Служба медицини катастроф




Скачати 163.5 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір163.5 Kb.


Міністерство освіти та науки України
Національна Академія Наук України

Київський Університет права



Реферат на тему:
«Служба медицини катастроф»

Потапенко Марина Анатоліївна

Студентка VI курсу групи ПСГЗ-68

Заочна форма навчання

Науковий керівник: Борисов Б.І.

Київ – 2013


Зміст

  1. Вступ…………………………………………………………………….…...3

  2. Основи створення ДСМК………………………………………….….…….4

  3. Завдання ДСМК……………………………………………………….…….4

  4. Заходи ДСМК ………………………………………………………….……5

  5. Нормативна база ДСМК ……………………………………………………5

  6. Організація ДСМК……………………………….…………………….……6

  7. Заклади ДСМК …………………………………….……………………..….9

  8. Висновки……………………..……………………….…………………..…12

  9. Використана література………………………………………………..…..13



Вступ

В усьому світі, починаючи з другої половини минулого століття, відмічається абсолютне і відносне зростання санітарних втрат від надзвичайних ситуацій.

Надзвичайні ситуації, викликані природними та антропогенними катастрофами і пов'язані з значними санітарними втратами, як правило, супроводжуються руйнуванням інфраструктури життєзабезпечення (енергетики, транспорту, соціальної сфери, тощо). При таких стихійних лихах, як повені, землетруси, зсуви, та катастрофах, викликаних вибухами, пожежами на промислових об'єктах, а також при хімічних та радіаційних аваріях, надання медичної допомоги одночасно великій кількості постраждалих супроводжується проблемами, які не характерні для повсякденної практики у системі охорони здоров'я. В районі надзвичайної ситуації виникає нестача необхідної кількості медичних працівників, підготовлених для надання невідкладної медичної допомоги в екстремальних ситуаціях, медикаментів, медичного і санітарно-гігієнічного обладнання. Існує потреба у терміновій госпіталізації, а транспортних засобів, придатних для медичної евакуації, як і медичних закладів, готових прийняти велику кількість постраждалих, також не вистачає.

Життєдіяльність людини включає різноманітність взаємодії людини і середовища її існування. Людина живе в умовах дії факторів, що загрожують її життю і здоров'ю. Ці фактори можуть бути постійними, викликаними негативним впливом на людину, довкілля, виробничої сфери, соціально-політичної ситуації, та випадковими, викликаними негативним впливом надзвичайних ситуацій природного, техногенного чи соціально-політичного характеру.



З метою вирішення цих проблем в нашій державі для виконання заходів з організації ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 "Про утворення державної служби медицини катастроф", утворена державна служба медицини катастроф України (ДСМК).

?. Проблеми забезпечення медичного захисту населення при катастрофах завжди були в центрі уваги центральних органів виконавчої влади України. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. №343 "Про утворення державної служби медицини катастроф" була утворена державна служба медицини катастроф (ДСМК), на яку було покладено вирішення в повному обсязі всіх медичних аспектів функціонування державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації в тому числі здійснювати прогнози медико-санітарних наслідків можливих надзвичайних ситуацій, планувати заходи з медико-санітарного забезпечення населення за умов НС та при виникненні надзвичайних ситуацій надавати постраждалим безплатну медичну допомогу на догоспітальному та госпітальному етапах.
3. Служба медицини катастроф згідно з покладеними на неї завданнями:
- надає постраждалим в екстремальних ситуаціях безкоштовну медичну допомогу на догоспітальному і госпітальному етапах насамперед силами спеціалізованих бригад постійної готовності служби медицини катастроф;
- організує і здійснює комплекс санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у зонах екстремальних ситуацій;
- координує роботу, спрямовану на забезпечення готовності органів охорони здоров’я, визначених МОЗ України лікувальних закладів, системи зв’язку й оповіщення, медичних і спеціалізованих формувань і закладів служби медицини катастроф до дій в екстремальних ситуаціях;
- здійснює збір, аналіз, урахування і надання інформації про медико-соціальні наслідки екстремальних ситуацій згідно з Тимчасовим регламентом надання інформації органами державної влади в межах урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;
- забезпечує зберігання здоров’я персоналу, що бере участь у ліквідації наслідків екстремальних ситуацій;
- забезпечує створення й раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для здійснення заходів служби медицини катастроф відповідно на центральному й територіальному рівнях;
- бере участь у підготовці медичних і немедичних кадрів, на яких згідно із законодавством покладені завдання надання медичної допомоги в разі виникнення екстремальних ситуацій тощо.
4. Заходи служби медицини катастроф складаються з таких розділів: 
1. Удосконалення структури державної служби медицини катастроф.
2. Організація роботи з надання екстреної медичної допомоги населенню в екстремальних ситуаціях. 3. Санітарно-протиепідемічні заходи. 4. Організація наукового, кадрового і матеріально-технічного забезпечення Служби.
5. Міжнародне співробітництво. 6.Фінансування заходів.
5. Нормативно-правові акти, що визначають організацію та діяльність ДСМК.
Діяльність ДСМК регламентують Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінета Міністрів України, накази та методичні рекомендації МОЗ України.
До правових, нормативних та директивних актів, що зумовлюють правове та нормативне поле для організації надання медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях, розбудови та функціонування ДСМК і відповідно планування всіх аспектів її діяльності відносяться :
1. Закони України: - Конституція України;
- Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану";
Основи законодавства України про охорону здоров'я;Закон України "Про Цивільну оборону України"; Закон України "Про державний матеріальний резерв"; Закон України "Про аварійно-рятувальні служби";
Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій технічного та природного характеру";
Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації";
2. Укази Президента України: Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування";
3. Постанови Кабінету Міністрів України:
Положення про Цивільну оборону України; Концепція створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації; Постанова Кабінету Міністрів України "Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини"; Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення державної служби медицини катастроф";
6. ДСМК України утворена на двох рівнях: державному та територіальному.
На державному рівні ДСМК організовується в системі МОЗ України. Керівництво ДСМК під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС покладається на державному рівні на МОЗ України. Координацію роботи ДСМК здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України.
До складу ДСМК на державному рівні входять: Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Минтрансом, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

У структурі ДСМК  Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі УНПЦ ЕМД та МК) визначається як головний науково-практичний заклад, на який крім того покладаються функції основного МОЗ України щодо інформаційно-аналітичної обробки інформації Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС. УНПЦ ЕМД та МК підпорядковується МОЗ України. У своїй діяльності Центр керується конституцією України, законами України, наказами МОЗ, Президента України, Кабінету Міністрів, Статутом. Основною метою Центру є надання громадянам в екстремальних ситуаціях медичної допомоги, виконання науково-дослідної роботи з проблем екстреної медичної допомоги і МК, надання медичної допомоги лікувальним закладам, що входять до складу ДСМК з питань організації й надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях.
На територіальному рівні ДСМК організується в системі МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Керівництво ДСМК під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС на територіальному рівні покладається відповідно на МОЗ Автономної Республіки Крим, управління (відділи) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Координацію роботи ДСМК на територіальному рівні здійснюють відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські територіальні координаційні комісії.
До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, медичні формування та лікувальні заклади, віднесені МОЗ до цього рівня за погодженням з МОЗ Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольсь-кою міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здо-ров’я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги є головними закладами та органами управління ДСМК на територіальному рівні, мають, по суті, подвійне підпорядкування: безпосередньо підлягають відповідно МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням (відділам) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а функціонально - УНПЦ ЕМД та МК. На територіальні центри екстреної медичної допомоги, крім того, покладаються функції вузлів інформаційно-аналітичної обробки інформації Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС територіального органу управління охорони здоров'я. Територіальні центри екстреної медичної допомоги утворюються МОЗ Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
До медичних сил територіального рівня відносяться медичні бригади постійної готовності першої черги та спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги. До лікувальних закладів ДСМК територіального рівня відносяться визначені органами управління охорони здоров'я даної території лікувальні заклади системи охорони здоров'я території та відомчі лікувальні заклади, розташовані на даній території. При включенні лікувальних закладів до складу ДСМК передбачається можливість цих закладів додатково до штатного ліжкофонду розгортати визначений для них ліжкофонд при надзвичайних ситуаціях.
Служба медицини катастроф діє згідно з планами медико-санітарного забезпечення в разі виникнення екстремальних ситуацій.
План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій на державному рівні розробляється МОЗ України, попередньо розглядається Центральною координаційною комісією й затверджується Кабінетом Міністрів України. На територіальному рівні – розробляються МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннями (відділами) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, попередньо розглядається територіальними координаційними комісіями служби медицини катастроф і затверджується відповідно Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Важливу роль у структурі служби медицини катастроф відіграють координаційні комісії, які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів служби медицини катастроф. До складу комісій входять представники всіх міністерств і відомств відповідних рівнів служби медицини катастроф.
Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров’я України. Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. 
Головою територіальної координаційної комісії є відповідно міністр охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальники управлінь (відділів) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Заступники голови комісії призначаються її головою. До складу територіальної координаційної комісії входять представники територіальних органів управління охорони здоров’я, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медичних закладів як Міністерства охорони здоров’я, так і відомчого підпорядкування, а також інші представники. Роботою територіальної комісії керує її голова, а в разі відсутності голови – за його дорученням один із його заступників. 
7. Для ліквідації медико-санітарних наслідків природних та техногенних катастроф залучають сили й засоби медицини катастроф – формування та лікувальні заклади державної служби МК.
До формувань ДСМК державного та територіального рівня згідно діючих документів відносять: мобільні госпіталі, медичні загони, бригади постійної готовності першої черги та спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, санітарні пости та санітарні дружини. 
Санітарно-епідеміологічні заклади є базою для створення різних формувань санітарно-профілактичної допомоги в осередках катастроф, що виконують функції пересувних частин СЕС.
Мобільні госпіталі створюються на базі лікувальних закладів ДСМК і призначаються для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги потерпілому населенню у разі НС.
Медичні загони формуються з лікарсько-сестринських бригад лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної першої лікарської допомоги потерпілим на догоспітальному етапі.
Із мобільних госпіталів і загонів ДСМК на сьогоднішній день юридично визначене одне формування - медичний мобільний загін швидкого реагування МНС України (ММЗ ШР), який відноситься до ДСМК державного рівня.
Бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади формуються, як правило, вузькопрофільними: хірургічні, терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо.
Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги можуть бути штатними і позаштатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
Санітарно-епідеміологічні загони формуються на основі санітарно-епідеміологічних закладів і складаються із спеціалізованих бригад (епідеміологічних, гігієнічних та радіологічних). Вони виконують функції пересувних частин СЕС для проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
Спеціалізовані протиепідемічні бригади створюються на основі науково-дослідних установ санітарно-епідеміологічного профілю і використовуються для проведення протиепіде-мічних заходів у районах НС, насамперед у разі виникнення осередків особливо небезпечних інфекцій.
Санітарні дружини та санітарні пости створюються на підприємствах, у господарствах та населених пунктах для надання першої медичної допомоги потерпілим у разі НС переважно на об’єктах свого формування. На підприємствах санітарні дружини створюються у кожній зміні. На великих підприємствах, у навчальних закладах можуть створюватись загони санітарних дружин.
Територіальні центри екстреної медичної допомоги
Територіальні центри екстреної медичної допомоги (далі Центри) є основними медичними закладами ДСМК адміністративної території, призначеними для організації надання екстреної медичної допомоги населенню адміністративної території в екстремальних ситуаціях, прогнозу-вання медико-санітарних наслідків можливих надзвичайних ситуаціях на території обслугову-вання (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) та планування заходів з ліквідації їх наслідків. До завдань територіальних центрів входять розробка та обгрунтування проекту Плану медико-сані-тарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайних ситуаціях та ор-ганізація створення і раціонального використання оперативного резерву матеріально-технічних ресурсів ДСМК адміністративної території для ліквідації медико-санітарних наслідків НС.
Станції швидкої медичної допомоги
Станції ШМД утворюють оперативні запаси табельного майна спеціалізованих бригад постійної готовності ДСМК першої черги, що визначені із складу станцій, в обсязі, який забезпечує автономну роботу бригад протягом 3 діб. 
Медичні заклади, що утворюють медичні бригади постійної готовності Основним органом, що забезпечує загальне керівництво й координацію всіх видів робіт з ліквідації наслідків катастроф на адміністративній території, є комісія, робочим органом якої на державному рівні є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а на територіальному – штаби ЦО і НС.

Висновки:

1. Наукове удосконалення діяльності ДСМК узазначених напрямках гарантує постійну готовність сил і засобів служби дооперативного реагуванняна та реалізацію державної політики України в галузі протидії тероризму.

2. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. №343 "Про утворення державної служби медицини катастроф" була утворена державна служба медицини катастроф (ДСМК), на яку було покладено вирішення в повному обсязі всіх медичних аспектів функціонування державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації

3. ДСМК України утворена на двох рівнях: державному та територіальному. До складу ДСМК на державному рівні входять: Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Минтрансом, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров’я спеціалізовані бригади постійної готовності служби медицини катастроф. До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, медичні формування та лікувальні заклади, віднесені МОЗ до цього рівня за погодженням з МОЗ Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольсь-кою міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здо-ров’я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

4. До формувань ДСМК державного та територіального рівня згідно діючих документів відносять: мобільні госпіталі, медичні загони, бригади постійної готовності першої черги та спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, санітарні пости та санітарні дружини. 

Використана література:

1. Конституція України, 1996.

2. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану", 2000.
3. Закон України "Про Цивільну оборону України", 1993.

4. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, 1999.

5. Постанова Кабміну «Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф»  від 11 липня 2001 р.   № 827.

6. Постанова Кабміну «Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 р»  від 05 липня 2007 р.  № 1290.

7. Кочін І.В. Підготовка формувань та закладів Державної служби медицини катастроф до роботи у надзвичайних ситуаціях: Навч. посіб. / І.В.Кочін, Г.О.Черняков, Н.В.Баранова, В.З. Бурлай. За ред. І.В.Кочіна.- Запоріжжя: ЗДІУЛ,  2000. - 128 с.

8. Кочін І.В. Медицина катастроф: [виробниче видання]/ І.В. Кочін, Г.О. Черняков,  П.І. Сидоренко: За ред. І.В. Кочіна – К.: Здоров’я, 2008. – 724 с.



9. Якимов Ю. М., Радченко Ю. В. Медицина катастроф
Навчально-довідковий посібник для студентів та викладачів по дисципліні «Медицина катастроф».

  1. Гридасов В.І., Ковальов В.М., Катрис М.В. та ін. Медицина катастроф / Підручник – Харків.: “Золоті сторінки”. – 2002. –280 с.

  2. Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф/. Навчальний посібник. Київ: Курс, 1999.- 379 с .

  3. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина катастроф / Навчальний посібник. – Чернівці. – 2000. – 152 с.




База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка