Зміст частина І антисептика




Сторінка12/20
Дата конвертації18.04.2016
Розмір1.47 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Порядок виконання діагностичного плевроцентезу


  1. Ділянку пункції в межах радіуса 10 см знезаражують йодонатом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату і висушують шкіру стерильними серветками.

  2. Обкладають зону пункції стерильними пелюшками.

  3. Знеболюють за допомогою 0,5% розчину новокаїну послідовно шкіру, підшкірну клітковину.

  4. В усіх випадках при плевроцентезі голку вводять по верхньому краю ребра, щоб уникнути пошкодження судинно-нервового пучка.

  5. Здійснюють забір плевральної рідини в шприці, витягують голку і на місце пункції накладають стерильний тампон, змочений 70º етиловим спиртом, зверху – стерильну марлеву серветку, яку прикріпляють до шкіри клеолом або полосками липкого пластиру.

  6. При діагностичному плевроцентезі пункцію здійснюють спеціальною голкою зі шприцом ємністю 20 мл, в якому міститься розчин гепарину – в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду 1000 ОД гепарину (для попередження зсідання плевральної рідини).



Особливості виконання лікувального плевроцентезу


При лікувальному плевроцентезі використовують спеціальну голку з тупим зрізом. До голки герметично приєднують стерильну гумову трубку. На трубку надівають затискач, щоб уникнути потрапляння повітря в плевральну порожнину. Після пункції до гумової трубки приєднують шприц Жане або систему для відкачування рідини (апарат Боброва, система трубок, затискувач, відсмоктувач).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Плевральну пункцію проводять із суворим дотриманням правил асептики!

Положення пацієнта під час процедури


  1. Якщо пацієнтові необхідно зробити пункцію в другому міжребер’ї по середньо-ключичній лінії, то посадіть його на стілець обличчям до виконуючого пункцію.

  2. Якщо пункцію треба зробити в 5-6 міжребер’ї по середній підпахвовій лінії, то пацієнта посадіть на стілець, відповідним боком поверніть до лікаря. Руку з хворої сторони відведіть за голову. Якщо пацієнт сидіти не може, то положіть його на здоровий бік з відведеною за голову рукою.

  3. Якщо пункцію належить зробити в 8-9 міжребер’ї по задній під пахвовій або лопатковій лінії, то посадіть хворого на стілець обличчям до його спинки, трохи нахиліть голову і руки покладіть на груди.

Врахуйте, що при лікувальному плевроцентезі пацієнтові належить знаходитись у вимушеному положенні значно довше, ніж при діагностичному, тому потурбуйтесь про надання йому необхідних зручностей.

Допомога лікареві під час процедури


  1. Заздалегідь ознайомтесь з порядком виконання плевроцентезу.

  2. Забезпечте всі необхідні умови для знезараження рук лікаря і ділянки, де буде здійснюватись пункція.

  3. Забезпечте все необхідне для місцевого знеболення шкіри і підшкірної основи.

  4. Потурбуйтесь заздалегідь, щоб до голки для пункції герметично була прикріплена гумова трубка, на яку накладають затискач для уникнення попадання повітря у плевральну порожнину.

  5. Заздалегідь перевірте роботу системи для евакуації рідини із плевральної порожнини.

  6. Терміново відправте плевральну рідину в лабораторію, щоб запобігти руйнуванню форменних і клітинних елементів.

  7. Забезпечте все необхідне для накладання асептичної пов’язки на місце пункції.



Допомога пацієнтові при можливих ускладненнях


  1. В окремих випадках при плевроцентезі в результаті подразнення листків плеври може виникнути рідкий слабого наповнення пульс, зниження артеріального тиску. Ця реакція припиняється після введення 1мл 0,1% розчину атропіну сульфату підшкірно або внутрішньом’язово.

  2. Різке зниження артеріального тиску, яке супроводжується слабкістю, холодним потом, блідістю, може бути зв’язано з вагусною реакцією. В цьому разі спостерігається тахікардія. Таке зниження артеріального тиску викликано реакцією на біль, вид крові. При цьому плевроцентез припиняють, підшкірно вводять 2 мл кордіаміну. Хворому надають горизонтальне положення з піднятим ніжним кінцем тулуба.



БРОНХОСКОПІЯ

Метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї і бронхів


Діагностична бронхоскопія використовується з метою уточнення або постановки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї і бронхів, гнійних захворюваннях бронхів та легень, туберкульозі легень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

Протипоказання: кахексія, декомпесовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, туберкульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.



Підготовка пацієнта до бронхоскопії під місцевою анестезією


  1. Напередодні лікар або досвідчена медична сестра проводить бесіду з пацієнтом.

  2. В разі вираженого неспокою пацієнта, йому призначають напередодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снотворним (люміналом).

  3. Вранці пацієнт опорожнює кишечник, безпосередньо перед бронхоскопією – сечовий міхур.

  4. За 30 хв. до дослідження підшкірно вводять 0,5мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

Пацієнтам з бронхіальною астмою, хронічним обструктивним бронхітом за призначенням лікаря за 30 – 40 хв. до бронхоскопії внутрішньом’язово вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату, 1 мл 0,5% розчину седуксену, 1мл 1% розчину димедролу.

За 15-20 хв. внутрішньовенно вводять 2,4% розчин еуфіліну – 10 мл і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнуть аерозоль салбутамола із індивідуального дозатора.



  1. Пацієнта слід перед бронхоскопією попередити, що в процесі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Пацієнт лежить на спині з запрокинутою головою, бронхоскоп вводиться через ніс.



Здійснення місцевої анестезії для бронхофіброскопії


Допомога лікареві

  1. Перед процедурою розмістіть на спеціальному стерильному столику інструменти, медикаменти, перев’язочний матеріал.

  2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

  3. Лікар змазує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі), або розпилює в порожнині носоглотки (при трансоральному доступі) 0,1% розчин нафтизину, або 0,5% розчин галазоліну, або 3% розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що немаловажно для вільного проведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшується всмоктування анестетика.

  4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових складок використовуйте 1% розчин дікаїну, 2-4% розчин лідокаїну, 5% розчин тримекаїну.

  5. Для анестезії слизової оболонки трахеї і бронхів лікар використовує 10% розчин новокаїну.

Протягом всього періоду анестезії медсестра-асистент невеликими дозами вводить розчин анестетика в катетер або біопсій ний канал фіброскопа, вголос називаючи об’єм введеного розчину в мілілітрах, тому що максимальна доза анестетиків має бути не більше 10-15мл.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Перед введенням того чи іншого анестетика необхідно впевнитись, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутливість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також провести заздалегідь пробу на чутливість (ввести підшкірно 1-2 мл анестетика, який передбачають застосувати).

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка