Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка11/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

Запам’ятайте! Небезпечна зона аварії (катастрофи) на транспорті по периметру огороджується спеціаль-ними знаками. Наближатися до цієї зони і входити до неї категорично заборонено.

Основний спосіб захисту – це своєчасно покинути небезпечну зону або осередок зараження.

Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у приміщенні, зробіть герме-тизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, викорис-товуйте найпростіші засоби захисту (ватно-марлеву пов’яз-ку, маску із тканини, рушник тощо), змочені водою.

Про можливість повернення до місця проживання (робо-ти) вас повідомлять після ліквідації наслідків аварійної ситуації з використанням засобів масової інформації.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ДЕГАЗАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ, ОСОБИСТИХ РЕЧЕЙ, ОДЯГУ. НЕВІДКЛАДНА ТА

ПЕРША ДОПОМОГА УРАЖЕНОМУ”.


З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзви-чайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмежен-ня і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хі-мічного ураження, попередження зараження грунту і дже-рел водозабезпечення населення.

При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті час-тини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).

Повна дегазація складається з повного обеззаражуван-ня або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених повер-хонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних ма-шин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).

Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авто-розливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при вико-нанні робіт з обеззаражування.

Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і де-зинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами обо-лонок, перекачування рідин з одної тари в іншу.

АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні так-тико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться – 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом – до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 6-8 хв.; час згортання 9 - 15 хв.; число одно-часно місць, що обслуговуються: при дезактивації стру-менем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол.


Можливості АРС-12У (АРС-14) з спеціальної обробки техніки і транспорту одною зарядкою

Найменування техніки



Дезактивація, одиниць техніки

Дегазація (дезинфекція)

Струменем води

Розчином для дезактивації

Техніка на гусеничному ході

2-3

25

105 (138)

Вантажні і спеціальні автомобілі

4

33

105 (138)

Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції ав-томобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комп-лект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.

Основні тактико-технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 3-4 хв., витрати розчину на об-робку автомобілів типу ЗІЛ- 50-60 л, типу ГАЗ-30-40 л, час на обробку відповідно 40-50 і 30-40 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ-2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежектора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 55-65 °C.

Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезак-тивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомо-біля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з хлоп-кочатопаперової ткані. Основні технічні дані ІДК-1: робо-чий тиск при роботі з ежекторною насадкою 3-4 кгс/см2, при роботі з ручним насосом – 1-1,2 кгс/см2, витрати роз-чинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сер-дечника) 2 л/хв., при дегазації або дезинфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,4-0,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля – 0,5-1,5 л/хв., час розгортання 3-4 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.

Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило- і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з викорис-танням автопаливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотрактор-ної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконува-тися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або роз-чином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об’єктів, що обробляються, 1-2.

Поливальна мийна машина ПМ-130 може викорис-товуватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції тери-торії, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ-130: тип базового шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці – 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.

Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озб-роєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундируван-ня, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на неза-раженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.

Станція обеззаражування транспорту СОТ створює-ться для проведення повного обеззаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ фор-мується на базі автомобільних колон, гаражів, міських автохазяйств, станцій технічного обслужування автомо-білів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.

Можливості СОТ: по дегазації протиранням змоченим мотлохом – 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).

Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип’ятінням, пароаміачною сумішкою, стир-кою і провітрюванням.

Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних уста-новках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).

Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою під-вергаються вироби з хлопчатопаперових тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використо-вується 0,3 %-й водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і інди-відуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зара-ження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C.

Для дегазації і дезинфекції хлопчатопаперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також пред-метів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.

Основні тактико-технічні характеристики БУ-4М: єм-ність бучильного чану 450 л, об’єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажопідйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ-4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без встановлення сушила 28-32 хв., середня продуктивність по дегазації (дезинфекції) хлопчатопапе-рового одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою – 240 компл., розрахунок – 4 чол.

Станція обеззаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для обеззаражу-вання одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.


Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину – 35 °C.

Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину – 40 °C.

Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призна-чається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Тем-пература замерзання розчину – 30 °C.

При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25%-ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.

Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегаза-ційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використо-вуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев’яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об’ємів ДТС ГК або хлор-ного вапна з одним об’ємом води.

Для дегазації отруйних речовин можуть бути викорис-тані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3%-і водяні розчини миючих порошків СФ-2У, “Дон”, “Ера” і інші. Всі вказані розчин-ники і розчини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.

Речовини, які використовуються для виготовлення розчинів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.



Гексахлормеламін (ДТ-6) – кристалічний порошок білого або слабо-жовтого кольору з запахом хлору. Не розчиняється в воді, добре розчиняється в діхлоретані. Температура плавлення 125-135 °C. Збері-гається в мішках з поліхлорвінілу, що поміщені в дерев’яні ящики. Маса продукту в ящику 30-40 кг.

Діхлораміни (ДТ-2, ДТХ-2) білі або злегка жовтуваті кристалічні порошки з запахом хлору. В сухому виді стій-кі, в воді не розчиняються, добре розчиняються в діхлор-етані. В сухому виді зберігається в фанерних штампованих бочках масою 25 кг.

Діхлоретан – летуча, безцвітна або злегка жовтувата рідина з запахом спирту або хлороформу. Температура кипіння 84 °C, температура замерзання –35 °C. В воді не розчинюється, при підпалюванні горить. При попаданні в організм людини викликає сильне отруєння або смерть, його пари шкідливі при тривалому диханні. Діхлоретан використовується в якості розчинника речовин ДТ-6, ДТ-2, ДТХ-2 для дегазації; зберігається і перевозиться в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.

Їдкий натр (каустична сода) – білі куски або мілкі лу-сочки. На повітрі поглинає вологу, зберігається в гер-метичній тарі. Добре розчиняється в воді. Концентровані розчини (більше 3-5%) роз’їдають шкіру людини і викли-кають порчу тканин і взуття. Зберігається і транспортує-ться в залізних барабанах ємністю 100 л.

Аміачна вода являє собою 20-25 %-й розчин аміаку в воді. Вона викликає роздратування слизистих оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Темпе-ратура замерзання аміачної води залежить від наявності в ній аміаку і складає для 8 %-го розчину –10 °C, для 12 %-го розчину –17 °C, для 25 %-го розчину –40 °C. Збері-гається аміачна вода в залізних бочках ємністю 100-250 л і інших ємностях.

Моноетаноламін – в’язка рідина жовтого кольору, що володіє слабким аміачним запахом, добре змішується з водою, не діє на шкіру людини. Технічний продукт має не менше 80 % головної речовини. Зберігається і транспор-тується в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.

Дві треті головна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) являє собою білий порошок з запахом хлору. В воді роз-чиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняє-ться; при попаданні на шкіру може викликати роздрату-вання. Під дією тепла, вологи і вуглекислоти повітря роз-кладається, чому і повинна зберігатися в герметичній тарі в прохолодному місці, укритому від прямих променів сон-ця. Зберігається і транспортується в залізних оцинкованих або покрашених барабанах ємністю 25 і 50 л.

Хлорне вапно – речовина білого або злегка жовтого кольору, подібне за властивостями з ДТС ГК, від якого відрізняється декілька меншою активністю для дегазації і дезинфекції. В воді розчиняється погано, не розчиняється в органічних розчинниках, гігроскопічна. Збе-рігається і транспортується в дерев’яних бочках ємністю 50 і 100 л.

Для фосгену основним способом дегазації є його взає-модія з аміаком і лугами. Ефективно використання для нейт-ралізації фосгену відходів виробництва лугів, гіпсу та вапна.

Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів. Добре розчиняється в воді. Забороняється використання водних розчинів аміаку, що може привести до виникнення хлористого азоту – рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає.

Для синильної кислоти при дегазації рекомендується використовувати гіпохлоріти, сульфати заліза або міді, а також формальдегіди.



Несиметричний діметилгідразин (НДМГ) добре нейт-ралізується розчинами гіпохлорітів.

Сірчаний ангідрид активно взаємодіє з розчинами лу-гів і добре розчиняється в воді.

Для фтористого водню основний спосіб дегазації, це обробка його розчинами лугів. Не допускається викорис-тання для нейтралізації води, так як це приводить до ви-никнення агресивної плавкової кислоти.

Для нейтралізації тетроксиду азоту використовують йо-го здатність до взаємодії з водою і водними розчинами лугів.

Окисел етилену добре нейтралізується розчинами аміа-ку і водою.

Аміак добре нейтралізується водою. Більш ефективно для нейтралізації (дегазації) аміаку використання водних розчинів мінеральних кислот.

Для нейтралізації (дегазації) акрилонітрилу використо-вують, як правило, розчини лугів, аміаку, гіпохлорітів, але треба враховувати то, що акрилонітрил легко полімери-зується і це може привести до руйнування ємностей.

При виході із зони зараження засоби індивідуального захисту можуть зніматися. При цьому знімання їх без по-передньої дегазації може здійснюватися при роботі з ви-соко летючими сильнодіючими отруйними речовинами (хлором, аміаком, ціанистим воднем і т.д.). Після закін-чення перерви засоби захисту можуть використовуватися без їх заміни.

При роботі зі СДОР, що володіють проміжною або низькою летучістю, засоби захисту шкіри повинні підвер-гатися дегазації (нейтралізації) на людях.

Після виконання задачі засоби захисту оброблюються розчинами для дегазації (нейтралізації). Після перевірки їх справності і просихання вони направляються для наступ-ного використання за прямим призначенням.

Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами категорично забо-ронено, так як це може привести до непередбачених наслідків .

Після проведення робіт з дегазації особовий склад пови-нен пройти медичний огляд персоналом медичного пункту.

Великомасштабні хімічні надзвичайні ситуації можуть приводити до ураження різної важкості великої кількості людей. В результаті складується важка обстановка для надання медичної допомоги як за об’ємом робіт, так і за умовами їх проведення. Часто ця обстановка ускладнює-ться тим, що потерпілих додатково приходиться захищати від супроводжуючих аварію (катастрофу) вторинних фак-торів ураження (пожеж, вибухів, отруєння новими хіміч-ними речовинами і т.д.).

Потерпілим в зоні зараження або в районі хімічної небезпечної ситуації надається перша медична допомога і приймаються заходи щодо негайної евакуації потерпілих в лікарняні установи.

Для вирішення цих об’ємних завдань часто не достатньо сил і засобів на об’єкті аварії і навіть в близько розташо-ваному районі (місті обласного підпорядкування). У зв’яз-ку з цим планами захисту від СДОР повинно бути перед-бачено залучення для вирішення цих задач формування медичної служби ЦО сусідніх районів (міст обласного під-порядкування), а також підрозділи сил цивільної оборони.

Таким чином, в основу організації медичної допомоги при небезпечних хімічних надзвичайних ситуаціях пови-нен бути покладений диференційний підхід в залежності від обставин, передбачена двохетапна система медичного евакуаційного забезпечення: перша медична і перша лікар-няна допомога, що надається безпосередньо в районі аварії (катастрофи) і осередку хімічного зараження, і спеціалізо-вана допомога і стаціонарне лікування, що організовані за межами хімічного зараження.

На першому найбільш важливішому в організаційному відношенню етапу головним завданням медичної служби при виникненні хімічної небезпечної ситуації є своєчасне надання медичної допомоги потерпілим, а в ряді випадків і проведення санітарних гігієнічних заходів з попередження виникнення інфекційних захворювань. Для виконання цих задач необхідні мобільні медичні підрозділи (формування), які мають високу готовність і здібні негайно приступити до надання допомоги потерпілим при любих обставинах. Потрібна координація їх дій, чітке визначення їх сфери діяльності, встановлення об’ємів робіт і керівництво ме-дичними підрозділами (формуваннями) з єдиного центру.

Порядок використання медичних підрозділів (форму-вань) при аваріях з СДОР визначається виходячи з поло-жень лікарняного евакуаційного забезпечення потерпілих.

Перша медична допомога особам, які потерпіли від СДОР і отримали травми, надається безпосередньо на міс-ці ураження (отримання травми).

Це досягається двома шляхами: по-перше, самі потер-пілі оказують само- і взаємодопомогу, по-друге, до рятува-льних робіт негайно залучаються медичні підрозділи (сані-тарні дружини, санітарні пости і медичні підрозділи су-б’єктів господарської діяльності. Потерпілі евакуйовую-ться з району аварії і зони зараження незалежно від важ-кості ураження. Важко уражених супроводжує медичний персонал, для чого формуються бригади супроводу. Всі пораненні і хворі доставляються в лікувальні заклади (клініки, лікарні, госпіталі і т.д.).

Головна вимога до організації першої медичної допо-моги – надати її максимальній кількості потерпілих в ко-роткі строки і доставити їх в лікарняні заклади. При цьому легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими група-ми пішим порядком. Потерпілі, які знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпі-лих використовують санітарний транспорт і тільки в окре-мих випадках допускається використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспор-тування небезпечно ускладненнями для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні для перевезення потерпі-лих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.

Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транспорт завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми – легко ура-жені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу перевозяться окремо.

За евакуацію потерпілих відповідають спеціально назна-чені особи із складу штабу керівництва ліквідацією наслід-ків хімічної небезпечної ситуації або членів постійних ко-місій з питань техногенної і екологічної безпеки району (міста обласного підпорядкування). Безпосередньо органі-заторами евакуації є відповідальні особи медичної служби ЦО. Вони особисто проводять первинне евакотранспортне сортування потерпілих, визначають черговість і способи їх відправки, контролюють правильність завантаження транс-портних засобів.

На другому етапі надання медичної допомоги виконує-ться в лікувальних закладах.

Своєчасно надана медична допомога потерпілим при хімічних небезпечних надзвичайних ситуаціях позволяє значно понизити, а в окремих випадках повністю виключи-ти летальний кінець серед уражених.

Загальні принципи надання медичної та долікарської допомоги при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмок-талася в організм людини; знешкодження отрути в організ-мі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини, що викликані дією отрути.

При наданні першої допомоги особам, що одержали зараження отруйними речовинами, все вирішує чинник часу. На ураженого, що знаходиться в зоні зараження от-руйними речовинами, треба негайно надіти протигаз, попе-редньо обрабити, рідиною з індивідуального протихіміч-ного пакета поверхню обличчя (при попаданны на нього 0Р). У випадку попадання отруйних речовин на відкриті ді-лянки тіла або одяг ураженого терміново проводиться де-газацыя цих ділянок. Потім ураженого при можливості швидко евакуювати із зараженої території.

При ураженні отруйними речовинами нервово-паралі-тичного типу (У-газы, зарин, зоман) та появі симптомів отруєння (звуження зіниць або утруднений подих, задуха, судороги й ін.) - ураженому, крім того, вводять антидот за допомогою шприц-тюбика або шляхом прийому таблетки з пеналу червоного кольору, що знаходиться в аптечці АІ-2 (гніздо № 2).

Шприц-тюбик підготовляють і використовують так. Спо-чатку ввинчивают до упора ковпачок, що закриває голку шприца, тим самим проколюють внутрішню плівку тюби-ка; потім виймають ковпачок із голки, тримаючи її нагору. Голку шприца вводять колючим прямуванням у м'яз сідни-ці, стегна або плеча з зовнішньої сторони (у термінових випадках голку можна вводити в м'яз, проколюючи одяг), видавлюють весь вміст тюбика і виймають голку з м'яза.

При припиненні дихання ураженому отруйними речо-винами роблять штучне дихання.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка