Тема №15 підсумкове заняття з розділу «загальні питання гігієни» Навчальна мета Оцінити засвоєння студентами теоретичні знання, практичні уміння та навички за розділом «Загальні питання гігієни»




Скачати 121.48 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір121.48 Kb.
Тема № 15
ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ З РОЗДІЛУ «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ГІГІЄНИ»
1. Навчальна мета


    1. Оцінити засвоєння студентами теоретичні знання, практичні уміння та навички за розділом «Загальні питання гігієни».


2.Вихідні знання та вміння
2.1. Знати:

2.1.1. Теоретичні основи гігієни як галузі медичної науки та практичної діяльності лікаря в об’ємі відповідних розділів рекомендованої літератури, матеріалів лекцій і практичних занять та переліку питань на самопідготовку.


2.2. Вміти:

2.2.1. Визначати і оцінювати:



  • інтенсивність, профілактичну дозу, бактерицидну ефективність УФ радіації, показники мікроклімату, клімату і погоди, їх вплив на організм та здоров’я населення;

  • показники природного та штучного освітлення і його вплив на функції зорового аналізатора;

  • визначити концентрації СО2 в повітрі приміщення і розраховувати необхідні та фактичні об’єм і кратність вентиляції.

2.2.2. Відбирати проби повітря для дослідження його запиленості, хімічних, бактеріологічних забруднень, оцінювати результати цих досліджень.

2.2.3. Визначити розрахунковим методом за фізико-хімічними властивостями відносно безперечні рівні впливу (ВБРВ) хімічних забруднювачів повітря.

2.2.4. Володіти основами запобіжного та поточного санітарного нагляду;


  • читати та оцінювати архітектурно-будівельні креслення;

  • користуватися законодавчими, нормативними документами санітарного, санітарно-правового законодавства.


3. Питання для самопідготовки
3.1. Гігієна як медична наука, її мета, завдання, зміст, профільні гігієнічні дисципліни. Санітарія. Зовнішнє та навколишнє середовище.

3.2. Методи гігієнічних досліджень, їх класифікація. Специфічні методи гігієни.

3.3. Методи вивчення факторів навколишнього середовища.

3.4. Методи вивчення впливу факторів навколишнього середовища на організм і здоров’я.

3.5. Структура санітарно-епідеміологічної служби України, державної і відомчої. Структура санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня підпорядкування.

3.6. Основи санітарного законодавства, його різновиди, значення у запобіжному і поточному санітарному нагляді. Законодавчі підрозділи Міністерства охорони здоров’я, науково-дослідні заклади гігієнічного і протиепідемічного профілю.

3.7. Принципи та форми гігієнічного нормування.

3.8. Особливості гігієнічного нормування природних, антропогенних, техногенних факторів.

3.9. Сонячна радіація, її складові елементи та їх властивості

3.10. Спектральний склад ультрафіолетової частини сонячної радіації на межі з атмосферою та в приземному шарі тропосфери (області А, В, С,). Озоновий шар атмосфери і його гігієнічне значення.

3.11. Фактори, від яких залежить напруженість УФР місцевості та приміщень.

3.12. Основні види і механізми біологічної дії УФР – загальностимуююча, пігментостворююча, Д-вітаміностворююча, бактерицидна. Відмінні властивості біологічної дії кожної області спектрального складу УФР.

3.13. Методи і засоби вимірювання інтенсивності УФР – фізичні, фотохімічні, біологічні, розрахункові. Одиниці вимірювання інтенсивності УФР, що використовуються при цих методах, їх взаємоспіввідношення.

3.14. Поняття еритемної, фізіологічної, профілактичної дози ультрафіолетового опромінення (УФО). Кількісне їх вираження при різних методах визначення інтенсивності УФР, мікроер, мікробакт.

3.15. Порушення здоров’я і захворювання, пов’язані з дефіцитом УФ радіації. Основні симптоми “сонячного голодування” та показання для профілактичного опромінення УФР.

3.16. Використання природної і штучної УФР для первинної і вторинної профілактики та лікування різних захворювань.

3.17. Види штучних джерел УФР, характеристика принципу їх дії, основні технічні дані, використання з профілактичною та лікувальною метою.

3.18. Надлишкове опромінення людини Сонцем та штучними джерелами УФР. “Озонові дірки” як гігієнічна проблема. УФР як професійна шкідливість. Методи і засоби захисту від надмірного УФ опромінення на виробництві, в медицині.

3.19. Фізична природа та гігієнічне значення природного освітлення. Основні світлотехнічні величини (сила світла, світловий потік, спектр, освітленість, яскравість та інші). Одиниці їх вимірювання.

3.20. Гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень. Зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на рівень природної освітленості приміщень. Показники та нормативи природного освітлення приміщень різного призначення.

3.21. Методика оцінки природного освітлення приміщень геометричними методами при запобіжному і поточному санітарному нагляді (визначення світлового коефіцієнта, кута падіння, кута отвору, коефіцієнта заглиблення приміщення)

3.22. Методика оцінки освітлення приміщень світлотехнічним методом. Вимірювання освітленості люксметром. Визначення фактичного коефіцієнта природного освітлення при запобіжному (метод Данилюка) та поточному санітарному нагляді.

3.23. Методика оцінки інсоляційного режиму приміщень. Інсоляційна лінійка.

3.24. Гігієнічне значення штучного освітлення для побуту, відпочинку, виробничої діяльності населення.

3.25. Вплив штучного освітлення на працездатність, функціональний стан ЦНС, на функції зору (гострота зору, контрастна чутливість, швидкість зорового сприйняття, стійкість ясного бачення, кольорового розпізнання, адаптації, акомодації, критичної частоти миготіння).

3.26. Порівняльна гігієнічна характеристика різних джерел штучного освітлення (переваги та недоліки ламп розжарювання і люмінесцентних ламп).

3.27. Основні показники освітлення та фактори, які впливають на рівень освітленості. Типи освітлювальної арматури.

3.28. Розрахунок штучного освітлення приміщень методом “Ватт”, його основні етапи.

3.29. Гігієнічне значення та методика визначення рівномірності та яскравості освітлюваної поверхні.

3.30. Основні документи та нормативи, що регламентують штучне освітлення приміщень та інших об’єктів різного призначення.

3.31. Визначення поняття “мікроклімат” і фактори, що його формують.

3.32. Температура повітря, радіаційна температура, їх гігієнічне значення, методи та засоби вимірювання (термометри, термографи).

3.33. Вологість повітря, його показники: абсолютна, максимальна, відносна вологість, фізіологічна відносна вологість, дефіцит насичення, фізіологічний дефіцит насичення, точка роси та їх гігієнічне значення.

3.34. Прилади для визначення вологості повітря, (станційний психрометр Августа, аспіраційний психрометр Ассмана, гігрометр, гігрограф, принципи їх роботи).

3.35. Фізичні основи руху повітря. Значення сонячної радіації та типу поверхні Землі у виникненні вітрів. Гігієнічне значення руху атмосферного повітря, його вплив на формування клімату, погоди, чистоту атмосфери.

3.36. Використання панівних напрямків вітрів у запобіжному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку. “Роза вітрів”.

3.37. Значення руху повітря приміщень в формуванні мікроклімату. Методи та засоби вимірювання напрямку і швидкості руху повітря.

3.38. Теплова рівновага та теплообмін організму з навколишнім середовищем. Фактори, що визначають теплопродукцію і тепловіддачу. Суб’єктивні та об’єктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.

3.39. Поняття про фізичну та біохімічну терморегуляцію організму. Шляхи та механізми тепловіддачі. Фактори, що визначають тепловіддачу випромінюванням, проведенням, випаровуванням вологи. Механізми тапловіддачі через дихання.

3.40. Методи вивчення впливу окремих параметрів мікроклімату на організм людини.

3.41. Комплексні методи визначення впливу параметрів мікроклімату на організм (кататермометрія, фрігометрія, еквівалентно-ефективні та результуючі температури), їх визначення та гігієнічна оцінка.

3.42. Охолоджуючий мікроклімат та його вплив на організм людини. Фізіологічні реакції та захворювання, які ним обумовлені.

3.43. Нагріваючий мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, що призводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви гострого та хронічного перегрівання. Сонячний, тепловий удар. Профілактика перегрівання.

3.44. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка сумарних тепловитрат людини через шкіру випромінюванням, конвенцією, випаровуванням в даних умовах мікроклімату та через дихання.

3.45. Гігієнічні нормативи параметрів мікроклімату для приміщень різного призначення, їх наукові обґрунтування.

3.46. Клімат. Визначення поняття. Кліматоформуючі фактори. Показники, які характеризують клімат місцевості.

3.47. Класифікація клімату (географічна, будівельна, медична та інші) та гігієнічна характеристика кліматичних поясів. Кліматичне зонування території України. Особливості клімату у різних природно-географічних регіонах.

3.48. Фізіологічні і патологічні реакції здорової та хворої людини на вплив клімату. Акліматизація.

3.49. Значення кліматичних умов для вирішення питання планування населених міст, гігієни житла, водопостачання, харчування, особистої гігієни.

3.50. Використання кліматичних факторів з оздоровчою та профілактичною метою. Класифікація лікувальних курортних факторів і курортів. Методи санаторно-курортного лікування при різних захворюваннях.

3.51.Погода, визначення поняття. Погодоформуючі та погодохарактеризуючі фактори.

3.52. Закономірності атмосферної циркуляції. Формування різних типів погоди. Основні термобаричні утворення: циклони, антициклони, атмосферні фронти. Температурна інверсія.

3.53. Вплив погоди на здоров’я. Геліометеотропні реакції людини, визначення поняття, механізм їх виникнення.

3.54. Медичні класифікації погоди, значення показників, які лежать в їх основі.

3.55. Гідрометеорологічна служба, методика обробки та значення даних метеоспостереження для медико-гігієнічної оцінки погоди.

3.56. Медичне прогнозування погоди. Міждобова мінливість елементів погоди та її вплив на перебіг хронічних серцево-судинних захворювань.

3.57. Принципи профілактики геліометеотропних реакцій. Первинна і вторинна профілактика.

3.58. Джерела забруднення приміщень і атмосфери пилом. Класифікація пилу за походженням, способом утворення, дисперсністю, формою пилинок, хімічним складом, розчинністю у воді тощо.

3.59. Гігієнічне значення запиленості атмосфери, повітря приміщень та робочої зони.

3.60. Властивості, від яких залежить шкідлива дія пилу на організм людини. Поведінка пилу у повітрі (закони Джібса і Стокса), закономірності проникнення в дихальні шляхи.

3.61. Види і патогенез шкідливої дії пилу на організм (пневмоконіози, алергії та інші).

3.62. Методи та засоби визначення запиленості повітря седиментаційно- і аспіраційно-вагові та лічильні.

3.63. Методика виготовлення пилових препаратів. Пилова формула. Визначення концентрації та дисперсності пилу. Гігієнічна оцінка результатів, принципи нормування.

3.64. Хімічний склад атмосферного повітря і його вплив на організм людини. Гігієнічне значення азоту, кисню, двоокису вуглецю, вологості повітря.

3.65. Джерела забруднення атмосферного повітря хімічними забруднювачами (природні, транспортні, виробничі), їх гігієнічне значення. Смог.

3.66. Методи і засоби охорони атмосферного повітря від техногенних забруднень.

3.67. Джерела забруднення повітря житлових, суспільних, виробничих приміщень, їх гігієнічна характеристика.

3.68. Мікробне забруднення повітря приміщень (бактерії, віруси, грибки), його роль в передачі респіраторних інфекцій, алергенних захворювань.

3.69. Санітарний нагляд за чистотою повітря приміщень, населених людьми: визначення окислюваності повітря та концентрації СО2 як санітарних показників його забруднення продуктами життєдіяльності організму (піт, шкіряне сало, омертвілий епідерміс, пил, мікроорганізми).

3.70. Діоксид вуглецю як техногенний забруднювач повітря виробничих приміщень, де є горіння, бродіння, гниття (гарячі цехи, овочесховища, оглядові колодязі каналізації, комунікацій).

3.71. Гранично допустимі концентрації СО2 в приміщеннях як санітарного показника забруднення повітря продуктами життєдіяльності організму та як забруднювача виробничих приміщень.

3.72. Визначення концентрації СО2 у приміщеннях експресним методом Лунге-Цеккендорфа в модифікації Прохорова.

3.73. Експресний метод визначення хімічних забруднень повітря виробничих приміщень за допомогою універсального газоаналізатора УГ-2. Конструкція та принцип дії приладу.

3.74. Аспіраційний метод відбору проб повітря для визначення концентрації хімічних забруднювачів повітря, прилади, що використовуються для аспірації та визначення швидкості аспірації (реометри, ротаметри), чи об’єму протягнутого повітря (газові лічильники).

3.75. Розрахунок мінімального об’єму повітря, необхідного для аналізу хімічного забруднювача у залежності від його ГДК. Приведення об’єму проб повітря до нормальних умов за формулою Гей-Люсака.

3.76. Природна вентиляція приміщень, її гігієнічне значення та засоби підсилення.

3.77. Штучна (примусова) вентиляція приміщень (припливна, витяжна, припливно-витяжна), її технічне забезпечення. Кондиціювання повітря, принцип роботи кондиціонера.

3.78. Необхідний і фактичний об’єми та кратність вентиляції, їх гігієнічне обґрунтування, принцип розрахунку антракометричним (за ГДК СО2 для населених людьми приміщень) та за ГДК відповідних забруднювачів (для виробничих приміщень) методами.

3.79. Наукове обґрунтування гігієнічного нормування хімічних забруднювачів атмосферного повітря, повітря робочої зони. Класифікація забруднювачів довкілля за ступенем їх токсичності і небезпечності.

3.80. Експресні методи обґрунтування гігієнічних регламентів – відносно безпечних рівнів впливу (ВБРВ), орієнтовних ГДК шкідливих речовин на підставі їх фізико-хімічних властивостей і класу токсичності.

3.81. Класична схема визначення ГДК хімічних забруднювачів у токсикологічному експерименті на лабораторних тваринах. Фізіологічні, біологічні, гістологічні та інші показники, що використовуються на різних етапах дослідження – при гострому, підгострому, хронічному експерименті. Лімітуючий показник як основа визначення ГДК.
4. Завдання для самопідготовки
4.1. Вивчіть і повторіть рекомендовану літературу, матеріали лекцій.

4.2. У порядку самостійної роботи повторіть методики вимірювання, практичних умінь, в основному названі в п.2.2. і викладені в інструкціях до практичних занять з відповідних тем.

4.3. Повторіть вирішення ситуаційних задач, які розв’язували при самостійній підготовці та на практичних заняттях по вивченню фізичних і хімічних чинників навколишнього середовища (зразки – додаток 1).
5. Структура та зміст заняття
Підсумкове заняття (2 академічні години) проводиться в учбових лабораторіях кафедри, оснащених приладами з усіх тем практичних занять розділу “Загальні питання гігієни”.

Кожний студент отримує індивідуальне контрольне завдання з 3-4 теоретичних питань, ситуаційної задачі та практичної роботи по вимірюванню того чи іншого фактора середовища за допомогою приладів. Відповіді на теоретичні питання та розв’язання ситуаційних задач студенти виконують у письмовій формі, або у формі програмованого, чи комп’ютерного контролю, підготовленого кафедрою. На цю роботу відводиться половина заняття (45 хв.).

Друга половина заняття (45 хв.) проводиться в усній формі, шляхом перехресного опитування студентів, обговорення та виправлення їх помилкових відповідей, роз’яснення задач та практичних навичок роботи з приладами.

За результатами підсумкового заняття в академічному журналі виставляється оцінка. Незадовільні оцінки повинні обов’язково перескладатися студентами у позаучбовий час*.


6. Література.
6.1. Основна:

6.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. /За ред. Є.Г.Гончарука.- К.: Вища школа, 1995.- С. 8-23; 48-87; 193-356; 357-366; 378-385.

6.1.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др.- К.: Вища школа, 2000.- С. 8-96.

6.1.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основи екології. – К.: Здоров’я, 1999 – С. 3-135; 150-209; 221-228; 292-310; 464-527.

6.1.4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. - К.: Здоров’я, 1995. – С.6-56; 176-184; 232-244; 301-304; 309-311; 333-354.

6.1.5. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Р.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983, - С. 3-11; 15-18; 26-41; 45-47; 57-71; 86-93; 121-134; 202-207; 211-219.

6.1.6. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький. /За ред.І.І.Даценко. – Львів, “Світ”, 1992. – С. 5-56; 173-200; 302.

6.1.7. Матеріали лекцій.


6.2. Додаткова:

6.2.1. Руководство к пракическим занятиям по коммунальной гигиене /Под ред. Е.И.Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 40-43; 279-314; 315-327; 332-341.

6.2.2. Руководство к практическим занятиям по гигиене труда /Под ред. А.М.Шевченко.– К.: Вища школа, 1986. – С. 132-164.

6.2.3. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения. /Под ред. Е.И.Гончарука. – К., КМИ, 1989. – С. 8-28.

6.2.4. Сидоренко Г.И., Золотов П.А. Руководство к практическим занятиям по общей гигиене. – Ташкент. – 1997.-с. 150-221; 263-284.

Додаток 1

Зразки контрольних завдань



Варіант 1.
1.1. Гігієна як галузь наукової та практичної профілактичної та лікувальної медицини. Методи гігієни, їх класифікація і характеристика.

1.2. Гігієнічне значення, фізичні характеристики, одиниці вимірювання та принципи нормування параметрів мікроклімату.

1.3. Концентрація двоокису вуглецю як показник забруднення повітря приміщень, населених людьми, його гігієнічне нормування.

1.4. Еритемна доза УФ радіації, виміряна біодозиметром Горбачова на стандартній відстані 0,5 м, складає 3 хв. Розрахуйте профілактичну дозу на відстані 3 м.

1.5. Визначте та оцініть освітленість найбільш віддаленого від вікон робочого місця за допомогою люксметра.
Варіант 2.
2.1. Поняття “санітарія”, санітарне законодавство, структура санітарно-епідемічної служби України.

2.2. Спектральний склад та гігієнічна характеристика сонячної радіації.

2.3. Гігієнічне значення, класифікація пилу, методи визначення та гігієнічна регламентація запиленості повітря.

2.4. Визначте всі шість показників вологості повітря, якщо показники сухого та вологого термометрів психрометра Ассмана становлять, відповідно, 20 і 150С, а атмосферний тиск – 745 мм. рт.ст.

2.5. Виміряйте і дайте оцінку штучного освітлення лабораторії, користуючись відповідним приладом.
Варіант 3
3.1. Структура санітарно – епідеміологічних станцій різного рівня підпорядкування, державних і відомчих. Форми їх роботи. Запобіжний і поточний санітарний нагляд.

3.2. Клімат, його гігієнічне значення. Кліматоформуючі та кліматохарактеризуючі фактори. Кліматичні зони України.

3.3. Механізми теплообміну та терморегуляції, їх функціональні особливості при комфортному; охолоджуючому і нагріваючому мікрокліматі.

3.4. Приведіть класифікації аерозолів. Сформулюйте закони Джібса-Стокса.



3.5. Опишіть принцип роботи газоаналізатора УГ-2. Оцініть забруднення повітря за допомогою індикаторної трубки і колористичної лінійки, підготовлених кафедрою.



* На цьому ж занятті перевіряється стан підготовки учбово-дослідницької роботи (УДРС): план роботи, кількість вивчених джерел літератури, стан написання реферату чи результатів практичної дослідницької роботи.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка