Закон України "Про Цивільну оборону України", вру




Сторінка21/23
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.02 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

МЕТОДИ І СПОСОБИ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ

Серед травм, які виникають в осередках ураження надзви-чайних ситуацій, може бути велика кількість ран - ударів, роз-трощувань, різаних, колотих, рваних та інших.



Раною називають всяке порушення цілості шкірних і сли-зистих оболонок організму людини, при цьому найбільше ушкоджуються - м'язи, кості, внутрішні органи.

Признаками рани є: вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів збудників інфекцій і, крім того, пос-тійне джерело роздратувань, які оказують пагубну дію на пора-неного.

Перша допомога при пораненнях повинна забезпечувати зупинку кровотечі, закриття рани пов'язкою, нерухомість (ім-мобілізацію) для забезпечення спокійного положення пошкод-женої частини тіла.

Тимчасова зупинка кровотечі є одною із самих важних зав-дань при рятуванні уражених і при значних кровотечах про-водиться у першу чергу.

При зовнішній кровотечі - кров виливається на поверхню шкіри. Розрізнюють наступні види кровотечі і способи її тим-часової зупинки:



капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться із пош-коджених судин; зупиняється накладанням давлючої пов'язки;

венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно стру-мінь темно-червоної крові; зупиняють його шляхом придання підвищеного стану пошкодженої частини тіла і накладання тугої давлючої пов'язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням джгута;

артеріальна кровотеча, коли із рани витікає яро-червона кров; зупиняють її пальцевим притискуванням артерії до при-лягаючої кістки, накладанням давлючої пов'язки, джгута або закрутки. Кровотеча із малих артерій може бути зупинена нак-ладанням давлючої пов'язки: на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і все це щільно прибинтовують.

Найбільш швидко зупинити кровотечу можна за допомогою пальцевого притискування кровоносної судини до прилеглої кістки; особливо цей спосіб придатний при ранах голови, обличчя та шиї. При кровотечах із ран голови притискують скроневу артерію попереду вуха, на рівні брові; при кровотечах із ран обличчя або губ притискують нижню щелепну артерію по середині нижньої щелепи напроти малого корінного зуба; кро-вотечу із ран голови і обличчя можна зупинити, крім того, шля-хом притискування одної із сонних артерій, збоку від гортані, до шийних хребців.

Кровотечу із плечової артерії можна зупинити, вдавлюван-ням тугого валика із вати у під пахову впадину. Кровотечу із ран на нозі зупиняють шляхом притискування стегнової артерії всередині пахового згину. Сильну артеріальну кровотечу із ран на кінцівках зупиняють також накладанням вище рани джгута або закрутки. Пальцеве притискування при цьому викорис-товується тільки як допоміжний спосіб при накладанні джгута (закрутки) або при його перекладанні.

Джгут може бути гумовим або із тканини. Ґумовий джгут являє собою товсту еластичну гумову трубку або стрічку дов-жиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кінцях або без них. Перед накладанням такого джгута під нього обов'язково під-кладається м'яка підстилка із ткані, вати або марлі. Джгут беруть за середину, злегка розтягують і обертають їм кінцівку так, щоби наступні обороти розташувалися рядом з першими і з'являлася широка давлюча поверхня; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, при їх відсутності зав'язують.

Джгут із тканини - бавовняно-паперова стрічка шириною 3-4 см і довжиною біля 1 м з приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною частиною, у декілька шарів намотують на кінцівку (шари стрічки повинні лежати один на одному), потім вільний кінець стрічки продівується у пряжку, можливо туге натягування і закріплюється за допомогою закрутки. При відсутності джгута можна використовувати підручні засоби (вірьовка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вона повинна кільцем охвачували кінцівку так, щоби під неї вільно проходили чотири пальці; після чого, підсунути паличку під закрутку, її закручують до зупинки кровотечі

Важливо правильно накладати джгут і закрутку. При прави-льному стані їх кінцівка нижче коліна біліє, пульс пропадає і зупиняється кровотеча. Недостатньо туго накладений джгут (закрутка) не зупиняє кровотечу; від здавлювання вен створює-ться застій крові, від чого кінцівка синіє і набрякає, а кровотеча збільшується. Однак неможливо джгут (закрутку) накладати надто туго: сильне перетягування кінцівки викликає стійке порушення чутливості і руху кінцівок скоро після накладання його і може привести до омертвіння кінцівки.

Необхідно особливо підкреслити то, що джгут або закрутка накладається не більше ніж на 1,5-2 г, а у холодний час і при променевих (радіаційних) ураженнях - не більше як на 1 г, інак-ше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгу-та або закрутки обов'язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут (закрутку), або на самій пов'язці.


Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 годин, то необхідно послабити джгут (закрутку) - до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення чутливості. Роблять це повільно, з тим щоби у випадку відновлення кро-вотечі тік крові не виштовхнув кров'яний згусток, який появився у рані. Опісля 5-10 хвилин після повного розслаблення джгута (закрутки) і не відновлювання кровотечі можна рахувати його зупиненим. При цьому, однак, розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні кровотечі використовують пальцеве притискування судини або підняття кінцівки; можна також використати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.

Зупинка кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із марлі або вати. Транспортування хворих з зупиненою кровотечею необ-хідно обережно без поштовхів і різких рухів щоби не викликати наступну кровотечу.

Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруй-ними або радіоактивними речовинами на неї накладають пов'язку; пов'язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує пошкоджений орган в зручному спокійному стані.

На рану звичайно кладуть кусок стерильної марлі або бинта, потім шар вати і закріпляють пов'язку за допомогою бинта. Бинт, як правило, розмотуюгь зліва направо так, щоби кожний шар щільно дожився один на другий і прикривав половину ширини попереднього шару. Щоби бинт не сповзав і не розмо-тувався, на початку і в кінці бинтування роблять закріплю-вальні ходи, бинтування проводять від найбільш вузької час-тини тіла до більш широкої (знизу вверх); щоби не було кишень, при бинтуванні кінцівок роблять перегинання бинта після одно-го або декілька шарів.

Для накладання пов'язки зручно користуватися індивідуа-льним перев'язочним пакетом, який складається із бинта, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і булавки. Розкрив пакет, виймають бинт і подушечки так, щоби не торкатися їх внут-рішньої поверхні руками; подушечки накладають внутрішньою поверхнею на рану, а при наскрізних пораненнях - на вхідний і вихідний отвір, і потім прибинтовують їх; кінець бинта закріп-ляють булавкою.

Для накладання пов'язок, закруток і створення покою пош-кодженій кінцівці може бути також використана косинка. Якщо відсутня зовнішня кровотеча, а потерпілий відчуває різку слаб-кість, головокружіння, втрачає свідомість, шкіряні покрови у нього бліді, то це повинно нагадувати про можливу внутрішню кровотечу. При такій кровотечі необхідна термінова лікарняна допомога, для забезпечення її проводиться термінова доставка потерпілого в медичний заклад. Щоби не допустити при цьому знекровлення мозку потерпілого, рекомендується покласти його на носилки з піднятими вверх кінцівками. При надані першої допомоги в осередку ураження не дозволяється промивати рану, очищати із неї чужорідні тіла і торкатися руками, оскільки цим можна ускладнити пошкодження і викликати зараження рани. З метою боротьби з інфекцією раненим дають протибак-теріальний засіб № 1 із аптечки АІ-2 - 5 таблеток, які запиваю-ться водою, і через 6 годин ще 5 таблеток

При бинтуванні області суглобів стопи і кисті використо-вують восьми подібні пов'язки (називаються так тому, що при їх накладанні бинт весь час немов обрамує цифру "8").

При бинтовані рани, розташованій на грудях або на спині, використовують так звану хрестоподібну пов'язку, а при ранені плечового суглоба треба примінять подібну на колосся пов'язку.

Пов'язки у вигляді косиночки використовується при рані плечового суглоба.

На підборіддя, ніс, потилицю і лоб накладають пов'язку подібну на пращу. Для її виготовлення беруть кусок широкого бинта довжиною біля 1 м і з кожного кінця розрізають по дов-жині, середню частину залишають цілою. При невеликих ранах замість пов'язок можна використовувати наклейки.

При накладанні пов'язки потерпілого слід посадити або положити, тому що навіть при невеликих пошкодженнях, під впливом нервового збудження, болі, може наступити корот-кочасна втрата свідомості - памороки.

Накладання пов'язок при проникаючих ранах живота і грудей мають деякі особливості. Так, при проникаючій рані живота із рани можуть випадати нутрощі. Вправляти їх заборонено, це може зробити тільки хірург при операції. Таку рану слід закрити стерильною марлевою салфеткою і забинтувати живіт, але не сильно, щоби не здавити нутрощі, які випали.



Види закріпляючих бинтових пов'язок

(косинкова, восьмиподібні, тканинна, спіральна, різні способи згортання бинта)

При проникаючій рані грудної клітини, повітря зі свистом засмоктується в рану, а при видиху - з шумом виходить із неї. Таку рану необхідно закрити як можливо скоріше. Для цього на рану кладуть декілька шарів марлі, товстий шар вати і закри-вають її куском клейонки, компресним папером, прогумованою оболонкою індивідуального пакету або іншим, який не пропус-кає повітря, матеріалом, після чого туго забинтовують.

Сітчасті пов'язки більш гнучкі ніж із бинта, вони довго і надійно утримуються на будь-якій ділянці тіла, у тому числі на голові, суглобах, стопі. Ці пов'язки, особливо зручні для накла-дення на один палець, на декілька пальців і цілком незамінні для накладання на кінцівки та інші частини тіла постраждалого. їхня перевага - зберігання шкірного подиху і відсутність поту під пов'язкою.

Правильно накладена пов'язка захищає рану від інфекції, постійно вбирає виділення із неї, у тому числі гной, позволяє зу-пинити кровотечу (капілярну або венозну), може служити тим-часовою іммобілізацією, полегшувати біль та інше. Ось чому, накладена у ранні строки пов'язка, попереджує виникнення наг-ноєння рани, газової гангрени, небезпечних ускладнень, стовб-няку тощо.




Варіанти накладення сітчастих пов'язок
Зміна пов'язки вдома, як правило, неприпустима через небезпеку додаткового інфікування рани. При невмінні це роби-ти можливі й інші ускладнення - посилення болі, поява кро-вотечі й інші. Тому кожний хворий повинний бережно обра-щатися з пов’язкою, стежити за тим, щоб вона не сповзала, а якщо це відбулося - зробити додаткове бинтування. Пов'язка постійно повинна бути чистою.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ШОКЕ, ПАМОРОКАХ ТА ІНШИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
Допомога при переломах, ударах і вивихах. Переломами називають порушення цілості кісток. При переломах кісток кінцівок міняється їх форма у порівнянні зі здоровою, з'являє-ться різка біль у місці перелому, особливо коли нею рухати. Переломи бувають відкриті і закриті; відкритий перелом суп-роводиться порушенням шкіряного покрову.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної кістки. Це зменшить біль, яка може бути причиною шоку і попередить можливі ускладнення за рахунок вторинного поранення кровоносних судин і м'яких тканин. При відкритих переломах на рану спочатку накладають пов'язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для цього їх іноді розрізають по швам.

Іммобілізацію поламаної кінцівки як правило проводять за допомогою стандартних шин які накладають на зовнішню і внутрішню поверхні. Шини повинні обов'язково захвачувати два сусідніх суглоба між якими знаходиться ушкоджена кістка.

При накладанні шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим м'яким підручним матеріалом, після закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та іншими. При відсутності стандартних шин у якості шин можна вико-ристовувати підручні тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці і так далі) або прибинтовують зламану ногу до здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті - до тулуба. Після іммобілізації ушкодженій кінцівці необхідно придати найбільш зручний стан;

руку після накладання шини підвішують на косинці.


Варіанти іммобілізації кінцівок

Надання першої допомоги при ударах заключається в змазу-ванні області удару настойкою йоду і накладання давлючої по-в'язки. Кінцівці після удару необхідно придати піднятий стан і забезпечити повний спокій.

Ураженим, у яких є удари з розтрощеними м'язами і вели-кими кровозливаннями у м'які ткані кінцівок, обов'язково про-водять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).

При вивихах необхідно накласти тугу пов'язку або шину. У випадку ушкодження хребта ураженого необхідно обережно покласти на щит, двері, дошку і т. д. і терміново доставити у лікувальний медичний заклад.

У постраждалих, що знаходяться у завалах, можуть бути здавлені кінцівки або інші частини тіла. Після того як уражених визволять із завалу, вони деякий час можуть почувати себе задовільно, але потім на здавлених місцях починається набряк, шкіра становиться синюшною і на ній з'являються пухирі, на-повнені кров'янистою рідиною; загальний стан ураженого знач-но погіршується, порушується обмін крові і функціонування нирок (майже до повного припинення сечі), наступає омертвіння ушкоджених тканин, появляються великі рани. Такого роду по-терпілих з самого початку необхідно рахувати важко поране-ними (незважаючи на уявний задовільний стан на перший час після визволення із завалу), після накладання їм пов'язок і шин необхідно доставляти у лікувальні медичні заклади.

Допомога при опіках, обмерзаннях, шоку, памороках. В осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість уражених може отримати опіки, обмерзання, шок, втратити свідомість.

Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої темпе-ратури (полум'я, гарячий пар, кип'яток, напалм) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та інші). Розпізнають опіки наступних ступенів:

1 ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;

11 ступеня, коли на місці опіку з'явилися пухирі;

111 ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;

1У ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і ткані: сухо-жилля, м'язи, кістки.

Опіки площею більш 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.



Надання першої медичної допомоги складає, поперед усьо-го, у гасінні одягу на потерпілому (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, піджак або пальто та інші, щоби закінчити доступ кисню). Потім частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізають, частини одягу, які пристали до тіла, не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і розривати пухирі немож-ливо. При значних опіках після зняття одягу потерпілого краще всього завернути чистою білизною, прийняти - заходи проти шоку і направити в лікувальний заклад.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необ-хідно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на місце опіку накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку жиром або якою-небудь маззю не потрібно.

При невеликих опіках 1 ступеню на почервонілу шкіру необ-хідно накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і болісність декілька підвищиться, але скоро біль стихне, а почервоніння зменшиться.

При опіках 11, а тим паче 111 і 1У ступеню потерпілого, після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Перша медична допомога при опіках від світового випромінювання оказується так, як і при звичайних опіках.



При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов'язково проводять протишокові заходи. Потім для боротьби з інфекціями використовують антибіотики (протибак-теріальний засіб №1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші). Всім потерпілим необхідно у великій кількості давати пиття - 4-5 л у перші дві доби. Для цього приготовляють підсо-лену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), дають її теплою або гарячою невеликими порціями.

При низькій температурі може настати пошкодження тка-нин. Залежно від пошкодження розрізняють: примерзання, обмороження, замерзання. Ці пошкодження виникають в результаті одноразової чи багаторазової дії низької температури на органи людини, особливо в сиру, холодну погоду.



Примерзання виявляються у вигляді синьо-багрових плям, що набувають фіолетового відтінку. Допомога полягає в змазу-ванні йодною настойкою ураженої ділянки та накладанні зігрі-вального компресу.

Обмороження першого ступеня характеризується почерво-нінням з відтінком синюшності, набряклістю шкіри, жаром у тілі і болем. Допомога - розтерти побілілу ділянку чистим сукном чи хустинкою змоченою у горілці, спирті, одеколоні, змазати жиром та накласти пов'язку.

При обмороженні другого ступеня шкіра має багровий колір з пухирями. Допомога - накладання сухої стерильної пов'язки, розтирання заборонено.

При обмороженні третього і четвертого ступеня настає від-носно поверхневе та глибинне омертвіння тканини. Необхідна термінова медична допомога.



Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Подавати допомогу слід обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів, потрохи збільшуючи її до 30-35 градусів.

Шок - складна реакція організму на больові роздратування від різних травм. Виникає головним чином при тяжких ранах, переломах і опіках, які супроводжуються кровотечею і вели-кою втратою крові, переляку, перевтомою, променевим ураженням, інфекційними захворюваннями.

Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: ура-жений неспокійний, стогне, кидається, пульс у нього напру-жений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу - пригні-чення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров'яний тиск падає, наступає стан заціпеніння (уражений може і не втрачати свідомість, але ні нащо не реагує або реагує слабо).

Для профілактики шоку або коли він наступив необхідно:

зупинити кровотечу; накласти шину (якщо поламана кінцівка);

використати протибольовий засіб із аптечки АІ-2 або її аналогів (засіб вводиться уколом у м'язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому випадку 100-150 г горілки; тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще підсоленої води (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки хар-чової соди на 1 л води), чаєм або кофе; з усіма заходами обереж-ності доставити у медичний заклад.

Непритомність (памороки) - стан, який розвивається внас-лідок нервового потрясіння, переляку, великої втрати крові. Признаки непритомності: різка блідість, холодний піт, послаб-лення серцевої діяльності, втрата свідомості.

Для надання допомоги потрібно розстібнути у потерпілого комір, зняти ремінець, винести його на відкрите місце, куди вільно поступає свіже повітря. Ноги потерпілого необхідно під-няти вище голови. Внаслідок цього поліпшується кровообіг мозку і в більшості випадків потерпілий приходить до свідо-мості. Якщо непритомність глибока і свідомість не повертає-ться, ураженому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, збризнути груди і обличчя холодною водою.



Допомога при ураженні електричним струмом. Нерідко можливі випадки ураження людей електричним струмом внас-лідок стихійних лих, виробничих аварій і в биту, а також при проведенні пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно-від-новлювальних робіт.

Людину, яка попала під напругу, необхідно як можливо швидко звільнити від джерела струму - виключити струм вими-качем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев'яною ручкою.

Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна відділити від електричного проводу сухою палицею, дошкою; іноді потер-пілого можна відтягнути від предмету, який проводить струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потер-пілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.

Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела стру-му, йому негайно надається допомога: робиться якщо це необ-хідно - штучне дихання, на місця опіків накладаються пов'язки, госпіталізація.



Допомога утопленику. Утопленику, якого витягнули із води, якщо у нього відсутнє дихання необхідно зробити штучне дихання. У порядку підготовки до цього необхідно виконати на-тупне: спочатку видаліть воду з дихальних шляхів, для чого потерпілого покладіть грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз і декілька разів натисніть на грудну клітину доло-нями, що буде сприяти швидкому видаленню води.

Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого покладіть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починайте робити штучне дихання до поя-ви ознак життя.



Допомога при сонцевому ударі. Внаслідок перегрівання організму і надмірного припливу крові до голови спостері-гається тимчасова втрата свідомості. Ознаки сонячного удару:

почервоніння обличчя, висихання шкіри, нудота, часта блювота. Пульс ледве відчутий. Потерпілого перенести у тінь або нак-рити голову, придати тілу наполовину сидяче положення, розстібнути комірець, грудну клітину та голову змочити холод-ною водою. При необхідності зробити штучне дихання. При не-обхідності звернутися за допомогою до медичного працівника.



Допомога при харчових отруєннях. Харчове отруєння най-більш часто випадає при вживанні недоброякісних продуктів, головним чином: м'яса, риби, консервів, грибів тощо. Найбільш вразливими є центральна нервова система, органи травлення, серцево-судинна система. Загальні ознаки отруєння: головний біль, блювота, підвищення температури, пронос, слабкість, судо-роги. Захворювання починається через 2-12 годин після отруєння.

Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати послабляюче, зробити очисну клізму, дати багато питва. Після чого постраждалим необхідно надати термінову кваліфі-ковану медичну допомогу.



Допомога при інфекційних захворюваннях. Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікро-організмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої лю-дини або тварини здоровій людині Інфекційні хвороби прояв-ляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфек-ційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибір-ська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань.

Всі інфекційні захворювання людей розподіляються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров'яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захво-рювань і ліквідації осередку, який виникнув, проводиться комп-лекс ізоляційних обмежувальних заходів, що називаються карантином або обсервацією, які передбачають виконання визначених правил.

Неможливо без спеціального дозволу покидати місце прожи-вання. Без крайньої необхідності не виходьте з даму, уникайте місць великого скупчення людей. Два рази на добу вимірюйте

температуру собі і членам сім'ї. Якщо вона підвищилася, і почуваючи себе погано, вам необхідно ізолювати себе від нав-колишніх в окремій кімнаті або відгородитися ширмою. Тер-міново повідомте про захворювання медичний заклад. В окре-мих випадках інфекційних захворювань дійте у відповідності з рекомендаціями територіальних органів охорони здоров'я. Після госпіталізації хворого зробіть в квартирі дезинфекцію: постіль і посуд треба прокип'ятити на протязі 15 хвилин в 2 % розчині соди, після чого посуд вимийте гарячою водою, а постіль пропрасувати, кімнату та інші приміщення почистити, вимити і провітрити. Знайте, що простими і надійними методами дезин-фекції є кип'ятіння і прасування гарячою праскою.

НАДАННЯ ПОТЕРПІЛОМУ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ
Штучне дихання виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх нещасних випадках: ураженнях електрострумом, тяжких травмах, отруєннях, захлинаннях водою та інших, якщо настала клінічна смерть. При наданні допомоги однією лю-диною 3-5 вдихань, 5-8 надавлювань поперемінно. Найбільш ефективними способами штучного дихання рахуються способи "із рота в рот" і "із рота в ніс ".

Головним показником необхідності надання допомоги є реак-ція зіниці ока на світло. При настанні біологічної смерті - зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не реагує на світло. Штучне дихання продовжувати довго, інколи протягом двох-чотирьох годин. Припиняють його, коли потерпілий почи-нає дихати самостійно, ритмічно, безперервної. Якщо після від-новлення дихання воно знову припиняється, штучне дихання необхідно відновити.

Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це оз-начає, що призупинилася серцева діяльність, її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця і штучного дихання. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, надавлюють м'якими частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки швидко зні-мають, щоби груди швидко випрямилися. Ритм таких дій - 60-80 надавлювань за хвилину. Штучне дихання необхідно примінити через кожні 5-8 здавлювань грудної клітини. Обі процедури зручно виконувати разом з іншою людиною: виковуються вони до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.


Надання заходів першої допомоги потерпілому можливо не тільки там, де сталося ураження, а і в автомобілі (поїзді і т.д.) при доставці потерпілого у лікувальний медичний заклад. Тільки при появі явних, прикмет біологічної смерті - трупних плям, дубіння м'язів (спочатку дубіють м'язи нижньої щелепи, потім все з більшим трудом розгинаються суглоби) - надання допомоги слід рахувати безкорисною.

Керівник після теоретичного викладення матеріалу присту-пає до його практичного відпрацювання з навчаємими.


ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

"ОСНОВИ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМ".
Догляд за хворим - це поєднання заходів, які забезпечують багатогранне обслуговування хворого, створюють оптимальні умови і обстановку, що сприяють благополучному перебігу хво-роби, скорішому видужанню, полегшення страждання і попе-редженню ускладнень, виконанню лікарняних призначень. Важ-ливо захищати хворого від впливу негативних чинників, відри-вати його від надмірної уваги до свого часом важкого стану. Правильний підхід припускає створення сприятливої побутової і психологічної обстановки на всіх етапах лікування.

Стримане, рівне і спокійне відношення допомогти підтри-мати необхідне терпіння у хворого, здійснити продиктовані лікарем раціональний режим і лікування. Уміння створити опти-містичний настрой у хворого - вагомий внесок у справу його видужання. Важливо пам'ятати, що особисті, психічні чинники істотно впливають на перебіг хвороби, на її хід.

На переживання людини під час хвороби впливають не тіль-ки її характер і можливі наслідки, але і домашня і службова об-становка, обмеження і незручності, пов'язані з лікуванням, і т.д. Правильний підхід припускає знання основ психології хворого, порушення звичних умов існування, стабільності внутрішнього світу призводить до занепокоєння, страху, тривогам.

Знання особливостей психології хворих дозволяє встановлю-вати правильні взаємовідносини між хворим і тим хто доглядає, що полегшує догляд за хворим: повага і розуміння (більшість), недовіра й обережність (меншість), невіра і повне заперечення (одиниці); довіра і взаємна повага



Загальний догляд. Обсяг догляду залежить від стану пост-

раждалого, відповідно до якого лікар може призначити йому суворий постільний режим (не вирішується сидіти), постільний режим (можна рухатися в постелі, не покидаючи її), нашвпос-тільний режим (можна ходити по помешканню) і так званий загальний режим, коли рухова активність хворого істотно не обмежується. Природно, що чим менше вона обмежена, тим у більшому ступені хворий може обслуговувати себе самий. Про-те навіть можливість повного самообслуговування не звільняє близьких від необхідності догляду за ним, створення при цьому максимально можливих умов комфорту, необхідного психоло-гічного клімату, забезпечення рекомендованого лікарем режиму харчування і раціону, спостереження за станом хворого і вико-нанням їм лікарських призначень.

Кімната, що призначена для хворого, повинна бути просто-ра, світла, і по можливості, захищена від шуму, ізольована. Дос-та-ток повітря і світла, оптимальний температурний режим у по-мешканні роблять сприятливий вплив на організм при будь-якому захворюванні При відсутності кондиціонера помешкання провітрюють. Для захисту хворого, від холодного потоку повіт-ря під час провітрювання кімнати, його тіло добре прикривають ковдрою, а голову - рушником або шарфом. Влітку вікна можуть бути відкриті цілодобово, зимою відчиняти фрамуги (кватирки) протягом 3-5 разів на добу. Неприпустимо замість провітрю-вання опилювати помешкання різноманітними ароматними засо-бами. Температура в помешканні повинна бути постійна, у межах 18-20 градусів, а відносна вологість повітря - 30-60%. При необхідності підвищення вологості в кімнаті ставлять суди-ни з водою або кладуть зволожене дрантя на опалювальні бата-реї, для зменшення вологості помешкання посилено провіт-рюють. Достаток денного світла необхідно хворому, вид сонця і неба сприятливо впливає на його настрій і стан. Силу світла варто зменшувати лише при захворюваннях очей і деяких хво-роб нервової системи. Електричні лампочки повинні бути при-криті матовими абажурами, а вночі залишають включеними лише нічники.
Необхідно старанно підтримувати чистоту помешкання. Уби-рання варто проводити не рідше 2 разів у день: віконні рами, двері, меблі протирають вологим дрантям, поли миють або про-тирають щіткою, обгорнутою вологим дрантям. Килими, пор-тьєри й інші предмети, де може накопичуватися пилюка, пере-важно видалити або часто витрушувати або чистити пилососом. Завжди необхідні шумозахисні міри: ізоляція від транспортних і вуличних шумів, зниження гучності звучання телевізорів, радіо-приймачів і інше.

Для важкохворих необхідна підкладна клейонка, гумове ко-ло, підкладне судно, сечоприймач. Постіль хворого повинна бу-ти достатньої довжини і ширини, із рівною поверхнею, зручною й охайною. Бажано використовувати багатосекційний матрац, поверх якого кладуть простирадло, при необхідності під прос-тирадло підкладають клейонку. У ряді випадків, наприклад при поразках хребта, під матрац кладуть твердий щит. Бажано таке розміщення ліжка, яке дозволяє підійти до хворого по обидва боки, ліжко не варто ставити поруч о джерелами обігріву по-мешкання.

Важкохворим допомагають роздягтися, зняти взуття, в особ-ливих випадках при необхідності одяг обережно розрізають.

Зміну постільної білизни важкохворим потрібно робити умі-ло, не створюючи для них незручної пози, змушеного м'язової напруги, не завдаючи біль. Хворого бережно пересувають на край постелі, щоб звільнилася частина простирадла, скатують як бинт, на цій частині постелі розстеляють свіже простирадло, на яке і перекладають хворого. Найважливіше значення має дотри-мання правил особистої гігієни хворому. Необхідно щоденний ранковий і вечірній туалет, щоб шкіра була чиста і нормально функціонувала. Варто пам'ятати, що шкіру хворого забруд-нюють виділення сальних і потових залоз, рогові лусочки, мік-роби і пилюка, а шкіру промежини - виділення сечостатевих ор-ганів і кишечнику. При відсутності протипоказань хворого з дозволу лікаря миють у ванній або під душем не рідше 1 разу в

тиждень. Якщо ванна і душ протипоказані, то, крім умивання, його щодня обтирають ватяним тампоном, змолоченим кип'яче-ною або туалетною водою, краще горілкою або одеколоном. Голову, шию і верхню частину тулубу варто мити щодня, руки -перед кожним прийомом їжі. При суворому постільному режимі ноги миють не рідше трьох разів у тиждень, ставлячи для цього на ліжко тазик.

Пахова область, пахові складки, складки шкіри під грудними залозами, регулярно миють або протирають камфорним спир-том, горілкою або одеколоном щоб уникнути попрілості.

Важкохворі, виснажені і ті, що знаходяться тривалий час у постелі, потребують в особливо ретельному догляді за шкірою, щоб уникнути утворення пролежнів у місцях, що піддаються тривалому тиску. З цією ціллю протирають шкіру хрестця і попереки два рази в добу камфорним спиртом і підкладають під хрестець гумове коло, обгорнене чистою наволочкою.

Раціональне харчування хворих - суттєвий елемент у ліку-ванні та догляді, так як характер їжі і режим харчування можуть сприятливо вплинути на течію хвороби і прискорити одужання. Основні принципи харчування - збалансування їжі і раціональ-ний режим (посилене харчування або щадяча дієта).

Спостереження за станом постраждалого - важлива умова успіху лікування. Лікарю необхідно доповідати про всі зміни, які проходять з хворим (як за станом психіки так і за станом хвороби). При догляді за хворим - необхідно враховувати як особливості віку хворого, так і особливості догляду за хворими при різних захворюваннях (органів дихання, серцево-судин-ними, травмами, ранами, опіками, інфекційними захворюван-нями, шлунково-кишкового тракту, очей, отруєннях (зара-женнях), ударах, переломах, вивихах, кожних покровів, пси-хічних захворюваннях, травмах тощо).

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз'яс-нення, після чого робить короткі підсумки і ставить завдання на підготовку до наступного заняття.



ТЕМА 17.

"ПОЖЕЖО- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА У ПОБУТІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ДІЙ ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ”.

Навчальна ціль:

Вивчити: пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті; рекомендації населенню щодо профілактики і дій при виникненні пожеж та правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів.
Вид навчальних занять - групове заняття.

Тривалість заняття - 2 години.

Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас, місця розміщення засо-бів пожежогасіння.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова 5 хв.

1. Пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті. 40 хв.

2. Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при виникненні пожеж та правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів. 40 хв.

Підсумки. 5 хв.



Навчальна література і посібники:
1. Закон України "Про Цивільну оборону України", ВРУ, № 2974-ХП, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299,1994 р., Київ.

3. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України, № 234, 1999 р., Київ.

4. Періодичні інформаційні видання. МВС України, 1990-2000 рр., Київ.

5. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1981 р.

6. Журнал "Надзвичайна ситуація", МНС України, Київ, 1998-2000рр.

7. Методичний посібник з ЦО і НС. РВЦ ЦО і НС, Київ, 1997 р.

8. ГСРФ "Безпека в надзвичайних ситуаціях", Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

9. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

10. Дії населення в НС. РВЦ ЦО і НС, Київ, 1997 р.

11. Нормативно-методична література з питань протипожеж-ної безпеки. МВС України, 1995-2000 рр.
Матеріальне забезпечення:

І. Стенди або схеми в класі: 1. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.

2. Засоби і способи пожежогасіння при НС.

3. Дії органів управління і сил ЦО та населення при НС.

3. Засоби колективного захисту населення при НС.

4. Засоби індивідуального захисту при НС.

5. Рятувальні і невідкладні аварійно - відновлювальні роботи при НС.



11. Засоби первинного пожежогасіння об’єкту


1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка