Спільна Ірина Вікторівна стан серцево-судинної системи у дітей шкільного віку, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання




Сторінка2/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3

РОЗДІЛ ІІ

ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Загальна характеристика обстежених дітей

Робота виконана на базі медичного інституту, Сумського Державного Університету (СумДУ) на кафедрі педіатрії післядипломної освіти (завідувач кафедри, д.мед.н., професор Сміян О. І.).

Під наглядом знаходилося 105 дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, віком від 6 до 17 років, що отримували лікування у денному стаціонарі Сумської міської дитячої клінічної лікарні (СМДКЛ) за період з 2013 по 2014 роки.

У дослідження включали дітей шкільного віку (6 – 17 років), які хворіли на гострі респіраторні захворювання більше 6 разів на рік.

В залежності від ураження ССС пацієнти були поділені на II групи:

- І група – від 6 до 17 років з патологією ССС – 55 дітей;

- ІI група – від 6 до 17 років без патології ССС – 50 дітей.

За віком всі діти були роподілені також на 4 підгрупи:

- підгрупу Іа склали діти молодшого шкільного віку (6-11 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання з ураженням серцево-судинної системи (20 хворих);

- підгрупа Іб - діти старшого шкільного віку (12-17 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання з ураження серцево-судинної системи (35 хворих);

- підгрупу ІІа склали діти молодшого шкільного віку (6-11 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без ураження серцево-судинної системи (26 хворих);

- підгрупа ІІб - діти старшого шкільного віку (12-17 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без ураження серцево-судинної системи (24 хворих).

Контрольну групу склали 20 практично здорових дітей відповідного віку і статі, що знаходились під наглядом дільничних педіатрів (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Розподіл обстежуваних дітей на групи

I група – 6 – 17 р.

з патологією ССС

(55 дітей)


II група – 6 – 17 р.

без патології ССС

(50 дітей)


Контрольна група

6 – 17 р.

здорові діти

(20 дітей)



підгрупа Iа – молодший шкільний вік (6 – 11р.)

(20 хворих)



підгрупа IIа – молодший шкільний вік (6 – 11р.)

(26 хворих)





підгрупа IIб – старший шкільний вік (12-17 р.)

(35 хворих)



підгрупа IIб – старший шкільний вік (12-17 р.)

(24 хворих)


Характеристика дітей за статтю представлена в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2

Характеристика дітей досліджуваних груп за статтю, М±m

Стать

І група

(n=55)


ІІ група

(n=50)


Контрольна група

(n=20)


абс.

%

абс.

%

абс.

%

хлопчики

36

65,45±6,47%

27

54,00±7,12%

10

50,00±11,47

дівчатка

19

34,55±6,47%

23

45,00±7,12%

10

50,00±11,47



2.2. Методи дослідження

Усім дітям, які знаходились під наглядом проведені, загальноклінічні, лабораторні та інструментальні дослідження.

1. Загальноклінічні та лабораторні методи дослідження: вивчалися особливості анамнезу, скарг, клінічної картини дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС; фізікальні методи дослідження (пальпація, перкусія та аускультація серця); лабораторні дослідження (клінічний та біохімічний аналізи крові).

2. Інструментальні методи дослідження серцево-судинної системи (електрокардіографія, проба з фізичним навантаженням, кардіоінтервалографія з кліноортостостичною пробою).

Електрична активність серця оцінювалась за результатами ЕКГ дослідження в 12 стандартних відведеннях за традиційною методикою. ЕКГ проводилася за допомогою апарату («Fukuda denshi» FCP – 2201 G (Японія)).

Електрокардіографія (ЕКГ) - це метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому  м'язі під час його діяльності, з поверхні тіла. Криву, яка відображає електричну активність серця, називають електрокардіограмою. Таким чином, ЕКГ — це запис коливань різниці потенціалів, які виникають у серці під час його збудження.

ЕКГ широко використовують для функціонального дослідження серцево-судинної системи. Поєднання електрокардіографічного дослідження з функціональними пробами допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями роботи серця.

Застосовували підсилені однополюсні відведення від кінцівок позначають таким чином:

avR - підсилене відведення від правої руки;

avL - підсилене відведення від лівої руки;

avF - підсилене відведення від лівої ноги.;

При знятті однополюсних грудних відведень до негативного полюсу електрокардіографа приєднується об’єднаний вільсоновський електрод, до позитивного полюсу - активний електрод, розміщений на одній з 6-ти вибраних точок на грудній клітині [23, 40].

Найбільшого поширення в практиці сучасних педіатрів та дитячих кардіологів для оцінки функціонального стану органів і систем вельми важлива для діагностики серцево-судинної патології отримала проба з фізичним навантаженням.

Проба Мартіне: реєстрація ЕКГ виконувалась натще або через одну годину після їжі й попереднього відпочинку протягом 1 години в лежачому положенні. Після реєстрації попередньої ЕКГ хворому пропонували зробити 20 присідань за 30 секунд. Наступна ЕКГ реєструвалася одразу після закінчення навантаження та на 1, 3, 5-й хвилинах відновного періоду. В ході виконання проби оцінювали частоту серцевих скорочень (ЧСС), рівень систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ), зміни на ЕКГ.

З метою об’єктивної оцінки стану ВРО використовували кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою за допомогою апарата ЕКГ («Fukuda denshi» FCP – 2201 G (Японія)).

Кардіоінтервалографії може бути застосована у дитини будь-якого віку. Протипоказань до проведення даного дослідження немає.

Для оцінки стану вегетативної нервової системи дитини застосовувався динамічна запис кардіоінтервалограм при виконанні кліноортостатичної проби. Оскільки синусовий серцевий вузол є не тільки водієм ритму серця, а й індикатором функціонування всіх регулюючих систем організму, то такий інтегральний параметр кардіоінтервалограмми, як індекс напруги (ІН) у спокої може служити показником вихідного вегетативного тонусу (ВВТ), а його динаміка у відповідь на зміну функціонального стану відображає вегетативну реактивність.

Реєстрація КІГ з кліноортостатичною пробою здійснювалась наступним чином: після 10-ти хвилинного відпочинку в положенні лежачи проводився 1-ий запис КІГ (вихідний); 2-ий - реєструвався в положенні "стоячи", відразу ж після переходу у вертикальне положення, потім дитина стояла 10 хвилин; третій запис КІГ здійснювався на 1-2 хвилинах після повернення в горизонтальне положення. У кожному з 3-х масивів кардіоциклу розраховувався ІН, тобто відповідно ІН, ІН2, ІН3.

Вихідний вегетативний тонус (ВВТ) оцінювався по ІН1, а також по ІН3. Останній може представити більш точну інформацію, так як при першій реєстрації діти, як правило, відчувають емоційну напругу, хвилювання. ВВТ оцінювала наступним чином: ейтонія (збалансований стан регуляторних систем) характеризується ІН, рівним 30-90 ум. од.; ваготонія - ІН менше 30 ум. од.; симпатикотонія з помірним переважанням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи - ІН від 90 до 160 ум. од.; гіперсимпатикотонія - ІН більше 160 ум. од..

Вегетативна реактивність характеризує спрямованість і ступінь зміни функціонування ВВТ у момент переходу організму з одного стану в інший. За даною методикою оцінювали це за відношенням ІН2 / ІН1, тобто порівнювали інтегральні показники серцевого ритму при переході з горизонтального у вертикальне положення.

При вихідній ваготонії реактивність розцінювалась, як нормальна при збільшенні ІН2 порівнянно з ІН1 в один-три рази, при симпатикотонії - від 0,7 до 1,5. Оцінка вегетативної реактивності при початковій ейтонії у зв'язку з великим діапазоном значень ІН1 здійснювалась залежно від вихідних показників ІН1. Так, при ІН1 від +30 до +60 ум. од. показники вегетативної реактивності наближаються до таких, які характерні для ваготонії - при ІН1 від 60 до 90 ум. од. - симпатикотонії. Якщо значення відношення ІН2 / ІН1 вище зазначених нормативів, то реактивність оцінювалась як гіперсимпатикотонічна, якщо нижче - як асимпатикотонічна.

3. Аналітико-статистичні методи дослідження

Опис кількісних ознак проводився з використанням параметричних і непараметричних методів.

Розраховувалися середня арифметична (М), середнє квадратичне відхилення (σ), середня помилка середньої арифметичної (m).

Отримані середні величини порівнювалися з середніми величинами групи контролю і різних груп хворих. Порівняння незалежних груп за кількісними ознаками з нормальним розподілом значень проводилося з використанням класичного або модифікованого критерію Стьюдента.

Критерієм достовірності різниці вважалася достовірність (р), рівна або більша 95 % (ризик помилки 5 % і менше, в долях одиниці - 0,05 і менше).

Обробку отриманих результатів проводили методом варіаційної статистики з використанням програм „Microsoft Excel”, адаптованих для медико-біологічних досліджень.


РОЗДІЛ ІІІ

Предиктори формування порушень серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання

З метою визначення предикторів формування порушень серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, було обстежено 105 дітей, які часто хворіють на ГРЗ віком від 6 до 17 років, що знаходились на лікуванні у денному стаціонарі Сумської міської дитячої клінічної лікарні (СМДКЛ) за період з 2013 по 2014 роки.

Розподіл за статтю дітей, які знаходились під наглядом, склав: хлопчики - 63 (60,00 %) і дівчатка - 42 (40,00 %).

Частота уражень ССС у дітей I групи, які часто хворіють на ГРЗ, залежала від віку. Пацієнтів віком 6-11 років (підгрупа Іа) було 36,36 % (20 дітей), що достовірно відрізнявся від Іб підгрупи 12 – 17 років - 63,64 % (35 дітей) (р<0,01).

Тоді, як кількість дітей, які часто хворіють на ГРЗ без патології ССС у двох вікових групах була майже однакова. Підгрупа ІІа (6—11 років) – 24,76 % (26 дитина), підгрупа ІІб (12-17 років) – 22,85 % (24 дітей), (р<0,05).

Таблиця 3.1

Вікова структура обстежуваних дітей, що часто хворіють на ГРЗ, М±m


Вік

І група

(n=55)


ІІ група

(n=50)





абс.

%

абс.

%

6-11 років

(а)


20

36,36±6,55%*




26

52,00±7,14%




12-17 років (б)

35

63,64±6,55%

24

48,00±7,14%

Примітка: * - різниця між показниками дітей Iа та Iб підгруп достовірна (р<0,01).

Отже, патологія ССС виявлена в більшій кількості у дітей, що часто хворіють на ГРЗ старшого шкільного (12-17 років) (р<0,01), (таблиця 3.1).



Були опрацьовані історії хвороби обстежуваних нами дітей, що часто хворіють на ГРЗ, з патологією серця, які госпіталізовані залежно від пори року: взимку - 43,43 %, весною – 25,45 %, літом – 7,27 %, восени – 23,63 %, як і діти, які часто хворіють на ГРЗ без ураження серцево-судинної системи (взимку госпіталізовано - 42,00 %, весною – 24,00 %, літом – 12,00 %, восени – 22,00 %), (таблиця 3.2). Отже, проаналізувавши дані, було встановлено, що більшість дітей з ураженням ССС, так і без ураження серця госпіталізовані з жовтня по квітень (р>0,05).

Таблиця 3.2

Кількість госпіталізованих дітей залежно від пори року, М±m

Місяць

І група (n=55)

ІІ група (n=50)




абс.

%

абс.

%

грудень

9

16,36±5,03%

8

16,00±5,24%

січень

7

12,73±4,54%

6

12,00±4,64%

лютий

8

14,55±4,80%

7

14,00±4,96%

березень

9

16,36±5,03%

8

16,00±5,24%

квітень

3

5,45±3,09%

3

6,00±3,39%

травень

2

3,64±2,55%

1

2,00±2,00%

червень

1

1,82±1,82%

2

4,00±2,80%

липень

1

1,82±1,82%

1

2,00±2,00%

серпень

2

3,64±2,55%

3

6,00±3,39%

вересень

3

5,45±3,09%

2

4,00±2,80%

жовтень

4

7,27±3,53%

4

8,00±3,88%

листопад

6

10,91±4,24%

5

10,00±4,29%

Примітка: р1-2 – достовірність різниці між показниками дітей I та II груп (р>0,05).

Значну роль у розвитку патології серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на ГРЗ, відіграють певні фактори. При обстеженні дітей було виявлено взаємозв’язок між виникненням патології ССС у цих дітей і факторами (таблиця 3.3).

Отже, було встановлено, що вік матері молодше 18 і старше 35 років у I групі склав 32,73 %, що достовірно відрізнявся від матерів дітей II групи (14,00 %) та контрольної групи (10,00 %) (р<0,05).

Крім цього було виявлено, що патологія вагітності матерів у І групі склала 43,64 %, на відміну від матерів дітей ІІ групи (20,00 %) та контрольної групи (5 %) (р<0,01).

Перинатальна патологія у І групі мала місце у 58,18 % порівняно з ІІ групою – 26,00 % та контрольної групи 0 % (р<0,001).

У пацієнтів як I, так і II груп в анамнезі спостерігалось більше двох перенесених дитячих інфекцій: 34,55 % та 22 % відповідно (р>0,05), тоді як у дітей контрольної групи становив 5 %.

Преморбідний фон 56,36 % дітей (I група) з кардіальною патологіїю патологією також був ускладнений серцево-судинними захворюваннями батьків, що достовірно відрізнявся від II групи (24 %) і групи контролю (5 %) (р<0,001).

При порівнянні данних щодо шкідливих звичок батькі, було виявлено, що у хворих I групи (63,64 %) один або обоє батьків палить достовірно вище, ніж у II групі (26 %) та групі контролю (5 %) (р<0,05).

Куріння пацієнтів у I групі спостерігалося у 14,55 % випадків, на відміну від показників II групи (1,82 %) і контрольної групи (0 %) (р<0,05).


Таблиця 3.3

Предиктори розвитку патології ССС у дітей, що часто хворіють на ГРЗ, М±m


Показник

І група

(n=55)

ІІ група

(n=50)

Контрольна група (n=20)

1

2

3

вік матері молодше 18 і старше 35 років



абс.

%

абс.

%

абс.

%

18


32,73±6,39%

р1-2<0,05

р1-3<0,05


7


14,00±4,96%

р2-3>0,05




2



10,00±6,88%


патологія вагітності у матері

24

43,64±6,75%

р1-2<0,01

р1-3<0,01


10

20,00±5,71%

р2-3>0,05




1

5,00±5,00%

перинатальна патологія

32

58,18±6,71%

р1-2<0,001

р1-3<0,001


13

26,00±6,27%

р2-3<0,001




-

-

більше двох перенесених дитячих інфекцій

19

34,55±6,47%

р1-2>0,05

р1-3<0,05


11

22,00±5,92%

р2-3<0,05



1

5,00±5,00%

обтяжливий спадковий анамнез за наявністю серцево-судинних захворювань

31

56,36±6,57%

р1-2<0,001

р1-3<0,001


12

24,00±6,10%

р2-3<0,05



1

5,00±5,00%

куріння одного або обох батьків

35

63,64±6,55%

р1-2<0,001

р1-3<0,001


13

26,00±6,27%

р2-3<0,05




1

5,00±5,00%

куріння дитини

8

14,55±4,80% р1-2<0,05

р1-3<0,05



1

1,82±1,82%

р2-3>0,05




-

-

Примітки: достовірність різниці: р1-2 – між показниками хворих I та II груп;

р1-3 – між показниками дітей I та контрольної групи; р2-3 – між показниками дітей II та контрольної груп.


Частота виникнення серцево-судинної патології у дітей, що часто хворіють на ГРЗ також залежала від характеру вигодовування (таблиця 3.4). Так, на природному вигодовуванні у повній мірі знаходилося лише 25,76 % дітей І групи, тоді як у ІІ групі та групі контролю – 43,33 % та 50 % відповідно (р<0,05); на штучному вигодовуванні з народження – 18,18 % дітей І групи, 6,67 % дітей ІІ групи та 5 % - групи порівняння (р<0,05).



Таблиця 3.4

Характер вигодовування дітей досліджуваних груп, М±m



І група

(n=55)

ІІ група

(n=50)

Контрольна група

(n=20)


Характер

вигодовування

1

2

3

абс.

%

абс.

%

абс.

%

природнє

5

9,09±3,91%

р 1–2<0,01

р 1-3<0,001


14

28,00%±6,41%

р 2-3<0,001



15

75,00±9,93%

штучне

28

50,91%±6,80%

р 1–2<0,001

р 1-3<0,001


15

30,00±6,55%

р 2-3<0,001



2

10,00±6,88%

змішане

22

40,00±6,67%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,001


21

42,00±7,05%

р 2-3<0,001



3

15,00±8,19%

Примітки: достовірність різниці: р1-2 – між показниками хворих I та II групи;

р1-3 – між показниками дітей I та контрольної групи; р2-3 – між показниками дітей II та контрольної груп.



50,91 % дітей І групи знаходились на штучному вигодовуванні з народження, або були переведені до 6 місяців, на відміну від дітей ІІ групи (30,00 %) і групи порівняння (10,00 %) (р<0,001).

При цьому змішаний характер вигодовування мали 40 % дітей I групи, що достовірно відрізнявся від показників контрольної групи (15,00 %) (р <0,001), але не мав достовірності між даними II групи (р>0,05).

Отже, такий фактор, як раннє штучне вигодовування можна розцінювати, як предиктор формування серцево-судинної патології у дітей, що часто хворіють на респіраторні захворювання.

Крім того, у пацієнтів I групи було проаналізовано наявність супутньої патології (малюнок 3.2.). Так, захворювання шлунково-кишкового тракту (гастродуоденіт, холецистит, ДЖВШ та ін.) – були виявлені у 7 дітей ((12,73±4,54) %)), міопія – у 10 пацієнтів ((18,18±5,25) %)), захворювання опорно-рухового апарату виявлено у 7 ((12,73±4,54) %)), викривлення носової перетинки - у 5 ((9,09±3,91) %), дефіцитна анемія I ст. - у 6 ((10,91±4,18) %), атопічний дерматит у 1 дитини ((1,82±1,82) %).


Мал. 3.1. Супутня патологія у дітей, що часто хворіють на ГРЗ, з патологією серця, М±m

Таким чином, у результаті дослідження, були виділені такі фактори, що можуть сприяти розвитку серцево-судинної патології у дітей, що часто хворіють на ГРЗ:


  • обтяжливий спадковий анамнез за наявністю серцево-судинних захворювань;

  • підлітковий вік;

  • патологія анте- та перинатального періодів;

  • раннє штучне та змішане вигодовування;

  • куріння одного або обох батьків;

  • паління самої дитини;

  • посилення ознак ураження серцево-судинної системи у осінньо-зимовий період;

  • супутня патологія.


РОЗДІЛ ІV

Клінічні особливості уражень серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання

З метою встановлення клінічних особливостей уражень ССС було обстежено 55 дітей (група I), що часто хворіють на ГРЗ, з них 20 паціїнтів молодшого шкільного віку (6-11 років), (Iа підгрупа) і 35 дітей старшого шкільного віку (12-17 років) (Iб підгрупа), що знаходились на лікуванні в денному стаціонарі Сумської міської дитячої клінічної лікарні.

Клінічна картина патології серцево-судинної системи у дітей, які знаходились під спостереженням, відрізнялась у різних вікових групах. Так, у дітей молодшого шкільного віку вираженої клінічної симптоматики уражень ССС не відмічалось, хоча діти хворіли частіше на респіраторні захворювання, а у дітей старшого шкільного віку були наявні більш виразні розлади з боку серцево-судинної системи (кардіалгії, серцебиття, загальна слабкість, задишка при фізичному навантаженні і т. д.).

Скарги з якими зверталися хворі характеризувалися вираженим поліморфізмом. У всіх дітей симптоми розвивалися поступово. Характерним був зв’язок виникнення або посилення скарг з кожним наступним респіраторним захворюванням.

Найбільш частими клінічними проявами ураження серцево-судинної системи в обстежених дітей були скарги на біль у ділянці серця (61,82±6,61) %, різної інтенсивності та характеру, який виникав на фоні емоційного чи фізичного навантаження (таблиця 4.1).

У (45,45±6,78) % дітей I групи відмічалась загальна слабкість та у (58,18±6,71) % втомлюваність при надмірному фізичному навантаженні. Задишка при фізичному навантаженні мала місце у (12,73±4,54) %, серцебиття - у (16,36±5,03) %, підвищення температури тіла до субфебрильних цифр - у (7,27±3,53) %.

9 дітей ((16,36±5,03) %) скарг не мали, зберігаючи задовільну фізичну активність, зміни у серці були виявлені при більш ретельному обстеженні.

Таблиця 4.1

Скарги дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС, М±m


Скарги




абс.

%



основні

задишка при фізичному навантаженні

7

12,73±4,54%

біль в ділянці серця

34

61,82±6,61%

серцебиття

9

16,36±5,03%


додаткові

загальна слабкість

25

45,45±6,78%

швидка втомлюваність

32

58,18±6,71%

пітливість

8

14,55±4,80%

головокружіння

10

18,18±5,25%

підвищення tºС тіла до субфебрильних цифр

14

7,27±3,53%




не мали скарг

9

16,36±5,03%

Схильність до брадикардії відмічалася у 17 дітей ((16,36±5,03) %), до тахікардії – у 19 дітей ((34,55±6,47) %) випадків.

Артеріальний тиск у 3 дітей ((5,45±3,09) %), що часто хворіють на ГРЗ з патологією ССС був підвищений, а у 5 дітей ((9,09±3,91) %) спостерігалося зниження АТ.

Межі серця у всіх дітей відповідали віковим нормам.

При аускультації у 37 дітей ((67,27±6,39) %) вислуховувався систолічний шум, переважно в точці Боткіна-Ерба, над верхівкою серця та по лівому краю грудини. Після навантаження він посилювався, у вертикальному положенні хворого – вислуховувався слабкіше, за межі серця не проводився. Приглушення тонів серця мало місце у 15 дітей ((34,55±6,47) %), послаблення І тону – у 11 ((20,00±5,44) %), посилення тонів – у 3 ((5,45±3,09) %) ( мал. 4.1.).

Мал. 4.1. Аускультативні зміни серцевої діяльності у дітей, що часто хворіють на ГРЗ з патологією серця, М±m

У клінічному аналізі крові було виявлено такі зміни: прискорення ШОЕ – у 3 дітей ((5,45±3,09) %)), анемія – у 6 ((10,29±4,18) %)), лейкоцитоз – у 5 ((9,09±3,91) %)), лейкопенія – у 2 ((3,64±2,55) %)), лімфоцитоз – у 10 ((18,18±5,25) %)) хворих.

У біохімічному аналізі крові в усіх дітей - без патологічних змін.

Отже, у 83,04 % пацієнтів, I групи, були наявні скарги, характерні для ураження серця. Крім того 16,36 % дітей не мали скарг з боку ССС, зберігаючи задовільну фізичну активність. При загальноклінічному обстеженні виявлені порушення діяльності серця в усіх дітей.

Таким чином, для визначення природи виявленої симптоматики, адекватної та диференціальної діагностики необхідне тривале ретельне спостереженням за дітьми, що часто хворіють на ГРЗ з патологією ССС та застосування допоміжних методів дослідження.



РОЗДІЛ V

Стан серцевої діяльності та вегетативної регуляції за даними інструментальних методів дослідження

З метою оцінки стану вегетативної регуляції серцевої діяльності, серцевої гемодинаміки і виявлення ознак патології ССС нами було обстежено 55 дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС (група І), 50 дітей, що часто хворіють на ГРЗ без патології ССС (група ІІ) та 20 практично здорових дітей контрольної групи відповідного віку і статі.

Усім дітям було проведене комплексне клініко-інструментальне обстеження, яке включало в себе електрокардіографію, пробу з фізичним навантаженням, кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою для оцінки вегетативного гомеостазу.

За даними ЕКГ синусова аритмія виявлена у 40 % дітей І групи і у 18 % ІІ групи, локальні порушення внутрішньошлуночкового проведення без його уповільнення – у 16,36 % і 8 % дітей І і ІІ груп відповідно, синдром ранньої реполяризації шлуночків – у 58,18 % і 38 % відповідно, порушення процесів реполяризації - у 23,64 % і 12 % відповідно, міграція суправентрикульрного водія ритму – у 12,73 % і 4 % відповідно, єкстрасистолії – у 14,54 % і 2 % відповідно, блокади – у 5,45 % і 2 % відповідно, синусова тахікардія – у 38,18 % і 26 % дітей І і ІІ груп відповідно, синусоова брадікардія – у 41,82 % і 18 % дітей відповідно. Зміни серцевої діяльності за даними ЕКГ у дітей, що часто хворіють на ГРЗ (І і ІІ групи), порівняно з дітьми контрольної групи показана в таблиці 5.1

Так, спостерігалася достовірно більша частота (р<0,05) синусових аритмій, синдром ранньої реполяризації шлуночків, екстрасистолій, синусових брадікардій, порушення внутрішньошлуночкового проведення, порушення реполяризації, міграції суправентрикулярного водія ритму у пацієнтів I групи. Такі електрокардіографічні зміни як, синусова тахікардія і блокади були однаково вираженими у дітей обох груп (I і II) (р>0,05)

Таблиця 5.1

Показники серцевої діяльності дітей за даними ЕКГ, М±m


Зміни на ЕКГ

І група

(n=55)

ІІ група

(n=50)


Контрольна група

(n=20)

1

2

3

n

M±m

n

M±m

n

M±m

синусова аритмія

22

40,00±6,67%

р 1–2<0,05

р 1-3<0,01


9

18,00±5,49%

р 2–3>0,05



2

10,00±6,88%

порушення внутрішньошлуночкового проведення

9

16,36±5,03%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,01



4

8,00±3,88%

р 2–3<0,05



0

-

синдром ранньої реполяризації шлуночків

32

58,18±6,71%

р 1–2<0,05

р 1-3<0,001


19

38,00±6,93%

р 2–3<0,05



3

15,00±8,19%

порушення процесів реполяризації

13

23,64±5,78%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,05


6

12,00±4,64%

р 2–3>0,05



1

5,00±5,00%

міграція суправентрикулярного водія ритму

7

12,73±4,54%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,01


2

4,00±2,80%

р 2–3>0,05



0

-

екстрасистолії

8

14,54±4,80%

р 1–2<0,05

р 1-3<0,01


1

2,00±2,00%

р 2–3>0,05



0

-

блокади

3

5,45±3,09%

р 1–2>0,05

р 1-3>0,05


1

2,00±2,00

р 2–30>,05



0

-

синусова тахікардія

21

38,18±6,61%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,01


13

26,00±6,27%

р 2-3>0,05



2

10,00±6,88%

синусова брадикардія

23

41,82±6,71%

р 1–2<0,01

р 1-3<0,001


9

18,00±5,49%

р 2–3>0,05



1

5,00±5,00%

Примітки: р 1–2 вірогідність розбіжностей між показниками хворих дітей І і ІІ груп дослідження; р 1–3 вірогідність розбіжностей між показниками дітей з патологією ССС, та практично здорових дітей; р 2–3 вірогідність розбіжностей між показниками дітей без патології ССС та практично здорових дітей.

Таким чином, зміни серцевої діяльності за даними ЕКГ значно виражені у хворих І групи, порівняно з дітьми ІІ і контрольної груп, що підтверджує наявність ураження серця. При чому, 78,10 % дітей І групи мали 3 і більше ознак зміни серцевої діяльності за даними ЕКГ, що є характерним для вторинних кардіопатій. Однак, у пацієнтів ІІ групи також мали місце електрокардіографічні зміні, більш виражені, ніж у дітей контрольної групи. Це може свідчити про роль частих ГРЗ у виникненні змін серцево-судинної системи та ранні ознаки вторинної кардіопатії.

У результаті проведення проби з фізичним навантаженням виявлено, що більшість дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання ((56,36±6,75) % – групи І та (32±6,66) % – групи ІІ), мали знижену реакцію на фізичне навантаження, по гіпертонічному типу реакції гемодинаміки, порушення реполяризації шлуночків та подовження періоду відновлення гемодинамічних показників.

Під час аналізу результатів цього дослідження виявлені достовірні відмінності стану гемодинаміки хворих різних досліджуваних груп (табл. 5.2).

Слід зазначити, що у ході фізичного навантаження зміни на ЕКГ реєструвалися в усіх дітей, які знаходились під наглядом, з патологією ССС, що достовірно вище, ніж у дітей ІI групи та практично здорових (р<0,05). Порушення процесів реполяризації в групі І становили (81,82±5,45) %, шлуночкові екстрасистолії – (18,18±5,25) %, причому відновлювальний період змін серцевої динаміки у хворих цієї групи дослідження тривав до п’яти хвилин і більше (80,00±5,44) %, тоді як у нормі не перевищує 3 хвилин.

Таблиця 5.2

Стан гемодинаміки дітей, що часто хворіють на ГРЗ у результаті проведення проби з фізичним навантаженням, M±m


Характеристика проби

І група

( (n=55)

ІІ група

(n=50)


Контрольна група

(n=20)

1

2

3

N

M±m

N

M±m

N

M±m

реакція на фізичне навантаження



задовільна

9

16,36±5,03%

р 1–2<0,001

р 1-3<0,001

32



64,00±6,86%

р 2–3>0,05



17

85,00±8,19%




знижена (порогова)

31

56,36±6,75%

р 1–2<0,05

р 1-3<0,001


16

32,00±6,66%

р 2–3<0,05



2

10,00±6,88%

незадовільна

15

27,27±6,06%

р 1–2<0,001

р 1-3<0,01


2

4,00±2,80%

р 2–3>0,05



1

5,00±5,00%

тип реакції гемодинаміки



нормотонічна

18

32,73±6,39%

р 1–2<0,01

р 1-3<0,001


31

62,00±6,93%

р 2–3<0,05



17

85,00±8,19%

гіпертонічна

37


67,27±6,39%

р 1–2<0,01

р 1-3<0,001


19

38,00±6,93%

р 2–3<0,05



3

15,00±8,19%

гіпотонічна

0

-

0

-




-

відновлюваний період



без особливостей

11

20,00±5,44%

р 1–2<0,001

р 1-3<0,001


29

58,00±7,05%

р 2–3<0,001



19

95,00±5,00%


більше 3 хвилин

44

80,00±5,44%

р 1–2<0,001

р 1-3<0,001


21

42,00±7,05%

р 2–3<0,001



1

5,00±5,00%




ЕКГ зміни



не вивлені

0



0

р 1–2<0,001

р 1-3<0,001

19



38,00±6,93%

р 2–3<0,05



13

65,00±10,94%




порушення процесів реполяризації

45

81,82±5,45%

р 1–2<0,01

р 1-3<0,001


26

52,00±7,14%

р 2–3>0,05



7

35,00±10,94




шлуночкові екстрасистолії

10

18,18±5,25%

р 1–2>0,05

р 1-3<0,001


5

10,00±4,29%

р 2–3<0,05



0

-

Примітки: р 1–2 – вірогідність розбіжностей між показниками хворих дітей І і ІІ груп дослідження; р 1–3 –-вірогідність розбіжностей між показниками дітей з ураження ССС, та практично здорових дітей; р 2–3 вірогідність розбіжностей між показниками дітей без патології ССС та практично здорових дітей.

Отже, у більшості дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням серця, які знаходились під наглядом, реакція гемодинаміки на фізичне навантаження була зниженою, переважно за гіпертонічним типу із порушенням процесів реполяризації на ЕКГ і подовженням періоду відновлення, що може свідчити про гіпоксію та погіршення обмінних процесів у міокарді. Подібні зміни були виявлені і в дітей, що часто хворіють на ГРЗ без патології ССС. Порушення в ІІ групі дослідження були менш виражені, ніж у групі І, проте можуть свідчити про зниження резервних та функціональних можливостей серцево-судинної системи, та призводити до розвитку кардіальної патології на фоні частих респіраторних захворювань в подальшому.

Аналіз вегетативного гомеостазу у дітей, що часто хворіють на ГРЗ з патологією ССС, показав, що у пацієнтів як І, так і ІІ груп мало місце переважання симпатикотонічної вегетативної реактивності та напруження компенсаторних механізмів у вигляді зниження показника варіаційного розмаху (ΔХ), підвищення амплітуди моди (АМо) та вегетативного тонусу. Вегетативні порушення у дітей з ураженнями серцево-судинної системи виникали достовірно частіше – у (71,67±5,87) % випадків проти (30,16±5,83) % у групі ІІ (р<0,05).

Динаміка показників вегетативного гомеостазу в дітей з патологією серця за даними КІГ порівняно з дітьми без ураження ССС та контрольної груп подана в таблиці 5.3.

У результаті проведення кліноортостатичної проби (КОП) виявлено, що у хворих I групи вихідний вегетативний тонус (ІН1) становив (112,2±5,7) ум. од., висхідний (стоячи) (ІН2) – (219,4±14,2) ум. од., у дітей І групи – (92,0±3,10) ум. од. та (121,5±5,32) ум.од., у практично здорових дітей – (67,0±0,33) ум. од. та (90,6±4,00) ум. од. (р<0,05). Таке достовірне збільшення вегетативного тонусу у дітей з кардіальною патологією зумовлене вираженим напруженням регуляторних механізмів організму в спокої та при
навантаженні. ВР (вегетативна реактивність) у дітей І та ІІ груп була гіперсимпатикотонічною (2,74 і 2,1 відповідно).

Таблиця 5.3

Показники вегетативного гомеостазу в дітей досліджуваних груп за даними кардіоінтервалографії, M±m


Показник КІГ

І група

(n=55)

ІІ група

(n=50)


Контрольна група

(n=20)

1

2

3

Mο, с

0,73±0,02

р 1–2>0,05

р 1-3>0,05


0,74±0,01

р 2-3>0,05



0,72±0,01

ΔX, с

0,20±0,01

р 1–2<0,05

р 1–3<0,05


0,28±0,01
р 2-3>0,05

0,30±0,01

AMο, %

27,10±0,90

р 1–2<0,05

р 1–3<0,05


23,0±0,60

р 2-3<0,05



18,15±0,74

ІН1, у.о.

112,20±5,70

р 1–2<0,05

р 1–3<0,05


92,0±3,10

р 2-3<0,05



67,0±3,30

ІН2, у.о.

219,40±14,20

р 1–2<0,05

р 1–3<0,05


121,5±5,32

р 2-3<0,05



90,6±4,01

ВР(ІН2/ІН1)

2,74±0,15

р 1–2<0,05

р 1–3<0,05


2,1±0,11

р 2-3<0,05



1,1±0,06

Примітки: р 1–2 вірогідність розбіжностей між показниками хворих дітей І і ІІ груп дослідження; р 1–3 вірогідність розбіжностей між показниками дітей, з патологією ССС та практично здорових дітей; р 2–3 вірогідність розбіжностей між показниками дітей без ураження серця та практично здорових дітей.

Таким чином, за даними КІГ виявлено, що у дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС, слабнуть парасимпатичні впливи та наростає активність симпатоадреналових впливів, і, таким чином, має місце гіперсимпатикотонічна вегетативна реактивність. Слід відзначити наявність гіперсимпатикотонії і в пацієнтів ІІ групи, яка свідчить про напруження компенсаторних механізмів регуляції серцевої діяльності та вегетативні порушення у дітей, що часто хворіють на респіраторні захворювання.

Отже, за допомогою інструментальних методів дослідження, таких як електрокардіографія, проба з фіз. навантаженням, кардіоінтервалографія з кліноортостатичною пробою було визначено основні зміни серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на респіраторні захворювання:

- електрокардіографічно: синусова аритмія, синусова брадикардія, локальні порушення внутрішньошлуночкового проведення без його уповільнення, синдром ранньої реполяризації шлуночків, синусова тахікардія. У дітей ІІ групи також мали місце зміни за даними ЕКГ, які можуть надалі поглиблюватись та сприяти розвитку вторинних уражень ССС:

- за даними ЕКГ з фізичним навантаженням: зниження реакції гемодинаміки на фізичне навантаження, переважно за гіпертонічним типом з порушенням процесів реполяризації і подовженням періоду відновлення

- за даними КІГ: гіперсимпатикотонічний тип вегетативної реактивності, що може свідчити про зрушення адаптаційно-компенсаторних механізмів регуляції роботи серця і вегетативні порушення у дітей з патологією.

Слід зазначити, що зміни серцевої діяльності та вегетативної регуляції були більш виражені у дітей I групи дослідження, що може свідчити про стійкі зміни серцево-судинної системи на тлі повторних респіраторних захворювань, що необхідно враховувати при проведенні профілактичних епізодів ГРЗ, виборі діагностичної програми; тактики лікування дітей цієї квоти населення.

АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
На сьогодні захворювання органів дихання, зокрема верхніх дихальних шляхів, посідають одне з провідних місць у структурі дитячої патології та становлять близько 65 %, серед них 85 % приходиться на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) [1]. 

Повторні ГРЗ негативно впливають на стан здоров’я дітей у вигляді порушення показників функціонального стану організму, зокрема з боку серцево-судинної системи [5, 6]. Можливі зміни різного характеру, а саме інфекційно-алергічний міокардит, вторинна кардіоміопатія, нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Клініка ураження серцево-судинної системи найбільше проявляється при повторних респіраторних захворюваннях. Найчастішим ураженням серця у таких дітей є вторинна кардіоміопатія.

Вторинна кардіоміопатія – це незапальне захворювання серця, що супроводжується структурними та функціональними змінами серцевого м'яза. Та виникають внаслідок основного первинного захворювання [8].

У дітей, які повторно хворіють на гострі респіраторні захворювання ураження серцево-судинної системи характеризуються поступовим розвитком клінічної симптоматики та загостренням під час кожного наступного респіраторного захворювання.

Отже, своєчасна діагностика, профілактика та вторинних кардіопатій є необхідними для запобігання розвитку ускладнень та інвалідизації пацієнта [9].

Метою дослідження було удосконалення діагностики кардіальних уражень у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання на основі вивчення особливостей клінічної картини та функціонального стану серцево-судинної системи.

Робота виконана на базі медичного інституту, Сумського Державного Університету (СумДУ) на кафедрі педіатрії післядипломної освіти (завідувач кафедри, д.мед.н., професор Сміян О.І.).

Під наглядом знаходилося 105 дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, віком від 6 до 17 років, що отримували лікування у денному стаціонарі Сумської міської дитячої клінічної лікарні (СМДКЛ) за період з 2013 по 2014 роки.

У дослідження включали дітей шкільного віку (6 – 17 років), які хворіли на гострі респіраторні захворювання більше 6 разів на рік.

За віком всі діти були поділені на II групи:

- Іа, ІІа підгрупи – від 6 до 11 років (молодший шкільний);

- Іб, ІІб підгрупи – від 12 до 17 років (старший шкільний вік).

Підгрупу Іа склали діти молодшого шкільного віку (6-11 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання з ураженням серцево-судинної системи (20 хворих).

Підгрупа Іб - діти старшого шкільного віку (12-17 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання з ураження серцево-судинної системи (35 хворих).

Підгрупу ІІа склали діти молодшого шкільного віку (6-11 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без ураження серцево-судинної системи (26 хворих).

Підгрупа ІІб - діти старшого шкільного віку (12-17 років), що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без ураження серцево-судинної системи (24 хворих) (мал. 6.1.).

Контрольну групу склали 20 практично здорових дітей відповідного віку і статі, що знаходились під наглядом дільничних педіатрів.

Мал. 6.1. Вікова структура обстежуваних дітей, що часто хворіють на ГРЗ

Встановлено, що розподіл за статтю пацієнтів, які знаходились під наглядом, склав: хлопчики – 63 (60 %) і дівчатка – 42 (40 %).



Частота уражень ССС у дітей залежала від віку. Так, хворих віком 6-11 років (підгрупа Іа) було 36,36 % (20 дітей), що достовірно більше порівняно з підгрупою Іб (12 – 17 років) – 63,64 % (35 дітей) (р<0,01) (мал. 6.2.). Тоді, як кількість дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання без патології ССС у двох вікових групах була майже однакова, 6—11 років (підгрупа ІІа) – 52 % (26 дітей), 12-17 років (підгрупа ІІб) – 48 % (24 дитини) (мал. 6.3.).

Малюнок 7.1

Мал. 6.2. Вікова структура дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураження ССС.


Мал. 6.3. Вікова структура дітей, що часто хворіють на ГРЗ без патології ССС


Отже, патологія ССС у дітей, що часто хворіють на ГРЗ більше припадає на старший шкільний вік 12-17 років. Це може свідчити про те, що дія уразливих чинників є найбільшою в період інтенсивного росту та нейроендокринної перебудови.

Була проаналізована кількість дітей, що часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС, які були госпіталізовані залежно від пори року: взимку - 43,43 %, весною – 25,45 %, літом – 7,25 %, восени – 23,63 %. Так, більшість дітей з патологією серця госпіталізовано в осінньо - зимовий періоду (з жовтня по квітень), як і діти, які часто хворіють на ГРЗ без ураження ССС (зимою госпіталізовано 42,00 %, весною – 24,00 %, літом – 12,00 %, восени – 20,00 %), що напевно, пов'язано з підвищенням захворюваності на ГРЗ у цей період року (мал. 6.4.).




Мал. 6.4. Кількість госпіталізованих дітей, з ураженням серцево-судинної системи в залежності від пори року

Значну роль у розвитку патології серцево-судинної системи у дітей, що страждають на повторні ГРЗ відіграють певні фактори. Було виявлено зв’язок між виникненням патології серця у дітей, що часто хворіють на ГРЗ і такими факторами: вік матері молодше 18 і старше 35 років, патологія вагітності у матерів, перинатальна патологія, більше двох перенесених дитячих інфекцій, обтяжливий спадковий анамнез за наявністю серцево-судинних захворювань, куріння одного або обох батьків, куріння самого пацієнта, раннє штучне та змішане вигодовування (мал. 6.4., мал. 6.5.).

Мал. 6.4. Характер вигодовування досліджуваних груп




Мал. 6. 5. Предиктори розвитку ураження ССС у дітей, що часто хворіють на ГРЗ, М±m

З метою встановлення клінічних особливостей ураження ССС було обстежено 55 дітей (група I), що часто хворіють на ГРЗ, з них 20 дітей молодшого шкільного віку (6-11 років) – підгрупа Iа і 35 дітей старшого шкільного віку (12-17 років) – підгрупа Iб, що знаходились на лікуванні у денному стаціонарі Сумської міської клінічної лікарні з 2013 по 2014 роки.

Характерним був зв’язок виникнення або посилення скарг з кожним наступним респіраторним захворюванням. Скарги з якими зверталися хворі характеризувалися вираженим поліморфізмом. У всіх дітей симптоми розвивалися поступово.

Найбільш частими скаргами в обстежених дітей були: біль у ділянці серця (61,82±6,61) %, швидка втомлюваність (58,18±6,71) %, загальна слабкість (45,45±6,78) %, головокружіння (18,18±5,25) %, серцебиття (16,36±5,03) %, пітливість (14,55±4,80) %, задишка при фізичному навантаженні (12,73±4,54) %, підвищення температури до субфебрильних цифр (7,27±3,53) %. При цьому (16,36±5,03) % дітей скарг не мали, зберігаючи задовільну фізичну активність, зміни у серці були виявлені при більш ретельному обстеженні (мал. 6.6.).


Мал. 6. 6. Скарги дітей, що часто хворіють на ГРЗ з патологією ССС

При аускультації у 37 дітей ((74,24±5,42) %)) вислуховувався систолічний шум, функціонального характеру, переважно в точці Боткіна-Ерба, над верхівкою серця та по лівому краю грудини. Приглушення тонів серця мало місце у 15 хворих ((34,55±6,47) %)), послаблення І тону – у 11 ((20,00±5,44) %)) хворих, посилення тонів – у 3 ((5,45±3,09) %) пацієнтів.

У клінічному аналізі крові було виявлено такі зміни: прискорення ШОЕ – у (5,45±3,09) % дітей, анемія – у (21,82±5,62) % дітей, лейкоцитоз – у (9,09±3,91) % дітей, лейкопенія – у (3,64±2,55) % дітей, лімфоцитоз – у (18,18±5,25) %. В біохімічному аналізі крові у всіх дітей - без патологічних змін, що збігається з данними інших дослідників.

Електрокардіографічно у дітей І групи встановлені наступні зміни: синусова аритмія, синусова брадикардія, локальні порушення внутрішньошлуночкового проведення, синдром ранньої реполяризації шлуночків, синусова тахікардія. Необхідно підкреслити, що у дітей ІІ групи також мали місце зміни ЕКГ, які можна розцінювати як ранні ознаки вторинного ураження серця (мал. 6. 7.).

Мал. 6. 7. Показники серцевої діяльності дітей за даними ЕКГ, М±m

Таким чином, зміни серцевої діяльності за даними ЕКГ значно виражені у хворих I групи, порівняно з дітьми II і контрольної груп, що підтверджує наявність ураження серця. При чому, 78,10 % пацієнтів I групи мали три і більше ознак зміни серцевої діяльності за даними ЕКГ.

У результаті проведення проби з фізичним навантаженням виявлено, що більшість дітей, які часто хворіють на ГРЗ ((56,36±6,75) %) - групи I та ((32,00±6,66) % - II групи) мали знижену реакцію на фізичне навантаження за гіпертонічним типом. Слід зазначити, що в усіх дітей з патологією ССС реєструвалися зміни на ЕКГ (мал. 6. 8.).



Мал. 6. 8. Стан гемодинаміки дітей, що часто хворіють на ГРЗ, у результаті проби з фізичними навантаженням, М±m

За даними КІГ з проведенням кліноортостатичної проби виявлено, що у дітей, що часто хворіють на ГРЗ з патологією ССС, слабнуть парасимпатичні впливи та наростає активність симпатоадреналових впливів, має місце гіперсимпатикотонічна вегетативна реактивність, що свідчить про зрушення адаптаційно-компенсаторних механізмів регуляції роботи серця і вегетативні порушення у дітей, які часто хворіють на ГРЗ з ураженням ССС.

Крім цього, у пацієнтів II групи виявляється напруження компенсаторних механізмів регуляції серцевої діяльності та вегетативні порушення, що може свідчити про ураження ССС в майбутньому.



ВИСНОВКИ

1. У виникненні патології серцево-судинної системи у дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання мають значення такі фактори: вік матері молодше 18 і старше 35 років, патологія вагітності у матері, перинатальна патологія, більше двох перенесених дитячих інфекцій, обтяжливий спадковий анамнез за наявністю серцево-судинних захворювань, паління одного або обох батьків, куріння самої дитини, раннє штучне вигодовування, підлітковий вік, осінньо-зимовий період, супутня патологія (р‹0,05).

2. Основними клінічними ообливостями ураження серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, були біль у ділянці серця різного характеру та інтенсивності, який виникав у зв'язку з емоційним чи фізичним навантаженням (61,82 %), швидка втомлюваність при фізичному навантаженні (58,18 %) , загальна слабкість (45,45 %), запаморочення (18,18 %), серцебиття (16,36 %), пітливість (14,55 %), підвищення tºС тіла до субфебрильних цифр (7,27 %), задишка при фізичному навантаженні (12,73 %). Не було скарг у (16,36 %) випадків.

3. Зміни функціонального стану серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання проявились: синусовою аритмією (40 %), синусовою тахікардією (38,18 %) та брадикардією (41,82 %), локальними порушеннями внутрішньошлуночкового проведення (16,36 %), синдромом ранньої реполяризації шлуночків (58,18 %), порушеннями процесів реполяризації (23,64 %), екстрасистолії (14,54 %), блокади (5,45 %) за данимими ЕКГ; зниженням реакції гемодинаміки на фізичне навантаження з порушенням процесів реполяризації і продовженням періоду відновлення; симпатикотонічною вегетативною реактивністю та напруженням компенсаторних механізмів за даними КІГ.



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для запобігання розвитку порушень серцево-судинної системи у дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, необхідно проводити ретельний збір анамнезу та враховувати предиктори розвитку ураження серця у даного контингенту дітей та організація профілактичних заходів щодо частих епізодів ГРЗ.

2. Рекомендовано деталізувати скарги з боку ССС, проводити ретельне комплексне клініко-лабораторне обстеження з метою виявлення ознак ураження серця, у дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання.

3. У дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, доцільно застосовувати інструментальні методи обстеження з оцінкою функціонального стану серцевої діяльності та вегетативного гомеостазу за даними ЕКГ, проби з фізичним навантаженням, КІГ з кліноортостатичною пробою.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

  1. Спільна І. В. Стан серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання/ І. В. Спільна, Я. В. Литюга // Актуальні питання теоретичної та практичної медицини: збірник тез доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. – Суми: Сумський державний університет, 2014. – С. 202.

  2. Спільна І. В. Вивчення динаміки поширеності та захворюваності на ожиріння серед дітей Сумської області/ І. В. Спільна, Я. В. Литюга // Актуальні питання теоретичної та практичної медицини: збірник тез доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. – Суми: Сумський державний університет, 2014. – С. 185.

  3. Спільна І. В. Зв'язок між тривалістю грудного вигодовування, масою при народженні та виникненні ожиріння у дітей/ І. В. Спільна, Я. В. Литюга // Актуальні питання теоретичної та практичної медицини: збірник тез доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. – Суми: Сумський державний університет, 2014. – С. 186.

  4. Спільна І. В. Клінічні особливості уражень серцево-судинної системи у дітей, що часто хворіють на гострі репіраторні захворювання/ І. В. Спільна, О. І. Сміян, Ю. А. Мозгова // Актуальні питання теоретичної та практичної медицини: збірник тез доповідей ІІІ
    Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 23–24 квітня 2015 року. – Суми: Сумський державний університет, 2015. – С.266.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка