Волинська обласна рада Вищий комунальний навчальний заклад «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського»




Скачати 100.85 Kb.
Дата конвертації22.04.2016
Розмір100.85 Kb.


Волинська обласна рада

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж

ім. А.Ю.Кримського»


Л.П.Юрчук
Короткий термінологічний словник з

логопедії та суміжних наук

Володимир-Волинський
2011

Розробник: Юрчук Л.П.

Рецензенти: Гавда Н.М., методист педколеджу, викладач-методист;

Лихолєтова В.К., викладач-методист, голова ЦПК,

Пропонований посібник містить систему логопедичних термінів та суміжних з нею наук, який сприятиме кращому засвоєнню знань студентів з логопедії.

Для студентів педагогічного коледжу та вихователів дошкільних навчальних закладів.

Передмова

В сучасній загальній і суспільній педагогіці утвердилось положення про необхідність раннього виявлення і подолання мовних порушень у розвитку дітей. Тому педагогам необхідно мати знання про всі основні види порушень розвитку, і в першу чергу – мовних їх можна назвати як основи логопедичних знань.

Навчальним планом факультетів дошкільного виховання педагогічних коледжів передбачено вивчення курсу «Логопедія». Дана методична розробка підготовлена по програмі курсу. Його мета – допомогти студентам майбутнім спеціалістам в області дошкільного виховання на основі активної самостійної роботи систематизувати, уточнити і розширити свої знання логопедичних термінів та суміжних з нею наук. А суміжні з нею науки: лінгвістика, стоматологія, отоларингологія та невропатологія.

В сучасному підручнику мало використано спеціальних термінів. Тому їх розшифровка ширше дається в даному термінологічному словнику.



Даний словник допоможе студентам швидше засвоїти термінологію і значення незрозумілих термінів і дасть змогу ширше ними користуватися у висловлюванні теоретичного матеріалу на заняттях з логопедії та роботі з дітьми.

Короткий термінологічний словник з питань

логопедії та суміжних з нею наук.

А

Автономна мова – мова, що не користується системою будь-якої мови. Це окремі звукосполучення, наприклад нца (так, добре, смачно, визначення приємного; маляка (щось погане) тощо. Автономна мова розвивається при затримці мовного розвитку при амалії. Для автономних слів властива їх багатозначність . Їх значення часто залежить від конкретної ситуації і тону, яким вони вимовляються.

Автоматизація звука – етап при корекції неправильного звука. Проводиться за постановкою звука. З точки зору вищої нервової діяльності. Введення звука в слова, фрази і в самостійну мову.

Аграматизм – порушення граматичної будови мови (усної і письмової на грунті патологічних змін мовної зони головного мозку. Аграматизм зустрічається також у мові глухонімих, туговухих, при затримці мовного розвитку в наслідок недостатнього опануванню мовою.

Агнозія – порушення процесів впізнавання, втрата впізнавання добре відомого. Розпізнають основні форми Агнозії: акустичну (слухову), оптичну (зорову) і тактильну.

Аграфія – повна втрата здатності писати при ураженнях головного мозку; спостерігається при афазії.

Адаптація – пристосування органів відчуттів до діючих на них подразників.

Акалькулія – це порушення рахунку. Хворі пізнають цифри і виконують усі арифметичні дії, оперуючи цифри лише до 10. Багатозначні числа і операції з ними зовсім неприступні.

Акупат – Людина з порушенням слуху (глуха або слабочуюча). Акупатія – порушення слуху (глухота або туговухість).

Акустичний – слуховий.

Алалія – відсутність або недорозвиток мови у дітей при нормальному слухові і первинно збереженому інтелекті. Алаліки – це безмовні від народження діти. Вони можуть розуміти мову (моторна алалія), а інколи, але рідше, не розуміти її (сенсорна алалія).

Алексія – повна втрата здібності читати при ураженні мозку (захворювання, травми). Алексія спостерігається при алалії.

Амімія – відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах, паралічах.

Аналізатори – складні нервові механізми, які забезпечують найтонший аналіз подразнень, які сприймаються організмом вищих тварин і людини із зовнішнього і внутрішнього середовища.

Аналог – дещо схоже чи подібне.

Анамнез – відомості про хворого, його життя, про захворювання та їх течію.

Анартрія – рухомовного апарата – повна втрата здібності вимовляти звуки переважно на грунті захворювань мозку. Це не що інше як важка форма дизартрії.

Аномалія – відхилення від норми будови і функції тільки якої-небудь одної окремої частини органу, або всього організму.

Аномальні діти – які мають відхилення від нормального психофізичного розвитку. Аномалії або дефекти.

Артикуляція – робота вимовного апарата (язика, губ, піднебінної завіси, гортані) при вимовлянні звуків).

Атеросклероз – хронічні хворобливі зміни стінок артерій внаслідок скупчення на внутрішній поверхні артерій жирових речовин у вигляді жовтуватих пластинок.

Аудіометр – електроакустичний прилад для дослідження слуху. Дослідження слуху на аудіометрі називають аудіометрією.

Афазія – повна або часткова втрата здатності говорити (моторна афазія) або розуміти мову (сенсорна афазія) без порушення елементарного слуху. На грунті ураження мовної зони мозку.

Афонія – повна відсутність голосу. Безголоса мова при захворюванні гортані (запалення, пухлини) і деяких нервових захворюваннях.

Афект – вид емоційного стану (яскравість, здивування, страх і ін.).

Б

Батаризм – дуже швидка мова з вираженими вадами вимовляння і пропускання звуків.

Брадилалія – паталогічно уповільнений темп мови. Брадіфразія – повільна мова (синонім).

Брока центр – ділянка кори головного мозку, розміщена в задній частині головної півкулі, являється центром рухової мовної функції. При враженні брока центра людина не може вимовляти слова.

Верніке центр – ділянка кори головного мозку, розміщеної в задньому відділі верхніх вискових звивин лівої півкулі; являється центром сприймання мови.

Вібрант – дричажний звук.

Внутрішня мова – мова про себе, мова подумки.

Велярне р – утворення сурогату звука р шляхом вібрації піднебінної завіси.

Г

Гамацизм – недоліки вимови звуків г, ґ.

Генезис – походження.

Гімнастика мови – система вправ для мовних органів за інструкцією логопеда.

Гнусавість – неприємний носовий відтінок звуків мови і голосу. Спостерігається при ринолалії, носовому стигматизмі, дизартрії.

Голос – сукупність різноманітних по висоті, силі і тембру звуків, які утворюються завдяки голосового апарата.

Графічна мова – письмова мова.

Гуління – голосові реакції дитини в 2-3 місяці життя, рання стадія лепету.

Д

Двомовність – однаково досконале володіння двома мовами.

Дефектологія – наука про, закономірності розвитку, виховання і навчання, які мають фізичні і психічні недоліки.

Дизпртрія – порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю інервації мовного апарату.

Дисграфія – часткова втрата здатності писати. При дисграфії письмо здійснюється з грубими і своєрідними помилками, не пов’язаними з знаннями граматичних правил.

Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові. По причинах виникнення розрізняють дислалію: фізіологічну і органічну.

Дислексія – часткова втрата здатності читати.

Дисфонія – часткове порушення голосоутворення. В основі дисфонії лежать гострі і хронічні захворювання гортані.

Дифтонг – сполучення двох голосних зуків в одному складі; в українській мові звука й з голосними.

Диференціація звуків – етап в корекційній роботі по впровадженню правильної звуковимови, який направлений на розвиток в логопата вмінь відрізняти даний звук від близького по звучанню чи по місцю і способу утворення.

Е

Експресивна мова – це зовнішня активна мова: усна звукова мова та письмова.

Емболофразія – вживання заїкуватими і афазиками, а інколи і особами які погано володіють мовою, різних невідповідних вигуків або слів, які зовсім непотрібні і тільки заважають розумінню змісту мови.

Енцифаліт – запалення головного мозку.

Ентіологія – вчення про причини захворювання.

Ехолалія – автоматичне повторення чужих слів. Спостерігається при сенсорних афазії і алалії.

З

Заїкання – порушення темпу і ритму мови судомного характеру. Обумовлено мовними судомами (клонічними, тонічними і мішаними).

І

Ідіотія – найбільш глибока степінь олігофренії.

Імітативні слова – звуконаслідувальні слова. Наприклад: тук-тук (молоток),тік-тік (годинник) ін..

Імпресивна мова – це внутрішня пасивна мова.

Інверсія – зворотній порядок слів.

Іннервація – забезпечення органів або тканин нервами.

Інспірація – вдих.

Інсульт – раптове ураження з втратою свідомості, яке супроводжується паралічами внаслідок порушення мозкового кругообігу.

Інтелект – пізнавальна діяльність людини, мислення.

Й

Йотацизм – розлади вимови фонеми й.

К

Капацизм – зібраний термін, який означає неправильну вимову фонем к, г, ґ, х. У звуковому значенні – неправильна вимова фонеми к.

Комунікація – функціональна перебудова.

Корекція – виправлення.

Л

Лабіалізація – виразні опуклі рухи губ при вимовлянні голосних звуків о, у – хороша лабіалізація властива хорошій дикції.

Лабільність – нестійкість, слабкість.

Лексика – сукупність слів якої-небудь мови, її словниковий склад, що постійно збагачується новими словами.

Ламбдацизм – порушення вимови фонем л, л'.

Ларингіт – гостре або хронічне запалення гортані внаслідок інфекції (кір, грип), або внаслідок різкого охолодження.

Логоневроз – порушення мови зв’язане з загальним неврозом, заїкання.

Логопат – людина з порушенням мови.

Логопедія – педагогічна наука, яка вивчає порушення мови та розробляє методи їх профілактики та усунення.



Логопед – педагог дефектолог, який займається логопедичною роботою.

Локалізація – місце розвитку хворобливих процесів.

М

Менінгіт – запалення мозкових оболочок , яке розвивається у результаті проникненя у мозок різних мікроорганізмів.

Модуляція голосу – зміна висоти голосу в зв’язку з інтонацією.

Моторика – система рухових реакцій людини.

Мутація – зміна голосу у підлітків (більш виражена у хлопців) у період статевої зрілості (14-15 років).

Мутизм – німота, відсутність мови, яка може виникнути з різних причин, наприклад, на грунті глухоти, психічного захворювання.

Н

Навички – автоматизовані дії.

Назальний – носовий (звук).

О

Обтуратор – пластинка для закриття дефекту твердого піднебіння при розщепленні піднебіння.

Олігофренія – недорозвиток складних форм психічної діяльності, які виникають в наслідок враження центральної нервової системи.

Ортопедія – вивчення, профілактика та лікування деформацій різних органів.

П

Парагамацизм – стійка заміна звука г, ґ іншими звуками.

Парайотацизм - стійка заміна звука й іншими звуками.

Паракапацизм – зібраний термін, заміна к, г, х іншими звуками. У вузькому значенні заміна звука к, іншими звуками.

Параламбдацизм – стійка заміна фонем л, л' іншими звуками.

Паралін – позбавлення здатності м’язів до скорочення внаслідок порушення іннервації.

Параротацизм – стійка заміна фонем р, р' іншими фонемами.

Парасигматизм – стійка заміна в усній мові свистячих і шиплячих звуків іншими звуками.

Парахітизм – стійка зміна фонеми х іншими.

Парез – неповний параліч.

Параніми – слова, які відрізняються один від одного тільки одним яким-небудь звуком.

Паталогічний – хворобливий.

Перверсія – спотворення.

Поліглот – людина, яка володіє кількома мовами.

Поліомеліт – запалення сірої речовини мозку. Уражаються і ядра довгастого мозку.

Постановка звука – виклик правильного звука.

Прогнатія – виступання верхньої щелепи вперед.

Прогенія – виступання нижньої щелепи вперед.

Р

Ритміка – система фізичних вправ, побудованих на основі зв’язку руху з музикою.

Ротацизм – не вимовляння звука р, р' або його дефектна вимова (гаркавість).

Респіраторний – дихальний.

Рецептивна мова – розуміння мови інших людей. Імпресивна мова.

Ринолалія – паталогічне порушення тембру голосу і звуковимови. Розрізняють три форми ринолалії: відкриту, закриту і мішану.

С

Сенсомоторний – чуттєво – руховий.

Сенсорний – чуттєвий.

Симптом – ознака захворювання.

Сигматизм – розлади вимови свистячих та шипячих слів.

Словник активний – наявність слів, яким одна людина постійно користується в своїй мові.

Спонтанна мова – самостійна мова, мимовільна.

Скандована мова – мова з підкріпленою артикуляцією, виразно розчленована на склади.

Склероз множинний (розсіяний) – захворювання головного і спинного мозку інфекційної природи. При розсіяному склерозі виникають рухові розлади.

Т

Тактильний – дотиковий.

Тахілалія – паталогічно прискорений темп мови.

Тембр – індивідуальне забарвлення голосу.

Туговухість – стійке зниження слуху, при якому виникають труднощі у сприйманні мови.

У

Увелярне Р – вид гаркавості – утворення сурогату звука Р шляхом вібрації язичка.

Уранопластика – пластична операція при розщепленні піднебіння.

Ф

Фарингіт – гостре або хронічне запалення глотки.

Філогенез – процес розвитку всіх живих організмів з моменту існування їх на Землі.

Фобії – патологічні надумані страхи, спостерігаються при заїканні.

Фонастенія – функціональна слабість голосового апарату. Гортань швидко втомлюється.

Фонема – звук мови, який служить основною ознакою розрізнення слів.

Фонематичний слух – словесний мовний слух, на основі якого розвивається мова.

Фонетика – звуковий склад мови; розділ лінгвістики (граматики), який вивчає звукову будову мови.

Фонологія – розділ фонетики, який вивчає використання фонем для утворення слів.

Фрикатив – фрикативний приголосний, щілинний пропеорний звук (ф, в, с, ш, ж, х, та ін.), який утворюється тертям струменя повітря, особливо у місцях найбільшого зближення окремих артикуляційних органів.

Х

Хейлопластика – пластична операція при розщепленні верхньої губи.

Хітицизм – неправильна вимова звуку Х.

Ц

Церебральний – мозковий, який належить до великого мозку.



База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка