Значення мінеральних вод І лікувальних грязей у вивченні механізму їх дії на організм людини




Скачати 140.97 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір140.97 Kb.
Смик О.С. Значення мінеральних вод і лікувальних грязей у вивченні механізму їх дії на організм людини / O. Смик // Scientific and practical edition: , Austria, 20 February 2015. Publishing Center of The International Scientific Association “Science & Genesis”, Prague, Czech Republic, 2015, Volume 1, p. 47-51.
УДК 543.3.628.16

ЗНАЧЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД І ЛІКУВАЛЬНИХ ГРЯЗЕЙ У ВИВЧЕННІ МЕХАНІЗМУ ЇХ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
Смик О.С.

аспірантка

кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування,

географічний факультет,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Анотація. Визначено вплив мінеральних вод і лікувальних грязей та їх дія на організм людини. Проаналізовано водолікування, завданням якого є застосування мінеральних вод з метою профілактики, лікування і відновлення порушених хворобою функцій організму людини.

Ключові слова: мінеральні води, лікувальні грязі, мінералізація, здоров’я, захворюваність.
Постановка проблеми. Мінеральні води і лікувальні грязі є природними подразниками, які мають складну фізико-хімічну структуру. Найважливішими характеристиками мінеральних вод, які визначають їх фізіологічну і лікувальну дію, є мінералізація, хімічний склад, газонасиченість, радіоактивність, температура, рН та ін. Для лікувальних грязей найбільше значення мають структура і теплофізичні властивості, вміст мікроелементів, газів і органічних сполук, рН, окисно-відновний потенціал.

В основі дії мінеральних вод і лікувальних грязей зовнішнього використання лежить складний і взаємопов’язаний вплив на організм температурного, хімічного і механічного факторів. Провідна роль належить температурному фактору. Температурний фактор в значній мірі обумовлює загальний механізм дії різних грязьових і водолікувальних процедур [4].



Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналізу значення мінеральних вод і лікувальних грязей та їх вплив на організм людини присвячені праці К.Д.Бабова (2005), Н.В.Фоменка (2007), О.М.Нікіпелової (2013), В.М.Шестопалова та Н.Б. Овчиннікова (2003), Т.С. Британової та А.В. Самко (2012), В.В.Иванов (1964), П.Г.Царфис (1979), О.А.Круглової (2006) та ін. У їхніх працях висвітлені питання впливу мінеральних вод і лікувальних грязей на організм людини, забезпечення якості виробництва мінеральних вод, фізико-хімічні властивості, класифікація та проблеми мінеральних вод, механізм фізіологічної і лікувальної дії мінеральних вод і лікувальних грязей.

Виклад основного матеріалу. Мінеральні води – підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімчними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою, особливо для хворих, може призвести до важких наслідків для здоров’я, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості.

Лікувальні грязі (пелоїди) - торфові, сапропелеві, мулові сульфідні, прісноводні глинисті мули, сопкові гідротермальні мули складені із мінеральних та органічних речовин, що пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів та являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка застосовується у нагрітому стані для грязелікування [5].

У складі лікувальних грязей виділяють:



  • грязьовий розчин - вода та розчинені в ній солі, органічні речовини, гази;

  • грубодисперсну частину (силікатні частинки, гіпс, карбонати і фосфати кальцію, карбонати магнію та інші солі, органічні залишки);

  • колоїдний комплекс - тонкодисперсна частина (органічні, неорганічні речовини та органомінеральні сполуки).

Під впливом антропогенного навантаження погіршилась екологічна ситуація на родовищах, що викликає необхідність розширення спектру визначаємих токсичних компонентів, які можуть накопичуватись в лікувальних грязях (пелоїдах). Крім того, лікувальні грязі (пелоїди) стають продуктом комерційної діяльності – вони фасуються, пакетуються, транспортуються в інші регіони та зберігаються протягом певного часу, іноді досить тривалого.

Важливу роль в розкриті механізму регуляції і відновленні порушених функцій організму хворого під впливом цих факторів отримують макро- і мікроелементи, газовий їх склад, а також теплоємкість, теплопровідність, розміри грязєвих частин та ін. При одних захворюваннях першочергове значення у відновленні порушених функцій мають мікроелементи, при інших- вільні і розчинні гази, або аніонний і катіонний склад [ 7].

Лікувальні грязі мають свої фізико-хімічні особливості і різну структуру, які характеризуються розмірами грязевих частин, пластичністю, вмістом фармакологічно активних мікроелементів, органічних сполук. Крім цього, вони відрізняються активністю реакцій (від кислої, нейтральної до лужної), радіоактивністю. Пелоїди володіють різними окисно-відновним потенціалом, в залежності від температури їх нагрівання (від 32 до 54° С), при цьому застосовується гідродинамічна, механічна і статична їх сила.

Не менш складною структурою характеризується кліматотерапевтичні фактори, які визначаються складом повітря, атмосферним тиском, напруженістю електричного і магнітного полів, радіоактивністю, температурою, швидкістю вітра, вологістю повітря, змінами, що відбуваються в атмосфері.

В залежності від природних лікувальних факторів фізіотерапевтичні – результат перетворення людиною природних сил природи. До їх числа відносяться електричний струм, електричні і магнітні поля і їх поєднання, штучний рівень сонячної радіації, механічні коливання, штучна аероіонізація і теплові процедури.

Мінеральні води представляють собою складні багатокомпонентні розчини. Одні речовини зберігаються в них у вигляді іонів, інші - у вигляді молекул або у вигляді газів, колоїдних частин, органічних добрив, причому в різних кількостях і поєднаннях [7].

Як одноразовий прийом, так і курсове лікування мінеральними водами покращують кровообіг у печінці, підсилюючи процеси жовчоутворення і жовчовиділення.

Мінеральні води стимулюють кислотоутворення в шлунку і виділення соку підшлунковою залозою. Володіючи специфічними фізичними і біологічними властивостями, мінеральна вода має рефлекторний і гуморальний вплив на різні органи і системи організму. Природно, що в цей процес включається і гормональна система, яка по-своєму впливає на різні обмінні процеси [ 4].

В.В.Іванов та Г.А.Невраєв (1964) розробили орієнтовні критерії, з допомогою яких виділяють різні типи і класи мінеральних вод для зовнішнього і внутрішнього застосування. Мінералізація різних типів питних вод неоднакова. Лікувальні якості мінеральної води виділяються перш за все шістьма основними іонами: трьома катіонами - натрій (Na), кальцій (Ca++), магній (Mg++) і трьома аніонами – хлор (Clˉ), сульфат (SO4ˉ ˉ), і гідрокарбонат (HCO3ˉ). Підземні мінеральні води виділяються різними поєднаннями цих аніонів і катіонів. На даний час виділяють багато типів і класів підземних мінеральних вод.

Практично виділяють лікувально-столові та лікувально-мінеральні води.

Щодо іонного складу серед вуглекислих вод виділяються такі основні групи: гідрокарбонатні кальцієві і магнієво-кальцієві, гідрокарбонатні кальцієво-магнієво-натрієві, гідрокарбонатні натрієві, сульфатно- гідрокарбонатні, магнієво-кальцієві, кременисті термальні, хлоридно- гідрокарбонатні натрієві, хлоридно- гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, хлоридно-гідрокарбонатні, магнієво-кальцієво-натрієві, хлоридні натрієві (розсоли).

Природні лікувальні фактори мають ще й фізіологічну характеристику, яка полягає в здатності компонента кожного фактора змінювати біохімічні, імунологічні, фізіологічні та інші процеси в організмі і таким способом впливати на його опір. В одних випадках ці компоненти можуть виявитись адекватними, якщо їх дозування відповідає рівню загальної реактивності і позитивно позначаються на перебігу захворюваності; в інших при зміні методики застосування лікувального фактора або навіть при тій же методиці, але зміненій в силу хвороби реактивності важливих функціональних систем організму ці компоненти можуть викликати негативний лікувальний ефект.

Така оцінка дії природного фактора відображає лише загальні представлення про взаємовідношення, що складаються між організмом і дійсними лікувальними засобами [7 ].

Механічна дія на організм мінеральних вод і лікувальних грязей залежить від об’єму проведених процедур: вона максимальна при загальних або менше виражена при невеликих за площею (локальних) діях. З одного боку, механічний тиск служить джерелом подразнення механорецепторів шкіри і рефлекторним шляхом впливає на формування загальної відповідної реакції організму. З іншого боку, викликаючи звуження венозних судин, механічний фактор впливає на мікроциркуляцію і гемодинаміку, розподіл крові в організмі, роботу серця і лімфообіг. Впливаючи на грудну і черевну порожнини, ванни і в меншій мірі грязьові аплікації змінюють дихання, підсилюючи і поглиблюючи дихальні рухи. Крім того, механічний фактор має певне значення в передачі тепла в глибину тканин. У цілому механічний фактор хоча і не відіграє провідної ролі в механізмі впливу лікувальних грязей і мінеральних вод, та може самостійно впливати на деякі системи в організмі або модифікувати ефекти температурного і хімічного факторів.

Хімічний фактор відіграє далеко не однозначну роль при зовнішньому застосуванні різних за складом мінеральних вод і лікувальних грязей.
Хімічні речовини, які містяться в лікувальних ваннах (катіони і аніони мінеральних солей, мікроелементи, невелика кількість органічних сполук, гази, радіоактивні речовини та ін.) і грязях (мінеральні солі, органічні кислоти, ліпіди, гумінові сполуки, вітаміни, мікроелементи, біогенні стимулятори та антибіотичні речовини), можуть діяти на організм різними шляхами:

а) безпосередньо на шкіру та її структури;

б) рефлекторно внаслідок хімічного (специфічного) подразнення шкіри;

в) гуморальним шляхом при проникненні компонентів мінеральної води або пелоїдів через шкірний бар’єр і циркуляції їх у крові.

Важливим регламентуючим фактором для хімічного компоненту при дії бальнеофакторів є шкірна проникність. Шкіра по-різному сприяє проникненню в організм речовин, які відрізняються своїми властивостями. Вода і водорозчинні речовини, які, в основному, входять до складу мінеральних вод і лікувальних грязей, проходять шкіряний бар’єр важко, жиророзчинні речовини проходять через нього значно легше. Найбільшою проникністю відрізняються речовини, які розчиняються одночасно у воді і ліпідах. Багато газів, у тому числі ті, які містяться в мінеральній воді і пелоїдах, досить легко дифундують через шкіру. Проникність шкіри суттєвим чином залежить від тривалості контакту речовини зі шкірою [4].

З ванн в організм проникають іони брому, йоду і миш’яку, сірководень, вуглекислий газ, кисень та інші. Так, з йодобромних ванн після однієї процедури (10хв.) в організм надходить 140-190 мкг йоду і 280-330 мкг брому. Йод, який проник в організм, підсилено накопичується в щитовидній залозі, а бром - в різних структурах головного мозку. Завдяки цим іонам йодобромні ванни специфічно впливають на обмін речовин, функції щитовидної залози і гіпофізу, нервову систему.

Специфічна дія радонових ванн в значній мірі обумовлена надходження в організм радону, дочірніх його продуктів і утворенням активного накипу на шкірі людини. За 20 хв. перебування хворого у ванні в організм проникає 0,27-6,4% наявного в ній радону. Випромінювання, яке виникає в організмі, викликає іонізацію води та організацію молекул, сприяє утворенню різних перекисів. Саме випромінювання і його продукти суттєво впливають на біохімічні і біофізичні процеси в клітинах і тканинах.

В дії сульфідних вод важливе місце відводиться сірководню і сульфідним іонам, які надходять в організм через шкіру (до 90%) і дихальні шляхи. Циркулюючи в крові, ці компоненти мають рефлекторно-резорбтивну дію. Особливо чутливі до них нервові структури і печінка. Як відновники вони впливають перш за все на окислювально-відновні процеси в клітинах, вступають в тіоловий обмін зі сполуками, які містять сірку, стимулюють енергетичний обмін.

Порівняно легко в організм проникає вуглекислота з вуглекислих ванн. Вважається, що під час процедури через непошкоджену шкіру проникає близько 30 мл вуглекислоти за 1 хв. (з «сухих» вуглекислих ванн проникає дещо менша кількість газу - до 20 мл/хв.). Вуглекислота, яка проникла в організм, впливає на дихальний центр, сприяє перебудові окислювально-відновних процесів, підвищує утилізацію кисню тканинами.

Резорбтивна дія спостерігається і при проникненні миш’яковмісних мінеральних ванн. Проникнення миш’яку в організм і його розподіл між різними тканинами залежить не тільки від його концентрації у ванні, але і від загальної мінералізації, іонно-сольового складу, рН води. Миш’як в організмі вступає в реакцію тканинного дихання, знижуючи його інтенсивність, змінює енергетичний потенціал клітин, тим самим підвищує їх резистентність.

Дія хімічного фактора лікувальних грязей і мінеральних вод може проявлятися і іншим шляхом, який не потребує надходження їх компонентів у внутрішнє середовище організму. Не проникаючи через шкіряний бар’єр, солі та інші хімічні сполуки утворюють своєрідну хімічну мантію, просочують поверхневі шари шкіри, попадають у шкіряні залози і волосяні фолікули. При цьому вони служать джерелом тривалого і різного за силою хімічного подразнення, яке рефлекторним шляхом корегує терморегуляційний рефлекс і пов’язані з ним реакції. Поряд з цим хімічні компоненти грязей і мінеральних вод безпосередньо впливають на шкіру, яка бере активну участь в процесах обміну, реактивності та імунобіологічних реакціях організму [4].

Температурний (термічний) фактор різнобічно впливає на організм і відіграє важливу роль у механізмі впливу мінеральних вод і лікувальних грязей. Перші у вигляді ванн найчастіше застосовуються при 37-35°С, а другі - при 40-44°С.

Основним місцем прикладання теплової дії бальнеотерапевтичних процедур є шкіра, оскільки вона є так званою пойкілотермною оболонкою, перешкоджає поширенню тепла всередину організму і сприяє збереженню внутрішніми органами постійної температури. Поверхневий шар організму товщиною близько 2-3 см, як показали спеціальні дослідження, в значній мірі змінює температуру в залежності від температури зовнішнього середовища або діючого фактора, який стикається з шкірою.

Як водо-, так і грязелікувальні процедури перш за все супроводжуються змінами температури шкіри. Після ванни температури 37°С тривалістю 15хв. температура шкіри підвищується на 0,7-2,2°С. Виразність температурних зсувів залежить від фізико-хімічного складу ванни. Найбільше підвищення температури спостерігається в хлорних натрієвих ваннах, дещо менше - в сульфідних, азотних і радонових, найменше - у вуглекислих і кисневих. Після ванн температура шкіри порівняно швидко (через 5-20 хв.) повертається до вихідних значень. Тільки після сульфідних ванн зниження температури шкіри відбувається значно повільніше.

При грязьових аплікаціях (температура 40-46°С) температура шкіри підвищується на 1,5-2,5°С, а внутрішня температури тіла може змінюватись на 0,5-0,7°С. Як і при прийманні мінеральних ванн, температурні зміни після грязелікування в певній мірі залежать від типу використовуваної грязі. Швидкий і найзначніший підйом температури дають сапропелі, майже такий самий - намулові грязі і значно менший підйом спостерігається при використанні аплікацій з торфу.

Зміни температури шкіри і суміжних з нею шарів, які відбуваються при водо- і грязелікуванні, супроводжуються безпосередніми рефлекторними і гуморальними ефектами, які доповнюють і корегують один одного. Внаслідок безпосередньої дії температурного фактора збільшується активність ферментів і швидкість біохімічних реакцій, підвищуються місцеві обмінні процеси. Одним з проявів цього процесу можна вважати прискорення регенерації тканин. Підвищення температури шкіри може сприяти вивільненню і посиленню синтезу біологічно активних речовин.



Певна спільність у механізмі лікувальної дії на організм мінеральних вод при зовнішньому і внутрішньому їх застосуванні, а також у відповідних реакціях організму на ті чи інші дії дозволяє віднести до бальнеотерапії не тільки процедури зовнішнього застосування мінеральної води, але і внутрішнє її застосування (пиття, промивання шлунку, дуоденальний дренаж, різні методики промивання - зрошення шлунку, крапельні клізми, інгаляції і т.д.).
Для зовнішнього застосування використовуються природні мінеральні води і штучно приготовлені мінеральні і газові їх аналоги.

Висновки. Таким чином, в основі впливу мінеральних вод і лікувальних грязей на організм лежать місцеві зрушення, викликані безпосереднім впливом механічного, температурного і хімічного факторів на шкіряні покриви і слизові оболонки людини, і складна пристосувальна реакція, що розвивається по нервово-рефлекторному і гуморальному механізмах внаслідок подразнення термо-, механо-, баро- і хеморецепторів, утворення біологічно активних речовин. У кінцевому результаті за рахунок наведених механізмів послаблюються патологічні зрушення, зникають або зменшуються прояви хвороби, стимулюються компенсаторні реакції, підвищуються пристосувальні можливості організму і відновлюються порушені хворобою функції, покращується загальне самопочуття. На фізіологічну і лікувальну дію бальнеотерапевтичних процедур, крім дозиметричних параметрів, сильно впливають індивідуальні особливості організму, його реактивність, вихідний стан різних фізіологічних систем, вік, стать, професія, зовнішні умови, за яких здійснюється вплив.
Список використаної літератури.

  1. Иванов В. В. Классификация подземных минеральных вод / В. В. Иванов, Г. А. Невраев. − М. : Недра, 1964. − 167 с

  2. Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://pidruchniki.com/turizm.

  3. Колодій В.В. Мінеральні води карпатської провінції / В.В.Колодій, М.І.Спринський // Проблеми мінеральних вод: Зб. наук. праць. – 2005 р. – 458 с.

  4. Мінеральні води і лікувальні грязі [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/fomenko.

  5. Нікіпелова О.М. Щодо проекту показників безпечності лікувальних грязей (пелоїдів) / О.М. Нікіпелова, С.І. Ніколенко, Л.Б. Солодова // Праці Одеського політехнічного університету: Науковий та науково-виробничий збірник .- Одеса, 2013.-Вип. 2 (41).- С. 205-208.

  6. Смик О. Роль мінеральних вод для санаторно-курортного лікування (на прикладі Чернівецької області) / О.Смик // Проблеми гідрології, гідрохімії, гідроекології: Мат. 6–ої Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю (Дніпропетровськ, 20–22 травня 2014 р.). – Дніпропетровськ: ТОВ «Акцент ПП», 2014. – С. 262–264.

  7. Царфис П.Г. Рекреационная география СССР: (курортологические аспекты).- М.: Мысль, 1979.-С.258-298.

  8. Шестопалов В.М. Перша українська класифікація мінеральних вод / В.М.Шестопалов, Н.Б. Овчиннікова // Вода і водоочисні технологи. 2003. -№3 (7). - С. 34-42.

  9. Шестопалов В.М. Проблеми класифікації мінеральних вод України і перспективи виявлення їх різноманітності / В.М.Шестопалов, Г.М. Негода, М.В. Набока, Н.Б.Овчиннікова // Збірник наукових праць. - К., 2005.- 458 с.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка