Введення у хірургію. Десмургія. Асептика і антисептика




Сторінка2/6
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6

ПРАВИЛА БИНТУВАННЯ:

1.При накладанні пов’язки хворий повинен бути в зручному положенні для нього, а частина тіла, що бинтується - доступною для чого використовують спеціальні підставки, столи і т.д.


2.При бинтуванні кінцівок їм надають функціонально вигідне положення (верхню кінцівку згинають в ліктьовому суглобі під прямим кутом). При бинтуванні нижньої кінцівки останню згинають в колінному суглобі, Стопа повинна бути розташована перпендикулярно до гомілки.

3.Бинтуючий стоїть лицем до хворої частини тіла, правою рукою розвертає головку бинта, лівою затримує і розправляє кроки бинта.

4.Бинтувати починають з вузької частини тіла, поступово переходять до хворої частини тіла і таким чином, щоб вузол не турбував хворого. Добре накладена бинтова пов’язка рахується тоді, коли при невеликій затраті бинта, пов’язка добре утримує перев’язочний матеріал, не утруднює рухи хворого і не викликає скарг.

ТИПИ БИНТОВИХ ПОВ’ЯЗОК:

А) Циркулярна пов’язка;

Б) Спіральна пов’язка;

В) Спіральна з перегином;

Г) Хрестоподібна пов’язка;

Д) Черепахова пов’язка;

Е) Вертаюча пов’язка;

Ж) Колосовидна пов’язка;

З) Повзуча пов’язка;



  • пов’язка чепець;

  • шапка Гіпократа;

  • вуздечка;

  • пов’язка на праве чи ліве око;

  • пов’язка на обидва ока;

  • пов’язка Дезо;

  • пов’язка Вельпо;

  • пов’язка, підтримуюча молочну залозу;

  • пов’язка, підтримуюча обидві молочні залози;

  • пов’язка на грудну клітку;

  • хрестоподібна пов’язка;

  • спіральна пов’язка;

  • спіральна пов’язка на область живота;

  • Т- подібна пов’язка або на промежину;

  • пов’язка на живіт:

  1. спіральна;

  2. пов’язка - бандаж з рушника або простирадла;

  3. лейкопластирна;

  • сітчасто - трубчасті пов’язки: застосування еластичних сітчасто-трубчастих бинтів значно скорочує витрати перев’язочного матеріалу і часу накладання пов’язок.

Залежно від місця накладання пов’язок, застосовуються бинти семи розмірів.

№1. - пальці китиці дорослих, китиця, стопа дітей.

№2. - китиця, передпліччя, стопа, ліктьовий, променевозап’ястний, гомілково-ступний суглоб дорослих, плече, гомілка, колінний суглоб дітей.

№ 3,4.- передпліччя, плече, гомілка, колінний суглоб дорослих, голова дітей.

№ 5,6.- голова, стегно дорослих, живіт, таз, промежина дітей.

№ 7. - грудна клітка, живіт, таз, промежина дорослих.
Пов'язки голови

Повертаюча пов’язка голови (проста шапочка)

Пов’язку фіксують круговими турами навколо голови. Потім накладають зворотні тури від периферії до центру голови і закріплюють їх круговими турами.



Примітка: Пов’язка нестійка і застосовується рідко.

Шапка «Гіппократа»

Накладається двоголовим бинтом. Вільну частину бинта кладуть на середину лоба і ведуть головки назад назустріч один одному, перехрещують їх в області потиличної ямки, потім бинт, який був спочатку в правій руці продовжує кругові тури, а другий робить зворотні тури від центра голови до периферії, поступово закриваючи склепіння черепа.





Пов’язка «чепець»

Кусок бинта довжиною 1 м (зав’язку) кладуть на тім’я, звисаючі кінці утримує сам хворий, або помічник якщо хворий без свідомості. Закріпивши бинт навколо голови і дійшовши до зав’язки, обводять її бинтом і ведуть бинт зворотно на потилицю, обводять навкруги зав’язки з другої сторони і ведуть вгору, закриваючи чоло. Наступні тури повторюють хід попередніх, поступово сходять в стороні зав’язки закріплюють бинт круговим туром або навкруги однієї з сторін зав’язки, кінці зав’язки фіксують під підборіддям.





Пов’язка «вуздечка»

Застосовується при пораненні тім’яної, скроневої областей, щік та підборіддя, а також після виправлення вивиху нижньої щелепи. Після кругового фіксуючого туру бинт ведуть косо на потилицю, потім з-під правої вушної раковини під підборіддя і роблять три вертикальні тури навколо голови. Потім бинт ведуть з-під підборіддя на задню поверхню шиї і накладають тури, що захоплюють підборіддя. далі бинт переводять з-під підборіддя косо вверх і фіксують навколо голови.



.

Пов'язки шиї



Хрестовидна (восьмиподібна) пов’язка на потилицю

Бинт фіксується круговими турами навколо голови. Потім ведеться через потилицю та задню поверхню шиї і навколо шиї. Далі чередують тури навколо голови та навколо шиї. закріплюється пов’язка навколо голови.





Клеолова пов’язка

Це більш зручні пов’язки для накладання на ділянку тіла без волосся. Після накладання на рану стерильної серветки, шкіру навколо змазують клеолом, дають йому трохи підсохнути, розтягнувши серветку, щільно притискують її краї до змащеної клеолом ділянки. Вільні краї серветки зрізують ножицями.





Лейкопластирна пов’язка

Після накладання на рану стерильних серветок, фіксують їх до шкіри стрічками липкого пластиру, які приклеюють навхрест або паралельно одна одній.





Пов'язка на грудну клітину

Спіральна пов’язка

Перед бинтуванням на одне надпліччя кладуть кусок бинта (зав’язку) довжиною 1,5 м. Поверх звисаючих її кінців покривають грудну клітину спіральними турами знизу вверх. В кінці піднімають вільні кінці зав’язки і зв’язують їх над другим надпліччям.





Пов’язка на молочну залозу

Фіксуючі тури проводять горизонтально під молочними залозами. Потім ведуть бинт з-під враженої залози на здорове надпліччя і по спині, опускаючи до під пахвової впадини хворої сторони, звідти бинт ведуть циркулярно, підтримуючи молочну залозу ззовні та знизу. Кругові тури чергують з косими, поступово покриваючи всю залозу. Завершують пов’язку круговим туром.





Пов’язка Дезо

Застосовується для фіксації всієї верхньої кінцівки при переломі ключиці без зміщення. Перед її накладанням в під пахвинну впадину кладуть ватно-марлевий валик, руку приводять до тулуба і згинають у лікті під кутом 900. Круговими турами фіксують плече до тулуба, бинтуючи від здорової сторони до пошкодженої. З під пахвової впадини здорової сторони бинт ведуть по передній поверхні грудної клітини на хворе надпліччя, переводять назад і опускають по задній поверхні плеча до ліктя, обгинають лікоть і, захопивши на цей тур бинта передпліччя і кисть повертають бинт в під пахвову ділянку. Звідти бинт іде косо по спині на надпліччя хворої руки, переходить вперед, опускається до ліктя, захватує його спереду назад і по спині повертається в під пахвову впадину здорової сторони. Тури повторюють кілька разів і закінчують горизонтальним туром.





Пов'язки на верхню кінцівку

Спіральна пов’язка на палець

Починається коловими турами в ділянці зап’ястка, потім бинт ведуть по тильній поверхні до кінця пальця і накладають спіральні тури до основи пальця, закріплюють пов’язку навкруг зап’ястка.



«Лицарська рукавичка»

Це – спіральна пов’язка на всі пальці кисті. Треба пам’ятати, що при накладанні її на праву кисть слід починати з великого пальця, а при накладанні на ліву кисть – з п’ятого пальця.





Пов’язка на великий палець (колосовидна)

Застосовують восьми подібну пов’язку, накладаючи її за типом колосовидної.

Бинт фіксують навкруг зап’ястка. Потім по долонній поверхні бинт ведуть до кінчика нігтьової фаланги, обводять бинт навколо і повертають до зап’ястка через тильну поверхню пальця. Потім фіксують навколо зап’ястка. Ходи бинта в місці, де вони перехрещуються, накривають частково попередні по одній лінії, внаслідок чого це місце нагадує своїм виглядом колос.



Пов’язка рукавичка (поворотна на кисть)

При бинтуванні кисті разом з пальцями накладають пов’язку по типу поворотної. На великий палець – колосовидну пов’язку.





Пов’язка на передпліччя (спіральна з перегинами висхідна та низхідна)

Бинтують після фіксації бинта, ведучи бинт скісно до середини внутрішньої сторони передпліччя. Потім притримують нижній край бинта великим пальцем лівої руки, перегинають бинт у напрямі до себе так, щоб його верхній край став нижнім і бинтують навколо кінцівки. Кожен наступний тур прикриває попередній на дві третини. перегини повинні лежати по одній лінії.

Висхідну пов’язку накладають знизу вгору, низхідну – згори вниз.



Черепашача пов’язка на КОЛІННИЙ суглоб

Накладається на суглоб в зігнутому положенні.



Розбіжна: починається з середини суглоба, потім колові ходи накладають вище і нижче, поступово покриваючи суглоб.

Збіжна: Починають коловими ходами вище і нижче суглоба. Наступними ходами, перехрещуючи їх у ліктьовій ямці, закривають весь суглоб.



Колосовидна пов’язка на плечовий суглоб

Колосовидну пов’язку на ділянку лівого плечового суглоба починають з боку правої пахвової западини. Бинт ведуть по передній поверхні грудей, обходять плече спереду, ззовні, ведуть донизу і далі через піхву спрямовують його скісно вгору, перехрещуючи попередній хід. Потім бинт ведуть по задній поверхні спини до правої пахвової западини і знову повторюють попередні ходи.





Косинкова пов’язка

Застосовуються для іммобілізації передпліччя.

Косинку підводять під руку, зігнуту в лікті під кутом 900 таким чином, щоб вершина була звернена до ліктя. Один з довгих кінців косинки проводять над ключицею, а другий – спереду від передпліччя і далі вгору на надпліччя здорового боку ззаду на шиї кінці косинки зав’язують, верхівку косинку фіксують спереду ліктя шпилькою. Косинкові пов’язки накладають і на інші частини тіла.





Пов'язки на ділянку живота і таза

Спіральна пов’язка

Бинт фіксують коловими турами внизу живота і ведуть знизу вверх навколо живота. Пов’язка часто сповзає, тому тури бинта нерідко прошивають.



Колосовидна пов’язка

Накладається на пахвову область, бокову поверхню стегна та сідницю. Її починають коловим туром навколо талії, потім восьмиподібно обходять навколо стегна, роблячи перехрест в залежності від потреби спереду, ззаду або збоку; послідуючі тури накладають зміщуючи бинт на 1/2 - 1/3 його ширини. Можна почати пов’язку коловим туром навколо стегна, а потім повести бинт вверх і восьмиподібно обвести навколо живота. Закінчують пов’язку на стегні.


Пов’язка на промежину

Застосовують восьмиподібну пов’язку, доповнюючи її колосовидною. Широко користуються Т-подібною пов’язкою. Два куски марлі або два відрізки широкого бинта зшивають у вигляді букви «Т». Горизонтальну частину пов’зки закріплюють навколо пояса, а вертикальну ведуть через промежину і укріплюють до горизонтальної, перед тим зробивши спереду отвір або розріз для вільного сечовипускання.



Пов'язки на нижню кінцівку

Пов’язка на палець

На кожен палець окремо накладається спіральна пов’язка. фіксують пов’язку навколо кісточок, потім ведуть по тильній поверхні до кінчика пальця, виконують спіральні тури і повертаються через тильну поверхню для закріплення пов’язки навколо кісточок.



Пов’язка на всю стопу без пальців

Праву стопу починають бинтувати з зовнішнього боку, а ліву з внутрішнього боку.

Бинт ведуть уздовж зовнішнього краю правої стопи від п’ятки до основи пальців, потім по тильній поверхні стопи йдуть до внутрішнього краю її і коловим ходом обгортають стопу, накладаючи його якомога нижче, обходять п’ятку ззаду. Фіксують пов’язку навколо кісточок.

Пов’язка на всю стопу з захопленням пальців (поворотна)

Починають з кругового тура над кісточками, бинт ведуть по боковій поверхні стопи, обходять її циркулярними ходами кілька разів і закріпляють спіральними турами, поки не закривають всю стопу.



Пов’язка на гомілку

На гомілку накладається спіральна пов’язка з перегинами до рівня колінного суглоба, де і фіксується коловими ходами бинта.



Пов’язка гомілково-ступеневого суглоба

Накладається при пошкодженні зв’язок гомілково-ступневого суглоба. Стопу приводять до гомілки під кутом 900. Фіксують бинт в області кісточок, потім накладають восьми подібні тури навколо стопи та гомілки і закріплюють вище кісточок.



Пов’язка на коліно

При зігнутому положенні коліна на суглоб накладається черепашача пов’язка збіжна або розбіжна. При розігнутому положенні накладають пов’язку по типу восьми подібної.



Пов’язка на стегно

На кульшовий суглоб накладається колосовидна пов’язка, а на кукси – поворотна.



Застосування еластичних бинтів та панчіх, бандажів та суспензорію

Еластичні бинти та панчохи

Хворим з варикозним (вузлуватим) розширенням вен рекомендується бинтування еластичним бинтом. Вранці кінцівці надають підвищене положення, злегка погладжують долонями в проксимальному напрямку для відтоку крові з вен, а потім бинтують еластичним бинтом, починаючи з пальців і рівномірно натягують бинт. Замість бинта можна застосовувати еластині панчохи «Рубін» відповідних розмірів.



Бандажі

Для укріплення слабких місць живота використовують бандажі різноманітної форми та будови. Їх застосовують у хворих з килами, якщо їм протипоказана операція, після операцій на животі, при опущенні нирок та внутрішніх органів. Хворий надягає бандаж лежачи в ліжку, ходить в ньому на протязі дня, а перед сном знімає.



Суспензорій

При захворюваннях мошонки та після операцій з приводу мошонкової кили, водянці яєчок застосовується пов’язка, яка підтримує мошонку – суспензорій. Він випускається у вигляді бязевого мішечка з поясом. Пояс закріплюють на талії хворого, строчки суспензорію проводять по сідницях і фіксують до пояса. Якщо немає готового суспензорію, то на талію хворого зав’язують кусок бинта, другий кусок широкого бинта або марлі розрізують у вигляді пращі, нерозрізану ділянку довжиною 10 см підводять під корінь мошонки, кінці прив’язують до пояса з деяким натягненням.


Пов'язки з сітчасто-трубчастих еластичних бинтів

Будова та користування

Трикотажні трубчасто-еластичні бинти випускають семи розмірів, довжиною від 5 до 20 м. Їх надівають на пошкоджену ділянку тіла, як рукав або панчоху. Таким бинтом можна наложити пов’язку на будь-яку частину тіла, навіть найнезручнішу для бинтування. Бинт добре розтягується, не розпускається при надрізанні, не порушує рухів кровообігу, легко переться та стерилізується; його застосування скорочує час накладання пов’язки і витрати перев’язочного матеріалу. Зберігають трубчасті бинти при t 20-250С та вологості 50-65%, далеко від джерела тепла.



Техніка накладання

Пов’язки з трубчастих бинтів можуть бути циркулярними та кисетними.


Циркулярна пов’язка:

Від рулону відрізають кусок бинта в 2-3 рази довший від ділянки, на який буде накладатись пов’язка. Бинт збирають гармошкою, розтягують, надівають на пошкоджену ділянку, щоб його розміри перевищували розмір накладеної на рану стерильної серветки на 2-3 см з кожного боку, перетинають і натягують другий шар поверх першого. Якщо серветку закріпили 2-3 турами звичайного марлевого бинта, другий шар не потрібний.
Кисетна пов’язка:

Ця пов’язка накладається на голову, стопу, на кукси. Бинт натягують на пошкоджену частину тіла, перекручують навкруг своєї вісі або перев’язують тасьмою і покривають перший шар другим, щоб пов’язка не сповзала, надрізують вільний край бинта у вигляді стрічок і закріплюють пов’язку ними. При накладанні пов’язок з трубчастого еластичного бинта на голову, таз, грудну клітину, вирізують отвори для носа, рота, кінцівок.

Індивідуальний перев'язочний пакет

Будова ІПП

ІПП складається з бинта та двох ватно-марлевих подушечок, одна з яких закріплена на початку бинта, а друга – рухається по стрічці бинта на марлевій петлі. ІПП завернутий в пергаментний папір, де знаходиться також англійська шпилька. Зверху ІПП покритий ще прогумованою або целофановою оболонкою.



Призначення

ІПП – стерильний. Призначений для надання само- та взаємодопомоги. Користуючись ІПП накладають стерильні пов’язки при пошкодженнях, при наскрізних ранах. Зовнішню оболонку використовують також для накладання оклюзійних (герметизуючих) пов’язок при пневмотораксі.


Правила бинтування

Розірвавши зовнішню оболонку по відміченій на ній лінії, її знімають, обережно розвертають паперову оболонку і виймають вміст пакету, не дотикаючись до внутрішньої поверхні подушечок (доторкуватись можна тільки поверхні, прошитої чорною ниткою). Нерухому подушечку накладають на рану, а другу – рухають по бинту і накладають зверху на перший: при наскрізній рані подушечки кладуть на обидва отвори. Подушечки прибинтовують та закріпляють кінець бинта булавкою.


5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Що таке перев’язка і пов’язка?

  2. Види пов’язок голови.

  3. Види пов’язок шиї.

  4. Види пов’язок верхньої кінцівки.

  5. Види пов’язок грудної клітки.

  6. Які застосовують матеріали для пов’язок?

  7. Правила бинтування.

  8. Типи бинтових пов’язок.

  9. Можливі ускладнення при накладенні пов’язок.

  10. Що таке індивідуальний перев’язочний пакет?

  11. Особливості накладення клеолових пов’язок.

  12. Особливості накладення липкопластирних пов’язок.

  13. Правила накладання бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  14. Правила накладання безбинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  15. Правила накладання липкопластирних пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  16. Види пов’язок нижньої кінцівки.

  17. Переваги та недоліки безбинтових пов’язок.

  18. Покази до накладання бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  19. Покази до накладання без бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  20. Покази до накладання липкопластирних пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  21. Покази до накладання косинкових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

  22. Переваги та недоліки косинкових пов’язок.


5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Самостійне накладання бинтових пов’язок на голову, верхню кінцівку, шию, грудну


клітку.

2. Самостійне накладання бинтових пов’язок на живіт, промежину, нижню кінцівку.


5.4. Питання для самоконтролю:

  1. Що таке перев’язка і пов’язка?

  2. Види пов’язок голови.

  3. Види пов’язок шиї.

  4. Види пов’язок верхньої кінцівки.

  5. Види пов’язок грудної клітки.

  6. Які застосовують матеріали для пов’язок?

  7. Правила бинтування.

  8. Типи бинтових пов’язок.

  9. Можливі ускладнення при накладенні пов’язок.


5.5. Задачі для самоконтролю:

1. У хворого (40 років) рана в області грудної клітки, з виділенням повітря з рани (відкритий пневмоторакс), перелом щелепи. Яку з пов’язок ви накладете на область рани: грудної клітки? Яку пов’язку ви накладете на область верхньої щелепи?


Перша допомога полягає у накладанні лейкопластирної пов’язки на рану грудної клітки, на голову накладається пов’язка “вуздечка ”.


2. У хворого, 27 років, рана в області волосистої частини голови з пошкодженням правого ока і перелом ключиці справа. Які пов’язки для зупинки кровотеч і імобілізації плечового поясу ви накладете?



Даному хворому показане накладання пов’язки на праве око, та імобілізація правого плечового поясу з допомогою пов’язки “Дезо”.
3. При поступленні у хворого виявляється рана у ділянці лівого променево-зап’ястного суглоба. Яку пов’язку слід використати для надання допомоги?
У даному випадку оптимальною є циркулярна пов’язка на ділянку суглоба.
4. У хворого діагностовано вивих плеча. Яку пов’язку слід використати для надання першої медичної допомоги?

Найбільш доцільним є накладання пов’язки Дезо , яка надійно фіксує плечовий пояс.
5. У хворого гнійна рана задньої поверхні шиї. Яку бинтову пов’язку слід використати у даному випадку?
Слід накласти хрестоподібну пов’язку на потилицю.
6. У хворого множинні рани волосистої частини голови? Яку пов’язку доцільно накласти даному хворому?
В таких випадках показано накладання пов’язки “Чепець”.
5.6. Тести для самоконтролю:

1.Пов’язка Дезо накладається при пошкодженні:



  1. черепа;

  2. *переломі ключиці;

  3. таза;

  4. кісток передпліччя.

2. Пращевидна пов’язка накладається при пошкодженні:

  1. грудної клітки;

  2. пошкодженні очей;

  3. колінного суглоба;

  4. *пошкодженні носа.

3.При ураженні яких органів і систем накладається колосовидна пов’язка:

  1. пошкодженні хребта;

  2. грудної клітки;

  3. шиї;

  4. стегнової кістки;

  5. *плечового суглоба;

  6. верхньої щелепи;

  7. кульшового суглоба.

4.Еластичний сітчато- трубчастий бинт № 3,4 можна накладати:

  1. на голову;

  2. на промежину;

  3. передпліччя;

  4. *колінний суглоб;

  5. промежину дорослих.

5. Пов’язка вуздечка накладується при пораненнях:

1*голови;



  1. промежини;

  2. передпліччя;

  3. колінного суглобу.

6. Згідно правил бинт накладають:

1*зліва направо, від периферії до центру;

2. справа наліво, від периферії до центру;

3. зліва направо, від центру до периферії;

4. справа наліво, від центру до периферії.

7. У яких випадках пов’язка накладається справа наліво?

1. ліве око, ліве вухо, ліва молочна залоза, Дезо на ліву руку;

2. *ліве око, ліве вухо, ліва молочна залоза, Дезо на праву руку;

3. праве око, праве вухо, права молочна залоза, Дезо на ліву руку;

4. праве око, праве вухо, права молочна залоза, Дезо на праву руку.

8. При накладанні спіральної пов’язки кожен наступний тур бинта прикриває попередній на:

1. 1/2;


2. * 2/3;

3.повністю прикриває;

4. не прикриває взагалі.

9. При накладанні циркулярної пов’язки кожен наступний тур бинта прикриває попередній на:

1. 1/2;

2. 1/3;


3. *повністю прикриває;

4. не прикриває взагалі.


10. Яке положення надається частині тіла, яка бинтується:

1. зручне для хворого;

2. зручне для лікаря;

3. * функціонально вигідне.

11. Для накладання пов’язки на пальці китиці дорослих, стопи дітей використовують бинт :

1. * № 1;

2. № 2;


3. № 3,4;

4. № 5,6;

5. № 7.

12. Для накладання пов’язки на пальці китиці дорослих, стопу, ліктьовий, променезап’ясний суглоб, плече, гомілку, клінний суглоб дітей використовують бинт:



1. № 1;

2. *№ 2;


3. № 3,4;

4. № 5,6;

5. № 7.

13. Для накладання пов’язки на передпліччя, плече, гомілку, колінний суглоб дорослих, голову дітей використовують бинт :



1. № 1;

2. № 2;


3. *№ 3,4;

4. № 5,6;

5. № 7.

14. Для накладання пов’язки на голову, стегно дорослих, живіт, таз, промежина дітей використовують бинт :



1. № 1;

2. № 2;


3. № 3,4;

4. * № 5,6;

5. № 7.

15. Для накладання пов’язки на грудну клітку, живіт, таз, промежину дорослих використовують бинт :



1. № 1;

2. № 2;


3. № 3,4;

4. № 5,6;

5. * № 7.

16. Розрізняють наступні різновиди черепашачої пов’язки:

1. *розбіжна, збіжна;

2. висхідна, нисхідна;

3. спіральна, циркулярна.

17. Розрізняють наступні різновиди колосоподібної пов’язки на плечовий суглоб:

1. розбіжна, збіжна;

2. *висхідна, нисхідна;

3. спіральна, циркулярна.

18. Накладання еластичного бинта показане при:

1. переломах верхніх кінцівок;

2. переломах нижніх кінцівок;

3. * варикозному розширенні вен нижніх кінцівок;

4. грижах.

19. Накладання бандажу показане при:

1. переломах верхніх кінцівок;

2. переломах нижніх кінцівок;

3. варикозному розширенні вен нижніх кінцівок;

4. *грижах.

20. Черепашача пов’язка накладається на:

1. голову;

2. грудну клітку;

3. *плечовий та колінний суглоби;

4. промежину.



Рекомендована література:

Основна:

  1. Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999.

  2. С. В. Петров. Общая хирургия //”Питер”, Санкт-Петербург, 2002

  3. Волколаков ЯВ. Общая хирургия. Рига, 1989.

  4. Стручков ВИ., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.

  5. Рычагов Г. П., Гарелик П. В., Мартов Ю. Б. Общая хирургия. Минск, 2002

  6. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, 2004 р.

  7. Хірургія: Підручник з загальної хірургії / За редакцією Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського.- Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006.- 443 с.

Додаткова:

  1. Юрихин А.П. Десмургия. Ленинград, 1986.

  2. Казицкий В.М., Корж НА. Десмургія. Київ, 1999.

  3. Гребенев А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.

  4. Мурашко ВВ., Шуганов Е.Г., Панченко А.В. Общий уход за больными. Учебное пособие. Москва, 1988.

  5. Петров СП. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.

  6. Методика обстеження хірургічного хворого / під ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.

  7. Жизневский Я.А. Основы инфузионной терапии. Минск, 1994.

  8. “Хірургія” – Збірник нормативних документів. Київ МНІАЦ медичної статистики МВЦ “Медінформ”, 2006. – 524 с.



3. ШИНИ. ГІПСОВІ ПОВ'ЯЗКИ.
1. Актуальність теми:

Знання засобів і методів надання першої медичної допомоги при пошкодженні опорно-рухового апарату дають можливість попередити чи зменшити явища травматичного шоку, або анемії. Необхідно пам’ятати, що чи швидше після пошкодження надана перша медична допомога, а потім і лікування, тим швидше і повніше відновлюється нормальна функція органу і особливо функція пошкодженої частини тіла. І, навпаки, чим пізніше надана допомога, а потім і лікування в суглобах, кістках та навколишніх м’яких тканинах інколи наступають такі зміни які сильно ускладнюють лікування і відновлення функції



2. Тривалість заняття: 2 год.
3. Навчальна мета

Студент повинен:

знати:

  • послідовність надання першої медичної допомоги при закритих переломах;

  • послідовність надання першої медичної допомоги при відкритих переломах;

  • правила накладання імпровізованих шин;

  • правила накладання транспортних шин;

  • характерні ознаки перелому;

  • проби на якість гіпсу;

  • покази до накладання гіпсових пов’язок;

  • правила накладання гіпсових пов’язок.

вміти:

  • швидко і правильно орієнтуватись у характері травми;

  • швидко і правильно орієнтуватись ступені проявлення травматичного шоку чи крововтрати, якщо такі мають місце;

  • швидко і правильно орієнтуватись ступені проявлення травматичного шоку чи крововтрати, якщо такі мають місце;

  • швидко орієнтуватись у виборі потрібного предмета для імпровізованої шини, якщо відсутня стандартна;

  • вміти накласти пов’язку, ввести знеболюючий медичний препарат, накласти шину Крамера, пластинчасту, пневматичну, а по мірі необхідності шину Дітеріхса;

  • визначити якість гіпсу;

  • зібрати необхідний матеріал, інструменти для гіпсувальної техніки;

  • приготувати гіпсовий бинт;

  • накласти та зняти циркулярну гіпсову пов’язку вміти накласти пов’язку.

практичні навички:

  • самостійно накладати стандартні і імпровізовані транспортні шини;

  • самостійно накладати та знімати різні види гіпсових пов’язок.


4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Анатомія людини

2. Топографічна анатомія


3.Пропедевтика внутрішніх
хвороб

4. Біохімія



Описувати будову скелета, опорно - рухового апарату, скелетотопію магістральних артеріальних і венозних судин, нервових стовбурів.

Визначати фізіологічне положення для різних частин людського організму

Визначити хід магістральних судин, нервових стовбурів, їх відношення до кісткових утворень. Поставити топічний діагноз

Володіти методикою обстеження хворого. Збирати анамнез, проводити огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію.

Знати особливості обміну речовин


5.Поради студенту.

5.1. Зміст теми:

Правила накладання шин



  1. Нерухомі шинні пов’язки накладаються для надання хворій частині

тіла нерухоме положення, з метою зменшити біль і попередження

пошкодження м’яких тканин кістковими відламками.



  1. Покази: нерухомі шинні пов’язки накладаються при переломах

кісток, забоях, поширених пошкодженнях м’яких тканин, при пошкодженні судинно-нервового пучка та після різноманітних операцій на кістках, судинах і сухожилках.

  1. Види нерухомих пов’язок: гіпсові, шинні.

Шинні пов’язки частіш всього накладаються при наданні першої допомоги і при транспортуванні постраждалих, рідше в стаціонарах з лікувальною метою.

Розрізняють шини лікувальні, транспортні. Останні бувають: стандартні і імпровізовані.

Стандартні шини повинні бути нескладні, портативні і не вимагати складних прийомів їх накладання.


  1. Правила накладання шинних пов’язок:

а) для надання хворій частині тіла нерухомого стану шина повинні

фіксувати не менше двох суглобів, одного вище і іншого нижче ділянки травми. При пошкодженні крупних кісток ( плечової, стегнової, від яких починаються м’язи, які перекидаються через два суглоби) необхідно фіксувати три суглоба.

Наприклад, при переломі плечової кістки необхідно фіксувати плечовий, ліктьовий і променево- зап’ястний суглоби;

б) шина повинна щільно прилягати до тіла, для чого ії потрібно добре від моделювати і щільно прибинтувати. Шинна пов’язка не повинна здавлювати виступаючі частини тіла, для цього на шину кладеться м’яка підкладка.



Найбільш просто сконструйовані і зручні у використанні Крамеровські шини, що являють собою дротяні шини, які складаються з бокових товстих дротів з поперечними перекладинами. Ці шини легкі, гнучкі і їх легко моделювати і підганяти по формі під будь-яку частину тіла.

При іммобілізації верхньої кінцівки шина накладається від нижніх пальців по розгинальній поверхні передпліччя, плеча по спині до здорової лопатки (при переломі плечової кістки), до середини плеча при переломі кісток передпліччя. Ліктьовий суглоб при цьому зупиняється під прямим кутом.


При іммобілізації нижньої кінцівки (при переломі кісток гомілки) накладається задня шина від сідничної складки по задній поверхні гомілки до нижніх пальців. Тільки шина повинна бути підкріплена двома бічними, розташованими по обидві сторони гомілки і стегна. Ступня повинна бути фіксована під прямим кутом.

При переломі стегнової кістки або пошкодженні великих суглобів нижньої кінцівки, для іммобілізації краще всього використовувати шину Дітеріхса. Остання добра тим, що іммобілізація кінцівки посилюється за допомогою витяжки.

Шина Дітеріхса складається з 4 частин: підошовної планки, бокових і закрутки. Перш за все прибинтовують підошовну планку (пам’ятати про можливість стискання судин ступні). Бокові планки укладаються таким чином, що зовнішня впирається в під пахову впадину, нижні кінці бокових планок повинні виступати з-за підошовної планки на 10-15 см. Планки закріплюються підошовною заслінкою. Закруткою проводять витяжку, після чого шина добре прибинтовується до ноги і тулуба. При правильно накладеній шині хворий не може сісти, легко піднімає хвору ногу. При транспортуванні в шині Дітеріхса на великі відстані рекомендовано закріплювати шину трьома гіпсовими кільцями: біля гомілково-ступневого суглобу, колінного, на грудній клітині. Обов’язково просовувати через верхні прорізі зовнішньої планки ремінь для фіксації шини через здорове плече.

При відсутності спеціальних шин використовують просту імобілізацію кінцівки- фіксація до тулуба для верхніх кінцівок, прибинтовування до здорової для нижніх, а також підручні предмети: палки, гілки дерев і т.п. (імпровізовані шини)

Гіпс являє собою сірчанокисле вапно, пропалене при температурі не вище 132оС. Дуже гігроскопічний, тому його зберігають у сухому місці в спеціальних металічних або скляних ящиках.

Вологий гіпс втрачає властивості затвердіти, тому перед використанням необхідно робити проби на якість гіпсу:

а) досліджуваний гіпс стискається в кулак, якщо в розтисненому кулаці на долоні залишається спресований гіпс – гіпс зволожений;

б) проба на швидкість затвердіння; гіпс змішується з водою до отримання консистенції густої сметани; через 10 хв. Кашиця повинна затвердіти, на ній не повинно залишатися вм’ятин від пальців, при розламуванні гіпсової пластини вона повинна кришитись;

в) з гіпсової маси роблять кульку, після затвердіння його кидають на підлогу, при добрій якості гіпсу кульку залишається цілою або розбивається на великі шматки;

г) якщо гіпс не затвердівся, перевіряють його на вологість, для цього при підсушуванні гіпсу на лоточку, на деякій висоті тримають дзеркало, обернене лицевою стороною до гіпсу, якщо дзеркало запотіє, гіпс вологий.

Гіпс можна виправити: вологий гіпс підсушують в духовці при температурі не вище 132оС протягом 10-15 хв. На затвердіння гіпсу впливає температура води. Краще всього змочувати гіпс при температурі води +15о. При високій температурі до 40о гіпс затвердіває швидше. При температурі вище 40о схоплювання гіпсу сповільнюється, а при температурі вище 60о кристалізація гіпсу не відбувається. Для прискорення затвердіння гіпсу додають квасці з розрахунку 20 г на 10 л води або мила 10 г на 1 л води. Для сповільнення схоплення гіпсу застосовують желатин, столярний клей, гашене вапно.

Приготування гіпсових бинтів. Перед гіпсуванням гіпс потрібно просіяти. Розмішувати гіпс необхідно рівним шаром, завтовшки 0,5 см (400-500 г гіпсу на метр марлі). Розміри негіпсованого бинту повинні бути не більше 2м. Стягуються бинти дуже пухко. Опускають у воду і віджимають бинти обома руками.



Правила гіпсування. При бинтуванні потрібно дотримуватись всіх правил накладання нерухомих пов’язок. Хворому необхідно надати такого положення, щоб була доступна неушкоджена частина тіла, для цього використовують спеціальні столи і підставки. Кінцівці слід надати функціонально-вигідне положення. На виступи кісток підкладається ватно-марлеві подушечки. При гіпсуванні не можна бинтувати дуже туго. Бинт накладається пухко і старанно модулюється. Необхідно слідкувати, щоб не було ніяких складок, вм’ятин від пальців на гіпсі. Пальці на кінцівках повинні бути відкритими для контролю за кровообігом. В місцях природних отворів гіпс повинен бути вирізаний. На гіпсовій пов’язці необхідно намалювати схему перелому, відмітити дату перелому та накладання гіпсової пов’язки.

Види гіпсових пов’язок: вони бувають лонгетні, циркулярні, лонгетно-циркулярні, вікончасті, мостовидні.

  1. Циркулярна пов’язка і кругова. Є глухою, незйомною. Цю пов’язку назначають для утримання в нерухомому стані депонованих уламків кісток або для збереження наданого кінцівці положення, на певний період часу.

  2. Вікончаста гіпсова пов’язка накладається в тих випадках, коли крім іммобілізації необхідно слідкувати за раною. В цих випадках над ділянкою, що потребує спостереження та перев’язки після накладення циркулярної пов’язки, вирізають вікно.

  3. Мостовидна пов’язка. Частіше усього накладається при ураженні суглобів, спостереження за якими потребує залишити їх відкритими. В цих випадках спостерігається загальне правило іммобілізації кінцівки циркулярною гіпсовою пов’язкою, залишаючи відкритими лише хворий суглоб.

  4. Гіпсовий корсет – це циркулярна пов’язка, що фіксує хребет. Використовують для фіксації, розвантаження хребта.

  5. Лонгетна пов’язка. Накладається при ушкодженні дрібних кісток. Лонгета повинна захоплювати 2/3 об’єму кінцівки.

Розрізняють гіпсові пов’язки: підкладні і без підкладні. Підкладна гіпсова пов’язка – з м’якою ватною підкладкою на всю загіпсовану частину тіла. Без підкладна гіпсова пов’язка з ватними прокладками тільки на виступах кісток. Цій пов’язці надається перевага. Безпідкладочна гіпсова пов’язка добре прилягає до хворої частини тіла, при ній створюються умови спокою і нерухомості співставлених уламків кісток. Накладена безпосередньо на рану без підкладна пов’язка добре вбирає виділення рани, сприяє її дренуванню.

Після накладення гіпсових пов’язок велика увага має приділятись догляду за хворим в гіпсовій пов’язці. Перекладати такого хворого в такій пов’язці зі столу на качалку і з качалки у ліжко можна краще втрьох. Хворого вкладають на ліжко з щитом із дерева, покритого двома матрацами. Перші 3-4 дні хворого не бажано повертати у ліжку. Коли пов’язка висохне для попередження пролежнів слід повертати хворого та протирати шкіру камфорним спиртом. При укладенні на судно слід слідкувати за тим, щоб пов’язка не забруднювалась.


5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Шинні пов’язки, визначення поняття, класифікація.

2. Покази для накладення нерухомих шин.

3. Правила накладання шинних пов’язок.

4. Техніка накладання шини Дітеріхса.

5. Техніка накладання шини Крамера.

6. Техніка накладання пневматичних шин.

7. Транспортна іммобілізація при переломах ключиці.

8. Транспортна іммобілізація при переломах верхньої кінцівки.

9. Транспортна іммобілізація при переломах хребта.

10. Транспортна іммобілізація при переломах тазу.

11. Транспортна іммобілізація при переломах нижніх кінцівок.

12. Транспортна іммобілізація при кількох переломах.

13. Якість гіпсу та проби на швидкість затвердіння.

14. Основні принципи накладання гіпсових пов’язок.

15. Види фіксуючих пов’язок та покази до їх використання.

16. Догляд за хворими в гіпсовій пов’язці.

17. Правила накладення лонгетної пов’язки.

18. Правила накладення мостовидної пов’язки

19. Правила накладення циркулярної пов’язки

20. Правила накладення вікончастої пов’язки

21. Ускладнення при накладенні гіпсових пов’язок.


5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Самостійно накладати стандартні і імпровізовані транспортні шини;

2. Самостійно накладати та знімати різні види гіпсових пов’язок.
5.4. Питання для самоконтролю:

1.Шинні пов’язки, визначення поняття, класифікація.

2. Покази для накладення нерухомих шин.

3. Правила накладання шинних пов’язок.

4. Техніка накладання шини Дітеріхса.

5. Техніка накладання шини Крамера.

6. Техніка накладання пневматичних шин.

7. Транспортна іммобілізація при переломах ключиці.

8. Транспортна іммобілізація при переломах верхньої кінцівки.

9. Транспортна іммобілізація при переломах хребта.


5.5. Задачі для самоконтролю:

  1. У хворого (40 років) діагностовано закритий перелом правого стегна. Яку шину ви використаєте для транспортної імобілізації хворого, скільки суглобів необхідно зафіксувати?


При пошкодженнях стегна для транспортної імобілізації використовується шина Дітеріхса. При пошкодженні крупних кісток ( плечової, стегнової, від яких починаються м’язи, які перекидаються через два суглоби) необхідно фіксувати три суглоба.


  1. У хворої (26 років) після ДТП виставлено діагноз закритого перелому плеча. Яким чином ви будете проводити транспортну імобілізацію пошкодження?


При переломах плеча для транспортної імобілізації можна використати шину Крамера, яка повинна починатися від ділянки лопатки здорового боку та закінчуватись на тильній поверхні передпліччя пошкодженої кінцівки.


  1. У хворого (34 років)після промислової травми діагностовано перелом правого плеча. По зовнішній поверхні у середній третині плеча виявлена рвана рана. Якому виду гіпсової пов’язки слід надати перевагу?


В даному випадку доцільно накласти вікон часту пов’язку, яка дозволяє слідкувати за раною та проводити перев’язки.


  1. У хворої (27 років) через 2 доби після накладання глухої циркулярної гіпсової пов’язки з приводу перелому кісток передпліччя з’явилося відчуття стиснення пошкодженої кінцівки, оніміння, блідість, набрячність і похолодання пальців китиці з враженого боку.

Якими будуть ваші дії?
Описані ознаки вказують на порушення кровозабезпечення кінцівки внаслідок стиснення гіпсовою пов’язкою. Слід негайно зняти пов’язку.
5.6. Тести для самоконтролю:

1. Шина Дітеріхса накладається при пошкодженні:



  1. *стегна;

  2. переломі ключиці;

  3. таза;

  4. кісток передпліччя.

2. Скільки суглобів необхідно фіксувати при переломі стегна:

  1. один;

  2. два;

  3. *три.

3. Шина Крамера відноситься до:

  1. *транспортних шин;

  2. лікувальних шин;

  3. транспортно-лікувальних шин;

  4. імпровізованих;

4. Шина Еланського накладається при пошкодженнях:

  1. *шийного відділу хребта;

  2. гомілки;

  3. передпліччя;

  4. колінного суглобу;

  5. плеча.

5. Шина Дітеріхса складається з:

1. 1 частини;

2. 2 частин;

3. 3 частин;

4. *4 частин.

6. Шина Дітеріхса відноситься до:

1. лікувальних;

2. транспортних;

3. *транспортно –лікувальних;

4. імпровізованих.

7. Шина Еланського відноситься до:

1. лікувальних;

2. * транспортних;

3. транспортно –лікувальних;

4. імпровізованих.

8. При накладанні шини Дітеріхса нижні кінці милиць повинні виступати за підошву на:

1. 5- 10 см.;

2. * 10-15 см.;

3. 15-20 см.

9. Яку з перелічених шин можна моделювати до відповідної ділянки тіла:

1. Еланського;

2. Дітеріхса;

3. * Крамера;

4. Белера.

10. Які ознаки правильно накладеної шини Дітеріхса:

1. Хворий може сісти, не може підняти хвору ногу;

2. Хворий не може сісти, не може підняти хвору ногу;

3. Хворий може сісти, легко піднімає хвору ногу;

4. * Хворий не може сісти, легко піднімає хвору ногу.

11. При накладанні гіпсу пошкодженій кінцівці надають положення:

1. зручне для хворого;

2. зручне для лікаря;

3. *функціонально- вигідне положення.

12. При накладанні гіпсової лонгети остання охоплює:

1. всю окружність кінцівки;

2. 1/3 окружності;

3. 1/2 окружності;

4. *2/3 окружності

13. Яка гіпсова пов’язка накладається при необхідності проводити спостереження за суглобом:

1. *мостовидна;

2. вікончаста;

3. корсет;

4. циркулярна.

14. При переломах з наявністю відкритої рани накладують:



  1. *вікончасту пов’язку;

  2. лонгетну пов’язку;

  3. циркулярну пов’язку;

  4. гіпсовий корсет.

15. Який різновид гіпсової пов’язки використовується при пошкодженнях хребта:

  1. *гіпсовий корсет;

  2. циркулярна;

  3. вікончаста;

  4. лонгетна.

16. За скільки часу затвердіває пов’язка з якісного гіпсу:

  1. 1-2 хв.;

  2. *5-10 хв.;

  3. 20-30 хв.;

  4. 50-60 хв.


Рекомендована література:

Основна:

  1. Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999.

  2. С. В. Петров. Общая хирургия //”Питер”, Санкт-Петербург, 2002

  3. Волколаков ЯВ. Общая хирургия. Рига, 1989.

  4. Стручков ВИ., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.

  5. Рычагов Г. П., Гарелик П. В., Мартов Ю. Б. Общая хирургия. Минск, 2002

  6. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, 2004 р.

  7. Хірургія: Підручник з загальної хірургії / За редакцією Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського.- Дніпропетровськ:РВА “Дніпро-VAL”, 2006.- 443 с.

Додаткова:

    1. Юрихин А.П. Десмургия. Ленинград, 1986.

    2. Казицкий В.М., Корж НА. Десмургія. Київ, 1999.

    3. Гребенев А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.

    4. Мурашко ВВ., Шуганов Е.Г., Панченко А.В. Общий уход за больными. Учебное пособие. Москва, 1988.

    5. Петров СП. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.

    6. Методика обстеження хірургічного хворого / під ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.

    7. Жизневский Я.А. Основы инфузионной терапии. Минск, 1994.

    8. “Хірургія” – Збірник нормативних документів. Київ МНІАЦ медичної статистики МВЦ

    9. “Меднформ”, 2006.–524 с.


4. АНТИСЕПТИКА
1. Актуальність теми: Найважливішою умовою повсякденної практичної діяльності в клініці хірургічних хвороб є дотримання правил і вимог асептики. У поняття антисептики входить комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з мікроорганізмами, що потрапили в рану або організм загалом. Мікрофлора є однією з основних причин розвитку запального процесу. Її пригнічення є необхідною умовою успішного лікування і загоєння рани, без чого видужання хворого неможливе.
2. Тривалість заняття: 2 год.
3. Навчальна мета:

3.1. Знати:

  • зміст і задачі антисептики;

  • види антисептики;

  • зміст механічної антисептики;

  • зміст фізичної антисептики;

  • зміст хімічної антисептики;

  • зміст біологічної антисептики;

  • суть активної та пасивної імунізації.

3.2. Вміти:

  • реалізувати основні вимоги антисептики в процесі лікування;

  • підготувати хворого до первинної хірургічної обробки рани;

  • призначити потрібний антисептик з урахуванням особливостей ранової мікрофлори;

  • розробити раціональну схему антибіотикотерапії.

3.3. Опанувати практичні навички:

  • виконання первинної хірургічної обробки рани;

  • промивання та дренування рани;

  • висушування ранової поверхні;

  • кварцування рани;

  • оцінка чутливості мікрофлори до хіміопрепаратів;

  • розрахунок доз антибактерійних препаратів.




  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)



Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1

Нормальна анатомія

Визначити особливості пошкодження

2

Топографічна анатомія

Оцінити тяжкість і прогноз ураження

3

Мікробіологія

Взяти матеріал із рани для бактеріологічного дослідження

4

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Обстежити хворого, оцінити важкість його стану

5

Фармакологія

Враховуючи фармакодинаміку протимікробних препаратів, визначати оптимальну їх комбінацію та шляхи введення.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка