Законодавча база інформатизації охорони здоров’я Загальні відомості про телемедичне консультування




Сторінка1/6
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4   5   6



ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я АР КРИМ

ТЕЛЕМЕДИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

Законодавча база інформатизації охорони здоров’я Загальні відомості про телемедичне консультування Нормативне забезпечення телемедичної діяльності і теле-консультування Медична документація для телемедичного консультування Сценарії телемедичного консультування



ПЕРИНАТАЛЬНІЙ ЦЕНТР

02.02.2013








ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я АР КРИМ

ЗМІСТ

Вступ - 2

1. Законодавча база інформатизації охорони здоров’я - 3

2. Загальні відомості про телемедичне консультування - 5

2.1. Термінологічна база - 5

2.2. Цілі й завдання телемедичного консультування - 7

2.3. Показання до проведення телемедичного консультування - 8

2.4. Учасники телемедичної консультації - 9

3. Нормативне забезпечення телемедичної діяльності і теле-консультування - 11

3.1. Деонтологія телемедичної діяльності - 11

3.2. Проект документу «Положення про телемедичний центр» - 14

3.3. Устаткування - 17

3.4. Канали зв’язку - 18

3.5. Програмне забезпечення - 18

3.6. Приміщення - 19

3.7. Кадрове забезпечення телемедичної діяльності - 19

3.8. Примірні посадові інструкції - 21

3.9. Порядок організації телемедичних консультацій в лікарняних закладах - 37

4. Медична документація для телемедичного консультування - 39

4.1. Медична документація для телемедичної діяльності - 39

4.2. Проекти облікової документації для здійснення телеме-дичної діяльності - 39

4.3. Порядок роботи з Обліковою документацією - 49

4.4. Формати медичної інформації для телемедичного кон-сультування - 51

4.4.1.Форми роботи з медичною інформацією - 51

4.4.2. Електронні формати медичної інформації для телекон-сультування - 52

5. Сценарії телемедичного консультування - 54

5.1. Синхронні телемедичні консультації - 54

5.2. Асинхронні телемедичні консультації - 55


ВСТУП
Телемедицина (як спосіб надання медичної допомоги й послуг на відстані за допомогою телекомунікаційних і комп'ютерних технологій) усе активніше використовується в охороні здоров'я України. Протягом останніх 3 років відзначається поява декількох потужних телемедичних проектів у ряді областей, підтримуваних державними структурами охорони здоров'я. Разом з тим спостерігається зростання зацікавленості практичних лікарів, керівників охорони здоров'я, приватного медичного сектору й співробітників медичних вузів до можливостей сучасних технологій електронної охорони здоров’я і телемедицини.

У зв’язку зі швидким розвитком телемедичних технологій та впровадженням їх у практику закладів охорони здоров’я назріла необхідність розробки відповідної методичної та нормативної бази, яка б забезпечила ефективне використання таких систем.

У даних методичних рекомендаціях надаються методичні підходи до організації роботи телемедичних закладів. У першу чергу розглянуті юридичне забезпечення, нормативні документи (представлені проекти посадових інструкцій і звітної документації) і питання стандартизації (формати подання медичної інформації).

Метою створення телемедичних систем та мереж є підвищення якості та ефективності надання медичної допомоги населенню за допомогою застосування інформаційно-коммунікаційних технологій.

Ефективність такої допомоги може бути тільки при дотриманні необхідних вимог щодо організації телемедичних консультацій, їх документального супроводження та кадрового забезпечення.

Поява цього документу викликана відсутністю відповідної нормативно-правової бази телемедицини в Україні та необхідністю упорядкування цієї діяльності в системі охорони здоров’я.


1. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Нормативно-правова база інформатизації охорони здоров’я, у склад якої входять і телемедичні технології, складається з Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінета Міністрів України, Наказів МОЗ України.

До Законів України, що стосуються інформатизації охорони здоров’я можна віднести наступні:

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сеії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

2. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” (вiд 19.11.1992, № 2801-XII).

3. Закон України „Про інформацію” (вiд 02.10.1992, №2657-XII).

4. Закон України „Про Національну програму інформатизації” (вiд 04.02.1998, № 74/98-ВР).

5. Закон України „Про телекомунікації” (вiд 18.11.2003, № 1280-IV).

6. Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (вiд 05.07.1994, № 80/94-ВР)

7. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV;

8. Закон України „Про електронний цифровий підпис” (вiд 22.05.2003, № 852-IV).

9. Закон України „Про авторське право і суміжні права” (від 23.12.1993, №3792-XII).

10. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» (вiд 09.01.2007. №537-V).

Укази Президента України:

1. "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31.07.2000 №928/2000.

2. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій" від 23.08.2001 року №731/2001.

3. "Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних" від 24.09.2001 №891/2001.

Постанови КМ України:

1. "Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах" від 16.11.2002 №1772.

2. "Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" від 24 лютого 2003 р. N 208.

3. "Про затвердження Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади" від 10.09.2003 №1433.

4. "Про затвердження Порядку легалізації комп'ютерних програм в органах виконавчої влади" від 04.03.2004 р. №253.

5. "Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів" від 17.03.2004 р. №326.

6. „Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності” (від 28 жовтня 2004 р., №1452).

Накази МОЗ України:

1. Наказ МОЗ України від 21.05.1998 р. №127 “Про створення Єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України”.

2. Наказ МОЗ України від 30.06.1998 р. №180 “Про упорядку-вання статистичної звітності в закладах та установах системи МОЗ України”.

3. Наказ МОЗ України від 05.10.1998 р. №292 “Про затверджен-ня Програми реформування медичної статистики”.

4. Наказ МОЗ України від 08.10.1998 р. №297 “Про перехід ор-ганів і закладів охорони здоров’я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я Десято-го перегляду”.

5. Наказ МОЗ України від 09.06.1999 р. №143 “Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, в системі МОЗ України”.

6. Наказ МОЗ України від 05.07.2005 р. №330 „Про запровад-ження ведення електронного варіанту облікових статистичних форм в лікувально-профілактичних закладах”.

Документ ВООЗ А58/21 «Електронна охорона здоров'я».


2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТЕЛЕМЕДИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
2.1. ТЕРМІНОЛОГІЧНА БАЗА

В даному розділі надані визначення ключових термінів, що використовуються у сфері телемедичного консультування:

АБОНЕНТ - юридична чи фізична особа, що надає клінічний випадок для телеконсультування.

АСИСТЕНТ (ТЕХНІК) - фахівець з технічною освітою, що обслуговує телемедичну систему.

БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЇ – забезпечення доступності, конфіденційності й інтегрованості інформації.

БЛОК ПЕРЕСУВНИЙ – різновид телемедичної робочої станції (ТМРС), змонтованої на пересувному столі.

ТЕЛЕМЕДИЧНА РОБОЧА СТАНЦІЯ (ТМРС) - комплекс апаратури і програмного забезпечення, що представляє собою багатопрофільне та багатофункціональне робоче місце фахівця з можливостями введення, обробки, перетворення, виводу, класифікації й архівування загальноприйнятих видів медичної інформації і проведення телемедичних процедур.

ВИПАДОК КЛІНІЧНИЙ - набір медичної інформації, представлений у стандартному цифровому вигляді.

ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЯ – обмін оцифрованою відеоінформацією між віддаленими пунктами у режимі on-line.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ – наочне представлення медичної інформації (частіше – діагностичної) на твердих носіях чи у цифровому вигляді.

ДЕОНТОЛОГІЯ ТЕЛЕМЕДИЧНА - це професійна етика і комплекс моральних вимог до осіб, що практикують з застосуванням телемедицини, принципи поводження медичного, технічного і допоміжного персоналу.

ЕКГ-ТРАНСТЕЛЕФОННА - розділ телемедицини, процес передачі даних електрокардіографії по телефонних лініях зв'язку з метою телеконсультування.

КОМПЛЕКС ТЕЛЕМЕДИЧНИЙ МОБІЛЬНИЙ – різновид пересувної ТМРС для проведення телемедичних процедур поза медичними установами.

КОНСУЛЬТАНТ - фахівець чи група фахівців, що розглядають клінічний випадок під час телемедичного консультування.

КООРДИНАТОР (ДИСПЕТЧЕР) - фахівець з медичною освітою і знанням комп’ютерних технологій на рівні користувача, що забезпечує безперебійну роботу з проведення телемедичних процедур.

ОБРОБКА ЗОБРАЖЕНЬ – методи вимірювань, редагування, маніпулювання, зміни характеристик цифрового зображення за допомогою інформаційних методів.

ОБСТЕЖЕННЯ У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ - можливість для консультанта опитати і обстежити пацієнта на відстані з використанням особливих діагностичних телемедичних засобів.

ОЦИФРОВКА - процес перетворення інформації у цифровий код.

РЕЛЕВАНТНІСТЬ - відповідність відповіді віддаленого консультанта інформаційно-медичним потребам абонента.

СКАНУВАННЯ – аналого-цифрове перетворення плоского зображення в цифрову растрову форму за допомогою сканера.

СТАЦІОНАРНА (КІМНАТНА) ТЕЛЕМЕДИЧНА РОБОЧА СТАНЦІЯ (ROOM UNIT) – телемедична робоча станція в межах одного приміщення.

ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ - телемедична процедура. Процес обговорення конкретного клінічного випадку абонентом і консультантом з метою надання медичної допомоги, причому абонент і консультант розділені географічною відстанню.

ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ АСИНХРОННЕ (СИНОНІМИ: ТЕЛЕКОНСУЛЬТАЦІЯ ВІДКЛАДЕНА, ЗАОЧНА, ПЛАНОВА, ОФЛАЙН) - різновид телеконсультування, при якій робота абонента, координатора і консультанта з тією чи іншою телемедичною технологією відбувається послідовно і розділена часом (електронна пошта, FTP-сервери, форуми на базі Internet). У клінічній практиці призначена для надання планової медичної допомоги.

ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ НЕФОРМАЛЬНЕ - різновид телеконсультування, міжколегіальне спілкування, яке здійснюється за допомогою мережних послуг Інтернет (листи розсилання, форуми).

ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ СИНХРОННЕ (СИНОНІМИ: ТЕЛЕКОНСУЛЬТАЦІЯ ОЧНА, ЕКСТРЕНА, ОНЛАЙН) - різновид телеконсультування, при якому абонент, координатор і консультант одночасно використовують ту чи іншу телемедичну технологію чи їхнє сполучення (відеоконференція, електронна пошта, чат, ICQ тощо). У клінічній практиці використовується для надання невідкладної (ургентної) медичної допомоги.

ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ ФОРМАЛЬНЕ - телеконсультування, що здійснюється між двома і більш установами по заздалегідь укладеній угоді (частіше на комерційній основі).

ТЕЛЕКОНСУЛЬТАЦІЯ ПО САМОЗВЕРТАННЮ (“SECOND OPINION”) - телеконсультування пацієнтів, що самостійно звертаються до даної установи за допомогою електронної пошті через особливу форму на сайті цієї установи.

ТЕЛЕМІКРОСКОПІЯ - компонент телепатології, повний доступ консультанта до усіх функцій керування діагностичною апаратурою (мікроскопом).

ТЕЛЕРАДІОЛОГІЯ – 1) електронна передача рентгенівських чи УЗД-зображень для інтерпретації і/чи консультування; 2) розділ телемедицини, що займається пересиланням зображень.

DICOM (DIGITAL IMAGING AND COMMUNICATIONS IN MEDICINE) - стандарт для пристроїв, що створюють і обробляють цифрові представлення зображень у медицині, запропонований комітетом ACR-NEMA, підтримуваним Американським інститутом рентгенології і Національною асоціацією виробників електроустаткування. Версія 3.0 стандарту DICOM є незалежним від кінцевих користувачів стандартом для форматів даних і протоколу передачі, що орієнтований на безпосереднє з’єднання двох пристроїв.

IP (INTERNET PROTOCOL) - протокол міжсітьової взаємодії в Інтернеті (базовий інтернет-протокол).

PACS (PICTURE ARCHIVING AND COMMUNICATION SYSTEM) –комп'ютерні системи одержання, обробки, архівування, пересилання цифрових медичних зображень.


2.2. ЦІЛІ Й ЗАВДАННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Основною метою телемедичного консультування є надання якісної медичної допомоги (від першої долікарської до спеціалізованої й кваліфікованої) у точці необхідності .

Завдання телемедичного консультування:

- дистанційна підтримка в прийнятті діагностичних і клінічних рішень,

- дистанційний супровід лікувально-діагностичного процесу й профілактичних заходів,

- дистанційна лікувально-діагностична робота фахівців у медичних установах віддалених, сільських і важкодоступних районів,

- скорочення часу від початку захворювання, загострення, травми до надання спеціалізованої і кваліфікованої допомоги,

- зниження витрат на медичне обслуговування, транспортно-відрядних і соціальних витрат,

- оптимізація потоків пацієнтів, зниження кількості транспортувань,

- безперервне підвищення кваліфікації медичного персоналу,

- поліпшення результатів лікування і показників здоров'я.
2.3. ПОКАЗАННЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Загальні показання для проведення клінічного телеконсультування:

- визначення (підтвердження) діагнозу;

- визначення (підтвердження) тактики лікування;

- необхідність діагностики й визначення тактики лікування рідких, важких або захворювань з атиповим перебігом;

- визначення методів профілактики ускладнень;

- необхідність виконання нового й/або рідкого виду оперативного (лікувального або діагностичного) втручання, процедури тощо;

- відсутність безпосереднього фахівця в даній або суміжній медичній галузі або відсутність достатнього клінічного досвіду для діагностики або лікування захворювання;

- сумніви пацієнта у вірності поставленого або не поставленого діагнозу, рекомендованого або не рекомендованого лікування і його результатів, розбір скарг;

- можливість зниження економіко-фінансових витрат на діагностику і лікування пацієнта без шкоди для їхньої якості та ефективності;

- пошук і визначення найкращої медичної установи для невідкладного чи планового лікування даного пацієнта, узгодження умов і термінів госпіталізації;

- надання медичної допомоги при значному віддаленні пацієнта від медичних центрів (авіапереліт, мореплавання, гірські райони, бойові умови тощо), неможливість подолання географічної відстані між медичним працівником і пацієнтом;

- географічна далекість окремих фахівців, яких необхідно відвідати пацієнтові під час обстеження;

- пошук альтернативних шляхів рішення клінічного завдання;

- одержання додаткових знань й умінь з даної клінічної проблеми.

Показання для синхронного телеконсультування:

- надання екстреної медичної допомоги (на госпітальному і догоспітальному етапах);

- телеконсультування в тих медичних галузях, де переважають динамічні види інформації (психіатрія, наркологія, неврологія тощо);

- складна клінічна ситуація, що вимагає консиліуму або обстеження в реальному часі.

Показання для асинхронного телеконсультування:

- телеконсультування в тих медичних галузях, де переважають статичні види інформації (цитологія, травматологія, дерматологія тощо);

- попередній етап перед відеоконференцією.


2.4. УЧАСНИКИ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Учасниками телемедичної консультації є: пацієнт, абонент, консультант, координатор, технік-асистент. Загальна схема взаємодії зазначених осіб наведена на рис.1.



Рис. 1 . Схема взаємодії учасників телеконсультування



Пацієнт – фізична особа, медичну документацію якої надають для телемедичної консультації.

Функції пацієнта:

- надання необхідної медичної облікової документації;

- проходження лабораторного і інструментального обстеження перед проведенням телеконсультації або під час її проведення (відповідно до призначень абонента і рекомендацій консультанта);

- участь у реальночасових процедурах.

NB! Пацієнт має право на інформування, збереження медичної таємниці і безпеку в процесі проведення телемедичної консультації (див. розділ 2).

Абонент - юридична або фізична особа (безпосередній медичний працівник, лікар , середній медичний працівник), що надає клінічний випадок для телемедичної консультації. Найчастіше, у якості абонента, виступає лікар або лікарський колектив, також абонентом може бути пацієнт або його родичі (при телеконсультуванні по самозвертанню, т.зв. second opіnіon).

Функції абонента:

- надання клінічного випадку для телеконсультування, формулювання питань;

- оформлення медичної документації відповідно до встановлених вимог;

- надання додаткової інформації за запитом консультанта;

- участь у реальночасових процедурах.



Координатор - фахівець із вищою або середньою медичною освітою і знанням комп’ютерних технологій на рівні користувача, що забезпечує безперебійну роботу з проведення телемедичних процедур.

Функції координатора:

- організація й проведення телемедичних консультацій;

- первинна оцінка якісно-кількісних характеристик даних, що одержані від абонентів;

- перевірка даних на стандартність і відповідність вимогам консультуючої медичної установи;

- рішення всіх організаційно-технічних, фінансових та інших питань телемедичної консультації;

- методичне консультування абонентів і консультантів;

- оформлення висновків консультантів;

- ведення звітної документації телемедичної установи.

Консультант – лікар-фахівець або група фахівців, що розглядають клінічний випадок.

Функції консультанта:

- розгляд і консультування наданого клінічного випадку в обговорений термін;

- надання висновку з використанням загальноприйнятої медичної термінології;

- участь у процедурах у реальному мерилі часу;

- максимально повні, точні та однозначні рекомендації абонентові, які основані на доказовій базі.



Технік-асистент - фахівець із вищою освітою у сфері інформаційно-комп’ютерних технологій, телекомунікацій, що забезпечує безперебійну роботу устаткування телемедичної установи, працездатність каналів зв’язку.

Функції техніка-асистента:

- забезпечення технічної готовності устаткування і каналів зв’язку до проведення телемедичного консультування;

- регулярне настроювання, тестування та калібрування устаткування і каналів зв’язку;

- своєчасне усунення збоїв;

- участь у процедурах у реальному мерилі часу;

- забезпечення фізичної та інформаційної безпеки.

Зразки посадових інструкцій учасників телеконсультації наведені

в розділі 3.4.
3. НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ТЕЛЕКОНСУЛЬТУВАННЯ
3.1. ДЕОНТОЛОГІЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Телемедична деонтологія - це професійна етика і комплекс моральних вимог для осіб, що практикують з застосуванням телемедицини, принципи поводження медичного, технічного і допоміжного персоналу.

Деонтологічні вимоги до проведенню телемедичних процедур:

– збереження лікарської таємниці;

– дотримання моральних та етичних норм ("лікар-лікар", "лікар-пацієнт", "лікар-допоміжний персонал");

– інформування пацієнта про необхідність, результати і можливі наслідки телеконсультування;

– дотримання вимог безпеки комп’ютерних мереж та автоматизованих систем;

– дотримання юридичних норм;

– інформована згода пацієнта на проведення телемедичної процедури;

– ретельне ведення документації.



Деонтологічні навички при використанні телемедичних технологій:

– дотримуватися принципів медичної етики і деонтології у своїй діяльності, зокрема у процесі психологічного впливу на особистість пацієнта з метою формування довіри до рекомендацій лікарів - очного і віддаленого;

– керуватися положеннями законодавчих і регламентуючих документів, що стосуються формування моральної культури медичних працівників;

– запобігати та усувати шкідливі наслідки неякісної медичної роботи, що ведуть до ятрогеній;

– аналізувати і попереджати лікарські помилки;

– забезпечувати збереження лікарської таємниці;

– дотримуватись етики спілкування з пацієнтами і їхніми родичами, а також з колегами;

– направляти деонтологічні принципи поводження медичного персоналу на досягнення максимальної ефективності лікування.



Деонтологічні рекомендації для використанні телемедичних технологій:

1) Дотримання принципу інформованої згоди:

− перед проведенням телеконсультування лікар повинен дати пацієнтові чіткі і зрозумілі пояснення, щодо необхідності або бажаності телемедичної консультації, а також її можливостей та обмежень ;

− лікар зобов’язаний отримати письмову згоду пацієнта на відправлення по телекомунікаціях інформації про стан його здоров’я.

2) Дотримання конфіденційності й анонімності:

− технічний персонал, що обробляє і пересилає інформацію в телемедичних системах, повинен давати підписку про виконання норм, вимог і правил організаційного і технічного характеру, що стосується захисту опрацьованої інформації, а також про її нерозголошення;

− при пересиланні (розміщенні в комп’ютерній мережі) медичної інформації необхідно дбати про дотримання лікарської таємниці; вся інформація про пацієнта пересилається тільки в анонімному вигляді; із усіх зображень (рентгенограм, томограм, МРТ-зображень тощо) знешкоджується за допомогою графічного редактора персональна інформація (прізвище, номер медичного документа тощо);

− у тих випадках, коли немає можливості забезпечити повну анонімність (наприклад, при телеконсультуванні в щелепно-лицьовій хірургії, де необхідно відправити повноцінну фотографію особи пацієнта), має бути взята письмова згода пацієнта з відміткою про неповну анонімність телемедичної процедури;

− всі персональні комп’ютери телемедичної робочої станції повинні мати тільки авторизований доступ (паролювання); папки і локальні диски, що містять матеріали телеконсультування, повинні бути закриті для доступу по локальній мережі;

− матеріали телемедичних процедур, що використовуються у наукових дослідженнях, публікаціях, у навчальному процесі, повинні бути суворо анонімні.

3) Дотримання юридичних норм:

− відповідальність за зміни в стані здоров’я пацієнта, що наступили через використання/не використання рекомендацій консультанта повинен нести лікар ;

− необхідне ретельне протоколювання всіх телемедичних процедур, створення резервних і «твердих» копій;

− бажане використання цифрового підпису для ідентифікації учасника телеконсультування (при реалізації відповідного закону України у системі охорони здоров’я);

− неможливість доступу до електронних даних про пацієнта/телеконсультації з боку третіх осіб, подібна інформація може бути надана тільки за письмовим запитом від державних структур.

4) Дотримання загальноетичних норм:

− при неформальному телеконсультуванні (аркуші розсилання, форуми) неприпустиме використання некоректних і нецензурних висловлювань, недоцільно відповідати на подібні листи;

− при неформальному телеконсультуванні координатор може проводити літературне редагування висновку консультанта перед направленням його абоненту.

5) Консультування при самозверненні (second-opinion, „друга думка”):

− необхідно чітко роз’яснити неможливість об’єктивної оцінки стану здоров’я пацієнта при такій формі телеконсультування;

у висновку викладається тільки загальна інформація та основні підходи до діагностики і лікування в даній ситуації;

− при сумнівах у повноті своїх знань необхідно переспрямовувати запит іншому фахівцеві, повідомивши про це пацієнта;

− необхідно обов’язково рекомендувати пацієнтові звернутися до очного лікаря.

6) Технологічне забезпечення етичності телемедичної діяльності:

– використання електронного цифрового підпису;

– шифрування медичної інформації;

– застосування програмних й апаратних засобів захисту інформації.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка