Урок №44 Тема. Вода на Землі. Властивості води. Три стани води. Кругообіг води. Міні-проект «Краплина», або «Де ми втрачаємо воду?»




Сторінка4/7
Дата конвертації21.04.2016
Розмір1.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема. Водне середовище життя. Пристосування організмів до

життя у воді

Мета: сформувати в учнів поняття про водне середовище та пристосування організмів до життя у ньому; розвивати спостережливість, увагу; виховувати дбайливе ставлення до водних угідь.

Обладнання і матеріали: кросворд, картки із зображенням рослин і тварин.

Базові поняття і терміни: водне середовище життя.

Тип уроку: комбінований.
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Розгадування кросворду

Якщо всі слова ми впишемо правильно, то виділене слово нам підкаже, про яке середовище існування дізнаємось на сьогоднішньому уроці.



vfcxdfvc

1. Водойма, створена людиною. (Ставок)

2. Одне з морів, що омиває береги України. (Азовське)

3. Місце, де на поверхню землі витікає вода. (Джерело)

4. Синя стрічка блищить,

Щось тихенько гомонить

І біжить собі, біжить,

Не зупиниться й на мить. (Річка)

5. Частина океану, яка врізається в сушу. (Море)

Експрес-опитування


  • Що таке озеро?

  • Які ще є водойми в Україні, крім згаданих в кросворді?

  • Які водойми називають прісними? Які – солоними?

  • Які живі організми пов’язані з водним середовищем?


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Водне середовище, пристосування живих організмів до життя у ньому

Вода – колиска життя. Саме в ній розпочалося життя на Землі. Водне середовище було освоєне живими організмами найраніше. Як вам відомо, і для багатьох сучасних тварин і рослин вода є рідною домівкою – місцем їхнього оселення. Густина води більша за густину повітря у 770 разів, тому мешканці водойм ще використовують її як опору. Рослини і тварини, що населяють водойму, розподіляються у ній нерівномірно. Кожен вид живе в таких умовах, до яких пристосований. Важливим чинником тут є світло. У водоймах найбільше світла проникає у верхні шари. До того ж там найтепліше і найбільший вміст кисню, тому й найбагатший рослинний світ. Особливо сприятливі умови для життя в прибережній зоні.

Рослини прісних водойм (озера, ставка)досить різноманітні. Тут ростуть очерет і рогіз, нижня частина яких перебуває у воді, а верхня над водою; латаття біле і глечики жовті, листки яких плавають на поверхні води, і маленька ряска.

Існують рослини, які все життя проводять під водою. Це елодея і кушир. Елодея була завезена із Канади. Ця рослина дуже швидко розростається. За це її називають водяною чумою. Елодею вважають бур’яном, вона пригнічує інші рослини, утруднює рибальство. Кушир цікавий тим, що в нього немає коріння. Воду і поживні речовини він всмоктує стеблами і листям. Коли настає зима, кушир опускається на дно водойми і там зимує. Кушир добре очищає водойму. Ним живляться риби і водоплавні птахи.

Крім квіткових рослин, у водоймі живуть мікроскопічні водорості. Разом із бактеріями вони беруть участь у процесах самоочищення води. Але масове розмноження деяких водоростей може спричинити «цвітіння води», під час якого виділяються отруйні речовини, а це може спричинити загибель мешканців водойм.

Більшість тварин водойми живе у прибережній зоні. Одні пристосувалися до життя на водяних рослинах, інші активно плавають у товщі води (риби, жуки-плавунці, водяні клопи). Багато тварин живе на дні (перлівниці, беззубки, черви, личинки деяких комах – бабок, одноденок). Навіть поверхнева плівка води є місцем життя спеціально пристосованих до неї видів. У тихих заводях можна бачити хижих водомірок, які бігають по поверхні води, жуків-вертячок, які швидко плавають колами. Достаток їжі та інші сприятливі умови приваблюють у прибережну зону риб.

Риби – типові мешканці водного середовища – добре пристосовані до життя у воді. Так, для дихання розчиненим у воді киснем вони мають спеціальні органи дихання – зябра. Для переміщення у воді на тілі риб існують такі органи руху як плавці, а тіло зазвичай обтічної форми. За формою тіла риб можна визначити, де вони живуть. Якщо тіло довгастої форми, як-от у щуки, коропа, оселедця, то це мешканці верхніх шарів води, а якщо пласкої, то риба обирає місце проживання біля дна.

У глибоких придонних ділянках водойми, куди мало проникає сонячного світла, життя бідніше і одноманітніше. Більшість рослин, які вбирають з води вуглекислий газ і виділяють кисень, тут не можуть існувати. Нижні шари води внаслідок слабкого перемішування залишаються холодними і містять мало кисню.

Особливі умови створюються в товщі води тут у завислому стані переміщується безліч дуже дрібних рослинних і тваринних організмів. Ними живляться дрібні рачки, мальки риб і навіть деякі дорослі риби.

Живі організми водойми пов’язані між собою дуже складно переплетеними ланцюгами живлення.


ІV. Закріплення і узагальнення знань

Бесіда

- Як живі організми пристосувалися до життя у водному середовищі?

- Яке значення мають рослини у водоймі?

- Чи існують зв’язки між рослинами і тваринами у водоймі?

- Чому водойми необхідно охороняти від різних типів забруднення?

Робота в групах. Гра «Хто живе у водоймі?»

Кожній групі роздаються картки з зображенням тварин і рослин, які пов’язані із життям у прісних та морських водоймах, а також на суходолі.



Завдання: виберіть картки із зображенням рослин і тварин

відповідного природного угруповання.

Група № 1 Море.

Група № 2 Річка.

Група № 3 Озеро.

Підсумок: кожна група демонструє свій набір карток з

зображенням тварин і рослин.



Фронтальна робота. Гра «Хто тут зайвий?»

Учитель зачитує ланцюги живлення, учні визначають зайве.



Завдання:

Мікроскопічні водорості – рачки – карась – бобер – видра. Мікроскопічні водорості - личинки комах – лящ – щука – нутрія.

Осока – рогіз – ставковик – хохуля.
V. Домашнє завдання

1.Вивчити відповідний параграф підручника.



2.Навести приклади ланцюгів живлення, що склалися у водоймі.

Урок №57
Тема. Ґрунтове середовище життя. Пристосування організмів до життя у ґрунті

Мета: Поширити та поглибити знання учнів про грунт як унікальну речовину, формувати знання в учнів про склад та властивості грунту, про різноманітність ґрунтів, розглянути пристосування різних організмів до життя у грунті, розвинути логічне мислення учнів, виховувати дбайливе ставлення до природи й розуміння важливості раціонального використання грунтів.

Обладнання і матеріали: таблиці різних типів грунті, зображення організмів, що мешкають в грунтовому середовищі.

Базові поняття і терміни: грунт, родючість, чорнозем.

Тип уроку: засвоєння нових знань, навичок та вмінь.
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Що таке водне середовище?

  2. Які тварини мешкають у водному середовищі?

  3. Як живі організми пристосувалися до життя у водному середовищі?


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Ґрунтове середовище життя. Склад та властивості грунту

На Землі є унікальна речовина, якої не знайдеш на жодній іншій планеті Сонячної системи. Всі настільки звикли до неї, що вважають – вона існувала завжди. Але це не так Природа на цей процес витратила 4,5 млрд. років! Від цієї речовини залежить життя усього живого на Землі. Що це за речовина? Це грунт. Щоб зрозуміти його унікальність, треба з’ясувати склад та властивості грунту. Грунт – це верхній родючий шар землі. Він виникає і розвивається під впливом клімату і живих організмів дуже повільно. За 100 років її шар збільшується в середньому на 1 см Він грає особливу роль в життя нашої планети – грунт перехідна ланка від неживого до живого. Грунт складається з піску, глини, перегною, води, повітря, мікроорганізмів. Має властивості – водопроникність, теплопровідність, родючість.

  1. Різноманітність та родючість грунтів

Які ж бувають грунти? Назва грунту часто відповідає його забарвленню. Існують бурі лісові грунти, сірі грунти, коричневі грунти, каштанові грунти, чорноземи. Найбільшим багатством України є чорноземи. Саме ці грунти мають найвищу врожайність тому що містять найбільшу кількість гумосу. Грунт для людини є найбільшою цінністю. З давніх-давен людина навчилася обробляти землю, вирощувати на ній рослини. Діяльність людини впливає на головну властивість грунтів – родючість. Під родючістю розуміють здатність ґрунту задовольнити потребу рослин в елементах живлення, воді, теплі, повітрі. Гумус є основним джерелом поживних речовин та енергетичним матеріалом для більшості ґрунтових мікроорганізмів. Він уповільнює процеси вимивання поживних речовин з кореневмісного шару, підвищує ефективність мінеральних добрив, тепловий режим ґрунту. Продукція, вирощена на збагачених гумусом ґрунтах, має вищу якість, рослини характеризуються підвищеною стійкістю до хвороб та шкідників. Вміст гумусу в ґрунтах коливається в широких межах. Найбільше його в чорноземах, найменше в сіроземах та дерново-підзолистих ґрунтах. Джерелом підвищення вмісту органічних речовин та гумусу у ґрунті є залишені на полі рештки рослин (корені, частинки стебел, опале листя) та органічні добрива.

  1. Пристосування організмів до життя у ґрунті

В грунті мешкають різні організми. Ґрунтові бактерії дуже різноманітні. Серед них є як автотрофи, так і гетеротрофи. Наприклад: нітрифіксуючі бактерії, сапрофіти, симбіонти, спори збудників захворювань).

Ґрунтові водорості трапляються на поверхні ґрунту і в його товщі, вони переважно мікроскопічних розмірів і є автотрофами.

Ґрунтові гриби трапляються там, де є хоч трохи органічних речовин.

Тварини ґрунтів належать до різних систематичних груп (найпростіші, членистоногі, черевоногі молюски, хребетні тварини).

Організми по різному адаптувалися до життя у грунті. Адаптації до пересування:

- за допомогою скорочення м’язів тіла (дощові черви),

- риючі кінцівки (вовчки, жуки, кроти),

- просування за допомогою голови (сліпаки),

- дрібні тварини пересуваються в ґрунті по вузьких шпарах (порах), заповнених водою.

Також їхніми адаптаціями є зменшення розмірів тіла,

здатність вбирати кисень через тоненькі покриви,

здатність до вертикальних міграцій тощо.

Тварини, які живуть у ґрунті, пристосовані до життя в умовах недостатньої кількості світла. Так, кріт має своєрідну будову передніх лап, кисті його сильно розвинені й перетворені в лопати, якими він розгрібає землю. Коротке, але густе бархатисте хутро крота захищає його шкіру від контакту з землею. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але вада зору компенсується добрим нюхом. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.
IV. Закріплення і узагальнення знань

Тестовий контроль знань

1. Що називається грунтом? а)верхній шар землі, що містить мінеральні речовини; б) темний шар землі; в) верхній родючий шар землі на якому ростуть рослини.

2. До складу грунту входять: а) вода; б) пісок; в) мінерали; г) гумос; д) глина; е) корисні копалини; є) повітря; ж) мінеральні речовини.

3. Головні властивості грунту; а) пухка структура; б) родючість; в) темний колір; г) проникність для води і світла.

4. Грунт утворюється в результаті: а) діяльності води та комах;

б) діяльності тварин грунту і мікроорганізмів; в) впливу погодніх умов.

5. Добери пару: 1) грунт 2)перегній 3) торф; а) корисна копалина б)верхній родючий шар землі в) результат гниття рештків рослин і тварин.

V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.



Урок №58
Тема. Вплив на організми чинників живої природи

Мета: сформувати знання учнів про вплив чинників живої природи на організми, розвивати також уміння логічно мислити, робити висновки та узагальнення, виховувати дбайливе ставлення до елементів живої природи.

Обладнання і матеріали: таблиці, малюнки, динамічні посібники.

Базові поняття і терміни: абіотичні фактори, біотичні фактори.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Що таке грунт? Як організми пристосувалися в грунтовому середовищі?

  2. Які властивості та склад грунту?

  3. Які грунти ви знаєте?

  4. Методами фронтальної та індивідуальних бесід з’ясувати знання учнів про роль довкілля для життєдіяльності всіх організмів.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Вплив на організми чинників живої природи

На нашій планеті не існує організмів, життя яких би не залежало від навколишнього середовища, тобто кожен організм має на себе вплив довкілля і сам певною мірою впливає на довкілля. Екологічний фактор — будь-який фактор середовища, що здатен тою чи іншою мірою, прямим або непрямим способом впливати на живі організми, в період хоча б однієї фази індивідуального розвитку.

Саме у визначенні екологічного фактора і знаходимо системний, комплексний підхід до вивчення закономірності функціонування як організму, так і їх сукупності. Так, відсутність якогось фактора у визначений період існування може гальмувати процес відтворення (відомо, що відсутність належних умов може призупинити розвиток понад і, отже, організм не розмножується) або ріст (рослини проростають тільки при визначеній сукупності факторів). Опосередкованість впливу екологічного фактора визначається залежністю одного організму від іншого. На перший погляд, важко уявити залежність хижака від екологічного фактора Сонця, але вивчення трофічних взаємовідносин засвідчило, що хижак непрямим чином залежить від даного екологічного фактора, позаяк кількість їжі, яку він споживає, залежить від кількості та якості організмів, що споживає його жертва.

Екологічні фактори середовища, що ними зв'язаний будь-який живий організм, поділяють на дві категорії: абіотичні (фактори неживої природи) та біотичні (фактори живої природи). Існує певна умовність поділу і взаємовпливу абіотичних та біотичних факторів, оскільки живі організми здатні призвести до змін, які ведуть за собою і зміни абіотичних факторів (ліс знищений шкідниками, активна риюча діяльність норників на схилах може призвести до початку процесу ерозії). Отже, сучасна екологічна наука розглядає наступні фактори навколишнього середовища, які впливають на функціонування як живих організмів, так і систем в цілому.

Абіотичні фактори — сукупність кліматичних, ґрунтових (едафічних), а також топографічних факторів. Сюди також відносять потоки, хвилі і т.д.

Біотичні фактори — сукупність взаємовпливу життєдіяльності одних організмів на інші. Біотичний компонент можемо поділити на автотрофні та гетеротрофні організми. Перші з них самі автономно під впливом складних біохімічних процесів здатні продукувати органічну речовину, другі — тільки споживають накопичене.

В останні десятиліття деякі вчені відокремлюють ще одну групу екологічних факторів, які можуть і змінюють умови існування та функціонування екосистем, — антропогенні фактори. З огляду на сучасний вплив людини на процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, таке відокремлення є виправданим, хоча, з точки зору біоекології, людина є таким самим організмом, як і всі інші. Фізіологічно, фізично, хімічно, біологічно людина не відрізняється від інших живих організмів, тому виділення даної групи є скоріше визначенням ролі людини як екологічного фактора стосовно до інших живих організмів та середовища існування.

У природному середовищі на кожний організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, а й живі істоти, які є невід'ємною частиною середовища проживання і належать до категорії біотичних чинників. їх дія на організми може бути як прямою (харчування тварин, запилення комахами, паразитування одних організмів на інших), так і непрямою (зміна абіотичних чинників середовища). Представники кожного виду здатні існувати у такому біотичному оточенні, де зв'язки з іншими організмами забезпечують їм нормальні умови життя. Основною формою цих зв'язків є трофічні (харчові) взаємовідносини, на базі яких формуються складні ланки і ланцюги харчування. Крім харчових і угрупованих рослин і тварин, виникають просторові зв'язки. Все це є підґрунтям для формування біотичних комплексів, у яких різноманітні види об'єднуються не в будь-якому поєднанні, а тільки при умові пристосування до спільного проживання. Біотичні чинники, що впливають на рослинні організми як первинні продуценти органічної речовини, класифікують на зоогенні і фітогенні.
IV. Закріплення і узагальнення знань

Бесіда

1. Які чинники називаються абіотичними?

2. Які чинники називаються біотичними?

V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.



Урок №59
Тема. Взаємозв’язки між організмами

Мета: розглянути з учнями які взаємозв’язки існують між організмами, розвинути в учнів вміння аналізувати отримані знання, виховувати бережливе ставлення до всіх організмів природи.

Обладнання і матеріали: таблиці, схеми.

Базові поняття і терміни: біоценоз, ланцюг живлення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Що таке абіотичні фактори?

  2. Які фактори називаються біотичними?

  3. Як чинники природи впливають на організми?


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Взаємозв’язки між організмами

Взаємозв’язок між організмами можна простежити на рівні біоценозів.

Біоценоз є історично сформованим угрупованням живого населення біосфери, що заселяє загальні місця проживання, що виникло на основі біогенного круговороту й забезпечуючого його в конкретних природних умовах. Відповідно до визначення В. Д. Федорова і Т. Г. Гільманова , "біоценоз - це сукупність усіх популяцій біологічних видів, що приймають істотне (постійне чи періодичне) участь у функціонуванні даної екосистеми". Вони розглядають біоценоз як частина екосистеми. Іноді замість терміна "біоценоз" вживають термін "співтовариство організмів".

Говорячи про біоценоз, звичайно підкреслюють, що функціонування його здійснюється у визначених умовах середовища й обмежується визначеним простором, що називають біотопом. Сукупність біоценозу і біотопу називають біогеоценозом.

Популяції різних видів живих організмів, що заселяють загальні місця проживання, неминуче вступають у визначені взаємини в області харчування, використання простору, впливу на особливості мікро- і мезоклімату і т.д. Тривале спільне існування лежить в основі формування багатовидових співтовариств - біоценозів (від грецької – життя + загальний), у яких підбір видів не випадковий, а визначається можливістю безупинної підтримки круговороту речовин; тільки на цій основі в принципі виявляється можливим стійке існування будь-якої форми життя.

Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язані по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їхнім неорганічним (абіотичним) середовищем. Саме ці зв'язки як принципова характеристика багатовидових співтовариств, що визначає їхня цілісність і здатність до самопідтримки, підкреслювалися вже першими дослідниками екосистемного рівня організації. Найбільш яскравим прикладом взаємозв’язку між живими організмами є формування ланцюгу живлення.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні;

або:

- ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.



Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:

Ø рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

Ø рослини – зайці – лисиці - вовки.

В даних випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин:

Ø коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути:

Ø рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Кожна з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови речовини свого тіла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утворюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що внаслідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піраміди.


IV. Закріплення і узагальнення знань

Бесіда

1. Як можна простежити взаємозв’язок між організмами?

2. Що таке біоценоз та біотоп?

3. Що таке ланцюг живлення? Навести приклад.



V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.



Урок №60
Тема. Співіснування організмів

Мета: розглянути з учнями як співіснують організми в природі, розвивати логічне мислення учнів, виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання і матеріали: схеми, таблиці, малюнки.

Базові поняття і терміни: продуценти, консументи, редуценти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  1. Які взаємозв’язки існують між організмами?

  2. Що таке ланцюг живлення?

  3. Навести декілька прикладів ланцюгів живленя.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Ми вже знаємо що види пов’язані між собою ланцюгами живлення. Міжвидові зв’язки у ланцюгах називають трофічними. На першому місці ланцюгів живлення завжди стоять рослини, тобто автотрофні організми, їх називають продуценти. Потім тварини або консументи. І, звичайно, важливе місце у біогеоценозах займають перетворювачі органічних решток (в основному мікроорганізми) або редуценти.

В залежності від способу живлення і трофічних зв’язків у природі існують такі форми співіснування організмів:

- хижак-жертва, паразит-хазяїн – це прямі живильні зв’язки, які для одного з партнерів мають негативне значення, а для другого – негативне (людина – ціп’як);

- коменсалізм – це форма взаємовідносин між двома видами, коли діяльність одного з них дає корм або притулок другому; по іншому такі зв’язки ще називають нахлібництво (леви та гієни);

- аменсалізм – для одного з двох взаємодіючих видів наслідки спільного життя негативні, тоді як другий не має від них ні шкоди ні користі (рослини у ялиновому лісі);

- мутуалізм – взаємокорисні зв’язки двох видів, які називають ще симбіозом (лишайник – співжиття гриба і водорості);

- конкуренція – взаємовідновини, що виникають між видами зі схожими екологічними вимогами (різні види птахів або жуків);

- нейтралізм – це форма біотичних відносин, при якій співжиття двох видів на одній території не викликає для них ні позитивних, ні негативних наслідків (білки і лосі).
IV. Закріплення і узагальнення знань

Бесіда

1. Що таке продуценти, консументи, редуценти?

2. Які форми співіснування організмів вам відомі? Навести приклади.
V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.



Урок №61
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка