У червні 2005 року Стратегічна робоча група вооз по туберкульозу схвалила нову стратегію Зупинимо туберкульоз, яка була затверджена Координаційною радою Партнерства Зупинимо туберкульоз у листопаді 2005 року




Скачати 249.56 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір249.56 Kb.
Вступ

___________________________________________________________________

У червні 2005 року Стратегічна робоча група ВООЗ по туберкульозу схвалила нову стратегію Зупинимо туберкульоз, яка була затверджена Координаційною радою Партнерства Зупинимо туберкульоз у листопаді 2005 року. Нову Стратегію було розроблено з метою усунення труднощів та перешкод, які сповільнюють поступ у досягненні цілей по контролю за туберкульозом. Основними виявленими проблемами є доступність якісної протитуберкульозної допомоги, епідемія ко-інфекції ТБ/ВІЛ, туберкульоз з множинною медикаментозною стійкістю, слабкість систем охорони здоров’я, залучення медичних працівників усіх рівнів, участь громад, а також розробка нових методів діагностики, препаратів та вакцин.

Практичний підхід до здоров’я легень (PAL) – це одна з стратегій, метою якої є подолання перешкод, що викликані слабкими системами охорони здоров’я. Метою цієї ініціативи є ведення пацієнтів з респіраторними захворюваннями у закладах первинного рівня медичної допомоги, з одночасним поширенням виявлення туберкульозу та доступу до якісних протитуберкульозних послуг. В центрі уваги PAL – найбільш поширені респіраторні захворювання на первинному рівні медичної допомоги – пневмонія, гострий бронхіт та інші гострі респіраторні інфекції, туберкульоз та хронічні респіраторні стани, такі як хронічний бронхіт, астма та хронічна обструктивна хвороба легень.

PAL використовує два основних підходи для досягнення інтегрованого ведення випадку у пацієнтів з респіраторними захворюваннями у закладах первинної ланки медичної допомоги: стандартизація діагностики та лікування респіраторних захворювань, а також координація роботи медичних працівників на різних рівнях.

Цей посібник був розроблений ВООЗ на допомогу національним установам – міністерствам охорони здоров’я та іншим міністерствам, соціальним відомствам, НУО, які бажають запровадити стратегію PAL у практики ведення випадку на первинному рівні медичної допомоги. Стратегія описує пофазний процес сприяння, розробки та адаптації технічних керівництв, пілотне тестування, управлінське планування та впровадження. Стандарти та рекомендації представляють поєднання спостережень та досвіду, набутого у закладах первинної ланки медичної допомоги у 10 країнах усіх регіонів світу за останні 6 років. В посібнику надано практичне керівництво для управлінців у сфері охорони здоров’я, чия робота є важливою для досягнення глобальних цілей контролю за туберкульозом та національних завдань щодо ведення випадків респіраторних захворювань. Також це керівництво допоможе медичним працівникам як в закладах первинної ланки, так і на більш високому рівні медичної допомоги. Загальна розробка політики та керівництв виконується на центральному рівні міністерства охорони здоров’я та ведучого медичного відомства країни. Планування та впровадження знаходиться в зоні відповідальності регіональних управлінь охорони здоров’я та керівництв закладів первинного рівня медичної допомоги.

Стратегія PAL містить у собі багато управлінських елементів стратегії Зупинимо туберкульоз, які стосуються навчання, логістики, інформування, залучення громади, а також інформаційних систем моніторингу та оцінки. Медичні працівники повинні бути готовими оцінювати пацієнтів з респіраторними симптомами, дехто з яких може бути хворим на туберкульоз, але більшість матимуть інші респіраторні захворювання. Також вони повинні знати критерії направлення пацієнтів з респіраторними захворюваннями або критеріями лікування таких пацієнтів на дому; знати, які матеріали необхідні для ведення випадків респіраторних захворювань, а також отримати керівництво по заходах з санітарно-просвітницької роботи, а також реєстрації даних та звітності.

У посібнику надано керівництво та інструменти для управлінців в галузі охорони здоров’я щодо виконання вищезазначених вимог. Оскільки PAL є стратегією, яка вимагає відданості та співпраці, важливо приділити час досягненню консенсусу та створенню широкої бази для підтримки під час розробки керівництв та планування заходів. Бажано, щоб країни слідували добре визначеному покроковому процесу: інформаційна кампанія, політична підтримка, створення національної робочої групи по PAL, оцінка ситуації в країні, адаптація технічних та операційних керівництв, розробка навчальних матеріалів, тестування можливості реалізації, планування поширення в національному масштабі та мобілізація фондів.

Хоча PAL і досі залишається на ранніх стадіях проведення інформаційної кампанії та розробки, інформація, що поступає з проектів у різних країнах, вказує на те, що ця стратегія може сприяти покращенню виявлення та діагностики туберкульозу, призначення препаратів, якості догляду, критеріїв направлення пацієнтів та подальшого спостереження за пацієнтами з хронічними респіраторними захворюваннями.

Маріо Равільйон

Директор

Департамент «Зупинимо туберкульоз»

Всесвітня організація охорони здоров’я

Рамка 1.1 Результати аналізу типової ситуації для включення у промоційний документ ведення випадку респіраторного захворювання



  • Серед загального населення у віці старше 5 років майже 1/5 частина усіх смертей викликані респіраторними захворюваннями.

  • Основні причини смертей від респіраторних захворювань – це пневмонія, туберкульоз та хронічна обструктивна хвороба легень.

  • Поширеність астми у світі зросла за кілька останніх десятиріч, разом з посиленням тенденції до урбанізації населення.

  • Паління тютюну – основний фактор ризику хронічної обструктивної хвороби легень та раку легень.

  • ВІЛ/СНІД є одною з основних причин смертності від пневмонії та туберкульозу.

  • Від 20% до 30% пацієнтів у віці старше 5 років, що відвідують заклади первинного рівня медичної допомоги, звертаються з приводу респіраторних симптомів.

  • Немає загальних рекомендацій з ведення випадку для пацієнтів віком старше 5 років з респіраторними симптомами на будь-якому рівні медичної допомоги, за винятком туберкульозу.

  • При існуванні стандартних процедур ведення осіб з підозрою на туберкульоз, у більшості таких пацієнтів немає туберкульозу, і вони потребують належної діагностики та відповідного лікування свого стану.

  • Двом третинам або більше пацієнтів з респіраторними симптомами призначаються антибіотики.

  • Стандартизація ведення випадків респіраторних захворювань необхідна для покращення якості та ефективності допомоги при респіраторних захворюваннях у закладах первинної ланки медичної допомоги.

Координування між спеціалізованими медичними службами

Стандартизація діагностики та лікування респіраторних захворювань повинна розглядатися як природнє продовження добре налагодженої та ефективної програми по контролю за туберкульозом та як невід’ємна частина діяльності закладів ПМСД у галузі належного лікування поширених захворювань та травм. Протитуберкульозна служба та служба ПМСД повинні об’єднати свої зусилля у розробці керівництв по веденню випадків найпоширеніших респіраторних станів та планувати інтегровані управлінські заходи по веденню туберкульозу та респіраторних захворювань в рамках регіональної системи охорони здоров’я.

Результатом координації зусиль між стратегією PAL як продовження контролю за туберкульозом, та службою ПМСД повинно стати:


  • Питання керівництв по діагностиці та лікуванню респіраторних захворювань для медичних пунктів, медичних центрів та закладів другого рівня медичної допомоги або районних лікарень;

  • Розробка матеріалів та організація навчальних заходів для медичних працівників з питань інтегрованого ведення випадку;

  • Забезпечення запасу необхідних препаратів (протитуберкульозних препаратів, антибіотиків, бронходилаторів, кортикостероїдів) та обладнання (джерел кисню, пульсоксиметрів, пікфлоуметрів та спірометрів);

  • Посилання просвітницьких месседжів з питань профілактики респіраторних захворювань та важливості прихильності до лікування туберкульозу та хронічних респіраторних захворювань;

  • Розширення інформаційної системи, яка охоплюватиме не лише статистику по туберкульозу, а й по хронічним респіраторним захворюванням;

  • Заходи моніторингу, за допомогою яких можна надійно оцінити прогрес впровадження стратегії PAL та її вплив.

У країнах з високою поширеністю ВІЛ-інфекції слід встановити тісну співпрацю з програмою ВІЛ/СНІД. Це сприятиме спільним заходам, наприклад, розробці керівництв з ведення респіраторних захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів; дослідження ВІЛ-статусу у пацієнтів з респіраторними захворюваннями; виявлення ВІЛ-позитивних осіб серед пацієнтів з респіраторними симптомами; профілактики респіраторних захворювань у ЛЖВ; у деяких країнах, впровадження антиретровірусної терапії для вибраних категорій ВІЛ-позитивних пацієнтів; та розробці навчальних модулів та санітарно-просвітницьких матеріалів з питань ВІЛ-інфекції та пов’язаних з нею респіраторних захворювань.

У країнах, де розробляються проекти IMAI (Інтегроване ведення захворювань підліткового та дорослого віку), повинні мати місце тісна співпраця та координування зусиль; в інших країнах PAL може стати першою цеглиною у розбудові стратегії IMAI.

В країнах, де має місце поширеність професійних захворювань легень, таких як пневмоконіоз, заходи PAL стосовно лікування та профілактики, проведення семінарів, навчальних курсів та досліджень повинні бути тісно скоординованими з заходами програм охорони професійного здоров’я. В рамках своєї діяльності стратегія PAL повинна підтримувати заходи по контролю за палінням тютюну та забрудненості повітря в приміщеннях (здоров’я довкілля).

У деяких країнах впровадження стратегії PAL може також стати першим втручанням Глобального альянсу по боротьбі з хронічними респіраторними захворюваннями.
Координація з програмами підтримки

Основні програми підтримки МОЗ, служби та департаменти на регіональному та центральному рівнях повинні брати участь в розробці стратегії PAL; це наступні програми:



  • Програма медикаментозного забезпечення – займається закупівлею, зберіганням та розповсюжєенням медикаментів для лікування респіраторних захворювань, а саме, протитуберкульозних препаратів, антибіотиків, бронходилаторів, кортикостероїдів, анальгетиків та протикашлевих засобів.

  • Лабораторія охорони громадського здоров’я – видає керівництва з мікробіологічних лабораторних процедур, надає розхідні матеріали та реагенти, організовує тренінги, надає інформацію по ефективності роботи лабораторій, виконує контроль якості та нагляд за мікробіологічними методами діагностики, а також бере участь у нагляді за медикаментозною резистентністю.

  • Радіологічна служба – надає рентгенологічне обладнання та проводить навчання з методик, інтерпретації результатів та контролю якості рентгенологічних досліджень органів грудної клітки, а також з захисту персоналу та пацієнтів від радіації під час діагностичних процедур.

  • Програма базового медичного обладнання – може закуповувати та розповсюджувати джерела кисню, пульсоксиметри, спейсери, небулайзери, пікфлоуметри та спірометри.

  • Відділ розвитку людських ресурсів – співпрацює у розробці матеріалів для тренінгів з технічних та операційних керівництво PAL, організовує навчальні курси для медичного персоналу та оцінює навчальні заходи.

  • Програма санітарно-просвітницької роботи – розробляє та видає освітні матеріали для пацієнтів та їхніх сімей.

  • Відділ зв’язків з громадськістю – розробляє та впроваджує стратегії адвокації.

  • Відділ управління системою медичної статистики – повинен переглядати дані, необхідні для моніторингу та оцінки стратегії PAL, розглядати необхідність адаптування або змін існуючих форм реєстрації та впровадження спеціальних форм та реєстрів для потреб PAL, а також забезпечує збір та аналіз відповідних даних.

  • Відділ медсестер – розробляє керівництва по ролі медсестер у діагностиці (функціональні тести легень), лікуванні (інгаляційні техніки, оксигенотерапія), подальшому спостереженні за пацієнтами з хронічними респіраторними захворюваннями (реєстри хворих на туберкульоз та хронічні респіраторні захворювання) та санітарно-просвітницькій роботі.


Координація діяльності між організаціями
Партнерство є ключовою складовою успіху у реалізації програм у сфері охорони громадського здоров’я. МОЗ відповідає за заохочення координації зусиль між різними організаціями, тобто налагодження зв’язків з різними агентствами та установами, які працюють у галузі профілактики, управління та контролю за ТБ та іншими респіраторними захворюваннями, наприклад, міністерства, агентства соціальної безпеки, НУО, агентства міжнародної співпраці, професійні асоціації у сфері охорони здоров’я, представники приватного сектору охорони здоров’я, постачальники медичного обладнання для лікування захворювань органів дихання та виробники й імпортери медичних препаратів для лікування респіраторних захворювань.
Координація з відповідними міністерствами та іншими установами:


  • Міністерство освіти

    • Включення міжнародних принципів ПАЛ у навчальні програми вищих медичних навчальних закладів, на кшталт медичних шкіл, вищих медичних закладів, навчальних установ для медсестер, фельдшерів, лаборантів та лабораторних асистентів, соціальних працівників та інших спеціалістів у галузі охорони здоров’я.

    • Включення інформації щодо принципів ПАЛ у навчальну програму з охорони здоров’я для початкової та середньої школи.

  • Міністерство соціальної політики

    • Узгодженість щодо профілактики, діагностики та лікування хронічних респіраторних захворювань серед бенефіціарів агентств соціального захисту та безпеки.

    • Надання медичних послуг з лікування хронічних респіраторних захворювань у притулках, будинках для літних людей.

  • Міністерство праці, міністерство промисловості

    • Постанови щодо ведення випадків хронічних респіраторних захворювань на рівні підприємств (шахти, промисловість).

  • Національні організації, що займаються дослідницькою діяльністю

    • Надання грантів для реалізації технічних та операційних дослідницьких проектів, що мають відношення до лікування хронічних респіраторних захворювань у закладах ПМСД.

  • Національне інформаційне агентство

    • Надання можливості для публікацій та розповсюдження повідомлень про респіраторні захворювання.

Смертність
У таблиці 2.1 представлено оціночні дані щодо рівня смертності від загальних причин та від захворювань органів дихання у 2002 р. для всіх вікових груп у п'яти групах країн, класифікованих за рівнем смертності (різні комбінації рівнів дитячої та дорослої смертності). Глобальний рівень смертності від загальних причин складає 9,2 на 1000 осіб, з діапазоном від 6,8 (Група B) до 16,6 (Група E). Смертність від захворювань органів дихання, за винятком тих, що пов'язані з ВІЛ-інфекцією, знаходиться у вузькому діапазоні від 127,6 до 143,5 на 100000 осіб у країнах груп A, B та C. Рівень смертності у групі D є значно вищим – 239,2 на 100 000, проте найвищий рівень має група E – 296,7 на 100 000. Глобальна відносна частка смертності від захворювань органів дихання складає 20.0%. Ця частка становить 16,5% у країнах з високим рівнем доходів, які належать до групи A та лише 8,1% у країнах групи C. У інших трьох групах частка складає від 18% до 23%.

Таблиця 2.1. Смертність серед всіх вікових груп від захворювань органів дихання1, за рівнем смертності:


Рівень смертності

Контингент (тис.)

Загальна кількість смертей: кількість у тис., рівень – на 1000

Смертність від захворювань органів дихання: кількість у тис., рівень – на 100000

Частка смертності від захворювань органів дихання серед інших причин смертності (%)

A дуже низький, діти

дуже низький, дорослі



904 303


7 786

8,6


1 285

142,1


16,5

B Низький, діти

низький, дорослі



2 607 905

18 257

6,8


3 834

143,5


21,0

C Низький, діти

високий, дорослі



239 717

3 779

15,8


306

127,6


8,1

D високий, діти

високий, дорослі



2 037 977

21 110

10,4


4 876

239,2


23,1

E високий, діти

дуже високий, дорослі

Високий рівень поширеності ВІЛ


360 965

6 007

16,6


1 071

296,7


18,8

Загалом

6 213 167

59 939

9,2

11 372

183,0

20,0

Загальні цифри, наведені у Таблиці 2.1 приховують суттєві відмінності з огляду на ризик смерті від респіраторних захворювань в залежності від віку й статті в рамках кожного рівня смертності. Більша конкретизація показників з розбивкою за статтю та віком представлена у Таблиці 2.2. В цілому, у більшості вікових груп показники смертності серед чоловіків є вищими, ніж серед жінок. Найбільші відмінності спостерігаються у групі C, особливо у дорослих віком 15 років і старше, де рівень смертності приблизно в 5 разів вище серед чоловіків, ніж серед жінок. Це зумовлено великою різницею у смертності від туберкульозу, пневмонії, раку легень та ХОЗЛ серед жінок та чоловіків. Рівень смертності серед жінок вищий, ніж у чоловіків, дітей і підлітків у групі B. У всіх групах, найвищі показники спостерігаються серед людей віком 60 років і старше, а найнижчі – серед дітей шкільного віку. У групах D та E, смертність серед дітей у віці від 0-4 років суттєво вища, ніж у дорослих у віці 15-59 років внаслідок високої смертності від дитячої пневмонії в країнах з низьким рівнем доходів. Смертність від захворювань органів дихання у дітей групи Е у понад 200 разів вища, ніж у дітей групи А. Для порівняння, той самий показник у дорослих віком 60 років та старше у групі Е лише у 1,7 разів вище, ніж у групі А.


Таблиця 2.2 Смертність на 100 000 від захворювань органів дихання2 з розбивкою за віком, статтю та рівнем смертності: оціночні данні за 2002 р.



Вікова група та стать

А

В

С

D

E

0-4 роки

Ч

Ж



Загалом

5.1

4.1


4.6


111.7

160.6


136.2


58.2

46.1


52.3


708.4

706.5


707.5


1014.1

996.0


1006.3


5-14 років

Ч

Ж



Загалом

0.7

0.64


0.69


9.9

11.0


10.4


2.0

1.8


1.9


50.9

61.5


56.1


78.0

77.2


77.6


15-59 років

Ч

Ж



Загалом

29.9

16.5


23.2


52.9

31.3


42.3


122.1

22.1


71.1


113.0

83.0


98.4


179.1

113.2


145.6


≥60 років

Ч

Ж



Загалом

829.4

492.8


638.4


1234.5

995.6


1106.4


877.3

186.6


430.6


1384.4

972.6


1167.9


1409.9

825.5


1086.2


Всі вікові категорії

Ч

Ж



Загалом

165.2

119.7


142.1

150.7

136.2


143.5

207.5

57.7


127.6

255.1

222.8


239.2

344.6

249.9


296.7

Істотна різниця спостерігається у відносному тягарі смертності від інфекційних та неінфекційних захворювань органів дихання (Таблиця 2.3). Смертність від інфекційних захворювань збільшується з приблизно 40 на 100 000 осіб у групах А та С та майже 50 у групі B, до 182,6 у групі D та 256.9 у групі Е. Для порівняння, тенденції смертності від неінфекційних захворювань серед п’яти груп розвиваються у зворотному напрямку, знижуючись від 102.8 на 100 000 осіб у групі А до 39,7 у групі E. Смертність від інфекційних респіраторних захворювань становить 27,6% від загальної кількості смертей від захворювань органів дихання у групі А, втім у групі Е цей показник складає 86.6%, оскільки туберкульоз у дорослих, кір у дітей та пневмонія у всіх вікових групах є частими причинами смерті як серед ВІЛ-інфікованих хворих, так і серед хворих без ВІЛ.
У таблиці 2.4 представлені основні респіраторні захворювання, які є причиною смертності в розбивці за віковими групами та рівнями смертності. Для дітей у віці від 0-4 років, гострі інфекції нижніх дихальних шляхів, здебільшого пневмонія, а також бронхіоліт та гострий обструктивний ларингіт є найчастішими причинами смертності на всіх рівнях, хоча існує суттєві варіації показників від 2,5 на 100 000 чоловік в групі А до 633,9 в групі E.

Кір є другою причиною смертності від захворювань органів дихання серед дітей віком від 0-4 років та від 5-14 років у групах B, D і E. У віковій групі від 15-59 років, першою причиною смерті в країнах з високим рівнем доходів, які входять до групи А, є рак легенів, в той час як туберкульоз залишається головною причиною смертності в інших чотирьох групах. У віковій групі 60+ рак є причиною смерті для груп A і C, ХОЗЛ - для групи B, а гострі інфекції нижніх дихальних шляхів (в основному, пневмонія) - для груп D та Е. Пневмонія та ХОЗЛ входять в трійку найбільш поширених причин смертності від респіраторних захворювань у всіх п'яти групах віком старше 60; ТБ також є поширеною причиною смертності у групах B, D та E.


Таблиця 2.3 Смертність на 100 000 від інфекційних та неінфекційних захворювань органів дихання3 з розбивкою за віком, статтю та рівнем смертності: оціночні данні за 2002 р.


Вікова група


А

В

С

D

E

0-4 роки

Інфекційні

Неінфекційні


2,8

1,9


126,2

10,0


47,0

4,1


695,5

96,7


989,8

150,4


5-14 роки

Інфекційні

Неінфекційні


0,3

0,4


9,5

0,9


1,9

0,5


6,6

2,4


8,3

1,4


15-59 роки

Інфекційні

Неінфекційні


3,0

20,2


23,0

19,3


40,9

30,2


65,9

32,5



123,0

22,5



≥60 років

Інфекційні

Неінфекційні


186,5

452,0


51,0

855,4


63,4

367,2



627,6

540,2


545,4

540,8


Усі вікові групи

Інфекційні захв.


39,2

49,9

40,3

182,6

256,9

Відсоток

27,6%

34,7%

31,6%

76,3%

86,6%

Неінфекційні захв.


102,8

93,6

87,5

56,6

39,7

Відсоток

72,4%

65,3%

68,4%

23,7%

13,4%

Таблиця 2.10. Розподіл за діагнозами пацієнтів у віці ≥5 років, які звернулися з симптомами респіраторних захворювань до медичних закладів у дев’яти країнах4

Діагноз

Кількість

%

Гострі респіраторні захворювання

Гостра респіраторна інфекція верхніх дихальних шляхів

12915

50,5

Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів

  • Без пневмонії

  • З пневмонією

6886

722


26,9

2,8


Гостре респіраторне захворювання – без деталізації

12

0,05

Проміжний підсумок

20535

80,2

Туберкульоз

Легеневий ТБ:

  • Позитивний мазок мокротиння

  • Негативний мазок мокротиння

223

66





Проміжний підсумок

289

1,2 (1,45)

Хронічні респіраторні захворювання

Астма

1756

6,9

Хронічний бронхіт/ХОЗЛ

1186

4,6

Інші захворювання

1819

7,1

Проміжний підсумок

4761

18,6

Загальний підсумок

25585

100,0

ПРАКТИКИ ЛІКУВАННЯ

Заходи щодо зниження тягаря респіраторних захворювань мають також включати надання інформації щодо поточних практик лікування та ведення випадків амбулаторних хворих з симптомами респіраторних захворювань.



Таблиця 2.11 наводить препарати, що призначаються лікарями у закладах первинного рівня медичної допомоги пацієнтам з симптомами респіраторних захворювань у восьми країнах, що ввійшли до дослідження ВООЗ. Середня кількість препаратів, що призначається на одного хворого складає 1,6 (діапазон 1.1-2.4). Антибіотики призначаються найчастіше: 66,5% хворим на респіраторні захворювання, а частка антибіотиків серед всіх препаратів, що призначаються хворим на респіраторні захворювання дорівнює 40,8%. Жарознижувальні препарати є другими за частотою призначення (36% хворих та 22,5% від всіх призначених препаратів).

Таблиця 2.11. Препарати, призначені амбулаторним хворим з симптомами респіраторних захворювань у закладах ПМСД у восьми країнах, що розвиваються6

Препарати

Призначені препарати


Відсоток від 23 538 хворих на респіраторні захворювання

Кількість

Відсоток

Загалом

37728

100,0




Антибіотики

15406

40,8

65,5

Аспірин або парацетамол

8492

22,5

36,0

Бронходилятори

3173

8,4

13,5

Препарати від кашлю

2888

7,7

12,3

Протималярійні препарати

1808

4,8

7,7

Нестероїдні протизапальні препарати

1740

4,6

7,4

Протизастійні протинабрякові засоби

1505

4,0

6,4

Стероїдні препарати

1259

3,3

5,3

Вітаміни

435

1,2

1,8

Інша препарати

1022

2,7

4,3




Призначені препарати/пацієнт




1,6




Діапазон




1,1-2,4




У Таблиці 2.12 представлено розподіл призначення антибіотиків у категорії респіраторні захворювання в рамках дослідження ВООЗ. Дані вказують на надмірне призначення антибіотиків, особливо у випадках ОРВІ. В середньому, антибіотики було призначено двом третинам пацієнтів з діагнозом «Гостра респіраторна інфекція верхніх/нижніх дихальних шляхів» та одній третині з діагнозом «хронічне респіраторне захворювання».

Більшість частих випадків звернення до поліклінік через ОРВІ не потребує окремого лікування, а призначення антибіотиків лише у незначній мірі, або взагалі не впливає на перебіг захворювання. Антибіотики не показані у випадках хронічних респіраторних захворювань, окрім випадків з ознаками загострення інфекції.



Таблиця 2.12. Кількість хворих на респіраторні захворювання, за виключенням ТБ, яким лікарі ПМСД призначили антибіотики, у шести країнах, що розвиваються7

Респіраторні захворювання

Загальна кількість амбулаторних хворих

Хворі, що лікувалися антибіотиками

Кількість

Відсоток (діапазон)

Гостра респіраторна інфекція верхніх дихальних шляхів

10413

7011

67,3 (33,2-94,5)

ёГостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів


4788

3434

71,7 (49,9-83,5)

Хронічне респіраторне захворювання

2517

827

32,9 (12,2-63,1)

Рамка 4.1 Зразок плану технічних керівництв з PAL для закладів ПМСД



  1. Вступ

  • Кому адресоване це керівництво

  • Значимість респіраторних захворювань у закладах ПМСД

  • Завдання PAL для закладів ПСМД

    • Задоволення потреб пацієнтів з респіраторними симптомами у стандартизованому догляді

    • Покращення реєстрації надання медичних послуг

    • Виявлення пацієнтів з респіраторними симптомами, яких необхідно направити на вищий рівень допомоги або в стаціонар

  1. Оцінка та класифікація пацієнта з респіраторними симптомами

  • Роль терапевта, фельдшера або медичної сестри

    • Оцінити стан пацієнта: виявити ознаки важкості захворювання; опитати; вислухати; оглянути

    • Класифікувати пацієнта згідно з поставленим діагнозом

    • Визначити пацієнтів, яких слід обстежити на туберкульоз

  1. Ведення пацієнтів з симптомами з боку верхніх дихальних шляхів

  2. Ведення пацієнтів з кашлем та/або ускладненим диханням

    • Пацієнти, яких необхідно негайно направити до районної лікарні (ургентні)

    • Пацієнти, яких необхідно лікувати у закладі без потреби у госпіталізації

    • Пацієнти, яких слід направити до районного лікарняного терапевта на діагностику або для внесення змін у подовжений план лікування

  3. Респіраторні інфекції у осіб, що живуть з ВІЛ

  4. Подальше спостереження за хворими на туберкульоз або хронічні респіраторні захворювання

    • Туберкульоз, астма, хронічна обструктивна хвороба легень, інше

  5. Керівництво з санітарно-просвітницької роботи

  6. Необхідні медикаменти, пристрої та матеріали

    • Медичне обладнання та розхідні матеріали

    • Настінні плакати та матеріали для санітарно-просвітницької роботи

    • Необхідні медикаменти (короткий список з 20 – 30 препаратів): форма випуску, дози, показання

  7. Інформаційна система

Додатки:

  1. Критерії важкості захворювання у пацієнтів з гострими респіраторними інфекціями нижніх дихальних шляхів (випадки пневмонії)

  2. Ведення випадку туберкульозу: дерево діагностичних рішень та призначення протитуберкульозних препаратів згідно маси тіла пацієнта

  3. Ведення випадку загострення астми та астми за ступенями важкості

  4. Ведення випадку хронічної обструктивної хвороби легень

  5. Як проводити вимір пікового респіраторного потоку

Направлення в стаціонар у важких випадках

У деяких ургентних ситуаціях необхідні діагностичні заходи або лікування, які перевищують можливості ургентної служби. Тому керівництво повинне наголошувати на тому, що ургентна госпіталізація є критичною для пацієнтів з такими важкими респіраторними станами, як:



  • Синдром важкої інтоксикації, зі змінами свідомості або без;

  • Гостра дихальна недостатність;

  • Загроза зупинки дихання;

  • Раптовий, дуже гострий, локалізований біль в грудині, який може вказувати на інфаркт міокарду, тромбоемболію легеневої артерії, гострий перикардит або пневмоторакс;

  • Важке кровохаркання;

  • Значна кількість рожевого пінистого мокротиння у пацієнта з диспное (ознака гострого набряку легень);

  • Нещодавня травма грудної клітки, з відкритою раною або без неї;

  • Вдихання інородного тіла.

В усіх перелічених випадках керівництво повинне вказати, яку першу допомогу слід надати в кабінеті невідкладної допомоги перед направленням пацієнта в лікарню або в палату інтенсивної терапії (якщо є).

1 За виключенням смертей від захворювань органів дихання, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Кількість країн за рівнем смертності:

А. 3 країні у Центральній та Південній Америці, 26 – у Європі, 5 – у західній частині Тихого океану.

В. 26 - у Центральній та Південній Америці, 13 – у басейні Середземного моря, 16 – у Європі, 3 – у Південно-Східній Азії, 22 – у західній частині Тихого океану (включаючи Китай).

С. 9 - у Європі (включаючи Російську Федерацію)

D. 25 – у Африці, 6 - у Центральній та Південній Америці, 9 - у басейні Середземного моря, 7 - Південно-Східній Азії (включаючи Індію).

Е. 20 – у Африці (з високим рівнем захворюваності на ВІЛ)

Джерело: : Reducing risks, promoting healthy life (Зменшення ризиків,підтримка здорового способу життя ). World Health Report (Світовий звіт щодо охорони здоров’я), 2002. Женева, ВООЗ, 2002.



2 За виключенням смертей від захворювань органів дихання, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Кількість країн за рівнем смертності:

А. 3 країні у Центральній та Південній Америці, 26 – у Європі, 5 – у західній частині Тихого океану.

В. 26 - у Центральній та Південній Америці, 13 – у басейні Середземного моря, 16 – у Європі, 3 – у Південно-Східній Азії, 22 – у західній частині Тихого океану (включаючи Китай).

С. 9 - у Європі (включаючи Російську Федерацію)

D. 25 – у Африці, 6 - у Центральній та Південній Америці, 9 - у басейні Середземного моря, 7 - Південно-Східній Азії (включаючи Індію).

Е. 20 – у Африці (з високим рівнем захворюваності на ВІЛ)

Джерело: : Reducing risks, promoting healthy life (Зменшення ризиків,підтримка здорового способу життя ). World Health Report (Світовий звіт щодо охорони здоров’я), 2002. Женева, ВООЗ, 2002.



3 За виключенням смертей від захворювань органів дихання, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Кількість країн за рівнем смертності:

А. 3 країні у Центральній та Південній Америці, 26 – у Європі, 5 – у західній частині Тихого океану.

В. 26 - у Центральній та Південній Америці, 13 – у басейні Середземного моря, 16 – у Європі, 3 – у Південно-Східній Азії, 22 – у західній частині Тихого океану (включаючи Китай).

С. 9 - у Європі (включаючи Російську Федерацію)

D. 25 – у Африці, 6 - у Центральній та Південній Америці, 9 - у басейні Середземного моря, 7 - Південно-Східній Азії (включаючи Індію).

Е. 20 – у Африці (з високим рівнем захворюваності на ВІЛ)

Джерело: : Reducing risks, promoting healthy life (Зменшення ризиків,підтримка здорового способу життя). World Health Report (Світовий звіт щодо охорони здоров’я), 2002. Женева, ВООЗ, 2002.



4 Аргентина, Чілі, Кот-д’Івуар, Гвінея, Киргизстан, Марокко (два заклади), Непал, Перу, Таїланд.

5 Перу та Киргизстан не надали даних щодо кількості випадків легеневого ТБ. Якщо від загального підсумку вилучити 5642 випадки респіраторних захворювань у цих двох країнах, частка легеневого ТБ серед всіх респіраторних станів складе 1,4%.

Джерело: Ottmani S et al. Лікування респіраторних захворювань у закладах ПМСД: дослідження у 9 країнах. Женева, ВООЗ, 2004 (WHO/HTM/TB/2004.333).



6 Аргентина, Чілі, Кот-д’Івуар, Гвінея, Киргизстан, Марокко (два заклади), Непал, Перу.

Джерело: Ottmani S et al. Лікування респіраторних захворювань у закладах ПМСД: дослідження у 9 країнах. Женева, ВООЗ, 2004 (WHO/HTM/TB/2004.333).



7 Чілі, Киргизстан, Марокко (два заклади), Непал, Перу, Таїланд.

Джерело: Ottmani S et al. Лікування респіраторних захворювань у закладах ПМСД: дослідження у 9 країнах. Женева, ВООЗ, 2004 (WHO/HTM/TB/2004.333).






База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка