Синюк Н. В. Соціально-педагогічна профілактика вживання наркогенних речовин




Скачати 117.84 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір117.84 Kb.
УДК 371 Синюк Н.В.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ НАРКОГЕННИХ РЕЧОВИН

У всьому світі, в тому числі і у нашій країні, збільшується кількість людей, які вживають наркотики та інші психоактивні речовини. Це турбує медиків, соціологів, юристів, педагогів та громадськість.

Отже, що таке наркоманія? Наведемо декілька визначень.

Безпалько О.В. зазначає: „Наркоманія – хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України і характеризується психічною та фізичною залежністю від них” [1, с.107]. Наркоманія – це загальна назва захворювань, які зумовлені вживанням у немедичних потребах деяких лікарських або інших речовин синтетичного чи рослинного походження для відчуття специфічних переживань.

Наркоманія спотворює особистість людини, змінює її характер. Наркомани стають егоїстичними, бездушними, підозрілими, брехливими, емоційно неврівноваженими. У них погіршується пам’ять, знижуються розумові здібності. Наркомани важко уживаються з людьми.

Нам зважається цікавим медичний підхід, який визначає, що із станом алкоголізму, нікотиноманії, наркоманії, токсикоманії зв’язують поняття про хворобу. Вона не з’являється раптово, а розвивається поступово з позитивного ставлення до вживання наркогенних речовин; з випадкових, потім епізодичних, а далі – регулярних вчинків. Поведінка, що передує захворюванню на наркогенні засоби називається адиктивною поведінкою [2, с.10].

Безпалько О.В. визначає адиктивну поведінку людини як таку, що передує стійкій залежності, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій [1, с.103].

В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує cвoїx проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує.

Безпалько О.В. розрізняє три групи різновидів адиктивної поведінки: 1)нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних iгop (гемблінг), комп’ютерна дикція, трудоголізм); 2) проміжні форми адикції (анорексія — відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного споживання їжі); 3) хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової xiмiї).

Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежностей, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.

У збірнику інформаційних, теоретичних та методичних матеріалів з проблем девіантної поведінки підлітків та молоді автори наводять два шляхи розвитку адиктивної поведінки підлітків: полісубстантний та моносубстантний. При полісубстантній адиктивній поведінці підлітки пробують на coбi дію різних речовин. Це етап так званого пошукового “полінаркотизму”, коли вживаються i алкоголь, i токсичні речовини, i окремі наркотики. Поступово підліток починає надавати перевагу певній хімічній речовині, що означає перехід до етапу фонового “полінаркотизму”. При моносубстантній адиктивній поведінці підлітки зловживають лише однією речовиною. Найчастіше це обумовлено доступністю для підлітків певного наркогенного засобу [5, с.66–67].

Формування адиктивної поведінки багато в чому залежить від конкретних обставин життя людини, особливостей її світосприйняття, внутрішнього світу, переживання тієї чи іншої події свого життя. Тому необхідно визначити мотивацію вживання наркотиків людиною в тих чи інших обставинах.

Виділяють кілька мотивів, які спричиняють вживання наркотиків:

1. Задоволення почуття цікавості. До вживання наркотиків може призвести природне для дитини експериментування, бажання отримати нові відчуття, все перевірити на власному досвіді.

2. Близьким до попереднього є мотив подолання заборони, бажання відчути приємне почуття небезпеки, що теж властиве підлітковому віку.

3. Бажання бути прийнятим групою, бути “як всі”, страх бути знехтуваним групою. Наркотик може стати символом певної групи, атрибутом спілкування в групі, засобом проведення вільного часу.

4. Орієнтація на авторитет, бажання стати подібним до іншої людини. Ідентифікація з авторитетом може бути засобом, за допомогою якого несамостійна, тривожна людина прагне подолати невпевненість у coбi.

5. Бажання продемонструвати свою незалежність, насамперед від дорослих. Наркотики можуть виступати засобом емансипації від дорослих, виразом протесту проти дій батьків, вчителів або дорослого суспільства взагалі.

6. Бажання виглядати дорослим. Такий мотив діє стосовно наркотичних речовин, які в певній культурі є ознакою дорослості. Насамперед це легальні наркотики (алкоголь, тютюн).

7. Прагнення отримати насолоду, “кайф”, досягнуть повного розслаблення, спокою або навпаки, активізуватися, позбутися емоційних бар’єрів — тобто змінити свій психічний стан.

8. Бажання позбутися болісних переживань. Людина може звертатися до наркотиків як до засобу психічного захисту [4, с. 63 – 64].

Кожен з цих мотивів може бути присутнім у житті окремої людини на різних етапах розвитку адиктивної поведінки. Так, підліток може спробувати наркотик із цікавості, під тиском групи або наслідуючи авторитету, продовжувати періодично вживати його для заповнення вільного часу, користуватися ним як засобом зняття стресу, експериментувати з іншими наркотиками i збільшувати дозу, щоб заслужити повагу однолітків.

Психологи та лікарі-наркологи відзначають наступні обставини, що сприяють прилученню до наркотиків і підвищують ризик захворювання наркоманією. Ці фактори можна розділити на дві групи: медичні і соціальні.

Медичні: патологія вагітності й ускладнені пологи; важкі та/чи хронічні захворювання, перенесені в дитячому віці; струси головного мозку (особливо багаторазові); алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких чи родичів близьких людей; психічні захворювання, важкий характер або часті порушення загальноприйнятих правил поведінки в кого-небудь із близьких родичів.

Соціальні: неповна родина; постійна зайнятість батьків, недостатня увага до дитини; відсутність братів і сестер; ранній (12-13 років) початок самостійного життя і передчасне звільнення від опіки батьків; гіперопіка з боку батьків; перекручені сімейні стосунки, що призводять до неправильного засвоєння соціальних ролей; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються.

З метою визначення основних передумов та наслідків наркотизації населення нами було здійснено аналіз праць І.Н.Коршко, В.І. Лазаренко, Б.П.Лазаренко і С.І.Хаїрової, Н.Ю.Максимової, Е.В.Мельник, А.М.Нагорної і В.В.Беспалько та ін., до основних передумов споживання наркотиків вони відносять конституційно-біологічні, традиційно-культурологічні, медичні, індивідуально-психологічні та соціальні. Дослідження А.А.Музики, Ю.Пакіна, Ф.П.Ринди та ін. дозволяють розглядати негативні суспільні наслідки розповсюдження наркоманії в економічному, демографічному, моральному та кримінологічному аспектах.

Для розв’язання завдань нашого дослідження нам важливо було визначити передумови споживання наркотичних речовин. Так Корун О.М. виділяє такі передумови:

1. Конституційно-біологічні.

2. Традиційно-культурологічні.

3. Медичні.

4. Індивідуально-психологічні.

5. Соціальні.

До першої групи передумов він відніс: спадкоємна обтяженість психічними та/чи наркологічними захворюваннями; генетична схильність; затримка фізичного розвитку (особливо у юнаків); пізнє статеве дозрівання.

До другої: споживання психоактивних речовин, яке перетворювалося у певній місцевості на традицію.

В третю включив: черепно-мозкові і пологові травми; дитячі психічні травми; захворювання нейроінфекціями у ранньому дитинстві; вживання психоактивних речовин за призначенням лікаря.

До четвертої: наслідування більш старших чи авторитетних однолітків; спроба нейтралізувати негативні емоційні переживання; неможливість реалізації своїх здібностей; підвищена психічна чи фізична дезадаптаційна реакція; прагнення відповідати звичаям значущої для підлітка групи однолітків; аномальні риси особистості (гедонізм, авантюризм, збудливість, завищена чи занижена самооцінка, підвищена конформність, нестійкість характеру); протестні реакції („на зло”), спрямовані проти старших (батьків, педагогів); самодеструктивна поведінка; цікавість; підкорення тиску і погрозам.

До останньої групи передумов Корун О.М. відніс: криза в ідеологічній, духовній, економічній та інших сферах, що призвело до руйнування існуючих ідеалів, стереотипів; складні соціально-економічні умови існування більшості населення: різке падіння життєвого рівня, розшарування на бідних і багатих, погіршення кримінальної ситуації, невпевненість у майбутньому, відсутність соціальних гарантій та соціального захисту; неблагополучна родина (алкоголізм чи наркоманія батьків, низький майновий рівень, відсутність емоційного контакту, неповна родина); поширення зловживання психоактивними речовинами в даній місцевості; активна пропаганда в засобах масової інформації напрямів молодіжної субкультури, пов’язаних із вживанням наркотиків і токсикантів (клубна культура, деякі стилі музики (рейв, джангл і т.п.), завуальована пропаганда легалізації наркотиків, проведена окремими ЗМІ; недосконалість чинного законодавства; неадекватна молодіжна політика, відсутність реальної програми дозвілля, зайнятості неповнолітніх; недосконалість роботи центрів соціальної допомоги, в яких практично відсутні спеціалісти з проблем наркології; проживання в районах з низьким майновим цензом (райони міського „дна”).

Негативними суспільними наслідками від поширення наркоманії Корун О.М. розглядає у кількох аспектах:

1. Економічний. Внаслідок незаконного обігу наркотиків виникає величезний тіньовий оборот коштів. торгівля і споживання наркотиків виступають як надзвичайно могутній механізм перекачування коштів у тіньовий оборот і виходу їх з-під контролю держави. Природно, що ці кошти використовуються для зміцнення потенціалу тіньової економіки і кримінального світу.

Розвиток наркотичної залежності веде до руйнування трудової мотивації і трудової поведінки в цілому. Таким чином, зі сфери матеріального і духовного виробництва відбувається постійний відтік робочої сили. Наркомани складають сьогодні величезну частину населення, яка нічого не виробляє, а тільки споживає.

2. Демографічний. До систематичного споживання наркотиків втягуються переважно підлітки і юнаки чоловічої статі. Співвідношення наркоманів чоловічої і жіночої статі складає приблизно 10:1. Формування наркотичної залежності призводить до руйнування статево-рольової поведінки і згасання сексуального потягу. З іншого боку, смерть від передозувань і нещасних випадків, пов'язаних з наркоманією, призводить до різкої диспропорції у співвідношенні статей. У результаті цих явищ вже найближчим часом може відбутися істотне зниження народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок і неповних родин.

Серед наркоманів значний відсоток складають діти з неповних родин чи родин, що мають одну дитину. Висока смертність серед наркоманів призводить до значного зростання числа „бездітних” і „безпритульних” старих, про яких нікому піклуватися.

3. Моральний. У результаті систематичного вживання наркотиків відбувається стрімка девальвація особистості людини. Поступово в наркомана руйнується моральна основа регуляції поведінки: вона стає спрямованою винятково на безпосереднє задоволення потреби в наркотиках. Цінності життя, закріплені традиційною мораллю, виявляються спаплюженими. Поступово формується „наркоманська” система цінностей, що здобуває статус основи „наркоматського” способу життя.

4. Кримінологічний. Негативні суспільні наслідки наркоманії виявляються також у зростанні злочинності. За повідомленням МВС, рівень злочинності, пов'язаної з обігом наркотиків, становить понад 80 випадків на 100 тис. жителів України і сягає 42 тис. злочинів, що більше, ніж в усьому СРСР наприкінці 80-х років. Це кожний десятий злочин по лінії карного розшуку. Динаміка судимості корелює зі станом злочинності в даній сфері [2, с. 10 – 11].

За Міжнародною класифікацією всі наркотики і речовини, які мають наркотичну дію, діляться на такі групи: препарати опію, снодійні та седативні засоби, кокаїн, препарати індійської коноплі, психостимулятори та галюциногени.

Опійна наркоманія викликана вживанням героїну, морфіну, промедолу, кодеїну, метадону. Засобами, які викликають залежність від снодійних і транквілізаторів є наступні препарати: барбітурати, снодійні. До стимуляторів, які викликають наркотичну залежність належать кокаїн, ефедрин, первитин, амфетаміни та ін. Сюди ж відноситься і кофеїн, але він поки наркотиком не вважається, хоча здатен викликати залежність (чифіризм, “кофеїзм”). Гашишна наркоманія викликана вживанням препаратів індійської або американської коноплі. До галюциногенів відносять більше 100 натуральних і штучно синтезованих препаратів (ЛСД, мескалін, псилоцибін)”.

Розглянемо ті відмінності, які існують між поняттями “вживання”, “зловживання”, “залежність”, щоб визначити чим вони відрізняються.

Помірним вживанням алкоголю вважається таке вживання, коли спиртні напої приймаються рідко, не більше 1-2 рази на місяць, на загальноприйнятих святах, в основному у вигляді невеликих кількостей слабоалкогольних або маленьких доз міцних спиртних напоїв, без зовнішніх ознак сп’яніння, поведінка залишається в рамках загальноприйнятих норм .

Зловживання психоактивними речовинами визначається як неадекватне вживання, яке характеризується продовженням вживання незважаючи на усвідомлення того, що вживання зумовлює або загострює постійні або тимчасові соціальні, виробничі, психологічні або фізичні проблеми або ж періодичним вживанням, коли це небезпечно для здоров’я.

Залежність – необхідність у повторюваних дозах певної речовини для того, щоб почувати себе краще або не почувати гірше. Стан залежності може призвести до негативних фізичних та поведінкових наслідків, які можуть зумовити медичні або соціальні проблеми.

Запобігти формуванню адиктивної поведінки можуть систематичні заходи соціальної профілактики, спрямовані як на осіб, які ще не спробували наркотиків, так і на тих, хто експериментує з наркотичними речовинами або вживає їх періодично.

Багатоаспектна увага дослідників до вивчення проблеми психологічної профілактики наркоманії, токсикоманії та алкоголізму створила умови для визначення фундаментальних психологічних засад фахової діяльності вчителів, вихователів, соціальних педагогів, психологів, викладачів та інших педагогічних і науково-педагогічних працівників у цьому напрямі досліджень.

Зокрема, Н.Ю.Максимовою ґрунтовно розроблені основні форми, зміст, принципи і напрями превентивної освіти неповнолітніх і їх батьків, Т.І.Губіною і Н.М.Тищенко проведено вивчення системи чинників формування здорового способу життя підлітків та юнаків, Д.І.Балагутою вивчений психологічний аспект асоціальної поведінки у старшому шкільному віці, П.П.Горностаєм – психологічна проблема готовності особистості до самореалізації. Поряд з багатоаспектними підходами до розв’язання проблем психологічної профілактики та, особливо, умов, що детермінують неможливість появи наркоманії, токсикоманії та алкоголізму, питання динаміки психологічного благополуччя учнів в освітньому процесі ґрунтовно висвітлені О.Ю.Осадько, а профілактична робота зі студентською молоддю щодо здорового способу життя – І.Г.Цемрюк.

У загальному обсязі сучасних психологічних досліджень згадана проблематика сягає 16% усіх опублікованих результатів дослідницької роботи в Україні, їх впровадження у формі монографій, навчально-методичних посібників, матеріалів досліджень, рекомендацій, збірників нормативно-правових документів психологічної служби освіти України, книжечок для підлітків і про підлітків як спроб психологічної підтримки у скрутних життєвих ситуаціях здійснюється як самими дослідниками, так і психологами-практиками, соціальними, педагогічними і науково-педагогічними працівниками (К.Г.Булгакова, О.В.Вінда, О.О.Вовчик-Блакитна, М.М.Галябарник, Р.В.Гребениченко, Н.О.Єгонська, А.Й.Капська, О.Г.Карпенко, І.М.Кирилюк, О.П.Коструб, Л.О.Литвиненко, Н.Л.Лук’янова, Н.Ю.Максимова, В.М.Нікітін, С.О.Новік, В.Г.Панок, Н.Б.Підлісна, О.В.Самойлова, І.Г.Сомова, І.І.Цушко, А.М.Шевченко, О.Д.Шинкаренко та ін.).

Розроблені Н.Ю.Максимовою системні механізми профілактики виникнення психологічної готовності до вживання психотропних речовин, включаючи алкоголь і наркотики, охоплюють зміст і форми превентивного виховання, а також психокорекцію як форму психологічної профілактики адиктивної поведінки дітей та підлітків.

Отже, сучасна профілактична робота в навчальних закладах має специфіку, яка полягає у попередженні майбутніх рецидивів, тобто повторенні учнями і студентами індивідуально-колективних дій, спрямованих на досягнення психотропних ефектів за допомогою хімічних речовин.



Резюме

В статті розглянута профілактика адиктивної поведінки неповнолітніх як такої, що передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин; мотиви та обставини, які спричиняють вживання наркотиків; відмінності, які існують між поняттями “вживання”, “зловживання”, “залежність”; негативні суспільні наслідки від поширення наркоманії; сучасна профілактична робота в навчальних закладах та превентивне виховання.



Ключові слова: адиктивна поведінка, наркоман, наркоманія, антинаркогенна профілактична робота, превентивне виховання.

Resume

In the article the considered prophylaxis of adiktivnoy conduct of minor as such which is preceded forming of pathological dependence on the Narcogenum matters; reasons and circumstances which draw doing drug; differences which exist between concepts the “use”, “abuses”, “dependence”; negative public consequences are from distribution of drug addiction; modern prophylactic work in educational establishments and preventive education.



Keywords: adiktivna conduct, drug addict, drug addiction, prophylactic work, preventive education

Список використаних джерел

  1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посіб. – К.: Логос, 2003. – 134 с.

  2. Корун О.М. Передумови та негативні наслідки розповсюдження наркоманії // Практична психологія та соціальна робота.–2004. -№10.– С. 10–11.

  3. Максимова Н.Ю. Формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків. – К.: Ніка-Центр, 2001 – 235 с.

  4. Матеріали для проведення групової роботи з формування здорового способу життя та профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі м. Києва /За заг. ред. К.С.Шендеровського, І.Я. Ткач, К.В. Савченко, І.О. Бєлова. – К.: КМЦСССДМ, 2005 – 216 с.

  5. Профілактика наркотизації. Збірник інформаційних, теоретичних та методичних матеріалів з проблем девіантної поведінки підлітків та молоді. – К.: УДЦССМ, 1994. – 128 с.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка