Робоча програма складена на основі програми курсу




Сторінка1/2
Дата конвертації25.04.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

професор М.Ю. Коломоєць

___” ____________ 2007 р.



РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

З ФІЛОСОФІЇ


на 2007-2008 навчальний рік
Факультет медичний №1 та стоматологічний
Спеціальність стоматологія

Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст

Кваліфікація лікар-стоматолог
Кафедра суспільних наук та українознавства
Курс І
Семестр І
Лекції 26 годин
Семінарські заняття 36 годин
Самостійна робота 46 годин
Іспит І семестр
Всього годин 108



Чернівці, 2007



Робоча програма складена на основі програми курсу «Філософія» для студентів медичних вузів (Київ, 2000), а також у відповідності до Наказу Мінітерства охорони здоров’я України № 70 від 03.04.1996 р. «Про зміни до навчального плану підготовки лікарів у навчальних закладах МОЗ України».

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).


Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я Буковинського державного медичного університету 20 червня 2007 року (протокол №8).
Голова предметно-методичної комісії,

доцент Н.І.Зорій



ОСНОВНА МЕТА ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ
ОСНОВНОЮ МЕТОЮ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ як дисципліни є створення у студентів цілісного уявлення про світ як ЦІЛЕ, ЛЮДИНУ як цілісність, роль медицини у ствердженні сенсу людського буття, розуміння сучасного стану медицини та передбачення перспектив її розвитку.

Вивчення філософії студентами вищих навчальних закладів має велике значення у вихованні майбутніх лікарів-стоматологів, формуванні їх переконань, софійно-діалектичного мислення, розширенні та поліпшенні спеціальних медичних знань, підвищенні їх культурного рівня. Чимала роль філософії у формуванні поваги до своєї професії, почуття гуманізму, нестандартного підходу до вирішення різноманітних фахових завдань, проблем людського існування. Вивчення філософії сприяє ломці негативних стереотипів мислення, орієнтації на загальнолюдські цінності. Світоглядні основи, засновані на мудрості, спонукають до творчого оволодіння процесом диференціації та інтеграції наукових знань, їх соціальної значимості, оскільки найвищою цінністю Всесвіту є об’єкт, задля якого майбутній фахівець оволодіває в ВУЗі більше 300 галузями знань — ЛЮДИНА, як цілісність. Філософія показує на матеріалах історичного розвитку нерозривний зв’язок медицини та охорони здоров’я з суспільним життям, з мораллю, народною медициною, загальною культурою людства, передовими думками його кращих мислителів, механізмом розширення творчого діапазону мислення та дії.

Вивчення філософії дає можливість зрозуміти загальні закономірності розвитку традиційної та нетрадиційної медицини в системі загальнолюдської практики. Аналіз заблуджень та помилок в окремих концепціях, у тлумаченні фактів дійсності сприяє виробленню навиків критичного підходу до сучасного стану медичної науки та клінічної практики. Одночасно формується повага до досвіду минулих поколінь, розуміння необхідності брати з нього все найкраще, збагачувати його власним сумлінням.

Тому завдання курсу філософії полягає в тому, щоб ознайомити студентів з історичним та логічним методами дослідження, методом сходження від абстрактного до конкретного як необхідною умовою пізнання та клінічної практики у медицині. Розкрити закономірності розвитку людини як головного об’єкта дослідження та медичного впливу, навчити знаходити головні ланки причинно-наслідкових зв’язків і відрізняти їх від побічних, як у матеріальних, так і в духовних процесах; прослідкувати закономірності об’єктивації й матеріалізації ідей на прикладах діяльності зарубіжних та вітчизняних діячів науки та практики, виробити навички аргументації власних переконань.

Робоча навчальна програма розроблена у відповідності до ОПП (освітньо-професійних програм) і ОКХ (освітньо-кваліфікаційних характеристик):

ГО.0012 – Використовувати у професійній і науковій діяльності категорії та закони діалектики.

ГО.0016 – Демонструвати володіння загальнонауковими і конкретно-науковими методами пізнання та діяльності.

ГО.0024 – Інтерпретувати історико-методологічні принципи філо-софського пізнання світу і суспільства та їх діалектичну взаємодію.

ГО.0029 – Користуватися критеріями істини при встановленні діагнозу.

ГО.0038 – Трактувати законмічрності пізнавально-практичної діяльносі людини у професійній роботі лікаря.

В результаті вивчення курсу філософії майбутні лікарі-стоамтологи повинні ЗНАТИ:

— основні закономірності розвитку природи та суспільства, медицини як галузі людської діяльності;

— етапи становлення та розвитку філософії і медицини в країнах зарубіжжя та в Україні;

— основні результати становлення й розвитку філософії в світі та в Україні, їх вплив на формування подальших світоглядних основ сьогодення;

— головні проблеми, диференціації та інтеграції наук щодо ЛЮДИНИ як цілісності;

— суть діалектичного мислення, творчого аналізу, явищ дійсності.

— основи процесу наукового пошуку, форми і методи наукового пізнання;

— структуру та суть людської практики, місце медичної діяльності в оздоровленні та розвитку продуктивних сил суспільства;



ВМІТИ:

— об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати будь-які, у тому числі, нестандартні, явища й процеси, причинно-наслідкові зв’язки дійсності;

— логічно й послідовно доводити суть власної точки зору, переконань;

— визначати місце та роль певного факту у формуванні статусу людини, сенсу діяльності медика, медицини майбутнього.

— відрізняти негативні стереотипи діяльності від творчих, неупереджених дій, орієнтуватися на передове у загальнолюдському.


  • розбиратися в суті нозологізму гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика.

  • вміти доводити неправомірність монокаузалізму, кондиціонадізму та аутогенної патології для чіткого розуміння етіології та патогенезу.

  • орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, їх значення для формування ососбистості.

  • розбиратися у релігійно-філософських основах східних систем самооздоровлення.

  • вміти диференціювати несвідоме та інстинктивне та підсвідоме для того, щоб визначитися в ролі соціальних дитермінацій щодо психічного здоров’я та психічних зривів.

  • розбиратися в сенсі соціальних цінностей, в системі медичної діяльності, як цінності.

  • вміти диференціювати простір і час як форми існування світу, біологічний та людський простір і час, розбиратися в явищах акселерації.

  • вміти використовувати слово як лікувальний фактор.

  • вміти аргументувати неспроможність дуалізму, психофізіологічного паралелізму, біхевіоризму, вульгарного матеріалізму та інших неадекватних поглядів на фізіологічне та психічне.

  • навчитися використовувати знання діалектики сутності та явища в діагностичному процесі (анамнез-симтоп-синдром-діагноз) з розуміння змісту кожного “кроку” та його мети.

  • вміти знаходити місце продовольчих, енергетичних, економічних, екологічних, демографічних та інших глобальних проблем сучасності в формуванні здоров’я людини.

  • Вміти використовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валелогічних і патологічних, санологічних проблем хвороби.



ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН,

ЯКІ Є НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ




Назва дисципліни

Зміст дисципліни, необхідної для вивчення філософії


Основи економічної теорії:

Українська та зарубіжна культура:



  • Мета і функції економічної теорії. Метод економічного аналізу

  • Матеріальне виробництво. Продуктивні сили та виробничі відносини. Економічні категорії та економічні закони. Економічний спосіб мислення та його роль у розвитку суспільства.

  • Суспільне виробництво і відтворення.

  • Людина в системі суспільного виробництва.

  • Теорія вартості і капіталу.

  • Власність і форми підприємницької діяльності.

  • Суть, основні елементи і механізм функціонування ринкової економіки.

  • Управління економікою.

  • Суспільне відтворення в цілому.

  • Основні риси і тенденції розвитку світового господарства. мІжнародно економічна інтеграція.




  • Теорія культури як наука.суспільна роль культури та огляд культурологічних концепцій.

  • Культура первісного суспільства.

  • Стародавній Схід як колиска культури людства.

  • Культура античної Греції та Риму.

  • Культура Європи часів Середньовіччя та епохи Відродження

Психологія:

Фізіологія:

Педагогіка:



  • Культура Нового та Новітнього часу.

  • Культура українського народу ХІХ-ХХ століть.




  • Предмет психології, її завдання, методи та галузі.

  • Виникнення і розвиток психіки. Свідомість людини.

  • Діяльність. Психологія вчинку.

  • Пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам’ять, увага.

  • Особистість.

  • Індивідуально-топологічні властивості.

  • Емоційно-вольова сфера особистості.

  • Психологія спілкування. Мала група і колектив.

  • Психологічні особливості управління конфліктом. Інтимні міжособистісні стосунки.




  • Вчення І.П. Павлова про умовні рефлекси, вищу нервову діяльність, типи ВНД. Вчення І.М. Сєчєнова про рефлекси.

  • Теорія функціонаьної системи П.К. Анохіна.

  • Вчення О.О. Ухтомського про властивості домінантного вогнища збуудження.

  • Значення нервової системи життєдіяльності організму; відділи нервової системи організму людини; загальний план будови головного мозку; інтелектуальна поведінка тварин, навички, інстинкти. Гальмування в корі головного мозку.

  • Фізіологічна основа відчуттів сприймань, уявлень, уваги, пам’яті, вироблення уимовних рефлексів.

  • Фізіологічний механізм мовлення.

  • Характеристика емоцій.




  • Методи науково-педагогічного дослідження.

  • Педагогічна діяльність як суспільне явище. Потреби і ставлення свідомості дітей різноманітних вікових груп. Трудове, моральне та естетичне виховання.

  • Вікова періодизація. Особливості розвитку дітей різних вікових груп.

  • Принципи виховання.

Соціологія:

Історія України:


Основи права:

Фізика:

Математика:


Хімія:


  • Ділова українська мова.



  • Логіка.

  • Етика і деонтологія.

  • Політологія.

  • Естетика.




  • Взаємозв’язок філософії та соціології та особливості предмета соціології.

  • Форми взаємодії індивідуальної та суспільної свідомості.

  • Методи соціології. Соціологія знання.

  • Формування почуттів у суспільстві.

  • Міжособистісні стосунки. Методи соціоматерії. Поняття соціальної ролі.

  • Соціальна структура суспільства.

  • Конфліктологія.




  • Весь матеріал згідно програми, особливо – становлення української держави з часів УНР, гетьманщини, голодоморів, “сталінщини”, “хрущовської відлиги”, “брежнєвщини”, “горбачовської перебудови”

  • Проголошення незалежності України. Криза у всіх сферах життя та шляхи виходу з неї.




  • Поняття права. Історія держави і права.

  • Поняття права власності. Форми власності в Україні. Захист права власності .

  • Основи трудового, цивільного, кримінального, сімейного, процесуального права.

  • Основний Закон країни і правотворчість.




  • Класична та посткласична механіка.

  • Оптика.

  • Електродинаміка.

  • Ядерна фізика.




  • Інтегральне та диференціальне числення.




  • Неорганічна.

  • Органічна.

  • Аналітична.





ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
ТЕМА 1. СВІТОГЛЯД ЛЮДИНИ І ФІЛОСОФІЯ.

Проблема пізнання світу та людини - центральна проблема світогляду. Історичні форми та види світогляду. Предмет, структура та соціально-пізнавальні функції світогляду. Суспільний та індивідуальний світогляд. Світогляд і професія лікаря.

Світогляд як система всезагальних знань про світ та людину, форма самосвідомості людини і суспільства щодо соціальних цінностей, моральних критеріїв людської діяльності. Місце філософії в системі культури та науки. Особливості філософського знання. Взаємозв’язок філософії та медицини. Матеріалізм та ідеалізм — основні напрямки розвитку філософії. Проблема пізнання світу.

Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.

Місце філософських знань в структурі світогляду. Світогляд і філософська думка, культура медика. Сучасна філософія як світогляд і загальний метод пізнання і практичної діяльності людини. Союз філософії та природничих, медичних, технічних та гуманітарних наук при розв’язанні актуальних проблем сучасного наукового пізнання та суспільного розвитку. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості (моральною, естетичною, релігійною, політичною, правовою). Специфіка релігійної свідомості.
ТЕМА 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ

Історія пізнання світу, основні історичні етапи суспільного розвитку, як реальні підвалини існування філософії, її історичних типів. Найважливіші проблеми філософського пізнання:

а) пізнання природи та суспільства;

б) пізнання людини;

в) загальні проблеми пізнання (напрями, методи, можливості, інтерпретація результатів).

Становлення філософії країн Сходу (стародавні Китай, Індія). Своєрідність Східної філософії.

Філософські школи в стародавньому Китаї: конфуціанство, даосизм. Конфуціанське розуміння людини, її моральних заповідей, навчання, виховання.

Стародавня індійська філософія: вайшешики, ньяя, джайнізм, буддизм. Джайнізм про звільнення людини від життя та шлях до цього. Буддизм про душу людини, її страждання і формування світової буддистської релігії. Матеріалістичні елементи у філософії чарваків, її гедоністська етика.

Релігійно-філософські основи східних систем самооздоровлення. Самопізнання людини (медитація та йога), як вияв космічної енергії.

Вплив східних релігійно-філософських систем на вітчизняну філософську думку (О.П.Блаватська, Л.М.Толстой, О.І. та М.К.Реріхи...)

Відображення традиційних ідей Східної філософії в розвитку медичного пізнання та лікарської діяльності.

Становлення західно-європейської філософії. Раціонально-теоретичне вив-

чення природи та людини.

Філософія Стародавньго світу (Греції, Риму). Космоцентризм античної філософії. Проблема співвідношення людини і суспільства: моральної та правової норми. Стихійна диалектика. Гіппократ про людину, природу та причини її хвороб.

Філософія середньовіччя, її релігійно-містична орієнтація. Поширення в схоластичній медицині вчення Галена про пневму, теологічних тлумачень призначення та внутрішню доцільність будови органів людського тіла.

Філософія епохи Відродження, її гуманістичний характер. Боротьба Т.Парацельса проти схоластичної медицини.

Філософія XVI-XVIII ст. Механіко-матеріалістична картина світу. Дедуктивний метод Р.Декарта. Емпіризм та раціоналізм. Проблема людини у французькій філософії.

Класична німецька філософія. Розуміння свободи. Суперечливість філософії Канта. Проблема науки та моралі. Філософська система та ідеалістична діалектика Г.Гегеля. Антропологічний матеріалізм та гуманізм Л.Фейєрбаха. Виникнення та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.


ТЕМА 3. ФІЛОСОФІЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Характерні риси суспільно-політичного життя, науково-технічного прогресу, духовної культури. Становлення релятивістської наукової картини світу. Раціоналізм та ірраціоналізм. Ідея підсвідомого та несвідомого психоаналізу. Культ науково-технічного розуму та його противники. Сцієнтизм і технократизм проти антисцієнтизму та антитехнократичних утопій.

Людина у світі техніки. Екзистенціальна філософія та її різновиди. Проблема сутності та існування людини, життя та її сметрі. /М.Бердяєв, С.К’єркегор, М.Хайдегер, Ж.П.Сартр/.

Неопозитивізм і актуальні проблеми зв’язку філософії та науки.


ТЕМА 4. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ.

ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ

Зародження філософії в Київській Русі. Культурно-філософське значення прийняття християнства на Русі. Ідеї суспільно-громадського об’єднання та національної свідомості. Антропологічна спрямованість вітчизняної філософії. Необхідність подолання революційно-демократичного центризму та надмірного звеличення російської філософії.

Творчість Констянтина /Кирила/ Філософа /9 ст./ та її історичне значення. Патріотична література та стиль філософських роздумів. Реальні стосунки філософії та богослів’я /ХІ-ХІІ ст./. Реформаційні та гуманістичні тенденції у вітчизняній філософії XV-XVIII ст./І.Вишинський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода/.Матеріалістичні основи розуміння людини та теорії пізнання. Ломоносов М.В. — засновник науково-матеріалістичної традиції у вітчизняній філософії.

Історичне значення культурно-філософського процесу на Україні у зв’язку з діяльністю Києво-Могилянської та Славяно-греко-латинської академії.

Розвиток філософії у XVIII-XIX ст.: засвоєння здобутків класичної західної філософії та проблеми соціально-економічного розвитку Росії. Філософські та суспільно-політичні погляди російських та українських революційних демократів /О.І.Герцен, М.Г.Чернишевський, Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко/. Суспільно-політична діяльність С.А.Подолинського, П.Д.Драгоманова, М.Грушевського.

Взаємовплив філософії, природничо-наукового знання та медицини. /І.Я.Дядьківський, І.М.Сеченов, М.І.Лобачевський, І.І.Мечников/.

Російська релігійно-містична філософія ХІХ ст.: В.Солов’йов, М.Бердяєв, П.Флоренський, М.Федоров. Проблеми свободи, особливості людини та духовного об’єднання народів перед викликами історичного часу. Суб’єктивно-ідеалістична філософія /махізм/ в Росії на початку ХХ ст. Космологічні тенденції у вітчизняній філософії /В.І.Вернадський/. Філософські основи вчення В.М.Бехтерева та І.П.Павлова про психічну діяльність людини.

Проблеми розвитку філософії в Радянський період: втрати і досягнення. Філософські питання сучасної медицини.


ТЕМА 5. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ,

МАТЕРІЮ, СВІДОМІСТЬ

Категорія буття: вихідне філософське питання, його світоглядне та методологічне значення. Зміст проблем буття. Буття як сукупна реальність: єдність природи і людини, матеріального світу та людської духовності. Матеріалізм та ідеалізм про категорію буття. Буття людини як філософська та науково-медична проблема.

Проблема субстанції. Діалектично-матеріалістичне поняття субстанції.

Категорія матерії та її фундаментальне значення в матеріалістичній філософії та науковому пізнанні. Визначення матерії. Сучасна наука про будову (структуру) і властивості об’єктивного світу. Людський організм — органічна єдність природного, біологічного та соціального — об’єктивна основа лікарської діяльності. Рух як суттєвий спосіб існування матерії. Зміст поняття “рух”, різноманітність форм руху, їх класифікація. Співвідношення форм руху матерії, нижчих та вищих форм. Рух та розвиток. Сутність біологічної форми руху, критика механістичного та віталістичного її розуміння. Життєдіяльність людського організму як реалізація єдності всіх форм руху.

Простір і час як основні форми буття матерії. Розвиток природничо-наукових уявлень про простір і час. Теорія відносності про єдність матерії, руху, простору, часу. Біологічний простір і час, їх врахування у лікарській діяльності.

Матеріалізм та ідеалізм про єдність світу. Значення вчення про єдність світу та розуміння сутності хвороби людини.

Категорія “свідомість”, її науковий, філософський зміст, значення для аналізу всіх проявів духовно-практичної діяльності людини.

Ставлення матеріалізму та ідеалізму до проблеми свідомості. Критика антинаукових концепцій свідомості: гілозоїзм, фрейдизм, психологічний напрям, вульгарний матеріалізм.

Природничо-науковий аспект свідомості: розвиток нервової системи та людського мозку, взаємозв’язок фізіологічного та психічного. Психіка та свідомість людини.

Соціально-філософський аспект свідомості: проблеми відображення та практичної діяльності людини. Соціальна сутність свідомості. Свідомість та мова.

Свідомість як ідеальне відображення матеріального. Специфіка ідеального,форми ідеального відображення. Суспільна та індивідуальна свідомість, їх єдність та відмінність. Слово як лікувальний фактор. Місце психотерапії в сучасному житті та структурі лікувальної діяльності.
ТЕМА 6. ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ

Об’єктивний світ та світ людини. Єдність практичної та теоретичної форм діяльності людства: проблема їх відповідності як пошук ефективних шляхів самореалізації людини. Головна ланка проблеми забезпечення практичної ефективності людської діяльності. Роль пізнання суттєвих властивостей об’єктивної реальності та адекватних їй методів та засобів пізнання. Багатоманітність форм та рівнів пізнання. Діалектика серед інших методів пізнання світу. Діалектика та метафізика - антиподи процесу пізнання.

Діалектика як філософська теорія загальності розвитку та універсальний метод теоретичного освоєння дійсності. Історичні форми діалектики: стихійна, матеріалістична, ідеалістична. Діалектика об’єктивна та суб’єктивна: їх єдність та суперечність. Система та структура діалектики: принципи, закони, категорії.

Принцип загального взаємозв’язку та обумовленості явищ світу. Поняття відношення зв’язку та взаємодії. Багатоманітність зв’язків дійсності, їх структура. Цілісність світу та його прояви, всебічний аналіз предметів та явищ - діалектична вимога пізнання. Здоров’я та хвороба в системі життєдіяльності організму , в системі природних та соціальних зв’язків. Метафізичне тлумачення цього принципу.

Принцип розвитку явищ світу. Поняття розвитку у його співвідношенні з поняттям зміни та руху. Розвиток та прогрес. Дві концепції розвитку. Особливості розвитку в природі та суспільстві. Поняття патогенезу як вияв принципу розвитку в патології. Розвиток людських знань, вчень, науки, визнання їх відносності. Діалектична вимога пізнання. Метафізичне визначення розвитку.

Принцип детермінізму явищ світу. Поняття та зміст детермінізму. Поняття детермінізму, закономірності та закону. Структура сучасного розуміння детермінізму: причинно-наслідкові зв’язки, зв’язки динамічні та статистичні, ймовірні. Закономірність та випадковість. Детермінізм як вияв людської діяльності. Значення сучасного розуміння детермінізму для пізнання проблем патології людського організму, духовного світу людини. Метафізичне та ідеалістичне тлумачення детермінізму.

Закони та категорії діалектики, їх зв’язок та особливості.

Закон єдності та боротьби протилежностей — як “ядро” діалектики, як вияв причини, джерела розвитку. Основне поняття закону — діалектична суперечність, його структура та динаміка. Розвиток як процес виникнення суперечностей, їх види, специфіка прояву у природі, суспільстві життєдіяльності людського організму. Хвороба, як єдність та боротьба протилежних процесів: пошкодження фізіологічних механізмів під впливом надмірних подразників та активізації захиснокомпенсаторних механізмів. Єдність та протилежність категорій діалектики: необхідність - випадковість, дійсність - можливість, частина - ціле, внутрішнє - зовнішнє, як вияв специфіки дії закону єдності та боротьби протилежностей. Метафізичне тлумачення цього закону.

Закон взаємопереходу кількісних та якісних змін — розкриття основних форм розвитку шляхом розв’язання діалектичної суперечності. Основне питання закону — діалектичний стрибок: його структура. Поняття властивостей, кількості та якості. Здоров’я та хвороба, як якісно різні стани життєдіяльності людини. Категорія міри. Поняття фізіологічної норми, здоров’я. Розвиток та діалектична єдність кількісних та якісних змін. Категорії одиничне-загальне, зміст-форма, суть-явище, як вияв специфічної дії закону взаємопереходу кількісних та якісних змін. Метафізичне розуміння цього закону.

Закон заперечення заперечення — розкриття об’єктивної спрямованості розвитку явищ та процесів світу. Основне поняття закону — діалектичне заперечення. Діалектичне та метафізичне заперечення. Структура закону заперечення, наступність та повторюваність у розвитку. Місце заперечення та наступності в життєдіяльності людини, при переході від здоров’я до хвороби і навпаки. Категорії причина-наслідок, необхідність-випадковість, необхідність-свобода, як прояв дії закону заперечення заперечення. Метафізика про цей закон діалектики.

Категорії діалектики. Їх специфіка як засобу науково-медичного пізнання: розвиток нозології, етіології, профілактики, морфо-функціонального напрямку, медичного діагнозу. Загальність вимог діалектичної логіки. Стратегія і тактика лікарської діяльності.
ТЕМА 7. ДІАЛЕКТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ І

РОЗУМІННЯ

Пізнання світу як філософська проблема, її відмінність від буденного та конкретного, наукового процесу пізнання. Матеріалізм та ідеалізм про пізнання світу. Скептицизм та агностицизм. Труднощі пізнання і необхідність їх філософського розгляду.

Пізнання як відображення та практична діяльність людини. Обмеженість метафізичного матеріалізму у тлумаченні пізнання: споглядальний характер, однобічність, виключний титаризм. Діалектичний принцип відображення. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Соціально-історична природа пізнання. Практика, як основа, рушійна сила і мета пізнання. Єдність теорії і практики.

Діалектичний характер процесу пізнання: його рівні та форми. Чуттєве пізнання та абстрактне мислення: їх можливості та обмеженість. Інтуїція — специфічний вид синтетичного, раціонального пізнання. Критика сенсуалізму та раціоналізму. Медичний діагноз як специфічний прояв діалектики процесу пізнання. Проблема істиності знань: діалектика абсолютного та відносного в знаннях. Конкретність знань. Практика — критерій істини. Критика догматизму та релятивізму. Істина, оцінки та цінності. Плюралізм та істина.

Наукове пізнання, його специфіка, емпіричний та теоретичний рівні. Форми організіції та розвитку наукового пізнання: проблема, науковий факт, ідея, принцип, гіпотеза, теорія. Проблема побудови загальної теорії в сучасній медицині. Теорія загального адаптаційного синдрому Сельє.

Методологія наукового пізнання. Проблема класифікації методів пізнання: емпіричні, теоретичні, загально-філософські. Методологічне значення матеріалістичної діалектики для сучасного медичного пізнання. Методи медичного дослідження на тлі сучасних наукових знань про організм людини як багаторівневу систему, що самоорганізується та саморегулюється.

Соціальне пізнання: його специфіка.Суб’єкт та об’єкт соціального пізнання. Роль групових інтересів та соціальних традицій, установок у пізнанні соціальних явищ. Пізнання історії українського народу: філософські та соціологічні аспекти. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв у соціальному пізнанні. Пізнання медичних проблем. Пізнання та соціальна прогностика. Недостатність методології та вузько-емпіричного пізнання.
ТЕМА 8. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ.

СУСПІЛЬСТВО, ЯК СИСТЕМА, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ.

ЕКОЛОГІЯ І МЕДИЦИНА

Місце знань про суспільство в сучасному інформаційному світі, їх роль у діяльності спеціаліста - лікаря. Специфіка соціальних знань, філософсько-теоретичного рівня зокрема.

Історія соціально-філософського пізнання, основні напрямки: релігійно-ідеалістичний та матеріалістичний. Вульгарно-матеріалістичне розуміння суспільних явищ (географічний та економічний детермінізм). Класова однобічність та утопізм історичного матеріалізму як соціальної тенденції.

Філософське розуміння історії — синтез сучасного світового наукового пізнання суспільства кінця ХХ ст. Плюралізм соціальних теорій та ідей замість об’єктивізму та класової однобічності.

Суспільство — складна система, що сама розвивається. Поняття соціального. Взаємозв’язок природи та суспільства: їх єдність та відмінність. Історія діалектики природи та суспільства, сучасні екологічні проблеми — наслідок технічної експансії та ігнорування базисної цінності існування суспільства. Значення соціально-наукового розуміння цих проблем для охорони здоров’я нинішнього та майбутніх поколінь.

Структура суспільства — людина в її суспільних зв’язках, єдність диференціальних та інтегральних процесів, елементів соціальних інститутів та їх взаємовідносини (індивідуалізм та колективізм).

Соціально-культурні елементи структури сіспільства: індивід, статево-вікова диференціація, родина, нація та її звички, традиції, менталітет.

Соціально-економічні, політичні та духовні елементи структури суспільства:

а) форми праці та власності на засоби виробництва, його продукти та їх розподіл, обмін, споживання;

б) державний устрій, політичні об’єднання, організації та партії;

в) релігійна система, школа, національний менталітет (національна культура, історична пам’ять).

Багатозначність і специфічність зв’язків та відносин між структурними елементами суспільства. Сфери суспільного життя: соціальна, економічна, політична, духовна. Їх взаємозв’язок та відносна самостійність функціонування. Розвиток цих сфер як сукупний результат дії та взаємодії його структурних елементів для забезпечення прагнень, намірів людей та їх об’єднань.

Поняття суспільного буття та суспільної свідомості. Філософське визначення матеріального та ідеального, об’єктивного та суб’єктивного в суспільстві: їх єдність, суперечність, перехід (гносеологічний та соціологічний аспекти).
ТЕМА 9. ЛЮДИНА ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ

Життя та діяльність людини як предмет науки і філософії. Онтологічний статус людини та її духовні пошуки. Природа, сутність та призначення людини. Розвиток людини.

Критика біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.

Наукові дані про біогенні фактори антропосоціогенезу. Роль праці у становленні та розвитку людини і суспільства. Діалектика природного, біологічного та соціального в людині. Людина і суспільство: цінність людини, структура суспільних відносин. Світ людини як прояв багатоманітності форм її діяльності.

Матеріально-виробнича діяльність людини. Матеріальне виробництво: його структура, призначення. Зміна місця людини у виробництві. Виробництво і здоров’я людини, професійні хвороби. Сучасний науково-технічний прогрес та його вплив на людину і суспільство.

Соціально-економічна діяльність людини.Природа і суспільство: їх єдність, суперечливість. Пізнання законів природи та їх відповідальне використання — головна умова соціального прогресу. Соціальне перетворення як пошук ефективності діяльності людського суспільства. Традиції та новації у суспільному житті: зв’язок загально-людського та національного. Сучасне екологічне становище людства як наслідок виробничої діяльності і пошук шляхів його розв’язання. Екологічні аспекти розвитку медицини та охорони здоров’я людини. Лікувально-профілактична діяльність, як вид діяльності людини, її соціальне призначення та форми прояву. Соціальні та професійні проблеми розвитку медицини та охорони здоров’я людини, місце сучасного лікаря у їх розв’язанні.

Духовна, пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби, найважливіші проблеми. Сенсуалізм та раціоналізм у історії пізнання. Природні та штучні засоби пізнання. Раціональне та ірраціональне. Соціальні функції науки. Місце медичної науки в структурі пізнавальної діяльності людини. Пізнавальна діяльність людини та суспільна практика. Моральна оцінка пізнання.

Характер творчої діяльності людини (наукової, естетичної, виробничої). Пізнання об’єктивних законів природи і суспільства, гуманістичних норм людського співжиття. Створення нових взірців техніки та технології, художня творчість — об’єктивний потенціал суспільного прогресу людства. Культурно-гуманістичний зміст творчої діяльності людини. Місце творчості у людській діяльності.

Проблема індивідуального життя та здоров’я людини. Самоцінність людського життя. Людина та людство. Сенс життя.
ТЕМА 10. ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА.

ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА

Структура суспільної діяльності — реальна основа функціонування та розвитку суспільства. Єдність матеріального та ідеального. Суб’єкт соціальної діяльності-людина та об’єднання людей, нація, клас, держава, людство. Основні форми, сфери суспільного життя як наслідок багатоманітності форм та цілей соціальної діяльності людини. Форми детермінації суспільного життя: виробничо-економічна, соціально-політична, духовно-етична. Соціальна закономірність та свобода людини. Роль особистісного інтересу, власності та підприємливості у їх функціонуванні.

Визначна роль матеріального виробництва у житті суспільства та його розвитку. Структура матеріального виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини. Місце природи у суспільному виробництві: діалектика взаємовзв’язків природи і суспільства, її вплив на функціонування суспільства. Розвиток технічного та технологічного базису продуктивних сил суспільства. Екологічна проблема та науково-технічний прогрес. Перспективи функціонування та розвитку суспільства. Економіка — соціальний чинник гуманістичної спрямованості матеріального виробництва.

Людина та її праця (жива й уречевлена) — головний елемент продуктивних сил суспільства. Зміна місця людини в матеріальному виробництві, як результат зростання ролі свідомості щодо продуктивних сил суспільства, особливо в сучасних умовах. Вимоги сучасного виробництва до людини і соціальні проблеми охорони здоров’я людини.

Виробничі відносини, як основа реальної структури соціуму: їх структура і значення для функціонування та розвитку суспільства. Цивілізаційні основи господарської діяльності суспільства: самовідтворювані відносини власності та влади, управління, праці, форм спілкування — основа соціальної діяльності.

Соціально-політична детермінація суспільного життя: самовідтворення сім’ї, роду, нації, класу, народу, держави та стосунків між ними. Соціальне значення соціальних норм поведінки й почуттів гуманізму, егоїзму, націоналізму, патріотизму, соціальної справедливості для збереження стабільності функціонування суспільства.

Духовно-етична детермінація суспільного життя на основі загальнолюдських цінностей та етичних норм співжиття людей.Діалектика загальнолюдського, національного, класового елементу у духовному житті суспільства, як відображення суспільного буття, історичного досвіду (історична пам’ять) як вищий регулятор соціальної діяльності людей. Духовне виробництво: процес виробництва, розподілу та використання духовних цінностей.

Духовні цінності, як форма ідеального (духовного) освоєння світу людиною; наукове, етичне, естетичне, як сукупність знань, традицій, система освіти та виховання, мова (національна, спеціально-наукова, машинна) та засоби духовної комунікації.

Діалектика матеріального та духовного виробництва, як складова частина функціонування й розвитку суспільства. Соціальна криза нашого суспільства — наслідок глибинної деформації базових підвалин суспільства, вираз історичної потреби соціального прогресу.

Проблема розвитку суспільства: детерміністський та ймовірнісний підходи. Ймовірна та цивілізаційна моделі аналізу суспільного розвитку. Соціальний прогрес і розвиток людини, засоби її духовної культури. Духовна культура сучасного лікаря.


ТЕМА 11. СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ

Суспільне буття і суспільна свідомість, їх діалектика. Структура суспільної свідомості. Особливості та взаємозв’язок елементів суспільної свідомості. Суспільна свідомість та суспільна ідеологія. Співвідношення суспільної та індивідуальної свідомості. Соціальні функції та особливості політичної і правової свідомості. Завдання політичного і правового виховання людей.

Наука як сукупність об’єктивно достовірних знань, вид духовної діяльності, особливий соціальний інститут. Теоретичний зміст та матеріальноорганізаційні форми її розвитку. Наука, як частина культури. Наука ї матеріальне виробництво. Функції науки. Універсальний характер наукового пізнання.

Поняття моралі, її походження, суть та громадські функції. Моральні принципи, норми, погляди, традиції. Моральна свідомість і моральні стосунки. Роль моралі у розвитку суспільства. Взаємозв’язок моралі з іншими формами суспільної свідомості. Мораль і політика. Мораль і право. Моральна відповідальність особистості. Основні категорії моральної свідомості: добро, зло, честь, совість, обов’язок, справедливість, гуманність, порядність, сенс життя.

Особливості релігійної свідомості. Основні елементи релігії. Релігія і теологія. Соціальні функції та роль релігії. Релігія та атеїзм.

Естетичне освоєння світу людиною. Художне пізнання і мистецтво. Суспільні функції мистецтва. Єдність естетичного і морального в мистецтві. Мистецтво і наука. Мистецтво і релігія. Мистецтво і політика.

Художній образ як особлива форма відображення дійсності. Проблема форми та змісту у мистецтві. Види мистецтва. Естетичне виховання особистості.

Тематичний план лекціЙ З ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)




п/п


Назва теми

Кількість


годин

1.

2.

3.



4.

5.

6.



7.

8.

9.



10.

11.


12.



Філософія та свідомість людини

Філософія стародавнього світу. Філософія середньовіччя

Філософія епохи Відродження та Нового часу

Філософія ХІХ століття

Філософія ХХ століття. Вітчизняна філософія

Філософське вчення про буття, матерію та свідомість

Діалектика та її альтернативи

Філософське вчення про пізнання. Наукове пізнання

Суспільство як система, що розвивається

Діалектика природи і суспільства. Сучасна екологічна ситуація та розвиток медицини (філософський аспект)

Проблема людини в філософії та природознавстві (діалектика

біологічного та соціального). Проблема особистості у філософії та медицині




2

2

2



2

2

2



4

2

2



2

2

2





Всього: 26

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).


Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко




ТЕМАТИчний план семінарських занять З ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТу №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)





п/п

НАЗВА ТЕМИ


Кількість годин

1.

2.

3.



4.

5.

6.



7.
7.

Філософія: світ -людина-сенс життя

Історичні типи філософії

Проблема співвідношення матерії та свідомості

Діалектика та її альтернативи

Теорія пізнання та лікарська діяльність

Співвідношення суспільства і природи. Екологія і медицина

Проблема особи та особистості у філософії та медицині.

Світ людських цінностей



4

6

4



6

6

4



6


Всього: 36

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).


Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко



ПЕРЕЛІК ТЕМ З ФІЛОСОФІЇ, ЯКІ ВИДІЛЕНІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)


п/п


Назва теми

Кількість


годин

1.
2.
3.

4.

5.



6.
7.

7. 8.


Історичні форми світогляду. Рівні світогляду. Проблема синтезу медичних знань

Особливості “філософії серця” в Україні, космологічних тенденцій, ірраціоналістичної філософії ХХ століття

Проблеми матерії у філософії та в медицині

Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання

Гносеологія та проблеми діагнозу. Наукове пізнання

Суспільсво як система. Суспільство і природа. Екологічні проблеми сучасності

Проблема людини та особистості у філософії та в медицині

Світ людських цінностей. Людина і культура




6
6
6

6

6



6
6

4





Всього:

46

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).


Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко


ЗАСОБИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО ТА ЗАКЛЮЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ

СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)

У процесі вивчення філософії використовуються такі види контролю:



Початковий контроль знань, вмінь та навиків студентів передбачає виявлення засвоєння змісту питань для самоконтролю, розуміння головних моментів навчальних дисциплін, вивчених на першому курсі (релігієзнавства, політології, психології, педагогіки, ділової української мови, основ права, української та зарубіжної культури, історії України) шляхом фронтального усного опитування чи контрольної роботи.

Поточний контроль знань, вмінь та навиків студентів здійснюється на кожному семінарському занятті шляхом опитування студентів згідно запропонованої теми. Використовуючи методику “малих, або проблемних груп”, “експрес-питання — відповіді”, бесіди, викладач добивається чіткого розуміння висунутої проблеми. Студент повинен знати теоретичний матеріал достатньо для того, щоб справитися з розв’язанням ситуаційних задач, підготувати реферат, відповісти на нестандартне питання.

Проміжний контроль здійснюється на семінарських заняттях і має дві цільові функції: перевіркки засвоєння студентом системотворчих моментів лекцій, які читаються з курсу, а також стимулювання поглибленого вивчення певного обсягу навчальних проблем (здійснюється у письмовій формі).

Рубіжний контроль проводиться після кожного розділу курсу із залученням тестів, ситуаційних задач, контрольних запитань з теми. Як правило, це — контрольна робота чи фронтальне — здебільшого “малими групами” та “експрес-відповідями”- опитування студентів на предмет вияву рівня й характеру знань, вміння оперувати ними в нестандартній ситуації. В такий спосіб, незважаючи на порівняно велику кількість студентів, ніхто не залишається поза увагою, всім виставляються оцінки. Підсумкові заняття проводить завідуючий кафедрою та досвідчені викладачі в закріплених групах.

Після закінчення вивчення курсу “Філософія” проводиться іспит в формі усного опитування за білетною програмою (підсумковий контроль).



ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК,

ЯКІ ПОВИНЕН ОПАНУВАТИ СТУДЕНТ І ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ КОНТРОЛЮ ДО, АБО ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)

Об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати нестандартні ситуації, причинно-наслідкові зв’язки дійсності.

Розбиратися в суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика.

Вміти доводити неправомірність монокаузалізму, кондиціонадізму та аутогенної патології для чіткого розуміння етіології та патогенезу.

Логічно й послідовно доводити суть власної точки зору, переконань.

Визначити місце та роль певного факту у формування статусу людини, сенсі діяльності медика, медицини майбутнього.

Відрізняти негативні стереотипи діяльності від творчих, неупереджених дій, орієнтуватися на передове у загальнолюдському.

Орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, їх значення для формування ососбистості.

Розбиратися у релігійно-філософських основах східних систем самооздоровлення.

Вміти диференціювати несвідоме та інстинктивне та підсвідоме для того, щоб визначитися в ролі соціальних дитермінацій щодо психічного здоров’я та психічних зривів.

Розбиратися в сенсі соціальних цінностей, в системі медичної діяльності, як цінності.

Вміти диференціювати простір і час як форми існування світу, біологічний та людський простір і час, розбиратися в явищах акселерації.

Вміти використовувати слово як лікувальний фактор.

Вміти аргументувати неспроможність дуалізму, психофізіологічного паралелізму, біхевіоризму, вульгарного матеріалізму та інших неадекватних поглядів на фізіологічне та психічне.

Навчитися використовувати знання діалектики сутності та явища в діагностичному процесі (анамнез-симтоп-синдром-діагноз) з розумінням змісту кожного “кроку” та його мети.

Вміти знаходити місце продовольчих, енергетичних, економічних, екологічних, демографічних та інших глобальних проблем сучасності у формуванні здоров’я людини.

Вміти використовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валелогічних і патологічних, санологічних проблем.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ І КУРСУ З ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1 ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)



Загальні критерії оцінки знань та вмінь з предмету.

Оцінка знань з філософії для медичного факультету із спеціальності “Стоматологія”, повинна проводитися на іспиті з урахуванням ступеню оволодіння практичними навиками аналізу об’єктивних закономірностей становлення й функціонування природи, суспільства і людської думки, вміння оцінювати неоднозначні підходи до статусу людини, ролі медицини в реалізації сенсу людського буття, переконливо доводити свої переконання, логічно й послідовно реалізовувати набуті знання у власних моральних діях; відрізняти істинні цінності від уявних, химерних, спотворених емоційним впливом чи стереотипом.

Оцінка знань з філософії для медичного факультету із спеціальності „Стоматологія”, повинна проводитися з урахуванням ступення оволодіння навичками застосування методологічних підходів, положень загальнофілософської теорії в аналізі логічних проблем, усвідомленням особливостей логічної теорії як науки про реальні логічні процеси, вміння простежити їх вплив на ситуацію в системі охорони здоров’я, а також визначення взаемозв’язку між логічною теорією та медициною.

Критерії оцінки теоретичних знань студентів та загальної практичної підготовки:

Оцінка “відмінно” ставиться студенту, який глибоко засвоїв теоретичний матеріал, вільно володіє термінологією, вміє використовувати матеріали першоджерел та монографічної літератури при аналізі незвичних, нестандартних питань. При видозміні питання студент без затруднень, логічно і послідовно аргументує свою думку, пов’язує теоретичні проблеми з практикою життя, медициною як особливою формою людської діяльності.

Оцінка “добре” ставиться студенту, який достатньо глибоко засвоїв програмовий матеріал, творчо аналізує будь-які проблеми курсу, вміє аргументувати свою думку, але допускає окремі неточності у відповідях, порушує інколи логіку викладу основного матеріалу.

Оцінка “задовільно” ставиться студенту, який має основні знання з предмету по підручнику, затрудняється при відповідях на видозмінені питання, не засвоїв деталей теоретичних та практичних проблем, допускає логічні прорахунки, неточності, непослідовність при викладенні матеріалу.

Оцінка “незадовільно” ставиться студенту, який не знає значної частини матеріалу, допускає суттєві помилки у відповідях, у вирішенні проблем взаємозв’язку філософії і медицини, статусу людини, моралі, слабо пов’язує теоретичний матеріал з практикою.
Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).

Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я Буковинського державного медичного університету 20 червня 2007 року (протокол №8).

Голова предметно-методичної комісії,

доцент Н.І.Зорій



МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)


Іспит з філософії на першому курсі медичного факультету проводиться у формі усного опитування згідно з білетною програмою, затвердженою на засіданнях кафедри, предметно-методичної комісії з суспільних та гуманітарних наук а також ЦМК Буковинського державного медичного університету.

Білет включає три питання і відображає розділи філософії, основного курсу та соціальної філософії.

У процесі іспиту враховуються результати поточного, проміжного та рубіжного контролю, рівень і характер вмінь та практичних навиків кожного студента, засвоєння ним головних, суттєвих моментів проблем, висвітлених у лекціях, на семінарських заняттях, у першоджерелах та методичній літературі.

Співбесіда з кожним студентом згідно критеріїв оцінок передбачає й додаткові питання з тем, які неглибоко засвоєні студентом протягом семестру, пропущені з поважних причин тощо.

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).

Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я Буковинського державного медичного університету 20 червня 2007 року (протокол №8).

Голова предметно-методичної комісії,



доцент Н.І.Зорій

БІЛЕТНА ПРОГРАМА ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №1

ТА СТОМАТОЛОГІЧНОГО

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – 7.110106 – „СТОМАТОЛОГІЯ”)




  1. Філософія та наукове знання.

  2. Філософія і світогляд.

  3. Філософія і розвиток духовності людини.

  4. Предмет і основні питання філософії.

  5. Філософія і медицина.

  6. Функції філософії.

  7. Соціально-економічні та духовні передумови виникнення філософії в країнах Сходу.

  8. Давньокитайська і давньоіндійська філософія в рабовласницькому суспільстві.

  9. Антична філософія.

  10. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження.

  11. Філософія Нового часу.

  12. Класична німецька філософія.

  13. Формування та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.

  14. Історико-культурні витоки вітчизняної філософії.

  15. Вітчизняна філософія ХІХ , ХХ століть.

  16. Філософський сенс проблеми бутття. Специфіка людського буття.

  17. Філософська категорія “матерія”, визначення поняття “матерія”, його світоглядне й методологічне значення для теорії і практики медицини.

  18. Сучасні уявлення про системно-структурну організацію матеріального світу.

  19. Матерія, рух, простір, час.

  20. Проблема свідомості у філософії. Ознаки та структура свідомості. Свідомість та самосвідомість.

  21. Розвиток форм відображення, роль праці та мови у становлені свідомості.

  22. Фізіологічні основи свідомості, свідомість і мозок. Психічне і фізіологічне.

  23. Взаємозв’язок свідомого і несвідомого у психіці людини.

  24. Діалектика як вчення про зв’язки та розвиток.

  25. Аналіз фрейдизму та неофрейдизму.

  26. Об’єктивна та суб’єктивна діалектика, їх єдність та відмінність.

  27. Принципи, їх місце в системі діалектики і значення для медицини.

  28. Закон як вираз необхідного, суттєвого, стійкого взаємозв’язку предметів та явищ.

  29. Закон єдності та боротьби протилежностей.

  30. Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін.

  31. Закон заперечення заперечення та його значення для медицини.

  32. Категорії діалектики, їх роль у медицині.

  33. Діалектика одиничного і загального. Нозологізм і антинозологізм.

  34. Суть і явище, їх значення для медицини.

  35. Частина і ціле, зміст і форма, структура і функція та їх значення для медицини.

  36. Типи цілісності в біології та медицині.

  37. Суть причинно-наслідкових зв’язків та їх значення для медицини.

  38. Причинність як основа генетичної, системної та структурної детермінації.

  39. Причинність та доцільність. Аналіз індетермінізму та телеології.

  40. Причинність в медицині. Аналіз кондиціоналізму, монокаузалізму та аутогенної патології.

  41. Необхідність та випадковість, їх значення для медицини.

  42. Причинна обумовленість випадкового в медицині.

  43. Необхідність і випадковість в біологічній еволюції.

  44. Діалектика внутрішнього та зовнішнього у виникненні та перебігу хвороби.

  45. Проблема необхідності та свободи за умов формування української державності.

  46. Проблема пізнаванності світу в історії філософії та на сучасному етапі розвитку пізнання.

  47. Пізнання як відображення світу людини. Діалектичний взаємозв’язок суб’єкта і об’єкта в процесі відображення.

  48. Пізнання і практика, їх діалектична єдність.

  49. Діалектика процесу пізнання та його основні ступені.

  50. Проблема істини в філософії та науці. Об’єктивність та конкретність істини.

  51. Особливості наукового пізнання, його структура і форми.

  52. Понятття методу і методології.

  53. Методи наукового пізнання (спостереження, експеримент, моделювання).

  54. Методи наукового пізнання /абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція/.

  55. Сходження від абстрактного до конкретного як метод теоретичного пізнання та його роль в медицині.

  56. Методологія науки. Суть інтеграції науки та виробництва.

  57. Філософська герменевтика. Основні представники та ідеї.

  58. Знання та віра.

  59. Можливості та межі наукового пізнання.

  60. Поняття теорії, теоретичне та емпіричне пізнання.

  61. Аналіз неопозитивізму.

  62. Аналіз екзистенціалізму.

  63. Аналіз неотомізму.

  64. Аналіз “філософії життя”.

  65. Людина як предмет наукового та філософського пізнання.

  66. Аналіз біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.

  67. Сучасна наука та філософія про природу і сутність людини.

  68. Діалектика природного, біологічного і соціального в людині та її методологічне значення для медицини.

  69. Практичний характер людської діяльності, її рівні та види. Людина та суспільство.

  70. Матеріально-виробнича та суспільно-економічна діяльність людини: соціальні наслідки та охорона здоров’я.

  71. Лікувально-профілактична діяльність: соціальне призначення, зміст.

  72. Духовно-пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби та проблеми.

  73. Соціальні функції науки. Місце медичної науки у пізнавальній діяльності суспільства.

  74. Характер творчої діяльності людини. Місце творчості у лікарській діяльності.

  75. Проблема індивідуального життя і здоров’я людини. Проблема сенсу життя.

  76. Гуманізм людської діяльності.

  77. Суспільство як підсистемна ланка об’єктивної реальності.

  78. Структура суспільства елементи відношення. Єдність об’єктивного та суб’єктивного в історії суспільства.

  79. Людина - центральна і вихідна ланка аналізу соціальної системи.

  80. Діалектика особи та суспільства. Життя людини - найвища цінність. Свобода людини та історична необхідність.

  81. Основні сфери суспільного життя та його детермінації. Суб’єкти соціальної активності, діяльності.

  82. Матеріальне виробництво, його структура. Людина - головний елемент продуктивних сил суспільства.

  83. Соціально-політична та духовна форми детермінації суспільного життя.

  84. Діалектика матеріального і духовного виробництва як основа функціонування і розвитку суспільства.

  85. Проблеми розвитку суспільства.

  86. Суспільна свідомість: її структура і суть.

  87. Форми і рівні суспільної свідомості. Індивідуальна та масова свідомість.

  88. Політична свідомість в системі духовної культури.

  89. Правова свідомість та її особливості.

  90. Естетична свідомість та її роль у вихованні людини.

  91. Моральна свідомість. Поняття лікарської деонтології.

  92. Релігія як соціокультурний феномен.

  93. Взаємозв’язок науки, філософії та культури. Філософська культура лікаря.

  94. Філософське поняття культури. Соціальні функції культури.

  95. Розвиток культури як процес становлення і розвитку людини. Людина - суб’єкт, об’єкт, міра і критерій культури.

  96. Групове та загальнолюдське в культурі.

  97. Духовна культура і суспільна свідомість.

  98. Соціальна філософія як наука про загальні закони та рушійні сили суспільного розвитку.

  99. Філософія як постійна і необхідна умова існування і розвитку суспільства.

  100. Соціально-медичні проблеми в умовах науково-технічної революції.

  101. Базис і надбудова. Проблеми її реформування в сучасних умовах.

  102. Соціальна структура суспільства, її особливості в сучасних умовах на Україні.

  103. Класи і нації. Проблеми міжнаціональних стосунків та шляхи їх вирішення.

  104. Поняття і суть політичної системи суспільства.

  105. Походження і суть держави. Проблеми формування української державності.

Схвалено на засідання кафедри суспільних наук та українознавства 5 червня 2007 року (протокол №18).


Завідувач кафедрою,

професор М.М.Сидоренко

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я Буковинського державного медичного університету 20 червня 2007 року (протокол №8).

Голова предметно-методичної комісії,

доцент Н.І.Зорій

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ ПОСІБНИКІВ, ТЕХНІЧНИХ ТА ІНШИХ НАВЧАЛЬНО-НАОЧНИХ ЗАСОБІВ,

ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

НА КАФЕДРІ
ДІАПОЗИТИВИ:

1. Матерія та основні форми її існування.

2. Діалектика як вчення про всезагальний зв’язок та розвиток.

3. Як людина пізнає навколишній світ?

4. Суть діалектико-матеріалістичного розуміння суспільства.

5. Джерела та рушійні сили розвитку суспільства.

6. Духовне життя суспільства. Наука і культура. Форми суспільної свідомості.

7. Суспільний прогрес та глобальні проблеми людства.


СЛАЙДИ:

1. Матеріальність світу.

2. Елементи чи частинки?

3. Біоніка і космос.

4. Життя клітини.

5. Походження людини.

6. Походження свідомості.

7. Чк людина пізнає навколишній світ?

8. Закони матеріалістичної діалектики.

9. Категорії матеріалістичної діалектики.


КІНОФІЛЬМИ:

“Суспільство і природа”



“Шляхом гуманізму”
ТАБЛИЦІ

  1. Поняття світогляду.

  2. Структура світогляду.

  3. Світогляд і духовне здоров’я особи.

  4. Етапи становлення світогляду.

  5. Функції філософії.

  6. Філософська система Гегеля.

  7. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха.

  8. Об’єкти, теорії і картина світу в сучасній фізиці..

  9. Розвиток форм відображення.

  10. Походження свідомості.

  11. Функції свідомості.

  12. Психіка людини.

  13. Структура свідомості.

  14. Активність свідомості.

  15. Предмет діалектики.

  16. Кількість та якість у пізнанні природи.

  17. Методологічне значення закону взаємного переходу кількісних та якісних змін.

  18. Види суперечностей.

  19. Методологічне значення закону єдності та боротьби протилежностей.

  20. Загальна характеристика закону заперечення заперечення.

  21. Розвиток вчення про категоріі в історії філософії.

  22. Причина і наслідок.

  23. Соціальна структура суспільства.

  24. Ознаки держави. Функції держави.

  25. Глобальні проблеми людства.

  26. Система діяльності індивіда.


ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ТА

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Тема 1.

  1. Бердяев Н.А. Самосознание. //Общ.науки и современность. – М., 1989-1990.

  2. Булатов М.А. Деятельность и структура философского знания. – К.: Наукова думка, 1976. – С. 216.

  3. Ващекин Н. И., Абрамов Ю.Ф. Информационная деятельность и мировоззрение. – Иркутск.: Изд. ун-т, 1990. – С. 292.

  4. Верхратский С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини. – К.: Вища школа, 1991. – С. 431.

  5. Гапушкин В.Е. Универсализм в философии и человек //Общ.науки и современность. – М., 1991. - № 5. – С. 118-123.

  6. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М., 1990.

  7. Зотов А.Ф. Мировоззрение на рубеже тысячелетий. //Вопр.философии, 1989. - № 9.

  8. Какая философия нам нужна?: Размышление о философии и духовных проблемах нашего общества. – Ленинград., 1990.

  9. Кутирев В.О. Людина і світ: три парадигми взаємодії. //Філософія і соціологічна думка. – К., 1991. - № 7. – С. 53.

  10. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию? – М.: Прогресс, 1990. – С. 306.

  11. Мудрость здоровой жизни // Афоризмы, пословицы, поговорки //Сост. Куприянов В.В., Шульц В.Ф. / - М.: Медицина, 1986. – С. 112.

  12. Общественные науки и здравоохранение. – М.: Наука, 1987. – С. 264.

  13. Свинцов В. Партийна ли философия? – ж-л “Новый мир”, 1990. - № 8. – С. 261-269.

  14. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: етапи становлення. //Філософська і соціологічна думка. – К., 1991. - № 1. – С. 49.

  15. Философия и современный мир. – М., 1990.

  16. Философский энциклопедический словарь. – М.: Наука, 1989.

  17. Философское сознание: драмматизм обновления. – М.: Изд-во полит.лит., 1991. – С. 413.

  18. Философия и её место в культуре. Сб.научн.трудов. – Новосибирск.: Наука, 1990. – С. 241.

  19. Философия и мировоззрение. //На переломе. Философские дискусии 20-х гг. – М.: Изд-во полит.лит., 1990. – С. 528.

  20. Франк С.Л. Смысл жизни. //Вопросы философии. – 1990. - № 6. – С. 69-131.

  21. Чанышев А.Н. Виды мировоззрения и генезис философии. – Вест. МГУ. – 1973. - № 4. – С. 48-59.

22. Філософія. Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001.

23. Філософія. Підручник.-К.: Либідь, 2001.



24.Філософія. Навчальний посібник. – К.: Каравела, Львів: Новий світ – 2000. – 2001.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка