Viii науково-практична конференція «Формування сучасної концепції викладання природних дисциплін у медичних освітніх закладах» Харків 26-27. 05. 2015р




Скачати 94.32 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір94.32 Kb.
VIII Науково-практична конференція «Формування сучасної концепції викладання природних дисциплін у медичних освітніх закладах»

Харків 26-27.05.2015р.

Стаття Огнєва Л.Г. Ніколаєва О.В. Ковальцова М.В.

«Сучасні погляди на викладання загальнотеоретичних медичних дисциплін в руслі сучасної інтеграції педагогіки і медицини» Стор.17-22

Педагогіка є науковою основою організації процесу становлення особистості медичного працівника.

З середини XIX ст. в умовах інтеграції природничих і гуманітарних досліджень актуалізувалася проблема «Комплексного виховання людини з урахуванням єдності законів розвитку природи і суспільства» (Г.А. Захар'їн, Н. І. Пирогов, К.Д. Ушинський та ін.) У 50-80-і рр. XIX ст. у наукових працях В. Вундта, С.П. Боткіна, У. Джемса, П.Ф. Каптерева, П.Ф. Лесгафта, І.А. Сікорського та ін. з анатомії та фізіології, психології та педагогіці, гігієни та загальної теорії розвитку організму, патології людина виступає як цілісний організм і суспільний індивід одночасно. Таким чином, початковий етап інтеграції медичної освіти з педагогічним характеризується прагненням видатних вчених до цілісного наукового знання про людину [1].

Підготовка майбутнього лікаря це складний, творчий і тривалий процес. Від рівня підготовки студентів у вищих медичних навчальних закладах буде залежати якість надання медичної допомоги населенню. Становлення і особистісний розвиток медика в процесі отримання вищої медичної освіти, оволодіння основами культури медичної діяльності спирається на освоєння педагогічних знань. У нашій країні педагогіка в медичній освіті стала самостійною галуззю з середини 70-х рр. XX ст. Внесок у розвиток вітчизняної вищої медичної освіти внесли медики-педагоги М.Я. Мудров, Н.І. Пирогов, І.М. Сеченов, С.П. Боткін, І.П. Павлов, В.М. Бехтерєв, А.В. Вишневський та ін. До основоположних завдань педагогічної науки в медичній освіті ставляться обґрунтування та впровадження інноваційних технологій навчання. В даний час в медичній освіті використовуються наступні технології: структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, тренінгові, діалогові, інформаційно-комп'ютерні та інші [2].

У вищій медичній освіті виявленні закони, закономірності, принципи і тенденції служать матеріалом для обґрунтування сучасних педагогічних інноваційних освітніх моделей і технологій по різним дисциплінам.

Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками. Проте, оскільки разом із медициною вона займається вивченням людини, особливостями її поведінки і спрямована на підготовку людини до адекватної поведінки у суспільстві її можна поставити на перехресті інших наук. Міжпредметні зв'язки педагогіки — зв'язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Зміцнюючи й удосконалюючи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи [3].

Формування соціально-психологічних характеристик майбутнього фахівця-медика методом проблемного навчання у вищому навчальному закладі складається із 1) введення студента в наукове поле дисциплін психолого-педагогічного характеру, як базових, для успішної соціалізації та професіоналізації в спеціальностях, що відносяться до категорії «професії служіння людям», 2) формування у студента блоку знань про внутрішній світ і поведінці людини, 3) навчання студента використанню цих знань у професійній практиці «на благо пацієнта» [4].

Медичні науки враховують психологічні та педагогічні дані при розробці проблеми здоров‘я та хвороб дорослих і дітей. Навчальна діяльність, як і будь-яка інша діяльність людини, характеризується, насамперед, суб'єктністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю і усвідомленістю.

Ефективність навчальної діяльності залежить від обсягу та лабільності сформованих способів дій. Способи дій — це система операцій, що мають "відкривати" ті властивості та якості предмету дії, щодо яких здійснюється його перетворення для досягнення мети. Кінцева мета інтелектуальної діяльності полягає в успішному розв'язанні завдань, з якими людина стикається у своєму житті. Для цього у процесі навчання формуються вміння та навички, необхідні для застосування знань під час розв'язання практичних, операційних завдань, для успішного виконання тієї чи іншої дії [5].

Застосовуючи дані технології в навчанні, викладач робить процес більш повним, цікавим, насиченим. Головною метою інноваційних технологій освіти є підготовка людини до життя у світі, що постійно змінюється, розвиток уміння мотивувати дії, самостійно орієнтуватися в одержуваній інформації, формування творчого нешаблонного мислення і професійного вміння та удосконалення.

Зміст медичної освіти будується від фундаментальних знань, законів і закономірностей, що закладають основи клінічного мислення, до спеціальних дисциплін, при оволодінні якими завершується формування здатності вирішувати професійні клінічні задачі на основі узагальненого володіння знаннями, способами і прийомами діяльності.

Логіка підготовки студента в медичному навчальному закладі диктується кваліфікаційною характеристикою медичного працівника, в якій викладені вимоги суспільства до фахівця. Ці вимоги стають кінцевою метою навчання майбутнього медичного працівника. Рух до кінцевих цілей визначається внеском кожної дисципліни в кінцевий результат. Інноваційні процеси, що відбуваються у системі вищої освіти, вимагають переходу в навчанні від традиційного пасивного накопичення суми знань до мотивованого засвоєння студентами методів здобуття наукової інформації та вмінь реалізовувати свої знання у професійній діяльності. У зв'язку з цим навчальний процес у сучасному вищому навчальному закладі має бути спрямований на підготовку всебічно сформованого спеціаліста, мобільного на ринку праці, полімовного та комп'ютерно грамотного [6].

У сучасних умовах підвищеного потоку інформації, накопичення великого матеріалу в різних галузях медичних знань, як ніколи, виникла потреба перегляду та змін викладання загальнотеоретичних медичних дисциплін, зокрема, патологічної фізіології.

Майбутній фахівець медицини, повинен отримати певний обсяг знань з патологічної фізіології та відповідну методологічну підготовку тому, що ці знання абсолютно необхідні при формуванні знань та навичок для повного сприйняття та глибокого засвоєння клінічних дисциплін і подальшої професійної діяльності [5].

Формами навчання для студентів є теоретичні, практичні заняття, консультації. Відокремлено теми для самостійного вивчення студентами. Теоретичні заняття проводяться у формі лекції. На них викладач дає систематизований курс основ патофізіології у відповідності до програми, ілюструючи теоретичні положення за допомогою мультимедійних засобів. На лекціях викладач роз'яснює студентам основні положення розділу курсу, дає вказівки для самостійної роботи. При проведенні занять будь-якого типу на кафедрі використовують комп’ютерну техніку, відеофільми, таблиці, слайди, зразки мікро- та макропрепаратів.

У патологічній фізіології неминуче присутній природно - науковий погляд на людину, яка збирає і пояснює факти, будує закономірності, зводить різноманіття до загального, перевіряє гіпотези в експерименті. Виявлені нею закономірності і принципи стають фундаментом для подальших досліджень і практики.

Велике значення для формування соціально-психологічних характеристик методом проблемного навчання мають практичні заняття, де студенти можуть практично використати свої теоретичні знання, навчитися розв'язувати, як професійні так і психологічні особистісні проблеми. Колективом кафедри патологічної фізіології постійно вдосконалюються і переробляються деякі форми практичних занять. На практичних, семінарських і лабораторних заняттях в учбових групах моделюються і обговорюються практичні ситуації, що зустрічаються в діяльності будь-якого професіонала. Всі форми практичних занять повинні слугувати тому, щоб студенти відпрацьовували на них практичні професійні дії і методи оцінки цих дій.

Одним з ефективних шляхів для досягнення позитивного результату є система контролю і оцінювання навчальних досягнень. Накопичення рейтингу відбувається в процесі поточного, проміжного та заключного контролю [5].

Мета колективу кафедри патологічної фізіології: 1) навчити студентів здобувати знання самостійно; 2) користуватися набутими знаннями для вирішення конкретних завдань; 3) шукати шляхи вирішення проблеми, вибираючи оптимальний при наявності альтернативи; 4) планувати свою діяльність; 5) об'єктивно оцінювати процес і результати навчання. При підготовці до практичних занять студенти користуються методичними вказівками, складеними викладачами кафедри, що дає можливість студентам визначити основні положення загальної патології, роль етіологічних факторів та умов, а також реактивних властивостей організму та значення експериментального методу для дослідження патології [6].

Практичні заняття викладач розпочинає з визначення вихідного рівня знань студентів. Для цього проводиться програмований контроль першого рівня. Інформація про ступінь підготовки студентів дозволяє вирішити питання про засвоєння попередніх розділів курсу. На частині практичних занять студенти під керівництвом викладача проводять експерименти на тваринах і аналізують механізми розвитку деяких патологічних процесів, вивчають фізіологічні зміни стану тварин та схематично замальовують їх у зошиті. Це сприяє поглибленню та закріпленню знань і відпрацюванню практичних умінь студентів.

У загальній структурі навчальної діяльності значну роль відіграють також дії контролю (самоконтролю) та оцінки (самооцінки). Це зумовлено тим, що будь-яка дія набуває довільного і регульованого характеру лише за наявності контролювання та оцінювання дій і знань у структурі діяльності [7].

При підготовці студентів до занять велике значення приділяється позааудиторній самостійній роботі. Для проведення якої колективом кафедри патологічної фізіології створено робочі зошити до яких входить теоретична частина всіх тем, що передбачені програмою як теми для самостійного вивчення, набори тестів з основної бази ліцензійного іспиту «Крок-1», які дають можливість контролю виконання цих завдань на занятті для закріплення знань студентів. Інші форми позааудиторної самостійної роботи студентів такі як: проведення науково-дослідної роботи, участь у студентських науково-практичних конференціях та конференціях з практичної медицини стають важливою складовою навчального процесу, необхідним засобом підвищення мотивації до навчання і як наслідок якісної професійної підготовки. А набуті дослідницькі навички вигідно виділяють студентів-гуртківців серед інших і сприяють формуванню більш високого професійного статусу [7].

Багаторівневий підхід при відпрацюванні практичних навичок забезпечує досягнення кінцевих цілей у вивченні дисципліни патологічної фізіології та формує навички клінічного мислення. У мисленні лікаря формуються і закріплюються логічні кроки, які вимагають відсікання всього індивідуального, унікального, невідомого до відомого загального. Без цих умінь клінічне мислення лікаря неможливо [8].

Таким чином, педагогіка і медицина здійснюють незаперечний вплив на людей, які займаються і природничими, і технічними, і суспільними науками, а відтак і впливають на ці науки. Сучасний фахівець у галузі медицини повинен володіти значним запасом спеціальних знань, уміти поповнювати, розвивати і творчо застосовувати їх у професійній діяльності. Для цього йому необхідна якісна підготовка в галузі діагностики та лікування, яка базується передусім на загальній теоретичній та фаховій підготовці з предметів медико-біологічного циклу. Від рівня природничо-наукової підготовки лікаря залежить ступінь його готовності до використання нових медичних технологій.

Напрямком усієї навчально-методичної роботи на кафедрі патологічної фізіології є виховання гармонійно розвиненої особистості та досконало володіючого професійним знаннями студента, який може застосовувати набуті знання при вивченні клінічних дисциплін, аналізувати сучасні теоретичні напрямки та концепції, планувати та проводити експериментальні дослідження та правильно оцінювати отримані результати.

Література:



1. Радзієвська І.В. Особливості технології дистанційної освіти у медицині / І.В. Радзієвська // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт.– К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008. – Вип.52. – С. 80-84.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /за ред. В. Кременя; авторський колектив: М. Степко, Я. Болюбаш, В. Шинкарук, В. Грубінко, І. Бабин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко ВЛ. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003.

4. Автор. дис.: канд. пед. наук: 13.00.04 /Інтегративно-диференційований підхід до структурування змісту природничих дисциплін у медичних коледжах 2001 года. / Л.В. Дольнікова; Терноп. держ. пед. ун-т. — Т., 2001. — 20 с.

5. Серебрянський С. Стратегічні аспекти розвитку освіти в умовах інтеграції України в європейський освітній простір / С. Серебрянський // Вища шк. – 2013. – № 4. – С. 7–14.

6. Кочубей А.В. «Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти» // Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 7(50)2013 с.81 – 86.

7. Новгородцева И. В. Педагогика в медицине с методикой преподавания специальных дисциплин: учебное пособие модульного типа - М.: Флинта 2011 496с.



8. Кабашнюк В. О., Гаврилькевич В. К. Психофізіологія: Навчальний посібник. Львів: «Новий Світ-2000», 2006.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка