Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка12/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23

Правила користування шприц-тюбиком
Ураженим синильною кислотою в якості антидота дають

амілнітрит. Для цього, відломив в ампулі з антидотом-

головку, закладають ампулу під шолом-маску (маску) на-дягнутого на ураженого протигаза. При припиненні дихан-ня ураженому роблять штучне дихання і потім дають ди-хати амілнітрит.

При ураженні шкіри капельно-рідкими отруйними речо-винами або при їх попаданні на одяг негайно проводять дегазацію і часткову санітарну обробку за допомогою інди-відуального протихімічного пакета. Ділянки шкіри, які за-ражені отруйними речовинами, після опрацювання змащу-ють розчином йодної настойки.



Штучне дихання за методом Калистова

Уражених отруйними речовинами задушливого дії тре-ба тіпліше укрити і швидко доставити в медичний заклад. Штучне дихання таким ураженим робити не можна.



Перша допомога при ураженні отруйними речовинами сльозоточивої дії полягає в ретельному промиванні ура-женому очей чистою водою; якщо різь в очах не припи-няється, ураженого варто направити в медичний заклад. Промивання очей, природно, здійснюється поза зоною за-раження, коли можна буде зняти протигаз.

При отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Ава-рійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.


Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після підводить короткі підсумки заняття.

Т Е М А 8.
"ОТРУТОХІМІКАТИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ З НИМИ. ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄНЬ НЕДОБРОЯКІСНИМИ ХАРЧОВИМИ ПРОДУКТАМИ ТА ГРИБАМИ."
Навчальна ціль:

Вивчити: отрутохімікати, що застосовуються у

сільському господарстві та порядок роботи з ними; профілактику отруєнь населення недоброякісними продуктами харчування та грибами.
Вид навчальних занять - групове заняття.

Тривалість - 1 година.

Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова 2 хв.

1. Ядохімікати, що застосовуються у сільському господарстві та порядок роботи з ними. 25 хв.

2. Профілактика отруєнь населення харчовими продуктами та грибами. 15 хв.

Підсумки. 3 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

2. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.

3. Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

4. Періодичні видання Мінагропрому України, 1990-2000 рр., Київ.

5. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000рр., Київ.

6. ГСРФ "Безпека в надзвичайних ситуаціях", Стандартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):

1. Захист населення у НС.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичай-них ситуаціях.

3. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.

4. Класифікація надзвичайних ситуацій.

5. Основні характеристики надзвичайних ситуацій.
ПЕРЕДМОВА
Володіючи великими можливостями, хімія створює майже щоденно нові матеріали та речовини, що використовуються у всіх сферах народного господарства, від сільського господар-ства до космосу. Все це є причиною бурного розвитку в останні десятиліття хімічної промисловості. В зв’язку з цим ростуть об’єми виробництва, використання, зберігання і перевезення хімічних продуктів, в тому числі сильнодіючих отруйних речо-вин (СДОР).

У теперішній час, у відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господар-стві і для побутових цілей біля 6,0 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих от-руйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних для людини.

На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно не-безпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, ви-користанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік.

Значна частина хімічних речовин відноситься до отрутохімі-катів, які використовуються у сільському господарстві як колек-тивними господарствами, так і фермерами, у першу чергу для боротьби з гризунами і шкідниками сільськогосподарського ви-робництва (зооциди, пестициди, побутові інсектициди та інші групи отрутохімікатів). Але треба враховувати ті обставини, що отрутохімікати є небезпечними і для людини при попаданні на відкриті ділянки тіла та при попаданні всередину організму.



ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

"ЯДОХІМІКАТИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ТА ПОРЯДОК

РОБОТИ З НИМИ".

Отрутохімікати сільськогосподарські використовуються для знищення шкідливих комах, кліщів, гризунів, хробаків, молюс-ків і слизняків, для боротьби з грибковими захворюваннями рос-лин, знищення бур'янів, видалення листя рослин, зайвих квіток і зав'язей і зневоднювання рослин. Переважна більшість отруто-хімікатів є отрутами для людини і тварини, порушення встанов-лених норм і правил поведінки з ними створює визначену небез-пеку і можливість ураження.

У організм людини отрутохімікатів можуть потрапляти через органи подиху, шкіру і шлунково-кишковий тракт. Їхньому впливу піддаються робітники в цехах, де роблять отрутохіміка-ти, зайняті безпосередньо на роботах по перевезенню, збережен-ню і відпустці отрутохімікатів і їхньому застосуванню, а також особи, чий праця пов'язана з відходом за посівами, складанням врожаю і переробкою сільськогосподарської продукції. До ро-біт із отрутохімікатами не припускаються підлітки до 18 років, вагітні і жінки, що годують. Тривалість робочого дня при робо-ті з отрутохімікатами у залежності від ступеня їхньої токсич-ності 4-6 годин.

На місцях робіт із отрутохімікатами не припускається збере-ження продуктів харчування, води, фуражу, предметів домаш-нього ужитку. Не можна залишати отрутохімікати в полі й ін-ших місцях без охорони. Для тимчасового їхнього утримання (під час проведення робіт) виділяють спеціальні ділянки на від-стані не менше 200 м від водойм і місць випасу худоби.

Застосування пестицидів при опрацюванні садів, лісів, парків припускається тільки в тому випадку, якщо між оброблюваними об'єктами і водоймами можна зберегти санітарно-захисну зону протяжністю не менше 300 м.

Роботи з отрутохімікатів в жаркий час року проводять у ран-кові часи, коли нижче температура повітря, менше інсоляція і менше рухливі повітряні потоки. Обпилювання й обприскуван-ня рослин за допомогою наземної апаратури, внесення грану-льованих препаратів у грунт, протравляння насінь на відкритому повітрі виключається при швидкості вітру понад 4 м у секунду.

При обприскуванні рослин, необхідно стежити за тим, щоб пре-парати, які розпорошуються не направлялися потоком повітря на працюючих. При використанні ранцевих обприскувачів пра-цюючі повинні знаходитися друг від друга на відстані не менше 5-6 м, йти з навітряної сторони площі, яка не оброблена отруто-хімікатами.

Будь-які роботи на ділянках, де застосовані отрутохімікати, вирішуються тільки після закінчення термінів, установлених для кожного отрутохімікату. Для виконання робіт, незв'язаних із розпушуванням грунту, зіткненням із рослинами, що оброблені пестицидами, які діють при попаданні на шкіру, вихід на ділян-ки вирішується: після застосування метилмеркаптофосу, октаме-тилу, фосфамиду, трихлорметафосу через 3 доби, полихлорпи-нену і полихлоркамфену - через 4 доба, карбофосу - через 6 діб, гексахлорбутадиену - через 3 тижні, інших пестицидів - через 3 доби. Роботи, що супроводжуються розпушуванням грунту на площах, де використані стійкі отрутохімікати, наприклад гепта-хлор, гексахлоран, вирішуються через 2 тижні, а після засто-сування інших препаратів - через 1 тиждень.

Фумігація (газація) помешкань для знищення комах, кліщів і ін. проводиться тільки з дозволу органів санітарного нагляду. Населення, що мешкає в прилягаючих до таких об'єктів будин-ках, сповіщається про терміни і місце фумігації. Забороняється газація об'єктів, розташованих на відстані менше 200 м від жит-ла і 100 м від виробничих будинків, залізничних колій і автомо-більних доріг. Проводять її тільки спеціально навчені бригади, що складаються не менше чим із 3 чол. Виконувати роботи з фумигантами одній людині, а також брати в помешкання їжу, воду, цигарки, тютюн і т. д. категорично забороняється. Корис-туватися помешканням після газації можна тільки після дозволу, що у письмовому виді дає керівник робіт.

Збереження отрутохімікатів на складах сільськогосподар-ських об'єктів і інших організацій припускається тільки після огляду помешкання представником органів державного санітар-ного нагляду й упорядкування паспорту складу. Категорично забороняється тримати отрутохімікати безпосередньо на підлозі і використовувати тару з-під них для збереження харчових продуктів. Прибирання складів роблять не рідше одного разу в 2 тижні. Для цієї цілі працюючих забезпечують необхідною пиловідсмоктуючою і мийною апаратурою або спеціально виді-леними побутовими пилососами і ручними обприскувачами. На початку прибирають зі стін, стелажів, підлоги і тари за допо-могою пилососа видаляють пилюку, а потім миють стіни, вільні стелажі, полки і підлогу.

Широке застосування отрутохімікатів у сільському господар-стві може призвести до попадання їх у продукти харчування, так і воду із якими вони надходять в організм людини як безпосе-редньо, так і у виді речовин, що утворилися в результаті їхніх перетворень. Відомі випадки гострих отруєнь отрутохімікатами переважно в процесі їхнього виробництва, а також при роботі з ними в сільському господарстві. Може відбутися випадкове от-руєння після вжитку хліба, що спечений із муки, яка містить високо токсичні отрутохімікати, коли насінне протравлене зерно помилково було використано для харчових цілей. Хронічні от-руєння і захворювання, викликані забрудненням харчових про-дуктів, води і залишковою кількістю отрутохімікатів, із досто-вірністю не встановлені.

Отрутохімікати можуть накопичуватися в їстівних частинах рослин. При опрацюванні отрутохімікатами шкірних покровів продуктивної худоби для боротьби з ектопаразитами, а також при поїданні корму, що містить залишки отрутохімікатів, вони виявляються також у молоку, м'ясі і жиру тварин, у м'ясі і яйцях птиць. Тому при використанні отрутохімікатів в у тваринництві, при вирощуванні продовольчих, технічних, фуражних культур, у лісових господарствах повинні суворо дотримуватися вста-новлених термінів і кратності опрацювань отрутохімікатами, норми їхньої витрати, концентрація робочих складів. Рекомен-дації по застосуванню отрутохімікатів, передбачені для визначе-ного виду рослин або тварин, негожі у відношенні інших рослин або тварин.

Засновано попереджувальний і поточний санітарний нагляд за впровадженням нових і застосуванням існуючих отрутохімі-катів. Жодний препарат не може бути впроваджений у практику без дозволу МОЗ України і Минагропрому України. Вже з'яви-лися принципово нові пестициди, які діють вибірково. Продукти їхнього розпаду відносяться до природних біогенних речовин, які вже не так небезпечні як забруднювачі навколишнього при-родного середовища.

Всі працюючі повинні додержуватися заходів безпеки при роботі із сільськогосподарськими отрутохімікатами і забезпе-чуватися засобами індивідуального захисту. Їхнім підбором зай-маються особи, відповідальні за проведення робіт із отруто-хімікатами, що призначаються наказом керівника об'єкта. Ці засоби бережуть в окремих шафках у гардеробній або в спе-ціально виділеному чистому, сухому помешканні. Індивідуальні захисні засоби забороняється тримати в помешканні, де зберігаються отрутохімікати, відносити додому і носити після роботи.

При розфасуванні, завантаженню обпилювачів, обпилюванні, обприскуванні розчинами отрутохімікатів, летучість яких при звичайних температурах невисока, при протравлянні насінь і сівбі такими насіннями варто користуватися респіраторами проти пилу типу Ф-62Ш, Астра-2, Пелюсток.

При роботах із високо токсичними летучими з'єднаннями необхідні респіратори з протигазовими патронами (РУ-60М, РПГ-67). Для захисту від ртутьорганічних з'єднань застосо-вують протигазовий патрон марки Г, для фосфор-, хлор- і інших органічних сполук - протигазовий патрон марки А. При відсутності зазначених респіраторів і патронів до них роботи з цими речовинами проводяться в промислових протигазах із коробками, забезпеченими фільтрами.

Щодня після роботи гумові частини протигазів і респіра-торів, що стикаються з особою, старанно миють у теплій воді з милом і дезінфікують ватяним тампоном, змолоченим у спирті або 0,5% розчині марганцевокислого калію, після чого їх знову промивають у чистій воді і сушать при температурі 30-35 С.

Для захисту рук від концентратів, емульсій, паст, розчинів і інших рідких отрутохімікатів застосовують спеціальні гумові рукавички, від порошкоподібних отрутохімікатів - рукавиці ба-вовняні з плівковим покриттям. Неприпустимо використову-вати для цих цілей украй неміцні медичні гумові рукавички. При роботі з порошкоподібними отрутохімікатами в якості спе-ціального взуття застосовують брезентові бахали, із рідкими - гумові чоботи; на складах отрутохімікатів використовують спе-ціальне взуття. Очі захищають за допомогою окулярів від пилюки. По закінченні роботи спочатку, не знімаючи з рук, миють гумові рукавички в розчині, що знешкоджує, (3-5% роз-чин кальцинованої соди, вапняне молоко), промивають їх у воді, потім знімають захисні окуляри, респіратор, чоботи і ком-бінезон, потім знову миють рукавички в розчині, що знеш-коджує, і воді, після чого їх знімають.

Отрутохімікати перевозять тільки на спеціально обладнано-му транспорті з бортовим написом "Отрутохімікати". Катего-рично забороняється транспортувати разом із ними харчові продукти й інші товари.

Транспорт для перевезення отрутохімікатів, а також апара-тура, призначена для їхнього застосування, повинні знезара-жуватися не рідше 2 разів на місяць кашкою хлорного вапна (1 кг вапна на 4 л води) на спеціально відведених ділянках. Забо-роняється скидання забруднених отрутохімікатів, вод і залишків отрутохімікатів у водойми, які використовуються для водо-постачання населення, водопою худоби, утримання водоплавної птиці і розведення риби.

Перша поміч при отруєнні. У місцях роботи з отрутохімі-катами повинна бути аптечка першої помочі з набором необ-хідних медикаментів.

Загальні міри першої допомоги незалежно від характеру отрути, яка визвала отруєння, спрямовані на припинення над-ходження отрути в організм. Якщо отрутохімікати проник-нули через дихальні шляхи, людину, яка постраждала, виводять або виносять із небезпечної зони на свіже повітря; якщо через шкіру - препарат змивають струменем води (краще з милом) або знімають шматком тканини і потім обмивають холодною водою або слаболужним розчином. При влученні отрути із очей їх багатократно промивають водою. У тих випадках, коли отруто-хімікати проникнули в шлунково-кишковий тракт, потерпілому дають випити декілька стаканів води або слабкого розчину мар-ганцевокислого калію (рожевого фарбування) і, дратуючи задню стінку ковтки, викликають блювоту; процедуру повторюють 2-3 рази. Не можна викликати блювоту у хворого в несвідомому стані і при судорогах. Після блювоти дають половину склянки води з 2-3 столовими ложками активованого вугілля (20-25 г) або 40-50 таблеток карболену у виді суспензії, а потім сольове проносне (20 р сульфату магнію або сульфату натрію на поло-вину склянки). Не можна застосовувати в якості проносного касторову олію.

При ослабленні дихання до носу постраждалого обережно підносять ватку, змолочену розчином аміаку (нашатирним спиртом), а у випадку припинення дихання негайно присту-пають до штучного дихання. Перед цим виносять постраж-далого на свіже повітря, розстібають одяг, очищають порож-нину роту від слизу. При судорогах необхідно забезпечити пост-раждалому повний спочинок (виключити можливі подразнення).

У випадку проковтуванні подразних речовин, наприклад формаліну, дають випити засіб для обволікання (крохмальний слиз або кисіль); при цьому не можна вживати молоко, жири, алкогольні напої.

Якщо відбулося отруєння фосфорорганічними з'єднаннями, що звичайно супроводжується слинотечею, звуженням зіниць, сльозотечею, утрудненням подиху, м'язовими посмикуваннями, що постраждало до приходу лікаря або фельдшера дають 3-4 таблетки бесалолу. В усіх випадках отруєння отрутохімікатами необхідно якнайшвидше викликати медичного працівника, і при необхідності відправити постраждалого в лікувальний заклад.
Керівник ставить 2-3 запитання навчаємим з метою визначен-ня стану засвоєння матеріалу, при необхідності робить додат-кові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
"ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄНЬ НАСЕЛЕННЯ НЕДОБРОЯКІСНИМИ ХАРЧОВИМИ ПРОДУКТАМИ ТА ГРИБАМИ".
При вживанні недоброякісних продуктів харчування і води, особливо при вживанні останніх без перевірки їх якості, людина може отримати ураження радіонуклідами (стронцій-90 і цезій-137 та іншими), отруєння сільськогосподарськими і побутовими отрутохімікатами (зооцидами, пестицидами, хлорорганічними пестицидами, отрутохімікатами, інсектицидами) промисловими отрутами, отрутами тваринного і рослинного походження, біо-логічними засобами.

Харчові продукти, що знаходяться в осередках зараження, при зберіганні на відкритих майданчиках і у не герметичних приміщеннях піддаються небезпеці зараження радіоактивними і хімічними речовинами та збудниками інфекційних хвороб, перш за все не упаковані в тару або не герметично запаковані. Щоб зберегти від зараження продукти харчування, фураж і воду, не-обхідно перш за все максимально ізолювати їх від зовнішнього середовища. У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і запасів води від зараження є: герметиза-ція квартир, будинків, комор, зберігання продуктів у герметич-ній тарі або упаковці із захисних матеріалів (вищої, першої і другої категорії).

Це герметичне закрита металева, скляна тара і деякі види де-рев'яної і полімерної тари (фляги з гумовою кільцевою проклад-кою; діжки сталеві зварювальні і дерев'яні заливні; банки для кон-сервів; банки із кришкою, що знімається, і прокладкою із фоль-ги, яка прокатана; труби алюмінієві; банки скляні, закатані жерс-тяними кришками; пляшки з вузькою шийкою, герметично зак-риті металевими капсулами або закупорені щільними корковими пробками і алюмінієвими ковпачками; пакети із комбінованого матеріалу, паперу, фольги, поліетилену та інші види тари).

Вживаючи тих чи інших заходів щодо захисту продуктів, тре-ба пам'ятати і додержуватись правил їх зберігання. Не можна, наприклад, тримати м'ясо і рибу у мідному та оцинкованому посуді. Це може призвести до отруєння.

Більш складним є захист продуктів харчування в умовах сіль-ської місцевості, де в індивідуальному користуванні знаходяться значно більші запаси, ніж у міських жителів. Картоплю, капусту, моркву і інші овочі, м'ясні і молочні продукти треба укривати у підготовлених льохах, коморах і сараях. Зерно, борошно та інші сипкі продукти доцільно зберігати не в мішках, а в скринях або ящиках з щільними кришками.

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при збері-ганні, в процесі їх технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також вододжерел і систем водопостачання від ра-діоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження з однією із важливих задач цивільної оборони в усіх ланках, де практично розв'язуються ці питання.

Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою радіоактивні, отруйні речовини і бактеріологічні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворю-вання і ураження.

Заходи щодо виконання цієї задачі організують і проводять в основному ті ж галузеві і територіальні органи, які здійснюють постачання населення продовольством, питною водою і пред-метами першої необхідності. Важливі заходи по захисту водо-джерел і систем водозберігання про-водять інженерна і комуна-льно-технічна служби цивільної оборони та їх формування.

Надійним способом захисту продовольства, харчової сиро-вини і фуражу є ізоляція їх від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів, застосування захисної тари і від-повідних пакувальних матеріалів. Для захисту продуктів при перевезеннях використовуються спеціальні транспортні засоби.

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу викорис-товують герметичні складські приміщення, різну тару та мате-ріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиле-новою плівкою , а в складах, що не піддаються герметизації - подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки та іншої тари.

При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподар-ську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезен-том, поліетиленовою плівкою або укривають підручними мате-ріалами і буртують. Стоги сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або некормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для за-хисту сіна від біологічних аерозолів стоги необхідно обкласти тюками соломи.

Для перевезення продукції в умовах зараження навколишньо-го середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використо-вувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, муковози), а також спеціальну м'яку тару .

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріаль-ними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підляга-ють обов'язковому обеззаражуванню і контролю ступеню зара-ження до відповідних допустимих величин.

Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення населення мають бути захи-щені, загерметизовані і підготовлені до роботи в умовах зара-ження місцевості.

Найкращим способом водопостачання є влаштування арте-зіанських свердловин. Вода, що видобувається з таких сверд-ловин, практично не заражена.

Харчові добавки - це природні або синтетичні речовини які навмисно вводяться у харчові продукти для придання їм заданих властивостей, але самі по собі не використовуються у якості харчових продуктів. Використання харчових добавок може бути направлено на поліпшення зовнішнього виду і смакових влас-тивостей продукту, зберігання якості продукту у процесі його зберігання або прискорення строків виготовлення харчових продуктів.

Основні вимоги, які пред'являються до них - їх не шкід-ливість при будь-якому тривалому вживанню цього продукту у реально добовій кількості. Харчові продукти, як правило, повинні виготовлятися без харчових добавок.

За останнє десятиліття кількість харчових добавок, що вико-ристовується в харчовій промисловості, різко збільшилася. Наявність харчових добавок у продуктах, як правило, повинна вказуватися на упаковці, яка вживається, етикетці, пляшці, па-кеті і т. д. у розділі рецептури. Харчові добавки можуть познача-тися як індивідуальна речовина, наприклад - нітрит калію, ле-цетин; або груповою назвою - консервант, емульгатор і т. д. У Європейському Союзі розповсюджено позначення харчових до-бавок у виді індексів Е (від слова Europe) з трьох - або чотириз-начним номером, що замінює собою назву харчових добавок.

Споживачу важко орієнтуватися у тій наявності харчових добавок, які практично є майже у кожному харчовому продукту. На сьогодні у різних державах світу у виробництві харчових продуктів використовується біля 500 харчових добавок. Із них у державах СНД допущено використання у харчовій промисло-вості і їх наявність у імпортних продуктах 250 харчових доба-вок. Три харчові добавки заборонені для використання: Е 121, Е 123 і Е 240. Крім того, існує ціла група харчових добавок, які не сертифіковані у державах СНД.

Список харчових добавок, які не мають на сьогодні дозволу на використання у харчовій промисловості: Е 103, 107, 125, 127, 128, 140, 153-155, 160d, 160f, 166. 173-175, 180, 182, 209, 213-219, 225-228, 230-233, 237, 238, 241, 252, 263, 264, 281-283, 302, 303, 305, 308-314, 317, 318, 323-325, 328, 329, 343-345, 349-352, 355-357, 359, 365-368, 370, 375, 381, 384, 387-390, 399, 403, 408, 409, 418, 419, 429-436, 441-444, 446, 462, 463, 465, 467, 474, 476-480, 482-489, 491-496, 505, 512, 519-523, 535, 537, 538, 541, 542, 550, 552, 554-557, 559, 560, 574, 576, 577, 579, 580, 622, 623-625, 628, 629, 632-635, 640, 641, 906, 908-911, 913, 916-919, 922, 923, 924b, 925, 926, 929, 942, 943а, 943b, 944-946, 957, 959, 1000, 1001, 1105, 1503, 1521.

Вода є невід'ємною частиною життя на Землі. Однак жалко, запаси питної води на нашій планеті обмежені і з кожним роком зменшуються. Яку воду ми п'ємо? Які шкідливі домішки вона може мати? Що може за цим наступити? Як оборонити себе від цього? На ці питання ми і постараємося відповісти Вам.

Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом) реґламентовано - не більше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю складається у тому, що він здатний накопичуватися в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець являє собою небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних. Наслідки накопичення свинцю пов'язані зі здатністю викликати передчасні роди у жінок, знижувати вагу дітей при народженні, гальмувати його розу-мовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю може приво-дити до недокрів'я (анемії) із-за його можливостей гальмувати виникнення гемоглобіну; м'язової слабкості; гіперактивності; агресивної поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонією і викликати пониження слуху.

Яким чином свинець попадає у питну воду? Є два шляхи його проникнення у питну воду: через забруднення свинцем ґрунту і арматуру водопровідної мережі.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем - вихлопні гази автомобілів, які використовують у якості палива етилова-ний бензин (АІ-92 - АІ-98). У містах з інтенсивним рухом щіль-ність свинцю в атмосфері в 5-12 разів перебільшує природну (0,3-0,5 мкг/м3). Свинець випадає на поверхню ґрунту і змиває-ться дощовою або талою водою, таким чином проникає у водо-носні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізо-ваного забезпечення водою населених пунктів. Особливу небез-пеку у цьому плані складають відкриті водойми, які використо-вуються для забезпечення водою великих міст.

Друга можливість - це вимивання свинцю із сантехнічної ар-матури, яка має латунь, в склад сплаву якого входить і свинець. Процес переходу свинцю у воду підсилює кисла реакція води і її низька жорсткість. Наявність свинцю у воді не може бути поміт-на за допомогою наших органів почуттів.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

- для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холод-ну воду, так як гаряча вода краще вимиває свинець із сантех-нічної арматури;

- перед тим, як набрати воду із водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти, особливо коли краном не користу-валися декілька годин. Таким чином свинець, який перейшов із деталей сантехнічної арматури, буде змитий;

- самий ефективний спосіб пониження кількості свинцю у воді - це використання спеціальних фільтрів із активованого ву-гілля, які понижують його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.

Летучі органічні сполуки (ЛОС) є водяними домішками, які являють собою небезпеку, коли їх концентрація досягає небез-печних рівнів. Особливість їх є важкість і дорожнеча визначен-ня. До них відносяться: бензол, тетрахлористий вуглець, вініл-хлорид, толуол, діхлоретан, інші.

ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини із-за індустріального витікання, промислових аварій і халатності. ЛОС - це побічні продукти при виробництві отрутохімікатів, перегонці нафти, фарби, лаків, клеїв, фарбни-ків, парфумерних виробів тощо. Головний шлях проникнення ЛОС у питну воду, це попадання на поверхню ґрунту і досяг-нення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходи-ться у відкритих водоймах, річках, особливо в районах розташу-вання індустріальних зон.

ЛОС є небезпечними домішками які при тривалій дії можуть викликати наступні захворювання:

рак - бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вініл-хдорид, пентахлорфенол, толуол, діхлорметан, хлорзаміщенні метану;

ушкодження нирок - діхлорбензол, діхлоретан, трихлор-бензол;

ушкодження нервової системи - трихлоретан, діхлоретан;

ушкодження печені - трихлоретан, діхлоретан, трихлор-бензол.

Найбільш ефективний спосіб пониження концентрації ЛОС у воді - це використання фільтрів на основі активованого вугілля.



Бактерії можуть попасти у питну воду різними шляхами: із ґрунту, з яким стикається вода; при будівництві водопровідних мереж; через тріщина у трубах при коливаннях у них тиску. Наявність шкідливих бактерій у воді контролюється. Так як ду-же важко визначити всю гаму мікроорганізмів, визначають вміст кишкової палички (E. сoli). Якщо E. сoli є в питній воді - тоді мало місце забруднення. Згідно ДОСТу допускається не більше 100 бактерій на куб. мл води.

Бактерії можливо розділяти на хвороботворні (патогенні) і не патогенні. Перші із них можуть переборювати природну захисну систему організму (імунну систему), розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді важкі. У питній воді можуть бути виявлені наступні бактерії: Salmonella - харчові отруєння; Shigella - дизентерія; Yersinia enterocolirica - порушення функції шлунково-кишкового тракту; Campylobacter- виразкова хвороба шлунку; Актиноміцети - актиномікоз; Залізобактерії і сульфато-бактерії - корозія водопровідних труб.

Способи профілактики бактеріальних захворювань:

- кип'ятіння води;

- самий ефективний спосіб пониження кількості бактерій у питній воді - це використання фільтрів. Деякі фільтруючі систе-ми складаються із подвійної системи фільтрації: механічна фільтрація (наприклад, керамічний фільтр), фільтрація через активоване вугілля, срібло та інші фільтруючі матеріали. На сьогодні у торговій мережі є велика кількість фільтрів для пит-ної води з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони мають різні показники ефективності, ось чому треба підби-рати фільтри до конкретної місцевості з урахуванням забрудне-ності довкілля, особливо водоймищ, річок і підземних горизон-тів води.

Хлор широко використовується для обеззаражування води від бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів. Його використан-ня привело до того, що такі хвороби як холера і тиф, які легко розповсюджуються через заражену воду, сьогодні практично не зустрічаються у розвитих державах.

Хлор - це один із хімічних елементів, газоподібна речовина, якого є сильним агентом окислення, а також сильнодіючою отруйною речовиною. Є декілька проблем, які стосуються наявності хлору у питній воді.

По-перше, це проблема якості води. Якщо в ній надмірна кількість хлору, то він придає їй неприємний запах і смак.

По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди, які п'ють хлоровану воду мають ризик виникнення раку сечового пухиря більше на 21% і ризик виник-нення раку прямої кишки на 38% більше, ніж ті, які п'ють воду з невеликим вмістом хлору.

У третіх, дія хлорзаміщених метану. Ці сполуки виникають у питній воді під дією хлору, коли в ній є нешкідливі домішки, у тому числі і легкі органічні сполуки. Дія хлорзаміщених метану також приводить до виникнення онкологічних захворювань.

Рівень остаточного хлору у питній воді після обеззара-жування реґламентується ( вільний 0,3-0,5 мг/л, пов'язаний 0,8-1,2 мг/л). Значна кількість хлору у питній воді може бути вияв-лена органолептически (за допомогою наших органів почуттів). Однак у невеликих кількостях визначити наявність хлору дуже важко.

Найбільш ефективний спосіб пониження кількості хлору у питній воді - це використання фільтрів з активованим вугіллям, що значно понижує його концентрацію, або фільтрів, які мають комплексний набір різних фільтруючих матеріалів, у тому числі і активоване вугілля, що підвищує показники фільтру.

Радон є радіоактивним елементом, який виникає при розпа-ду природного урану або торію. Радон знаходиться також у сигаретному диму і в питній воді. Радон - це безкольоровий газ, без почуттів і запаху хімічний інертний газ. Він радіоактивний і при розпаду випускає високо енергетичні частки альфа- і бета.

У воді радон представляє двояку небезпеку:

по-перших, від пиття води, яка може викликати появу злоякісних пухлин шлунку і нирок;

по-друге, від вдихання повітря, куди переходить радон із води, особливо у ванній кімнаті і на кухні.

Радон попадає у воду із довкілля (ґрунту, гранітів, базальтів, піску). Концентрація радону у воді коливається від 100 рКі до 1000000 рКі на літр (Кі - кюрі, радіоактивність 1 грама радію; р-піко, приставка 10-12).

Виявити радон у питній воді дуже важко, для цього потрібна спеціальна апаратура.

Способи пониження радону у питній воді:

- кип'ятіння. При кип'ятінні води або приготуванні їди значна кількість радону випаровується;

- найбільш ефективний спосіб пониження концентрації радону у питній воді - це використання фільтрів на основі активованого вугілля;

- вентиляція ванної кімнати і кухні;

- не палити у приміщеннях. Паління у курців викликає ризик захворювання раком легенів у 10-20 разів, ніж у звичайних людей.

Нітрати (нітрити) попадаючи в організм людини з їжею і водою легко всмоктуються, попадають у кров, де вступають у реакцію з гемоглобіном, окислюючи молекулу заліза. Внаслідок чого виникає метгемоглобін і транспортна функція еритроциту порушується. Ось чому, при достатньому вмісту кисню у крові, спостерігається тканинна гіпоксія - порушення дихання клітин.

Основні симптоми: синюшність обличчя, губ, видимих сли-зистих оболонок, головна біль, підвищене стомлення, понижен-ня працездатності, задишка, серцебиття, навіть до втрати свідо-мості і смерті при вираженому отруєнні.

Особливо небезпечно хронічне попадання нітратів в орга-нізм новонароджених і дітей молодшого віку, так як тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і форму-вання організму, затримання фізичного і психічного розвитку, порушення функції серцево-судинної системи. Крім того, нітра-ти (нітрити) сприяють виникненню рака, уроджених пороків розвитку, не сприятливо діють на плід. Нітрити більш токсичні, ніж нітрати.

Джерелами нітратів в довкіллі є: природний шлях, при окис-ленні органічних сполук; азотні добрива і перегній; великі сільськогосподарські комплекси; міські звалища, транспорт і промисловість.

Джерелами попадання нітратів в організм людини є: овочі і фрукти (найбільш інтенсивно накопичують нітрати чорна редь-ка, буряк, салат, щавель, редис, шпінат, петрушка, укріп та ін-ші); м'ясні та рибні продукти (особливо у сирокопчених ковба-сах);сири (застосовують у виробництві); вода (особливо у систе-мах забезпечення населення водою із відкритих водойм, річок).

Понизити вміст нітратів у продуктах можливо їх кулінарним обробленням: мийкою і вимочуванням продуктів; відварюван-ням; жаренням і тушкуванням овочів; дотриманням певних правил зберігання продуктів і овочів.



Гриби - це одне з найцікавіших і найтаємніших явищ при-роди, цінний харчовий продукт, однак серед грибів багато от-руйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння досить з'їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 % випадків.

Бліда поганка - смертельно отруйний гриб. Шапинка зеле-нувата, жовтувата, біла, а плівчасті залишки покривала на ній бувають рідко. Пластинки до старості білі. Ніжка біла, з ніжним кільцем; внизу подібна на бульбу, з піхвою. М'якуш і споровий порошок білі. Бліду поганку легко сплутати з печерицями, зеленками та сироїжками.

З білим грибом можна сплутати і такі неїстівні гриби як жовчний (гірчак) та чортів. У них своєрідний неприємний запах. М'якуш на зломі стає рожевим, чого не має у білого гриба.

Бувають неспецифічні отруєння їстівними грибами, які аку-мулювали трупну отруту, хімічні речовини, отрутохімікати, радіонукліди, що потрапили у зони їх росту.

Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:

Перша група - отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з'являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

Друга група - отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів, виявляється через 8 - 24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження темпе-ратури, висока імовірність смертельних наслідків.

Третя група - отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин - 6 годин, появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.

Четверта група - отруєння опеньками несправжніми, жовч-ним і чортовим грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та заготів-лі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин - 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту.

У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слаб-кість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужча, дру-га ширша. Буває, що іноді у хворого з'являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження наступає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких м'язів. Найчастіше обличчя і пальців рук.

Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно зверну-тися за медичною допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склянки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.

Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, вар-то зберегти рештки грибів.

Профілактика отруєння грибами заключається у наступ-ному:

1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

4. Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і авто-мобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.

5. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упа-ковці, що викликає захворювання ботулізмом.

6. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.

7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

8. Обов'язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, під-осичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.

При збиранні грибів необхідно дотримуватись певних правил:

1. Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.

2. Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирими на смак.

3. Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу потовщення, вольву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.

4. Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.

5. Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузди та інші гриби, що мають молочний сік, обов'язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гірку шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.

6. Назбиравши сморжів і зморшків, не забувайте, що їх неодмінно слід перекип'ятити (7-10 хвилин) у воді, щоб виварити отруту; воду після кип'ятіння вилити.

7. Ніколи не збирайте і не їжте грибів перезрілих, пере-слизлих, зморхлих, червивих, зіпсованих.

8. Не їжте сирих грибів.

9. Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор залишайте для лосів.

Деякі народні способи визначення отруйності грибів, якими не слід користуватися

1. Опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби.

Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, в яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних гри-бах, і в отруйних.

2. Якщо цибулина або часник, які варяться разом з грибами, буріють або синіють, серед їстівних є отруйні гриби.

Побуріння чи почорніння цибулі і часнику можуть викли-кати як отруйні, так і не отруйні гриби залежно від наявності в них ферменту тирозинази.

3. Отруйні гриби обов'язково викликають скисання молока.

Молоко скисає від наявності ферменту типу пепсин і орга-нічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних.

4. Личинки комах слимаків не їдять отруйних грибів.

Личинки і слимаки поїдають і отруйні, і їстівні гриби.

5. Отруйні гриби обов'язково мають неприємний запах, а їстівні - приємний.

Бліда поганка пахне майже так, як і печериця.
Керівник ставить 2-3 запитання навчаємим з метою визна-чення стану засвоєння матеріалу, при необхідності робить до-даткові пояснення, а після підводить короткі підсумки і ставить завдання на самостійну підготовку до наступного заняття.
Т Е М А 9.
“ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ЗБУДЖУВАЧІВ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ІЗОЛЯЦІЙНО-ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ. ДЕЗИНФІКУЮЧІ РЕЧОВИНИ ТА РОЗЧИНИ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗИНФЕКЦІЇ.”
Навчальна ціль:

Вивчити: класифікацію інфекційних захворювань та деяких збуджувачів; правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів; дезинфікуючі речовини та розчини і порядок проведення дезинфекції.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 2 години.

Метод проведення заняттябесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 5 хв.

1. Інфекційні захворювання та характеристика деяких збуд-ників хвороб. 35 хв.

2. Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів. 25 хв.

3. Порядок проведення дезинфекції, дезинфікуючі речовини і розчини. 20 хв.

Підсумки. 5 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

3. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.

4. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

5. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

6. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1991-2000 рр., Київ.

7. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1991- 2000 рр., Москва.

8. Періодичні інформаційні видання. МОЗ України, 1990-200 рр., Київ.

9. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.


Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Законодавча база ЦО України.

2. Нормативна база ЦО України.

3. Концепція захисту населення і територій від надзви-чайних ситуацій.

4. Захист населення у НС.

8. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.

9. Само- і взаємодопомога у НС.


ПЕРЕДМОВА
За останні десятиліття по світу прокотилася хвиля різних інфекційних захворювань, які охоплювали континенти, держави, міліони людей та нанесли непоправну шкоду і велику смерт-ність. Тільки у 2000 року грип в Україні заставив у великих міс-тах припинити заняття у школах на тривалий час (у місті Києві на два тижні), привів до часткового порушення виробничої та іншої діяльності.

Інфекційні захворювання людей діляться на: окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб; інфек-ційне захворювання людей хворобами невиявленої етілогії; епідемічний спалах небезпечних інфекційних хвороб; групові випадки небезпечних інфекційних хвороб; епідемії та пандемії.

Для характеристик масових інфекційних захворювань серед населення прийнято використовуються наступні терміни і виз-начення.

Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація – стан, при якому в результаті виникнення джерела біологічно-соціальної надзвичайної ситуації на визначеній території порушуються нормальні умови життя і здоров’я людей, існування сільсько-господарських тварин і рослин, виникає загроза життю і здоро-в’ю людей, широкого розповсюдження інфекційних захворю-вань, втрати сільськогосподарських тварин і рослин.

Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації – особливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзвичайна ситуація.

Біологічна безпека – стан захисту людей, сільськогоспо-дарських тварин і рослин, навколишнього природного середо-вища від небезпеки, що викликана або буде викликана джере-лом біологічно-соціальної надзвичайної ситуації.

Особливо небезпечна інфекція – стан зараження організму людей або тварин, що проявляється в виді інфекційних захво-рювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров’я людей і сільськогосподарських тварин або їх загибель.

Збудник інфекційного захворювання – патогенний мікро-організм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і потенційно здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.

Джерело збудника інфекційної хвороби – організм зараже-ної людини або тварини, в якому іде природний процес збері-гання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудни-ка інфекційної хвороби.

Епідемія – масове, прогресуюче за часом і в просторі в ме-жах визначеного реґіону розповсюдження інфекційної хвороби людей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на даній території рівень захворюваності.

Епідемічний осередок – місце зараження і перебування людей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в межах якої за певний відрізок часу можливо зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:


“ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕЯКИХ ЗБУДНИКІВ

ХВОРОБ”
Інфекційні хвороби людей – це захворюваність хворобо-творними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хворо-би проявляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибір-ська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань, у тому числі грип.



Бактерії можна розглядати під мікроскопом. Вони розмно-жуються простим поділом. У сприятливих умовах через кожні 30 хвилин виникають з однієї клітини 2 самостійні. Під дією прямих променів сонця дезинфікуючих речовин і температури більш ніж 60 градусів бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі. Деякі види бактерій (збудники сибірки газової гангрени, правця) можуть утворювати поза організмом людини чи тварини спори які дуже стійкі і зберігаються десятки років. Бактерії виділяють токсини, а деякі з них у невеликих кількостях можуть спричинити загибель людини чи тварини.

Грибки – це одне, або багатоклітинні організми, які відріз-няються від бактерій складнішою будовою. Розмножуються прос-тим поділом, спороутворенням, брунькуванням і статевим шля-хом. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезинфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захво-рювання людей, як: кокцидіодемікоз, гістоплазмоз та інші мікози.

Рикетсії є однією із груп бактеріоподібних організмів, що па-разитують в клітинах живої тварини. Розмножуються попе-речним бінарним діленням. Не утворюють спор, достатньо стій-кі до висушування, заморожування і дії “відносно високих тем-ператур” до 50 градусів. Рикетсії є причиною захворювання лю-дей висипним тифом, Ку-гарячки та інших.

Віруси - це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки у живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат. Вони легко переносять низькі температури та тем-ператури до 60 градусів, але погано – висушення, ультрафіоле-тове випромінювання та дію дезинфікуючих засобів: формаліну, хлораміну та інших.

Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, тварин та рослин. До них відносяться віспа, ящур, тропічні пропасниці та інші.

Інфекційні хвороби людей – це захворюваність хвороботвор-ними мікроорганізмами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність виник-нення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляє-ться в формі епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або ендемія – це постійна реєст-рація на визначеній території захворюваності, яка властива да-ній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.

Спорадична захворюваність – це звичайний рівень захворю-ваності, який властивий відповідній хворобі в даній місцевості.

Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов’я-зана з одночасним зараженням людей.

Захворюваність визначається відношенням числа захворю-вань за певний відрізок часу до числа жителів даного району, міста в той самий період.

Смертність – це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.

Шляхи передачі збудника – це визначені елементи навко-лишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують пере-нос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка