Випуску: холестерин друг чи ворог? 13




Сторінка3/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4

- Іване Сергійовичу, Ваші вихованці також проходили школу студентського наукового гуртка?

- Більшість викладачів кафедри є моїми учнями і розпочинали свою діяльність зі студентського гуртка. Серед цих 55 учнів - 33 кандидати, 22 доктори медичних наук. Студентом ІІ курсу розпочав наукові дослідження у студентському гуртку кафедри О.П. Вікторов. Сьогодні - це відомий вчений, професор, завідувач відділу клінічної фармакології Національного наукового центру "Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска АМН України", автор кількох монографій, посібників. Вихованкою наукового студентського гуртка кафедри є Н.М. Широкова, яка після закінчення аспірантури і захисту дисертації також успішно працює. А ось викладачі кафедри, які активно працювали в гуртку: доценти Н.В. Савченко, Т.В. Кава, Л.І. Голопихо, О.Т. Рибак, кандидат медичних наук О.В. Шумейко. І.В. Ніженковська пройшла школу аспірантури, захистила кандидатську дисертацію, одноголосно обрана деканом фармацевтичного факультету. Розпочинали свою наукову діяльність у студентському науковому гуртку тепер відомі вчені. Це професор О.М. Пархоменко, заввідділу невідкладної кардіології Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска, професор Б.М. Маньковський, заввідділу Інституту геронтології АМНУ, кандидат медичних наук С.Г. Бурчинський - цей перелік можна було б продовжити. З обранням ректором університету члена-кореспондента АМН України професора В.Ф. Москаленка значно активізувалася робота зі студентами - майбутніми вченими та викладачами. Активні молоді науковці отримують направлення в аспірантуру, клінічну ординатуру, магістратуру. За останні 3 роки кількість таких вихованців кафедри фармакології значно збільшилася.



- Як організується робота в студентському гуртку?

- У нас на кафедрі щомісяця проводяться засідання, на яких молоді вчені виступають з доповідями про результати своїх досліджень. В університеті щорічно відбуваються дві наукові студентські конференції. До останньої, присвяченої 165-річчю університету, кафедра фармакології підготувала 22 студентські роботи. Наші студенти виступали на наукових конференціях молодих учених у Харкові, Івано-Франківську, Чернівцях, Москві, Вітебську, Смоленську та інших містах. Результати досліджень висвітлюються у фахових журналах.



- Мабуть, студенти-гуртківці отримували й нагороди на конференціях, конкурсах?

- Так. Студентка В.О. Мінцер є лауреатом премії Академії медичних наук України серед молодих учених за роботи з фармакології метаболітних препаратів. П. О. Гордєєв отримав призи на міжнародних студентських конференціях у Вітебську та Смоленську. Т.Ю. Небесна у 2006 році за наукову роботу "Дослідження фізико-хімічних і квантово-хімічних властивостей каптоприлу" посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових праць. Її дослідження присвячене актуальному напряму сучасної науки про лікарські засоби - квантовій фармакології. Цей напрям останніми роками бурхливо розвивається у всьому світі. Цього року перше місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових праць виборола студентка А.Г. Шермолович.



- Іване Сергійовичу, наскільки мені відомо, Ви також є вихованцем студентського гуртка кафедри, якою Ви завідуєте уже 35 років?

- Так, але не цього ВНЗ. Я закінчував Тернопільський медичний інститут. У 1958 році за наукову працю "Вплив препарату бджолиної отрути на прояви алергійних реакцій у тварин" отримав грамоту міністра вищої і середньої освіти України.



- Отож історія повторюється у Ваших учнях?

- Для вчителя це надзвичайно приємно. Пригадуються слова славетного М.І.Пирогова: "Наукова школа славна не кількістю, а славою своїх учнів". А ще вислів одного із засновників педагогічної науки, чеського вченого Яна Коменського: "Легко йти за тим, хто попереду". Велика роль викладачів кафедри, які, як ті бджілки, постійно працюють зі студентами, допомагають виконувати наукові праці.



- Які перспективи молодої наукової фармакологічної школи?

- Кожна людина наділена природними здібностями і за своє життя робить певний внесок у загальноцивілізаційний розвиток суспільства. Частинка розуму і серця небайдужої людини, внесена у поступ людства, є тією піщинкою, з якої виготовляють цеглини, а із цеглин будують дім науки. Лауреат Нобелівської премії французький фізик Ф. Жоліо-Кюрі мудро зазначив: "Наука відкриває тим, хто їй служить, грандіозні перспективи. Держава, яка не розвиває науку, неминуче перетворюється на колонію". Фармакологічна школа Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, яку активно представляють не тільки викладачі, уже відомі вчені, але й молоді науковці зі студентських років, робить свій внесок у нові світові досягнення.



Розмовляв Василь Калита
варто знати
Як розібратися в аналізі крові
Загальний аналіз крові — найчастіше й інформативне дослідження, яке призначають лікарі. Досвідченому фахівцеві він може багато чого розповісти. Проте зустрічаються такі, на жаль, далеко не завжди. Про те, як самому розібратися в аналізі крові, розповідає лікар-гематолог Київської міської лікарні №9 Олена Горобець.

Елемент крові. 1. Його роль 2. Скільки в нормі? 3. Підвищується при... 4. Знижується при...



ГЕМОГЛОБІН

1. Кров`яний пігмент еритроцитів, що переносить кисень.

2. У чоловіків — 130-160 г/л, у жінок — 120-140 г/л.

3. Поліцитемії (хвороба кісткового мозку); після надмірних фізичних навантажень; обезводненні.

4. Анемії.

ЕРИТРОЦИТИ

1. Червоні кров`яні тільця. Містять гемоглобін.

2. У чоловіків — 4,0—5,0 х 10 в 12 ступені, у жінок — 3,9-4,7 х 10 в 12 ступені.

3. Поліцитемії і обезводненні.

4. Анемії.

ЛЕЙКОЦИТИ

1. Білі кров`яні тільця, виконують функцію захисту від чужорідних речовин і мікробів (імунітет).

2. 4,0-9,0 х 10 в 9 ступені.

3. Лейкозі, інфекціях, запаленнях, стані після гострої кровотечі, алергії.

4. Деяких інфекціях (грипі, корі, краснусі й ін.); деяких хворобах кісткового мозку (наприклад, апластичній анемії); генетичних аномаліях імунітету.

НЕЙТРОФІЛИ

1. Група специфічних лейкоцитів, що в основному відповідають за боротьбу з бактерійною інфекцією. Діляться за зрілістю на мієлоцити (наймолодші), метамієлоцити, паличкоядерні і сегменто-ядерні (найзріліші). Коливання рівня перших двох видів відбувається дуже рідко, в основному при лейкозі, найчастіше оцінюють "палички" і "сегменти".

2. Паличкоядерних — 1-6%; сегменто-ядерних — 47-72%.

3. Інфекціях (бактерійних, грибкових, паразитарних); запаленнях; інтоксикаціях; сильній слабкості (недостатності) нирок і печінки; психоемоційному збудженні; злоякісних пухлинах.

4. Деяких інфекціях (вірусних, хронічних, важких, особливо у немолодих); хворобах кісткового мозку; генетичних порушеннях імунітету.

ЕОЗИНОФІЛИ

1. Клітини крові, які відповідають за боротьбу з паразитами і алергією.

2. 0,5—5%.

3. Алергіях, глистах, злоякісних пухлинах, мієлолейкозі.

4. Гнійних інфекціях; після пологів і операцій.

БАЗОФІЛИ

1. Відповідають за виділення гістаміну — одного з гормонів алергії.

2. 0-1%.

3. Алергії; пониженні функції щитовидки; хронічних синуситах.

4. Підвищенні функції щитовидки; овуляції; вагітності; стресі; гострих інфекціях.

ЛІМФОЦИТИ

1. Лейкоцити, які борються з вірусними інфекціями. Знищують чужорідні клітини і змінені власні клітини, виділяють у кров антитіла (імуноглобуліни).

2. 19—37%.

3. Вірусних інфекціях і лімфолейкозі.

4. Гострих невірусних інфекціях; хворобах кісткового мозку; системному червоному вовчаку; імунодефіцитах.

МОНОЦИТИ

1. Лейкоцити, які йдуть у тканині. Остаточно знищують чужорідні клітини і білки, вогнища запалення, зруйновані тканини.

2. 3-11%.

3. Вірусних, грибкових і протизойних (викликаних простими) інфекціях; туберкульозі; саркоїдозі; сифілісі; лейкозі; ревматоїдному артриті; системному червоному вовчаку; вузликовому періартеріїті.

4. Хворобах кісткового мозку.

ШОЕ

1. Швидкість осідання еритроцитів, говорить про якість і властивості плазми.

2. Норма 2-15 мм/ч.

3. Інфекції; запалення; пухлини; анемії; вагітності.

4. Не спостерігається.

ТРОМБОЦИТИ

1. Клітини, що відповідають за згортання крові.

2. 180-320 х 10 в 9 ступені.

3. Поліцитемії; лейкозі; запаленнях.

4. Хворобах кісткового мозку; системному червоному вовчаку; гемолітичній анемії.

Дмитро Гуцало
новітні технології
192 сенсори визначають місце та розмір пухлини
Новий прилад ”Шуе тач” може виявити проблеми молочної залози в 15-річних дівчат. Онкологи цей апарат називають ”Палець”. Він безпечний. Не опромінює організм, як при мамографії. Лікарі кажуть, що можна перевіряти молочну залозу хоч щомісяця.

”Палець” розробили американські вчені два роки тому. Пристрій схожий на ноутбук. Знизу прикріплена залізна панель. За допомогою дроту під’єднується невеликий апарат, схожий на брусок, з датчиками, що сканують грудь.

"На голівці розташовано 192 сенсори, — розповідає лікар-онколог Олександр Семенчук. — Частина визначає місце новоутворення, решта — розміри пухлини".

Прилад виявляє 5-міліметрове новоутворення, тому ідеально підходить для ранньої діагностики. На екрані лікар бачить розмір, форму пухлини й може визначити її щільність.

"Ще одна перевага — компактність. Із ним зручно виїхати на профогляд, наприклад, на велике підприємство, — пояснює Семенчук. — Щоб його налаштувати, достатньо увімкнути в розетку. У наборі з приладом є міні-принтер, на якому роздруковують знімок".

 На ” Шуе тач” медики радять робити перше обстеження. Якщо він покаже ущільнення, то направлятимуть на мамографію чи ультрасонографію. Там визначать, чи пухлина злоякісна.

Щороку на рак молочної залози захворює 16 тис. українок. Це найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок після 50 років.

"Нині майже в кожній області є мамограф, — каже Ігор Пономарьов, лікар відділення біотехнічних проблем діагностики Інституту проблем кріобіології і кріомедицини АМНУ. — Проблема в тому, що жінки не приходять на огляди й недуга прогресує".

Пройти діагностику на ”Шуе тач” можна з жовтня цього року. Один стоятиме у столичній лікарні, інший у Борисполі, у поліклініці ”Макс-Велл”. Пенсіонерів та інвалідів прийматимуть безкоштовно. Для інших така діагностика коштуватиме 20 грн.
Сам собі психолог
Хвороби шлунка пов’язані з настроєм
Виявляється, людина має не два мозки, а три. Окрім головного, який міститься в черепній коробці, і спинного, який міститься в хребті, є ще один, місце розташування якого - в живіт. Це унікальна мережа, яка самостійно керує всіма процесами травлення. Черевний мозок так само, як і головний, складається з нейронів і пов'язаний з останнім. Саме тому будь-який найменший стрес зумовлений змінами в діяльності травного тракту. Надмірні переживання спричинюють нудоту і розлад кишечнику, депресії - запори тощо. А скільки людей захворіли на гастрит та виразку шлунка у зв'язку з неприємними подіями у своєму житті. Саме тому сьогодні вчені відкрили окрему науку - нейрогастроентерологія. Черевний мозок, або, як його ще називають, черевна нервова система, має безліч програм для керування органами травлення. Залежно від того, що надійшло в шлунок, черевний мозок посилає імпульси відносно того, яку кількість виділяти соляної кислоти, як швидко просовувати їжу далі, а можливо вивести з організму блюванням чи діареєю (пронос).

Лікарі, які досліджують черевний мозок, стверджують, що у значній більшості випадків хворі з різними розладами органів травлення вперше отримали їх у дитинстві, переживши стрес: смерть близьких, сварки і розлучення батьків, переживання через неконтактування з однолітками, вчителями тощо. І все подальше життя їхній черевний мозок відповідає спазмами, болем, запаленнями в органах травлення на всі імпульси занепокоєння, невдоволення, страху, які отримує з головного мозку. Тому лікувати таких хворих потрібно впливаючи на головний мозок. Американські медики вже створили спеціальні ліки. В Україні їх поки що немає. Однак можна порадити всім, хто має проблеми з органами травлення, - приведіть у порядок свою нервову систему.

Запишіться на прийом до психотерапевта. Якщо не маєте такої змоги, то станьте собі самі психотерапевтом. Подумайте, що ваше здоров'я і життя не варто витрачати на переживання. Тож дійте з ясним розумом і холодним серцем. Якщо змінити неприємну для вас ситуацію неспроможні, прийміть життя таким, яким воно є. Візьміть собі за звичку пити на ніч чай з м'ятою чи настій (краплі) валеріанки. А ще кілька разів на день робіть таку психологічну вправу: згадуйте, що за останні кілька годин з вами відбулося хорошого. Будьте уважними і ви знайдете чимало приводів, щоб порадіти: гарна погода, красива природа, усмішка близької людини, добре слово співробітника чи сусіда. І в жодному разі не зациклюйтеся на тому, що вам не подобається. Якщо вам здається, що причин для доброго настрою бракує, створіть їх собі самі: зробіть комусь послугу і отримаєте у відповідь слова вдячності, поспішаючи у справах, на мить зупиніться, щоб помилуватися красою золотої осені чи іншої пори року, влаштуйте собі маленьке свято: купіть подарунок, запросіть гостей або підіть у гості, перегляньте улюблений кінофільм тощо.

Проекспериментуйте з нашими порадами і ви переконаєтеся, що хвороба відступає, а життя набуває нових фарб.

А батькам потрібно пам'ятати, якщо дитина скаржиться на біль у животі, це може означати, що вона почувається не комфортно в сім'ї, дитсадочку, школі, з однолітками і потребує психологічної допомоги.
Проблеми духовності
Аборт - прокляття для всього роду
...Помирала нестара жінка. Хвороба підкосила її, коли вона розраховувала прожити ще років тридцять. Що вона побачила, покинувши тіло? Два хлопчики стояли неподалік і дивилися їй в очі. Не дай Бог комусь зустріти такий погляд. Це були її діти. Діти, яких не було.

Щоденник ненародженої дитини

5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя, хоча мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Усе вже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але я вже справжня людина, так само як маленька крихітка хліба - все ж таки справжній хліб. Моя мама існує, і я теж існую.

23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчуся сміятися, а потім говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде "мама".

25 жовтня. Сьогодні почало битися моє серце.

2 листопада. Я кожного дня потрошку росту. Мої руки і ноги починають набирати форми.

12 листопада. У мене формуються пальчики - смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка вона, мабуть, щаслива!

23 листопада. Мої мама і тато, мабуть, думають, як мене назвати.

10 грудня. У мене росте волосся, воно гладеньке, світле і блискуче.

13 грудня. Я вже трішки бачу. Коли мама принесе мене в світ, він буде наповнений сонячним світлом і квітами.

24 грудня. Цікаво, чи чує моя мама тихий стук мого серця? Воно б'ється так рівно. У тебе, мамо буде здорова маленька донька!

28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила.

Під час аборту дитина кричить і намагається втекти

Понад десять років тому американський лікар Бернард Натансон зняв фільм "Німий крик". Це документальний відеозапис абортування 12-тижневого малюка. У лоні матері, яка зважилася на аборт, живе дитя послідовно розривають, четвертують, розчавлюють холодні стальні інструменти.

Спочатку на екрані з'являється картинка. Ось голова дитини, ось її тільце. Маленька ручка тягнеться до ротика. На зображенні можна побачити не лише ротик, очі, носик, але навіть те, що голівка заповнена мозком. Біля самого низу екрана розмістилися маленькі ніжки. Сердечко б'ється рівно - 140 ударів на хвилину. Час від часу дитятко трішки змінює своє положення. Усі його рухи спокійні: воно відчуває затишок і безпеку. Раптом на екрані з'являється зловіща тінь - це вакуум-кюретка (спеціальний інструмент, приєднаний через вакуумну трубку до електронасоса). Вона повільно і невмолимо наближається до дитини. Вона вже відчуває небезпеку: намагається відсунутися від чужорідного тіла, в її активних, але зовсім безпомічних рухах з'являється панічний страх. Вакуум-кюретка нащупує дитину. Збудження і жах дитини досягають апогею. Її маленький ротик розкривається в німому крику. В останньому пориві відчаю вона беззахисно відсовується в ліву частину матки. Серце б'ється все швидше і швидше: 200 ударів на хвилину. Плодний міхур розривають, утробні води, які були її затишним теплим світом, швидко зникають. Кюретка безжалісним шулікою впивається в тільце дитини і буквально відриває її від крихітної голівки. Тепер усе...Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки - усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти. Описане вище - це так званий аборт, що вважається найбільш "гуманною" операцією подібного роду.

Цей фільм жахнув світ. Однак, на жаль, таке страшне явище, як убивство беззахисних істот в утробі, не зникає.

В Росії лише два відсотки жінок ніколи не робили аборти. В Україні щороку через аборти не народжується близько 300 тисяч дітей. Вдумайтеся: 300 тисяч дітей у відчаї волають німим криком про помилування. І залишаються непочутими.

Ембріон в утробі - це унікальний і неповторний індивід

"Це ще не людина. Лише ембріон, який нічого не відчуває". Такими думками виправдовують свій вчинок жінки, які відважилися на аборт. Наука сьогодні доводить протилежне. Ось що пише професор кафедри ембріології біологічного факультету МГУ Д.В.Попов. "Чим починається людське життя? Визріла яйцеклітина, потрапляючи у фолієву трубу і повільно опускаючись нею протягом кількох днів у матку, зустрічається зі сперматозоїдом. Його ядро проникає всередину, і після складного руху всередині яйцеклітини її ядро, що містить генетичну інформацію, взяту матір'ю від своїх батьків, і ядро сперматозоїда, що містить інформацію, взяту батьком від своїх батьків, зливаються в єдине і утворюють ядро (зиготу) з подвійним набором хромосом, яке містить комбінований генетичний матеріал. З цього моменту ми не лише вправі говорити про те, що маємо справу з окремим організмом, але просто зобов'язані не вважати по-іншому. Цей організм має унікальну, індивідуальну, притаманну лише йому одному на земній кулі генетику. За теорією ймовірності двох генетично однакових організмів бути не може.

Висловлюється думка, що ембріон є частиною тіла матері. Це не так з багатьох причин. По-перше, генетично він відмінний від матері. По-друге, плацента не вростає в стінку матки матері - існує плацентарний бар'єр, який не дає змоги більшості захворювань матері проникнути через нього, і зараження дитини зазвичай трапляється лише з моменту родів. Кров матері не може проникнути всередину ембріона. За її складом і групою, за генетикою кожної клітинки свого тіла ембріон відрізняється від матері. Мати гріє його, захищає, виводить вуглекислий газ, дає кисень і складові цеглинки, з яких будуть складатися його білки. А ось складати їх у кожній своїй клітинці він буде за власною неповторною генетичною програмою.

Чи є штучне переривання вагітності вбивством? Так, хоча непосвяченій людині може здаватися, що ця крихітна істота, яка на початковій стадії свого розвитку менша за голівку булавки, ще не живе, що вона не думає, в ній не має тих рис, що з'являться згодом. Але що може змінитися опісля, протягом її життя? Дуже небагато. Може змінитися її зріст, колір її шкіри, маса мускулатури. Але найголовніше - її генетична суть - залишиться незмінною".



Убиваючи дитину, жінка вбиває й себе

Разом з убивством дитини відбувається й убивство здоров'я жінки. Скотт Соммервіль стверджує, що медики довели зв'язок абортів з раком молочної залози. Це захворювання поширюється дуже швидко, що стало загадкою для вчених. Медичні дослідження показали, що причиною зростання захворюваності може бути аборт. Вагітність жінки зумовлює гормональні зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру її грудей. Естроген та інші гормони наповнюють організм матері. Під їхнім впливом грудні клітини потужно ростуть. Мережа молочних проток починає розвиватися, щоб потім перетворитися в справжні молочні залози. У цей час клітини найчутливіші до впливу деяких чинників, що спричинюють рак. Передчасне припинення вагітності залишає мільйони клітин грудей призупиненими в розвитку, в перехідному стані. У такому вигляді вони мають надзвичайно високий ризик перетворення на ракові.

Наслідки від переривання вагітності справді всеруйнівні. Організм жінки відчуває шок. Усі органи і системи, які налаштувалися на розвиток ембріона, після його видалення відчувають "розгубленість". Настає баланс гормональної, імунної, нирково-печінкової функцій, регуляції артеріального тиску, об'єму циркулюючої крові. Жінка стає роздратованою, погіршується сон, підвищується втомлюваність. Це означає, що виникає "ідеальний стан" для розвитку інфекційних хвороб та запальних процесів. Наслідком запалення придатків найчастіше стає непрохідність труб. Жінка не застрахована від позаматкової вагітності чи безплідності.

Крім того, сліпе вишкрібання слизової матки під час медичного аборту часто супроводжується мікротравмами: з'являються стоншені ділянки, які недостатньо постачаються кров'ю, утворюються рубці. Усі ці зміни порушують нормальне живлення зародка під час наступної вагітності. Звідси вади розвитку, викидні чи передчасні пологи.

У розвинутих країнах жінки, яким робили аборт проходять курс психологічної реабілітації. Бо речовини, призначені для розвитку ембріона, після цього умертвіння все ще виробляються організмом і згубно впливають на нервову систему жінок. Розвивається так званий "синдром переживання аборту".

Після смерті батьки зустрічаються з душами вбитих ними дітей

Це короткий опис суто фізичних змін у фізичному тілі жінки. Проте існують ще духовні й енергетичні. "Жінка, що зробила викидень, є вбивцею і дасть відповідь перед Богом, бо зародок в утробі є живою істотою, яка перебуває на попечительстві у Господа», - писав апологет ІІ століття Афінагогор. Святитель Іван Золотоуст називав жінок, що роблять аборт, гіршими за вбивць.

Згідно зі Святим Писанням, гріх дітовбивства волає до Бога про відомщення і вважається гірше смертного. Тому, вбиваючи ненароджене дитя, батьки вбивають себе. Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей.

Учення церкви сьогодні повністю підтверджене сучасними фізичними дослідженнями. Про це розповідають російські вчені В. Ю. Тихоплав і Т. С. Тихоплав у своїй книзі "Фізика віри", яка стала бестселером. За допомогою апаратури науковці виявили, що під час убивства відбувається енергоінформаційний зрив: від людини відділяється фантом його генетичного апарату. Він ушкоджує генетичний апарат убивці (мстить), спричиняючи в нього психосоматичні розлади. Якщо його не замучать хвороби тіла, то буде загрожувати божевілля й самогубство. Виявляється, що вбивця наражає на виродження і свій рід. Його ушкоджений генетичний апарат продукуватиме собі подібних. Не менш страшний злочин за людиновбивство - аборт. Багато хто знає, що таке фантомний біль: ногу відрізали, але в погану негоду місце продовжує боліти, наче там усе ще є хвора кінцівка. Виявляється, дещо подібне відбувається, коли вбивають дитину в утробі матері. Фантом убитого ембріона залишається в матці, хоч як би його вичищали. Біологічна активність цього фантома така велика, що він ушкоджує генетичний апарат жінки, а далі й чоловіка, який матиме з нею фізичну близькість. Хоча через сорок днів щільний каркас фантома розпадається, цього часу достатньо, щоб у матці утворилася хвильова (енергетична) рана, яка на відміну від тілесної не заживає.

Якщо жінка знову зачне і зародок прикріпиться до хворого місця, то її дитина буде приречена на тяжку хворобу і передчасну смерть. Навіть, якщо їй пощастить і зародок прикріпиться до здорового місця, все одно буде відчувати руйнівну дію, тільки слабшу. "Фантом немовляти постійно буде скаржитися матері на свою нещасну долю, - каже академік Горяєв, - розповідати про неї своїм молодшим братам і сестрам, батьку чи іншим чоловікам, які його "відвідають". Тільки свої промови він виголошуватиме мовою генетичних кодів, які спричинюють розлади тіла і душі всіх, хто їх чує". Наслідки аборту значно сильніші за дію на фізичне тіло. Адже плід - це вмістилище для Духа, Душі, які опікують його, очікуючи свого воплотіння у фізичному тілі.

Далі в книзі "Фізика віри" наводиться дивовижна історія. Молода вагітна жінка розлучалася з чоловіком. Уявляючи, які труднощі очікують її, відважилася на аборт. Перед операцією їй приснився сон: ніби зранку вона вже збирається на операцію і заглядає на хвилинку до своєї кімнати. В потоці сонячного світла, що лилося з вікна, стояла тоненька струнка дівчина в усьому білому. Тендітна, майже прозора, вона, молитовно склавши руки на грудях, дивилася на жінку. З її великих очей текли сльози. І стільки горя, відчаю було на її обличчі, що жінка, прокинувшись, вирішила: "Не піду". Народилася дівчинка, яку назвали Вірою.

Минуло сімнадцять років. Вірочка, збираючись на випускний бал, красива, тендітна, крутилася біля дзеркала. Мати заглянула в кімнату й мало не зомліла: в потоці сонячного світла, що лилося з великого вікна, стояла та само тендітна, тоненька дівчина вся в білому, але зі щасливими очима. Їй стало зле. Донька помітила це, підбігла, посадила на стілець, і тут мати розповіла все: "Донечко! Це ж душа твоя приходила до мене. Яке щастя, що я не загубила її". Минуло кілька років. Вірочка стала чарівною діловою жінкою, яка завжди й у всьому дотримується високоморального принципу: "Якщо Господь дав мені можливість народитися, це означає, що я повинна зробити на Землі щось таке, з чим було б не соромно прийти до Бога".
здоровий спосіб життя
Секрети зеленого чаю

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка