«Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»




Скачати 248.07 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір248.07 Kb.

Виступ соціального педагога

Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 104

Харківської міської ради Харківської області Карасьової Л.В.

на тему «Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»

Одним із основних напрямів діяльності соціального педагога є профілактика негативних явищ в учнівському середовищі, а саме:

- профілактика правопорушень та злочинності, 

- профілактика насильства,

- профілактика шкідливих звичок,


Правопорушення — це поведінка у вигляді дії чи бездіяльності, яка має протиправний характер, спрямована на порушення заборон, невиконання обов'язків, передбачених нормою права. Правопорушення має протиправний характер та спрямоване проти різних інтересів, які охороняються державою, а саме: особистих, суспільних, державних та інших. Воно може спричиняти цим інтересам фізичну, майнову, моральну, соціальну, духовну шкоду.

Насильство – це дії, що чиняться одним або декількома особами, які характеризуються такими ознаками:

  • здійснюються свідомо і спрямовані на досягнення певної мети;

  • завдають шкоди (фізичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі;

  • порушують права і свободи іншої людини

  • той, хто здійснює насилля, має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо), що робить неможливим захист жертви насилля.

Шкідливі звички - ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманіяалкоголізмтоксикоманія та тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликають залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає.

Більш детально зупинюсь на профілактиці шкідливих звичок.

Шкідливі звички, що формуються у підростаючого покоління в шкільному віці, катастрофічно впливають на подальше особисте життя людини, соціальний та економічний стан суспільства, моральне та фізичне здоров'я нації.
Поширенню вказаних соціальних проявів сприяють:
- відсутність у частини дітей та підлітків основ світогляду здорового способу життя;

- послаблення виховного впливу сім'ї та педагогічного впливу на їх свідомість і поведінку;

- недоступні можливості займатися у вільний час тими видами діяльності, які могли би зацікавити підлітків - внаслідок комерціалізації спортивних, розважальних, навчальних видів діяльності,

- легкої можливості придбання неповнолітніми тютюнових виробів, алкоголю, інших шкідливих речовин;


- вплив масової реклами тютюну і алкоголю на свідомість підлітків і молоді та вплив теле-, відео-, кінопродукції масової культури, де виживання шкідливих речовин висвітлюється у престижному вигляді - як частина “красивого” способу життя;
- правовий нігілізм підлітків і батьків, відсутність інформації про кримінальну відповідальність за вживання і поширення наркотичних речовин;

- відсутність у педагогів та батьків інформації про проблему та про ефективні підходи до боротьби з нею;

- активне прагнення тіньового нелегального ринку наркотиків до проникнення у підліткове та молодіжне середовище.

Досить тривожним є факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Адиктивна поведінка виникає в неповнолітніх у результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю зв’язаних з цим проблем.

Термін "адиктивна поведінка ” був запропонований американським дослідником В. Міллером (1984 р.) та поширений для використання у вітчизняній наркологічній практиці С. Кулаковим (1989) і А. Лічко (1991) щодо означення зловживань індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості в нього психофізичної залежності. Пізніше зміст цього поняття було доповнено, перенесено в психолого-педагогічну практику для означення ситуацій, що пов’язані зі зловживанням різноманітних речовин особистістю, які спричиняють відхилення в її поведінці. Адиктивна поведінка є однією з форм девіантної поведінки – поведінки, яка відрізняється від загальновизначеної норми психічного здоров’я, права, культури чи моралі.

Теорію адикції досліджували Д.В. Семенов, В. Качалов, О.Ю. Кондратьєв, С.А. Кулаков, Б.М. Левін; питання профілактичної роботи з підлітками розглядали О.Є. Личко, В.С. Бітінський, В.М. Оржеховська, Н.Ю. Максимова, О.І. Пилипенко, І.П. Фіцула, В.П. Лютий, О.Г. Кирилова, А.Г. Макеєва та ін.


На сьогодні багато вчених займаються розробкою питань профілактики наркоманії в Україні. Серед них: спеціалісти Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи (О. Коструб, О. Вінда, І. Сомовата та ін.), Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України (Н. Максимова, С. Толстоухова), Українського державного центру соціальних служб для молоді (З. Зайцева, Г. Рашковський та ін.), Українського інституту соціальних досліджень (О. Баларієва та О. Яременко), а також спеціалісти інститутів, університетів, організацій, установ, які займаються проблемами здорового способу життя в дітей, підлітків та молоді (Б. Лазаренко, І. Пінчук, А. Мазаєв та ін.).
Виділяють дві основні форми адиктивної поведінки – патологічну та непатологічну.
До непатологічного типу адиктивної поведінки відносимо нікотиноманію, тобто куріння цигарок та сигар. Не дивлячись на всім відомий вплив тютюнового диму на органи людини, саме куріння стає першим щаблем, на який стає дитина, наслідуючи дорослих та прагнучи набути самостійності.
Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, які сприяють розвитку адиктивної поведінки.

Фактори виникнення адиктивної поведінки
1. Моральна незрілість особистості: негативне ставлення до навчання, відсутність соціально узгодженої активності та соціально значущих установок, вузьке коло й нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів.
2. Несприятливе мікросередовище: неповна сім’я, сильна зайнятість батьків, спотворені сімейні стосунки, що приводять до неправильного засвоєння соціальних ролей, неправильне виховання.
3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання в ранньому дитинстві, органічні ураження мозку.
4. Індивідуально-психологічні особливості, нервово-психічні аномалії особистості: низький опір емоційному навантаженню, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованої поведінки, недостатня соціальна адаптація.


Суть адиктивної поведінки в бажанні відійти від реальності, досягти психологічного комфорту через прийом психоактивних речовин ( в тому числі алкоголю) або постійної фіксації уваги на окремих видах діяльності. Процес вживання такої речовини, прив’язаність до предмету або дії супроводжується розвитком інтенсивних емоцій и приймає такі розміри, що починає управляти людиною. Це, наприклад, алкоголь і наркотики, азартні ігри, повне занурення в якусь діяльність ( зокрема, музика, колекціонування, коли хобі перетворюється в єдиний сенс життя, а також комп’ютерні ігри, Інтернет, " трудоголізм "), що супроводжується звуженням соціальних зв’язків, страхом перед реальним життям, бажанням піти від повсякденності в ілюзорний світ своєї уяви.

В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному "віртуальному" світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:



нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм.;

проміжні форми адикції ( анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного вживання їжі);

хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).
Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежності, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.

На сучасному етапі особливе занепокоєння викликає тенденція зростання наркоманії серед молоді. За даними, відображеними в медичній літературі, серед споживачів наркотиків переважають молоді люди у віці до 30 років (що складає від 75 до 85% наркозалежних осіб). Спостерігається постійне зниження середнього віку наркоманів, а також осіб, які залучилися до вживання психотропних і токсичних речовин. Сьогодні вже йдеться про підлітків 11-14 років. Виявлені випадки наркотичної залежності серед 9-річних дітей, а також

«сімейної» наркоманії, коли наркозалежні батьки залучають до вживання наркотиків своїх малолітніх дітей. Якщо раніше серед наркоманів фіксувався відносно незначний відсоток дівчат і жінок, то зараз жінка-наркоман стала звичним явищем. У зв’язку з поширенням наркоманії суспільство втрачає значну частину працездатної, потенційно соціально активної частини своїх громадян.

Як показує світова практика, найкраща форма боротьби з наркоманією — профілактика.

Зважаючи на небезпеку формування залежності навіть після однократного прийому наркотичних речовин (особливо у дітей і підлітків), первинна профілактика набуває пріоритетного значення. При цьому важливо відзначити, що, за сучасним розумінням природи наркотичної залежності, «воротами» залучення до наркотиків є вживання алкоголю і паління. Тому ведення профілактичної роботи повинно починатися з профілактики вживання алкоголю й тютюну. За результатами досліджень російських фахівців по роботі з молоддю А.Аксарової, С.Кошакової та А.Майорової, при первинній профілактиці ефективність дій складає 60-70%, при вторинній — 30-40%, при третинній — 3-5%.

Вживання неповнолітніми наркогенних речовин є причиною скоєння пра­вопорушень і злочинів. 60-70% підлітків, які скоїли протиправні дії, були при цьому у нетверезому стані. За період з 1985 року цей показник зріс у 4 рази. Ос­новні причини потягу до тютюну, алкоголю - соціальна і нервово-психічна напруженість. Так, за да­ними досліджень, у стані підвищеної тривож­ності постійно перебуває дві третини школярів. Тому особливо важливим постає роль соціально-педаго­гічних факторів в етнології алкоголізму, наркоманії, злочинності, психічних захворювань (зокрема психозів і нервозів) та ін. Фармакологічний вплив наркогенних речовин полягає в тому, що вони, особливо у великих дозах, придушують психічну і фізичну активність і ра­зом з тим, особливо в малих дозах, діють як стимуля­тор, знімаючи гальма свідомості і відкриваючи тим са­мим простір подавленим мотивам та імпульсам.

Соціальна природа алкоголізму, наркоманії, токси­команії обумовлена декількома факторами:

1. Оскільки сп'яніння знижує почуття тривоги, ал­коголізм і наркоманія частіше зустрічаються там, де більше соціально напружених, конфліктних ситуацій.

2. Випивка пов'язана зі специфічними формами соціального контролю; в одних випадках вона є еле­ментом якихось обов'язкових ритуалів ("цілеспря­моване пияцтво"), а в інших виступає як антинормативна поведінка і засіб вивільнення від зовнішнього контролю.

3. Головний мотив пияцтва у хлопців - бажання почувати себе і здаватися сильнішими, - привернути до себе увагу, в результаті чого вони поводять себе агре­сивно, порушують норми звичайної поведінки тощо.

4. Алкоголізм і наркоманія коріняться у внут­рішньому конфлікті, обумовленому прагненням підліт­ка подолати тяжке почуття залежності. Його соціалі­зовані передумови: а) суворе виховання і дефіцит емоційного тепла у ранньому дитинстві і б) орієнтація на самостійність і висока потреба у її досягненні у пізньому дитинстві. Сполучення цих двох моментів породжує у неповнолітніх мотиваційний конфлікт, який знаходить тимчасове розв'язання в алкогольному чи наркотичному сп'янінні, що створює на малий час ілюзію свободи і незалежності.

Особливості профілактики адиктивної поведінки дітей


Особливо актуальною для вирішення соціально-педагогічних проблем, попередження яких є простішим, ніж подолання їх негативних наслідків, є профілактика. Термін "профілактика" (з грец. – попередження) – це комплекс науково-обґрунтованих і своєчасно застосованих дій, спрямованих на попередження вживання наркотичних засобів підлітками, виникнення пов’язаних з цим психологічних, соціокультурних відхилень. Соціально-педагогічна профілактика – це система форм, методів, засобів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку підлітків, яка сприятиме прояву їхньої активності в різних видах соціально значущої діяльності.
Залежно від вибору об’єкта впливу виділяють такі типи соціально-педагогічної профілактики:
1. Загальна профілактика — охоплює школярів певної вікової групи в загальноосвітньому навчальному закладі та спрямована на подолання найбільш загальних, універсальних факторів і причин уживання наркотичних засобів.
2. Спеціальна профілактика — орієнтована на підліткові групи, котрі знаходяться в умовах, які підвищують імовірність загострення цієї проблеми (підлітки групи ризику).

3. Індивідуальна профілактика — спрямована на окремих підлітків з метою подолання специфічних для них проблем.

Залежно від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на підлітків проводяться профілактичні заходи, виділяють такі види соціально педагогічної профілактики: первинна, вторинна й третинна.



Первинна профілактика - це сукупність заходів, що мають інформаційно-пояснювальний характер, спрямованих на підвищення обізнаності з певних питань, формування цінності здоров’я та відповідних якостей особистості, а також навичок, що допоможуть їй відмовитися від певних стандартів поведінки та негативних звичок.

Вторинна профілактика передбачає обмеження поширення певних негативних явищ, що наявні в суспільстві чи в соціальній групі, попередження загострення таких явищ та їх наслідків, на запобігання поглибленню соціальної дезадаптації осіб, яким властива асоціальна чи небезпечна поведінка.

Третинна профілактика спрямована на адаптацію учасників подій до вже наявної в них проблеми, відновлення особистісного й соціального статусу людини, а також на попередження рецидивів асоціальної або небезпечної поведінки осіб, яким була властива така поведінка

У профілактиці наркоманії вченими виділяється два види: загальна та індивідуальна.


Загальна профілактика наркоманії — комплекс заходів щодо виявлення причин, які породжують протиправне діяння, і умов, що сприяють здійсненню правопорушень, з подальшим їх усуненням з метою формування вільного від наркотиків суспільства.
Основними напрямами загальної антинаркотичної профілактики в навчальних закладах мають бути:

-                  упровадження інноваційних методик профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу з метою формування здорового способу життя підлітків та вміння чинити опір негативному тиску однолітків;

-                  виявлення серед молоді лідерів, які за принципом "рівний-рівному" могли б інформувати своїх однолітків, проводити з ними семінари, круглі столи, тренінги;
-                  проведення навчальних ігор та вправ з метою розвитку у дітей навичок спілкування, уміння працювати в групі, планувати свій день, тиждень, місяць, рік тощо.
Індивідуальна профілактика наркоманії — сукупність заходів впливу на окрему особу з метою недопущення зловживання нею наркотичними засобами і психотропними речовинами з використанням правових, соціальних, психологічних, медичних та інших методів впливу.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми:


уживання вичерпних заходів для запобігання першій спробі вжити наркотики, сприяти повній відмові від них у разі початку немедичного їх уживання.
Ця робота повинна проводитися в межах вирішення загального завдання індивідуального впливу на підлітка, що полягає в нейтралізації негативних якостей особистості.
Особливою ланкою у системі педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є планомірна і систематична робота з батьками. Ефективним в межах вказаної проблеми є використання різноманітних форм роботи – батьківських університетів, тематичних батьківських зборів, колективних та індивідуальних бесід, спеціальних зустрічей з представниками медичних та правоохоронних органів, загально шкільних батьківських конференцій, диспутів, обговорення реальних ситуацій наркотизації на основі результатів психолого-педагогічної діагностики стилю взаємин у сім'ї, емоційного контакту з батьками тощо. Така робота має здійснюватись паралельно з відповідною профілактичною роботою з дітьми, адекватною рівню їх розвитку, віку, але дещо випереджати її за змістом. Це є умовою успішної взаємодії школи і сім'ї у спільній профілактичній роботі антинаркогенного спрямування.

Практика впровадження методів профілактики наркозалежності
Світовою й вітчизняною практикою напрацьовано такі підходи до організації профілактичної роботи: Підхід виховання протидії наркотику концентрується на розвиткові соціальних навичок (уміння протистояти впливу однолітків, сказати «НІ» на пропозицію спробувати наркотик тощо). Підхід надання альтернативи передбачає створення та розвиток альтернативних програм для молоді, у яких можна реалізувати своє прагнення до ризику, пошуку гострих відчуттів, підвищену поведінкову активність. Підхід впливу однолітків та соціального оточення ґрунтується на тому, що вплив сім’ї й однолітків відіграє важливу роль у житті підлітка, сприяючи чи перешкоджаючи початку вживання наркотиків. Підхід зміцнення здоров’я поєднує особистий вибір та соціальну відповідальність за здоров’я, у якому поняття «зміцнення здоров’я» позначає процес пристосування особистості до навколишнього середовища.
Сучасний підхід до вирішення проблеми зловживання наркотичними речовинами визначає пріоритет профілактичної роботи з дітьми та підлітками,починаючи з самого раннього віку

У сучасних умовах метою первинної профілактики адиктивної поведінки


неповнолітніх у загальноосвітніх закладах стає зміна ціннісного ставлення дітей і молоді до наркотиків, формування особистої відповідальності за свою поведінку, що зумовлює зниження запиту на психоактивні речовини в дитячо - молодіжному середовищі; запобігання вживанню молоддю наркотичних речовин за рахунок пропаганди здорового способу життя, формування антинаркотичних установок, профілактичної роботи, що здійснюється фахівцями в освітньо-виховних закладах.
Сучасна концепція раннього, первинного попередження вживання наркотичних речовин дітьми та підлітками ґрунтується на таких постулатах:
1) у центрі профілактичної роботи має бути особистість неповнолітнього;
2) профілактична робота здійснюється в трьох основних сферах життєдіяльності неповнолітнього – сім’ї, навчальному закладі, дозвіллєвій діяльності, а також у мікросоціумі, пов’язаному з цими сферами.

Стратегія первинної профілактики передбачає активність профілактичних заходів, спрямованих на формування особистісних ресурсів, що забезпечують розвиток у дітей та молоді соціально-нормативного життєвого стилю з домінуванням цінностей здорового способу життя, дієвої установки на відмову від прийому наркотичних речовин; формування ресурсів сім’ї, що допомагають виховувати в дітей та підлітків законослухняну, успішну, відповідальну поведінку; упровадження в освітнє середовище інноваційних соціально-педагогічних технологій, що сприяють розвитку цінностей здорового способу життя і мотивів відмови від «проби» та прийому наркотиків

Розробляються та впроваджуються нові освітні програми й соціально-педагогічні технології, що спрямовані на формування в дітей ціннісного ставлення до свого здоров’я й здорового способу життя. Серед них найвідомішими є: Національна програма "Сприяння просвітницькій роботі "рівний-рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя", Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом "Діалог").

Специфіка програми в тім, що спеціально підготовлені фахівці навчають підлітків не лише здорового способу життя, а й навичок профілактичної роботи з однолітками. Заняття проходять в інтерактивних формах, з використанням знань та досвіду молодих людей; емоційне включення та рефлексія сприяють інтеріоризації знань, а обговорення життєвих ситуацій, програвання різних соціальних ролей формує зразки відповідальної поведінки.


Під час занять у підлітків формується ставлення до здоров’я як суттєвої цінності особистості, до здорового способу життя як престижного й гідного стилю поведінки. Підлітки засвоюють навички збереження свого здоров’я, відповідальної поведінки, соціальної компетенції в питаннях здорового способу життя; учаться активно захищати свої погляди та переконання, пропагувати здоровий спосіб життя серед однолітків.

Цінність програми полягає в тому, що вона спирається на психологічні особливості підліткового віку та враховує підліткове соціокультурне середовище, доступ у яке для дорослих обмежений віком, соціальним статусом, стилем комунікації. Навчання здорового способу життя за методом «рівний-рівному» — це суспільно корисна діяльність молоді, у процесі якої передаються знання, формуються вміння та навички здорового способу життя, що сприяє попередженню поширення в молодіжному середовищі таких негативних явищ, як тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом, ВІЛ.

Використання інтерактивних технологій у превентивній діяльності дає можливість вирішити наступні завдання:


  • створення соціально-психологічних умов, спрямованих на позитивні зміни у знаннях, у ставленні до здорового способу життя, соціальних явищ;

  • створення організаційних умов для активної просвітницької роботи з попередження негативних явищ у молодіжному середовищі через надання повноважень самим підліткам;

  • виявлення серед учнів позитивних лідерів, а також переорієнтація лідерських якостей з негативних на позитивні;

  • підготовка педагогів та учнів до просвітницької роботи;

  • підвищення соціальної компетентності молоді у питаннях превенції.

Основні напрями превентивного виховання учнів школи:

  1. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх.

  2. Утвердження здорового способу життя.

  3. Профілактика куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, інших негативних виявів в учнівському середовищі.

  4. Підвищення соціальної компетентності молоді, формування відповідальної поведінки.

Форми роботи

Цільові групи:



  1. Учителі, класні керівники.

  2. Учні школи.

  3. Батьки учнів.

скругленный прямоугольник 15скругленный прямоугольник 14скругленный прямоугольник 13прямая со стрелкой 12прямая со стрелкой 11прямая со стрелкой 10прямая со стрелкой 9прямая со стрелкой 8прямая со стрелкой 7прямая со стрелкой 6прямая со стрелкой 5скругленный прямоугольник 4

скругленный прямоугольник 17скругленный прямоугольник 3скругленный прямоугольник 16


Напрями роботи соціального педагога з профілактики негативних явищ в учнівському середовищі
СП виконує функції:

  • діагностичну:

вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців) мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків;

В межах діагностичної функції соціальний педагог навчального закладу виявляє дітей групи ризику за допомогою доступних їм методів: анкетування, спостереження, бесіди з дітьми, класними керівниками, вчителями-предметниками, вивчення ділової документації. Ці дослідження слід зробити на початку навчального року та у випадку, якщо приходять до закладу нові діти. По результатам діагностики будуть виявлені діти, які потребують підвищеної педагогічної уваги



  • прогностичну:

прогнозує на основі спостережень та досліджень, посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи, прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

На основі даних отриманих під час діагностики соціальний педагог передбачає доцільність профілактичної роботи з дітьми групи ризику.



  • консультативну:

дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;

Соціальний педагог надає консультації всім учасникам навчально-виховного процесу, якщо вони до нього звертаються із запитом, та у разі необхідності консультує вчителів, батьків з питань виховного впливу на дітей групи ризику.

Консультаційна робота переплітається з просвітницькою. Соціальний педагог може донести потрібну інформацію до педагогів на педрадах, до батьків на батьківських зборах, до дітей на класних часах.


  • захисну:

забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, суді тощо);

У межах захисної функції соціальний педагог вивчає та контролює умови проживання дітей, умови навчання та виконання всіх прав та законних інтересів дітей, зокрема учнів пільгових і облікових категорій.



  • профілактичну:

переконує учнів у доцільності дотримання соціально-значимих норм, правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

Соціальний педагог – спеціаліст з виховної роботи з дітьми, і тому має можливість проводити виховну і профілактичну роботу з дітьми, як у межах школи, класних колективів так і індивідуально. Але виховну роботу ведуть і інші працівники закладу. Тому слід планувати роботу спільно з класними керівниками, класоводами та ЗДВР для створення цілісної системи профілактичної роботи закладу. Особливо це простежується під час створення планів індивідуальної роботи з дітьми групи. Для більш ефективної профілактичної роботи соціального педагога необхідно використовувати новітні інтерактивні методи, які викликають зацікавленість у дітей. Прикладом таких методів є тренінгові робота у програмі «Рівний-рівному». Підготовка до таких занять вимагає значних зусиль, але є найбільш цікавою для дітей і тому ефективною.




  • соціально-перетворювальну:

надає послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді; координує діяльність й взаємодію усіх суб’єктів соціального виховання, сприяє соціально-корисної діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Під час проведення соціально-перетворювальної роботи соціальний педагог, разом із практичним психологом та педпрацівниками у змозі впливати на особистість учня таким чином, щоб він повністю переосмислив свої вчинки, свою поведінку. Тільки учня потрібно підвести до цього. Методами соціально-перетворювальної роботи є бесіда з учнями, проведення розвивальних ігор, включення до суспільно-корисної діяльності.

Сприяє розкриттю здібностей талантів, обдарувань вихованців через їх участь у науковій, технічній, художній творчості. Залучає громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи

.


Робота соціального педагога ХЗОШ № 104 щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 104 Харківської міської ради Харківської області з 2006 року бере участь у дослідно-експериментальній та інноваційній діяльності з громадянської освіти, працює над реалізацією програми «Громадянська освіта» через інтеграцію змісту в навчальні предмети та позанавчальні заходи. У 2009 році педагогічний досвід ХЗОШ № 104 узагальнено на Методичній раді КВНЗ «ХАНО» (на регіональному рівні). Зараз навчальний заклад перебуває на етапі розповсюдження власного педагогічного досвіду з громадянської освіти. В межах програми соціальний педагог проводить роботу щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (правопорушень та злочинності, насильства, шкідливих звичок).


Громадянська освіта спрямована на формування в учнів громадянської самосвідомості, яка допомагає краще орієнтуватись у складних процесах суспільного життя, виборі життєвих цінностей. Громадянське виховання – це проце формування громадянськості як інтегрованої якості особистості. Громадянськість – це світоглядно-психологічна характеристика людини, що зумовлена державною самоіндентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни, свідомим ставленням людини до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, це національне самоусвідомлення, відчуття власної гідності, знання і повага до прав людини, цінностей громадянського суспільства, готовність та вміння дотримуватись власних прав та обов’язків.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість – усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків.

Зв'язок з практичною діяльністю передбачає пріори­тетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі.


Вибір методичної теми роботи соціального педагога «Формування життєвокомпетентної особистості, яка успішно реалізується в соціумі як громадянин » проведено відповідно до шкільної виховної теми «Виховання особистості свідомого громадянина в умовах гуманізації та соціалізації освіти».

Пріоритетні завдання виховної роботи ХЗОШ № 104 на 2012/2013 навчальний рік є:

  • профілактика негативних явищ в учнівському середовищі, правова та громадянська освіта учнів,

  • забезпечення участі навчального закладу у дослідно-експериментальній роботі із громадянської освіти та роботи в мережі «Шкіл сприяння здоров’ю»

Нормативно-правова документація:

  • Комплексна програма профілактики правопорушень у Харківській області на 2011-2015 роки, затверджена рішенням Харківської обласної ради від 17.02.2011 № 82-VI

  • Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1808-р

  • Закон України від 15.11.2001 № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї»

  • План заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2154-р

Напрями діяльності соціального педагога.


Діагностична робота. Соціальний педагог проводила дослідження серед учнів 7-11 класів, спрямовані на вивчення ціннісних орієнтацій, рівня їх правових знань учнів. Було використано діагностичний інструментарій: анкета «Я – громадянин України» (7-9 класи), «Знай та реалізуй свої права» (7-9 класи), «Молодь і сучасні ринкові умови» (10-11 класи).

Було виявлено, що учні 7-11 класів вважають здоровя однією з найважливіших життєвих цінностей. Але частина учнів 7-9 класів не знайомі із змістом основних документів, де визначені права дитини, зокрема з Конвенцією про права дитини.

Результати досліджень було проаналізовано, доведено до відома педагогів на засіданнях педагогічних рад. Була спланована відповідна профілактична робота. Ця робота є поетапною, оскільки спочатку виявляємо проблему, плануємо профілактичну роботу, а потім проводимо моніторинг результатів роботи.

Моніторингові дослідження, проведені серед учнів 7-9 класів після проведення профілактичної, соціально-перетворювальної роботи в межах реалізації програми «Громадянська освіта» виявили значне зростання рівня сформованості в учнів громадянської компетентності.



Профілактична робота  із учнями «групи ризику»:

  • оновлення банку даних дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги, дітей з сімей, які опинились в складних життєвих обставинах, учнів, що знаходяться на внутрішкільному обліку, обліку у ВКМСД,

  • оформлення облікових карток,

  • організація індивідуальної роботи з учнями облікових категорій,

  • відвідування учнів вдома,

  • координація роботи класних керівників-вчителів-адміністрації,

  • робота у складі Ради з профілактики правопорушень. 

Соціально-перетворювальна робота з учнями:

  • інтерактивні, тренінгові заняття («Знання прав не звільняє від обов’язків»),

  • бесіди, години спілкування на правову тематику («Правила поведінки», «Знай свої права»),

  • уроки з протидії насильству,

  • тренінгові заняття з протидії торгівлі людьми

Робота з батьками:

  • виступи на батьківських зборах щодо профілактики негативних явищ,

  • індивідуальні косультації.

Робота з учителями:

  • консультації,

  • надання рекомендацій,

  • виступи на засіданнях педагогічної ради,

  • проведення тренінгових занять.

Також Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 104 з 2003 року включено до мережі Шкіл сприяння здоровю (регіональний рівень). В навчальному закладі реалізується шкільна програма «Здоровя через освіту». Діяльність навчального закладу у мережі Шкіл сприяння здоров’ю спрямована на виховання свідомого дбайливого ставлення до здоров’я, дотримання принципів здорового способу життя, формування освіченої, компетентної творчої, культурної, духовної особистості, формування в учнів мотивації до здорового способу життя, відповідального ставлення до свого здоров’я, усвідомлення життя і здоров’я як найвищої цінності людини.

Система роботи соціального педагога в даному напрямі включає:

- діагностичну функцію. Проведення досліджень щодо здорового способу життя

- консультативну функцію (індивідуальні консультації учнів, вчителів, батьків)

- профілактичну функцію:



  • інтерактивні, тренінгові заняття («Я обираю здоровий спосіб життя» «Шляхи подолання конфліктів»),

  • бесіди, години спілкування (««Шкідливі звички та їх попередження», «Твоє здоров'я – в твоїх руках»),

  • факультативний курс «Профілактика ризикованої поведінки і ВІЛ/СНІДу» за проектом «Школа проти СНІДу» (10-11 клас),

  • виступи на батьківських зборах щодо профілактики негативних явищ («Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності»).

Профілактична робота соціального педагога спрямована на формування здоров’язберігаючої компетентності учнів.

Соціальний педагог проводить моніторингові дослідження результатів поглиблених медичних оглядів учнів 1-11 класів, аналіз їх результатів.

З 2006 року в школі впроваджується Національна програма «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя». Щороку за рахунок годин гурткової роботи адміністрація школи надає по 1 годині на реалізацію даної програми. Тренером є педагог-організатор. У 2012 році соціальний педагог пройшла відповідний спецкурс і отримала сертифікат.

З грудня 2012 року школу включено до переліку навчальних закладів для впровадження стандартів якості превентивної освіти (Всеукраїнський превентивний проект “Школа дружня до дитини”) Розпочато роботу щодо підготовки педагогічних кадрів для реалізації цього проекту до 2015 року.



Отже, участь школи у дослідно-експериментальній роботі з громадянської освіти, робота у мережі «Шкіл сприяння здоров’ю», у Всеукраїнському превентивному проекті “Школа дружня до дитини” створює оптимальні умови для роботи щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі.



База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка