«здоров’язбережувальні технології як складові професійної компетентності вчителя фізичної культури» Вступ Актуальність




Скачати 90.94 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір90.94 Kb.
«ЗДОРОВЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ»
Вступ
Актуальність. Громадсько-політичні, економічні, соціально-педагогічні зміни в нашому суспільстві супроводжуються різким погіршенням стану фізичного, психічного та морального здоров'я, зниженням резервів життєздатності людей, у тому числі дітей та підлітків. Серйозність цієї ситуації важко переоцінити, оскільки в найближче десятиліття саме вони будуть визначати рівень добробуту країни, її економічний, науковий і культурний потенціал.

Що ж таке «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «здоров'язбережувальні технології»? Чому так гостро постають ці питання і в діяльності кожного навчального закладу, і суспільства в цілому? На сьогодні існує майже триста визначень здоров'я, які розглядаються вченими, лікарями. Зі словами Аристотеля важко не погодитися: «Здоров'я людини - щастя. Найбільше щастя полягає в пречудовій мудрості. Людське щастя розкривається в розсудливості та цнотливості. Насолода людини-у діяльності, а фізичний стан має поєднуватися з душевною активністю».

Психолого-педагогічний словник для вчителів та керівників загальноосвітніх закладів бере до уваги відповідність здоров'я навколишньому середовищу, стану організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю хворобливих змін. У великому тлумачному словнику сучасної української мови здоров'я визначається як «стан організму, за якого нормально функціонують усі його органи: той чи інший стан, самопочуття людини».

Всесвітньою організацією охорони здоров'я (1948 р.) пропонується таке визначення здоров'я, що є широко відомим: «Здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і психічних дефектів».

Наведемо ще одне визначення, яке пропонується Енциклопедією освіти. Здоров'я визначається як «динамічний стан організму, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимальними адаптаційними реакціями на зміни довкілля, що забезпечує гармонійний фізичний, психоемоційний і соціальний розвиток особистості, її активне довголіття, повноцінне життя, ефективну протидію захворюванням».

Дискусія щодо визначення поняття «здоров'я» триває. Наведені визначення доводять, що поняття «здоров’я» характеризується як пристосування організму до умов зовнішнього середовища, за якого організм працює врівноважено і забезпечується взаємодією зовнішніх (природних і соціальних) та внутрішніх (фізичний, психічний, емоційний стан, духовність) факторів.



Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої. Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

СУЧАСНА ШКОЛА – ШКОЛА ЗДОРОВЯ
Здоровязбережувальні технологіїтакі, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі. Вони вирішують питання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідність навчального та фізичного навантаження можливостям дитини.

Технологія – це системний метод створення, застосування знань із урахуванням технологічних і людських ресурсів та їхнього взаємовпливу, що має на меті оптимізацію форм освіти.

У класифікації освітніх технологій відокремили нову групу – здоровязбережувальні технології. Здоров’язбережувальну педагогіку не варто вважати винятково освітньою технологією. Разом із тим поняття «здоров’язбережувальні технології» об’єднує всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількістю чи якісно) за ступенем їхнього впливу на здоров’я учнів.

Основна ціль сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової, як фізично, так і духовно.

Пріоритетність проблеми здоров’я дітей, молоді зумовлено різким погіршенням стану їхнього фізичного, психічного, розумового розвитку і працездатності.

Поняття «здоров’язбережувальні технології» об’єднує у собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Технології навчання здоров’ю – це гігієнічні навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання псих активними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти.

Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як

цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Однак слід зазначити, що поняття «здоров’язбережувальна» можна відвести до будь-якої педагогічної технології, яка у процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та учителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.

Знання, володіння і застосування здоров’язбережувальних технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище, центром якого буде – школа сприяння здоров’ю.



Головне завдання - створення умов для розвитку учасників навчально-виховного процесу (дітей, батьків, учителів).
Поняття «здоров’язбережувальної технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.
Під здоров’язбережувальними технологіями вчені пропонують розуміти:


  • сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методики навчання та виховання);




  • оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);




  • повноцінний та раціонально організований руховий режим.


Є такі поняття технологій:

  • медична

  • соціально-адаптована

  • екологічна

  • забезпечення безпеки життєдіяльності


У навчальному закладі найбільш доцільними є технології, які:


  • мають за основу комплексний характер збереження здоров’я;




  • беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров’я;




  • враховують вікові та індивідуальні особливості учнів;



  • забезпечують запровадження цілей та змісту політики освітнього закладу зі зміцнення здоров'я учнів та формування здорового способу життя;







  • постійно покращують санітарно-гігієнічні умови навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;




  • заохочують учнів до участі в плануванні оздоровчої діяльності навчального закладу та до аналізу виконаної роботи;




  • формують позитивне ставлення учнів до навчального закладу, взаємоповагу та взаєморозуміння між учителями й учнями та учнів між собою;




  • обґрунтовують умови послідовності в реалізації технології;




  • здійснюють періодичну оцінку ефективності технології;




  • залучають батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей;







  • створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів.


Сутність «здоров’язбережувальних технологій»:


  • зберігати наявний стан учнів;

  • формувати високий рівень здоров’я та навичок здорового способу життя;

  • здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку;

  • прогнозувати можливі зміни здоров’я;

  • провидити відповідність психолого-педагогічні, коригувальні та реабілітаційні заходи.


Класифікація«здоров’язбережувальних технологій»
Оздоровчі – це технології, спрямовані на вирішення завдань

зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу здоров’я:




  • фізична підготовка

  • фізіотерапія

  • аромотерапія

  • загартування

  • гімнастика

  • масаж

  • фітотерапія

  • музична терапія


Технології навчання здоров’ю – це гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання псих активними речовинами, статеве виховання.
Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формування уявлень про здоров’я як цінність, посилення мотивації та ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.
Умови здорового способу життя:


  • духовність;

  • збалансоване харчування;

  • раціональний добовий режим;

  • загартування;

  • нормальний психологічний мікроклімат у сім’ї, колективі;

  • відсутність шкідливих звичок;

  • гігієнічні навики;

  • оптимальний руховий режим;

  • гармонія з навколишнім середовищем.


Формування здорового способу життя:


  1. Медичний аспект:

  • профілактика хвороби

  • гігієна

  1. Філософський аспект:

  • світогляд

  • свідомість

  1. Суспільний аспект:

  • формування політики здоров’я

  1. Соціальний аспект:

  • соціально-педагогічне виховання

  • соціально-педагогічні умови


  1. Педагогічний аспект:

  • валеологія

  • шкільні науки


На рівні фізичного здоров’я:


  • виконання вимог особистої гігієни;

  • дотримання раціонального режиму дня;

  • прагнення до фізичної досконалості

  • ставлення до власного здоров’я;

  • фізична розвиненість, загартованість організму.


На рівні психічного здоров’я:


  • відповідність пізнавальної діяльності календарному віку;

  • розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції;

  • відсутність характеру та шкідливих звичок.


На рівні соціального здоров’я:


  • сформована громадська відповідальність за наслідки нездорового способу життя;

  • соціально орієнтована комунікативність;

  • доброзичливість у ставленні до людини;

  • здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.


Основні завдання школи сприянню здоров’я:
Створення психолого-педагогічних і організаційно-педагогічних умов, які забезпечують психічне здоров’я і комфорт учнів за допомогою гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу на основі: фізкультурно-спортивної активності; обґрунтованої відповідності навчального навантаження обсягові інформації, психофізичним можливостям її засвоєння; переведення традиційної інформаційно-об'ємної системи навчання на систему, яка навчає учнів самостійно здобувати знання, вільно мислити, застосовувати отриману інформацію на практиці.


  • реалізація наукової організації навчальної праці, харчування та відпочинку учнів;




  • створення максимально можливих санітарно-гігієнічних умов;



  • включення учнів до свідомої діяльності з формування культури здорового способу життя, забезпечення цього процесу навчально-методичними посібниками;




  • створення в навчальному закладі системи управління та моніторингу здоров’язбережувальної технології;




  • формування культури здорового способу життя учнів як у навчальний, так і позаурочний час;




  • створення системи підготовки кадрів, соціальної і фінансової підтримки ідеї здоров’язберігаючої технології; агітації і пропаганди; об'єднання зусиль усіх підрозділів навчального закладу, закладів медицини та фізичної культури;




  • забезпечення програмного і навчально-методичного обладнання з проблем здоров’язбережувальної технології;




  • забезпечення психологічного і медичного супроводу освіти;



  • створення довершеної системи оздоровлення учнів в умовах літніх таборів;



  • створення оптимальних умов для функціонування фізичної культури; забезпечення можливостей для впровадження сучасних інноваційних форм і методів роботи;




  • створення інформаційно-комп’ютерного забезпечення оздоровчої системи;




  • відкриття в навчальному закладі консультативно-оздоровчих центрів здорового способу життя для учнів, батьків і вчителів;




  • створення умов для дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи з питань моделювання й апробації здоров’язбережувальних освітніх технологій.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка