Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії




Сторінка1/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3   4
УДК 616.34-008.87-06-036.21-053.2

КП


№ держреєстрації 0111U009163

Інв. №


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

(СумДУ)

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, тел. (0542)33-40-58



e-mail:Ped@med.sumdu.edu.ua

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи, д. ф.-м. н., проф.

______________А.М. Чорноус

ЗВІТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ



Регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями

Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей

раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії

(проміжний)

Начальник НДЧ,

к.ф.-м. н. Д.І. Курбатов


Керівник НДР,

д. мед. н., професор О.І. Сміян

2014

Рукопис закінчено 20 січня 2014 року



Результати цієї роботи розглянуто науковою радою СумДУ

протокол від 2014.04.02 № 4


Список авторів
Керівник роботи
Д-р. мед. наук, професор _______________ О. І. Сміян

2014.01.20 (Вступ, розділи 2-4

Аналіз і узагальнення

результатів дослідження

Висновки)

Виконавці:

канд. мед. наук, доцент ______________ О. К. Романюк

2014.01.20 (Розділи 3, 4, Висновки)
канд. мед. наук, доцент _______________ Т. П. Бинда

2014.01.20 (Розділи 1)


канд. мед. наук, доцент ______________ П. І. Січненко

2014.01.20 (Розділи 4)


к. мед. н, асистент _______________ В. А. Горбась

2014.01.20 (Розділ 1)


к. мед. н, асистент _______________ О. Г. Васильєва

2014.01.20 (Розділ 2)


асистент _______________ Ю. А. Мозгова

2014.01.20 (Розділ 1, 2)


аспірант ______________ Х. І. Василишин

2014.01.20 (Розділ 1, 3, 4, Висновки)

РЕФЕРАТ

Звіт про НДР:56 с., 3 рис., 5 табл., 56 джерела.



Об`єкт дослідження – Особливості кишкової мікрофлори у дітей, хворих на негоспітальну пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування дітей, хворих на негоспітальну пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії на основі поглибленого вивчення кількісного та якісного складу мікрофлори кишечнику.

Метод дослідження – статистичний аналіз результатів клінічних, мікробіологічних досліджень випорожнень з визначенням видового складу та популяційного рівня мікрофлор за методикою Р.Б. Епштейн–Літвак (1977).

Визначені особливості змін з боку мікробіологічного статусу товстої кишки, їх роль в патогенезі негоспітальної пневмонії, асоційованої із залізодефіцитною анемією. Доведено необхідність включення до загального плану обстежень дітей із негоспітальною пневмонією аналізу на визначення стану кишкової мікрофлори. Виявлені якісні та кількісні зміни мікробіоценозу кишечника свідчать про необхідність корекції даних порушень шляхом призначення пробіотичних препаратів

Результати НДР впроваджені в практичну роботу лікарів-педіатрів Сумської області.

Прогнозні припущення щодо розвитку об`єкта дослідження - пошук оптимальної схеми лікування дітей, хворих на негоспітальну пневмонію.


ДІТИ, МІКРОФЛОРА КИШКІВНИКА, ДИСБІОЗ КИШКІВНИКА, НЕГОСПІТАЛЬНА ПНЕВМОНІЯ, ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ


НП – негоспітальна пневмонія

ЗДА – залізодефіцитна анемія

ШКТ – шлунково-кишковий тракт

IgG – імуноглобулін G

IgА – імуноглобулін А

IgМ – імуноглобулін М

IgЕ – імуноглобулін Е

ЖК – жирні кислоти

ББ – біфідумбактерії

ЛБ – лактобактерії

УПМ – умовно-патогенна мікрофлора

ЗМІСТ
ВСТУП ...........................................................................................................6

1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Сучасні уявлення про етіологію та патогенез негоспітальної пневмонії у дітей…………………....................................……...................10

1.2 Мікроекологія товстої кишки у дітей в нормі та при пневмоніях………………………………………………………….....15

2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об’єм досліджень..................................................................................22

2.2 Методи дослідження............................................................................22

2.3 Клінічна характеристика дітей контрольної групи...........................24

2.4 Методи статистичної обробки............................................................25

3 Клінічні особливості НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ асоційованої із залізодефіцитною анемією У ДІТЕЙ……………………...........................................................................26

4 ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШЕЧНИКА У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА негоспітальну пневмонію, асоційовану з залізодефіцитною анемією.…...………..………….………….38

5 АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ...........45

Висновки.................................................................................................49

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………..…..…………...........50


Вступ

Негоспітальна пневмонія продовжує залишатися одним із найбільш широко розповсюджених інфекційних захворювань із серйозним прогнозом. У пацієнтів дитячого віку, протягом останніх років, пневмонії займають одне з провідних місць у структурі бронхолегеневої патології. Незважаючи на високу ефективність лікування антибактеріальними препаратами, пневмонії залишаються в ряді 10 найважливіших причин смертності в економічно розвинених країнах. За даними Майданника В.Г. (2009), Катилова А.В. (2011) та Цимбалістої О.Л. (2011), показник смертності дітей від пневмонії становить в середньому 13,1 на 100 000 дитячого населення. При чому, летальність зустрічається переважно серед дітей раннього віку (11,3 на 100 000 дітей, народжених живими), а також малюків та підлітків із порушеннями протиінфекційного захисту. Захворюваність на пневмонії становить 10 - 25 на 1000 дитячого населення в ранньому постнатальному періоді і 5 - 8 на 1000 у дітей старшого віку.

Незважаючи на вдосконалення профілактики, різноманітність проведених наукових дослідів у плані вивчення етіології, патогенезу, стану імунітету, діагностики і прогресу медицини в розробці нових антибактеріальних препаратів, до теперішнього часу істотних тенденцій до зниження питомої ваги пневмоній у структурі захворюваності та смертності дитячого населення не відзначається.

Велике значення для прогнозу даного захворювання, характеру його перебігу, розвитку ускладнень та одужання має здатність дитячого організму до імунної відповіді.

Імунна система є одним із інтегруючих, відповідальних за збереження постійності внутрішнього середовища, особливо організму дитини у переддошкільному і дошкільному віці, компонентів. Відомо, що дисфункція імунної системи у ряді випадків призводить до ускладненого та тяжкого перебігу патології у дітей раннього віку. У зв'язку з цим, на сьогоднішній день важливим є поглиблене вивчення імунного статусу при негоспітальних пневмоніях, оскільки у виникненні захворювань органів дихання у дітей важливим чинником є онтогенетичні особливості імунологічної реактивності, яка знаходиться в стані розвитку і диференціювання та відрізняється недосконалістю реагування на інфекційні агенти.

Немаловажну роль в імунній відповіді відіграє залізо. Так, при анеміях, що пов’язані із дефіцитом заліза, спостерігаються значні порушення метаболізму в організмі внаслідок анемічної гіпоксії та сидеропенії. Поєднання залізодефіцитної анемії з іншими захворюваннями внутрішніх органів, з одного боку, призводить до виникнення синдрому взаємного обтяження захворювань та тяжчого їх перебігу, а з іншого - ускладнює повноцінне лікування як захворювань внутрішніх органів, так і самої залізодефіцитної анемії.

Розвиток імунодефіциту у дітей раннього віку також може бути пов'язаний з порушенням мікробіоценозу товстої кишки. При дисбактеріозі знижується бар’єрна функція слизової товстої кишки, порушуються процеси травлення, всмоктування і всіх видів обміну: знижується засвоєння заліза, цинку, міді, страждає вітамінсинтезуюча функція кишечної мікрофлори. Створюється дефіцит мікроелементів, що може спричиняти залізодефіцитну анемію. Значна роль у формуванні анемічного синдрому може належати мікронутрієнтним розладам. Гемопоез та синтез гемоглобіну в значній мірі лімітуються доступністю не лише заліза, але й вітамінів та мікроелементів, які забезпечують всмоктування та утилізацію заліза, синтез гемової та білкової частини гемоглобіну, регулюють розмноження та диференціацію гемопоетичних клітин. Дефіцит мікронутрієнтів також є фактором, що суттєво обмежує гемопоетичну активність еритропоетину.

Тому важливим залишається подальше вивчення клінічного перебігу негоспітальної пневмонії, яка виникла на фоні анемії, та стану імунологічного і мікробіотичного балансу у дітей переддошкільного та дошкільного віку.

Крім того, залишаються недостатньо повно розкритими питання щодо лікування дітей переддошкільного та дошкільного віку, хворих на негоспітальну пневмонію, у поєднанні із залізодефіцитною анемією. Отже, питання пошуку, розробки нових методів комплексного лікування негоспітальної пневмонії у дітей переддошкільного та дошкільного віку, залежно від імуно-дисбіотичного стану, потребують подальшого поглибленого вивчення.
Мета дослідження: сформулювати фактори ризику несприятливого перебігу негоспітальної пневмонії, асоційованої із залізодефіцитною анемією на основі комплексного дослідження стану кишкової мікрофлори.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:



  • вивчити особливості клінічного перебігу, даних інструментальних методів досліджень у дітей, хворих на НП;

  • дослідити характер змін мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на НП, на основі вивчення кількісного та якісного складу мікрофлори кишечника.

Об’єкт дослідження: негоспітальна пневмонія у дітей раннього віку.

Предмет дослідження: клінічні прояви негоспітальної пневмонії, мікрофлора товстої кишки в динаміці лікування в дітей з вищевказаною патологією.

Методи дослідження. Для визначення стану мікробіоценозу кишечника проводили мікробіологічні дослідження випорожнень з визначенням видового складу та популяційного рівня мікрофлори за методикою Р.Б. Епштейн–Літвак (1977). Дослідження проводилося на першу добу після госпіталізації, тобто до отримання терапії та без прийому пробіотиків і після відміни стандартного лікування (на 10–14 добу). Статистична обробка отриманих результатів проводилась за допомогою стандартної статистичної комп’ютерної системи „Microsoft Excel”, адаптованої для медико-біологічних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі комплексного клініко-інструментального обстеження розширено уявлення про клінічні симптоми негоспітальної пневмонії у дітей.

З'ясовано, що у дітей переддошкільного віку з негоспітальною пневмонією на фоні залізодефіцитної анемії визначаються зміни в складі кишкової мікрофлори, які проявляються зниженням кількості біфідо– та лактобактерій, ешерихій та збільшенням числа дріжджоподібних грибів, стафілококів та інших представників умовно–патогенної мікрофлори.



Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи можуть бути використані з метою підвищення ефективності лікування дітей з негоспітальною пневмонією.

Дані дослідження дадуть можливість уявити більш точно клінічну картину негоспітальної пневмонії, поєднаної із залізодефіцитною анемією у дітей, розширять уявлення про особливості мікробіологічного статусу кишечника. Це дасть змогу провести терапевтичну корекцію шляхом розробки оптимальної схеми лікування виявлених порушень у дітей з негоспітальною пневмонєю в подальшому.

Отримані дані можуть бути використані в роботі лікарів-педіатрів, дитячих пульмонологів, сімейних лікарів.

1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


    1. Сучасні уявлення про етіологію та патогенез не госпітальної пневмонії у дітей

У Міжнародній класифікації хвороб, травм та причин смерті (МКБ) 10-го перегляду (1992) пневмонії чітко відокремлені від інших запальних вогнищевих захворювань легень неінфекційного походження [20].

Терміном «пневмонія» визначається група різних за етіологічними та патогенетичними факторами, морфологічною характеристикою гострих інфекційних (частіше бактеріальних) захворювань, що характеризуються вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень з внутрішньоальвеолярною ексудацією, яке виявляється при фізикальному обстеженні та рентгенологічному дослідженні, а також різним ступенем інтенсивності гарячки та інтоксикації [11, 15, 21].

Згідно наказу МОЗ України, пневмонія - це гостре неспецифічне запалення легеневої тканини, в основі якого лежить інфекційний токсикоз, дихальна недостатність, водно-електролітні та інші метаболічні порушення з патологічними зсувами у всіх органах і системах дитячого організму. За іншими поглядами, під пневмоніями слід розуміти групу різних за етіологією, патогенезом і морфологічній характеристиці гострих вогнищевих інфекційно-запальних захворювань легенів з обов'язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації [20].

Негоспітальна пневмонія (НП) – гостре інфекційне захворювання легень різної, переважно бактеріальної етіології, яке розвинулося в негоспітальних умовах або в перші 48–72 год. госпіталізації, супроводжується симптомами ураження нижніх дихальних шляхів (лихоманка, задишка, кашель і фізикальні дані) за наявності інфільтративних змін на рентгенограмі [27, 28].

Більшість закордонних пульмонологів характеризують пневмонію як «гостре респіраторне захворювання із фокальними ознаками та рентгенологічно встановленим затемненням, яке раніше не виявлялось, та відсутні інші відомі причини для його появи» [44, 55].

Актуальна проблема сучасної педіатрії — інфекція респіраторного тракту, і одним із поширених захворювань, що зустрічаються в дитячому віці, є пневмонія [17, 18].

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, у 2010 році зареєстровано понад 8 млн хвороб органів дихання у дітей (1058,16 на 1000 осіб), що потребує уваги медичної спільноти до цієї проблеми [18, 19].

При госпіталізації дітей із гострими бронхолегеневими захворюваннями частка хворих на пневмонію віком до 1 року становить 25–30 %, від 1 до 5 років — 50 %, у старших — до 10–20 % [35]. Летальність через пневмонію в різних регіонах України складає від 1,5 до 6 на 10 000 осіб, що позначається на структурі смертності дітей першого року життя, адже захворювання органів дихання в цій віковій групі становлять 3–5 % [34, 36]. Слід зауважити, що цей показник у дитячій популяції значно вищий, ніж у дорослих [15].

За етіологією НП можуть бути бактеріальні, вірусно-бактеріальні, вірусні (РС-вірус, грип тощо), грибкові та викликані внутрішньоклітинними збудниками атипових пневмоній (хламідії, мікоплазми, цитомегаловірус, герпес), найпростішими збудниками – пневмоцисти та інші [17, 20, 23]. У дітей раннього і дошкільного віку НП здебільшого викликана вірусно-бактеріальною асоціацією. За даними сучасних дослідників, інфікування двома та більше мікробами зустрічається частіше, і в госпіталізованих пацієнтів сягає 41% [25, 28, 34].

Вид збудника НП безпосередньо пов’язаний з нормальною мікрофлорою, що колонізує верхні відділи дихальних шляхів, і залежить від умов, при яких відбулося інфікування, віку дитини, наявність супутніх захворювань, таких як аспіраційний синдром або імунодефіцитний стан [37, 42, 57].

У новонароджених в етіології НП найбільше значення мають стрептококи групи В та грамнегативні ентеробактерії, занесені під час пологів шляхом вертикальної передачі інфекції від матері [11, 15].

У дітей віком від 1 до 6 місяців найчастіше збудниками є віруси (парагрипу, респіраторносинцитіальні тощо), стафілококи, E. coli та інша грамнегативна кишкова мікрофлора. Рідше пневмонії викликають Bordetella pertussis і Moraxella catarrhalis. У 10% хворих у цьому віці виділяють Streptococcus pneumoniae і H. Influenzae. Chlamydia trachomatis є основним збудником атипової пневмонії, інфікування яким відбувається під час пологів [15, 18]. Також у першому півріччі життя пневмонія може бути проявом первинних імунодефіцитів та муковісцидозу. Значний відсоток пневмоній пов’язаний зі звичною аспірацією їжі (дисфагія, шлунковоостравохідний рефлюкс), провідними збудниками яких є грамнегативні бактерії кишкової групи і неспороутворювальні анаероби [15, 27].

У дітей віком понад 6 місяців до 5 років НП найчастіше викликає S. Pneumoniae (у 70-88% випадків), рідко виявляють H. influenzae типу В (до 10%). Пневмонію, викликану Chlamydophila pneumoniae спостерігають у 37% хворих, а Mycoplasma pneumoniae – у 15% [34].

У дітей віком понад 5 років найчастішими збудниками пневмонії є пневмококи, які становлять 35-40% від усіх випадків, а пневмонії, викликані M. pneumoniae - 23-44% та C. pneumoniae – і 15-30%. Рідко пневмонію викликає H. influenzae типу В і бетагемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes). Вірусні респіраторні інфекції створюють сприятливі умови для розвитку бактеріальних ускладнень [15, 17].

Віруси також можуть викликати НП, будучи як самостійною причиною захворювання, так і створювати вірусно-бактеріальні асоціації. В 50% випадках захворювання вірусної і вірусно-бактеріальної природи виявляється PC-вірус; у 25% випадків причинами захворювання є віруси парагрипу 3-го і 1-го типів. Віруси грипу А і В та аденовіруси відіграють незначну роль. Риновіруси, корона віруси, ентеровіруси виявляються рідше. Описані пневмонії, які обумовлені вірусами кору, краснухи, вітряної віспи [17, 19].

Запальний процес у респіраторному тракті можливий внаслідок подолання мікробом–збудником захисних бар’єрів дихальної системи, адгезії його до епітелію слизової оболонки бронхіального дерева або альвеолоцитів і подальшого розмноження [17]. Цьому можуть сприяти такі чинники: тяжка перинатальна патологія, анемія, гіпотрофія, рахіт, вроджені вади серця та легень, рецидивуючі бронхіти в анамнезі, діатези, зниження імунітету, хірургічні втручання, генетична патологія, ШВЛ та ін. [18, 42, 43].

Запальна реакція, що виникає при проникненні мікроорганізмів у респіраторну систему, залежить від кількості та вірулентності збудників, стану захисних механізмів дихальних шляхів і організму в цілому [42, 44].

Інфекційні агенти можуть потрапляти в легені наступними шляхами: повітряно-краплинний (віруси, мікоплазма, легіонела, хламідії), мікроаспірація з носо- і ротоглотки (пневмококи, гемофільні палички, стрептококи, оральні анаероби), контактний (пневмококи, хламідії, мікобактерії, стрептококи, синьогнійна паличка), аспірація шлункового вмісту (анаероби, грамнегативні палички), гематогенний (стафілококи, грамнегативні палички). Лімфогенне розповсюдження інфекції частіше є винятком і можливе тільки при порушенні бар'єрної функції лімфатичного кільця [42, 44].

Основні фази патогенезу пневмонії у дітей (В. Г. Майданник, 2006):



  1. Проникнення мікроорганізмів і набряково-запальна обструкція ВДШ.

  2. Активація процесів неспецифічного запалення.

III. Активація процесів вільнорадикального окислення.

IV. Порушення патофізіологічних механізмів регуляції дихання.

V. Дихальна недостатність і порушення недихальних функцій легенів.

VI. Метаболічні і функціональні порушення органів і систем.

У першу фазу відбувається проникнення збудників та набряково–запальна обструкція верхніх дихальних шляхів. Це супроводжується порушенням механізму мукоциліарного кліренсу, функцій нейтрофілів, Т-лімфоцитів, макрофагів у ВДШ, тим самим пригнічують місцевий імунний захист організму. Ці механізми полегшують проникнення інфекційних агентів до легеневої тканини.

Друга фаза – процеси неспецифічного запалення – первинна альтерація інтерстиційної та альвеолярної тканини, її набряк, підвищення проникності, внаслідок дії токсинів і ферментів, що виділяють бактерії. В цей же час відбувається активація системи комплементу за альтернативним шляхом та підвищення проникності капілярів, що веде до активної міграції поліморфноядерних лейкоцитів та нейтрофілів у вогнище запалення, діапедезу еритроцитів і білків до просвіту альвеол. Активується фактор Хагемана (ХІІ), який запускає систему гемокоагуляції та активує каликреїн–кінінову систему.

У третю фазу захворювання відбувається активація процесів вільно–радикального окислення. Активується перекисне окислення ліпідів, що призводить до окислення ненасичених жирних кислот клітинних мембран і фосфоліпідів сурфактанту та утворення мікро– та макроателектазів. Так як сурфактант покращує альвеолокапілярну дифузію газів та діє як протинабряковий фактор, тому порушення цих процесів призводять до трансудації рідини в альвеоли та порушення газообміну.

Четверта фаза патогенезу – порушення патофізіологічних механізмів регуляції дихання. Подальше прогресування захворювання пов’язане з порушенням центральної регуляції дихання, вентиляції легень, транспорту кисню через альвеолярно–гемічний бар’єр з порушенням перфузії легень та тканинного дихання, що призводить до розвитку диспное, гіпоксії та гіпоксемії, а в подальшому – до формування симптомокомплексу дихальної недостатності.

У п’ятій фазі в результаті розвитку обструкції дихальних шляхів, альтерації та альвеолярної ексудації, порушення дифузії газів та гемодинаміки в легенях формується дихальна недостатність. Спостерігається порушення недихальних функцій легень – імунної, очисної (фільтраційної), екскреторної, гемодинамічної, метаболічної, секреторної, регуляції водно–електролітного балансу та інших.

Наслідки порушення цих функцій виявляються в шостій фазі патогенезу пневмонії, для якої характерна розгорнута клінічна картина захворювання з порушенням численних біохімічних та фізіологічних процесів, функціонального стану органів і систем організму [17].

Отже, патогенез НП складний та багатоступеневий, що обумовлює різноманітність клінічної картини захворювання та необхідність проведення відповідної патогенетичної терапії цього захворювання в дитячому віці.
1.2 Мікроекологія товстої кишки у дітей в нормі та при пневмоніях
Історія життя людства – це своєрідна історія співіснування організм людини і мікроорганізмів. Як відомо, внаслідок відбору між макроорганізмом та оточуючими його видами мікроорганізмів у процесі еволюції виникли симбіотичні взаємовідносини, завдяки яким організм людини та мікроорганізми, що населяють його, стали тісно поєднаними між собою біологічними системами – мікробіотою, мікроекологією [7].

Важливу фізіологічну роль в організмі людини відіграє нормальна мікрофлора кишечника. Кишковий мікробіоценоз у взаємозв’язку з макроорганізмом людини розглядається як своєрідний екстракорпоральний орган. Оптимальне співвідношення мікроорганізмів у кишках розглядається як еубіоз. За умови еубіозу представники аутомікрофлори здатні пригнічувати ріст найрізноманітніших патогенних і непатогенних мікроорганізмів, які є нетиповими для нормальної мікрофлори, продукуючи оцтову і молочну кислоти [8, 9].

Внаслідок різноманітних причин може порушитися нормальне співвідношення мікрофлори ШКТ. У дітей в нормі в складі кишкової мікрофлори переважає анаеробна асоціація, серед якої домінують біфідобактерії [8, 10].

Облігатну (індигенну, головну, резидентну) мікрофлору біоценозу товстої кишки представляють анаероби (95-99%) - біфідобактерії (Bifidobacterium bifidum, B. Breve, B. Longum, B. infantis), лактобактерії (L. аcidophilus, L. plantarum, L. fermentum, L. infantis), пропіонові бактерії (виробляють кислоти, антагоністи Р.асnes) [3, 5].

До другої групи - факультативної (додаткової, супутньої) - відносяться факультативно-аеробні бактерії видів Escherichia coli (ешерихії), Streptococcus faecium (ентерококи). Концентрація цих бактерій у нормі не перевищує 5%. Слід зазначити, що ці мікроорганізми здатні викликати інфекційні ускладнення у разі збільшення їх популяційного складу, на що вже багато років акцентують увагу науковці і практичні педіатри багатьох країн світу. Межа, яка розділяє симбіонтну і патогенну дію ешерихій і ентерококів на організм господаря, дуже тонка, її легко перейти [33].

Транзиторна (залишкова) мікрофлора - стафілококи, клостридії, цитробактер, ентеробактер, протей, клебсієла, псевдомонас, кандида та ін. Умовно патогенні клони транзиторних мікроорганізмів також можуть стати проблемою, але, як правило, тільки на фоні дисбіотичних зрушень [33, 39].

Перша колонізація ШКТ відбувається в процесі пологів, проте є дані про наявність невеликої кількості мікробів в кишечнику навіть внутрішньоутробно в останні тижні гестації [7]. Припускають, що ці бактерії проникають з кишечника матері, оскільки ідентичні штамам материнської кишкової флори і представлені, в основному, властивими дорослим B.adolescentis і B.breve [51, 54]. Таким чином, первинне заселення ШКТ новонародженої дитини відбувається під впливом кишкової мікрофлори матері, а також формується біоценоз її пологових шляхів, деякі штами лактобактерій кишкового походження виявляються на шкірі ареол молочних залоз навколо соска. Цей факт підтверджує необхідність раннього прикладання новонародженого до грудей матері, а також доцільність профілактичної корекції мікробіоценозу кишечника вагітної жінки, особливо у випадках наявності у неї патології ШКТ [26, 31, 48].

Надалі становлення біоценозу визначається характером харчування дитини. У дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, вже через кілька днів у мікробному пейзажі домінують біфідобактерії, на штучному - тривало зберігається змішаний характер флори: вона більш різноманітна, частіше спостерігається присутність аеробних і анаеробних умовних патогенів. Спектр біфідобактерій також відрізняється: у дітей на грудному вигодовуванні домінують B. bifidum, B. longum, на штучному - В. breve, B. Infantis [48], що зумовлено властивостями материнського молока.

Дослідження останніх років переконливо довели, що жіноче молоко є природним джерелом нормальних кишкових мікроорганізмів. За даними науковців, у молозиві матерів як доношених, так і недоношених дітей міститься нормальна мікрофлора в кількості lg 1-3 КУО/мл [29]. У молоці, а також в області ареоли соска на шкірі матері виявляються лактобактерії (переважно L. acidophylus, L. rhamnosus), за своїми характеристиками вони відповідають мікрофлорі кишечника матері. Спектр біфідобактерій представлений, в основному, B. bifidum і B. longum [29, 31].

Після введення прикорму склад мікрофлори змінюється, розширюється внутрішньовидовий склад біфідобактерій, збільшується кількість лактобацил, зростає число облігатних анаеробів, мікробіоценоз набуває рис дорослого типу. Остаточне формування кишкової мікроекології відбувається до 2 років. У цьому віці характер кишкової мікрофлори дещо змінюється: знижується кількість біфідобактерій (від log 10-11 в грудному віці до log 8-9 у дітей старше 3 років). Зазнає змін і спектр штамів біфідобактерій: переважаючими стають B. Adolescentis і B. longum. Збільшується кількість лактобацил (log 7-8), бактероїдів та інших представників анаеробної флори [39].

Таким чином, нормальний біоценоз кишечника дитини встановлюється поступово, протягом перших 2 років життя, після чого практично не відрізняється від дорослого: понад 500 видів бактерій, причому більшість із них – анаероби, які погано піддаються культивуванню. Щільність бактерій у товстій кишці складає 109 в 1 мл вмісту кишечника або 10№І КОЕ/мл [41].

Мікробіоценоз кишкового тракту людини здійснює багаточисленні біохімічні процеси. Представники нормальної мікрофлори кишечника у дітей виконують такі важливі функції:



  • антагоністична – при проникненні в організм людини мікроорганізмів, що не входять до складу нормального біоценозу, мікрофлора сприяє їх виведенню або знищує. Дана функція забезпечується рядом факторів: порівняно із патогенними мікроорганізмами, представники нормальної кишкової мікрофлори мають вищий біологічний потенціал; швидше й легше засвоюють кисень і поживні речовини; активніше розмножуються в кишечнику; синтезують різні бактеріостатичні та бактерицидні речовини, продукують метаболіти [1, 2];

  • вітамінсинтезуюча - мікроорганізми, що входять до складу нормальної мікроекології кишечника, синтезують різні вітаміни (В1, В2, В5, В6, В9, В12, К, С), запобігаючи розвитку гіпо- та авітамінозів [6].

  • ферментативна – синтез цілого ряду ферментів. Розщеплюють вуглеводи, жири, посилюють гідроліз білків; володіють казеїназною й амілазною активністю; збільшують у кишечнику кількість ферментів (альфа- й бета-галактозидаз, альфа- й бета-глюкозидаз, бета-глюкоронідази тощо); приймають участь у метаболізмі ксенобіотиків, холестерину та жовчних кислот [14].

  • амінокислотосинтезуюча – синтез різних амінокислот, в тому числі, незамінних (лізин, тирозин, гістидин, гліцин тощо).

  • детоксикаційна - нормальна мікрофлора кишечника дитини розглядається як «друга печінка», оскільки захищає організм від токсичної дії екзогенних та ендогенних метаболітів та речовин, інактивує лужну фосфатазу, ентерокіназу. КМ активно впливає на метаболізм азот – та вуглецьвмісних з’єднань, гістаміну, холестерину, сечовини, білірубіну, ксенобіотиків [22, 58].

  • ліпідообмінна – із життєдіяльністю анаеробних мікроорганізмів пов’язаний механізм адсорбції жовчних кислот у кишечнику. Особливе значення має здатність КМ впливати на обмін холестерину в організмі. Доведено, що кишкова паличка в одних випадках може розщеплювати холестерин, знижуючи його рівень у крові, а в інших випадках – синтезувати холестерин, і тим самим, підвищувати його рівень у крові [12, 29, 49].

  • імунологічна – КМ є невід’ємним компонентом імунної системи організму, підсилює фагоцитарну активність МФ, гранулоцитів та моноцитів, стимулює проліферацію плазматичних клітин, збільшує синтез IgA, цитокінів та клітинних імунних механізмів захисту. Стан КМ людини є кінцевим показником імунної відповіді організму [2, 4, 24, 46].

  • антианемічна – покращується всмоктування заліза.

  • регуляція водно-сольового обміну.

  • антитуморозна – КМ бере участь у метаболізмі канцерогенних речовин, а, взаємодіючи з макрофагами організму людини, стимулює синтез туморнекротичного фактору. Клітинні стінки біфідобактерій також мають високу протипухлинну активність і самі мікроорганізми можуть спричиняти некроз пухлинних клітин [51, 52].

  • гормонорегулююча – КМ здатна нормалізувати гормональний фон людини і тим самим впливати на стан здоров’я.

  • терморегулююча функція.

  • регуляція апетиту, настрою, сну, циркадних ритмів [49].

На стан нормофлори впливають як інфекційні, так і соматичні хвороби, порушення режиму харчування, медикаментозна терапія, особливо антибактеріальна, наявність вроджених імунодефіцитів [2, 5, 13, ].

Одним з найбільш поширених порушень кишечного мікробіоценозу є недостатність бактерій нормофлори, в першу чергу біфідобактерій, дефіцит яких корелює з важкістю перебігу патологічного процесу як в органах ШКТ, так і при захворюваннях інших органів і систем. Зниження їх кількості асоційоване зі зростанням умовно-патогенних мікроорганізмів, що, як відомо, є ознакою глибини дисбіотичних порушень (Воробйов А.А. та ін, 2004).

В даний час коло захворювань, основні ланки патогенезу яких так чи інакше пов'язані з якісними і кількісними порушеннями КМ, продовжує розширюватися. До них належать захворювання органів травлення, бронхолегеневої та серцево-судинної систем, обмінні, алергічні, аутоімунні, гінекологічні та онкологічні процеси. Можна з великою часткою ймовірності стверджувати, що будь-яка патологія внутрішніх органів супроводжується змінами кишечного мікробіоценозу [14, 32, 40, 45, 54].

За даними деяких дослідників, у 74 % хворих з пневмонією та в 59 % пацієнтів із рецидивуючим бронхітом виявляються порушення мікроекології кишечника, що характеризуються зменшенням кількості біфідобактерій, нормальної кишкової палички, ростом гемолізуючого стафілококу, підвищеним відсотком гемолізуючих і слабких у ферментативному відношенні ешерихій, мікробів роду протея та грибів Candida. У дітей раннього віку при пневмоніях порушення біоценозу кишечника спостерігаються частіше і мають більш виражені бактеріологічні та клінічні прояви, ніж при бронхіті [5, 32, 40].

За даними ряду авторів, у 88,6 % дітей раннього віку з гострими захворюваннями органів дихання виявляють дисбіотичні зміни КМ. Серед хворих на пневмонію частота виявлення дисбактеріозу ІІІ ступеня складає 44,4 %, при цьому крім кількісних порушень має місце і якісна дезінтеграція компонентів мікроекологічної системи [2, 5].

У свою чергу, супутні дисбіотичні зміни кишечника, досягаючи певного рівня, погіршують клінічний перебіг основного захворювання. Внаслідок цього зростає вираженість клінічних симптомів, подовжуються терміни захворювання, погіршується загальний стан, показники лікування і якість життя пацієнтів. Важливо і те, що, якщо в ході лікування не вдається досягти оптимізації стану КМ, в цьому випадку частіше відзначається ускладнений перебіг основної патології і наступають рецидиви [22, 26].

Тому доцільною є оцінка стану мікробіоценозу кишечнику в динаміці при лікуванні дітей, хворих на НП, асоційовану із ЗДА, що дозволить лікарю своєчасно провести патогенетичну корекцію терапії.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка