Сучасна демографічна ситуація в Україні




Скачати 250.08 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір250.08 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський Державний Педагогічний Університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра медико-біологічних основ та фізичної реабілітації

РЕФЕРАТ З КУРСУ:

«Вікова фізіологія та валеологія»

ТЕМА: Сучасна демографічна ситуація в Україні

Деренкова Христина Михайлівна

1курс

14 група


Психолого-педагогічний факультет
Науковий керівник

Козлова В.А.

Кандидат педагогічних наук, доцент
Оцінка:

Підпис:


Кіровоград 2010

ПЛАН:

І. Основна частина……………………………………………………………...7

Розділ І. Поняття та сутність демографії………………………………….7

Розділ ІІ. Демографічна криза причини та фактори………………………9

Розділ ІІІ. Міграційні наслідки…………………………………………….14

ІІ. Висновки…………………………………………………………………….17

ІІІ. Додатки……………………………………………………………………..19

Література:

1. І.М. Прибиткова. Основи демографії. – К., 1995.

2. Прибиткова І. М. З історії розвитку демографічної думки в Україні в XVIII—XIX ст.

3. Антонюк Виктория «Демографическая ситуация на Украине» http://www.demographia.ru/articles_N/index.html?idR=33&idArt=1204

4. Курило А. Рождаемость в Украине: анализ детерминант и

статистическая оценка эффектов пронаталистичних мероприятий / И. А. Курило, Н. А. Рынгач / / Статистика Украины. - 2007. С. 80-89.

5. Либанова Э. Оценка демографической политика с помощью продольных и поперечных показателей рождаемости / Э. Либанова, П. Шевчук / / Украина: аспекты работы. - 2008. - № 2. С. 25-31.

6. Рівень життя населення України / Інститут демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики України; За ред. Л. М. Черенько. – К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006.– 428 с.

7. ПРЕЗИДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

КОЛЕГІЯ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА від 21.11.2007 N 313

В С Т У П

Демографія (дав.-гр. δήμος — народ та лат. graphe — письмо, описання) — наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його розвитку. Демографія вивчає такі емпіричні дані про населення, як: кількість, статево-вікова структура, приріст (скорочення) населення та фізичне переміщення населення (міграція). До задач демографії належить: аналіз статистичних даних про рівні народжуваності і смертності, шлюбів і розлучень, тривалості життя; короткочасні та довгострокові прогнози стану та динаміки руху населення. Сім'я та шлюб — як соціальні інститути, соціалізація конкретно-історичних індивідів як масовий процес — також належать до комплексу об'єктів демографії. Основною ціллю демографії можна вважати — виведення закономірностей та законів розвитку людності.

Існують різноманітні «предметно-споріднені» та «галузеві» демографічні дисципліни:



  • Соціальна демографія

  • Економічна демографія

  • Історична демографія

  • Медична демографія

  • Етнодемографія

- Демографія міського - та сільського населення;

Демографія вивчає не просто людність або населення як таке (людність є об'єктом багатьох інших наук - від статистики до соціології), а саме процес відтворення, репродукції людності. Процеси народження, старіння, смертності, зміни генерацій (поколінь) — у демографії звуться природним рухом людності (населення). На відміну від нього — міграція являє собою механічний рух людності. Демографія вивчає не тільки кількість, як це вважалося раніше, але і якість населення. До якості людності в першу чергу належить потенція до самовідтворення — «демографічний потенціал».

Економічна демографія розглядає також «трудовий потенціал» населення.

Медична демографія вивчає здоров'я населення, як чинник його відтворення.



Народжуваність — процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Народжуваність визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютного числа немовлят до загальної кількості населення).

Смертність — визначається відношенням числа померлих до загальної кількості населення.

Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи.

Демографічна ситуація – це прояв особливостей відтворення населення по основних його процесах в конкретному часі і місці (регіоні, країні).

У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напруженістю. Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності , кількістю шлюбів і розлучень . В основі всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в країні. На жаль, нинішня соціально-економічна криза ускладнила демографічні процеси, призвела до помилок і проблем, які болюче позначаються на головному суб'єкті нинішніх перетворень - населенні.



Загальна характеристика демографічної ситуації.

Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.

Статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту – Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення 2-е місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109-е місце у світі, коли ще у 1994 р. посідала 87-е.
І. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ І. Поняття та сутність демографії.

Сучасна демографічна ситуація характеризує збереження тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення. Істотне значення для вивчення демографічної ситуації, посталої в Україні у другій половині XIX сторіччя, мали методичні розробки й конкретні дослідження значних А. І. Якобія, М. І. Тезякова, М. С. Уварова, М. П. Діатропова, які працювали тоді в Україні. Поглиблення медико-демографічних аспектів досліджень стали у другій половині XIX сторіччя об'єктивною необхідністю: за умов швидкого розвитку продуктивних сил у пореформений період висока смертність населення стала серйозним гальмом соціально-економічного прогресу, завдаючи відчутної шкоди господарству. Тому головною проблемою демографічних досліджень на той час стало вивчення смертності, особливо дитячої, а також смертності міського й сільського населення в її віковому плані.

Демографія є однією з старіших наук світу, доказом можуть служити біблійні історії в яких вказується факт перепису населення тих часів. Демографія це наука, що займається вивченням відтворення населення і чинників, що впливають на цей процес. Одним з таких чинників є зайнятість, що має зворотній зв’язок з демографічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Так розглядаючи вплив народжуваності і смертності на зайнятість населення можна виявити, що чим вища народжуваність тим вища буде зайнятість наступних поколінь і тим вища матеріальна забезпеченість населення в даний час, оскільки народження дітей безпосередньо пов’язане з матеріальним благополуччям нації, а отже і з рівнем зайнятості населення.

Але цей процес має зворотній зв’язок, так чим нижча народжуваність тим скоріше старішає населення, збільшується чисельність непрацездатного населення, підвищується навантаження на працюючу частину мешканців країни. В результаті зростають податки і знижується рівень життя, що тягне за собою скорочення робочих місць, підвищення міграційних процесів. А оскільки старішає населення країни, то відповідно спостерігається збільшення показників смертності, наслідком підвищення показників міграції відбувається відтік працездатного і конкурентоспроможного населення.

Вважається, що початок систематичного перепису населення у світі було покладено США. В 1790 р. конституцією цієї держави було передбачено проведення переписів (цензів) раз на 10 років. Матеріали, отримані внаслідок переписів населення, становлять підґрунтя для проведення демографічних досліджень. Приклад США поширився на країни Європи. Сьогодні переписами населення охоплено майже всі країни світу. Цим питанням займається і ООН, яка збирає відомості про населення країн світу. З розвитком суспільства зростає попит на знання про людство. Сьогодні вже неможливо охопити складні й суперечливі демографічні процеси, що відбуваються у світі, в загальне поняття — демографія. Тому, як і інші галузі знань, вона поділяється на окремі складові частини:

а) демографія історична;

б) демографічна політика;

в) демографічна наука;

г) демографічна статистика та ін.

В Україні проблемами демографії займався відділ статистики, упродовж 1940—1950 pp. очолюваний М. Птухою. В 1963 р. в Інституті економіки АН УРСР було створено сектор демографії і трудових ресурсів, а в 1966 р. його було перетворено на відділ демографії і відтворення трудових ресурсів. Сьогодні в Україні проблеми демографії, крім згаданого відділу, досліджують працівники Ради з вивчення продуктивних сил України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших установ.



Розділ ІІ. Демографічна криза причини та фактори.

В Україні відзначається соціальне небезпечне співвідношення кількості чоловіків до жінок як один до чотирьох. Передчасна смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку вище в 3-4 рази, чим в країнах Євросоюзу. "Це гірша демографічна ситуація в Європі", - підкреслила Елла Лібанова, директор інституту демографії і соціальних досліджень НАН України.

Згідно з даними державного комітету статистики, чисельність українців на сьогодні складає приблизно 46 мільйонів людина. І фахівці застерігають, що якщо економічна і політична ситуація в країні не зміниться, то до 2050 року населення України скоротиться майже удвічі - до 26 мільйонів.

Серед причин демографічної кризи експерти виділяють економічні проблеми, нестабільність, пияцтво і розчарування населення в політиці керівництва країни. Найбільш лякаюча картина спостерігається в селах. Є місця, де практично немає молоді. Усі люди старше 70 років. Ясно, що там ніхто не народжується, і ніхто туди не приїжджає. Крім того, люди масово від'їжджають в міста, а населення стабільно старіє. Зараз кожен третій українець - пенсіонер. За останнім переписом українська нація складала 80 % від усього населення України. Враховуючи народжуваність, смертність і міграцію, за грубими підрахунками українство втрачає більш ніж півтора мільйона осіб щороку. І вже за століття демографічний показник української нації опуститься до нульової позначки… Кого ж тоді досліджуватимуть майбутні демографи?

В сучасних умовах все помітніше стає криза сім'ї як соціального інституту суспільства, шляхи виходу з якого поки неясні. Криза виражається в тому, що сім'я все гірше реалізує свої основні функції: організацію подружнього життя, народження і виховання дітей, відтворювання населення і робочої сили. Причини такої кризи мають загальний характер для всіх індустріальних держав, є породженням індустріальної цивілізації.

Сім'я особливо чутлива до всякого роду реформаторським змінам державного масштабу, наприклад безробіттю, зростанню цін і т.д.

Крім падіння народжуваності наголошується і такий негативний: факт в інституті сім'ї, як збільшення числа розлучень. Розглядаються негативні наслідки розлучень: погіршення виховання дітей, збільшення випадків їх психічних захворювань, алкоголізм батьків, руйнування кровноспоріднених зв'язків, погіршення матеріального положення, дисгармонія відтворювання населення.

На думку провідних українських учених Е. Лібанової, С. Пирожкова, одним із головних компонентів демографічної кризи в Україні є зменшення народжуваності, що зберігається впродовж тривалого періоду. На це явище впливають два типи факторів – прямі та опосередковані.



До прямих належать такі:

  1. Шлюбний фактор. Поступово зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, а також це зумовлено цілою низкою обставин: падіння життєвого рівня населення, погіршення житлово-побутових умов, безробіття і низький рівень заробітної плати. Безумовно, процес зменшення кількості шлюбних пар і значна кількість розлучень не сприяють підвищенню народжуваності.

  2. Поширення абортів. Так щорічно офіційна статистика України реєструє близько одного мільйона абортів, фіксується 145 абортів на 100 пологів (для порівняння, наприклад, у країнах Західної Європи в середньому 10-15 абортів на 100 пологів). Отже, така величезна кількість абортів в Україні призводить, насамперед, до втрати потенційно можливого збільшення чисельності населення, обмеження майбутнього зростання трудового потенціалу, у тому числі внаслідок втрати репродуктивної здатності і молодих жінок після абортів.

  3. Рівень безпліддя. Вважається, що в Україні кожна п’ята подружня пара безплідна, що негативно відображається на кількості населення.

До опосередкованих факторів належать:

  1. Низький рівень життя та заробітної плати, що призвели до погіршення добробуту значної частини населення та обтяжливості утримання більш ніж однієї дитини, що істотно впливає на відтворювальні процеси.

  2. Житлово-побутові умови. В Україні майже третина громадян проживає в непридатних для цього приміщеннях, гуртожитках, застарілих будівлях або орендованих квартирах, що суттєво впливає на бажання людей мати та виховувати дітей в таких умовах.

  3. Рівень зайнятості жінок економічною діяльністю та ступінь їхньої продуктивності. Серед працюючих жінок частка заміжніх нижча, ніж серед непрацюючих: до того ж, якщо жінка може забезпечити себе сама, то така причина для заміжжя, як прагнення отримати «годувальника» і певний рівень добробуту, перестає бути вирішальною та ін..

В Україні ж відбувається погіршення як кількісних демографічних показників так я якісних. Катастрофічно погіршується здоров’я населення, зростає смертність, зменшується тривалість життя. Отже, наступним, але не менш важливим компонентом демографічної кризи є криза здоров’я, яке є головною якістю населення. В країні інтенсивно руйнуються традиційні цінності і не формуються вітальні цінності (коли людина самостійно дбає про своє здоров’я ). Недостатнє бюджетне фінансування охорони здоров’я веде до скорочення гарантованої державної медичної допомоги населенню. Унаслідок цього погіршується якість медичного обслуговування, скорочується можливість профілактики і попередження захворювань, що впливає на стан здоров’я населення. Це призводить до високої смертності, особливо через зовнішні чинники, алкоголізм, куріння, травматизм, через соціально зумовлені захворювання, насамперед туберкульоз, СНІД, висока смертність від серцево-судинних захворювань, новоутворень тощо.

Ще однією з основних проблем сучасній Україні являється істотне відставання від розвинених європейських країн по показнику середньої очікуваної тривалості життя. Для усього населення України цей показник в 2007 р. склав 68,2 років (для чоловіків - 62,5 року і для жінок - 74,2 року), що на 10 років менше, ніж в країнах Західної Європи, і на 13 - в порівнянні з країною з найвищою середньою тривалістю життя - Японією. Існує також різниця в тривалість життя чоловіків і жінок, складає 11,7 року, тоді як в розвинених країнах цей показник - 5-6 років. Смертність чоловіків значно перевищує смертність жінок. Основні відмінності в рівні смертності між чоловіками і жінками доводяться на працездатний вік. Висока смертність і низька очікувана тривалість життя чоловіків привели до того, що в Україну жінок старше за працездатний вік майже удвічі більше, чим чоловіків того ж віку.

Висока смертність чоловіків працездатного віку є результатом комплексної дії багатьох причин. Зокрема, вона може бути пов'язана з відмінністю соціальних ролей чоловіків і жінок, їх різною схильністю до стресів, різним характером дії економічної діяльності. Це обумовлює те, що вони більшій мірі беруть на себе риски, пов'язані з цією діяльністю. Збільшення долі осіб старше за працездатний вік посилює демографічне навантаження на працездатне населення. Високе і постійне зростання рівня старіння робочої сили (в середньому по Україні кожен п'ятий економічно активна особа - старша п'ятдесяти років, а кожна чотирнадцяти - старша працездатного віку) створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, впровадженню новітніх технологій і відповідною перекваліфікації працівників.

Окрім згаданого на чисельність населення впливають і значні міграційні процеси. Вплив трудової міграції на демографічну ситуацію в регіонах неоднозначний. Вона викликає підвищення рівня незареєстрованих браків (За послаблення сімейних зв'язків внаслідок від'їзду одного з подружжя на тривалий термін), що може негативно позначитися на народжуваності. Окрім того, постійні поїздки і виснажлива праця погіршують здоров'я індивідів, внаслідок чого може наступити передчасна смерть. Крім того, Україна віддає робочу силу з високоякісними освітніми, кваліфікаційними, віковими характеристиками. Теоретично міграційні переміщення повинні сприяти підвищенню кваліфікації працівників, проте, працюючи переважно на некваліфікованих роботах, вони втрачають свою кваліфікацію, в результаті погіршує людський потенціал країни.

Отже, узагальнюючи сказане вище і враховуючи поширені погляди на суть сучасної демографічної кризи, можна запропонувати визначення, яке поглиблює суть вказаного терміну. Демографічну кризу можна розуміти як криза трансформацій суспільства, пов'язану з погіршенням кількісних (Чисельність населення, кількість померлих і таких, що народилися, старіння населення, тривалість життя, міграція і так далі) і якісних (здоров'я, освіта і так далі) характеристик населення України, а також впливом на розвиток соціально-економічних, соціально-психологічних, інтелектуальних, духовних, екологічних з урахуванням історичних передумов становлення і розвитку Україна.

Рішенню цих проблем сприятиме реалізація системи наступних заходів :

1. Підвищення рівня і якості життя населення.

2. Нормалізація ситуації на ринку праці, зокрема зростання рівня трудових прибутків і підвищення стабільності зайнятості населення, створення нових робітників.



Розділ ІІІ. Міграційні наслідки.

Одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та його перерозподіл між окремими регіонами та населеними пунктами, є міграції населення. Міграції – це переміщення людей із зміною місця проживання. Вони мають різну інтенсивність, спрямованість, тривалість залежно від багатьох причин. За причинами міграції бувають соціально-економічні або трудові (в пошуках заробітків), екологічні (вимушені переселення із забрудненої території), політичні, сімейно-побутові (возз’єднання родин), релігійні, етнонаціональні. За напрямом переміщення людей міграції поділяють на зовнішні (за межі країни) та внутрішні (всередині країни). Зовнішні міграції, що спрямовані за межі країни, називаються еміграцією, а протилежного напряму – іміграцією. Внутрішні міграції – це переміщення населення між різними регіонами, населеними пунктами, вони не впливають на зміну чисельності населення країни взагалі, а тільки на його перерозподіл у її межах.

Міграції можуть бути постійними, або сезонними (тимчасовими) залежно від термінів міграції, організованими (за набором на певні роботи) або стихійними (люди їдуть без наперед відомого місця проживання та праці) залежно від форми організації. Вони можуть бути добровільними чи примусовими залежно від форм переміщення. Провідне місце серед міграцій за обсягами мігрантів займають соціально-економічні (або трудові) міграції. Дехто із дослідників виділяє серед міграцій міграції напряму село-місто-село чи місто-село-місто, які здійснюють люди впродовж доби. Вони живуть у селі (місті), їдуть на роботу в місто (село), повертаються назад додому в село (місто), здійснюючи поїздки за принципом маятника. Їх тільки умовно можна назвати міграціями, бо населення не змінює місця проживання. Такі поїздки правильніше називати “ маятниковим ” переміщенням людей. Дослідженнями встановлено, що міграційна активність є набагато вищою серед міського населення, ніж серед сільського, що місцями вибуття мігрантів є, передусім, малі та середні міста, а прибуття – великі міста. Тільки у 1998 р. зі зміною місця проживання в Україні перемістилось понад 129.5 тис. осіб, що набагато менше, ніж у попередні роки. У населених пунктах, де є більші можливості працевлаштування (а це передусім великі міста), є ще значні обсяги “маятникових” міграцій, але вони всюди вже мають набагато менші розміри від попередніх. У два-три рази зменшились потоки щоденних міграцій людей на роботу до Києва, Одеси, Харкова, Львова, міських агломерацій Донбасу і Придніпров’я.

Еміграція для багатьох людей та їхніх сімей є способом виживання, оскільки вони не можуть знайти роботу у своєму регіоні чи в межах країни не тільки за фахом, але й будь-яку. Має значення і той факт, що навіть на найбільш низькокваліфікованих і непрестижних роботах за кордоном трудові мігранти отримують у кілька разів вищу зарплату, ніж вони могли б заробити вдома. У Чехії, наприклад, протягом року працюють близько 0,5 млн. громадян України, які зайняті головним чином у будівництві, легкій промисловості, сільському та домашньому господарстві. Потреба в робочій силі з України тут зумовлена ще й тим, що дуже значним є відплив чеських громадян на роботу до Німеччини.

У період соціально-економічної кризи виник новий маятникових міграцій населення – шоп-туризм, який включає поїздки населення за кордон з метою придбання товару. Спочатку він охопив населення прикордонних районів, а тепер – всієї території України. Люди здійснюють ці міграції у сусідні країни (Польщу, Угорщину, Румунію, Молдову, Росію, Білорусь, Туреччину), а також у Китай, Сінгапур, Об’єднані Арабські Емірати та ін. Обсяги та географія таких міграцій постійно змінюються. Цей вид міграцій не впливає на чисельність населення, але зростає ризик на його погіршення, так як люди потребують кращого життя, яке можуть знайти за межами України.

Економічні та професійні мотиви еміграції полягають у незадоволенні спеціалістів не тільки матеріальним становищем, а й своїм статусом у суспільстві, низьким соціальним престижем, тим, що наша слабка матеріально-технічна та інформаційна база не дає змоги реалізувати їхні творчі можливості. Перед керівництвом української держави стоїть питання щодо розробки нової міграційної політики, яка була б спрямована на зменшення еміграційних потоків населення, на захист мігрантів за межами країни. Це перед усім стабільна економічна ситуація у країні, працевлаштування громадян та інше.

Демографічні процеси в Україні давно вийшли за рамки суто внутрішнього процесу. Відкритість кордонів, широкі можливості реалізації трудової діяльності та пошуку кращого життя зумовили великі масштаби трудової міграції. Трудова міграція є складовою демографічних процесів. Вона формується відповідно до потреб у робочій силі та пропозиції трудових ресурсів. Потреба виникає внаслідок розвитку економіки та формуванням нових робочих місць. Так склалося, що Україна раніше була більше аграрною державою, в якій рівномірно були розподілені робочі місця та трудові ресурси. За часів УРСР у селах працювали колгоспи та інші невеликі державні підприємства, що забезпечували мешканців села робочими місцями. Зі стрімким розвитком економіки та підприємництва в державі цей баланс порушився. Віднедавна більше робочих місць потребують міста, де зосереджене виробництво та послуги, а не села. Престиж, більша оплата праці у великих містах, наявність робочих місць стали вагомими критеріями під час прийняття рішень щодо місця проживання та праці. Українська внутрішня трудова міграція має чіткі міграційні потоки, канали – від периферії, містечок та сіл до більших міст та центру. Це впливає на демографічне розподілення населення на території держави. Не є таємницею те, що значна частина сіл занепадає та вимирає внаслідок таких процесів, у невеликих містах поступово зменшується кількість населення через смертність, помірну народжуваність та відплив молоді до «великих» міст. На державному рівні розв’язання проблеми вимирання містечок і сіл є головним завданням програми їх розвитку, що передбачає: створення нових робочих місць у цих містах, надання пільг для новостворених підприємств та державних дотацій на сільськогосподарську діяльність, зацікавлення і залучення молоді на робочі місця в таких регіонах, розвиток інфраструктури.

ВИСНОВКИ

Демографії в Україні пройшла довгий та нелегкий шлях. Процес народження, старіння, смертності, зміни генерацій (поколінь) є природним рухом людності (населення), нинішня соціально-економічна криза ускладнила ці демографічні процеси.

Демографи, беручи до уваги чинники впливу на демографічні процеси в державі, чітко пов’язують рівень народжуваності в Україні з рівнем матеріального достатку сімей. Сьогодні доходи сімей за збалансованого підходу до видатків не завжди покривають необхідні потреби сім’ї за наявної, фактичної кількості її членів, що ставить українську сім’ю в рамки планування дітонародження. Державна програма надання матеріальної допомоги у зв’язку з народженням дитини в розмірі 12 тисяч 240 гривень на першу дитину, 25 тисяч гривень – на другу та 50 тисяч – на третю й наступну дитину, прийнята постановою Кабінету Міністрів, сприяла збільшенню народжуваності у сім’ях, що відкладали народження дітей до поліпшення економічної ситуації. Проте виплата матеріальної допомоги у зв’язку з народженням дитини наразі призупинена через брак бюджетних коштів. Українська економіка не може витримати соціально спрямований бюджет.

Значному підвищенню дітонароджуваності в Україні сприятиме ефективне розв’язання на державному рівні житлових проблем молоді. Як показують дослідження, пізні діти в сім’ях українців та відкладення народження дітей пов’язані з житловими проблемами. За нинішніх економічних умов деякі сім’ї свідомо відмовляються народжувати другу дитину, пов’язуючи це з покращенням економічного добробуту у подальшому , збільшенням доходів, збільшенням житлової площі. Виховання нового покоління в сучасних умовах потребує сталих витрат на здоров’я, освіту, побут. Екологія країни також є невід’ємним чинником впливу на репродуктивну частину населення держави. Економічний стан і розвиток економіки в країні залишаються впливовими на демографічні процеси в державі й визначають народжуваність і приріст населення, смертність, міграцію, внутрішню та зовнішню.

Ефективний шлях, що вплине на демографію в країні, є підвищення стандартів, якості освіти, проведення реформи оплати праці, поліпшення умов праці та зменшення безробіття, пропаганда здорового способу життя, підвищення рівня культури. Українському суспільству ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і не відчуватиме повної безпеки для реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підгрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

ДОДАТКИ

ПРЕЗИДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

КОЛЕГІЯ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Демографічний прогноз розвитку України до 2050 року

Заслухавши і обговоривши доповідь директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України члена-кореспондента НАН України Е.М.Лібанової про результати розробки прогнозу демографічного розвитку України на період до 2050 року, Президія НАН України та Колегія Державного комітету статистики України відзначають, що сьогодні важко переоцінити значення демографічних прогнозів для формування довго- і середньострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни. Дані про чисельність і статевовіковий склад населення лежать в основі визначення перспективних доходів і видатків держави, зокрема таких важливих складових, як фінансування пенсій, соціальних виплат, освітніх та медичних закладів тощо. Без глибоких демографічних обґрунтувань неможливо визначити і розмір доходної частини бюджету, яка залежить від чисельності робочої сили, рівня її економічної активності, освіти і кваліфікації. Населення є головною продуктивною силою, а також споживачем матеріальних благ. Темпи та пропорції економічного розвитку країни, регіону, зокрема обсяги виробництва та споживання, їх зміни суттєво залежать від чисельності населення, його вікової, освітньої, професійної та соціальної структур, чисельності трудових ресурсів.

Динаміка чисельності та складу населення характеризується значною мірою невизначеності, процеси народжуваності, смертності та міграції мають стохастичний (випадковий) характер. Результати основних досліджень з цієї проблематики в Україні були розглянуті на Міжнародній науково-практичній конференції "Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи" (2006 рік), Міжнародному семінарі з проблем смертності в країнах колишнього СРСР (2006 рік), Міжнародній науково-практичній конференції "Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть" (2007 рік) та висвітлені у монографіях "Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій" (2006 рік), "Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 року" (2006 рік), збірнику наукових праць Mortality in countries of the former USSR. Fifteen years after break-up: change or continuity? (2006 рік), монографії "Смертність населення України у трудоактивному віці" (2007 рік).

Зважаючи на науковий доробок та досвід інших країн, фахівцями Держкомстату й Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України розроблено багатоваріантний демографічний прогноз відповідно до різних сполучень гіпотез народжуваності, тривалості життя та міграції. Основний варіант представленого прогнозу являє собою найбільш вірогідний сценарій розвитку демографічної ситуації України на період до 2050 року, який може бути покладений в основу державних стратегій соціального та економічного розвитку.



Президія НАН України та Колегія Держкомстату України ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:

1. Доповідь директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України члена-кореспондента НАН України Е.М.Лібанової взяти до відома.

2. Схвалити розроблений Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України і Державним комітетом статистики України Прогноз демографічного розвитку України на період до 2050 року.

3. У встановленому порядку направити Прогноз демографічного розвитку України на період до 2050 року до Кабінету Міністрів України на розгляд та затвердження з метою введення цього показника до основних прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України.

4. У встановленому порядку направити Прогноз демографічного розвитку України на період до 2050 року до Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства праці і соціальної політики України та інших зацікавлених міністерств та відомств для використання у практичній діяльності.

5. Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України (академік НАН України В.М.Литвин) спільно з відділеннями економіки (академік НАН України В.М.Геєць) й історії, філософії та права НАН України (академік НАН України О.С.Онищенко) внести корективи до планів науково-дослідної роботи на 2008 та наступні роки, передбачивши у них поглиблену розробку проблем демографічного розвитку.

6. Зважаючи на актуальність і перспективність отриманих наукових результатів, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України (член-кореспондент НАН України Е.М.Лібанова) продовжити фундаментальні дослідження із прогнозування демографічних процесів та:

6.1. Із залученням Державного комітету статистики України протягом 2008 року:

- здійснити районування території України за комплексом демографічних ознак;

- розробити методику регіонального демографічного прогнозування;

- побудувати регіональний комплексний демографічний прогноз на період до 2030 року;

- побудувати прогноз пропозиції робочої сили в Україні;

- забезпечити висвітлення у засобах масової інформації результатів, отриманих під час розробки Прогнозу демографічного розвитку України на період до 2050 року.

- щорічно оновлювати комплексний демографічний прогноз та оприлюднювати його результати через зацікавлені міністерства і відомства й на офіційному сайті Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України;

- за результатами розробленого прогнозу в рамках постійно діючого в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України круглого столу провести засідання, присвячене презентації результатів регіонального комплексного демографічного прогнозу України на період до 2030 року.

6.2. У місячний термін із залученням зацікавлених установ НАН України підготувати та подати на розгляд Президії НАН України проект концепції цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України "Перспективи якісних змін людського потенціалу України в умовах глобалізації".

6.3. Забезпечити підготовку та проведення Міжнародних науково-практичних конференцій "Демографічна катастрофа 1932-1933 рр. в Україні" (IV кв. 2008 року) та "Міграція населення в системі соціально-економічного розвитку" (III кв. 2008 року).

6.4. Протягом 2008 року підготувати до видання монографію "Демографічні втрати України внаслідок голодомору 1932-1933 рр. в Україні".



7. Інституту соціології НАН України (академік НАН України В.М.Ворона) у III кв. 2008 року забезпечити підготовку та видання монографії "Українське суспільство в 2007 році: стан та перспективи розвитку".

8. Контроль за виконанням цієї постанови покласти Науково-організаційний відділ Президії НАН України.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка