Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка15/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   23

Захист населення – це комплекс взаємоув’язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих тери-торіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров’ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.

Заходи щодо захисту людей від джерел надзвичайних ситуа-цій повинні плануватися в об’ємах, які гарантують не переви-щення нормативної дії на них можливих факторів ураження для розрахункової надзвичайної ситуації.

В умовах виникнення надзвичайних ситуацій заходи щодо захисту населення повинні здійснюватися в об’ємах, які забез-печують неперебільшення допустимої нормативної дії на них реалізованих факторів ураження.

Якщо в умовах обставин, що склалися, встановленні норма-тиви допустимої небезпечної дії можуть бути перевищені, захо-ди щодо захисту людей підлягають проведенню за напрямками і в масштабах, що позволяє максимально послабити їх дію.



Захисту в надзвичайних ситуаціях підлягає все населення з урахуванням чисельності і особливостей, що складають його основні категорії і групи людей на конкретних територіях: демо-графічних (вік, стать), за станом здоров’я (рівень загального опору організму дії екстремальних факторів ураження і несп-риятливих умов життя і побуту, фізична і психічна здатність до колективних і самостійних захисних дій та використанню засо-бів індивідуального захисту) і т. д. Ці особливості підлягають обліку при виборі ефективних, соціально обгрунтованих і економічно реальних варіантів захисту, відповідно специфіки контингентів, які необхідно захищати, при розробці планів захисту населення в НС на відповідних територіях, а також при організації і проведенню усесторонньої підготовки до виконан-ня наміченого комплексу захисних заходів.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“КЛАСИФІКАЦІЯ І ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАСОБІВ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ”
Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які приз-начені для захисту людей від дії факторів ураження над-звичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захис-ними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦО – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виник-нення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей на протязі двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на 1, 11, 111 і 1У класи.

Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, кате-горії суб’єкта господарської діяльності і місця розташування об’єкту. При цьому радіус збору укривання людей приймається у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, а багатоповерховими будинками – 400 м.

За умовами зведення сховища можуть бути, які завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності ЦО. Сховища ЦО, які завчасно будуються в мирний час, проектуються, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудо-ваних сховищ, допускається будівництво окремо розташованих сховищ.

В мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб’єктів господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ по типовим проектам складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.

Об’ємно-планувальне рішення. Приміщення сховищ розділя-ються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення об-ладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водо-забезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи.

Норма площі полу основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинна складати не більш 40% загальної площі сховища. Об’єм приміщень на одну людину повинний бути не менш як 1,5 м3. Приміщення для укриття людей оборудуються нарами для сидіння розміром 0,45х0,45 м, для лежання 0,55х 1,8м – на одну людину), ширина проходу між нарами повинна бути 0,7-0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна мати наступні розміри 0,9-1,2 м.

Розміри приміщення для фільтровентиляційного обладнання визначається його габаритами і площею необхідною для його обслуговування.

Дизельна електростанція розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень не горючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 часу. Вхід у ДЕС з сховища обладнується тамбуром з двома герметичними две-рима, що відкриваються в сторону сховища.

Санітарні вузли: для чоловіків – 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок – 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.

Конструктивні рішення. Основними конструктивними еле-ментами сховищ є: огороджуючі конструкції (зовнішні стіни, перекриття, фундаментна плита), внутрішні конструкції (стіни, колони), елементи входів і аварійних виходів, захисні устрої в проймах (захисні герметичні двері і ставні), захисні устрої в тех-нологічних проймах і вводах інженерних комунікацій.

Несучі конструкції розраховуються на дію повітряної хвилі ядерного (звичайного) вибуху у відповідності з класом сховища. Маса 1 м2 огороджуючих конструкцій повинна бути для сховищ 1-111 класів не менш 1500 кг, а для інших класів не менш 1100 кг. В масу перекриття включається маса встановленого облад-нання (не більш 200 кг на 1 м2 займаної площі), а також маса шару ґрунту на перекритті. Залізобетонні перекриття вбудова-них сховищ повинні мати термоізоляційний шар.



Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається з спуску сходів або пандусу, переднього тамбуру, тамбуру (тамбур-шлюзу) і вхідних отворів з дверми. Кількість входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, що прихо-дяться на один вхід. При місткості сховища до 300 чоловік допускається робити один вхід і аварійний евакуаційний вихід з висотою двері 1,8 м.

Для забезпечення пропуску людей після сигналу цивільної оборони на закриття дверей при входах в сховище створюються одно- або двокамерні тамбури-шлюзи.

Захист входів та інших пройм в захисних спорудах цивільної оборони (сховищах і укриттях проти радіації) здійснюється шляхом встановлення типових захисних і герметичних дверей, воріт і ставень у відповідності з класом захисних споруд і міс-цем їх розташування та можливими надзвичайними ситуаціями.

Герметизація і гідроізоляція. Герметизація сховищ вико-нується для виключення проникнення всередину сховищ отруй-них речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газо-подібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція - для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

Приміщення, які пристосовуються під сховища, повинні мати герметичність, при якій величина підпору p в залежності від кратності повітрообміну К в них при герметичних отворах і закритих клапанах вентиляційної системи повинна бути не нижче показників:




К

0,15

0,5

1,0

Р (кгс/см2)

4,5

10

24

За внутрішню межу герметизації сховища приймається внут-рішня поверхня огороджуючих конструкцій і перші з сторони приміщень герметичні устрої (двері, клапани, ставні і т. д.).

В приміщеннях, які пристосовуються під сховища при режимі фільтровентиляції, повинен забезпечуватися експлуатаційний підпір повітря не менше 5 кгс/см2.

Вентиляція і опалення. Сховища оборудуються механічни-ми системами припливної і припливно- витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових пара-метрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нор-мальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 го-дин і в режимі фільтровентиляції 12 годин.

В сховищах, що розташовані в зонах можливих масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речо-винами від вторинних факторів, передбачається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму на протязі 6 годин. В систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, про-ти вибухові устрої з розширювальними камерами, що встанов-люються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (в сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, окрім того засоби регенерації) і тепло-ємний фільтр.

Сховища оборудуються центральним опаленням в виді самос-тійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об’єк-ту або будинків і споруд.

Водозабезпечення і каналізація. Для забезпечення водою сховище оборудується підключеним до зовнішньої водопровід-ної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна арматура. На випадок виходу із строю зовнішніх водопровідних мереж передбачається ємності для аварійного запасу води.

В сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом перекачування) з встанов-ленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.



Елетрозабезпечення і зв’язок. Електрозабезпечення схови-ща виконується від зовнішньої мережі міста або суб’єкта госпо-дарської діяльності.

В сховищах великої місткості або на групу близько розта-шованих сховищ робиться захисна дизельна електростанція (ДЕС) на випадок виходу із строю зовнішнього джерела елект-розабезпечення.

В сховищах без ДЕС використовуються місцеві джерела освітлення. Освітленість приміщень в цих випадках не нор-мується. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансля-ційну точку.

Сховища, які швидко зводяться. Захисні властивості схо-вищ, які швидко зводяться, встановлюється аналогічно як для сховищ, що будуються в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і приймається, як правило, від 50 до 300 чоловік.

В сховищах передбачаються: приміщення для укриття людей і фільтровентиляційної установки; місця для розміщення баків з водою, переносної печі і ємності з відходами; вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщається в зоні завалу).

Для будівництва сховищ, які швидко зводяться, можуть бути використані серійні елементи промислового і цивільного будів-ництва, інші конструкції, а також спеціальні залізобетонні еле-менти і лісоматеріали. Сховища, які швидко зводяться, осна-щаються найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освітленням і зв’язком.

Пристосування під сховища ЦО приміщень існуючих будинків і споруд. Під сховища можуть бути пристосовані: підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначен-ня; пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти в великих фундаментах та інші; підвали в жилих будинках.

Сховища, що оборудуються в пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які пред’явлені до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення із дов-говічних матеріалів (метал, залізобетон, цегли, каменю) або із дерева.

Внутрішнє обладнання таких сховищ може бути промис-лового виробництва або простішого типу, виготовлене силами місцевих об’єктів господарювання.

Оцінку здатності залізобетонних конструкцій, бетонних і цегляних склепінь викладених по металічним балкам примі-щень, які пристосовуються під сховища, визначається за спеціа-льними розрахунками, таблицями та графіками. Таку роботу проводять завчасно з залученням спеціалістів проектних орга-нізацій.



Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, які забезпечу-ють захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості при неперервному пере-буванні в них розрахункової кількості людей на протязі 1-2 діб. В зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск в фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань – крім того, і на перших поверхах. При пристосуванні приміщень під ПРУ, демонтаж технологічного обладнання не передбачається.

Місткість ПРУ визначається сумою місць для сидіння і лежання (на верхніх ярусах) і приймається: 5 чоловік і більше в залежності від площі приміщень укриттів, обладнаних в існую-чих будинках і спорудах; 10-50 чоловік в укриттях, які швидко зводяться, що не використовуються в мирний час; 50 чоловік і більше в залежності від площі приміщень, що проектуються і будуються, в нових будинках і спорудах, які використовуються в мирний час в інтересах суб’єктів господарської діяльності.

Протирадіаційні укриття діляться на класи у відповідності з коефіцієнтом захисту по гамма-випромінюванню: за межами зон можливих руйнувань у заміській зоні з Кз = 20-50 для насе-лення і Кз = 50-100 для працюючих змін; на об’єктах 11 кате-горії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань, а також в заміській зоні, яка розташована в зоні можливих слабких руйнувань з Кз= 50-100 для населення і Кз= 100-200 для працюючих змін; на об’єктах 11 категорії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань з Кз більше 200 для складу формувань і Кз= 100-200 для персоналу медичних установ.

ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, сані-тарного вузлу, вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. В ПРУ місткістю до 50 чоловік допускається замість санітарного вузлу передбачаються приміщення для ви-носної тари під фекалії і відходи.

В ПРУ улаштовуються не менше двох входів. Ширина входів приймаються в залежності від кількості людей, що підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1м ширини входу. На входах встановлюються звичайні з ущільненням двері.

Всі пройми під час переводу приміщень на режим укриття заставляються матеріалами, які забезпечують такий самий захист як огороджувальні конструкції.

Приміщення, які пристосовуються під ПРУ, повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, каналізацією і освітленням у відповідності з вимогами їх експлуатації в мирний час і в надзвичайних ситуаціях.

В ПРУ любої місткості в цокольних і перших поверхах бу-динках, а також в укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщаються в підвальних поверхах будинків, використовує-ться не примусова вентиляція. В інших випадках використо-вується примусова вентиляція.

Система опалення ПРУ є загальною з опалювальною мере-жею будинків і повинна мати устрої відключення.

Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовніш-ньої або внутрішньої водопровідної мережі. Норма викорис-тання води на одну людину – 25 л на добу. При відсутності во-допроводу в укриттях передбачаються місця для розміщення баків з питною водою із розрахунку на одну людину 3 л на добу.

Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.

Параметри повітряного середовища в ПРУ приймаються як для чистої вентиляції сховищ – для вентиляції примусової або не примусової, а також для резервної вентиляції як для фільтровентиляції сховищ. Тепловологий режим при цьому не проводиться. Норми подачі повітря в ПРУ приймаються такими як для сховищ.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) будуються у відповідності з вимогами ДБН В 2.2.5-97 “Захисні споруди цивільної оборони”.



Укриття простішого типу - це споруди, які забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйно-ваних будинків, а також понижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараже-ній місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудо-вані щілини, а також підвали і інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.



Щілини викопуються в ґрунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під кутом 90-120˚. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість цілин приймається від 10 до 50 чоловік. В щілинах місткістю до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості - два входи. Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см2. Матеріали для настилу перекриття і одягу крутизни щілин - ліс круглий, пиломатеріали, залізобетонні вироби та інші.

Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і спо-руди, які пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із не горючих матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паро-проводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів в підвалах будинків рекомендується приймати 50-300 чоловік.

В підземних гірських виробітках в залежності від їх харак-теристик і місця розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробітки можуть викорис-товуватися для розміщення пунктів управління, укриття мате-ріальних ресурсів, розміщення виробництв з унікальним облад-нанням, холодильників тощо.

В сховищах і ПРУ, які розміщаються в гірських виробітках, передбачаються системи вентиляції, водозабезпечення, електро-забезпечення, зв’язку і каналізації, що забезпечують необхідні умови перебування в них людей на протязі розрахункового періоду.

Після теоретичного курсу навчаємі знайомляться з інженер-ним захистом населення біля стендів (сховища і протирадіаційні укриття) і в захисних спорудах суб’єкта господарської діяльності.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ”.
При експлуатації захисних споруд в мирний час повинна бути забезпечена цілісність: захисних властивостей як споруди в цілому, так і її окремих елементів (входів, аварійних виходів, захисних герметичних і герметичних дверей, устроїв проти ви-бухів); герметизація і гідроізоляція всієї захисної споруди; інженерно-технічне обладнання і можливість переводу його в любий час на експлуатацію за призначенням.

Демонтаж обладнання, перепланування приміщень, створення отворів та інші порушення захисних властивостей споруди забо-роняється.

Підприємства, установи і організації, що експлуатують захис-ні споруди, повинні призначити відповідальних осіб, які по-винні виконувати систематичний контроль за правильним утри-манням захисних споруд, цілісністю їх захисних властивостей, устроїв і інженерно-технічного обладнання.

В захисній споруді, що експлуатується, повинна бути наступ-на документація: правила утримання і табель оснащення; плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівкою устроїв, що відключають їх; паспорт сховища (протирадіаційного укрит-тя), журнал перевірки стану захисної споруди; план захисної споруди з вказівкою місць розміщення для укриття людей і шляхів евакуації; інструкції по експлуатації фільтровентиля-ційного та іншого обладнання, правила користування приборами.

Зберігання конструкцій і внутрішнього обладнання підтри-мується шляхом провітрювання приміщень захисних споруд за спеціальним режимом, що встановлюється в залежності від місцевих метеорологічних умов і характеру захисної споруди в мирний час.

Якщо захисна споруда використовується для потреб суб’єкта господарської діяльності, то параметри температури і вологості підтримуються у відповідності з проектом. Як-що захисні споруди находяться в стані консервації, для них рекомендується відповідний режим провітрювання.

Захисні споруди і їх інженерно-технічне обладнання повинно утримуватися в повній справності і постійній готовності до використання за призначенням. Утримання і експлуатація окремих агрегатів обладнання виконується за інструкцією заводів-виготовлювачів.

Системи і елементи інженерно-технічного обладнання захис-них споруд, крім фільтрів-поглиначів і регенеративних устано-вок, допускається експлуатувати при використанні цих споруд в мирний час.

Контроль за станом захисних споруд, перевіркою справності інженерних систем, проведення профілактичних і ремонтних робіт виконується в установлені терміни.

Заходи щодо приведення в готовність захисних споруд (схо-вищ і ПРУ) для використання за призначенням повинні вклю-чати: розчистку підходів до захисних споруд, установлення надписів-вказівокі світових сигналів “Вхід”; звільнення примі-щень споруд від майна і матеріалів, які не використовуються при експлуатації приміщень в режимі сховищ; обладнання при-міщень нарами і лавами; розконсервацію інженерно-технічного обладнання; зняття звичайних дверей, пандусів і легких екранів з захисних герметичних і герметичних дверей; перевірку справ-ності захисних герметичних і герметичних дверей та пройм; перевірку сховища на герметичність і тиск в кисневих балонах; закриття і герметизацію заборів повітря і витяжних отворів і повітроводів системи вентиляції мирного часу, що не викорис-товується для вентиляції сховища (ПРУ); перевірку стану і очи-стка аварійного виходу, закриття захисних герметичних дверей і ставень; перевірку справності систем життєзабезпечення (венти-ляції, опалення, водозабезпечення, каналізації, зв’язку, електро-забезпечення і устроїв відключення); відкриття санвузлів, що не використовувалися в мирний час; перевірку наявності аварійних запасів води для питних і технічних потреб, підключення мереж сховища до зовнішнього водопроводу і поповнення аварійних запасів води; розставлення бачків з питною водою; переключен-ня систем освітлення приміщень на режим сховища (укриття); встановлення і доукомплектування захисних споруд інструмен-том, інвентарем, приборами, засобами індивідуального захисту; провітрювання приміщень захисної споруди (сховища або ПРУ).

Для забезпечення нормальної експлуатації захисних споруд ЦО створюються ланки обслуговування укриттів, яка складає-ться із 4 чоловік, а командир ланки призначається комендантом сховища.

Ланка обслуговування забезпечує своєчасну підготовку схо-вища до прийому людей, правильне розміщення укриваємих і дотримання ними правил поведінки в сховищі, а також без-аварійну роботу внутрішнього обладнання і засобів зв’язку.

З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього –150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Порядок заповнення сховища (укриття) укриваємими і їх розміщення визначаються завчасно.

Розміщення укриваємих виконується за вказівками комен-данта сховища (укриття) і особового складу ланки обслугову-вання. Забороняється приносити у сховище (укриття) легкозай-мисті та отруйні речовини, великі речі, а також домашніх тварин.

По сигналу “Закрити захисні споруди” особовий склад ланки обслуговування, за вказівками коменданта, зупиняє допуск укриваємих в сховище і закриває входи. Укриваємим заборо-няється ходити без необхідності по приміщенням, курити, запа-лювати свічки та інші освітлювальні засоби з відкритим вогнем. Відпочинок в сховищі організується позмінно. Вихід із сховища без дозволу коменданта забороняється. Вивід укриваємих вико-нується за вказівками коменданта після отримання ним відпо-відного розпорядження або при аварійному стані сховища, яке створює загрозу життю і здоров’ю громадян.

У випадку завала сховища (укриття) або його пошкодження комендант, не чекаючи допомоги із зовні, організує роботи щодо виходу із нього, використовуючи для цього укриваємих.

Евакуація укриваємих із сховища виконується у такій пос-лідовності: спочатку на поверхню виходить декілька чоловік, для того щоб надати допомогу тим, які не можуть вийти самос-тійно, потім евакуються потерпілі, похилі та діти, а після них – всі інші.

Сховище (укриття) в інтересах суб’єкта господарської діяльності мирний час не повинно використовуватись більше ніж 40-60 %.


Після закінчення теоретичної частини керівник знайо-мить навчаємих з сховищем (укриттям), відповідає на запитання і дає пояснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
ПІДВИЩЕННЯ ЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖИТЛА”.
Готовність цивільної оборони до виконання покладених на неї завдань, у кінцевому рахунку, визначається її здатністю виконувати підготовку і проведення комплексу заходів, направлених на захист населення на території всієї нашої країни. Одним із заходів є забезпечення своєчасного одержання сигналів, команд, розпоряджень органів виконавчої влади і органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС. Потужна і широко розгалужена мережа радіо-трансляційних центрів і радіомовних станцій, створена у нашій країні, забезпечує сприятливі умови для передачі розпоряджень і сигналів оповіщення ЦО.

Щоб своєчасно одержувати в загрозливий період сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожній установі, навчальному закладі, сільськогос-подарському підприємству, а також у кожному будинку тримати постійно ввімкнутими у мережу радіоприймачі, гучномовці, телевізори, наладнаними на одну із радіомов-них станцій країни або основну програму. Навіть пере-носні транзисторні приймачі повинні бути постійно налад-нані на прийом. Для їх безперебійної роботи треба зав-часно потурбуватись про джерела живлення (батарейки і т.ін.). Місцеві радіотрансляційні вузли підприємств, уста-нов, організацій слід перевести на цілодобову роботу. Все це дасть мож-ливість у будь-який час вдень і вночі у різних куточках країни прийняти розпорядження органів влади і сигнали оповіщення цивільної оборони, а відтак, і своєчасно підготуватися до захисту.

Довгий час основним сигналом цивільної оборони був сигнал "Повітряна тривога". Почувши сирену, всі повинні були укритися у захисних спорудах (сховищах, підвалах, льохах, укриттях). На наш час, щоб привернути увагу людей, будуть звучати електричні і ручні сигнали, гудки підприємств і транспортних засобів.

Це - сигнал цивільної оборони "Увага всім!". Почувши його не губіться. Негайно ввімкніть удома, на роботі репродуктор радіотрансляції, телевізор, радіоприймач, наладнавши їх на основну програму місцевого мовлення (якщо це не зроблено заздалегідь). Щоб проінформувати про небезпеку, що загрожує тих, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на будівництвах і інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні гучномовні установки, посланців на транспортних засобах, на конях, пішки.

На наш час вимоги до оповіщення різко змінилися, з огляду на дальність польотів літаків, ракет, їх швидкостей, що зросли, і те, що влаштовувало нещодавно, не може бути застосовано сьогодні, якщо ми не хочемо мати велику кількість невиправ-даних жертв.

Радіоактивне зараження місцевості - підступний і небез-печний фактор ураження. Воно розповсюджується навіть на ті райони, котрі не піддавалися дії надзвичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може перемі-щуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а ра-діоактивне зараження не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є на об’єктах, в органах управління і силах ЦО. Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили у зону радіоактивного зараження.



Зараження території підприємства, ураження робітників, службовців і населення прилеглого житлового масиву може відбутися у випадку виробничої аварії на об'єктах, що використо-вують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

На розповсюдження СДОР можуть справити вплив напрям вітру і його швидкість, умови місцевості і рослинного покриву.

Якщо населення проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, де маються запаси СДОР (холодильні установки, во-допровідні станції, хімічні і нафтопереробні підприємства і т.ін.), то слід попередити населення, з яким СДОР вони можуть реально зустрітися.

Таким чином, територія, що зазнала дії СДОР, включає місце його безпосереднього розливу, тобто осередок хімічного ура-ження і зону хімічного зараження, що утворилась у результаті розповсюдження парів. Зона хімічного зараження поділяється на дві частини: зону надзвичайно небезпечного зараження і зону зараження.

По мірі віддалення від місця вибуху (викиду) на АЕС або розливу СДОР рівні радіації або хімічного зараження постійно зменшуються. Але оскільки невідомо, у якому районі можуть опинитися люди і їх житло, необхідно скрізь вживати всі заходи до захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних спо-руд від радіоактивного і хімічного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, маши-нами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд.

Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти усі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, повсті, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам'яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев'яних проконопачуються. Кон-струкції із дерев'яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки замінюються новими,

Крім проведення робіт по захисту від проникнення радіо-активного пилу і СДОР необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (прони-каючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев'яних будинків, закладаються цеглою, мішками з піском або землею. Стіни пер-шого поверху будівель обсипаються грунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна застосо-вувати тини, дошки і т.д. На перекриття насипається допоміж-ний шар грунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у випадку необхідності на них можна було насипати шар грунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилять захисні властивос-ті будинку, квартири, скоротять ймовірні втрати серед людей.

Профілактичні протипожежні заходи провадяться з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань і зменшує імовірність їх швидкого розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори із білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкості. По можливості треба зробити на вікні дерев'яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і З частини води. Легко спалахуючі предмети (картини, меблі) слід поставити у простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести із будинку і тримати у безпечних місцях.

Дерев'яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна вико-ристовувати при будівництві укриттів). Старі дерев'яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазуються глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і ко-мори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних ре-чей. На горищах дерев’яну тирсу, торф, мох, що використо-вуються для утеплення, по можливості .замінити вогнетрив-кими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дають мож-ливість перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев'яного будинку обмажте глиняним розчином - вони будуть більш вогнетривкими.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду у діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу із квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у випадку необхідності вжити заходів до їх виправлення або заміни.



Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси і керосини, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголошення загрозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж і діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.

Керівник робить короткі підсумки проведеного заняття.

Т Е М А 11.
“ПРОМИСЛОВІ ТА ПІДРУЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА ШКІРИ. МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРАВИЛА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.”
Навчальна ціль:

Вивчити: класифікацію і характеристики

засобів індивідуального захисту органів дихання

та шкіри; медичні засоби індивідуального

захисту, правила їх використання.
Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 2 години.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова 5 хв.

1Промислові та підручні засоби захисту органів дихання та шкіри. 45 хв.

2.Медичні засоби індивідуального захисту, правила їх вико-ристання. 35 хв.

Підсумки. 5 хв.


Навчальна література і посібники:
1. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

2. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

3. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.

4. Інструкція з користування індивідуальними фільтруючими засобами захисту органів дихання, Воєнвидав, 1985 р., Москва.

5. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.

6. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:

1. Захист населення у НС.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.

3. Засоби індивідуального захисту.

11. Засоби індивідуального захисту (протигази і респіратори, медичні засоби на кожного навчаємого, гопкалітовий патрон – 2 шт., повязки – 2-4 шт.).
ПЕРЕДМОВА
На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно небезпечних об’єктів; їх діяльність пов’язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення про-живає понад 22,0 млн. чоловік.

Небезпека функціонування цих об’єктів господарської діяль-ності пов’язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) вели-кої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об’єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хіміч-них речовин. Ось чому кожна наступна надзвичайна ситуація може бути пов’язана із виливом або викидом в повітря СДОР.

Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних та інших небезпечних ситуацій на території України.

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів та медичні засоби використовуються в системі захис-них заходів в зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запо-бігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об’єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.

В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і про-мислові протигази, що випускаються промисловістю, респірато-ри та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов’язки).

В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри не-обхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичених спеціальними розчинами).

Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри та медичні засоби, що випускаються промисловістю, повинні бути направленими у першу чергу для забезпечення особового складу органів управління і формувань цивільної обо-рони, які підготовлені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а потім для працюю-чого персоналу, особливо на радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об’єктах господарської діяльності. Інше населення повинно використовувати простіші та підручні засоби.


ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
КЛАСИФІКАЦІЯ І ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ”.
Для захисту сил цивільної оборони і населення від дії фак-торів ураження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами використовуються засоби індиві-дуального захисту.

Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори і ізолюючі протигази, які забезпечують захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від СДОР.



Протигаз ГП-5 призначається для дорослого населення. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типу ШМ-62 або ШМ-62У. В комплект протигазу входить також сумка і коробка з не запітнілими плівками. Ріст шлему-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Протигаз ГП-5М призначається для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типа ШМ-66МУ (з переговорним устроєм). В комплект протигазу входять також сумка, коробка з не запітнілими плівками і коробка з мембранами. Ріст шлему-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).



Протигаз (лицева частина)

Ріст лицевої частини і відповідний вертикальний обхват голови, см

0

1

2

3

4

ГП-5

(ШМ-62)


До 63

63,5-65,5

66-68

68,5-70,5

>71

ГП-5М (ШМ-66Му)

До 63

63,5-65,5

66-68

>68,5

-


Протигаз ГП-7 (ГП-7В) призначається для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Протигаз ГП-7В дозволяє здійснювати приймання води в зараженій атмос-фері. Протигаз складається з фільтруючої коробки поглинання з чохлом, шлему-маски, сумки, коробки з не запітнілими плів-ками, утеплених манжет, спеціальної кришки для фляги і вкла-дишу. Ріст шлему-маски підбирається за обміром параметрів голови: вертикального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя) і горизонтального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через лоб, скроні і потилицю). Результати вимірювань закругляються до 0,5 см. По сумі двох вимірювань визначають типовий розмір (ріст маски і номеру лямок наголовника з сторони кінців) лицевої частини.


Сума вимірювань, см

Ріст лицевої частини
Номер упору лямок наголовника

Лобовий

Скроневий

Щічних

До 118,5

1

4

8

6

119-121

1

3

7

6

121,5-123,5

2

3

7

6

124-126

2

3

6

5

126,5-128,5

3

3

6

5

129-131

3

3

5

4

>131,5

3

3

4

3



Загальновійськові фільтруючі протигази МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2 складаються з фільтруючої коробки поглинання (МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2) і лицевої частини (ШМ-41М, ШМ-41М, ШМС або ММ-1, ПМГ і ШМ-66МУ), сумки, коробок з не запітнілими плівками, мембранами та утеплених манжет.

Ріст лицевої частини визначається за обміром голови як для протигазу ГП-5 (для чотирьох ростового варіанту), так і за сумою між мочками ушей по надбрівним дугам (для трьох ростового варіанту).




Величина вертикального обміру голови, см

Ріст лицевої частини

Сума двох вимірів голови, см

Ріст лицевої частини

62,5-65,5

1

До 93

1

66-67,5

2

93,5-97

2

68-69

3

97,5 і більше

3

69,5 і більше

4







Комплект додаткового патрону (КДП) з лицевою частиною протигазу ГП-5 призначається для захисту органів дихання від окислу вуглецю (СО). КДП використовується при підвищеному вмісту окислу вуглецю в повітрі, при цьому об’ємний вміст кисню повинен бути не менше 18% в інтервалах температур від мінус 40˚С до плюс 40 ˚С. Час захисної дії патрону ДП-2 зале-жить від умов використання, особливо від температури навко-лишнього повітря (від 70 хвилин при - 20˚С до 360 хвилин +15 ˚С). Для захисту від окислу вуглецю може використовуватися і гопкалітовий патрон ДП-1.

Для працюючих на підприємствах хімічної, гірничодобу-ваючої і металургійної промисловості та в інших галузях, які виробляють, використовують, зберігають і транспортують СДОР, для захисту органів дихання використовуються засоби індивідуального захисту фільтруючого типу промислового призначення.

Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей людини від дії шкідливих домі-шок, які знаходяться в повітрі в виді газів, пару і аерозолів (пилі, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фільт-руючими коробками великих і малих габаритних розмірів, що спеціалізовані за призначенням.
Призначення коробок великих габаритних розмірів

промислових фільтруючих протигазів


Марка коробки

Тип коробки і розпізнавальне фарбування

СДОР, від яких захищає коробка

А, А8

Без фільтру проти аерозолів (ПАФ). Коричнева.

Пари органічних сполук (бензин, керосин, аце-тон, бензол, толуол, ксилол, сірковуглець, спирти, ефіри, анілін, газо- і органічні сполу-ки бензолу і його гомологів, тетраетил свин-цю), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати.

А

З ПАФ. Коричнева з білою верти-кальною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман.

В, В8

Без ПАФ. Жовта.

Кислі гази і пари (сірчаний газ, хлор, сірко-водень, синильна кислота, окисли азоту, хло-ристий водень, фосген), фосфор і хлорорга-нічні отрутохімікати.

В

З ПАФ. Жовта з білою вертикальною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман.

Г, Г8

Без ПАФ. Чорно-

жовта.


Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати, на основі етилмеркурхлоріду.

Г

З ПАФ. Чорно-жовта з білою вер-тикальною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман, суміш пару ртуті і хлору .

Е, Е8

Без ПАФ. Чорна.

Миш’яковий і фосфористий водень.

Е

З ПАФ. Чорна з білою вертикаль-ною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман.

КД, КД8

Без ПАФ. Сіра.

Аміак, сірководень і їх сполуки.

КД

З ПАФ. Сіра з білою вертикаль-ною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман.

М

Без ПАФ. Червона.



Окисел вуглецю при наявності органічно-го пару (окрім практичних не сорбіруючих речовин, наприклад метану, бутану, етану, етилену, та інших), кислих газів, аміаку, ми-ш’якового і фосфористого водню.

М

З ПАФ. Червона з білою вертикаль-ною смугою.

Те саме, а також пил, дим і туман.

СО

Без ПАФ. Біла.

Окисел вуглецю.

БКФ

З ПАФ. Зелена з білою вертикаль-ною смугою.

Кислі гази і пар, пар органічних речовин, миш’якового і фосфористого водню і від різних аерозолів (пил, дим і туман).

В комплект промислового протигазу великих габаритних розмірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицева частина, з’єднувальна трубка, комплект не запітнілих плівок, сумка та інструкція з користування.

В промисловості для захисту органів дихання від деяких СДОР використовуються малі протигазові коробки двох типів: з проти аерозольним фільтром (МКПФ) і без нього (МКП), які класифікуються за марками А, В, Г, КД і С.


Призначення коробок малих габаритних розмірів

промислових фільтруючих протигазів


Марка коробки

Тип коробки і пізнавальні знаки
СДОР, від яких захищає коробка

А

МКП – корпус і дно коричневі

Пари органічних сполук (бензин, аце-тон, бензол, толуол, ксилол, спирти), пари фосфор і хлорорганічних отруто-хімікатів.

МКПФ– корпус коричневий, дно жовте

То саме, а також пил, дим і туман

В

МКП – корпус і дно жовті

Кислі гази і пари (сірчаний газ, хлор, сірководень, синильна кислота, хло-ристий водень, фосген), пари фосфору і хлорорганічних отрутохімікатів.

МКПФ – корпус жовтий, дно біле

То саме, а також пил, дим і туман

Г

МКП– корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорне

Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати на основі етилмеркурхлоріду.

МКПФ– корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорне

То саме, а також пил, дим і туман

КД

МКП – корпус і дно сірі

Аміак, сірководень та їх суміші.

МКПФ – корпус сірий, дно біле

То саме, а також пил, дим і туман

С

МКП – корпус і дно зелені

Сірчаний газ і окисли азоту.

МКПФ – корпус зелений, дно біле

То саме, а також пил, дим і туман

В комплект промислового протигазу малих габаритних роз-мірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицева части-на, комплект не запітнілих плівок, сумка та інструкція по корис-туванню.

Промислові протигази великих і малих габаритних розмірів комплектуються лицевими частинами ШМП двох типів: з кла-панною коробкою типу 1 і типу 11. Лицеву частину ШМП кож-ного типу виготовляють п’яти ростів. Підбір лицевої частини по росту проводиться за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).




Результат виміру голови, см

До 63

63,5-65,5

66-68

68,5-70,5

71

Ріст шлему-маски

0

1

2

3

4

Крім лицевої частини ШМП промислові протигази можуть комплектуватися і лицевими частинами ШМ-41, ШМ-41М, ШМС і ШМГ.

Протигазові респіратори РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ вико-ристовуються в промисловості для захисту органів дихання від СДОР у вигляді пару і газів при їх концентрації не більш 10-15 ГДК. Вони складаються із резинової маски, фільтруючих пог-линальних патронів, пластмасових манжет з клапаном вдиху і клапаном видиху, трикотажного обтюратора, а також наголов-ника для закріплення респіратору на голові.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка