Вроджені (внутріутробні) та набуті




Скачати 86.46 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір86.46 Kb.
ПЕРЕЛОМИ КІСТОК
Порушення цілісності кістки, викликане насиллям чи патологічним процесом (пухлина, запалення та ін.), називається переломом.

Переломи можуть супроводжуватись ускладненнями. Найважливішими з них є наступні:



  1. Травма нервових стовбурів уламком кістки, що може викликати шок чи розвиток паралічів.

  2. Пошкодження гострими краями уламків великих судин з розвитком зовнішньої кровотечі (при наявності рани), що призводить до гострої анемії чи внутрішньотканинного крововиливу (при закритих переломах ) з розвитком внутрішньотканинної гематоми.

  3. Інфікування перелому та розвиток флегмони, остеомієліту або загальної гнійної інфекції.

  4. Пошкодження життєво важливих органів (мозок, легені, печінка та ін.).



Класифікація переломів

Переломи класифікуються по ряду ознак.



  1. За походженням та причинами розвитку переломи поділяються на вроджені (внутріутробні) та набуті. Набуті в свою чергу поділяються на дві групи: травматичні та патологічні.

  2. За станом покривних тканин на місці перелому подяляються на відкриті та закриті.

  3. За локалізацією – на епіфізарні, метафізарні та диафізарні.

  4. За особливостями лінії перелому – на поперечні, косі, гвинтоподібні, осколочні, вколочені та ін.

Внутріутробні переломи зустрічаються рідко; вони розвиваються в зв’язку з неповноцінністю, слабкістю кісток плода і часто бувають множинними. Від внутріутробних слід відрізняти переломи, що трапляються під час пологів, так звана внутріпологова травма (набуті переломи).

Набутими називаються переломи, що викликані зовнішнім насиллям, скороченням м’язів або ті, що виникають у зв’язку з порушенням кісткової тканини паталогічним процесом.

Особливе значення має поділ на закриті та відкриті переломи. Закритими називають переломи, що супроводжуються порушенням цілісності покривів (шкіри чи слизової оболонки), тобто такі, при яких різко зростає небезпека розвитку інфекції. Пошкодження покривів м’яких тканин в області перелому може бути викликане тим самим травмуючим чинником, що і перелом, або може бути результатом проколу гострими кістковими уламками в момент перелому або при транспортуванні потерпілого. Відкриті переломи супроводжуються, як правило, обширними пошкодженнями м’яких тканин, що також нерідко ускладнює процеси зрощення кісток.

Закритими переломами називаються пошкодження кісток при яких шкіра та слизові оболонки цілі і виступають бар’єром, що виключає можливість проникнення інфекції із зовнішного середовища в ділянку перелому.

Травматичні переломи виникають в результаті дії механічних сил, що перевищують міцність кістки. По механізму прикладення сили вони поділяються на пелеломи, отримані в результаті прямого удару, стиснення, згинання, зкручування та відриву від кістки. При прямому ударі по кістці частіше розвивається поперечний перелом зі значним зміщенням периферичного уламку. Стиснення, що перевищує по силі міцність кістки, приводить до так званого компресійного перелому, прикладом якому може бути перелом тіла хребця при надмірному і дуже швидкому згинання хребта при падінні на сідалищні кісткові виступи чи на ноги.

При згинанні довгих кісток можуть розвиватись порушення їх цілісності з косою, рідше поперечною лінією перелому. Такі переломи звичайно виникають при падінні.

Зкручування кістки при одному фіксованому кінці приводить до розвитку гвинтоподібного перелому (лінія перелому йде по кістці у вигляді спіралі). Прикладом таких переломів є переломи стегна у лижників, коли при швидкому русі одна нога зустрічає перешкоду, а тіло розвертається по інерції навколо фіксованої ноги, внаслідок чого виникає скручування стегна і гвинтоподібний його перелом.

Відривні переломи відбуваються при різкому і сильному скороченні м’язів, частіше всього при спробах втриматись на ногах під час падіння. Прикладом таких переломів є перелом поперечних відростків хребців, який частіше всього спостерігаються при падінні на спину.

Паталогічні переломи відбуваються в зв’язку з порушенням кістки яким-небудь паталогічним процесом або в результаті зменшення її міцності при деяких захворюваннях. Значна частина поперечного січения кістки може бути розрушена запальним процесом при остеомієліті, пухлиною чи кістою. В таких випадках достатньо невеликого зусилля, наприклад повороту хворого в ліжку, щоб кістка зламалась і виник паталогічний перелом. При ряді нервових хвороб (сірінгомієлія, прогресивний параліч та ін.) та хворобах обміну речовин відмічається паталогічна ламкість кісток, коли перелом може відбутися при незначній травмі.

По локалізації пошкодження переломи поділяються на епіфізарні, метафізарні та диафізарні.

Епіфізарними називаються переломи, що виникають при пошкодженні в області епіфіза кістки. Така локалізація пошкодження неблагоприємна для процесів консолідації (зрощення) перелому.

Епіфізарні переломи нерідко супроводжуються вивихом суглобового уламку (переломо-вивихи), що затрудняє встановлення кісткових уламків в нормальне положення (репозицію) та їх фіксацію. Лінія пошкодження кістки при епіфіарних переломах нерідко проходить всередині суглобу, а синовіальна речовина просочується між кістковими уламками, що затрудняє загоєння. При епіфізарних переломах суглобовий уламок нерідко відривається від живлячих його судин. Це може призвести до асептичного некрозу. Епіфізарні переломи у людей до 20 років нерідко супроводжуються повним відривом епіфіза по епіфізарній лінії (епіфізіоліз), в результаті чого затрудняється лікування та погіршується прогноз.

Такі переломи звичайно розвиваються при скручуванні кістки в поєднанні з швидким рухом в суглобі. Вони частіше спостерігаються в плечовій, променевій і великогомілковій кістках і супроводжуються крововиливами і значним обмеженням рухів у суглобі.

Метафізарними називаються переломи коли пошкодженна кістка в області метафіза, що часто супроводжується зчепленням або вколоченням периферичного та центрального уламків (осколкові, або вколоченні, переломи). При таких переломах нерідко відсутні важливі симптоми перелому: патологічна ненормальна рухливість, кісткова крепітація, намацування зміщених уламків.

Діафізарні переломи (переломи в області діафіза), рідко бувають сколочними. Частіше це переломи зі зміщенням.

За направленням лінії пошкодження переломи поділяються на поперечні, косі, повздовжні, гвинтоподібні, уламчасті. Розрізняють також повні та неповні переломи. Повними називають тоді, коли лінія перелому проходить через всю кістку,а неповним- коли пошкоджена тільки частина кістки. Таке неповне пошкодження без зміщення уламків часто має характер тріщини в кістці; в таких випадках поверхні пошкодженої кістки прилягають одна до одної. Розрізняють також прості, складні, комбіновані переломи.

Простими називаються закриті переломи без будь-яких ускладнень. До ускладнених відносяться переломи, при яких є велика ймовірність розвитку ускладнень. До даної групи відносяться всі відкриті переломи, переломи, що супроводжуються пошкодженням судин, нервів, розвитком інфекції, переломи, ускладнені пошкодженням сусідніх органів.

Комбінованими пошкодженнями називають такі, при яких у хворого одночасно наявні, наприклад, перелом ребра та розрив селезінки, перелом тазу та розрив кишки та ін.



Зміщення кісткових уламків

Переломи бувають без зміщення та зі зміщенням кісткових уламків.

Переломи без зміщення часто бувають піднадкістничні, коли ціла надкістниця утримує уламки кістки від зміщення. В зв’язку з більшою еластичністю дитячих кісток вони нерідко ламаються по типу “зеленої гілочки”, тобто з збереженням надкостницы та без зміщення кісткових уламків.

Переломи зі зміщенням зустрічаються найчастіше. Знання причин та видів зміщення уламків має величезне значення для раціонального лікування переломів.

Основні причини зміщення кісткових уламків при переломах наступні:


  1. Надмірна сила, що викликала перелом та продовжує діяти на ділянку пошкодженої кістки.

  2. Тяга спастично скорочених м’язів (еластична ретракція). Сильні болі при переломі рефлекторно викликають спастичне скорочення м’язів ділянки травми, що обумовлює зміщення як центрального, так і периферичного уламків кістки.

Ця причина зміщення кісткових уламків призводить до настільки типових зміщень уламків при кожній локалізації перелома, що достатньо знати місце перелому, щоб до дослідження вже мати чітке уявлення про напрям зміщення уламків. Наприклад, відомо, що при переломі верхньої третини стегна центральний уламок зміститься вперед і назовні, а периферичний – назад та всередину, що пояснюється тягою прикріплених до них м’язів.

  1. Сила тяжіння периферичних відділів кінцівки також визначає характер та ступінь зміщення. Ця причина викликає зміщення периферичних уламків.

Розрізняють наступні види зміщення уламків: зміщення під кутом, бічне зміщення, зміщення по довжині, зміщення по периферії у зв’язку з обертанням уламків навколо осі (ротаційне).
Клініка переломів
Клінічні явища, що спостерігаються при переломах, можна розділити на місцеві та загальні.

Місцево спостерігаються такі симптоми: біль, деформація, порушення функції, ненормальна рухливість, скорочення кінцівки та кістковий хрускіт (крепітація).

З загальних явищ може спостерігатись шок, що розвивається у зв’язку з сильними болями в області перелому; всмоктування продуктів розпаду травмованих тканин може супроводжуватись порушенням функції нирок, що виражається в появі в сечі білку, жиру, формульних елементів крові та ін., а також підвищенням температури до 37-38ºС. Болі інколи продовжуються кілька днів, особливо при зміщенні кісткових уламків, викликають безсоння. Для діагностики перелому основне значення мають місцеві симптоми.


  1. Біль з’являється в момент перелому кістки, може мати різну тривалість та інтенсивність. Біль інтенсивніший при травмуванні тканин, нервових стовбурів кістковими уламками, при розвитку великих гематом; він посилюється під час руху і зменшується в спокої. Під час обережного обмацування відмічається сильний біль, що локалізується по лінії перелому. Ця ознака нерідко полегшує діагноз при відсутності інших симптомів перелому та при тріщині кістки.

  2. Деформація місця перелому. Зміщення кісткових уламків при переломі викликає деформацію місця перелому, яка легше виявляється при порівняльному огляді пошкодженої та здорової кінцівки чи ділянки. Звичайно відмічається викривлення, потовщення, зміна форми. Деформації при різних локалізаціях переломів різні; вони в значній мірі визначається характером зміщення кісткових уламків, гематомою та набряком тканин.

  3. Порушення функції в різній степені відмічається при всіх переломах. При деяких з них (наприклад вколочені переломи) виражено слабо, а при переломах кінцівок із зміщенням – зазвичай настільки різке, що спроби руху кінцівки викликають сильні болі і появу ненормальної рухливості.

  4. Ненормальна або паталогічна рухливість – це поява рухливості по лінії кістки – характерна ознака перелому. Цей симптом буває слабко виражений при переломі плоских та коротких кісток і, навпаки, добре помітний при переломі довгих трубчатих кісток. При вколочених переломах не відмічається.

  5. Укорочення кінцівки. Зміщення кісткових уламків при переломі, що розвивається в результаті тяги спастично скорочених м язів, призводить до укорочення кінцівки, яке визначається шляхом вимірювання здорової та пошкодженої кінцівки. Виміри слід проводити між постійними кістковими точками.

  6. Кістковий хрускіт (крепітація) з’являється при зміщенні кісткових уламків по відношенню один до одного. Виявляється звичайно при перекладуванні потерпілого, при спробах руху, при накладанні пов’язки.

Діагноз перелому в типових випадках, тобто при наявності всіх перерахованих симптомів, не викликає сумнівів, однак при відсутності деяких з них, викликає ускладнення. Для лікування хворого недостатньо поставити діагноз перелому, важливо визначити напрям, характер зміщення центрального та периферичного уламків та їх взаємне розташування, вид перелому та ін.

Виясняючи скарги хворого, лікар дізнається про початок болю, його локалізацію, причину посилення, про стан функцій пошкодженої кінцівки та ін. Анамнез дозволяє вияснити стан хворого до пошкодження, характер та механізм травми, стан в момент травми та після нього.

Огляд дозволяє встановити основні симптоми перелому.

Обмацуванням виявляють локальну болючість в місці перелому, іноді визначають кісткові уламки та їх зміщення. Перевіряють пульс на пошкоодженій кінцівці, визначають температуру шкіри.

Обережна перкусія пальцем пошкодженої кістки дозволяє виявити симптом локальної болючості.

Велике значення має рентгенографія. Знімки кісток при підозрі на перелом повинні робитись мінімум в двох взаємно перпендикулярних проекціях (фас, профіль), а інколи, особливо у дітей, у яких ще немає повного окостеніння, необхідно робити для порівняння і знімки здорової кінцівки.



Лікування переломів
Перша допомого при переломах є початком їх лікування, оскільки вона попереджає такі ускладнення, як шок, кровотеча, інфекція, додаткове зміщення уламків. При закритих переломах основним завданням першої допомоги є попередження подальшого зміщення кісткових уламків та травмування ними оточуючих тканин. Це завдання вирішується шляхом транстпортної іммобілізації, тобто накладанням транспортних шин.’’


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка