Затверджено редакційно-видавничою радою




Сторінка6/17
Дата конвертації18.04.2016
Розмір3.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

Марина Доро

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Т.А. Смирнова
В умовах сучасного світу комп’ютерні технології стали дійсністю і ввійшли в усі аспекти життя. Отже важливим завданням музичної педагогіки можна вважати виявлення дидактичних умов їх використання у навчальному процесі. Поняття «комп’ютерні технології навчання» у педагогічних дослідженнях трактується як сукупність комп’ютерних засобів і способів їх функціонування, що використовуються для реалізації навчальної діяльності.

На основні питання педагогіки «як вчити? чому вчити?» відповідає дидактика, завданнями якої є:

- опис і пояснення процесу навчання й умов його реалізації;

- організація навчального процесу, обґрунтування нових навчальних систем;

- розкриття змісту нових технологій навчання.

Для використання комп’ютерних технологій у підготовці вчителя музики необхідна наявність самого комп’ютера, обладнаного аудіо-картою з MIDI in/out, MIDI клавіатури, мікрофону, акустичних систем та відповідного програмного забезпечення. Це є необхідний комплект обладнання для здійснення сучасної музично-педагогічної діяльності. Реалізація потенційних можливостей комп’ютерних технологій вимагає компетентності вчителя у цій галузі. Розвиток цієї компетентності треба починати ще при підготовці майбутніх учителів у вищих навчальних закладах. Необхідно дати майбутнім учителям музики не тільки педагогічні знання, але і вміння використовувати музичне програмне забезпечення.

Більше сторіччя минуло з тієї пори, коли людство отримало можливість записувати й відтворювати звук. За цей період був пройдений шлях від науково-технічного відкриття, майже ілюзіону, до високого мистецтва звукозапису. Вдосконалювалася техніка, за допомогою якої робота вчителя музики могла стати більш вражаючою. Особливо це стало помітно в останні роки, у зв’язку з переходом від аналогового запису звуку до цифрового. За допомогою комп’ютерних технологій педагог має можливість створювати фонограму, записувати вокальну партію та обробляти її «розумними» програмами, які можуть відтворити акустичні якості відомих залів, зіграти на музичних інструментах вищої якості. За допомогою мережі Інтернет вчитель має можливість скористатися нотними бібліотеками, прослухати та використати для навчального процесу будь-які музичні твори.

Отже, дидактичними умовами використання комп’ютерних технологій у підготовці вчителя музики можна вважати знання відповідних комп’ютерних музикальних програм і вміння записувати звучання та відтворювати звукозапис.


СУТНІСТЬ ТА ВИДИ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

Мирослав Доценко

Науковий керівник – доктор економічних наук, доцент О.С. Марченко
Консалтинг у сфері економіки й управління є міждисциплінарним обєктом дослідження. Проблеми консалтингового обслуговування господарюючих суб’єктів аналізуються фахівцями в галузі теоретичної й прикладної економіки, соціології, менеджменту, психології, професійного консультування. Нині різним аспектам консалтингової діяльності присвячено значну кількість наукових робіт зарубіжних та українських авторів, серед яких: В. Альошнікова, Е. Бейч, О. Березний, О. Блинов, В. Верба, В. Гончарук, М. Зільберман, М. Книш, В. Коростельов, Ю. Красовський, Ф. Кросман, Ю. Лапигін, Е. Уткін та ін.

У контексті трактувань послуг економічною теорією й теорією послуг консалтингові послуги є професійними діями консультантів з економіки і управління, спрямованими на надання допомоги клієнтам у розв’язанні проблем функціонування й розвитку їх бізнесу, підвищення його ефективності й конкурентоспроможності. Їх зміст становлять професійні знання й супутня їм інформація, які в процесі консалтингового обслуговування передаються клієнтам у формі професіональних порад, рекомендацій, консультаційних проектів тощо. За своїм змістом консалтингові послуги є інтелектуальними, що мають ознаки інформаційних, освітніх та інноваційних. Відповідно до функціонального призначення, вони належать до послуг інфраструктурних, що забезпечують ефективну адаптацію суб’єктів підприємницької діяльності до ринкового й інституціонального середовища бізнесу. Але, поряд з ознаками інфраструктурних послуг, консалтингові послуги мають характеристики ресурсних послуг, тому що знання, досвід, ноу-хау, передані клієнтам у процесі консалтингового обслуговування, є консалтинговими ресурсами бізнесу. Тому, придбання господарюючими суб’єктами послуг економічного консалтингу, особливо послуг інноваційно-стратегічно характеру, являє собою інвестицію в їхні управлінсько-організаційні активи, що забезпечують, поряд з іншими ресурсами, ефективне здійснення виробничої функції.

Згідно з предметною класифікацією, основними видами економічного консалтингу як сукупності ділових (професійних) послуг консультативного типу, що надаються консалтинговими фірмами й незалежними консультантами суб’єктам підприємницької діяльності, є: виробничий, фінансово-інвестиційний і бухгалтерський, оцінюючий, маркетинговий, кадровий, організаційний, інноваційний, юридичний, корпоративний консалтинг і консалтинг у сфері інформаційних технологій. Кожен вид економічного консалтингу – це сукупність консалтингових послуг певної предметної спеціалізації.

Оскільки будь-яка консультаційна діяльність має навчальний ефект, навчальний консалтинг, з одного боку, можна визначити як невід’ємний складник всіх видів економічного консалтингу. З іншого боку, оскільки навчання характеризується специфічними цілями, методами і прийомами, його слід назвати окремим видом економічного консалтингу, який є важливим структурним елементом бізнес-освіти.


ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ

Тетяна Єна

Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент В.М. Волчукова
Сьогодні зміни, що відбулися у різних сферах суспільного життя, призводять до значних зрушень у системі організації та функціонування вищої освіти. Нова культурна і освітня політика України пострадянського періоду сприяла тому, що вища хореографічна освіта протягом останнього десятиріччя зазнала суттєвих змін. Наприклад, значно сьогодні розвивається система підготовки педагогів бальної хореографії у педагогічних університетах, де пріоритетним напрямом підготовки фахівців хореографів є не лише певні знання та вміння, а й розвиток особистості, здатної вільно і самостійно творчо мислити і діяти. У зв’язку з цим, обов’язковим при підготовці висококваліфікованих спеціалістів хореографів є вивчення фахових навчальних дисциплін, які дають знання, вміння та навички роботи з хореографічним колективом будь-якого напряму або стилю.

Науково-педагогічний рівень підготовки викладача бальної хореографії передбачає поєднання ґрунтовних професійних знань і умінь.



Професійне знання є основою становлення професійної майстерності, яка оцінюється рівнем узагальненості знання предмета викладання, його методики. Професійні уміння полягають у визначенні структури, змісту, методики проведення навчальних занять з бальної хореографії, засобів підготовки до них, використанні прийомів створення проблемних ситуацій, здійснення контролю за результатами знань.

Педагогічна майстерність викладачаце доведені до високого рівня досконалості знання, вміння, навички, володіння різними методиками, спрямованими на забезпечення ефективності навчально-виховного процесу. Вона спрямована на репродуктивне і творче засвоєння студентами певних видів діяльності, набуття практичного досвіду, формування в них високої професійної танцювальної культури.
СИСТЕМА ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Ольга Жук

Науковий керівник – кандидат філософських наук, доцент В.Л. Пасісніченко
У 1998 р. Верховною Радою України прийнято Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким встановлено принципи і порядок перерозподілу відповідальності за соціальне забезпечення між державою, роботодавцями і населенням.

Як відомо, в нашій країні з п’яти видів страхування, передбачених Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, функціонує чотири: на випадок безробіття; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також пенсійне страхування. Медичне страхування ще не введене. Пенсійне страхування – один з видів загальнообов’язкового соціального страхування.

Пенсійна реформа, що розпочалася в 2004 році запровадженням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачає: суттєве збільшення доходів осіб пенсійного віку, забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб; посилення стимулів до праці та детінізації заробітної плати і зайнятості, а також заохочення застрахованих осіб до заощаджень на старість; диверсифікацію джерел фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичувань.

На сьогодні в Україні система пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система пенсійного страхування, що базується на засадах субсидування та здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень – накопичувальна система, яка функціонуватиме на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтуватиметься на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

З початку 2005 р. почали активно розвиватися недержавні пенсійні фонди, основною діяльністю яких є накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами та здійснення пенсійних виплат. Але поки що їх розвиток досить повільний, тому на цьому етапі становлення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні необхідно звернути увагу на позитивні сторони функціонування такої системи у зарубіжних країнах. Перш за все, необхідно розширити формування інвестиційного портфелю фонду з метою забезпечення найбільшого інвестиційного прибутку.

Отже, чинна пенсійна система України у правовому, організаційному, економічному та соціальному відношеннях потребує принципових змін, які зробили б її адекватною умовам перехідного періоду та соціально-орієнтованої ринкової економіки.


ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ У МОЛОДОМУ ПОДРУЖЖІ

Ольга Зінов’єва

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, професор О.Г. Волкова
Особливий інтерес до питань сімейного життя з’явився останніми роками у зв’язку з кризовим станом сучасної сім’ї. Як відомо, перші п’ять років подружнього життя найбільш важкі. У цей період подружжю необхідно встановити оптимальний баланс близькості, вирішити проблему сімейної ієрархії та областей відповідальності, адаптуватися один до одного й до спільного життя. Молода сім’я відрізняється цілим рядом психологічних особливостей, які не зустрічаються на інших стадіях сімейного життя. Саме цей період шлюбного життя є найнебезпечнішим з погляду стабільності сім’ї.

Вивчаючи проблеми та особливості подружніх взаємовідносин, ми розглянули теорії та концепції багатьох вчених та психологів: Т.В. Андрєєвої, Ю.А. Бакуліної, К. Вітек, М.В. Захарової, В.Е. Кагана, В.П. Меньшутіна, В.Е. Селянова, І.Г. Станіславської, Е.В. Фотєєвої, В.М. Целуйко, О.В. Шишкіної тощо.



Об’єктом дослідження є сімейні взаємостосунки.

Предметом дослідження є взаємостосунки молодого подружжя.

Мета дослідження: виявити особливості взаємостосунків сучасного молодого подружжя та з’ясувати наявність зв’язків між характерологічними особливостями кожного з подружжя та особливостями їх взаємостосунків.

Під час дослідження було використано методи теоретичного дослідження; методи емпіричного дослідження: опитування, тестування за такими методиками, як тест «Дослідження тривожності» (опитувальник Спілбергера), тест «Які у вас характери?», тест сумісності характерів; проективний метод: методика «Малюнок сім’ї»; методи математичної статистики.

Дослідження проводилось у місті Харкові протягом 2007-2008 років. В якості досліджуваних були залучені 15 одружених пар віком від 20 до 30 років, термін шлюбу яких 2-6 місяці.

У ході дослідження виявлено такі особливості взаємостосунків молодого подружжя: найбільше проявляється у стосунках емоційна насиченість, близькість та спрямованість на майбутнє. Менш виражена висока тривожність, обмеженість від соціального оточення, конфліктність. При аналізі окремих особливостей взаємостосунків, виявлено взаємозв’язки між ними: наявність спрямованості на майбутнє переважає у пар, які проживають спільно з батьками; жінки проявляють близькість у стосунках більше, ніж чоловіки; виражена висока тривожність у осіб, які поєднують працю з навчанням; обмеженість від соціального оточення мають пари, в яких і чоловік, і дружина працюють; пари, які несумісні, мають конфлікти в сім’ї. Отримані дані можна використовувати в практичній психології для попередження конфліктів у молодих сім’ях, для подальшого вивчення особливостей взаємостосунків молодих сімейних пар.

У подальшому планується дослідити особливості рольового конфлікту в молодих сім’ях у період первинної адаптації, що дасть змогу всебічно виявити ступінь задоволеності членів подружжя створеним шлюбом та розробити шляхи подолання протиріч.
ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

Олександра Зозуля

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент О.А. Кузнецова
Процеси розвитку українського суспільства, демократизації і національного відродження викликають значні зміни в житті українського народу, оновлення всіх сфер його діяльності. У зв’язку з цим особливого значення набуває вирішення проблеми вдосконалення професійної підготовки спеціаліста в вищих навчальних закладах, на чому акцентує увагу Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). Критично засвоюючи світовий досвід навчання і виховання, сучасна педагогіка прагне знайти таке співвідношення традиційних і новаторських підходів до особистості, яке б сприяло організації навчально-виховного процесу на принципах гуманності та демократичності, коли і викладачі і студенти стають активними учасниками педагогічного процесу. Такі спроби здійснюються і в музичній педагогіці. Разом з тим ще багато проблем, які належним чином не досліджені, зокрема, проблема вдосконалення виконавської майстерності, музичного виконавства. Згідно з традиційними методами (Б. Струве, А. Ямпольський, Ю. Янелевич та ін.), формування і розвиток майстерності виконавців здійснюється локально-адаптивно, тобто викладач регулює зміст та обсяг професійної інформації відповідно до рівня підготовленості студентів. При цьому ігноруються такі суттєві важелі навчання, як усвідомлення власного професійного досвіду, опора на особистісно значущі і суспільно прийнятні механізми самовизначення, саморозвитку, самовдосконалення майбутніх фахівців. Недостатньо враховуються можливості рефлексії, яку сучасна теорія і методика навчання музики (О. Рудницька, В. Федорчук та ін.) трактує як засіб ефективного розвитку митця. Вдосконалення виконавської майстерності відбувається ефективно за наявності певної сукупності педагогічних принципів, до яких віднесено: принцип взаємозумовленості між індивідуальними якостями особистості та змістом і особливостями професійного становлення виконавців, принцип взаємовідповідності між розвитком технічних умінь та усвідомлення студентами змісту музичного твору, принцип творчої організації навчально-виховного процесу та спеціально організованих умов оптимізації даного процесу, зміст яких полягає в активізації рефлексивної діяльності у процесі формування виконавської майстерності, залученні студентів до самостійної технічно-наукової та художньо-пізнавальної діяльності, спрямованої на оволодіння художньо-доцільною технікою та осягнення змісту музичного твору, застосуванні поетапної методики навчання.
ХОРЕОГРАФІЧНА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Тетяна Зоріна

Науковий керівник – І.М. Полянська
На сьогоднішній день вища школа залишається центральною ланкою в формуванні і розвитку естетичної культури молоді та її моральних якостей. Сьогодення потребує від системи освіти знаходити нові елементи, засоби та складові виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної творити, розкриваючи внутрішні моральні якості.

Танець займає особливе місце серед видів мистецтва, що впливають на формування моральних якостей особистості. Мистецтво хореографії – явище загальнолюдське, таке, що має багатовікову історію розвитку. В основі його лежить непереборне прагнення людини до ритмічного руху, потреба виразити свої емоції засобами пластики, гармонійно пов’язуючи рух і музику. Історія становлення хореографічного мистецтва – це результат еволюції людської культури, соціальних особливостей кожного часу, це історія самого народу різних епох і національностей. Хореографічний образ, виражений в танцювальних рухах, несе в собі різні духовні та естетичні аспекти, які, у свою чергу, сприяють розвитку інформативної, комунікативної, етично-естетичної сфер людини.

Окрім духовного й естетичного розвитку в танцювальному мистецтві велику роль відіграє розвиток фізичної сфери спілкування. Експресивні способи самовираження і художнього спілкування, властиві танцювальному мистецтву, виконують інформаційні, комунікативні і регулятивні функції, стимулюють розвиток здатності до емпатії, збільшують, направляють і вдосконалюють асоціативні зв’язки. Традиційно масова хореографія розглядається в теорії як один з видів невербального комунікативного мистецтва. Хореографія розуміється як значима частина духовної культури людини, як одна із складових її естетичної свідомості та формування моральних якостей.

На даному етапі розвитку освіти сучасна система підготовки педагогів хореографів має певний базовий рівень. Система хореографічної освіти на сьогоднішній день має такі складові, як дитячі хореографічні аматорські та професійні колективи, хореографічні школи та ліцеї мистецтв, хореографічні училища та училища культури, ВНЗ, які здійснюють підготовку педагогів хореографів і хореографів. Компонентами цієї освіти є система умінь, знань, навичок, цінностей, які визначають ціннісне ставлення людини до самої себе і до свого професійного рівня. Сучасна освіта допомагає всебічно і глибоко вирішувати численні питання підготовки молодих кадрів педагогів-хореографів, які в майбутньому зможуть засобами хореографії виховувати моральні якості особистості кожного учня. Специфіка хореографічного мистецтва визначається його багатогранною дією на людину, що обумовлене самою природою танцю як синтетичного виду мистецтва. Впливаючи на розвиток емоційної сфери особистості, удосконалюючи тіло людини фізично, виховуючи через музику духовно, хореографія допомагає знайти впевненість у власних силах, дає поштовх до самовдосконалення, до постійного розвитку. На різних етапах розвитку людство постійно зверталося до танцю як до універсального засобу виховання тіла і душі людини – засобу гармонізації виховання особистості.


РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ ТА ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС СТВОРЕННЯ КНИЖКОВОЇ ІЛЮСТРАЦІЇ

Ганна Іванова

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент Л.Т. Котлярова
Розвиток сучасного мистецтва акцентує увагу на дослідженні його в контексті духовної культури. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей,формуванню естетичного смаку.

Естетичний смак є однією з найважливіших характеристик особистого становлення, що відбиває рівень самовизначення кожної окремої людини.

Проблемами та завданнями виховання естетичної культури займалися такі видатні педагоги, як О.В. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та інші.

Книжкові ілюстрації, які першими вводять людину, ще з дитинства, у світ мистецтва, прищеплюють їй почуття прекрасного, розвивають естетичний смак та образне мислення.

Книжкова ілюстрація – це своєрідна лабораторія, в якій формуються раніше, ніж в інших видах мистецтва, ті нові прийоми та нова специфіка художнього образу і з’являються ті спільні закономірності розвитку мистецтва, які притаманні для даної епохи.

Завдяки різним зображувальним можливостям ілюстрація впливає на розвиток естетичних смаків, формує певне ставлення людини до дійсності, розвиває здатність людини до сприйняття та переживання.

Завдання художника полягає в тому, що, працюючи над книгою, особливу увагу він має звернути на розкриття психологічних характеристик, на тлумачення внутрішнього емоційного світу героїв, підкорюючи цьому завданню всі доступні засоби художньої виразності. Природними при цьому є пошуки великої форми і прагнення набути нові засоби художньої виразності, достатньо ємні для складних філософських понять та особливостей сучасного поетичного та наукового мислення.
АГРО- І ФІЗИКО-ХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ҐРУНТУ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ КРАСНЕНСЬКОЇ ЗОШ КЕГИЧІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Надія Івахненко



Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор Т.О. Гринченко
Дослідницька робота на пришкільних навчально-дослідних земельних ділянках відіграє важливу роль у підвищенні якості знань з біології, пробуджує і розвиває у школярів різнобічні пізнавальні інтереси, знайомить з певним колом методів прикладних наук, процесом їх використання в практичній діяльності.

Мета дослідження: визначити агрохімічні та фізико-хімічні показники ґрунту навчально-дослідної земельної ділянки, що дозволить розробити і запропонувати до впровадження заходи з підвищення родючості ґрунту.

Методика досліджень. Діагностику ґрунту було проведено по зовнішнім морфологічним ознакам, які базуються на законах формування ґрунту відповідно до властивостей материнської породи, рослинності, клімату та інших умов і факторів розвитку ґрунту. Ґрунтовий розріз було закладено на глибину 170 см, що дозволило розкрити генетичні особливості горизонтів профілю ґрунту та провести відбір зразків для лабораторних досліджень.

Результати досліджень. За морфологічними ознаками генетичних горизонтів досліджений ґрунт – чорнозем звичайний на лесовому суглинку. У верхньому шарі (0–20 см) вміст фізичного піску в ґрунті складає 43,1%, а вміст фізичної глини 57,8%, що дозволяє назвати ґрунт за гранулометричним складом легко глинистим. За вмістом гумусу (4,1%) ґрунт середньо гумусний. За ступенем кислотності (рН = 6,65) нейтральний. Рівень гідролітичної кислотності у верхньому шарі незначний – 0,98 мг-екв/100 ґрунту. Загальна ємкість поглинання колоїдного комплексу ґрунту складає 39,7 мг-екв/100 г., а насиченість основами досягає 97,5% в горизонті 0–20 см. Серед поглинаючих основ 32,1 мг-екв/100 г займає такий біогенний елемент як кальцій, насиченість основ кальцієм становить 80,8%. У складі катіонів водної витяжки кальцій займає більше 50 % (0,48 мг-екв/100 г при сумі катіонів 0,80 мг-екв на 100 г ґрунту в шарі 0–20 см). Кількість обмінного магнію складає 0,18 мг-екв/100 г ґрунту. У складі аніонів домінує вміст карбонатів (HCO3- = 0,58 мг-екв в горизонті 0–20 см). Вміст сульфатів та хлоридів складає всього 0,08 – 0,11 мг-екв/100 г ґрунту. Забезпеченість ґрунту навчально-дослідної земельної ділянки азотом низька, тому що сумарна кількість рухомого азоту менше 4 мг на 100 г ґрунту. Чорнозем звичайний середньо забезпечений як рухомими формами фосфору – 100 мг Р2О5, так і калію – 124 мг К2О на кг ґрунту. У зв’язку з низькою забезпеченістю ґрунту азотом пропонуємо органічні й азотні мінеральні добрива вносити в нормах: гній – 30 т/га один раз за чотири роки та щорічно 90 кг N на га. У зв’язку з тим, що чорнозем звичайний має середню забезпеченість як рухомими формами фосфору, так и калію, рекомендуємо щорічно вносити фосфорні та калійні добрива із розрахунку по 60 кг/га Р2О5, та К2О. Таким чином, пришкільні навчально-дослідні земельні ділянки – це база дослідницької роботи учнів. Вони повинні займати важливе місце в пізнанні учнями природи, у вихованні інтересу до природи рідного краю і формуванні любові та бережливого ставлення до неї.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка