Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет імені Тараса Шевченка / Інститут журналістики. К.: Пвп "Задруга", 2008. Вип. 2 (7). 156 с




Сторінка9/10
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
– 2008. – 22 січ.

[2] Мелещенко О. К. Інтернет-технології в сучасній журналістиці: моделі та практика : Навч. посіб. – К.: КиМУ, 2005. – 156 с.

[3] Про Порядок інформац. наповнення та техн. забезпечення Єдиного Веб-порталу органів виконавчої влади та Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади : Наказ Держ. ком. інформ. політики, телебачення та радіомовлення України і Держ. ком. зв’язку та інформатизації України, 25 листоп. 2002 р. // Офіц. вісн. України. – К., 2003. – № 2. – С. 154.

[4] Городенко Л. М. Правові взаємини електронних видань та держави // Наук. зап. Ін-ту журналістики / КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – Т. 20. – С. 11 – 17.

[5] Мелещенко О. К. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформ. простір: Монографія / Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 1998. – 195 с.

[6] Приступенко Т. О. Правові основи діяльності ЗМІ // Слово – зброя / Центр вільної преси, Асоціація ЗМІ України. – К., 1998. – № 2. – 36 с. (Бібліотечка Ін-ту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Сер. Преса).

[7] Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади : Постанова Каб. Міністрів України, 04 січ. 2002 р., № 3/2002 // Урядов. кур’єр. – К., 2002. – 18 січ.

[8] Про заходи щодо створення електронної інформ. системи “Електронний уряд” : Постанова Каб. Міністрів України, 24 лют. 2003 р., № 208/2003 // Офіц. вісн. України. – К., 2003. – № 9. – С. 112.

[9] Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади : Постанова Каб. Міністрів України, 29 серп. 2002 р., № 1302/2002 // Офіц. вісн. України. – К., 2002. – № 36. – С.83.

[10] Про Порядок інформ. наповнення та техн. забезпечення Єдиного Веб-порталу органів виконавчої влади та Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади : Наказ Держ. ком. інформ. політики, телебачення та радіомовлення України і Держ. ком. зв’язку та інформатизації України , 25 листоп. 2002 р. // Офіц. вісн. України. – К., 2003. – № 2. – С. 154.



МЕДИЧНА ЖУРНАЛІСТИКА У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ
Якобишин О. М., бакалавр Ін-ту журналістики (Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка)

УДК 070.19


ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ ЗАХІДНОГО ТИПУ
Проводиться аналіз публікацій в українській медичній періодиці та західноєвропейській і американській медичній пресі. Розглядаються основі відмінності між українським та іноземними журналами, а також виділяються спільні риси у цих видах преси. Подаються можливі варіанти покращення якості медичних публікацій в українській пресі.

Ключові слова: медичний журнал, американська преса, західноєвропейська преса, порівняльна характеристика.
Розповіді про найновіші досягнення медицини 21 сторіччя – завдання важке, тому що сучасна медицина сильно відрізняється не тільки від тієї, що існувала сто-двісті років тому, але і від медицини сорокарічної давності. Вже давно пройшли ті часи, коли лікар був змушений ставити діагноз, ґрунтуючись лише на власних відчуттях та міркуваннях. Медицина щомісяця робить нові прориви і лікарі просто не встигають використовувати весь новий медичний матеріал у своїй діяльності, саме тому з’явилися спеціалізовані видання, які мають за мету надавати кваліфіковану, перевірену інформацію лікарям з різних спеціальностей.

Питання, що стосуються здоров’я, були актуальними завжди. Та останнім часом, коли все більша кількість засобів масової інформації повідомляє про глобальні екологічні порушення, про зміни в організмі людини на генетичному рівні, погіршення здоров’я людини вцілому, питання про те, як із цим боротися стають надзвичайно гострими. Саме тому, темою покращення здоров’я почали цікавитися не лише спеціалісти, але й пересічні громадяни. В зв’язку з такими тенденціями спостерігається особливо активний ріст матеріалів у ЗМІ про здоров’я та останні медичні новинки. Подібні статті можна знайти і в газетах, але очевидним є те, що цю нішу вже зайняли кольорові, якісні журнали. Вони відрізняються від спеціалізованих тим, що спрощують матеріали, які подають, роблячи їх більш зрозумілими для людей, які не мають медичної освіти. Це не означає, що масове видання неодмінно має бути поганим, воно лише враховує можливості середньостатистичної, ерудованої людини, але не спеціаліста. Такі видання відрізняються тим, що на своїх шпальтах використовують науково-популярний стиль мови, не вживають багато термінів, а якщо вже і вводять їх в текст, то дають необхідні пояснення для кращого розуміння. Такі видання зазвичай розраховані на масового спеціалізованого читача. Масовим спеціалізованим читачем може бути людина, яка захворіла і вона шукає необхідну інформацію, що розтлумачить її симптоми, це може бути читач, який стежить за своїм здоров’ям і шукає відповідні поради щодо певного способу життя і це також може бути лікар, який шукає нестандартні способи лікування, адже така масова преса є більш лояльною до альтернативних методів лікування у порівнянні зі спеціалізованими науковими видання, що більше спираються на досягнення традиційної західної медицини.

ЗМІ в даному випадку грають роль своєрідного координатора. Адже зазвичай людина дізнається про те, як впоратися із захворюванням зі сторінок журналів чи газет. І в першу чергу, це трапляється тому, що через неймовірний ритм життя нам здається, що процедура лікування та консультації займе занадто багато часу. Зрозуміло, що друковані матеріали ні в якому разі не здатні замінити повноцінний прийом у лікаря, але зменшити страхи, дати елементарні поради, а також розповісти про останні новинки у світі медицини, про які ще ніхто й не чув, вони можуть досить якісно.

На українському пресовому ринку є досить багато видань такого типу, але не завжди вони якісні. Якщо порівнювати наші видання із американськими чи західноєвропейськими, то можна знайти багато недоліків у наших медичних виданнях, але є і переваги.

Українські журнали діляться на дві групи: спеціалізовані та масові.

Масові журнали, що публікують матеріали про досягнення сучасної медицини можна умовно розділити на 2 групи. Перша група – це журнали розважального характеру, такі як: “Cosmopolitan”, “NRG”, “Marie Claire”, “Вона” і т. д. Друга категорія – це журнали, орієнтовані на широку аудиторію, основною темою яких є саме здоров’я. До них відносяться “Здоровье”, “Твое здоровье”, “Жизнь и здоровье”, “Здоров’я України” та ін.

Категорія так званих «жіночих» журналів із наростаючою постійністю поповнюється новими «представниками». Треба відзначити, що подібні видання були і залишаться популярними. По-перше, це останні новинки з світу моди, по-друге, цікаві подробиці з життя знаменитостей, а по-третє, путівник для охочих вести здоровий спосіб життя і бути в курсі останніх медичних новинок.

Друга категорія журналів підходить до медичних питань більш систематизовано. Такі журнали більше орієнтовані на здоров'я людини. Досить часто журнали друкують на перших сторінках короткі новинні блоки про медичні новинки. Наприклад, про нові окуляри з автофокусом і вбудованим мікропроцесором, що здатні наводити різкість на дальні і ближні предмети [6]. Надзвичайно поширені теми, що стосуються здорового харчування, не кажучи вже про велику кількість дієт і комплексів вправ для зміцнення м'язів. Окрема тема в ЗМІ – лазерна хірургія. На сьогоднішній день це величезна перевага сучасної косметології. Втім, за допомогою лазерів намагаються впливати і на новоутворення, що виникають в мозку, а також вдається іноді лікувати відшаровування сітківки ока.

В Україні такі видання досить часто стають схожі на рекламні брошури, адже майже на кожній його сторінці використовується відкрита та прихована реклама. В зарубіжних виданнях реклами в медичних журналах майже нема, може рекламуватися лише клініка, але не медичний препарат [4]. В українських медичних журналах можуть рекламувати не лише продукцію чи послуги, що стосуються тільки медичної сфери, але й товари з інших сфер життя, наприклад в журналі «Жизнь и здоровье» була реклама кальянного дому в Києві. В жодному із зарубіжних видань така реклама не використовується [8].

Спеціалізовані ж видання є надто важкими для сприйняття пересічним громадянином, в них використовують дуже багато термінів, які не пояснюються. Наприклад: “Клінічна картина гипогонадизма у чоловіків характеризується такими типовими симптомами, як емоційні і когнітивні порушення, а також погіршення сексуальних функцій; потім спостерігається зниження м'язової маси, збільшення об'єму вісцелярної жирової тканини і розвиток остеопорозу” [11]. В Україні такі видання існують, але масового розповсюдження не мають. Інформація з цих журналів надається лише лікарям і розповсюджується в середовищі медиків або за допомогою підписки на журнал. В західній медичній журналістиці такі видання безумовно теж існують, але також не мають широкого розголосу. Такі вузькоспеціалізовані видання не набули б великої популярності на масовому українському пресовому ринку, вони не могли б навіть окупити свої витрати за рахунок збільшеного тиражу, бо не було б достатньої кількості покупців. Саме тому, більш популярними і поширеними стали науково-популярні медичні журнали, вони користуються шаленим попитом і в Україні, і в США, І В Західній Європі. Щоправда, вітчизняні журнали мають суттєві відмінності у порівнянні із зарубіжними виданнями.

Українські масові журнали більше схожі на дайджести, в яких друкується різноманітна інформація, вона може бути поділена на окремі рубрики, або ж може бути подана під однією – “Медичні новини”, тому складається враження, що українська медицина взагалі не існує, бо про діяльність наших медиків у масових виданнях майже не йдеться, винятком можуть стати лише інтерв’ю, в яких автор широко розповідає про стан медицини в Україні. Вітчизняні видання про здоров’я почали нагадувати журнали глянцевого типу, в яких друкується інформація про різноманітні дієти та способи підвищення сексуальності та не дається пояснення щодо суто медичних тем, а не лише такої галузі медицини, як косметологія. Якщо видання рекомендує себе як просвітителя у сфері здоров’я, його покращення та збереження, то воно повинно охоплювати максимально широкі сфери вивчення медицини, а не спеціалізуватися суто на косметологічних та психологічних проблемах, як це зробили деякі українські видання.

Важливою відмінністю порівнюваних типів видань є те, що американські журнали є зазвичай вузькопрофільними: “World journal of Gastoenterology”, “Chest” (груди), “Stroke” (удар). В Україні ж поки що існує лише “Український кардіологічний журнал” та “Український ревматологічний журнал”. Не має тематичних номерів, в яких би викладалася розгорнута інформація про одну хворобу. У вітчизняних видання поки що в таких цілях використовується рубрика “Тема номеру”, в якій описується певне захворювання [1; 3].

У журналах західного типу є ще одна особливість: в них друкують статті чи коментарі лише лікарів, що мають вищу освіту. Якщо в матеріалі йде мова про виразку шлунку, то написав цю статтю лікар-гастроентеролог. В американських журналах існує ще й така практика. Матеріал пише журналіст, але всю інформацію, необхідну для написання даної статті, журналісту надає кваліфікованих лікар, таким чином журналіст виступає лише у ролі перекладача. В таких випадках використовується сумісне авторство, коли матеріал має підпис і журналіста, і лікаря, або ж внизу матеріалу зазначається, наприклад таке: «Нас консультувала Кейт Блек, нейрохірург, доктор медичних наук. Працює над створенням хіміопрепаратів, які зможуть перемогти рак головного мозку.» Прізвище журналіста під таким матеріалом не зазначається, його вписують лише на першій сторінці видання під заголовком “Над номером працювали” [2]. В українських виданнях така практика не використовується, до того ж в наших медичних виданнях можуть друкувати публікації не лікарів, вводячи таким чином читачів в оману, пропонуючи їм інформацію від некваліфікованого автора, що видається за таку, що може претендувати на довіру громадян. Наприклад. публікація в “Дунайському медичному віснику”, підписана: “Реферат курсанта”. Ще наші видання грішать прихованою рекламою, коли публікація підписана таким чином, що у читача не залишається права вибору, це трапляється тоді, коли внизу публікації зазначається контактний телефон та адреса автора, причому такий матеріал не друкується із зазначенням “На правах реклами” [7].

У всіх вітчизняних журналах досить схожа практика підпису матеріалів. Зазначається або ім’я та прізвище автора матеріалу (журналіста), або ж джерело, яке надало матеріал для видання, чи і те, й інше одночасно. Наприклад: “Journal of Reproductive Medicine and Endocrinology”, підготувала Олена Борсукова. Це вся інформація, яку може отримати читач про те, з яких джерел взяли цей матеріал і вже самотужки визначати варто вірити зазначеному джерелу чи ні. У виданні “BMJ” джерело інформації зазначають досить широко: “Від відділу Патології і відділу Акушерства, Гінекології і Відтвірної біології. Жіноча лікарня. Гарвардська медична школа” і автор публікації. Таким чином, читач отримує повну інформацію про те, хто саме займався дослідженнями у даній медичній проблемі і може довіряти зазначеному першоджерелу. В українських виданнях першоджерело не зазначається майже ніколи.

Досить гарно себе зарекомендували українські фармацевтичні видання. На сторінках тижневика «Аптека» друкуються новітні дослідження у сфері фармації. Це видання подає збалансовані матеріали, в яких зазначаються всі недоліки та переваги певного лікарського препарату, приводяться зарубіжні та українські аналоги, інколи вказується ціна українського та зарубіжного лікарського препарату, наводяться короткі порівняльні статистики. Рекламна площа займає значну частину видання, але реклама подається збалансовано. В Америці фармацевтичних видань практично нема, тому що значна кількість лікарських препаратів відпускається лише за рецептом, навіть несильнодіюче снодійне не можна придбати без рецепта, тому, якщо такі видання й існують, то вони призначені для лікарів і відповідно розповсюджуються не масово, а лише між лікарями чи фармацевтами [6].

Вітчизняні видання [9, 13] на 30-40 відсотках своїх шпальт публікують матеріали, що стосуються косметології тіла та обличчя, інші 60-70 відсотків використовуються для опису різних видів захворювань, там же пропонуються різні варіанти лікування. Досить часто такі видання пропонують користуватися як традиційною медициною, так і не традиційною. Інколи видання роблять порівняльні характеристики, в яких вказуються досягнення кожного з напрямів медицини у лікуванні даного типу захворювання. В одному з видань [13] започаткована рубрика, в якій щономера опонують один до одного традиційний лікар та лікар альтернативної медицини. Такі порівняння є надзвичайно потрібними, бо саме так читач може отримати різні незалежні точки зору і вже самостійно вирішувати, що обрати. У виданнях західного типу таки порівнянь не зустрічалося. Це пов’язане з тим, що в їхніх видання перевага надається традиційній медицині і тому альтернативні методи лікування неохоче поширюються. Україна – це перехрестя Сходу та Заходу і такі тенденції чітко простежуються на шпальтах медичних масових видань.

Ще однією відмінністю наших видань та видань західного чи американського типу є те, що в зарубіжних виданнях майже не публікуються статті, що стосуються покращення зовнішності за допомогою косметичних препаратів. Така сфера медицини як косметологія відійшла у розпорядження до глянцевих жіночих журналів, де ця тема розкривається на надто низькому, непрофесійному рівні. В українських же виданнях косметологія посідає гідне місце серед публікацій. На жаль, не завжди вона підтверджується лікарем-дерматологом, а лише косметологом без вищої освіти, але з досвідом роботи.

Що ж спільного у порівнюваних типів видань?

І наші видання, і зарубіжні майже на сто відсотків є журналами з глянцевого паперу. Зазвичай таке видання має не менше ста сторінок, воно досить яскраво оформлене, хоча вітчизняні видання можуть використовувати і карикатури, і смішні заголовки, а в зарубіжних виданнях така практика не проходить.

Спільними темами для публікацій стали – кардіологія та боротьба зі стресом. В Америці першою причиною смертності є серцево-судинні захворювання, тому майже кожне видання друкує матеріали на кардіологічні теми, є спеціалізовані видання, які висвітлюють лише ці проблеми, але така тема є надзвичайно популярною, тому навіть якщо видання спеціалізується на алергії, в ньому можуть час від часу з’являтися публікації на тему серцево-судинних захворювань (“The journal of Allergy and Clinical Immunology”). У вітчизняних виданнях ця тема теж посідає гідне місце серед публікацій.

Інша спільна тема – це подолання стресу. Стрес може стати приводом нервових захворювань, серцево-судинних, є причиною зниження імунітету і в останні роки він стосується майже кожної людини, особливо молоді, адже стрес є захисною реакцією організму на негативний вплив, що може загрожувати повноцінній життєдіяльності організму. Сучасних світ сформований так, що майже будь-яка діяльність людини несе негативний вплив на організм і людина перебуває в стані стресу, через це і вітчизняні, і зарубіжні видання надають велику перевагу висвітленню тем, які стосуються стресу та, зокрема, його безболісного подолання.

Відповідно до проведеного дослідження можна дійти висновку, що українська масова преса ще на шляху розвитку, вона має свої особливості, які вирізняють її з-поміж інших зарубіжних видань і ці відмінності необхідно розвивати, але є ще в ній і багато недоліків, які можна легко усунути, якщо більш професійно з медичної точки зору взятися за висвітлення проблем, що стосуються здоров’я людини. Напевне на нас ще чекає багато відкриттів у сфері медицини. Вже сьогодні говорять про те, що практично знайдені засоби проти раку й Сніду. А скільки відкриттів здійснюється в менш глобальних сферах, але від цього не менш важливих. І такі відкриття не стали б відомими широкій аудиторії якби не масові видання.

На жаль, на сьогодні, на ринку української преси існує не так вже й багато якісних видань, що присвячені медицині й орієнтовані при цьому на широку аудиторію. До того ж досить часто зустрічаються вкрай непрофесійні статті, що стосуються таки сфер медицини, в яких і професіонали не ризикують робити поспішні висновки. Та при всьому цьому, ті журнали, які ставлять собі за мету якісно й серйозно, але в той же час доступно й легко донести до читача останні новини медиків, продовжують друкувати на своїх сторінках коментарі професіоналів, інформацію про нові препарати, способи лікування, позитивний і негативний вплив їх на організм людини дуже потрібні масовому українському читачеві.
[1] Chest. – 2007 – 2008.

[2] Prevention. – 2006 – 2008.

[3] Stroke. – 2007 – 2008.

[4] The new England journal of medicine. – 2007 – 2008.

[5] Wellness. – 2006 – 2008.

[6] Аптека. – 2007 – 2008.

[7] Дунайський медичний вісник. – 2007 – 2008.

[8] Жизнь и здоровье. – 2007 – 2008.

[9] Здоровье. – 2007 – 2008.

[10] Здоровье. Женский журнал. – 2007 – 2008.

[11] Здоров’я України. – 2006 – 2008.

[12] Путеводитель по здоровой жизни. – 2007 – 2008.

[13] Твоё здоровье. – 2006 – 2008.

ЗМІСТ
ІСТОРИЧНИЙ ВІДДІЛ

КАЗАКОВА Т. В. Полеміка “проти латинян” у публіцистиці Київської Руси

ХІ-ХІІ ст. як явище української пражурналістики .....................................................



ГОЛІК О. В. Історіографічний аспект жанрової системи

друкованих ЗМІ .............................................................................................................



СОКОЛОВА М. В. Українська спортивна журналістика на Галичині ..................

ТЕОРЕТИЧНИЙ ВІДДІЛ

ЖИТАРЮК М. Г. Українська соціокультурна модель у мас-медіа .......................

ДЯЧУК Т. Національна визвольна ідея

публіцистичної спадщини Олени Теліги ....................................................................



ЖАДЬКО В. О. Творча діяльність як складова

духовності особистості .................................................................................................



БЛАВАЦЬКИЙ С. Елітаризм і егалітаризм як дискурсивні парадигми

загальнонаціональної якісної та популярної преси Великобританії

(кінець ХІХ – початок ХХ століття) ............................................................................

ШАЛЬМАН Т. М. Засоби масової інформації та аудиторія

у просторі діалогу ..........................................................................................................



ВОРОНЦОВА Н. Тенденції розвитку міжнародної журналістики

в сучасному соціокультурному контексті ...................................................................



ЗІНКОВСЬКА М. М. Медіатероризм у світовому інформаційному просторі ......

З ПРАКТИКИ РЕДАКЦІЙНОЇ РОБОТИ

МАХСМА В. Б. Офіційні веб-сайти як інструмент масовоінформаційної діяльності органів влади ...............................................................................................

ЯКОБИШИН О. М. Порівняльний аналіз української медичної журналістики

та журналістики західного типу ...................................................................................


ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ

Збірник наукових праць зі спеціальності “Теорія та історія журналістики”


Заснований у 1997 році
Випуск 2 (7)
Київ, ПВП “Задруга”
Адреса редакційної колегії: 004119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, кафедра міжнародної журналістики, кімн. 129 – 130, тел.: 481-44-57.
Наук. ред., літ. ред., коректура О. К. Мелещенко
Підп. до друку 07.07.2008 Формат 60х84/16. Папір офсетний

Друк офсетний Ум. друк. арк. 9,06. Обл. вид. арк. 7,90.

Тираж 300 прим. Зам. 8-517. Безкоштовно
ДП МОУ “Воєнне видавництво України “Варта”.

Друкарня ДП МОУ “ВВУ “Варта”.

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи



ДК № 894 від 15.04.2002 р.

1 Автор вдячний доцентам кафедри російської мови Людмилі Ростиславівні Савченко й Галині Нилівні Карнаушенко за плідне обговорення основних положень цієї статті.

2 До першої групи належать такі праці:

  1. Аграновский В.А. Вторая древнейшая. Беседы о журналистике. – М., Изд. „Вагриус”, 1999. – 416 с.

  2. Барманкулов М.К. Общность и специфика документальных жанров печати, телевидения, радиовещания: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.01.10. – М., 1980. – 50 с.

  3. Барманкулов М.К. Сравнительный анализ жанров / Репортаж, развитие документализма / Учебно-методическое пособие. – Алма-Ата, 1975. – 115 с.

  4. Богданов Н.Г., Вяземский Б.А. Справочник журналиста [Изд. 3-е, перераб. и расшир.]. – Л.: Лениздат, 1971. – 687 с.

  5. Буряк В.Д. Жанр у контексті інтелектуального генезису вираження факту в інформаційно-художньому мисленні // Зб. пр. Науково-дослідного центру періодики / Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. – Л., 2000. – Вип. 8. – С. 261-304.

  6. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова – К.: Академія української преси, 2004. – 262 с.

  7. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. – М.: Высш. шк., 1978. – 184 с.

  8. Валько И.В. Публицистика и развитие социалистического образа жизни. – К.: Вища школа, 1980. – 142 с.

  9. Вартанов Г.І., Шкляр В.І. Основи теорії журналістики: Конспект лекцій / Редакція авторська. – К.: МІЛП, 1996. – 56 с.

  10. Вартанов Г.І. Короткий довідник газетного працівника. – К.: Політвидав України, 1989. – 173 с.

  11. Вартанов Г.І. Слово-зброя: (виховання молодих громадських кореспондентів рад. преси) – К.: Т-во “Знання”, 1980. – 48 с .

  12. Василенко М.К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі: Монографія. – К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2006. – 238 с.

  13. Василенко М.К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.08 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. – К., 2007. – 37 с.

  14. Владимиров В.М. Основы журналистики в понятиях и комментариях. – Луганск: Изд-во Восточноукр. гос. ун-та, 1998. – 140 с.

  15. Вовчок Д.П. Стилистика газетных жанров: Учеб. пособие. – Свердловск: УрГУ, 1979. – 72 с.

  16. Ворошилов В.В. Журналистика. – Учебник. 2-е издание. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 336 с.

  17. Газетные жанры [Ред. коллегия: В.И. Власов и др]. – М.: Политиздат, 1971. – 184 с.

  18. Газетные жанры [Сборник статей. Под ред. В.А. Шандры и А.М. Гаманова]. – Свердловск, 1962. – 144 с.

  19. Газетные жанры. Изд. 2-е, переработ. – М., Политиздат, 1976. – 176 с.

  20. Газетные жанры: Учеб. пособие по журналистике. Под ред. К.А. Ковалевского и В.Т. Татаринова. – М., 1955. – 282 с.

  21. Гід журналіста. Збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ / Упоряд. Лазарєва А.; Центр підготовки й вдосконалення журналістів (Париж); Інститут масової інформації (Київ). – К., 1999. – 96 с.

  22. Голік О.В. Взаємокореляція журналістських жанрів: характер та специфіка // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет „ЗІДМУ”, 11-12 жовтня 2007; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. – Т.2. – С. 254-255.

  23. Голік О.В. Жанрова система періодичних друкованих видань: методологічний аспект // Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ: Матеріали міжнародної наукової конференції [м. Київ. 24-25 трав. 2007 р.] / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка; За заг. ред. О. Чекмишева; Упоряд. Н. М. Ващенко. – К: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2007. – С. 28-36.

  24. Голік О.В. Нові жанрові утворення української преси як наслідок взаємокореляційних процесів // Наукові записки. Серія „Філологічна”. – Острог: Видавництво НаУ „Острозька академія”, 2007 – Вип. 8. – С. 122-132.

  25. Голік О.В. Особливості процесу жанроутворення на початку ХХІ ст. // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників XV Міжнародної наукової конференції молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.: У 3 ч. / Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. – Ч. 3. – С. 298-299.

  26. Голік О.В. Теорія жанрів періодичної преси: історіографічний погляд // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; Відп. ред.: С.М. Квіт, Т.Г. Бондаренко. – Черкаси, 2007. – С. 390-394.

  27. Горохов В.М. Закономерности публицистического творчества. Пресса и публицистика. – М.: „Мысль”, 1975. – 190 с.

  28. Горохов В.М. Закономерности публицистического творчества: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.01.10. – М., 1977. – 36 с.

  29. Горохов В.М. Основы журналистского мастерства: [Учеб. для вузов по спец. «Журналистика»]. – М.: Высш. шк., 1989. – 117 с.

  30. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах: Довідник. – Львів: Вища школа, 1974. –295 с.

  31. Григораш Д.С. Радянська газета: Семінарій. – Львів, 1987. – 181 с.

  32. Гриценко О.М., Шкляр В.І. Основи теорії міжнародної журналістики. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 304 с.

  33. Жанри радянської газети. [Навч. посібник для фак. жур-ки ун-тів. Пер. з рос. вид. („Вища школа”, 1972)]. – К: „Вища школа”, 1974. – 295 с.

  34. Жанры в журналистском творчестве: Материалы научно-практического семинара «Современная периодическая печать в контексте коммуникативных процессов» (19 марта 2003 года, Санкт-Петербург) / Отв. ред. Б.Я. Мисонжников. – СПб.: С.-Петерб. гос. ун-та,2004. – 208 с.

  35. Жанры журналистики [Сборник статей. Науч. ред. доц. Л.Г. Юдкевич]. – Казань, Изд-во Казан. ун-та, 1972. – 150 с.

  36. Жанры международной журналистики: Учебное пособие / [Ю.П. Матюхин, Н.И. Никифорова, В.В. Партугимов и др.]. – М.: МГИМО, 1983. – 98 с.

  37. Жанры советской газеты [Учеб. пособие для фак. жур-ки ун-тов. Под ред. М.С. Черепахова] – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1959. – 271 с.

  38. Жанры советской газеты [Учеб. пособие для фак. жур-ки ун-тов]. – М., «Высш. школа», 1972. – 424 с.

  39. Жанры советской печати. Метод. пособие для заочников первого года обучения. – М., 1962. – 30 с.

  40. Здоровега В.Й. Мистецтво публіциста: Літературно-критичний нарис. – К.: Рад. письменник, 1966. – 174 с.

  41. Здоровега В.Й. У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології публіцистичної майстерності. – Львів, 1969. – 178 с.

  42. Капелюшний А.О. Стилістика. Редагування журналістських текстів: Практичні заняття / Навчальний посібник з курсів: Практична стилістика української мови. Стилістика тексту. Редагування в ЗМІ/. – Львів: ПАІС, 2003. – 544 с.

  43. Карпенко В.О. Газетні жанри як комунікативні форми журналістики: Текст лекції для студентів Інституту журналістики з курсу „Основи професійної комунікації” / Київ. нац. ун-т імені Т. Шевченка. Ін-т жур-ки. – К., 2002. – 37 с.

  44. Качкан В.А. Жанры публицистики. – К.: НМК ВО, 1988. – 120 с.

  45. Ким М.Н. Жанры современной журналистики. – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 355 с.

  46. Ким М.Н. Способы авторского самовыявления в жанрах журналистики // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тезисы межвузовской научно-практической конференции / Под ред. В.И. Конькова. – СПб.: Роза мира, 2004. – С. 80-81.

  47. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения. – Спб: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 320 с.

  48. Климов М.А. Газетні жанри. – К., Політвидав України, 1966. – 131 с.

  49. Колесов Н.В. Жанры советской периодической печати. (Учеб.-метод. пособие по курсу жур-ки). – М., «Мысль», 1964. – 36 с.

  50. Кривошея Г.П. Жанр як спосіб втілення авторського задуму // Вісник / Київ. міжнар. ун-т. Журналістика. Медіалінгвістика. Кіномистецтво. – К., 2002. – Вип. 1. – С. 106-114.

  51. Кройчик Л.Е. Система журналистских жанров // Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студ. вузов по спец. «Журналистика» Ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.

  52. Лазарев Л.А. Жанры информации. – М., 1961. – 38 с.

  53. Мантуло Н.Б. Жанрологія як структурний дискурс: до питання дефініцій // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет „ЗІДМУ”, 11-12 жовтня 2007; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. – Т.2. – С. 263-264.

  54. Марущак Ю.Д. Структура газетного жанра: Лекция. – М.: ВПШ, 1983. – 20 с.

  55. Мелещенко О.К., Чічановський А.А., Шкляр В.І. Інформація, інформаційний. Словник термінів і понять для журналістів і політологів. – К.: Грамота, 2007. – 72 с.

  56. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 с.

  57. Мишурис А., Успенский Л. Жанры газетных материалов. – М.-Л., Военмориздат, 1945. – 80 с.

  58. Нерух О.О. Першооснови журналістської творчості: Навч. пос. для студ. філолог. фак. спец. „Журналістика”. – Х.: Світ дитини, 2000. – 108 с.

  59. Пельт В.Д. Дифференциация жанров газетной публицистики: Учеб.-метод. пособие для студентов фак. и отд-ний жур-ки гос. ун-тов. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 48 с.

  60. Подолян М.П. Кроки до професіоналізму (Видання 2-е допов.). – К.: Центр вільної преси, 1998. – 64 с.

  61. Подолян М.П. Першооснови журналістської творчості: конспект лекцій. – К.: Центр вільної преси, 1997. – 75 с.

  62. Подолян М.П. Публіцистика як система жанрів. – К., 1998. – 42 с.

  63. Прилюк Д.М. Теорія і практика журналістської творчості. Проблеми майстерності. – К., 1983. – 280 с.

  64. Проблемы газетных жанров. Сборник статей. [Отв. ред. доц. П.Я. Хавин]. – Л., Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – 187 с.

  65. Проблемы жанров в журналистике. [Сборник статей. Отв. ред. А.Я. Гребенщиков]. – Л, Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 111 с.

  66. Різун В.В., Трачук Т.А. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 232 с.

  67. Рой М.Ф. Соціальне орієнтування преси та її жанри // Українська журналістика-98: Зб. наук. праць. – К.: Центр вільної преси, 1998. – С. 102-103.

  68. Рубан В.А. Предмет, завдання і метод курсу “Теорія і практика партійно-радянської преси”: Конспект лекцій. – К., 1966. – 40 с.

  69. Рябокляч А.К. Газетні жанри. – К., Держполітвидав УРСР, 1959. – 46 с.

  70. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред. Ю.М. Бідзілі. – Ужгород: ВАТ „Видавництво „Закарпаття”, 2007. – 224 с.

  71. Слово о газетных жанрах. В помощь молодым журналистам. – Ростов, Кн. изд-во, 1976. – 64 с.

  72. Современная журналистика: Учебник для студентов институтов и факультетов журналистики. – К.: Центр свободной прессы, 1999. – 686 с.

  73. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры. – Мн: Университетское, 1990. – 240 с.

  74. Стрельцов Б.В. Проблемы модификации функций и предмета публицистики в газетных жанрах: Автореф. дис. … д-ра филол. наук: 10.01.10. – Минск, 1974. – 42 с.

  75. Теорія і практика радянської журналістики (Основи майстерності. Проблеми жанрів): Навч. посібник для студ. фак. журналістики ун-ів / Авт. кол.: В.Й. Здоровега та ін.; Під ред. В. Й. Здоровеги. – Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 328 с.

  76. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 312 с.

  77. Третьяков В.Т. Как стать знаменитым журналистом: Курс лекций по теории и практике современной русской журналистики / Предисл. С. А. Маркова. – М.: Ладомир, 2004. – 623 с.

  78. Ученова В.В. Беседы о журналистике. – М.: Молодая гвардия, 1985. – 205 с.

  79. Ученова В.В. Метод и жанр: диалектика взаимодействия // Методы журналистского творчества / В.М. Горохов и др. / Под ред. В. М. Горохова. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – С. 75-89.

  80. Ученова В.В. Современные тенденции развития журналистских жанров // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика. – 1976. – № 4. – С. 37-45.

  81. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста / Пер. со шведск. В. Менжун. – Kalmar: Fojo, 2003. – 155 с.

  82. Чекмишев О.В. Основи професіональної комунікації. Теорія і практика новинної журналістики. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – 129 с.

  83. Черепахов М.С. О приметах газетных жанров. – Вестн. Моск. ун-та. Сер. История, филология. – 1959. – № 1. – С. 57-70.

  84. Черепахов М.С. О тенденциях развития жанров советской публицистики // Вестник Моск. ун-та. Сер. 7. Филология, журналистика. – 1964. – № 1. – С. 23-36.

  85. Шкляр В.И. Проблемы советской стихотворной публицистики. (Специфика, жанры, мастерство): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.10. – Львов, 1979. – 20 с.

  86. Шкляр В.И. Публицистика и художественная литература: продуктивно-творческая интеграция: Автореф. дис. … д-ра филол. наук: 10.01.10 / Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1990. – 52 с.




3 До другої групи належать такі праці:

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка