Тема серцево-легенева І церебральна реанімація (І – ІІ стадії) (6 годин). І. Актуальність теми




Сторінка1/4
Дата конвертації17.04.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
Тема 1. СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА І ЦЕРЕБРАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ (І – ІІ стадії) (6 годин).
І. Актуальність теми: Зупинка кровообігу та дихання у новонароджених і дітей є термінальним ускладненням будь-якого критичного стану, який може бути наслідком тяжкого захворювання або раптового ураження зовнішніми факторами. Саме тому оволодіння навичками надання невідкладної допомоги при зупинці кровообігу та дихання є обов’язковим для кожного випускника медичного навчального закладу.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

1. Ознайомитись (рівень 1) з історією розвитку реаніматології в світі та в Україні; мати уявлення про сучасні досягнення та перспективні напрямки досліджень в області серцево-легеневої реанімації у дітей.

2. Знати (рівень 2):

    • причини зупинки кровообігу та дихання у дітей;

    • особливості патогенезу зупинки кровообігу та перспективи відновлення при первинному ураженні різних систем (ЦНС, дихальної та серцево-судинної);

    • фактори, що зумовлюють тривалість клінічної смерті;

    • покази та проти покази до проведення реанімаційних заходів;

    • загальні правила проведення серцево-легеневої реанімації;

    • теоретичне обґрунтування застосування різних методів та лікарських заходів при проведенні реанімації;

3.Вміти (рівень 3):

    • визначати ознаки клінічної та біологічної смерті;

    • застосовувати методи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів;

    • проводити штучну вентиляцію легень різними методами;

    • проводити непрямий масаж серця.

4. Розвивати творчі здібності шляхом вибору найбільш оптимальних методів діагностики і схем

лікування (4 рівень).



ІІІ. Цілі розвитку особистості: молодим спеціалістам необхідно оволодіти методиками збору анамнезу у потерпілого або його родичів, встановлюючи з ними позитивний психоемоційний зв’язок, вміти застосувати на практиці отримані знання щодо діагностики та лікування хворих в стані клінічної смерті

ІV. Виховні цілі заняття (4 рівень):

Студенти повинні усвідомити моральний та юридичний обов’язок кожного медичного робітника незалежно від спеціальності вміти своєчасно виявити у хворого або потерпілого стан клінічної смерті та надати невідкладну допомогу, необхідність періодичного оновлення навичок та знань щодо методів серцево-легеневої та мозкової реанімації.


V. Матеріали для доаудиторної самостійної роботи (для підготовки до вищевказаної теми практичного заняття).

5.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):



Дисципліни

Знати

Вміти

Забезпечуючі:

1

Анатомія людини

Будову ротоглотки та лицевого скелету.

Будову середостіння






2

Фізіологія людини

Умови перфузії головного мозку.

Спірографічні показники

Вплив дихання на стан серцево-судинної системи та кровопостачання головного мозку





Забезпечувані:

3

Неврологія

Постаноксична енцефалопатія.

Апалічний синдром.

Акінетичний мутизм.


  • визначати вид порушення свідомості та ступінь коми

  • проводити неврологічне обстеження

Внутрішньопредметна інтеграція

4

Синдром поліорганної недостатності

Чинники СПОН в постреанімаційному періоді




5.2. Питання для індивідуального усного опитування:

  1. Клінічні ознаки преагонії, термінальної паузи та агонії у новонароджених і дітей.

  2. Ознаки клінічної та біологічної смерті.

  3. Чинники розвитку клінічної смерті та вірогідність відновлення самостійного кровообігу при різних механізмах його зупинки.

  4. Стадії серцево-легеневої та мозкової реанімації за П.Сафаром.

  5. Сучасна методика базової підтримки життя.

  6. Методи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів при проведенні реанімаційних заходів.

  7. Види зупинки кровообігу та особливості заходів по відновленню самостійного кровообігу.

  8. Особливості СЛЦР у новонароджених та дітей.

  9. Клінічна фармакологія основних препаратів для СЛЦР.

  10. Обґрунтування медикаментозної терапії на етапах СЛЦР, шляхи введення, дозування.

  11. Показання та техніка проведення електродефібриляції.


5.3. Задачі для самоконтролю:

Задача № 1

Дівчинку 16 років сусіди витягли з петлі після суїцидальної спроби шляхом повішення, викликали швидку допомогу. Ви приїхали через 5 хв після виклику в складі реанімаційної бригади. Скільки потерпіла була в петлі ніхто не знає. Рятувальники проводять примітивні реанімаційні заходи. При огляді: відсутність самостійного дихання і серцевої діяльності, тотальний ціаноз.



Як можна охарактеризувати стан хворого? Які заходи невідкладної допомоги слід застосувати?
Задача № 2

Хлопчик 16 років, під час спортивних змагань раптово знепритомнів, посинів, з’явились судоми. Пульс і АТ не визначаються. Дихання відсутнє. Зіниці широкі. Тони серця не вислуховуються. На ЕКГ – велика кількість безладних, різної величини і форми хвиль, які лише дещо нагадують комплекси QRS і реєструються одна за одною майже без інтервалів. Дайте інтерпретацію даної ситуації? Які заходи невідкладної допомоги слід вжити першочергово?



Який стан розвинувся у хворого? Які заходи невідкладної допомоги слід застосувати?
VІ. Матеріали для самостійної аудиторної роботи

1. Перегляд учбових відеофільмів:



  • Серцево-легенева реанімація: базова підтримка життя.

Оволодіння практичними навичками СЛМР на манекені:

  • виконання потрійного засобу П.Сафара;

  • застосування повітроводів;

  • застосування лицевої маски або «ключа життя»;

  • виконання ШВЛ методами «з рота в рот» та «з рота в ніс»;

  • виконання ШВЛ на манекені немовляти методом «з рота в рот та ніс»;

  • виконання непрямого масажу серця на манекені дорослої людини;

  • виконання непрямого масажу серця на манекені немовляти;

  • виконання базової підтримки життя двома реаніматорами.


VII. Рекомендована література:

1. Навчальна

А) Основна:

1. Інтенсивна терапія в педіатрії . Під ред. Г.І.Белебезьєва. – К.: Медицина, 2008. – 520 с.

2. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.

3.Усенко Л.В., Царев А.В. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Днепропетровск: 2008. – 43 с.

Б) Додаткова:

1.Михельсон В.А. “Детская анестезиология и реаниматология.”- М.: Медицина, 2001.

2.Посібник з неонатології: Пер. з англ./Джон Клоерті, Енн Старк (Ред).-К.:Фонд допомоги дітям Чорнобиля, 2002.

3.Руководство по интенсивной терапии. Под ред. А.И. Трещинского, Ф.С. Глумчера К.: Вища школа, 2004. – 582 с.

4.Невідкладна медична допомога. За ред. Ф.С. Глумчера, В.Ф. Москаленка К.: “Медицина” – 2006. – 632 с.

5.Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ // За ред. Л.В.Усенко. - К.: Здоров'я, 1993, 1995.

2. Методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (метод. посібник): - Київ, 2006.



Тема 2: " СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА І ЦЕРЕБРАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ" (ІІІ етап) (6 год.)
І. Актуальність теми: Стадія тривалої підтримки життя (лікування післяреанімаційної хвороби) направлена на корекцію основних порушень, що виникають при зупинці кровообігу, попередження можливих ускладнень та максимальне відновлення функції ЦНС.

ІІ. Навчальні цілі:

  1. Ознайомитись (рівень 1) з історією розвитку реаніматології в світі та в Україні; мати уявлення про сучасні досягнення та перспективні напрямки досліджень в області серцево-легеневої реанімації.

  2. Знати (рівень 2):

    • покази та проти покази до проведення реанімаційних заходів;

    • загальні правила проведення серцево-легеневої та церебральної реанімації;

    • ознаки смерті головного мозку та принципи її діагностики;

    • визначення, патофізіологію та клініку стадій постреанімаційної хвороби;

    • загальні принципи відновлення вищих мозкових функцій в пост реанімаційному періоді

    • принципи профілактики та лікування набряку головного мозку

    • основи метаболотропної та церебропротекторної терапії

    • юридичні, етичні та медико-психологічні аспекти невідкладних станів

    • питання евтаназії та трансплантації органів

    • синдром професійного вигорання у лікарів, які працюють в умовах емоційної напруги

  1. Вміти (рівень 3):

  • застосовувати інструментальні методи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів;

  • проводити штучну вентиляцію легень різними методами;

  • проводити непрямий масаж серця;

  • оцінювати вид зупинки кровообігу за ЕКГ;

  • застосовувати автоматичні та неавтоматичні електричні дефібрилятори;

  • проводити медикаментозну терапію різних видів зупинки кровообігу;

  • проводити клініко-лабораторну діагностику смерті головного мозку.

III. Виховні цілі заняття (4 рівень):

Студенти повинні усвідомити моральний та юридичний обов’язок кожного медичного робітника незалежно від спеціальності вміти своєчасно виявити у хворого або потерпілого стан клінічної смерті та надати невідкладну допомогу, необхідність періодичного оновлення навичок та знань щодо методів серцево-легеневої та мозкової реанімації.


IV. Матеріали для доаудиторної самостійної роботи (для підготовки до вищевказаної теми практичного заняття).

4.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):





Дисципліни

Знати

Вміти

Забезпечуючі:

1

Анатомія людини

Будову ротоглотки та лицевого скелету.

Будову середостіння






2

Фізіологія людини

Умови перфузії головного мозку.

Спірографічні показники

Вплив дихання на стан серцево-судинної системи та кровопостачання головного мозку





Забезпечувані:

1

Неврологія

Постаноксична енцефалопатія.

Апалічний синдром.

Акінетичний мутизм.


  • визначати вид порушення свідомості та ступінь коми

  • проводити неврологічне обстеження

Внутрішньопредметна інтеграція

1

Синдром поліорганної недостатності

Чинники СПОН в постреанімаційному періоді




4.2. Питання для індивідуального усного опитування:

  1. Критерії припинення реанімаційних заходів.

  2. Клініко-лабораторні методи діагностики смерті головного мозку.

  3. Допоміжні методи діагностики смерті головного мозку.

  4. Постреанімаційна хвороба – визначення та стадії.

  5. Профілактика та лікування набряку головного мозку.

  6. Стадії виходу з коматозного стану після клінічної смерті.

  7. Загальні принципи інтенсивної терапії постреанімаційної хвороби.

  8. Медикаментозне забезпечення при церебральній реанімації.

  9. Основні препарати для метаболотропної та церебропротекторної терапії.

  10. Юридичні та етичні аспекти евтаназії та трансплантації органів

  11. Медико-психологічні аспекти невідкладних станів

4.3. Задачі для самоконтролю:

Задача № 1

У хворого, що знаходиться на лікуванні в терапевтичному відділенні, сталася раптова зупинка кровообігу. Медичним персоналом розпочаті реанімаційні заходи. Венозний доступ відсутній. Визначити найбільш раціональний шлях введення адреналіну для відновлення серцевої діяльності в цьому випадку. Який венозний доступ ви запропонуєте для продовження виведення хворого зі стану клінічної смерті ?



Задача № 2

Вас терміново покликали в палату відділення загальної хірургії для надання допомоги хворому з пост наркозною депресією дихання. Хворий 35 років, вагою 90 кг після апендектомії. Стан вкрай важкий: свідомість відсутня, зіниці розширені, шкірні покриви та слизові оболонки блідо-ціанотичні, м’язова гіпотонія, поодинокі поверхневі вдихи, пульс на променевій та сонній артеріях не визначається. На ЕКГ виявлена крупно хвильова фібриляція шлуночків. Оцініть стан хворого та призначте комплекс реанімаційних заходів.



V. Матеріали для самостійної аудиторної роботи

  1. Перегляд учбових відеофільмів:

  • Катетеризація периферичної вени;

  • Катетеризація центральної вени;

  • Постановка ларингеальної маски у дорослого;

  • Постановка ларингеальної маски у дітей;

  • Інтубація трахеї;

  • Проведення СЛР реанімаційною дошкою “Zool”.

  1. Оволодіння практичними навичками СЛМР на манекені:

  • виконання ШВЛ на манекені за допомогою мішка Амбу;

  • виконання ШВЛ на манекені ручним та автоматичним дефібрилятором;

  • використання моніторної апаратури при виконання СЛР;

  • виконання дефібриляції на манекені;

  • використання автоматичного дефібрилятора на манекені.


VI. Рекомендована література:

1. Навчальна

А) Основна:



  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник / Л.П.Чепкій, Л.В.Новицька-Усенко, Р.О.Ткаченко. – К.: Вища школа, 2003. – 399 с.

  2. Усенко Л.В., Царев А.В. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Днепропетровск: 2008. – 43 с.

Б) Додаткова:

  1. Руководство по интенсивной терапии. Под ред. А.И. Трещинского, Ф.С. Глумчера К.: Вища школа, 2004. – 582 с.

  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ // За ред. Л.В.Усенко. - К.: Здоров'я, 1993, 1995.

  3. Неговский В.А., Гурвич А.М., Золотокрылина Е.С. Постреанимационная болезнь. М.: Медицина, 1987. – 480 с.

  4. Старченко А.А. Клиническая нейрореаниматология. СПб: СПб мед. изд-во, 2002. – 672 с.

2. Методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (метод. посібник): - Київ, 2006.



Тема 3. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ (6 години)
І. Актуальність теми:

Динамічний розвиток хірургії в XVIII-XIX століттях привів до того, що навіть мистецьки виконані оперативні втручання завершувалися несприятливими наслідками тому, що пацієнт гинув від больового шоку або безпосередньо на операційному столі, або в найближчому післяопераційному періоді. Тому поява потужних знеболюючих засобів та методів анестезіологічного забезпечення послужило істотним поштовхом до розвитку медицини в цілому. Вчення про біль пройшло у своєму розвитку кілька етапів. Значний внесок у його розвиток внесли вчені Росії, Радянського Союзу, України. Актуальність даної теми обумовлена необхідністю сприйняття анестезіології як цілісної науки про забезпечення безпеки пацієнта під час операції, про методи інтенсивної терапії та реанімації.



В арсеналі анестезіолога на сьогоднішній день є достатня кількість фармакологічних препаратів різних груп для забезпечення різних видів і методів анестезії. Студент повинен мати уяву про наркоз, класифікацію видів анестезії, загальних показаннях та протипоказаннях до основних методам інгаляційної, неінгаляційної анестезії, регіонального знеболювання, необхідній апаратурі для його проведення, моніторингу стану пацієнта в операційній і відділенні інтенсивної терапії. Майбутній лікар повинен мати поняття про ускладнення анестезії й професійних небезпеках в анестезіології.

II. Навчальні цілі заняття:

1. Знати (α=II):

  • Історичні передумови виникнення вчення про біль, методи знеболювання операцій у донаркозну епоху.

  • Історію проведення першого ефірного наркозу.

  • Етапи розвитку вчення про знеболювання в Росії та Україні.

  • Передумови виникнення анестезіології як окремої клінічної спеціальності та науки.

  • Визначення анестезіології як самостійної медичної спеціальності, науки і дисципліни.

  • Взаємозв'язок анестезіології з іншими клінічними дисциплінами.

  • Організаційні форми анестезіологічної служби в Україні.

  • Поняття про наркоз, його відмінності від регіональної анестезії.

  • Класифікація видів і методів загальної та регіональної анестезії.

  • Теорії загальної анестезії (коагуляційна, ліпоїдная, поверхневого натягу, адсорбційна, гіпоксична, водних мікрокристалів, мембранна).

  • Компоненти анестезії (загальні, специфічні).

  • Теорію полікомпонентності загальної анестезії.

  • Етапи анестезіологічного забезпечення.

  • Методи оцінок ступені операційно-анестезіологічного ризику за В.А.Гологорским, Американського суспільства анестезіологів (ASA).

  • Премедикація, її призначення, види та компонента.

  • Інгаляційний наркоз, його переваги та недоліки.

  • Клінічну фармакологію препаратів для інгаляційної анестезії (ефір, діазота оксид, фторотан).

  • Клініку ефірного наркозу по Гведелу-Артузіо-Жорову (стадії, рівні, клінічна картина).

  • Способи проведення інгаляційної анестезії (масковий, ендотрахеальний).

  • Неінгаляційний наркоз, його переваги та недоліки.

  • Способи проведення неінгаляційної анестезії (внутрішньовенна, внутрім'язова, ректальна).

  • Клінічну фармакологію препаратів для неінгаляційної анестезії (кетамин, тіопентал натрію, оксибутірат натрію, пропофол).

  • Показання та протипоказання для проведення неінгаляційної анестезії різними анестетиками.

  • Регіональну анестезію, її переваги та недоліки.

  • Види і методи регіональної анестезії (спинномозкова, епідуральна, плексусна, стовбурна, провідникова, інфільтраційна, аплікаційна).

  • Клінічну фармакологію препаратів для регіональної анестезії (лідокаїн, бупівакаїн, дікаїн, новокаїн).

  • Ускладнення загальної анестезії.

  • Ускладнення регіональної анестезії.

  • Особливості амбулаторної анестезіології.

  • Принципи передопераційної підготовки та вибору методу анестезії в ургентній хірургії.

  • Поняття про професійні небезпеки в анестезіології.

2. Опанувати навичками (α =III):

  • Підготувати робоче місце анестезіолога до проведення загальної анестезії.

  • Забезпечити прохідність дихальних шляхів за допомогою повітровода.

  • Діагностувати регургітацію шлункового вмісту і її аспірацію.

  • Проводити оцінку передбачуваної важкої інтубації трахеї (по Маллампаті).

  • Проводити розрахунок обсягу інфузійних препаратів при плановім оперативнім втручанні.

  • Визначити місце пункції при виконанні провідникової анестезії на верхній, нижній кінцівці.

3. Уміти (опанувати вміннями) (α =III):

  • Проведення передопераційного огляду пацієнта.

  • Складання плану передопераційного обстеження пацієнта і його підготовки до планової операції.

  • Вибору виду та методу анестезіологічного забезпечення.

  • Інтерпретації результатів інструментальних і лабораторних даних обстеження пацієнта.

  • Оцінки ступеня операційно-анестезіологічного ризику за В.А.Гологорским, Американської асоціації анестезіологів (ASA).

  • Вибору необхідного розміру лицевої маски, ларингеальної маски, інтубаціоної трубки, шлункового зонда.

  • Проведення допоміжної та примусової вентиляції за допомогою лицевої маски.

III. Виховні цілі заняття: майбутнім лікарям необхідно навчитися сприймати анестезіологію як спеціальність, що забезпечує життєдіяльність пацієнта при операції; удосконалюватися, виховуючи в собі відповідальність за прийняття клінічного рішення, гуманне відношення до пацієнта, незалежно від стану, у якім він перебуває; культивувати навички пошуку інформації, заснованої на доказах, про нові методи боротьби з болем.
IV. Матеріали для доаудиторної самостійної роботи (для підготовки до

вищевказаної теми практичного заняття).



4.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):



Дисципліни

Знати

Уміти

1. Попередні (, що забезпечують) дисципліни:



Анатомія людини

Будова центральної та периферичної нервової системи, автономної нервової системи, систем кровообігу, дихання, сечовиділення, травлення.






Оперативна хірургія з топ. анатомією

Топографія верхніх відділів дихальної системи, топографічні орієнтири нервових стовбурів і сплетень, спинного мозку і його оболонок.

Визначити місце пункції при спинальній та епідуральній анестезії, регіональній анестезії на верхній, нижній кінцівках.



Фізіологія

Функції вегетативної нервової системи. Показники клінічного й біохімічного аналізів крові, сечі.

Діагностувати ваготонію, симпатикотонію.



Патфізіологія

Механізм розвитку алергійних, токсичних реакцій, ларингоспазму, бронхіолоспазму. Патогенез різних видів шоку.

Інтерпретувати дані клініко-біохімічного обстеження хворого.



Фармакологія

Фармакодинаміку та фармакокінетику засобів для наркозу, місцевих анестетиків, наркотичних анальгетиків, нейролептиків, транквілізаторів, міорелаксантів.

Зрівняти переваги й недоліки різних засобів для проведення анестезії.



Внутрішня медицина

Клініку гострої дихальної, серцевої, судинної, ниркової, печіночної недостатності.

Діагностувати стани, які загрожують життю.



Педіатрія

Анатомо-фізіологічні особливості життєво важливих систем дитини.

Розрахувати добову потребу в рідині.



Хірургія, акушерство і гінекологія

Гостру хірургічну та акушерсько-гінекологічну патологію.

Оцінити тяжкість стану пацієнта з гострою хірургічною патологією.

2. Наступні дисципліни (забезпечувані):

1.

Терапія, хірургія, акушерство і гінекологія

Впливи анестезіологічного забезпечення на функції життєво важливих органів і систем.

Проводити передопераційну підготовку пацієнтів з різною патологією.

3. Внутрішньопредметна інтеграція

1.



Медицина невідкладних станів

Організацію анестезіологічної служби в умовах мирного та воєнного часу.

Провести сортування пацієнтів залежно від їх тяжкості стану.


4.2. Питання для індивідуального усного опитування:

1. Класифікація сучасних методів знеболення.

2. Визначення анестезіологічно-операційного ризику.

3. Підготовка хворих до операції та знеболення.

4. Критерії вибору виду анестезії.

5. Підготовка хворого до ургентного оперативного втручання.

6. Особливості проведення анестезіологічного знеболення при ургентних оперативних втручаннях.

7. Заходи профілактики регургітації та аспірації при введенні в наркоз та під час операції.

8. Інтенсивна терапія аспіраційного синдрому.

9. Методи нейроаксіальної анестезії, область застосування, переваги та можливі побічні ефекти і ускладнення.

10. Сучасні препарати та обладнання для проведення нейроаксіальної анестезії.

11. Сучасні методики малопотічного інгаляційного наркозу.

12. Методи визначення глибини анестезії

4.3. Задачі для самоконтролю:

Задача № 1

Жінка 58 років поступила з одонтогенною флегмоною дна порожнини рота в відділення щелепно-лицевої хірургії для оперативного лікування. При огляді хворої звертає на себе увагу різке обмеження відкривання роту (до1см), розповсюдженість набряку на шию, гортань, шумне дихання до 20 в хвилину. Ожиріння 2ст. Над легенями рівномірно ослаблене дихання, поодинокі провідні хрипи. Гемодинаміка стабільна: ЧСС-88 уд/хв., АТ- 135/80 мм.рт.ст. Живіт спокійний . Фізіологічні відправлення збережені.



Яке основне ускладнення загрожує життю хворої та які напрямки його попередження? Яка особливість інтубації та індукції в наркоз?

Задача № 2

Хворий Н. 38 років, доставлений бригадою швидкої допомоги у стаціонар зі скаргами: біль в ділянці носа, зовнішня носова кровотеча, неможливість носового дихання. З анамнезу відомо, що : був побитий невідомими годину тому.При огляді шкіра та видимі слизові дещо бліді, крововилив під правим оком, ніс збільшений у розмірах, деформований правобіч, кровотеча із носа. При аускультації дихання везикулярне, через рот, ЧД 20 в 1 хв., АТ 130/90 мм. Hg., Зі сторони органів черевної порожнин – без особливостей. Запах алкоголю з ротової порожнини.Загальний аналіз крові: Hb – 140 г/л., ер. – 4,2 * 1012 /л, лейк. – 5,8 * 109 /л, ШОЕ – 8 мм/год. Згортання крові по Лі – Уайту – 5 хв. 26 с. На Ro-грамі кісток лицьового черепа - перелом кісток носа, зі зміщенням уламків правобіч. Прийнято рішення, про оперативне втручання: Репозиція кісток носа, зупинка кровотечі в умовах операційної із задньою тампонадою.



Тактика анестезіолога? 2.Ступін операційного ризику? 3.Вид знеболення?

V. Матеріали для самостійної аудиторної роботи



Завдання

Вказівки

1.

Вивчити класифікацію сучасних видів знеболювання.

З'ясувати відмінності загальної та місцевої анестезії. Указати класифікацію загальної анестезії по виду й кількості анестетиків, шляхом і методом проведення анестезії.

2.

Визначити основні клінічні симптоми порушення функцій життєво важливих систем організму хворого, який готується до оперативного втручання.

Побудувати структурно-логічну схему, яка включає скарги, дані об'єктивного обстеження, методи діагностики й особливості проведення передопераційної підготовки (залежно від виду втручання - планове або ургентне).

3.

Скласти план обстеження хворого, який готується до оперативного втручання.

Засвоїти загально-клінічні обстеження, обов'язкові для пацієнтів, що госпіталізовані для оперативного лікування.

4.

Вивчити критерії визначення ступеню анестезіолого-операційного ризику й вибору методу анестезії

Загальноприйнятими критеріями є вихідний фізичний стан пацієнта, обсяг і травматичність майбутньої операції.


VІ. Література

6.1. Навчальна:

Основна:

  1. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Підручник для ВМНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації. К.: Вища школа, 2003. – 399 с.

  2. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ / За ред. Л.В.Усенко. – К.: Здоров'я, 1993, 1995.

  3. Руководство по анестезиологии (под ред. Глумчера Ф.С., Трещинского А.И.). К., Медицина, 2008.

  4. Бунятян А.А. Анестезиология и реаниматология: Учебник для студентов мед. вузов. - М.: Медицина, 1998. – 438 с.

Додаткова:

  1. Бараш Дж., Куллен Б. Клиническая анестезиология. Г., 2004. - 412 с.

  2. Анестезиология и реаниматология: Учеб. пособие / Под ред. О.А.Долиной. – М.: Медицина, 1998. – 512 с.

  3. Чуев П.Н., Молчанов В.И., Владыка А.С., Медведев В.Г. Интенсивная медицина: учебник. – Симферополь: Таврия, 2003. – 368 с.

6.2. Методична:

  1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки і проведення навчальних занять в медичних вузах (метод. посібник): – Київ, 2006. – 80 с.

  2. Руководство по технике врачебных манипуляций: пер. с англ. /Под ред. Г.Чена и др. – М.: Медицинская литература, 2002. – 384 с.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка