Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка19/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення населення мають бути захищені, загерметизовані і підготовлені до роботи в умовах радіоактивного зараження місцевості. На найбільш важливих з них передбачається захист від дії ударної хвилі. Для енерго-живлення водопідйомників у випадку необхідності резервую-ться пересувні електростанції. В населених пунктах і на підпри-ємствах сільських районів підготовлюється і частково проводи-ться герметизація всіх джерел води. Всі системи водопостачання в населених пунктах позаміської зони готуються до роботи в умовах зараження місцевості. Вживаються заходи щодо підви-щення стійкості енергопостачання водопровідних станцій, для чого накопичуються автономні джерела, використовуються су-дові джерела енергії і енергопоїзди (при наявності); на об'єктах передбачається будівництво артезіанських колодязів (свердло-вин) для водопостачання захисних споруд і населення.

У містах і населених пунктах, де маються системи водопос-тачання, вода, призначена для пиття, очищується і знезара-жується у спеціальних очисних пристроях, що знаходяться на водонапірних станціях. Подача води проводиться до систем труб з запірною арматурою, що дає можливість забезпечити надійну герметизацію. Зараження води можливе лише при без-посередньому руйнуванні труб або очисних споруд.



У населених пунктах сільської місцевості широко роз-повсюджені шахтні колодязі з дерев'яним зрубом. Через отвір шахти зверху або через бічні стінки разом з поверхневими водами у них можуть проникнути радіоактивні, отруйні речо-вини і різні види мікробів (бактерій).

Для захисту таких колодязів навколо них у діаметрі 1-1,5 м треба вийняти шар грунту глибиною до 20 см і замість нього покласти глину (глиняний замок), котру потім зверху засипати піском. Це заглиблення може бути також залите бетоном або асфальтом. Частину зрубу, що виступає, необхідно гарно обши-ти дошками. Кришку для отвору шахти краще зробити із двох шарів дощок з прошарком із толю, брезенту, листового заліза або якого-небудь плівкового матеріалу. Зверху кришку треба до-датково оббити листовим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом слід зробити двоскат-ну покрівлю, що прикриє верхній отвір колодязя і коловорот.

Колодязь повинен мати загальне відро, користуватися своїм відром забороняється. Колодязі з ручним насосом можна обши-ти дошками, а для рукоятки зробити проріз. Для захисту прорізу верхній зріз обсадної труби необхідно закрити м'яким чохлом з брезенту, нижній кінець чохла закріпити на обсадній трубі, а верхній - на шарнірі, що з'єднуватиме штангу насоса і рукоятку. У колодязі з бетонним або цегляним оздобленням, а також у колодязі, що має обсадну металеву трубу, проникнення шкідли-вих речовин з поверхневими водами майже виключено.

Для захисту джерела води треба вирити котлован, розчис-тити місце для виходу води, укріпити його стінки і дно. Над джерелом слід звести дерев'яну або іншу надбудову, котру обкласти глиною, у надбудові зробити отвір, що закривається щільною кришкою, всю споруду обсипати грунтом. Для відводу води треба зробити зливну трубу або виготовити лоток.

Найкращим способом водопостачання є влаштування арте-зіанських свердловин. Вода, що видобувається з таких свердло-вин, практично не заражена.

Незалежно від наявності колодязів і інших джерел води кож-не господарство повинно завжди мати запас питної води. Заго-товляти воду необхідно завчасно, у можливо більшій кількості, оскільки вона необхідна для надання допомоги потерпілим, для обробки продуктів і овочів у випадку їх зараження і для інших цілей. Запаси води слід зберігати в цистернах, діжках та іншій металевій або дерев'яній тарі, що щільно закривається, встанов-леній у закритих приміщеннях або під навісом.

Для захисту води у домашніх умовах рекомендується вико-ристовувати термоси, графини, відра і навіть ванни. Весь посуд повинен закриватися щільними кришками, а відра і ванни –нак-риватися зверху клейонкою, поліетиленовими або іншими плів-ковими матеріалами. Запаси води слід створювати із розрахун-ку, що на кожну людину на добу тільки на приготування їжі бу-де потрібно від 3 до 5 літрів, а у загальній кількості - 10 л води.

За станом радіаційного забруднення продуктів харчування, фуражу і води здійснюється постійний радіаційний контроль СЕС, ветеринарними лабораторіями і гідрометеостанціями у відповідності з вимогами ДР-97.



Захист продуктів харчування і води від зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами має актуальне для нашої держави значення не тільки у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, а і у повсякденному житті (дуже низька якість продуктів харчування і питної води та її нехватка у південних районах та великих містах). Ось чому кожна працездатна людина повинна активно брати участь у вирішенні цієї життєво важливої задачі.

Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в

продуктах харчування та питній воді (Бк/кг, Бк/л)


пп.

Найменування продуктів

137Сs

90Sг

1.

Хліб, хлібопродукти

20

5

2

Картопля

60

20

3.

Овочі (листові, коренеплоди, столо­ва зелень)

40

20

4.

Фрукти

70

10

5.

М'ясо і м'ясні продукти

200

20

6.

Риба і рибні продукти

150

35

7.

Молоко і молочні продукти

100

20

8.

Яйця (шт.)

6

2

9.

Вода

2

2

10.

Молоко згущене і концентроване

300

60

11.

Молоко сухе

500

100

12.

Свіжі дикоростучі ягоди і гриби

500

50

13

Сушені дикоростучі ягоди і гриби

2500

250

14.

Лікарські рослини

600

200

15

Інші продукти

600

200

16.

Спеціальні продукти дитячого харчування

40

5

Керівник підводить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання навчаємих на самостійну підготовку до наступного заняття.

Т Е М А 14.
“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН І РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ. ОБСЕРВАЦІЯ І КАРАНТИН.”
Навчальна ціль:

Вивчити організацію захисту сільськогосподарських тварин і рослин від зараження та основні визначення обсервації і карантину.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1-2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняттяклас, навчальна площадка або містечко.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова. 5 хв.

1. Організація захисту сільськогосподарських тварин від зара-ження. 20 (50) хв.

2. Організація захисту сільськогосподарських рослин від зара-ження. 15 (30) хв.

Підсумки. 5 хв.


Навчальна література і посібники:

1. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

2. Дія населення в НС, РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

3. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.

4. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

5. Нормативно-методична література. Міністерства і відом-ства України, 1990-2000 рр., Київ.

6. Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, Київ, 1998 р.

7. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.

8. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, Київ, 1998 р.

9. Періодична література, Мінагропром України,1990-2000 рр., Київ.


Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Захист сільськогосподарських рослин і тварин від НС.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.

3. Рятувальні та інші невідкладні роботи.

4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.


ПЕРЕДМОВА
Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру значна частина територій може опини-тися в зонах радіаційного, радіаційного і бактеріологічного зара-ження. Велика кількість сільськогосподарських рослин і тварин буде заражена радіонуклідами і отруйними речовинами та бак-теріальними засобами.

Необхідно враховувати не тільки то, що певні ділянки місце-вості зберігають природні осередки інфекційних захворювань, а і можливість завезення таких збудників при імпортуванні із закордону свійських і диких тварин та рослин, продуктів харчу-вання та фуражу.

Необхідно враховувати також транснаціональні аварії і ката-строфи з викидом радіоактивних і отруйних речовин та прикор-донні сезонні міграції тварин, які найчастіше приводять до заб-руднення навколишнього природного середовища, особливо атмосфери і гідросфери та розповсюдження інфекційних захво-рювань диких тварин.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ”.
Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укрит-тям в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спо-рудах; забезпеченням особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і вододжерел, своєчасною евакуацією тварин на безпечну відстань від примі-ських господарств великих міст і зон можливого затоплення, зараження.

Після виникнення аварій на АЕС і об’єктах із СДОР основ-ними заходами є: вивід незахищених тварин із районів з висо-кими рівнями радіації і зон зараження отруйними речовинами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями зараження; проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин, кормів і води; постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об'єктів.



Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є укриття їх в обладнаних (загермети-зованих) приміщеннях або спеціальних захисних спорудах. Прис-тосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам'яні і залізобетонні - у 10 разів.

Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиня-ним, вапняним або цементним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами замазують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед промазуванням проконопачують мохом, клоччям або ган-чір'ям. Щоб підвищити захисну потужність дерев'яних стін при-міщень, зовні їх роблять ґрунтове обсипання до висоти вікон. Підпільні і напільні отвори наглухо закривають. На вікнах з зов-нішнього боку влаштовують з’ємні щільні щити з дощок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні рами з обох бо-ків забивають щитами (дерев'яними, з соломи або очерету) і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю. Двері обши-вають толем. Між дверима і дверними рамами набивають шар гуми, повсті і щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють засувки, що щільно закриваються. Припливні вентиляційні труби облад-нують простішими фільтрами з мішковини, повсті, вати, сіна. Для захисту тварин можна пристосувати овочесховища, сараї та інші сільськогосподарські будівлі.

В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, розміщуючи їх у кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть упаковані в тару, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємності. На території тваринницької ферми створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.

Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують спеціальну кімнату або поблизу нього будують протирадіаційні укриття.



Одночасно з герметизацією приміщень провадять протипо-жежні заходи. Приміщення на горищі звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встанов-люються зовнішні драбини, а на крутих дахах приміщень, крім того, роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості дере-в'яним будівлям або дерев'яним частинам споруд їх білять вап-ном. За відсутності вапна для обмазування використовують гли-ну, змішану з солом'яною різкою. Така обмазка підвищує вогне-тривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев'яні тини поблизу приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні щити. Навколо скирт сіна, соломи зорюють загороджувальні смути шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють під’їздні шляхи до водоймищ і місць забору води.

На відгінних пасовищах для захисту тварин використо-вують яри, лощовини, ліси, штучні виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна використовувати ліс з великими деревами.

Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому грунті стіни укріплю-ють плітям або дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і у тваринницьких приміщеннях.



Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд циліндричного мішка, шиють із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна - залізний обруч. Довжина кола верхнього краю бокової стінки 65 см, висота 35 см. Для забезпечення щільного прилягання вер-хньої частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльонок, через які пропускають кругову тасьму, при затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві тасьми на потилиці фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85% радіоактивного пилу. Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав'язують на кінцівках. Знизу на панчоху пришивають по формі копита шматок гуми, шкіріміту. Накидки виготовляють із будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і укріплюють на спині тварини тасьмами.

Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх евакуація із приміських госпо-дарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів, заражених радіоактивними, хімічними речовинами.

Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райо-ни в умовах незараженої місцевості провадиться по заздалегідь наміченим маршрутам, котрі повинні передбачати місця водо-пою, годування і відпочинку тварин.

При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають торби, захисні маски або навіть перев'язують морду мотузкою. На кін-цівки надягають захисні панчохи. Для перегону тварин оби-рають шляхи з твердим грунтом без пилу або ж ділянки з низь-кою рослинністю.

При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автома-шинах кузови їх зверху затягають брезентом або іншим матеріа-лом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в бортах затуляють.



Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.

При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території колгоспу встановлюється режим обсервації до остаточного виявлення збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін тварин через осе-редок зараження.

При карантині, окрім заходів, проваджуваних при обсервації, передбачені додаткові заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в'їзду і заборона виїзду з нього.

Карантин знімають після проведення протиепідемічних захо-дів в осередку зараження, заключної дезинфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.

До способів захисту кормів належать: зберігання їх у загер-метизованих приміщеннях (складах, амбарах, підвалах, овоче-сховищах); укриття спеціальними або підручними матеріа-лами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для перевезення.

Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших примі-щень здійснюється тими ж засобами, що й герметизація тварин-ницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з внутрішнього боку встановлюють дерев'яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах, вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі або заліза.

Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його якнайшвидшого перевезення на склад. Час-тину, що залишилася, зсипають у мішки, складають на майдан-чику і накривають брезентом, синтетичними плівками або бага-тошаровими паперовими полотнищами.

Зерно і фураж, що знаходяться в розсипу, накривають бре-зентом, поліетиленовою плівкою або солом'яними матами тов-щиною 20-30 см і притискають зверху дошками, жердинами.

Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно зберігається в стогах (скиртах), його закрива-ють зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв'яза-ні у верхній частині жердини. Узимку з метою захисту на по-верхню копиці можна заморозити шар льоду.

Купи картоплі або інших коренеплодів, що знаходяться у полі, укривають матами із очерету, соломи або шаром соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см.



При перевезенні кормів у металевих кузовах машин само-скидів їх укривають брезентом, котрий зверху і з боків закріп-люють, а при перевезенні кормів на звичайних бортових маши-нах брезент укладають на дно кузова.

Не упаковані корми перевозять у спеціально обладнаних фур-гонах, рефрижераторах, контейнерах, кузови і двері яких герме-тизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.

Для захисту шахтного колодязя з дерев'яним зрубом навко-ло нього у діаметрі 1-1,5 м викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого грунту укладають і утрамбовують глину (гли-няний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).

Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу, між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів дощок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або полі-етиленової плівки. Зверху кришку додатково оббивають листо-вим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатне покриття, яке наглухо закриває верхній отвір колодязя і коловорот.

Для захисту джерела на його місці риють котлован, розчи-щають місце виходу води, укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев'яну або іншу надбудову, котру обклада-ють глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щіль-ною кришкою. Для відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.

У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водо-забірні колонки закривають дерев'яними ковпаками, обшитими толем або залізом. Водопійні корита для тварин закривають щі-льними кришками. За відсутності кришок після кожного водо-пою корита перевертають догори дном.



У народному господарстві є багато підприємств, котрі виробляють або використовують у виробництві, а також збері-гають або транспортують хімічні речовини, які мають високу токсичність, здатні викликати масове ураження тварин.

На території можуть знаходитися водопровідні і очисні спо-руди; підприємства харчової, м'ясо-молочної промисловості; за-лізничні станції, що мають шляхи відстою рухомого складу зі СДОР; склади і бази речовин для дезинфекції і дегазації; склади і бази з запасами СДОР.

У цілях своєчасного захисту свійських тварин і обслуго-вуючого персоналу, необхідно швидко приймати обгрунтовані рішення на ліквідацію наслідків аварій.

Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів СДОР. При отриманні відомостей про просування хмари у нап-рямку тваринницьких ферм, при знаходженні там тварин, необ-хідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізо-бетонних тваринницьких приміщеннях. За відсутності таких -укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин від випа-діння із хмари краплиннорідких отруйних речовин, оскільки при охолодженні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється на рідину, групується у краплини, котрі під своєю вагою випадають на землю у вигляді дощу і заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще за-герметизувати і особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара СДОР. Необхідно зачинити двері, вікна, по можливості законо-патити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у примі-щення. Закрити витяжні отвори. Для створення підпору повітря у приміщенні включити вентиляційну систему (якщо вона мається у тваринницькому приміщенні). Зробити все можливе, щоб тварини якомога менше дихали отруєним повітрям.

У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення застосовують індивідуальні засоби захисту.

Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала практика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м3 - на корову, 12-13 м3 - на голову молодняку крупної рогатої худоби до дво-річного віку і 6 м3 - на свиню) тварин можна утримувати без шкоди для їх здоров'я; у зимовий період при добових коли-ваннях температури зовнішнього повітря від -20 до -^"С і швид-кості вітру 2-4 м/сек. -до 72 годин; при вітрі 5-6 м/сек. до 90 годин; при температурі повітря від +8 до + 16°С- до 34 годин.

Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з'явилася слинотеча і пітливість, підвищилася на 1-1,5°С температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній частині), виходить, підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сір-ник миттю згасає якщо в повітрі 5 процентів СО2), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, висунувши засувки вентиляційних труб. Їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.

Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження, тобто рівень зараження місцевості не зни-зиться до встановлених норм. Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття.

Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коро-вами, що зменшує можливість виникнення запалення вим'я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід використовувати соковиті корми - картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та інші коренеплоди. Сіль на цей період із раціону виключається.

Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: круп-ній рогатій худобі: 5-6 кг сіна або 4-5 кг сіна та 1-2 кг кон-центратів, 20-30 л води; вівцям і козам - 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням - 2-3 кг концентратів, 6-8 л води. Годувати тварин у початковий період після випадіння опадів або проходження зараженої хмари рекомендується чистими кормами.

При виникненні необхідності евакуації тварин у першу чергу це здійснюється із району, що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрям-ку. Виведення тварин з пасовищ провадиться під кутом 90° до сліду хмари по найбільш безпечним маршрутам і вживаються всі заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.

А як діяти у ситуації, що склалася, із домашніми кішками, собаками, декоративними птахами? За умови компактного утри-мання їх можна ( із дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦО) евакуювати разом з господарями, але тільки після огляду і хімічного контролю. Тварин, що утримуються па вули-ці. відновлюють. У залежності від отриманого зараження і стану здоров'я вони можуть бути повернені власникові або направлені на лікування у найближчу ветеринарну лікарню.


Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:


“ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ”.
Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до змен-шення можливостей додаткового збільшення зараження їх ра-діоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з грунту в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів.

Перелік основних заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від РР




Заходи



Зони радіоактивного зараження місцевості

М і А

Б

В

Г

Пониження переходу стронцію-90 і цезію-137 з грунту в рослини

Звичайна оранка грунту.


Внесення підвищеної кількості мінера-льних і органічних добрив в залежності від типу і хімічного складу грунтів; вап-нування кислих грунтів.




Внесення мінеральних і органічних добрив в встановлених нормах для різних типів грунтів.

Ретельний догляд за посівами, додатковий

полив, зовні корінне

підгодовування, про-

міжрядна обробка.



При гибелі 50 % і

більше осівів за-

ражені рослини

скошують, виво-

зять в спеціально

відведені місця.









Переорання грунту на глибину 30 см з перевертанням пласту.

Переорання

грунту на глиби-ну 60-70 см з

перевертанням

пласту.





Пересів іншими культурами.




Використання земель для сільськогосподарського використання

Без обмежень




Без обмежень

Часткове використання для вирощування кормових і технічних

культур, зерна

на фураж.





Заходи



Зони радіоактивного зараження місцевості

М і А

Б

В

Г

Використання земель для сільськогосподарського виробництва

На периферії зони при щільності зараження стронцієм-90 до 2 Ки/ км2 землі переключа-ються на виробництво овочів. Дозволено роз-водити скот на влас-них кормах. В середи-ні зони можливо ви-рощування продово-льчих зернових і бо-бових культур.


На зовнішній межі зони можливо виро-щування насінних, кормових культур і овочів для м’ясного

і робочого скота, на іншій території – вирощування тех-нічних і зернобо-бових культур.



Виробництво сільськогосподар-ських культур, заготовлення фу-ражу і випас тва-рин не рекомен-дується. На пери-ферії зони мож-ливо вирощуван-ня технічних ку-льтур на насіння і фуражні цілі з дотриманням норм радіаційно-го контролю.




Збирання врожаю і порядок використання сільськогосподарської продукції

Збирання проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням радіологічного контролю.

Приймаються заходи щодо недо-пущення вторинного зараження продуктів.

В залежності від ступеню заражен-ня РР зібраний врожай відправляє-ться на дезактивацію з наступним використанням за призначенням.

Виконується збирання технічних і маслянистих культур любого ступе-ню зараження і відправка їх на тех-нічну переробку.





Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських куль-тур від хімічних отруйних речовин залежить від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.

При летальному і сильному ступеню зараження радіоактив-ними речовинами (70-100 %) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими куль-турами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.

При зараженні посівів біологічними засобами проводять об-роблення посівів пестицидами – інсектицидами і фунгіцидами.

Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур’янів сільськогосподарських культур, а також районування сортів сільськогосподарських ку-льтур.

При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати комплексний підхід і врахо-вувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.


Обробка посівів сільськогосподарських культур,

які заражені біологічними засобами




Захворювання сільськогоспо-дарських культур

Сільськогоспо-дарська культура

Фунгіциди

Норма витрат фунгіциду, кг/га

Стеблова ржа

Пшениця, жито, овес

Цинеб 80 %

4

Полікарбацин 75 %

4

Бура ржа

Пшениця, жито

Цинеб 80 %

4

Полікарбацин 75 %

4

Жовта ржа

Пшениця

Цинеб 80 %

4

Полікарбацин 75 %

4

Фітофтороз

Картопля

Хлорокисьміді 90%

2,2

Цинеб 80 %

2,5

Полікарбацин 80 %

2,5-3

Купрозан

3

Цирам 86 %

3

Полікарбацин 80 %

3

Пірікуляріоз рису

Рис

Цинеб 80 %

3-4

Полікарбацин 75 %

2,5-3

Гомоз бавовнику

Бавовник

Фентиурам

8-10 кг/т

Трихлор фенолят міді 20 %

6-7 кг/т

Примітка:


Для наземної обробки використовуються обприскувачі ОН-10, ОВ-1А, ОП-450, ОРР-ЕРА-1, для авіаційної обробки сільськогосподарських угідь використовуються літаки типу АН-2, АН-28.


Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу вико-ристовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запа-сами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упакова-ні в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або полі-етиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.

При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до її складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.

Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підви-щеною механічною міцністю. Можливо використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають за-хисні властивості і здібні для зберігання сільськогосподарської продукції і фуражу.

При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподар-ську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезен-том, поліетиленовою плівкою або укривають підручними мате-ріалами і буртують.

Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрам-бовують. По її периметру відривають канаву глибиною не мен-ше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріпляють дерев’яні щити, обшиті зовні руберойдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену пло-щадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого заси-пають туди 3-метровий шар зерна, який зверху покривають бре-зентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що обе-рігають його від проникнення аерозолів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють.

Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 сан-тиметровим шаром соломи, а потім засипають 40-50 сантимет-ровим шаром землі, по периметру відривають стічні канави. На-дійно можливо захистити картоплю і коренеплоди укриттям їх в ямах.

Стоги сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не-кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біо-логічних аерозолів стоги необхідно обкласти тюками соломи.

Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.

При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в пер-шу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні за-соби (зерновози, муковози), а також спеціальну м’ягку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).

В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суці-льнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і мор-ські ізотермічні ємності та судна та інші аналогічні транспортні засоби.

При перевезенні зернофуражу насипом і в м’якій тарі борто-вими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоак-тивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні вико-ристовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріаль-ними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підля-гають обов’язковому обеззаражуванню і контролю ступеню зара-ження до відповідних допустимих величин.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення, після чого робить короткі підсумки і ставить завдання на підготовку до наступного заняття.

Т Е М А 15.


“ЕВАКУАЦІЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ. ЕКСТРЕННА ЕВАКУАЦІЯ ТА ТИМЧАСОВЕ ВИВЕДЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОН ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ ТА ЗДОРОВ’Ю”.
Навчальна ціль:

Вивчити порядок організації та проведення

евакозаходів при загрозі виникнення та

виникненню надзвичайних ситуацій.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1 година.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас, навчальна площадка або містечко.



Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2 хв.



Навчальне питання: “Порядок дії органів управління і сил ЦО та населення при евакуації із районів стихійних лих, аварій, ка-тастроф, зон зараження і затоплення”. 40 хв.

Підсумки. 3 хв.


Навчальна література і посібники:

  1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ,

№ 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

4. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента Украї-ни,1999 р., Київ.

5. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

6. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.

7. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.

8. Рекомендації з питань евакуації населення в умовах НС, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

9. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Захист населення у НС.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у над-звичайних ситуаціях.

3. Евакуаційні заходи в умовах НС.

4. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.

5. Концепція захисту населення і територій в НС.
ПЕРЕДМОВА
Стихійне лихо, аварії і катастрофи, викиди (виливи) сильно-діючих отруйних і радіаційних речовин призводять до значних руйнувань і створення надто великих зон радіаційного забруд-нення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного за-топлення у яких можуть опинитися велика кількість населення.

З метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів сти-хійних лих, аварій, катастроф та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у якості одного із засобів захисту від можливих факторів ура-ження здійснюється евакуація населення, якщо життю і здоро-в’ю людей буде загрожувати небезпека.

Евакуація широко застосовувалась при веденні війн у мину-лому, зокрема, у другу світову війну, у тому числі і у Велику Вітчизняну війну. Однак, евакуаційні заходи, що здійснювалися у минулому, зокрема у Велику Вітчизняну війну, принципово відрізняються від евакуаційних заходів, намічених на випадок стихійних лих, аварій і катастроф. Сучасна евакуація передбачає вивід (вивіз) населення із найбільш імовірних зон руйнування, стихійних лих, аварій, катастроф. Евакуація в багато разів зни-жує щільність населення, а іноді і зовсім його ліквідує (як це трапилося у м. Чорнобилі), що в значній мірі сприяло збережен-ню життя і здоров'я людей у цьому районі. На місці події зали-шаються формування цивільної оборони і частина населення, яка приступає до ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.

Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підго-товки системи захисту населення визначають виходячи із прин-ципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи щодо захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і проводити при раціональному викорис-танні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному вико-ристанню існуючих, дообладнаних і знову створених вироб-ництвах, будинках і спорудах, рятувальних засобах, пристосу-ваннях, спеціальної оснастки, профілактичних і лікувальних препаратах та іншого майна.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення органів управління у сфе-рі цивільної оборони, захисту населення і територій від надзви-чайних ситуацій.


НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

«ПОРЯДОК ДІЇ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦО ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЕВАКУАЦІЇ ІЗ РАЙОНІВ СТИХІЙНИХ ЛИХ, АВАРІЙ, КАТАСТРОФ, ЗОН ЗАРАЖЕННЯ І

ЗАТОПЛЕННЯ».
Евакуація – це організований вивід (вивіз) населення (у то-му числі і персоналу суб’єктів господарської діяльності) із осе-редків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зара-ження та катастрофічного затоплення.

Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катаст-роф організується начальниками цивільної оборони міст і райо-нів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуа-цій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведен-ням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправ-лінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом ева-куаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.



Евакуація проводиться у найкоротші строки після її ого-лошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними вироб-ничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.

З отриманням розпорядження на проведення евакуації нача-льники і органи управління цивільної оборони, захисту насе-лення і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуа-ційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і уста-нов, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для опові-щення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, теле-бачення, преса тощо.



Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі Підви-щуються норми завантаження автотранспортних засобів. Авто-транспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.

Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нор-мальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напів-вагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збіль-шення довжини поїздів.



Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, фор-муються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої органі-зації переходу практикується розбивання колон за цехами та ін-шими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться дос-відчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійс-нюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного до-бового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).

Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць ева-куації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).

Питання комунально-побутового обслуговування евакуйо-ваного населення вирішуються за рахунок розширення існую-чих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Еваку-йованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації

Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із райо-нів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники під-приємств, установ, організацій повинні виявляти постійну тур-боту про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.

Евакуація населення з районів стихійних лих буде прова-дитись всіма наявними способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному транспортові. Так, землетрус у Вірменії у грудні 1988 року завдав величезної шкоди республіці, знищив багато населених пунктів, призвів до загибелі десятків тисяч людей. Евакуація з районів лих почалася одразу ж після землетрусу пішим порядком, авіаційним транс-портом, а у подальшому - автомобільним і залізничним у міру розчищення і відновлення шляхів. Все це наклало відбиток на характер дій при стихійному лиху. Населення, що потерпіло у результаті землетрусу, вивозилося у райони республіки, що не потерпіли, а також за її межі. Своєчасні і енергійні заходи керівництва країни разом з місцевими органами влади створили передумови для збереження життя і здоров'я тисяч людей, що потерпіли від землетрусу.



При аварії на підприємствах або катастрофах на транс-порті силами керівників підприємств та місцевих органів здійс-нюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних ви-падках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС по-казали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що скла-лася, довелося відмінити і евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення - залізницею. Що і було зроблено. Автотранспорт подавався просто до під'їздів бу-динків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швидко, але без поспіху і метушні. Брали з собою лише саме необхідне - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані були вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчуванням, одя-гом, роботою, дошкільними закладами. Такі аварії приносять великі людські жертви і коштують великих матеріальних затрат.

При катастрофі на ст. Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювалися із зони руйнування люди, що потерпіли від вибуху. Вони виносилися у безпечне місце і звідти вивозилися автотранспортом у найближчі лікувальні заклади. У цій роботі приймали участь підрозділи цивільної оборони.



Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені) як правило, повідомляється спеціальним розпоряджен-ням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту населен-ня і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, опо-віщуються через адміністрацію підприємств, установ, навча-льних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні кон-тори і домоуправління, населенню повідомляються місця роз-гортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, марш-рути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікува-ним масштабом лиха, часом його упередження.

При наявності достатнього часу населення із загрожуваних районів евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.

Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що зна-ходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійює-ться у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.

У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють робо-ту школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.

У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними уста-новками.

Раптовість виникнення повені (катастрофічного затоплення) виклакає необхідність в особливих діях і поводженні населення. Якщо люди проживають на першому поверсі або на інших ниж-ніх поверхах і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищі. При знаход-женні на роботі за розпорядженням адміністрації слід, додержу-ватись встановленого порядку, зайняти підвищені місця.

Пошук людей на затопленій території здійснюється і органі-зується негайно, для цього залучаються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі і вертольоти. При рятувальних роботах необхідно виявляти витримку і самовладання, суворо додержу-ватись вимог рятівників.

Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об’єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів.

Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосує-ться цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють засоби індивідуального захисту (обов'язко-во засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квар-тирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед зали-шенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.

Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття перважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одя-гу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіо-активного, хімічного або бакте-ріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.

Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.

Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне пос-відчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.

Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахова-на на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на траспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізич-ною витривалістю кожної людини.

Усі речі і продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При ева-куації пішки їх слід запакувати у рюкзаки і речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бирка з позначенням на ній прізвища, імені і по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пунк-ту евакуації їх власника. Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дошкільного віку.

У призначений час евакуйовані повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для відправлення у поза-міську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися на ЗЕП, він повинен через родичів або сусідів повідомити про це началь-нику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію завантаження. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуюються разом із цими закладами; окре-мі хворі можуть бути виписані і евакуйовані разом із своїми родинами.

До станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуацій-них пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) - по ешелонам і вагонам, судам та їх приміщенням, автоколонам і машинам, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішим і порядком.

Посадку евакуйованих у вагони, на судна і автомобілі орга-нізують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин повинен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зайня-ти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у передбаче-ному порядку і у встановлений час.

Після завершення посадки на транспорт нікому не дозволяє-ться виходити з вагонів, залишати судна або виходити з автомо-білів. У дорозі без дозволу відповідних начальників ніхто не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пере-саджуватись з одного судна в інше, з одного автомобілю на другий.

При пересуванні пішки необхідно суворо додержуватись дис-ципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаю-ться керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; приймаючі участь у марші зобов'яза-ні надавати допомогу один одному, особливо знесиленим і від-стаючим.

По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, по-винні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.

Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконува-ти усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необ-хідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і ство-ренні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані праце-влаштуватись. Не допускається самовільне, без особливого доз-волу на це місцевих органів, залишення евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Міс-цеве населення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення, повинно приймати діяльну участь у підго-товці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко засто-совувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.

Патріотичний обов'язок кожного громадянина - надати необ-хідну допомогу людям, що вимушені залишити свій дім, поки-нути своє майно. Зрозуміло, що ці люди спочатку будуть мати необхідність у таких предметах, як посуд, а іноді і спальні речі, і в цьому їм треба допомогти.

Доброзичлива зустріч місцевим населенням втомлених і часом занепокоєних людей, що прибули з міста, - одна із умов подолання труднощів влаштування їх на новому місці.



Органи управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту беруть участь у плануванні евакуаційних заходів і всебічно сприяють підготовці евакоорганів до дій за призначенням.

Для транспортного забезпечення здійснення зазначених захо-дів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відпо-відній адміністративній території, а у воєнний час -той, що не поставляється до Збройних Сил України.

Планування проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуа-цій і цивільного захисту населення районів, міст обласного під-порядкування, місцевих органів самоврядування, суб’єктів гос-подарської діяльності.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в районі над-звичайної ситуації та відповідне рішення на їх проведення.

Управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення беруть участь у плануванні евако-заходів і всебічно сприяють підготовці евакуаційних органів до дій за призначенням.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного за-топлення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних кон-фліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виник-нення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо ви-никає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоро-в’ю людини).

У мирний час практичні заходи евакуації населення, як орга-нізованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза жит-тю та заподіяння шкоди здоров’ю людини), плануються на ви-падок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпо-середня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастро-фічного затоплення місцевості; масових лісових і торф’яних по-жеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеороло-гічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Основним документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивіль-ної оборони (план дій у НС), який розробляється органами уп-равління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних пла-нів розвитку територій, суб’єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який щорічно корегується.

Основними вихідними даними для планування евако-заходів є:

характеристика міста, району, території, суб’єктів господар-ської діяльності;

характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх нас-лідків;

можливості міста, району, суб’єктів господарської діяль-ності щодо розміщення еваконаселення;

можливості транспорту, що залучається до виконання ева-козаходів;

дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за евако-напрямками;

можливості інженерного та технічного забезпечення вико-нання евакозаходів;

можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;

засоби зв’язку та системи управління і оповіщення населен-ня про початок проведення евакозаходів;

можливості системи охорони здоров’я, що залучається для забезпечення евакозаходів;

місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.

Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселен-ням або евакуацією працівників, службовців та населення) зай-маються начальники і штаби ЦО та з НС суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівницт-вом районної (міської) евакуаційної комісії.

Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах – рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб’єктів господарської діяльності -наказом керівника підприємства, уста-нови або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб’єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.

Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як прави-ло, призначається заступник голови райдержадміністрації (ви-конкому міської, селищної або сільської Ради), а головою ева-кокомісії суб’єкта господарської діяльності – один із заступни-ків керівника об’єкту. До складу евакокомісії входять представ-ники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кад-рів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв’язку і оповіщення, медичної, матеріально-техніч-ної, охорони громадського порядку та транспорту).

Особовий склад районної (міської) евакокомісії може міня-тися у залежності від особливостей району (міста).

Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.

Для особового складу усіх евакоорганів розробляються фор-малізовані документи, завдання, функціональні обов’язки поса-дових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транс-портних засобів, плани-розрахунки проведення евакозаходів та інші документи.

Евакуаційна комісія суб’єкта господарської діяльності є робочим органом начальника цивільної оборони та з надзви-чайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо орга-нізованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населен-ня, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можли-вого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров’ю людини.

Евакокомісія створюється за наказом керівника суб’єкта гос-подарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.



Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нор-мативними актами України, рішеннями і розпорядженнями ра-йонної державної адміністрації (виконкому міської Ради), нака-зами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного підпо-рядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та циві-льного захисту населення, голови районної (міської) евакокомі-сії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу самовря-дування, наказами та розпорядженнями керівника суб’єкту гос-подарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.

Основними завданнями евакокомісії субєкта господар-ської діяльності є:

розроблення планів евакуації (відселення) працівників, служ-бовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому сек-торі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;

організація та проведення у НС (відселення) працівників, служ-бовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяльності;

координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення прове-дення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйо-ваного (відселеного) населення ;

визначення основних напрямів роботи щодо проведення ева-козаходів та соціальному захисту працівників, службовців та на-селення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які пост-раждали внаслідок НС;

підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб’єкта господарської діяльності до дій в умовах НС.



Евакокомісія, відповідно до покладених на неї завдань:

організує розроблення і здійснення евакозаходів на випадок виникнення НС та соціальним захистом працівників, службовців та населення, які постраждали від них;



керує проведенням евакозаходів на підприємстві, в установі чи організації і забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;

бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо матеріально-технічного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;

контролює виконання завдань щодо створення для евакуйо-ваного (відселеного) населення необхідних соціально-побутових умов та забезпечення його продуктами харчування і предметами першої необхідності;

організовує в установленому порядку надання допомоги пра-цівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок НС;

бере участь в організації фінансового, матеріального, техніч-ного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів суб’єктом господарської діяльності;

забезпечує розроблення плану дій евакокомісії суб’єкта гос-подарської діяльності (підприємства, установи чи організації) щодо організації, матеріально-технічному та іншим видам забез-печення евакозаходів;

організовує взаємодію з іншими органами управління і сила-ми цивільної оборони щодо організації і проведення евакоза-ходів суб’єктом господарської діяльності;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.



Евакокомісія має право:

одержувати від адміністрації суб’єкта господарської діяль-ності інформацію, документи і матеріали, необхідні для вико-нання покладених на неї завдань;

заслуховувати керівників структурних підрозділів суб’єкту господарської діяльності про хід виконання завдань щодо підготовки, проведення і забезпечення евакуаційних заходів;

залучати для проведення евакозаходів органи управління, сили і засоби суб’єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації);

проводити комплексні перевірки стану готовності структурних підрозділів суб’єкта господарської діяльності до дій за призна-ченням та інших служб забезпечення щодо проведення евако-заходів.

Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами суб’єкта господар-ської діяльності, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань НС та цивільного захисту населення.



План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб’єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:

найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб’єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об’єкт при стихійних лихах і аваріях (катаст-рофах) на сусідніх техногенно небезпечних об’єктах, що загро-жують життю і здоров’ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;

чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;

терміни виконання евакозаходів;

транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;

матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуацій-них заходів;

порядок приведення в готовність евакоорганів суб’єкта госпо-дарської діяльності.

Для кожного суб’єкта господарської діяльності робиться ви-писка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.

Плани проведення евакозаходів на території суб’єкта госпо-дарської діяльності розробляються евакокомісією разом з шта-бом ЦО та з НС об’єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, ор-ганізації) об’єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією.

Керівник ставить 2-3 запитання навчаємим з метою визна-чення стану засвоєння матеріалу, при необхідності робить до-даткові пояснення, а після підводить короткі підсумки і ставить завдання навчаємих на самостійну підготовку до наступного заняття.



1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка