Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка1/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23





БІБЛІОТЕЧКА ПРАЦІВНИКА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ, ЗАХИСйУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

КУРС ЛЕКЦІЙ

З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ОБ’ЄКТАХ ЕКОНОМІКИ ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Частина 111.

ТЕМАТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ


Т Е М А 1.


“ЗАВДАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ, ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ТА ТЕРИТОРІЙ ВІД ВПЛИВУ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ З ЦО.”
Навчальна ціль:

Вивчити основні положення законодавства України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, права та обов’язки робітників, службовців та населення з цивільної оборони.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1 (2) години.

Метод проведення занятьбесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова 2/3 хв.

1. Головні положення нормативно-правової бази у сфері ци-вільної оборони, захисту населення і територій від надзвичай-них ситуацій. 25 (50) хв.

2. Права та обов’язки робітників, службовців та населення з цивільної оборони. 15 (35) хв.

Підсумки. 3/2 хв.


Навчальна література і посібники:


  1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ,

№ 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ,

№ 1198, 1998 р., Київ.

4. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.

5. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.

6 Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.
Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Законодавча база ЦО України.

2. Нормативна база ЦО України.

3. Структура ЄДС НС.

4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.

5. Концепція захисту населення і територій від НС.

6. Структура ЦО України.

7. Структура ЦО суб’єкта господарської діяльності.
ПЕРЕДМОВА
Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслід-ків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу га-рантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Мініст-рів України, міністерств та інших центральних органів виконав-чої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпеч-них наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, при-родного та воєнного характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім’ю і надати допомогу потерпілим.

Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості вироб-ництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.

Більшість реґіонів держави підпадають під вплив небезпеч-них природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім’я збереження здоров’я і життя.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:


“ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ, ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ”
Основу нормативно-правової бази у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуа-цій складають: Закони України “Про Цивільну оборону Украї-ни”, “Про війська цивільної оборони”, “Про аварійно-рятувальні служби”; укази Президента України “Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичай-них ситуацій” і про затвердження положення “Про міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”, постано-ви Кабінету Міністрів України про затвердження “Положення про Цивільну оборону України”, “Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного ха-рактеру”, “Положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій” та інші нормативні акти.
У Законі “Про Цивільну оборону України” визначаються за-гальні засади Цивільної оборони України, які складають визна-чення цивільної оборони, систему її побудови, поширення захо-дів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керів-ництво та органи управління цивільною обороною.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забез-печення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.



Систему цивільної оборони складають:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких від-несено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, по-передженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту насе-лення у складі міністерств, інших центральних органів виконав-чої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорноби-льської катастрофи;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фа-хівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ре-сурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпе-чення.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і від-повідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Головними завданнями Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та сти-хійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, ка-тастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;створення систем аналізу і прогнозування управління, опові-щення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готов-ності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мир-ного та воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної обо-рони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в над-звичайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністер-ства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу ви-конавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; на-чальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; началь-никами цивільної оборони згідно з адміністративно-територіаль-ним устроєм України є голови місцевих державних адміністра-цій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної обо-рони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у спра-вах цивільної оборони визначаються Законом України “Про Цивільну оборону України” і Положенням про органи управлін-ня у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони (управління, відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення), які входять до складу місцевих державних адмініст-рацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони визначено Законом Ук-раїни “Про Цивільну оборону України”.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзви-чайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

створює резерви засобів індивідуального захисту і майна ци-вільної оборони, матерально-технічних та інших фондів на випа-док надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управ-ління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзви-чайних ситуацій;

створює єдину систему підготовки органів управління у спра-вах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.



Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміні-страції, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захис-ту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження НС;

організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готов-ності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих орга-нів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо лікві-дації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціо-нування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

здійснює навчання населення, представників органів управ-ління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

організовує фінансове і матерально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших під-порядкованих йому спеціалізованих формувань;

створює згідно з законодавством підприємства з виробницт-ва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.



Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх праців-ників засобами індивідуального та колективного захисту, орга-нізовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законо-давством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інже-нерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризи-ку виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту насе-лення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та про-ведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичай-них ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюю-ться евакуаційні комісії.

Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються у Положенні про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду-вання, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється Міністер-ством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за-хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відпо-відно державного та місцевих бюджетів, а також коштів під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, міс-цеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утри-мання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призна-чених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних спо-руд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замов-ником вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи (МНС України) є державним замовником продукції, пос-луг та робіт для забезпечення потреб ЦО



Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюд-жетів, а також коштів, передбачуваних на утримування міністерств.

Оплата праці працівників органів управління у справах циві-льної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодав-ства України з питань цивільної оборони, несуть відповідаль-ність згідно з законодавством України.
Цивільний захист населення - це система заходів, які реалізую-ться центральними органами виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва, Севастополя і районів, виконавчими органами Рад, підпо-рядкованими їм силами і засобами підприємств, установ, орга-нізацій (незалежно від форм власності), добровільними формуван-нями, що забезпечують розробку та дотримання правових норм, міжнародних, державних галузевих та відомчих вимог і правил, а також виконання організаційних, інженерно-технічних, сані-тарно-гігієнічних, протиепідеміологічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації НС, спрямованих на захист насе-лення, сільськогосподарських тварин і рослин, об’єктів еконо-міки і довкілля.

З метою забезпечення захисту населення і територій від нас-лідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак-теру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.



Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС ) - це державна система, яка включає цент-ральні органи виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, уста-нови та організації з відповідними силами і засобами, які здійс-нюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної без-пеки, організовують проведення роботи із запобігання надзви-чайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації держав-ної політики на всій території України у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

забезпечення запобігання виникненню НС;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлю-вальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

розробка нормативно-правових актів, державних норм і стан-дартів;

здійснення цільових та науково-технічних програм;

забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

збирання і опрацьовування інформації про НС;

визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

створення та раціональне використання матеріально-техніч-них ресурсів;

своєчасна та достовірна інформація населення про обста-новку та вжиті заходи;

оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

соціальний захист потерпілого населення;

захист населення у надзвичайних ситуаціях;

міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.



Правовою основою створення ЄДС НС є Закони Ук-раїни “Про надзвичайний стан”, “Про Цивільну оборону України”, “Про війська ЦО”, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Мініс-терства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Єдина державна система запобігання і реагування на над-звичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об’єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природ-ного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управління (центральні, територіальні, галузеві, місцеві і об’єктові), систе-ми забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагу-вання на надзвичайні ситуації).

Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає – місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприєм-ства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природ-ної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка