Введення у хірургію. Десмургія. Асептика і антисептика




Сторінка4/6
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6


4. Основний етап (зміст теми)

В процесі опанування даної теми необхідно звернути увагу на те, що асептика - метод хірургічної роботи, який запобігає попаданню мікробів в операційну рану шляхом використання організаційних заходів, фізичних факторів, хімічних пре­паратів.

Під час проведення практичного заняття студенти будуть опановувати практично всі ті теоретичні елементи, що вони будуть готовити до заняття. Студенти будуть виготовляти кульки, серветки, тампони, вивчати будову автоклаву, знайомитись з його роботою.

Асептика („а” – без, „septicus” – гниття) – комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникнення мікроорганізмів у рану.

В сучасному розумінні асептика – це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання:

а) проникнення інфекції в рану;

б) проникнення інфекції в організм хворого;

в) на створення безмікробних, стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання активних знезаражуючих хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів.

Принципи асептики:

а) все, що торкається рани, повинно бути стерильним;

б) усі хірургічні хворі повинні бути розподілені на два потоки:

- „чисті” хворі;

- „гнійні” хворі.

Основні шляхи поширення інфекції (шляхи проникнення інфекції в рану).

А) Екзогенний шлях – попадання мікробної флори із зовнішнього середовища:

а) повітряно-краплинний шлях проникнення інфекції:

- повітря із частками пилу, на яких осідають мікроорганізми, джерелом яких можуть бути виділення з носоглотки і верхніх дихальних шляхів хворих, відвідувачів і медперсоналу, ранове виділення із гнійних ран, різні побутові забруднення;

б) контактний шлях проникнення інфекції:

- інструменти, операційна білизна, перев’язочний матеріал, руки хірурга.

в) імплантаційний шлях проникнення інфекції:

- шовний і алопластичний матеріал, протези.

Б) Ендогенний шлях – проникнення мікробної флори в стерильні тканини та органи з організму самого хворого:

а) інфекція шкіри хворого;

б) інфекція внутрішніх органів хворого:

- шлунково-кишковий тракт;

- верхні дихальні шляхи;

- сечовидільні шляхи.

Слід відмітити наступні особливості складання білизни в бікси. Білизну складають пухко, халати складаються кілька раз по ширині внутрішньою стороною назовні, при цьому не повинні висіти шнурки і пояс, потім халат згортають знизу вверх. Простирадла складаються по довжині у відношенні 1:2, потім 3 рази складаються по ширині і згортаються у вигляді одноголового бинта, так, щоб ззовні був підвернутий край.

М’які предмети (рушники) складаються кожний окремо. Перспективним є використання в хірургічній практиці білизни і перев'язочного матеріалу одноразового використання.

Необхідно знати будову біксів, як відкривати і закривати кришку біксів, переміщувати бокову ст­річку з метою відкриття або закриття бокових отворів. До найбільш поширених способів контролю стерильності відносять:

а) прямі контролі - бактеріологічні (ставляться після стерилізації. Цей метод контролю є загальним для всіх методів. Цей контроль можна поділити на поточний - він заключаеться в дослідженні стерильності партії одночасно стерилізуючих об'єктів і контроль ефективності роботи стерилізаційного апарату, конкретно­го режиму стерилізації.

Бактеріологічний контроль за якістю стерилізації хірургічного матеріалу проводиться систематично лабораторіями лікарень і санепідстанціями. При цьому проводять висіви матеріалу, взятого з різних ділянок на поживні середовища і проводять змив з об'єкту (хірургічний інструментарій, шприці і т.і.) і ополоскують їх в пробірці з рідкими поживними середовищами.

Для контролю стерильності використовують таки поживні середовища:

- цукровий бульон Хоттінгера ( 0,5% й 1% глюкози);

- тіогліколеве середовище;

- бульон Сабуро.

Для бактеріологічних тестів використовують пробірки з відомою непатогенною культурою мікроорганізмів, які гинуть при пев­ній температурі. Пробірки вкладають в середину біксів і по закін­ченню стерилізації виймають і направляють в лабораторію. Відсутність росту мікробів - свідчить про стерильність матеріалу.

б) контролі переносні (непрямі) - зміна фізичних властивостей ряду речовин під дією t, при якій проходить стерилізація. В якості тест-індикатору при контролі стерилізації в ав­токлавах використовують запаяні в скляні капсули бензойну кис­лоту (крапка плавлення 122), сахарозу (186), гідрохінон (169-171), сірку (115), антипірин (110).

Необхідно звернути увагу на те, що при малому об'ємі роботи в 1 бікс може бути покладений комплект і необхідна кількість перев'язочного матеріалу для 1 операції. При вели­кому об'ємі роботи в окремі бікси вкладають різні види білизни і перев'язочного матеріалу (бікс з простирадлами, з халатами, з великими серветками). Вкладати в бікси попередньо складену білизну і перев'язочний матеріал слід пухко, згорнуті простирадла і халати встановлюють в біксах вертикально, м'які предмети вкладають один в одний і розміщують в окремих секторах біксу.

Стерилізація парою під тиском (автоклавування) виконують в автоклавній. Стерилізація в автоклавах забезпечує нагрівання води при підвищеному тиску, а також забезпечує підвищення точки кипіння води і відповідно температури пари до 132,9° (при тиску 2 атмосфери). Хірургічні інструменти, перев’язочний матеріал і білизна завантажуються в автоклав у спеціальних металевих коробах (бікси Шимельбуша). Бікси мають бічні отвори, які перед стерилізацією відкривають, кришку бікса щільно закривають. Після завантаження біксів в автоклав кришку останнього гекрметично закривають і виконують послідовно необхідні маніпуляції для початку його роботи. Робота автоклава контролюється показниками манометра і термометра. Існує три основних режими стерилізації:

при тиску 1,1 атм (Т° - 119,60) – 1 год.

при тиску 1,5 атм (Т° - 126,80) – 45 хв.

при тиску 2 атм (Т° - 132,90) – 30 хв.

По закінченні стерилізації кришку автоклава злегка відкривають, бікси деякий час залишаються в гарячому автоклаві для висушування. При витягуванні біксів з автоклава отвори в стінці біксів закривають і на етикетці відзначають дату стерилізації. Закритий бікс зберігає стерильність предметів, що перебувають у ньому, протягом 72 годин.

Крім термічних методів існує газовий метод, променевий і метод хімічної стерилізації.

Контроль за ефективністю стерилізації, крім вищевказаних методів здійснюється також: при термічних методах - за допомогою термоелектричних приборів, максимальних термометрів та хімічних індикаторів; при газовій - крім певної температури в апараті, опе­ративний контроль за концентрацією газів в стерилізаційній ка­мері за допомогою моновакуум-метра, при променевій стерилізації проводять замір доз іонізуючого випромінювання, яке поглинається стерильним об’єктом, дозиметрами-індикаторами; при хімічній стерилізації розчинами контролюють вміст активно діючої речовини у вихідному препараті і в робочому розчині.

Можна використовувати перев’язочний матеріал, простерилізований фабричним методом при на­данні першої допомоги на виробництві, у полі, у військово-польових умовах).

Існують пакети із стерильними бинтами, серветками та ватою, різні види ІПП, пакети упаковані в прогумовану упаковку і пакети, упаковані герметично в пергаментний папір. Перші широко використовуються у військовий час - їх прогумована оболонка захищає пакет від забруднення та намокання. Прогумована тканина також може бути використана при накладанні пов'язок з приводу проникаючих пошкоджень грудної порожнини, досягається тимчасове закриття пневмотораксу (оклюзійна пов'язка).

Операційний блок – призначений для створення найбільш сприятливих умов для проведення оперативних втручань і максимального зменшення небезпеки занесення екзогенної інфекції в операційну рану.


  1. Планування операційного блоку:

  • основна вимога – повна ізоляція його від інших підрозділів і служб лікарні при збереженні зручного зв’язку з відділенням анестезіології та інтенсивної терапії;

  • для захисту від несприятливих факторів зовнішнього середовища його слід розташовувати на верхніх поверхах будинку;

  • операційні блоки для планових і ургентних, чистих і гнійних операцій повинні бути окремо;

  • для створення умов асептики в операційному блоці здійснюється чітке зонування приміщень:

а) перша зона – операційні зали і стерилізаційні (якщо відсутнє центральне стерилізаційне відділення), до них пред’являються найсуворіші вимого щодо правил асептики;

б) друга зона – приміщення, безпосередньо зв’язані через двері з операційною (передопераційна, наркозна);

в) третя зона – приміщення для зберігання апаратів, медичних інструментів, кімнати хірурга, медичних сестер, чиста зона санпропускника і т.п.;

г) четверта зона – приміщення, не зв’язане з проходженням через санпропускник або спеціальний шлюз (кабінет завідувача, старшої медсестри, приміщення для використаної білизни і т.п.).

2. Види прибирання операційної:

- попереднє – проводиться на початку робочого дня, включає вологе протирання горизонтальних поверхонь, підготовку стерильного стола;

- поточне – періодичне видалення під час операції використаного перев’язочного матеріалу й операційної білизни, усунення забруднень, які виникли під час операцій;

- після кожної операції – видалення з операційної зали всіх відпрацьованих матеріалів, протирання операційного стола розчином антисептика, за необхідності – миття підлоги, пртирання горизонтальних поверхонь;

- заключне – виконується наприкінці робочого дня, додатково до попереднього пункту обов’язково виноситься весь перев’язочний матеріал та операційна білизна, проводиться вологе прибирання горизонтальних поверхонь і миття підлоги, включаються бактерицидні лампи;

- генеральне – проводиться один раз на тиждень: операційний зал миється з використанням антисептичних розчинів (обробляються всі поверхні – стеля, стіни, підлога, лампи, все пересувне обладнання вивозиться і обробляється в передопераційній; прибирання закінчується включенням бактерицидних ламп).

Мета обробки рук хірурга – запобігання занесенню з рук хірурга та інших осіб, які беруть участь в оперативному втручанні, в операційну рану мікроорганізмів і розвитку пов’язаної з цим післяопераційної інфекції.

Перш за все, необхідно знати вимоги до рук хірурга з точки зору можливості миття їх для прийняття участі в операції (чи немає ранок, заусениць), нігті мають бути добре стриженими.

Миття рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна полягає у наступному. Якщо миття проводиться в тазах, то операційна медсестра пропалює тази (потрібно слідкувати за правильним положенням рук при подаванні стерильного тазу), готує 0,5% розчин нашатирного спирту, стерильним корнцангом кидає в розчин стерильні серветки, відмічає час (2 рази по 3 хвилини), подає серветки для витирання рук і 96% спирту для кінцевої їх обробки.

Порядок правильності миття рук: в першій порції розчину під час 3 хв. миють кисті і передпліччя. Особливу увагу приділяють обробці міжпальцевих проміжків, біля нігтьових валиків, шкірних складок необхідно слідкувати, щоб руки були занурені в розчин і щоб розчин стікав з кістей на передпліччя а не навпаки. В другій порції води під час 3 хв. миють кисті. Потім руки насухо витирають рушником чи великою серветкою (слідкувати за правильним положенням рук – щоб частини серветки що дотикаються з передпліччям, не дотикались із кистю).

Операційна сестра одягає стерильну білизну (халат, маску, шапочку та рукавички), потім допомагає одягтись хірургу. Операційна сестра відкриває бікси, зав'язує позаду мотузки, відкриває стерилізатор із рукавичками.

Потрібно звернути увагу на правильне положення рук при витиранні і на правильне витирання рук серветками.

Всі етапи обробки рук і одягання білизни проводять повільно. Відповідно до наказу міністра охорони здоров'я СРСР № 720 від 31.07.78 р. для підготовки рук можна використовувати С-4 (суміш перекису водню і мурашиної кислоти і хлоргексидину біглюконат).

Обробка рук за рецептурою С-4.

Перед обробкою рук розчином С-4 руки миють водою з милом (без щітки) 1 хв. після цього руки споліскують водою для змивання мила і висушують насухо стерильною серветкою. Після цього руки обробляють 1 хв. по рецептурі С-4 в емальованому тазу, витирають стерильною серветкою і одягають стерильний халат та рукавички.



Обробка рук хлоргексидином біглюконатом.

Хлоргексидин випускається у вигляді 20% розчину в скляних бутлях місткістю 500 мл. Руки обробляють 0,5% розсином для отримання якого препарат розводять в 70% спирті у співвідношенні 1:40.

Методика: перед цим руки миють з милом, витирають стерильною серветкою на протязі 2-3 хв., обробляють ватним тампоном, змоченим в 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину.
Обробка розчином стериліуму.

Руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником. 10 мл. препарату порціями втирають в шкіру кистей і нижньої половини передпліч протягом 5 хв.



Обробка препаратом AHD 2000.

Руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником. наносять 5 мл. AHD 2000 на кисті і нижню половину передпліччя і втирають до висихання, тривалість процедури – 2 рази по 2,5 хв.



Обробка препаратом мірамідез (0,1% спиртовий розчин мірамістину).

Руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником. Обробляють кисті і нижню половину передпліччя протягом 1 хв.



Обробка рук новосептом.

Руки обробляють 3% водним розчином новосепта на протязі 2-3 хв. за допомогою серветки.



Обробка рук 0,1% йодопіроном.

Руки миють в теплій воді з милом на протязі 1 хв., висушують стерильною серветкою, потім миють на протязі 4-х хвилин в 0,1% розчині йодопірону.



Обробка рук синтетичними аніогенними та катіогенними препаратами.

Використовують миючі засоби ОП,7, "Новость" та ін., за кордоном – рисептин, родолон, дезоген й ін. В останні роки для обробки та дезинфекції рук використовують дегмін і дегміцид. Руки миють на протязі 2-3 хв. з милом та гарячою водою, а потім на протязі 2-3 хв протирають тампоном, змоченим 1% розчином дегміну та дегміцину.

Для швидкої обробки рук сконструйовані спеціальні апарати з ультразвуковими ваннами, в яких миття і дезінфекція рук проходить на протязі 1 хв. обробка здійснюється простим зануренням рук в розчин антисептика, через який пропускають ультразвукові хвилі. Для виконання невеликих операцій модна використовувати плівкоутворюючий препарат церигель, який володіє сильною бактеріцидною дією.

Методика: руки миють водою з милом, добре висушують. В долоні наливають 3-4 мл. церигеля і добре на протязі 10 с. змочують їм пальці, нігтьові валики, кисті і нижню частину передпліччя. Напівзігнуті пальці тримають 2-3 хв., поки на шкірі утворюється плівка церигеля.

Існують інші способи обробки рук хірурга (Заблудовського, Покотило, Бруна).

По закінченні миття рук, одягання білизни та рукавичок, накривається стіл операційної сестри: кладуть на нього простирадло, складене в двоє, а на нього ще одне простирадло, складене у співвідношенні 1:2. Більш довга частина цього простирадла укладається декілька разів по довжині і кладеться уздовж заднього краю столу. Потім на столі розкладають білизну, перев'язочний матеріал, рукавички, інструменти які операційна сестра достає стерильними гачками з стерилізатора разом із сіткою та розкладає на столі. Все це накривається тією частиною простирадла, яка була складена і знаходилась, тобто лежала вздовж заднього краю столу.



Доопераційна підготовка операційного поля. Напередодні операції хворий приймає гігієнічну ванну або душ (якщо немає протипоказань), йому замінюють постільну та натільну білизну; за кілька годин до операції ділянку операційного поля голять (найкраще сухим методом) і обробляють спиртом.

У передопераційній хворий надягає шапочку і бахили.

На операційному столі операційне поле обробляють за способом Філончікова-Гроссіха. який полягає в дворазовому змащуванні його 5% спиртовим розчином йоду. Оскільки цей розчин у дітей та дорослих з тонкою, ніжною шкірою може спричинити опік, рекомендуються йодофори. Операційне поле послідовно протирають двома стерильними ватними або марлевими кульками, змоченими в 5 мл одного з розчинів: 1% йодпірон-йоду; 1% йодонату йоду або 0.8 % йодонату йоду.

Хлоргекседину біглюконат. Шкіру операційного поля обробляють дворазовим змащуванням стерильними тампонами , змоченими розчином хлоргексидину біглюконату. Спиртовий розчин йоду як антисептик неефективний.

Для обробки операційного поля використовують і інші антисептичні засоби (1% розчин дегміциду, 1% розчин рокалу або катаміну А-Б, 2.4% розчин первомуру). для дезінфекції слизових оболонок використовують 1% розчин брильянтового зеленого, 3% розчин перекису водню, 1% розчин йодонату і йодопірону, а також 0,5% спиртовий розчин гібітану.

Принципи обробки операційного поля:


  • широка обробка;

  • послідовність обробки „від центру до периферії”;

  • забруднені ділянки обробляють в останню чергу;

  • багаторазовість обробки в ході операції (обробка шкіри перед обкладанням стерильною білизною, перед розрізанням, перед і після накладання шкірних швів).

Для ізоляції шкіри операційного поля використовують спеціальні плівки.

Зовнішній вигляд осіб, що присутні в операційній, має відповідати належним вимогам: правильно надягнутий халат, волосся, заправлене під ковпак або косинку, на ногах мають бути бахіли; обов’язково треба користуватися маскою.

Присутні в операційній мають зайняти відведене для спостереження за перебігом операції місце, не ходити по операційній. не розмовляти. Запитання під час операції ставити не слід, бо це відволікає хірурга від роботи:



  • до мінімуму скорочуються ходіння і рухи, тому що вони викликають турбулентні потоки повітря;

  • обмеження розмов: у спокої людина виділяє за 1 годину до 100 тисяч мікробних тіл, а при розмові – до 1 мільйона;

  • в операційній не повинні перебувати особи, безпосередньо не зв’язані з виконанням операції: присутність на операції групи студентів із 5-6 приводить до зростання кількості мікробів в 1 м3 у 20-30 разів.

Після короткого пояснення студентам мети відвідування операційної, викладач знайомить їх з правилами поведінки під час операції, пояснює необхідність суворо дотримуватись дисципліни.

В передопераційній студенти одягають на ноги бахіли. Викладач перевіряє зовнішній вигляд студентів, як одягнені шапочки, хустинки, чи прикривають вони волосся, наявність масок. Звертається увага на підготовку персоналу до операції (переодягнення). Один з студентів разом з хірургом готується до операції.

Студенти заходять в операційну перед початком операції. В процесі підготовки та проведення операції вони ознайомляться:

- з поведінкою персоналу в операційній;

- підготовкою рук хірурга до операції і одягнення стерильної білизни;

- організацією роботи лікаря-анестезіолога і сестри-анестезистки; беруть участь у подачі хворого в операційну, вкладенні, фіксації його на операційному столі, підготовці системи для переливання крові, накладанні пов’язки на рану, доставленні хворого з операційної в палату, організації ведення найближчого післяопераційного періоду;

- одним із видів загального або місцевого знеболення;

- роботою операційної сестри (одягання стерильної білизни, накриття стола з перев’язочним матеріалом і хірургічним інструментами, підготовка столика, хірурга, інструменту під час операції та інш.);

- елементами антисептики і асептики під час операції (обробкою операційного поля, обкладання його стерильною білизною, користування стерильними інструментами і перев’язочним матеріалом, повторною обробкою рук хірургів в ході операції, ізоляція інфікованих органів і тканин);

- методикою тимчасової і кінцевої зупинки кровотеч під час операції (накладання кровозупиняючих затискувачів, перев’язка, прошивання, електрокоагуляція, закручування кровоточивих судин, використання серветок з гарячим фізіологічним розчином, кровозупиняючих губок, підшивання живої тканини, накладання еластичного джгута при операціях на кінцівках та інше);

- загальною методикою оперування (проведення розрізу шкіри, бережне відношення до тканин, накладання швів, зав’язування вузлів, адаптація країв рани, дренування рани та інш.).

Асистуючи, один студент, під керівництвом викладача проводить місцеву анестезію, розріз шкіри та підшкірної клітковини, зупиняє кровотечу, накладає шви на рану. Інші студенти групи беруть участь в дачі наркозу та переливанні крові і кровозамінників.


5.3. Контрольні питання:

  1. Визначення поняття асептики.

  2. Способи фізичної асептики (термічна, променева, ультразвукова)

  3. Способи хімічної асептики. Використання рідких, твердих, газо­подібних речовин для стерилізації.

  4. Вибір способів стерилізації операційної білизни і перев'язочного матеріалу.

  5. Способи укладки операційної білизни та перев'язочного матеріалу в бікси.

  6. Режим роботи автоклаву для стерилізації операційної білизни та перев'язочного матеріалу.

  7. Організація роботи операційного блоку.

  8. Вимоги до рук хірурга і операційної сестри.

  9. Методи обробки рук хірурга перед операцією.

  10. Доопераційна підготовка операційного поля.

  11. Методи обробки операційного поля і його відмежовування.

  12. Особливості обробки операційного поля під час операції.

  13. Які ускладнення можуть бути при обробці операційного поля?

  14. Правила одягання операційної білизни, бахіл, халату, маски.

  15. Зміна рукавичок під час операції.

  16. Зміна білизни протягом операції.

  17. Що слід зробити при пораненні рук хірурга або операційної сестри під час операції?

  18. Що потрібно виконати при появі необхідності додаткових розрізів на протязі операції?

  19. Правила поведінки в операційній.

  20. Деонтологічні аспекти поведінки в операційному блоці.


Тести для самоконтролю

1. При проведенні старшою сестрою операційного блоку бензидинової проби на кровоспинному затискачі з’явився синьо-зелений колір. На якому етапі стерилізації інструментів виникло порушення?

а) недостатня експозиція в сухожаровій шафі

б) порушення при укладанні матеріалу

в) порушення температурного режиму

г)* недостатня передстерилізаційна підготовка

д) неправильне зберігання стерильного інструментарію



2. Санітаркою гнійного відділення перев’язочний матеріал, який використовувався при перев’язці гнійного хворого, викинутий у смітник. Що необхідно було зробити з перев’язочним матеріалом?

а) замочити в хлораміні, потім знищити

б) замочити в розчині хлорного вапна, потім знищити

в) випрати, простерилізувати і використати повторно

г)* замочити в розчині 0,2 % дезактину і знищити

д) спалити



3. Для підтвердження діагнозу правосторонньої ниркової коліки хворому необхідно провести ендоскопічне дослідження. Перед обстеженням випадково була порушена стерильність цистоскопа. Як простерилізувати цистоскоп у цьому випадку?

а) промити фурациліном

б) обробити 5% розчином йоду

в) промити розчином декасану

г) обробити розчином сулеми

д)* промити спиртовим розчином хлоргексидину-біглюконату



4. Вкажіть послідовність елементів технологічного процесу стерилізації інструментарію.

а) сушіння

б) дезінфекція

в) миття


г) групування шприців

д) стерилізація

е) контроль за стерилізацією

*б, в, а, д, е



5. Стерилізацію перев’язочного матеріалу проводять за допомогою:

а) кип’ятіння

б) текучої пари

в)* автоклавування

г) сухого жару

д) бактерицидних ламп



6. До засобів холодової стерилізації відносять:

а)* ультрафіолетові промені

б)* іонізуюче випромінювання

в)* ультразвукові хвилі

г)* пари формаліну

д) автоклавування



7. Бактерицидна дія ультразвуку проявляється у:

а) руйнуванні тромбів

б)* зміні проникності оболонки мікробної клітини

в)* кавітація

г) розщеплення молекул води

д) появи мутації бактеріальних клітин



8. Стерилізувати операційну білизну в автоклаві при тиску в 2 атм. слід:

а) 2 год.

б) 1 год.

в) 45 хв.

г)* 30 хв.

д) 20 хв.



9. Який з непрямих методів контролю за стерильністю найбільш вірогідний?

а) метод Мікуліча

б)* термометрія

в) плавлення антипірину

г) плавлення бензойної кислоти

д) бактеріологічний контроль



10. Дотримується наступний режим стерилізації в сухожарових шафах:

а) 0,5 год. при 200С

б)* 1 год. при 180С

в) 1 год. при 220С

г) 2 год. при 180С

д) 2 год. при 220С



11. Лапароскопи стерилізують за допомогою:

а) кип’ятіння

б) автоклава

в) текучої пари

г)* діоциду

д) спирту



12. Який метод стерилізації хірургічного інструментарію найбільш надійний?

а) автоклавування

б) текучою парою

в) бактерицидними лампами

г)* у сухожаровій шафі

д) кип’ятінням



13. Який метод контролю за стерилізацією матеріалів у біксі найбільш достовірний?

а) метод Мікуліча

б) плавлення сірки

в)* бактеріологічний контроль

г) плавлення бензойної кислоти

д) біологічні індикатори



14. У парах формаліну стерилізують:

а) ріжучий інструментарій

б) гумові рукавички

в)* інструменти з оптикою

г) серветки

д) шприци



15. Скільки часу необхідно стерилізувати перев’язочний матеріал в автоклаві при тиску в 1,5 атм?

а) 20 хв.

б) 30 хв.

в)* 45 хв.

г) 1 год.

д) 10 хв.



16. При якій температурі проходить стерилізація хірургічного інструментарію в сухожаровій шафі?

а) 100°С


б) 120°С

в) 140°С


г) 160°С

д)* 180°С



17. Скільки часу триває стерилізація хірургічного інструментарію в сухожаровій шафі при температурі 180°С?

а) 20 хв.

б) 30 хв.

в) 40 хв.

г)* 1 год.

д) 1 год. 20 хв.



18. Як часто співробітники хірургічного відділення проходять обстеження на наявність стафілококу в носоглотці?

а) 1 раз на місяць

б) 1 раз на 2 місяці

в)* 1 раз на 3 місяці

г) 1 раз на 6 місяців

д) 1 раз на рік



19. Медична сестра закінчила стерилізацію в автоклаві. Які дії з біксами необхідно виконати в першу чергу?

а) проконтролювати стерильність матеріалу

б) протерти бікси насухо

в) витягти бікси з автоклаву

г) маркірувати бікси

д)* закрити шторки бічних отворів бікса



20. Яким чином і скільки часу проводять стерилізацію ріжучого хірургічного інструментарію?

а) в сухожаровій шафі 45 хв.

б) в автоклаві 1 год.

в)* 6% розчином перекису водню 3 години

г) 96% спиртом етиловим 24 год.

д) парами формаліну 12 год.



21. Які матеріали підлягають стерилізації в автоклаві?

а) кетгут

б) капронові нитки

в) оптичні прилади

г)* перев’язочний матеріал

д) ножиці



22. Як проводиться стерилізація оптичних приладів?

а) кип’ятінням

б) парою під тиском

в) у сухожаровій шафі

г) у парах формальдегіду

д)* у спиртовому розчині хлоргексидину



23. Перев’язочний матеріал і операційна білизна стерилізуються в автоклаві при температурі:

а) 100°С


б) 120°С

в)* 132°С

г) 142°С

д) 150°С


24. Який із названих інструментів не підлягає стерилізації у сухожаровій шафі?

а) затискачі

б) гачки Фарабефа

в)* лапароскоп

г) зонди металеві

д) апарат для зшивання органів



25. Обробка рук хірурга хлоргексидином-біглюконатом продовжується:

а) 1 хв.


б)* 3 хв.

в) 5 хв.


г) 8 хв.

д) 10 хв.



26. Які з перерахованих речовин використовують для обробки рук хірурга?

а)* Первомур

б)* Новосепт

в)* Церігель

г)* Етиловий спирт

д) Хлорамін



27. Які основні компоненти препарату С-4?

а) Перекис водню + етиловий спирт

б)* Перекис водню + мурашина кислота

в) Перекис водню + нашатирний спирт

г) Перекис водню + метиловий спирт

д) Перекис водню + сулема



28. Обробка рук по Спасокукоцькому – Кочергіну включає в себе етапи:

а) Миття рук щітками

б)* Миття рук 0,5% р-ном нашатирного спирту

в)* Витирання рук стерильним рушником

г)* Обробка рук 96% спиртом

д) Обробка рук 70% спиртом


29. До способів обробки операційного поля відносять наступні методи:

а)* Гроссіха-Філончикова

б)* Баккала

в) Пирогова

г) Шалімова

д) Всі вище перераховані



30. З якого моменту починається передопераційний період?

а) з початку захворювання

б) з моменту установки діагнозу

в)* з моменту поступлення хворого у стаціонар

г) з моменту установлення показів до операції

д) з моменту згоди хворого на операцію



31. Які основні завдання безпосередньо передопераційної підготовки хворого?

а) уточнення діагнозу

б) виявлення супутніх захворювань

в) визначення показів до операції

г) боротьба з ендогенною інфекцією

д) встановлення гіповолемії та гіпопротеїнемії

Вибрати правильну комбінацію відповідей: 1) а, б, в; 2) б, в, г; 3) в, г, д; 4) в, г; *5) г, д.

32. У чому полягає підготовка хворого до планової операції безпосередньо в день операції?

а) загальна гігієнічна ванна

б) гоління шкіри у ділянці операційного поля

в) премедикація

г) переливання крові

д) промивання шлунку

Вибрати правильну комбінацію відповідей: 1) а, б, в; 2) б, в; 3) в, г; *4) б, в, д; 5) а, в.

33. Які види клізм застосовуються безпосередньо перед операцією?

а) гіпертонічна

б) сифонна

в)* очисна

г) харчова

д) за Огнєвим



34. У чому полягає профілактика ранової інфекції у передопераційному періоді?

а) санація порожнини роту

б) гігієнічна ванна

в) обробка операційного поля

г) зміна білизни

д) лікування піодермії

Вибрати правильну комбінацію відповідей: 1)а, б, в, г; 2)б, в, г, д; 3)а, б, г, д; 4)а, г, д; *5) всі відповіді правильні.

35. Укажіть етапи хірургічної операції:

а) хірургічний доступ;

б) укладка хворого на операційний стіл;

в) оперативний засіб;

г) зупинка кровотечі;

д) ушивання рани.

Вибрати правильну комбінацію відповідей: 1)а, б, в, г, д; 2)а, б, в; *3)а, в, д; 4)а, в, г, д.

36. Що з перерахованого відноситься до методів профілактики контактного інфікування?

а) стерилізація білизни;

б) стерилізація інструментів;

в) стерилізація шовного матеріалу;

г) обробка рук хірурга;

д) обробка операційного поля.



Вибрати правильну комбінацію відповідей: 1) а, б, в, г; 2) а, в, г, д; 3) а, б, в, д; 4) б, в, г, д; *5) а, б, г, д.
5. Рекомендована література:

5.1. Основна:

  1. Хірургія. Т. 1 (підручник з загальної хірургії) (за редакцією Березницького Я.С., Захараща М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О.). Дніпропетровськ, РВА „Дніпро-VAL”, 2006.- с. 78-92.

  2. Жученко С.П. Загальна хірургія. Київ “Здоров’я”, 1999.- с. 48-56, 110-111, 113-122.

  3. Гостищев В.К. Общая хирургия. М., “Медицина”, 1997.- с. 38-45, 48-55, 156-170.

  4. Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига “Звайгзне”, 1989.- с. 68-70, 72-73.

  5. Стручков В.И. Общая хирургия. М., “Медицина”, 1988.- с. 64-68, 73-76.

  6. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., “Медицина”, 1987.- с. 7-12.


5.2. Додаткова:

  1. Григорян А.В. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., “Медицина”, 1976.- с. 30-35.

2. Матеріали лекцій.


6. ХІРУРГІЧНА ОПЕРАЦІЯ. ПІДГОТОВКА ХВОРИХ ДО ОПЕРАЦІЇ.


  1. Актуальність теми. Переважна більшість хворих, що перебувають у хірургічних стаціонарах, підлягають оперативному лікуванню. Медичний персонал повинен вміти правильно провести передопераційну підготовку хворих в залежності від терміновості операції, та з урахуванням розташування патологічного чинника. В подальшому персонал веде постійний догляд за хворим, за його зовнішнім виглядом та основними показниками гомеостазу. Перекладання цієї роботи на плечі молодшої медичної ланки категорично забороняється. Робота в операційному блоці вимагає від лікаря володіти певним об’ємом знань, пов’язаних не тільки з технікою самого оперативного втручання, а ще з будовою, оснащенням та організацією роботи операційного блоку, правилами поведінки та деонтологічними аспектами. Лікар повинен контролювати виконання всіх правил роботи в операційній, власним прикладом дотримуватись їх. Своєю коректною поведінкою та стриманістю разом з професіоналізмом, навіть в неординарних критичних ситуаціях, повинен підтримати оптимістичний настрой персоналу. Повага зі сторони середнього та молодшого медичного персоналу, впевненість їх в професіоналізмі хірурга, є одним з не менш важливих моментів забезпечення операції.

  2. Тривалість заняття: 2 год.




  1. Навчальна мета.

Студент повинен:

3.1. Знати:

  • визначення терміну “передопераційний період”;

  • визначення терміну “покази до операції”;

  • визначення терміну “абсолютні покази”;

  • визначення терміну “відносні покази”;

  • визначення терміну “протипокази до операції”;

  • визначення терміну “абсолютні протипокази”;

  • визначення терміну “відносні протипокази”;

  • визначення терміну “діагностичний період”;

  • визначення терміну “період підготовки”;

  • що включає в себе “період підготовки до операції”;

  • в чому суть “діагностичного періоду”;

  • особливості підготовки хворого до планового оперативного втручання;

  • особливості підготовки хворого до екстреного оперативного втручання;

  • принципи підготовки серцево-судинної системи;

  • принципи підготовки дихальної системи;

  • принципи підготовки нервової системи;

  • принципи підготовки шлунково-кишкового тракту;

  • принципи підготовки операційного поля;

3.2. Вміти:

  • визначати основні покази до операції;

  • визначати основні протипокази до операції;

  • проводити передопераційну підготовку;

  • скласти план основних обстежень хворого;

  • оформити медичну документацію (історію хвороби).

3.3. Опанувати практичні навички:

  • техніку проведення очисної, сифонної та мікроклізми;

  • техніку проведення підготовки операційного поля;

  • визначення та характеристика пульсу, АТ, ч/дихання;

  • огляд та оцінка стану шкіри пацієнта;

  • збору анамнезу у передопераційного хворого;

  • техніку промивання шлунку;

  • техніку катетеризування сечового міхура;

  • методику підготовки хворого до рентгенологічного та ендоскопічного дослідження травного каналу;

  • методику підготовки хворого до УЗД органів черевної порожнини;

  • техніку виконування термометрії, постановки банок, гірчичників;




  1. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).




Назви попередніх дисциплін

Отримані навички

1. Хімія

2. Мікробіологія


3.Фармакологія


4. Пропедевтика внутрішніх хвороб

5. Патофізіологія

6. Рентгенологія
7. Нормальна та топографічна анатомії


Ідентифікувати та класифікувати хімічні речовини за будовою та особливостями впливу на мікро- та макроорганізм, зобразити формули неорганічних та органічних речовин.
Класифікувати збудників інфекційних захворювань, володіти методами бактеріологічного дослідження матеріалу та ідентифікувати збудників інфекційних захворювань.
Класифікувати основні антимікробні речовини за механізмом дії на збудників інфекції, вміти розраховувати дози хіміотерапевтичних речовин, вміти виписувати рецепти на основні хімічні антисептики. Призначати та дозувати лікарські засоби.
Збирати анамнез, проводити огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію.
По результатам обстеження орієнтуватись в порушенні ланок нормального функціонування організму.
Читати рентгенологічні знімки.
Знати топографо-анатомічні особливості будови тіла.

  1. Поради студенту.


5.1. Зміст теми:

В процесі обстеження хворих, які поступили в хірургічне відділення, встановлюють покази та протипокази до операції.



Абсолютними показами є довготривала профузна кровотеча, гостре порушення дихання, перфорації та поранення внутрішніх органів.

Відносні - якщо хворий може жити без операції. По терміновості операції поділяють на планові, термінові та невідкладні (екстрені).

Протипокази до операції також поділяють на абсолютні (термінальні стани, некорегована декомпенсація життєво важливих органів та систем ) та відносні, коли є наявність супутньої патології, що може ускладнити виконання операції та протікання післяопераційного періоду (грип, гнійні ураження шкіри, ангіни, тощо).

Передопераційним періодом називають час від моменту прийняття хворого у відділення до проведення операції, умовно розділяється на діагностичний період і період передопераційної підготовки. Суть діагностичного періоду полягає в необхідності вивчення загального статусу хворого з урахуванням його вікових особливостей, стан найважливіших систем та органів, використовуючи рентгенологічні, клінічні, лабораторні та інші методи дослідження. Саме в цей період визначаються покази та протипокази до операцій. При виконанні складної операції об'єм досліджень повинен бути максимальним. Тривалість діагностичного періоду залежить від складності захворювання, наявності супутньої патології та терміновості проведення оперативного втручання.

Період підготовки до операції включає:

а) профілактичні заходи, загальні для всіх операцій (санація хворого та інші);

б) корекція, виявлення в діагностичний період функціональних порушень систем та органів;

в) спеціальна підготовка, необхідна для операції на даному органі, або при даній методиці операції;

г) вибір методу знеболення.

При роботі в приймальному відділенні та в палатах разом із студентами викладач, наголошуючи на скаргах, даних анамнезу, об'єктивному дослідженню, лабораторних показниках, звертає увагу студентів на особливості підготовки хворого до екстреного оперативного втручання - скорочення часу на передопераційну підготовку. З урахуванням отриманих даних про хворого визначаються покази та протипокази до операції, хворий планується до операції та передопераційної підготовки. Майже при всіх операціях проводиться насамперед підготовка нервової системи хворого, яка полягає в максимальному щадінні психіки хворого у зв'язку з наступною операцією. Хворого треба оточити піклуванням та увагою всього медичного персоналу; зразковий порядок і дисципліна у відділенні підносять настрій хворого і виникає упевненість у щасливому закінченні операції. Інколи доцільне застосування транквілізаторів.

При відсутності патології зі сторони серцево-судинної системи спеціальної підготовки не потрібно. При наявності змін, що вимагають операції, назначають серцеві та судинні лікарські препарати. При цьому наголошується про обов'язкове зняття ЕКГ особам, старше 45 років.

Підготовка органів дихання необхідна при бронхітах, емфіземі, туберкульозі легень. Велике значення надається лікувальній фізкультурі, зокрема систематичній дихальній гімнастиці.

Якщо операція проводиться не на травному каналі, то спеціальної підготовки не проводиться. Як правило, операції роблять натщесерце. Операції на шлунково-кишковому тракті вимагають промивання шлунку (по показаннях), очисну клізму напередодні. Акцентуйте увагу на недопустимість очисної клізми при гострому апендициті.

Напередодні операції приймають ванну і обов'язково міняють білизну. Безпосередньо перед операцією хворих повинен помочитися. Зверніть увагу на особливості підготовки хворого до планового оперативного втручання: відсутність ліміту часу, можливість більш повноцінного обстеження хворого із застосуванням всіх необхідних методів обстеження, можливість проведення при необхідності повноцінної передопераційної підготовки.

Після короткого пояснення студентам мети відвідування операційної, викладач знайомить їх з правилами поведінки під час операції, пояснює необхідність суворо дотримуватися дисципліни (не ходити в операційній, не робити зайвих рухів, не говорити, оберігати психіку хворого), правил асептики та антисептики.

Операцією – називається механічна дія на тканини та органи хворого, що нерідко супроводжується їх роз’єднанням для огоління хворого органу, що проводиться з ціллю лікування або діагностики.

Всі операції діляться на криваві, при яких порушується цілісність шкіри або слизових оболонок, та безкровні, при яких зовнішні покриви не порушуються (наприклад, вправлення вивиху). Крім цього, розрізняють лікувальні та діагностичні операції. Лікувальні операції проводяться найбільш часто і носять різноманітний характер в залежності від задач, які ставить перед собою хірург. Так, розрізняють радикальні операції, за допомогою яких захворювання виліковується шляхом видалення патологічного чинника або органу (наприклад, апендектомія, холецистектомія), та паліативні операції, що мають задачу полегшати страждання хворого в випадках, коли вилікування неможливе (наприклад, гастростомія при запущеному раку стравоходу). До діагностичних операцій відносять біопсію, проколи плеври, суглобів та ін., а також діагностичні лапаротомія, торакотомія та ін.. Верифікація діагнозу за допомогою того чи іншого оперативного прийому передбачає обов’язкове використання всіх інших діагностичних методів. Діагностичні операції в тому чи іншому ступеню небезпечні для хворого, тому їх слід примінять тільки як завершальний діагностичний прийом.

По терміновості розрізняють екстрені, термінові та планові (не термінові) операції.

Екстрені операції необхідно виконувати миттєво: затримка їх виконання на декілька годин, а іноді й хвилин загрожує життю хворого або різко погіршує прогноз. Прикладом являються операції при асфіксії, внутрішній кровотечі, гострих хірургічних захворюваннях (перфорації порожнистих органів) та ін..

Терміновими рахуються операції, які не можна відкласти на довготривалий термін в зв’язку з незупинним розвитком хвороби. Так, не можна на довгій час відкладати операцію при злоякісних пухлинах, бо продовження росту може привести до утворення метастазів. При таких захворюваннях можливе відкладання операції на термін, необхідний для уточнення діагнозу та підготовці хворого до втручання.

Планові операції можуть бути проведені в любий час без загрози для здоров’я пацієнта (видалення підшкірної ліпоми, та ін.).

Операції можуть бути одно-, двохмоментні та багатомоментні. Більшість операцій одномоментні. В зв’язку зі слабкістю хворого, особою важкістю оперативного втручання або особливістю протікання патологічного процесу інколи, одномоментне оперативне втручання збільшує ризик негативного протікання післяопераційного періоду, що змушує хірурга проводити операцію в два і більше етапи. Класичним прикладом багатоетапного оперативного втручання є пересадка шкіри мігруючим стеблем по Філатову.

Велике значення має розміщення хірурга та його помічників біля операційного столу. Так при операціях на органах черева хірург становиться з правої сторони від хворого, а при операціях в дільниці малого мисника йому зручніше знаходитись зліва. При ампутаціях хірург знаходиться зі сторони оперуємої кінцівки. При внутришньогрудних втручаннях хірургу зручніше знаходитись з тої сторони, на якій проводиться операція. Перший асистент в типовій ситуації знаходиться напроти хірурга, другій асистент, в залежності від звички хірурга, стоїть поруч з ним або з першим асистентом.

Варіантів розміщення хірурга, його асистентів та операційної сестри у операційного стола так багато, що їх практично не можливо систематизувати. Розміщення залежить від місця на якому проводиться втручання, а також від звичок оперуючого хірурга.

Правильний вибір оперативного доступу відіграє важливу роль в закінченні операції, так як забезпечення широкого, вільного доступу до хворого органу значно спрощує та полегшує виконання операції. Нерідко оперативний доступ не представляє труднощів, наприклад при розкритті поверхнево розташованого гнійника. При розташуванні гнійника в піддіафрагмальному просторі вибір оперативного доступу різко ускладнюється. При деяких операціях на виконання оперативного доступу нерідко приходиться втрачати до 90% всього часу, в той час як оперативний прийом займає всього декілька хвилин (трепанація черепу, торакотомія).

Оперативний доступ – має забезпечувати достатнє широке відкриття патологічного чиннику, зміненого органу та бути анатомічним, тобто супроводжуватись мінімальним пошкодженням тканин.

Оперативний прийом – головний етап операції, під час якого виконується хірургічна дія на патологічний чинник або на хворий орган.

Завершення операції – останній етап, який по суті складається з встановлення цілісності органів та тканин. Ретельне виконання всіх деталей під час даного етапу операції має велике значення для попередження ускладнень та забезпечення благоприємного закінчення втручання.

Загальноприйнятий наступний порядок виконання оперативного втручання:



  1. укладка хворого на операційний стіл;

  2. обробка операційного поля та обмеження його стерильними простирадлами;

  3. знеболення;

  4. оперативний доступ;

  5. оперативний прийом;

  6. завершення операції;

Враховуючи особливості проведення заняття та перебування студентів в операційному блоці, треба звернути увагу на нижче приведені моменти.

Після короткого пояснення студентам мети відвідування операційної, викладач знайомить їх з правилами поведінки під час операції, пояснює необхідність суворо дотримуватися дисципліни (не ходити в операційній, не робити зайвих рухів, не говорити, оберігати психіку хворого).

В передопераційній студенти одягають на ноги бахили. Викладач перевіряє зовнішній вигляд студентів (сховане під шапочками волосся, відсутність шерстяного одягу, довгих спідниць). Звертається увага до підготовки персоналу операційної до операції (переодягнення).

Студенти заходять в операційну перед початком операції, в процесі підготовки і проведення операції знайомлячись з поведінкою персоналу в операційній, підготовкою рук хірургів і одягненням стерильної білизни, підготовкою матеріального столика, організацією роботи лікаря - анестезіолога і сестри - анестезистки, беруть участь в доставці хворого в операційну, розміщення та фіксації його на операційному столі, підготовлення системи для в/венноі інфузії, накладання пов'язки на рану, доставка хворого з операційної в палату, організації ведення найближчого післяопераційного періоду. Вивчається робота операційної медсестри (одягання стерильної білизни. підготовка стола операційної медсестри, підготовка перев'язочного матеріалу та інструментарію, інструментарій, який використовується під час операції та ін.); асептикам та антисептикам, які використовуються під час операції (обробка операційного поля, обкладання його стерильною білизною, повторною обробкою рук хірурга в ході операції, ізоляція інфікованих органів та тканин). Знайомляться з методикою тимчасової та остаточної зупинки кровотеч під час операції та загальною методикою оперування (від розрізу шкіри з шанобливим ставленням до тканин і стриктур до накладання швів, адаптації країв рани, її дренування та ін.).

Один з студентів під керівництвом викладача допомагає в роботі операційної медсестри. Інші студенти групи беруть участь в проведенні наркозу і переливанні крові та кровозамінників.

Студенти заходять в операційну перед початком операції. В процесі підготовки та проведення операції вони знайомляться:



  1. з поведінкою персоналу в операційній;

  2. підготовкою рук хірурга до операції і одягнення стерильної білизни;

  3. організацією роботи лікаря-анестезіолога і сестри-анестезистки;

  4. беруть участь в доставці хворого в операційну, вкладенні, фіксації його на операційному столі, підготовці системи для переливання крові, накладанні пов’язки на рану, доставці хворого з операційної в палату, організації ведення найближчого післяопераційного періоду;

  5. одним із видів загального або місцевого знеболення;

  6. роботою операційної сестри (одягання стерильної білизни, накриття стола з перев’язочним матеріалом і хірургічним інструментами, підготовка столика, -хірурга, інструментування під час операції та ін.);

  7. елементами антисептики і асептики під час операції (обробкою операційного поля, обкладання його стерильною білизною, користування стерильними інструментами і перев’язочним матеріалом, повторною обробкою рук хірургів в ході операції, ізоляція інфікованих органів і тканин);

  8. методикою тимчасової і кінцевої зупинки кровотеч під час операції (накладання кровоспинних затискачів, перев’язка, прошивання, електрокоагуляція, закручування кровоточивих судин, використання серветок з гарячим фізіологічним розчином, кровоспинних губок, підшивання живої тканини, накладання еластичного джгута при операціях на кінцівках та інше);

  9. загальною методикою оперування (проведення розрізу шкіри, бережне відношення до тканин, накладання швів, зав’язування вузлів, адаптація країв рани, дренування рани та ін.).

Асистуючи, один студент, під керівництвом викладача проводить місцеву анестезію, розріз шкіри та підшкірної клітковини, зупиняє кровотечу, накладає шви на рану. Інші студенти групи беруть участь в дачі наркозу та переливанні крові і кровозамінників.
5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Передопераційний період, визначення, етапи.

  2. Які критичні показники діяльності систем та органів.

  3. Техніка проведення термометрії, види.

  4. Техніка вимірювання АТ.

  5. Техніка катетеризації сечового міхура.

  6. Техніка зондування шлунку.

  7. Техніка проведення гіпертонічної клізми.

  8. Техніка виконання очисної клізми.

  9. Техніка виконання сифонної клізми.

  10. Класифікація клізм.

  11. Покази та протипокази до призначення клізм в передопераційному періоді.

  12. Правила одягання операційної білизни, бахіл, халату, маски.

  13. Правила підготовки до роботи "малого" та "великого" операційного столу

  14. Вимоги до рук хірурга.

  15. Способи стерилізації хірургічного інструментарію.

  16. Способи стерилізації рукавичок та перев’язочного матеріалу.

  17. Методи зупинки кровотеч.

  18. Методи обробки рук хірурга перед операцією.

  19. Методи обробки операційного поля.

  20. Види швів, техніка їх накладання.

  21. Які втручання відносяться до діагностичних операцій.

  22. Як, по терміновості, розрізняють оперативні втручання.

  23. Етапи загального порядку в виконанні операції.

  24. Деонтологічні аспекти поведінки в операційному блоці.

  25. Способи тримання скальпелю, техніка проведення розрізу.

  26. Види знеболення, техніка місцевої анестезії.


5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

  1. визначення основних показів до операції;

  2. визначення основних протипоказів до операції;

  3. проведення передопераційної підготовки;

  4. складання плану основних обстежень хворого;

  5. оформлення медичної документації (історію хвороби).


5.4. Контрольні питання:

    1. Передопераційний період, визначення.

    2. На які етапи ділиться передопераційний період.

    3. Суть діагностичного періоду.

    4. Що включає період підготовки до операції.

    5. Які критичні показники діяльності систем та органів.

    6. Техніка проведення термометрії.

    7. Види термометрії.

    8. Види термометрів. Медичний максимальний ртутний термометр Цельса.

    9. Техніка вимірювання АТ.

    10. Техніка катетеризації сечового міхура.

    11. Техніка зондування шлунку.

    12. Техніка проведення гіпертонічної клізми.

    13. Техніка виконання очисної клізми.

    14. Техніка виконання сифонної клізми.

    15. Класифікація клізм.

    16. Покази до призначення клізм в передопераційному періоді.

    17. Протипокази до призначення клізм в передопераційному періоді.

    18. Правила одягання операційної білизни, бахіл, халату, маски.

    19. Правила підготовки до роботи "малого" та "великого" операційного столу

    20. Вимоги до рук хірурга.

    21. Способи стерилізації хірургічного інструментарію.

    22. Способи стерилізації рукавичок та перев’язочного матеріалу.

    23. Методи зупинки кровотеч.

    24. Методи обробки рук хірурга перед операцією.

    25. Методи обробки операційного поля.

    26. Види швів, техніка їх накладання.

    27. Які втручання відносяться до діагностичних операцій.

    28. Як, по терміновості, розрізняють оперативні втручання.

    29. Етапи загального порядку в виконанні операції.

    30. Деонтологічні аспекти поведінки в операційному блоці.

    31. Способи тримання скальпелю, техніка проведення розрізу.

    32. Види знеболення, техніка місцевої анестезії.

5.5. Тести для самоконтролю.

- тести для самоконтролю по передопераційному періоду:

Момент, з якого починається передопераційний період:

  1. початок захворювання;

  2. поступлення в стаціонар;

  3. встановлення діагнозу;

  4. початок підготовки до операції.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) всі відповіді правильні.

Стан, при якому максимально скорочується передопераційний період:

  1. гострий гнійний артрит;

  2. абсцес легені;

  3. шоковий стан;

  4. флегмона плеча;

  5. алкогольне сп’яніння.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) 5; Є) всі відповіді правильні.

Час постановки очисної клізми перед екстреною операцією:

  1. за добу перед операцією;

  2. ввечері напередодні операції;

  3. ранком в день операції;

  4. клізма не ставиться;

  5. за 6 годин перед операцією.

Вкажіть правильну відповідь:

А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) 5.



Стан, при якому проведення планової операції відкладається:

  1. захворювання, що є ускладненням основного захворювання;

  2. наростання симптомів анемії;

  3. гнійні висипи на шкірі;

  4. операція не відкладається.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) 1,2,3.

Час гоління шкіри перед плановою операцією:

  1. за добу перед операцією;

  2. ввечері напередодні операції;

  3. ранком в день операції;

  4. гоління не проводиться;

  5. не раніше чим за 2 години до операції;

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) 5.

Час гоління шкіри перед екстреною операцією:

  1. ввечері напередодні операції;

  2. ранком в день операції;

  3. безпосередньо перед операцією;

  4. гоління не проводиться.

Визначить правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4.

Розчин для обробки операційного поля:

  1. розчин спирт-таніна;

  2. 0.5% розчин аміаку;

  3. розчин ртуті діхлориду 1:1000;

  4. розчин гибитана чи первомура.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4.

Стан, при якому проведення екстреної операції відкладається:

  1. можливі ускладнення знеболення;

  2. гнійні висипання на шкірі в дільниці операційного поля;

  3. хвороби обміну речовин;

  4. операція не відкладається;

  5. наявність в анамнезі інтеропераційних ускладнень.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4; Д) 5.

Препарат, використовуємий в підготовці до операції на печінці:

  1. 40% розчин гексаметилентетраміну;

  2. 40% розчин глюкози з інсуліном;

  3. 10% розчин еуфіліну;

  4. 3% розчин хлористоводородної (соляної) кислоти.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 2; В) 3; Г) 4.

Вид санітарної обробки перед плановою операцією:

  1. протирання шкіри та заміна білизни;

  2. часткова санітарна обробка;

  3. повна санітарна обробка;

  4. санітарна обробка не проводиться;

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 4; В) 2; Г) 3; Д) 4.

Вид санітарної обробки перед екстреною операцією:

  1. протирання шкіри та заміна білизни;

  2. часткова санітарна обробка;

  3. повна санітарна обробка;

  4. санітарна обробка не проводиться.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 4; В) 2; Г) 3; Д) 4.

Яку операцію можна проводити, якщо близько від наступного розрізу є фурункул?:

  1. видалення швидко ростучої пухлини;

  2. операцію при хронічному захворюванні;

  3. операцію по життєвим показам;

  4. операцію проводити не можна.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 4; В) 2; Г) 3; Д) 4.

Захворювання, потребуюче подовження передопераційної підготовки хворого:

  1. варикозне розширення вен;

  2. декомпенсація недостатності серця;

  3. гострий апендицит;

  4. гострий тромбофлебіт.

Виберіть правильну відповідь: А) 1; Б) 4; В) 2; Г) 3; Д) 4.
Правильні відповіді на тести для самоконтролю: 1 – Б ; 2 – В ; 3 – Г; 4 – В; 5 – Д; 6 – В; 7 – Г; 8 – Г; 9 – Б; 10 – Г; 11 – В; 12 – Г; 13 – В.
- тести для самоконтролю по роботі в операційному блоці:

До діагностичних оперативних втручань відносяться:

А. апендектомія;

Б. грижевисічення;

В. біопсія лімфовузлів;

Г. вправлення вивиху плеча;

Д. розкриття панарицію;



По терміновості розрізняють операції:

А. екстрені, термінові, паліативні;

Б. планові, екстрені, багатоетапні;

В. екстрені, термінові, планові;

Г. радикальні, планові, паліативні;

Д. діагностичні, нетермінові, одноетапні;



Профілактика нагноєння операційної рани:

А. часті шви на рану;

Б. розсмоктуючи шви на рану;

В. дренування рани;

Г. лікувальна фізкультура;

Д. герметична пов’язка;



В загальному порядку виконання операції виділяють наступні етапи, крім:

А. операційної пози (укладки);

Б. обробки операційного поля та знеболення;

В. оперативного доступу та оперативного прийому;

Г. завершення операції;

Д. виведення з наркозу;



Правильні відповіді:

  1. – В; 2. – В; 3. – В; 4. – Д.


5.6. Задачі для самоконтролю:

ЗАДАЧА №1 В клініку поступив хворий, 50 років, з різко вираженим рубцевим стенозом воротаря. Після проведеного клініко-ренгено-лабораторного обстеження хворому запропоновано оперативне лікування. Протипоказів до оперативного втручання немає.

Як проводити підготовку систем та органів хворого до операції?

Відповідь:



  1. Корекція водно-сольового обміну.

  2. Корекція білкового обміну.

  3. Підготовка систем та органів хворого.

  4. Дієта.

  5. Передопераційна підготовка шлунково-кишкового тракту /очисна клізма, промивання шлунку/.

ЗАДАЧА №2 в клініку поступив хворий, 25 років, з гострими болями в правій здухвинній області. Загальний стан хворого відносно задовільний. Встановлено діагноз гострий апендицит. Показана екстрена операція. Як підготувати хворого?

Відповідь:



  1. Підготовка операційного поля: гоління, туалет, обробка одним з способів.

  2. Введення обезболюючих речовин /премедикація/, р-н промедолу 1%-2,0, р-н атропіну 0,1%-0,5, розчин димедролу 1%-2,0.

  3. Серцево-судинні препарати по показаннях.

ЗАДАЧА №3 В період передопераційного обстеження Ви виявили у хворого гіпопротеїнемію.

Ваші дії при корекції білкового дефіциту.

Відповідь:



  1. Переливання плазми /сухої, нативної/.

  2. Білкові плазмозамінювачі.

  3. Свіжоцитратна кров.

ЗАДАЧА №4 Хворому передбачена операція на товстому кишечнику.

Як підготувати шлунково-кишковий тракт до операції?

Відповідь:



  1. На протязі трьох діб очисні клізми рано і ввечері.

  2. Санація товстої кишки одним із антисептиків.

  3. Дієта.

ЗАДАЧА №5 В клініку поступив хворий з приводу неускладненої правобічної пахової кили. Із анамнезу встановлено, що чотири місяці тому назад хворий переніс інфаркт міокарда.

Ваші роздуми про показання до операції?

Відповідь:

Операція в даний час протипоказана, так як перенесений інфаркт міокарда являється абсолютним протипоказом до планової операції.


ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ:

1 - 5; №2 - 1; №3 - 1; №4 - 1;




1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка