховуються при написанні не менше 75% правильних відповідей.

  2. Практичні навички №2= 2·5 балів = 10 балів




Бали

Критерії оцінювання практичних навичок

5

  • виставляється студенту, який глибоко і твердо засвоїв матеріал і послідовно, грамотно і логічно його демонструє, у виконанні якого тісно пов'язується теорія з практикою;

  • у студента не виникає труднощів при зміні завдання, вірно обґрунтовує прийняття рішення, вільно справляється із задачами, питаннями та іншими видами використання знань практичної роботи.

4

  • виставляється студенту, який твердо знає практичний матеріал, грамотно його демонструє;

  • не допускає суттєвих помилок у відповіді на запитання, вірно використовує теоретичні положення при виконанні практичних навичок і вмінь

3

  • виставляється студенту, який має знання значної частини практичного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає деякі помилки;

  • недостатньо послідовно виконує практичні навички та вміння, але робить правильні висновки.

2

  • виставляється студенту, який має знання основного матеріалу;

  • допускає суттєві помилки, недостатньо правильно формує, суттєво порушує послідовність у виконанні практичних навичок і вмінь, за допомогою викладача може аналізувати і робити висновки.

1

  • виставляється студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу;

  • допускає суттєві помилки, невпевнено, з великими труднощами виконує практичні навички та неправильно робить висновки.

0

  • виставляється студенту, який відмовляється виконувати практичні навички.




  1. Ситуаційна задача №1 = 1·5 балів = 5 балів

  2. Усна відповідь – 3 питання - 3·15 балів = 45 балів


Методика оцінювання усної відповіді на ПМК:

бали

Критерії оцінювання

15

Студент виявляє особливі творчі здібності, самостійно оволодіває додатковою літературою, та вільно використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності; використовує набуті знання в нестандартних ситуаціях.

14

Студент глибоко і твердо засвоїв матеріал і послідовно та грамотно його висловлює, вірно обґрунтовує прийняття рішення, не виникає труднощів при зміні завдання.

13

Студент твердо знає теоретичний матеріал, грамотно його висловлює, не допускає суттєвих помилок у відповіді на запитання.

12

Студент має знання значної частини теоретичного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає деякі помилки, але здатний їх самостійно виправляти.

11

Студент має знання основного матеріалу, за допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, робити висновки, допускає помилки, недостатньо правильно формує, суттєво порушує послідовність відповіді

10

Студент не знає значної частини програмного матеріалу, здатний за допомогою викладача відтворити значну його частину.

9

Студент слабо володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становить незначну частину навчального матеріалу.

8

Студент слабо володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні.

7

Студент слабо володіє матеріалом, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні з окремих тем модуля.

0-6

Студент практично не володіє програмою матеріалу, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні.


Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Перші три форми здачі підсумкового модульного контролю приймаються викладачем на чотирнадцятому практичному занятті, усна відповідь – завідуючою курсу і доцентами на п’ятнадцятому занятті

Перездача модульного контролю: перша – на протязі 10 діб з дня здачі групою, друга – ще впродовж 10 діб; (у відповідності до нової редакції «Тимчасового положення про КМСОНН в ІФНМУ» від 30.05.12)

1.4. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1.4.1. Основна література.


  1. Очні хвороби. За редакцією Г.Д.Жабоєдова, М.М. Сєргієнко, К.:“Здоров’я”,1999.- 310 с.

  2. Терапевтична офтальмологія. Посібник з офтальмології. За редакцією Г.Д.Жабоєдова, А.О. Ватченко, К.:“Здоров’я”,2003.- 133 с.

  3. Клініка Вілса. Діагностика і лікування очних захворювань. За редакцією Дугласа Каллома та Бенджаміна Чанга. Медицина світу.- 1999 р.- 492 с.

  4. Детская офтальмология . Д.Тейлор, К.Хойт. Перевод с английского. Москва изд-во Бином, 2002.- 247 с.

  5. Офтальмологія. Вильгельма Хаппе. Перевод с немецкого. Москва: Медпресс-информ, 2004.- 352с.

  6. Глазные болезни: Учебник / Под редакц. Копаевой В.Г. М.: «Медицина», 2002.-560с.

  7. Протоколи надання медичної допомоги офтальмологічним хворим, затверджені наказом МОЗ України № 117 від 15.03.2007 року.

1.4.2. Додаткова література.


1. Глазные болезни и травмы Е.Е.Сомов «СПб», 2002 – 236 с.

2. Клиническая офтальмология / Под редакц. Джек Дж.Кански Перевод с английского. Москва изд-во «Логосфера», 2006.- 733 с.

3. Аветисов Э.С. Близорукость.-М., 1986.

4. Аветисов Э.С., Розенблюм Ю.З., Оптическая коррекция зрения. – М., 1981

5. Глазные болезни /Под ред. А.А.Бочкаревой. – М., 1989. – С.105-134.

2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО
ПРОЦЕСУ

2.1. Загальні методичні матеріали.
2.1.1. Мета і завдання дисципліни.
Метою вивчення офтальмології – кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП, підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природниче – наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни. Кінцеві цілі розташовані на початку програми й передують її змісту, конкретні цілі передують змісту відповідного модулю.
Завдання дисципліни
Навчити студентів:
- Використовувати етико-деонтологічні принципи охорони зору людей різного віку та статі, аналізувати особливості органу зору, інтерпретувати механізми розвитку патологічних процесів органу зору.

- Визначати етіологічні і патогенетичні фактори розвитку основних захворювань органу зору.

- Ставити попередній діагноз найбільш поширених очних захворювань і пошкоджень.

- Визначати тактику ведення хворих на основні очні хвороби.

- Діагностувати невідкладні стани в офтальмології і надавати невідкладну медичну допомогу.

- Планувати профілактичні заходи щодо запобігання виникнення епідемічних спалахів очних хвороб, пошкоджень органа зору, розвитку сліпоти.



2.1.2. Аналіз звязків із суміжними дисциплінами.
Забезпечуючі дисципліни.

п/п


Назва дисципліни


Умовні позначення


1.

2.



3.

4.

5.



6.

7.

8.



9.

10.


11.

12.


13.

14.

Філософія

Нормальна анатомія

Патологія анатомія

Топографічна анатомія і оперативна хірургія

Нервові хвороби

Нормальна фізіологія

Патологічна фізіологія

Фармакологія

Біохімія

Рентгенологія

Терапія

Дитячі хвороби



Хірургія

Травматологія





ФС

НА



ПА

ТА І ОХ


НХ

НФ

ПФ



Ф

БХ

РЛ



Т

ДХ

Х



ТР



Забезпечувані дисципліни.


п/п


Назва дисципліни


Умовні позначення


1.

2.



3.

4.

5.



6.

7.

Терапія

Хірургія


Акушерство і гінекологія

Нейрохірургія

Нервові хвороби

Дитячі хвороби

Інфекційні хвороби

Т

Х



АГ

НХ

НВХ



ДХ

ІНХ



2.1.3. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ І ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗАНЯТЬ



  1. Чітке визначення актуальності теми.

  2. Тестовий контроль вихідного, поточного і кінцевого рівня знань.

  3. Вирішення ситуаційних задач.

  4. Рішення проблемних питань (лекція № 4 по захворюваннях рогової

оболонки - проблема сучасного консервативного та оперативного

лікування рогівки. Лекція по глаукомі № 6 - проблема раннього виявлення і профілактики глаукоми).



  1. НДРС, УДРС.


2.1.4. ОСНОВНІ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ, ЯКІ НАБУВАЮТЬ СТУДЕНТИ

Студенти повинні знати:
1. Анатомія та фізіологія органа зору.

2. Основні методи дослідження очей і зорових функцій.

3. Фізіологічна оптика. Рефракція ока, міопія, акомодація, оптична

корекція зору.

4. Вроджена і набута патологія повік, конюнктиви, сльозних органів

та орбіти.

5. Патологія рогівки і склери.

6. Патологія судинної оболонки.

7. Патологія сітківки і зорового нерва.

8. Патологія окорухового апарату.

9. Патологія офтальмотонусу.

10.Первинна і вторинна глаукома, гіпертензія, гіпотонія.

11. Вродженаі набута патологія кришталика.

12. Ушкодження ока та його додатків.

13. Патологія очей при загальних захворюваннях.

Студенти повинні вміти:
1. Вміти віддиференціювати алергічний набряк повік від запальних

процесів орбіти.

2. Вміти пояснити види сліпоти.

3. Могти попередньо локалізувати патологію зорового аналізатора

по характерним змінам в полі зору.

4. Користуючись методом офтальмоскопії, поставити попередній

клінічний діагноз при змінах диску зорового нерва і визначити,

які додаткові методи дослідження необхідно провести з метою

виставлення заключного діагнозу.

5. Вміти віддиференціювати співдружню косоокість.

6. Вміти передбачити прогноз після проведення діагностичних проб на

прохідність сльозних шляхів і постановки діагнозу.

7. Вміти призначити лікування при запальних процесах переднього

відрізку ока.

8. Вміти призначити лікування при гострих станах (гострий приступ

глаукоми, гострий іридоцикліт, емболія центральної артерії сітківки і т. д.).




1.3.2 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З ОФТАЛЬМОЛОГІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ТА ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН

Змістовий модуль 1

1. Зоровий аналізатор, його значення у пізнанні зовнішного світу.

2. Історія розвитку офтальмології. Засновники вітчизняної офтальмології.

Київська школа офтальмології.

3. Досягнення вітчизняної офтальмології. Видатні офтальмологи:

В.П.Філатов, Н.О.Пучковська, М.М.Краснов, С.М.Федоров.

4. Поняття про абсолютну, професійну та громадську сліпоту. Головні

причини сліпоти. Профілактика сліпоти у дорослих та дітей.

5. Сліпота. Показник сліпоти. Навчання та працевлаштування (УТОС).

6. Формування зорових образів. Роль коли головного мозку у акті зору.

Теорій акту зору.

7. Рогівка. Її будова, кровопостачання, функції та властивості.

8. Райдужка. Її будова, кровопостачання, властивості та функції.

9. Війкове (ціліарне) тіло та хоріоідеа. Їх будова, функції.

10. Мязи райдужки, та війкового тіла.Сітківка. Її будова, функції паличок та колбочок.

11. Анатомія зорового нерва, особливості його будови і топографії.

12. Кришталик. Його функції, живлення, властивості.

13. Кровопостачання очного яблука.

14. Будова орбіти та її вміст.

15. Мязи повік. Їх функції та інервація.

16. Будова конюнктиви. Клінічні ознаки її нормального стану.

17. Анатомія слізних органів. Методи дослідження слізних органів.

18. Зовнішні мязи ока. Їх інервація та функції.

19. Сутінковий зір, його порушення, методи дослідження.

20. Дослідження гостроти зору. Формула гостроти зору.

21. Принцип побудови таблиць для визначення гостроти зору. Кут зору.

22. Периферичний зір та його дослідження, Види порушень поля зору.

23. Кольоровідчуття, його порушення, методи дослідження. Теорії кольоровідчуття.

24. Основні елементи світлозаломної системи ока. Поняття про діоптрію.

25. Види клінічної рефракції. Роль зовнішнього середовища у формуванні рефракції.

26. Методи визначення рефракцїї (субєктивний та обєктивний).

27. Корекція аметропії у дітей.

28. Оптичні окулярні стекла та їх застосування. Контактні лінзи та їх застосування.

29. Обєм та довжина акомодації, її звязок з рефракцією. Найдальша та

найближча точка ясного зору

30. Акомодація та її вікові зміни. Пресбіопія

31. Далекозорість, її клініка, діагностика та корекція..

32. Короткозорість, її клініка, причини розвитку.

33. Ускладнення короткозорості. Профілактика прогресування міопії.

34. Астигматизм, його види та корекція.

35. Аномалії положення повік: заворот, виворот, птоз, лагофтальм, причини

їх виникнення, клініка, методи лікування.

36. Запальні захворювання повік (ячмінь, халязіон), клініка, лікування.

37. Блефарит, його клініка, лікування.

38. Хронічний дакріоцистит. Етіологія, клініка, лікування.

39. Флегмозний дакріоцистит. Його клініка, лікування.

40. Дакріоцистит новонароджених. Його клініка, лікування.

41. запальні захворювання орбіти (остеоперіостит, флегмона орбіти, тромбоз печеристих пазух), клініка та лікування.


Змістовий модуль 2

42. Методи дослідження переднього відрізка ока (фокальне, бінокулярне

освітлення, біомікроскопія).

43. Методи дослідження оптичних середовищ ока.

44. Клінічний перебіг та методи лікування гострих запалень слизової оболонки.

45. Клінічні прояви, етіологія та методи лікування хронічних конюнктивітів

46. Гонобленорея новонароджених та дорослих. Профілактика

47. Аденовірусні конюнктивіти, їх клініка та лікування.

48. Дифтерія ока. Її клініка та лікування.

49. Диференціальна діагностика фолікулярних уражень конюнктиви

(трахома, фолікульоз, фолікулярний конюнктивіт).

50. Загальні принципи лікування трахоми.

51. Стадії трахоми, її клініка. Суспільна та особиста профілактика трахоми.

52. Ускладнення трахоми з боку повік та рогівки.

53. Класифікація кератитів. Загальні принципи їх лікування.

54. Клініка та наслідки кератитів.

55. Повзуча виразка рогівки. ЇЇ клініка та лікування.

56. Паренхіматозний кератит. Його клініка та лікування.

57. Герпетичні кератити. Їх діагностика та лікування.

58. Серозний іридоцикліт. Його клінічні особливості, перебіг, діагностика, лікування.

59. Клінічні ознаки фіброзного іридоцикліту, етіологія, патогенез,

методи


60. Ускладнення та наслідки іридоцикліту.лікування.

61. Лікування іридоцикліту. Засоби розширення зіниці. Показання та

протипоказання до їх застосування.

62. Шляхи відтоку внутрішньоочної рідини.

63. Динамічна класифікація глаукоми.

64. Методи ранньої діагностики глаукоми. Значення диспансерного обстеження хворих на глаукому.

65. Клінічні форми первинної глаукоми, лікування.

66. Диференціальна діагностика первинної глаукоми та катаракти.

67. Гострий приступ глаукоми, його клініка. Диференціальна діагностика

з іридоциклітом.

68. Невідкладна допомога під час гострого приступу глаукоми.

69. Вторинна глаукома, її причини, клініка, лікування.

70. Вроджена глаукома, її причини, клініка, лікування.

71. Аномалії положення кришталика, діагностика, ускладнення,лікування.

72. Вроджена катаракта. Клініка, діагностика, методи лікування.

73. Стадії розвитку старечої катаракти. Діагностика та лікування.

74. Діагностика та лікування початкової стадії старечої катаракти.

75. Травматична катаракта. Особливості її перебігу, клініка, лікування.

76. Ускладнена катаракта, її причини, клініка, лікування.

77. Вторинна катаракта, її клініка, причини виникнення, хірургічне лікування.

78. Афакія. Її ознаки, корекція.

Змістовий модуль 3

79. Головні умови бінокулярного зору. Значення бінокулярного зору у

виборі професії.

80. Співдружня косоокість, їх види, діагностика.

81. Прихована косоокість, клініка, діагностика, лікування.

82. Уявна косоокість, клініка, діагностика.

83. Принципи лікування співдружньої косоокості.

84. Паралітична косоокість, її ознаки, диференціальна діагностика, методи лікування.

85. Ознаки проникаючих поранень очного яблука. Невідкладна допомога.

86. Проникаючі поранення очей, ускладнені наявністю стороннього тіла.

Методи локалізації стороннього тіла в оці.

87. Принципи видалення внутрішньоочних сторонніх тіл під час

проникаючих поранень очей..

88. Офтальмоскопія, її види.

89. Симпатичне запалення. Його клініка, профілактика, лікування.

90. Контузії очного яблука. Їхні прояви та лікування.

91. Сторонні тіла рогівки та невідкладна допомога.

92. Електроофтальмія, її клінічні прояви та перша допомога.

93. Ендофтальміт і панофтальміт. Їх клініка, причини, лікування.

94. Хімічні опіки очей, клініка, невідкладна допомога.

95. Термічні опіки очей, клініка, невідкладна допомога.

96. Внутрішньоочні пухлини, клінічний перебіг, лікування.

97. Військово - лікарська експертиза під час захворювання очей.

98. Виявлення агравації та симуляції. Контрольні методи виявлення гостроти зору.

99. Встановлення групи інвалідності внаслідок порушень зору.

100. Офтальмоскопія, її види.

101. Картина нормального очного дна.

102. Клініка невриту зорового нерва. Причини, диференціальна діагностика

з застійним диском зорового нерва.

103. Офтальмоскопічна картина застійного диска зорового нерва.

Значення його у діагностиці пухлин мозку.

104. Зміни очного дна при гіпертонічній хворобі.

105. Зміни очного дна при цукровому діабеті.

106. Зміни очного дна при захворюваннях крові

107. Зміни очного дна при СНІД.

108. Відшарування сітківки, етіологія, клініка, лікування.

109. Гостре порушення кровообігу сітківки. Причини, клініка, лікування.
1.3.2 ПЕРЕЛІК ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

1. Дослідження гостроти зору вдалину, зблизька, орієнтовно та на апаратах.

2. Дослідження поля зору контрольним методом і на приладі.

3. Дослідження кольоровідчуття за допомогою таблиць Рабкіна та ін.

4. Визначення бінокулярного зору орієнтовними методами.

5. Метод фіксації маленької дитини для огляду очей.

6. Вивертання верхньої повіки для огляду слизової оболонки.

7. Перевірка прохідності сльозних канальців та сльозно - носового каналу.

8. Визначення офтальмотонусу пальпаторно і тонометром.

9. Метод огляду бічним освітленням: простий і комбінований.

10. Дослідження прозорих структур ока у прохідному світлі.

11. Визначення чутливості рогівки.

12. Визначення рефракції за допомогою коригуючих скелець, а також

по найближчій та найдальшій точці ясного бачення. Визначення

обєму акомодації.

13. Оптична корекція аметропії і виписування рецептів на окуляри

при пресбіопії.

14. Закапування крапель і закладання мазей в конюнктивальну порожнину,

промивання конюнктивальної порожнини.

15. Масаж повік.

16. Видалення поверхневих сторонніх тіл з конюнктиви і рогівки.

17. Орієнтовне визначення кута косоокості (девіації). Визначення скритої

косоокості (гетерофорії).

18. Дослідження рухомості очних яблук (приведення і відведення).

19. Визначення конвергенції.

20. Накладання монокулярної і бінокулярної асептичних повязок.

21. Виписування рецептів на медикаменти, оформлення медичної документації

(амбулаторна картка, історія хвороби та інші).



2.2. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
2.2.1. ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ.
Лекція № 4 (взірець)
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

на тему: “ГЛАУКОМА”.


І. Цілі лекції

Учбові ділі:



  1. Дати уяву про фактори, які впливають на в/очний тиск, метод його вимірювання.

  2. Ознайомити студентів з клінічним перебігом глаукоми, сучасною класифікацією, етіопатогенезом, ранньою діагностикою та лікуванням глаукоми.

Виховні цілі:

1. Засвоєння студентами значення організаційних форм вітчизняної медицини /масові профілактичні огляди, диспансеризації/ в боротьбі зі сліпотою від глаукоми. Значення робіт наших вітчизняних офтальмологів у вивченні проблеми глаукоми.
ІІ. Методична, світоглядова, загальноосвітня та професійна направленість лекції.
При характеристиці глаукоми, одного з найбільш складних і серйозних очних захворювань, відмічаються успіхи вітчизняних шкіл офтальмологів в розробці проблеми глаукоми які наближають нас до пізнання суті глаукомного процесу.

Розглядаючи питання попередження сліпоти від глаукоми підкреслюється значення масових профілактичних оглядів населення на глаукому, диспансерний метод обслуговування глаукомних хворих, досягнення офтальмологів в цих питаннях. Лекція поглиблює знання студентів з дуже важливої проблеми сучасності - глаукоми. Ці знання необхідні лікарям всіх спеціальностей, які разом з окулістами повинні приймати участь в організаційних заходах, спрямованих на попередження сліпоти від глаукоми, а також допомагати ранній діагностиці цього важкого захворювання очей.

ІІІ. План лекції


  1. Поняття про внутрішньоочний тиск /ВОТ/.

  2. Продукція і відтік ВОТ.

  3. Будова кута передньої камери і шляхів відтоку.

  4. Методи вимірювання ВОТ.

  5. Методи ранньої діагностики глаукоми.

  6. Класифікація глаукоми.

  7. Форми глаукоми.

  8. Стадійність глаукомного процесу.

  9. Вторинна глаукома.

  10. Гострий приступ глаукоми, лікування. Диф. діагностика.

  11. Консервативне лікування глаукоми.

  12. Оперативне лікування глаукоми.

  13. Глаукома дитячого віку.

ІV. Література.


  1. Ерошевский Т.И. “Глазнные болезни”, 1977 г.

  2. Ковалевский Е.И. “Глазнные болезни”, 1980 г.

  3. Нестеров А.П., Будин А.Я., Кацнельсон Л.Я. “Внутриглазное давление”, 1974 г.

  4. Краснов М.М. “Микрохирургия глаукоми”, М., 1980 г,

Глаукома являє собою одне з найбільш важких хронічних захворювань очей. Вона складає 4% всіх очних захворювань і є основною причиною сліпоти і глибокої інвалідності - майже 1/4 сліпих серед інших очних недуг складають хворі глаукомою.

Глаукома в основному зустрічається в людей похилого віку, рідко розвивається в молодому віці і новонароджених. Частота розповсюдження однакова в різних країнах світу, жителів півночі і півдня міст і сіл, робітників розумової і фізичної праці.

“Глаукома” як назва походить від старогрецького слова “глаукос” - зелений і зумовлена тим, що інколи у глаукомних хворих, особливо при гострому приступі зіниця має зеленувато – жовтий колір внаслідок відображення предметів від склерозованого кришталика.

Але такий зелений рефлекс буває не у всіх хворих і тому назва “Глаукома” не визначає основних симптомів захворювання, а тим більше суть процесу.

Основним симптомом глаукоми являється підвищення внутрішньо очного тиску, що веде до розвитку атрофії зорового нерва з характерною краєвою екскавацією, зниженням зорових функцій /гостроти зору, поля зору і адаптації / і розвитку ретинального набряку /по Самойлову/.

В зв'язку з тим, що внутрішньоочний тиск повністю залежить від обміну внутрішньочної рідини і стану шляхів відтоку, то перш ніж перейти до викладення суті глаукоми, дозвольте зупинитись на теоріях утворення внутрішньочної рідини і шляхах ії відтоку від ока. Загальновідомо, що місцем утворення внутрішньочної рідини відростки війкового тіла і судини райдужної оболонки. Але до цього часу залишається дискутабельним питання яким чином відбувається цей процес.

Лебер, Трон і інш. вважають що внутрішньоочна рідина являється результатом фільтрації із кровоносних судин. По даних Зайделя - внутрішньоочна рідина є секретам клітин війкового епітелію. І ті і інші прихильники теорій утворення внутрішньочної рідини приводять свої докази, але вони не абсолютні. Але все ж таки більше прибічників має фільтраційна теорія. Згідно цієї теорії фільтрація проходить внаслідок різниці тиску в судинах ока і внутрішньоочного. Тиск в судинах ока завжди вищий. В камерній волозі /див. табл./ дійсно є ті інгредієнти, що й у крові, тільки дещо інша їх концентрація. В останній /камерній волозі/ більше катіонів ніж аніонів і майже немає білків.

Цю різницю концентрації окремих інгредієнтів прибічники фільтраційної теорії старались пояснити тим, що при проходженні окремих компонентів із крові в камерну вологу вступає в дію так званий закон Донане, згідно якого при фільтрації кристалоїдів через напівпроникну мембрану /стінку капіляру/ в присутності важкодифундуючих колоїдів, дифундуючі іони з однойменним зарядом проходять в більшій кількості по другий бік мембрани, а іони з протилежним знаком збирається по той же бік, де знаходиться колоїд. В повному протиріччі із законом Донана знаходиться концентрація аскорбінової кислоти в крові і волозі передньої камери ока: в камерній волозі 20-22 мг %, а в крові 1-1,1 мг %

Таким чином, фільтраційна теорія теж має слабкі сторони. Але, як підкреслює Фрадкін, необхідно враховувати, що фільтрація внутрішньоочної рідини проходить не через мертву напівпроникну мембрану, а через ендотелій капілярів, тобто через клітини живого організму, які мають ряд активних біологічних властивостей, завдяки наявності складних і тонких механізмів і систем, які знаходяться під впливом нейрогуморальних факторів. Значить клітинам ендотелію властива активна роль в процесах фільтрації і обміну внутрішньоочної рідини, а тому чисто фізико-хімічними законами не можливо пояснити концентрацію речовин в волозі передньої камери.

Таким чином, капіляри війкового тіла і радужки, очевидно, відіграють основну роль в обміні внутрішньоочної рідини. Відплив внутрішньоочної рідини відбувається наступними шляхами:

Передній шлях відпливу - рідина, яка утворюється у війковому тілі наступає в задню камеру, через зіницю в передню камеру потім у фонтанів простір в куті передньої камери і являє собою сполучнотканинні пластинки, а далі в шлемів канал, звідки по так названим інтра-склеральних і водянистих венах волога попадає в передні циліарні вени і виводиться за межі ока. Цей шлях відливу множна прослідкувати на кроликах, якщо внутрівенно ввести 1% розчин флюоресцеїну 0,5-1 мм. Уже через 24 секунди тобто час циркуляції крові по великому колі кровообігу з’являються фарба в криптах і лакунах райдужки, а також у вигляді кольорової доріжки, яка йде із задньої камери через зіницю до кута передньої камери, а потім на гістопрепаратах можна знайти її і в плевому каналі.

До переднього шляху відтоку відносяться також периневральні і периваскулярні простори судин і нервів райдужної оболонки. Передній шлях відпливу являється основним: існує ще й задній шлях відпливу. До нього відноситься супрахоріоїдальний простір. периваскулярні і периневральні простори судин і нервів сітківки і зорового нерва. Внутрішньоочна рідина певним чином давить на оболонки ока, що і називається внутрішньоочним тиском /тензія, офтальмотонус/.

Від чого залежить рівень внутрішньоочного тиску?



  • еластичності рогівки і склери;

  • кількості продукуємої рідини;

  • кровонаповнення судин ока;

  • тиску крові в судинах, від чого залежить осмотичний тиск білків крові;

  • від стану шляхів відтоку внутрішньоочної рідини.

Слід відмітити, що кров'яний тиск має більше значений в підтримці офтальмотонуса, але прямого паралелізму між ними немає.

Внутрішньоочний тиск у людини характеризується вираженою постійністю і дорівнює в нормі 18-27 мм рт. ст. з невеликими коливаннями /3-4 мм/ між ранковим і вечірнім тиском, Численні виміри ВОТ, проведені ще в 1903 р. Масленніковим А. І. Показали, що в нормі ВОТ найвищий зранку, потім поступово понижується, досягаючи мінімуму в 19-20 годин. Більшістю авторів вважають, що зв'язок з венозним застоєм вночі при горизонтальному положенні під час сну. Вночі також не функціонують м’язи ока і повік, які в денний час роблять ніби масаж ока і цим самим активізують обмін рідини. Буває парадоксальний тип кривої ВОТ зранку. Це говорить про те, що добові коливання ВОТ залежить також від умовно-рефлекторних зв'язків які виникають під впливом інтеро- і екстерорецепторних рефлексів.

Нормальний внутрішньоочний тиск має велике значення в обміні ВО-рідини і харчування оболонок ока, збереженні тургору і форми, а також оптичних функцій.

У випадках значного підвищення ВОТ, який досягає рівня вище діастолічного тисну в судинах сітківки /що в нормі - 1/2 величини діастолічного тиску в плечовій артерії, тобто 35-60 мм рт. ст. / харчування сітківки погіршується, що веде до розвитку атрофічних змін в ній і зоровому нерві, до падіння функцій.

Гіпотонія ока також негативно позначаються на обміні ВО-рідини із судин пропотіває водяниста волога, яка містить білок, що різко порушує обмінні процеси в тканинах ока і дає поштовх до утворення ускладненої катаракти.

Методи дослідження ВОТ і стан відтоку внутрішньоочної рідини. Існують суб’єктивні і об'єктивні /інструментальні/ методи визначення ВОТ. До суб’єктивних, відноситься пальпаторний /показати і розказати, записати на дошці показники ВОТ. Тп /пальп./ Т + І, Т + 2, Т+ 3 - пояснити/.

Об’єктивні методи /інструментальні/. Найточнішим методом був би тонометричний, при якому необхідне введення в порожнину ока порожнинної голки, яка була би з’єднана з манометром. Але такі дослідження на людських очах неможливі. Тому широкого застосування заслужили тонометричні дослідження. Перший тонометр був запропонований А.Грефе в 1863 р. Всі перші перші інструменти базувалися на методі вдавлення /компресійний принцип/. Вдавленню підлягає склера. Про рівень ВОТ робили висновок або по силі, яку потрібно прикласти до склери для її вдавлення, або навпаки по величині вдавлення склери при прикладенні певної сили.

Але ці тономеетри були складні при використанні, інколи для них необхідна дача загального наркозу і до того ж, вони не зовсім точні.

Із сучасних тонометрів на цьому принципі побудований тонометр Шіотца, який широко використовується за кордоном. Але цей тонометр не точний. Крім тонометрів, що працюють по принципу “вдавлення” є тонометри “сплющення”. На цьому принципі побудований тонометр Фіки-Лівшіца. Тонометрі “сплющення” дають меншу деформацію ока. Крім того, прикладають до рогівки, яка має постійний радіус кривизни, що забезпечує велику точність.

Найпростішим і найточнішим тонометром серед тонометрів “сплющення” є тонометр Маклакова /1884р./. це єдиний тонометр, який не потребує постійного тарування. Крім того, це єдиний інструмент, який залишає за собою відбитки -/документальний/, як в умовах клініки, так і в експерименті. Тонометр Маклакова складається з металічного циліндра, на кінцях якого є скляні молочного кольору. Вага цього тонометра 10 г. перед використанням ці площадки приготованою фарбою коларголу або бісмаркбраун /на 2г фарби дається по 30 капель гліцерину і дистильованої води і розтирають ретельно в фарфоровій ступці/. Практичну частину по вимірюванню ВОТ кожен з Вас виконає на практичному занятті.

На практиці широко використовується еластотонометр по Філатову-Кальфа. Показати і розповісти про тонометр: складається із 4-х тягарців /5, 7, 5, 10, 15 г/, якими послідовно вимірюють ВОТ.

На спеціальному бланку наносять еластокриву. В нормі із збільшенням тягарця на 1г збільшується ВОТ на 1 мм – тому в нормі еластонометрична крива має вигляд висхідної прямої лінії. Різниця між 5 і 15 г грузиками повинна бути в межах 6-12 мм /в середньому - 9/.

Визначення еластокривої має велике значення в діагностиці глаукоми. Розрізняють 4 типи еластокривих / з високим початком, поломана, вкорочена, подовжена/.

Важливо в клініці взнати причину підвищення ВОТ – від гіперпродукції ВОР або від порушення в шляхах відтоку її. Відповідь на це запитання дають компресійно – тонометричні або топографчні дослідження. Відомі різні модифікації цих досліджень. Суть їх полягає в тім, що виміри тиску проводять після компресії на око. При цьому змінюється об’єм рідини, яка давить на оболонку ока і спочатку тиск підвищується. А потім підсилюється відтік рідини від ока і тиск поступово падає. По характеристиці фази падіння ВОТ можна говорити про стан відтоку внутрішньоочної рідини.

Про гоніоскопію. Відповідно до класифікації, яка приведена в підручниках, глаукома буває: первинна, вторинна і вроджена;

розрізняють по формі: закритокутова, відкритокутова і змішана;

по стадіях: початкова, розвинута, далекозайшовша, термінальна;

по ступенях компенсації ВОТ: з нормальним тиском, помірно

підвищеним, високим, гострий приступ.
Причини глаукоми.
Первинної - питання етіології і патогенезу на сьогодні це недостатньо вивчені. Хоч з багаточисельних даних літератури відомо, що у хворих глаукомою є різні зміни в організмі: гормональні, ферментні, металів, вітамінів, біохімічні зміни крові, а також зміни ЦНС, стресові стани, які з часом призводять до змін в оболонках ока, особливо в судинній, що призводять напевно до перебудови кута передньої камери при закритокутовій глаукомі, або до порушення проникливості судинної стійки при відкритокутовій глаукомі.

Таким чином всі дослідження в організмі, проведені до нас, при глаукомі об’єднані весь накопичений багаж пізнань і свідчить, що глаукома - захворювання поліетіологічне, як це в даний час, визнається всіма дослідниками.

Причини вторинної глаукоми: при зарощенні зіниці, післятравматичні синехії, доброякісні або злоякісні пухлини судинної або сітчатої оболонки, вивиху кришталика в передню камеру або підвивиху в скловидне тіло, а також при набуханні кришталика в процесі прогресування сторечої катаракти або травматичних пошкодженнях кришталика, при тромбозах вен сітківки, а також при ретробульторних процесах, особливо пухлинах.

Клінічний перебіг вторинної глаукоми, як і первинної, оцінюється по стану зорових функцій /стадіях захворювання/ і рівню ВОТ/ ступінь компенсаціі/. Ці характеристики приводяться нижче.


Лікування вторинної глаукоми причинне і симптоматичне.

Основною ознакою глаукоми є підвищення ВОТ, що призводить до подальших незворотних змін.

Підвищення ВОТ спочатку захворювання виявляється періодично, особливо зранку, і воно веде до порушення обміну і трофіки в тканинах ока, до падіння функцій /поля зору, центрального зору/.

Немає паралелізму між ступенями компенсації, тобто розладом ВОТ та стадіями захворювання.

Дозвольте приступити до характеристики форм глаукоми:

Закритокутова глаукома в клінічній практиці зустрічається найчастіше. Характерним для закритокутовій глаукоми є те, що вона починається і перебігає у вигляді "мікроприступів". Ранніми ознаками є періодичне затуманення перед очима, поява веселкових кіл навколо джерела світла при погляді на нього, ці явища пов’язані з короткочасним або постійним набряком рогівки в зв’язку з підвищенням ВОТ. Правда, веселкові кола можуть з’являтися при гострих і хронічних кон’юнктивітах, блефаритах, при попаданні на рогівку виділень, слизі, але вони швидко зникають при протиранні очей. При глаукомі при протиранні очей кола не зникають.

Одночасно із затуманюванням перед очима у відповідній половині голови появляються болі, а також відчуття ломоти в оці. Всі ці скарги появляються найчастіше зразку, при емоційних зворушеннях, а також розумових І фізичних перенапруженнях, при частій зміні пресбіопічних окулярів, безпричинних приступах сльозотечі.

При огляді хворого можлива появи незначної застійної ін’єкції, легкого набряку рогівки і незначного розширення зіниці. Ці зміни залежать від підвищення ВОТ і зникають вони при падінні ВОТ. Підтверджує закритокутову форму глаукоми, і мілка передня камера. Відкритокутова форма глаукоми це ми всі з вами з присутніми в цій залі - скарг немає ніяких і зміни в передньому відрізку ока також відсутні.

Дозвольте зупинитися на характеристиці стадій захворювання. Ще раз

згадаємо, цю стадію глаукоми характеризують зміни функцій і об’єктивні зміни на очному дні, незалежно від форми глаукоми.

Отже, перша стадія / абсолютна гострота зору може не порушуватися / /, а іноді знижується до 0,8. Також поля зору можуть бути в нормальних межах або звужуватись на 5°-10°. На очному дні змін немає, але іноді розширюється фізіологічна екскавація. Чим відрізняється фізіологічна екскавація соска зорового нерва від глаукоматозної.

Фізіологічна: Глаукоматозна:

розміщення - центральне крайове

колір соска - рожевий блідий, сірий

судинна воронка - центральна зсув у вискову сторону
При прогресуванні глаукома переходить в другу стадію /

- гострота зору знижується до 0,8 - 0,1; різко звужуються поля зору /по 20-25°/, порушується темнова адаптація, на очному дні появляється глаукоматозна екскавація. При огляді переднього відрізка можлива атрофія райдужки.

Третя стадія / / гострота зору знижується від 0,1 до со тих, звуження поля зору ексцентричне або воно може бути трубчатим. На очному дві виражена глаукоматозна екскавація зорового нерва з крайовим перегином судин і атрофією зорового нерва.

У випадку нелікування глаукоми, вона переходить в термінальну стадію - гострота зору дорівнює 0, а на очному дні відмічається прогресування атрофічних змін: атрофія зорового нерва продовжується на сітківку і появляється атрофічний вінчик навколо зорового нерва

Доведена глаукома до термінальної стадії, тобто до абсолютної сліпоти, лікуванню не підлягає за виключенням. болючої глаукоми /

/, лікування якої симптоматичне /як місцеве так і загальне/.

Характеристика стадій простої глаукоми таж сама.

Відкритокутову глаукому необхідно диференціювати з катарактою: катаракта як і глаукома - це захворювання, в основному, похилого віку. При обох захворюваннях спостерігається поступове зниження гостроти зору без якихось суб’єктивних відчуттів. Помилитися в діагнозі можна тому, що при глаукомі в похилому віці є зміни, в кришталику склеротичного характеру, від якого відбивається промені, при боковому освітленні і зіниця має сіруватий відтінок я і при катаракті. Уникнути помилки в діагнозі допомагає дослідження в перехідному світлі: при глаукомі рефлекс буде рожевий, при катаракті - відсутній, тобто зміни залишаються сірими при повному помутнінні кришталика або чорними штрихами на рожевому фоні при початковій катаракті.

Провести диференціальний діагноз дуже важливо тому, що при катаракті ми очікуємо дозрівання, тобто повної сліпоти, тоді лікуємо оперативно. Якщо хворий осліп від глаукоми, то лікуванню не підлягає. Успішне лікування глауком є ступінь підвищення внутрішньо очного тиску / ступені компенсації/:

помірно підвищення – 28-35 мм, добові коливання до 10 мм;

з високим тиском - 36 і вище, добові коливання більше 10 мм;

гострий приступ глаукоми, який виникає тільки при закритокутовій глаукомі.

В будь-якій стадії глаукомного процесу може бути будь-яка ступінь компенсації. Слід підкреслити, що при відкритокутовій глаукомі гострого приступу не буває, але можливий перехід відкритокутової глаукоми в закритокутову.

Клініку гострого приступу глаукоми повинен знати кожен лікар, незалежно від спеціальності, тому, що своєчасна діагностика і лікування відіграють головну роль у збереженні функцій ока. Гострий приступ глаукоми часто буває на одному оці і дуже рідко на обох очах. Розвивається після психічних потрясінь або може бути після прийому мідріатиків для лікування шлунково-кишечного тракту.

Суб’єктивні ознаки: тупі виражені головні болі, нудота, блювота, що дає привід до діагностичних помилок - отруєння, захворювання шлунково- кишечного тракту, невралгічні захворювання.

Об’єктивні симптоми: набряк повій, різко виражена застійна ін’єкція очного яблука, іноді хекоз кон-ви, рогівка набрякла, чутливість знижена або відсутня, передня камера мілка, вміст від випоту білка у вологу.

Райдужка набрякла, змінена в кольорі /як при іриті/. Зіниця нерівномірно розширена /у вигляді овалу/ через те, що при гострому приступі нерівномірно поширюється тиск на нервові закінчення райдужки, Відсутня реакція зіниці на світло. На очному дні - загальний стаз - розширення судин. А зміни відповідають стадії, в якій поступив гострий приступ. При пальпаторному вимірюванні, око тверде, як камінь.

Гострота зору при гострому приступі глаукоми знижується до рахунку пальців біля ока, з іноді до світловідчуття

З очних захворювань гострий приступ необхідно диференціювати з гострим кон’юктивітом та іритом /іридоциклітом/.
При кон-ті При гострому приступі

глаукоми


  1. Тип ін’єкції кон’юктивальний застійна

  2. Виділення гнійні немає

  3. Функції не порушені різке зниження

гостроти зору

  1. Зміни заломлюючих немає є

середовищ /рогівки/

  1. Зміни очного дна немає завжди є стаз і в

залежності від стадії –

зміни


6. ВОТ не змінений око як камінь

7. Загальні розлади немає є

/блювота, нудота/.

При іридоцикліті При гострому приступі

глаукоми


  1. Гострота зору може не змінюватися, різке зниження гостроти

але знижується зору

незначно


  1. Болі в оці є, частіше вночі є завжди

  2. Типи ін’єкції перикорнеальна застійна

  3. Загальні розлади немає є

/блювота, нудота/.

5. Стан рогівки в нормі набрякла, чутливість

знижена або відсутня

6. Передня камера не змінена, може мілка

бути ексудат

7. Зіниця вузька, задні синехії розширення овально і

форми

8. Очне дно немає змін розширення судин або



глаукоматозна екскавація

в залежності від стадії

процесу

9. ВОТ в нормі око як камінь


Вивчення та діагностика глаукоми
З цією метою в поліклініках ЦРЛ, нумерних лікарнях і ФАП-ах організовані так звані профкабінети в яких працюють тонометристи - середній медичний працівник. Вимірюють ВОТ всім старше 35 років, хто прийшов на прийом до різних спеціалістів в /приблизно умова такаж як онкоогляди жінок/. В селах цю роботу виконують фельдшери. При виявленні глаукоми або підозрі на глаукому пацієнти направляються на консультацію до окуліста Діагноз глаукоми встановлюється завжди при стаціонарному обстеженні.

В стаціонарі проводиться так звана добова тонометрія, тобто виміри ВОТ в 7 год. ранку та в 7-8 год. вечора. Іноді, при необхідності, вводиться третій вимір в 14 год. У випадку підвищення тиску при добовій тонометрії вище 27 мм рт.ст. виставляється діагноз глаукоми і приступають до лікування.

Якщо при звичайному режимі пацієнта рівень ВОТ не перевищує 26 мм - поставити і заперечити діагноз глаукоми неможна. В цьому випадку ми обов’язково використовуємо постановку так званих провокаційних проб. Вони бувають нагрузочні і розгрузочні. І ті і інші бувають тонометричні та симптоматичні. Починають дослідження з розгрузочних, тобто фізіологічних проб. До них відносяться всі ті, при яких знижується ВОТ, а також зменшується величина сліпої плями /скотома/ до 10%.

До них відносяться проби з міотиками /пілокарпінова, і інш./ /Розповісти/.

Якщо розгрузочні проби не дають результату /тобто відповіді/ тоді переходимо до постановки нагрузочних проб, які підвищують ВОТ або збільшують діаметр екотоми. До них відноситься життєва проба Шмідта. Вимірюють ВОТ і натще, хворий випиває 1 л води /рідини/ і на протязі 3-х годин через кожні 15 хв. вимірюють тиск. Проба вважається позитивною при підвищенні ВОТ більше 5. мм рт.ст. Протипоказана при гіпертонії, загальному артеріосклерозі захворюваннях нирок, декомпенсованих вадах серця/.

Проба Тихомирова - після прийому 0,5 л рідини через 30-45 хв. вимірюють величину сліпої плями, яка збільшується.

Кофеїнова проба /Тиль/ - після до венного введення 0,2 мл р-ну кофеїна або прийому натще склянки мінної кави або порошка кофеїна /0,15-0,2 г/ спостерігається підвищення ВОТ.

Темнова проба і багато інших.

Таким чином, після підтвердження діагнозу глаукоми переходять до лікування. Лікування буває консервативне, оперативне. Перш за все лікування глаукоми зводиться до пониження ВОТ, що попереджає виникнення дистрофічник та дегенаративних змін в оці, що призводить до пониження функції. Враховуючи значення судин і неврологічних порушень застосовують також загальне лікування. З консервативних методів лікування на першому місці стоять міотики, речовини, що звужують зіницю і понижують ВОТ.

По своїй дії міотики поділяються на холіноміметичної і антихолінестерозної дії. Перші підсилюють продукцію ацетилхоліну, другі - блокують холінестеразу, яка, в свою чергу, розрушує ацетилхолін.

До холіноміметиків відносяться: 1% р-н або мазь пілокарпіна, який впроваджений в клініку ще в 1877р. має гіпотензивну дію за рахунок розширення судин і збільшення кута передньої камери при звуженні зіниці. До холіноміметиків відноситься ще 0,75% р-н карбохоліну.

До антихолінестерозних відноситься езерін 0,25% прозерін 0,5%, фосфакол 0,02%, армін 1:10000, 1:20000, фосарбін 1:5000, 1:10000 і інш.

Лікування починається для обох форм глаукоми однаково: з вироблення так званого пілокарпінового режиму /режиму міотиків/ - це та поліменна кількість міотиків, при якій нормалізується ВОТ.

Значить, починаємо з одноразового закапування міотиків. Причому тільки у вечері, так як тиск підвищується вночі. При цьому користуються правилом Тиля: призначати міотики необхідно так мало мало, як можливо, і так батато, як потрібно.

Якщо ВОТ періодично відвищується то кількість закапувань під контролем тонометрії збільшуєм до п’яти, а потім при необхідноті додаємо антихолінестерозну групу, також починаючи з одного закапування на ніч. Буває так, що якщо при такому режими - 15 разів пілокарпін і 1 раз езерін/ наступає нормалізація ВОТ, то ще невідомо який режим і ми тоді знімаємо 5-е, 4-е, 3-е, 2-е а іноді навіть одне послідовне закапування пілокарпіну, а ВОТ залишається нормальним. Значать, від одноразового закапування езеріна наступила нормалізація ВОТ - це і є режимом езеріна /міотиків/ для даного пацієнта. Якщо ми довели закапування пілокарпіну і езеріну до п’яти разів на добу і настала нормалізація ВОТ, то при такому режимі необхідно, оперувати так як довго зберігати такий режим важко хворому.

В цьому випадку хворому показано оперативне лікування. Принцип операції при глаукомі зводиться до посилення або покращення ВО-рідини, з передньої камери ока. В послідне десятиріччя заслужили визнання операції трабекулосинусотомії, тобто операції на куті передньої камери, запропоновані академіком М.М.Красновим і член-кор. академії С.М. Федоровим.

При прогресуванні глаукомного процесу, тобто при ІІ стадії і вище показано загальне лікування: вітамінотерапіа, особливо В12 кобальт - вмісний, тканинна терапія, судинорозширюючі.

Хворим на глаукому протипоказана робота в темноті, з похилом голови, в душних приміщеннях, важка фізична праця, уникати стресових станів, негативних емоцій.

Дієта: виключити каву, чай, обмежити вживання рідини, виключити алкоголь, куріння, їжа повинна бути молочно-рослинна. Слідкувати за діяльністю шлунково-кишкового тракту.
Лікування гострого приступу глаукоми.
Консервативна терапія: закрапування 1% р-ну пілокарпіну через кожні 15 хв. на протязі години, потім через кожні 30 хв. - 2 год. потім через кожну годину на протязі доби, тобто 29 разів па добу – холінміметиків. Додають також 0,25% р-н озеріна, тобто групу антихолінестеразної дії - не більше 5 - разів! /вся ця група міотиків токсична/.

Відволікаюча терапія: п’явки на висок, гаряча ніжна ванна, сольове послаблююче.

Дегідратаційна терапія. Сечогінні

Якщо через 24-48 годин консервативна терапія не дає ефекту, показано оперативне лікування, /антиглаукоматозна іридектомія/. Хворі глаукомою лікуються ціле життя.

Диспансеризація хворих має велике значення в профілактиці сліпоти від глаукоми. Такий кабінет є в кожному обласному центрі.
Глаукома дитячого віку

В дитячому віці глаукома зустрічається в двох формах: первинна вроджена і вторинна глаукома /причини як і в дорослих/.

Первинна вроджена глаукома /гідрофтальм/ розвивається внаслідок аномалій розвитку кута передньої камери, що призводять до порушення, відтоку рідини передньої камери, це веде до перерозтягнення очного яблука /водянка ока/ - гідрофтальм.

Вроджена глаукома в 65-75% випадків двобічне захворювання.

Одним із кардинальних симптомів гідрофтальму є збільшення рогівки в розмірах /15-18, а іноді 22 мм. при 10-11 мм/, набряк її і помутніння. Спочатку може з’явитися світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча.

Особливо характерними є тонкі лінійчаті помутніння на задній поверхні рогівки, що являє собою розриви десцеметової оболонки. В послідуючому появляється дегенерація рогівки, знижується чутливість, вростають судини. Передня камера внаслідок парерозтягнення оболонок стає

глибокою, наступає атрофія райдужки, що веде до розвитку мідріазу і слабої реакції зіниці на світло. В наслідок того, що кришталик по відношенню до всього об’єму ока менший - може наступати підвивих його. Зміна функцій при гідрофтальмі такі ж, як і при первинній глаукомі.

2.2.2. МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З СТУДЕНТАМИ
Тема № 14 (взірець)
Глаукома”
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Значне поширення первинної глаукоми, складності ранньої діагностики й суворий прогноз є причиною постійного інтересу до цієї групи захворювань з боку вчених і практичних лікарів.

Знання методів ранньої діагностики, принципів лікування необхідні для практичної діяльності кожного лікаря лікувальника.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

ЗНАТИ:


  1. Методи дослідження внутрішньоочного тиску (ВОТ);

  2. Класифікація глаукоми;

  3. Клініку різних форм глаукоми;

  4. Принципи лікування глаукоми;

  5. Симптоми гострого приступу глаукоми й першу допомогу при ньому;

  6. Принципи медикаментозного та хірургічного лікування глаукоми;

ВМІТИ:

  1. Вимірювати ВОТ орієнтовним пальпаторним методом;

  2. Оцінювати дані тонометрії за Маклаковим;

  3. Діагностувати гострий приступ глаукоми;

  4. Надати невідкладну допомогу при гострому приступі глаукоми;

Короткий зміст теми подано у вигляді структурно-логічної схеми (Додаток 1).



1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка