Звіт за ключовими результатами досліджень 2004 року щодо відповіді країни на епідемію віл/снід із рекомендаціями щодо розвитку програм Київ, 2005 Документ підготовлений: Л. Бочковою, К. Максименко, А. Муравським, Г. Довбах, Л. Гусак




Скачати 360.1 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір360.1 Kb.


МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»

Аналітичний звіт

за ключовими результатами досліджень 2004 року щодо

відповіді країни на епідемію ВІЛ/СНІД із рекомендаціями щодо розвитку програм

Київ, 2005
Документ підготовлений:

Л. Бочковою, К.Максименко, А. Муравським, Г. Довбах, Л. Гусак


Для підготовки документа було використано наступні данні:

  • Епідеміологічні дослідження проведені з 01.08.2004 по 31.09.2004 Українським центром профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров’я України у співробітництві з регіональними центрами профілактики і боротьби зі СНІДом, обласними санітарно-епідеміологічними станціями та НДО та профінансоване МБФ „Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні” в рамках програми „Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

  • Дослідження "Оцінка рівня охоплення учнівської та студентської молоді профілактичними програмами", профінасоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, проведено Інформаційно-аналітичною агенцією „Статінформконсалтинг” у 349 школах у Вінницькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Рівненській, Сумській, Херсонській області та у м. Києві.

  • Дослідження "Політика та програми боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях", профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією., було проведено Громадською організацією “Аналітичний центр “Соціс” серед 30-ти роботодавців України, 5 з яких належать до державного сектору власності, 25 – до приватного.

  • Дослідження „Моніторинг поведінки молоді як компоненту епіднагляду другого покоління”, профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, було проведено Державним інститутом проблем сім’ї та молоді в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Загальна кількість опитаних – 2501 респондент.

  • Дослідження "Моніторинг поведінки СІН та ЖКС, як компонента епіднагляду другого покоління", профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, проведене Державним інститутом проблем сім’ї та молоді у 14 областях України, до яких увійшли: Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Черкаська області, АР Крим та м. Київ. Загальна кількість опитаних складає 3542 споживачів ін’єкційних наркотиків.

  • Дослідження "Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками, як компонент епіднагляду другого покоління", профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, проведено з 25.10.2004 по 15.11.2004 Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України у 7 містах країни: Київ, Львів, Одеса, Миколаїв, Харків, Донецьк, Луганськ. Загальна кількість опитаних складає 886 осіб.

  • Дослідження "Моніторинг поінформованості та поведінки військово службовців, як компонент епіднагляду другого покоління", профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, проведене Центром соціальних та політичних досліджень “Соціс” у 10-ти військових частинах та 3-х вищих військових учбових закладах та учбовому центрі для молодших спеціалістів, які розташовані у 8-ми областях країни, а саме: Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Київській, Львівській, Одеській, Харківській, Чернігівській, та в АР Крим. Загальна кількість опитаних 1600 осіб.

  • Дослідження “Моніторинг поінформованості та поведінки засуджених, як компонент епіднагляду другого покоління”, профінансоване МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" в рамках програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні”, підтриманої Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, проведено Громадською організацією „Аналітичний центр „Соціс” у 12 виправних колоніях у 6 областях України, які розрізняються за рівнями поширеності ВІЛ, а саме: Житомирській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській та Тернопільській. Всього опитано 1241 засудженого.

  • Дослідження "Відношення та поведінкові орієнтації дорослого населення до проблем ВІЛ/СНІДУ та до людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом", проведене за підтримки Міністерства у справах сім'ї, дітей та молоді України проведені Державним інститутом проблем сім'ї та молоді в усіх областях, АР Крим та м. Києві. Вибіркова сукупність респондентів віком 25-49 років – 2017 осіб.



Зміст

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОГНОЗИ 5

АНАЛІЗ ПОВЕДІНКОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ В СТРУКТУРІ ЕПІДНАГЛЯДУ ДРУГОГО ПОКОЛІННЯ 8

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПРОГРАМ ПРОФІЛАКТИКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. 9

ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА. 9

А) ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД МОЛОДІ. 9

Доступність тестування 11

Б) ПРОФІЛАКТИКА НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ. 12

ФОКУСОВАНА ПРОФІЛАКТИКА 12

1. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЖІНОК КОМЕРЦІЙНОГО СЕКСУ 12

Доступність та ефективність послуг 13

2. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ. 14

Тестування 15

Ефективність програм 15

Доступність та ефективність послуг 16

3. РЕГІОНАЛЬНИЙ ЗРІЗ ЩОДО ФОКУСОВАНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЕД СІН ТА ЖКС. 16

4. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ МАЮТЬ СЕКС ІЗ ЧОЛОВІКАМИ. 17

Ризикована поведінка 17

Доступність тестування 17

Ставлення працівників системи виконання покарань до проблем ВІЛ/СНІДу. 18

6. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЛЮДЕЙ У ФОРМІ. 18

Профілактичні заходи – інформація 19

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОГНОЗИ


Україна за темпами зростання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу посідає одне з провідних місць у Східно-Європейському регіоні.

Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України були зареєстровані у 1987 році. Протягом наступних семи років спостерігалося повільне поширення цього захворювання – від 6 до 40 нових випадків щороку, основний шлях передачі інфекції – гетеросексуальний. Співвідношення чоловіків і жінок було практично однаковим.

У 1995 році ситуація різко погіршилася й це було пов’язано зі спалахом інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Цей рік став переломним. Поширення хвороби набуло епідемічного характеру. Тенденція щорічного збільшення кількості нових випадків ВІЛ-інфекції посилилася в наступні роки. У 1997 році не залишилося жодного з 27 регіонів країни, де не були б виявлені випадки ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків, частка споживачів ін’єкційних наркотиків у загальній масі інфікованих була найбільшою і складала 84%. Серед інфікованих переважали чоловіки, жінки складали лише четверту частину.

Ситуація з поширенням ВІЛ-інфекції/СНІДу залишається тривожною та складною. В країні у 2004 році кожного дня реєструвалося 34 нових випадки ВІЛ-інфекції, 8 випадків СНІДу і 5 осіб помирали від СНІДу. Споживачі ін’єкційних наркотиків все ще залишаються рушійною силою епідемії, середовищем, де активно поширюється ВІЛ. Однак їх частка поступово знижується: з 84% у 1997 році до 46% у 2004 році. Разом з тим, зростає частка сексуального (переважно гетеросексуального) шляху передачі з 11% у 1997 році до 32% у 2004 році і, як наслідок, зростає відсоток дітей, які народились від ВІЛ-інфікованих матерів з 2 у 1997 році до 18 у 2004 році. Співвідношення чоловіків і жінок складає, відповідно, 57% і 43%.

Поширеність ВІЛ-інфекції за даними епідеміологічних досліджень серед споживачів ін’єкційних наркотиків має різні, але доволі високі значення у групі СІН 8-ми регіонів країни: від 10,0% в Сумській області до 59,0% в місті Сімферополі.

Таблиця 1: Результати дозорних досліджень серед споживачів ін’єкційних наркотиків





Регіони

Кількість осіб, обстежених на ВІЛ

Кількість осіб з позитивним результатом на ВІЛ

Відсоток ВІЛ-позитивних (%)

1

Сумська обл..

200

20

10

2

м. Харків

100

14

14

3

м. Полтава

250

71

28

4

м. Херсон

250

77

31

5

Волинська обл.

250

82

33

6

м. Донецьк

250

104

42

7

м. Одеса

363

211

58

8

м. Сімферополь

244

144

59

Поширеність ВІЛ-інфекції за даними епідеміологічних досліджень серед осіб, які надають сексуальні послуги за плату має різні, але також досить високі значення у 5-ти великих регіонах країни: від 11% в м. Херсоні до 31% в м. Одесі.

На жаль доводиться констатувати, що тенденція збільшення кількості хворих на СНІД та померлих від СНІДу набула сталого характеру. В 2004 році у порівнянні з 2001 роком захворюваність на СНІД в Україні зросла у 3 рази, а смертність від СНІДу майже у 4 рази. Зниження рівнів захворюваності і смертності від СНІДу стане можливим через 2-3 роки за умови забезпечення широкого доступу хворих на СНІД до комбінованої антиретровірусної терапії.

На сьогодні в Україні реалізується п’ята Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 – 2008 роки. В умовах переходу до ринкової економіки і зважаючи на те, що за останні роки збільшились державні асигнування на боротьбу з ВІЛ/СНІДом, залишається невідповідність між потребами і фінансуванням, що є основною перешкодою на шляху приборкування епідемії, у тому числі на шляху забезпечення ефективної стратегії догляду, підтримки і лікування.

На початок 2004 року АРТ отримувало 268 осіб. З них тільки 137 осіб – за рахунок препаратів закуплених на кошти Державного бюджету України.

Згідно угоди між Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" з серпня 2004 р. розпочалось широкомасштабне АРВ-лікування у шести регіонах країні, при відборі яких враховувалася епідемічна ситуація, тобто, рівень захворюваності на СНІД (у цих 6-ти регіонах проживало понад 80% від усієї кількості хворих на СНІД), а також рівень розвитку інфраструктури та доступність ресурсів для надання лікування.

В результаті, на 01.01.2005 року 1299 хворих на СНІД отримали АРВ-терапію, що складає 41,7% від усієї кількості хворих на СНІД - 3113 осіб, більшості з яких діагноз СНІДу був поставлений за клінічними ознаками і які потребували негайного антиретровірусного лікування.

Згідно із оцінками, здійсненими UNAIDS та Всесвітньою організацією з охорони здоров’я, загальна кількість людей, які живуть із ВІЛ в Україні значно більше кількості офіційно зареєстрованих, і становить приблизно 250 тисяч осіб. Потребу в АРВ лікуванні мають, згідно оцінок, 10-15% всіх інфікованих.

Є очевидним, що потреба в АРВ-терапії у найближчі роки буде зростати у зв’язку з:



  • наявними тенденціями розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні – щорічним збільшенням кількості випадків СНІДу в усіх 27 регіонах країни;

  • розширенням переліку показань до АРТ за результатами лабораторних досліджень (впровадження визначення СД4+-лімфоцитів та вірусного навантаження), в першу чергу, у дітей;

  • впровадженням замісної терапії, що значно підвищить прихильність до АРВ-терапії СІН, які і сьогодні складають значну частину хворих на СНІД;

  • врахуванням правових аспектів справедливого розподілу АРВ-препаратів – розширення АРВ-терапії на всі регіони України.

Велике значення у попередженні ВІЛ-інфекції має створення умов, за яких кожна особа за власним бажанням може пройти тестування на наявність антитіл до ВІЛ й отримати необхідну підтримку та поради щодо запобігання зараженню у майбутньому (консультування).

Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення" /1998 рік/ передбачає, що держава гарантує доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, з наданням попередньої та наступної консультативної допомоги. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, у 2003 році обстежено добровільно ( конфіденційно або анонімно) на антитіла до ВІЛ у кабінетах довіри 0,12% населення у віці 15-49 років. У той же час, за результатами спеціальних досліджень, проведених у 2004 році, 10% молоді 15-24 роки добровільно пройшли тест на ВІЛ та дізналися його результати; частка СІН, які обстежувались тест на ВІЛ та знають його результати, сягає 41%; ЖКС мають найвище значення цього показника, а саме 46%.

Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу з 1997 року поширилась на всі адміністративні території України. Найвищі рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію в показниках на 100 тисяч населення у 2004 році (від 59,8 до 50,4 на 100 тис. населення) були зареєстровані в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Донецькій областях і м. Севастополі. Саме ці регіони лідирують також і за рівнем ін’єкційного споживання наркотиків. Порівняно спокійною залишається ситуація в західних областях країни: Закарпатській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській, де рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію, у тому ж 2004 році, складали від 1,3 до 8,5 на 100 тис. населення. Але, за результатами дозорних досліджень 2002 та 2004 років, були отримані високі показники інфікування ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків в м. Луцьку (Волинська область), що є прогностичною ознакою поширення ВІЛ в західні області.

Серед ВІЛ-інфікованих постійно зростає питома вага жінок. Протягом останніх 5-ти років серед інфікованих гетеросексуальним шляхом кількість жінок значно перевищує кількість чоловіків, і, як наслідок, зростає кількість дітей, які народились від ВІЛ-інфікованих матерів, відповідно, 914 та 1830 у 2001 та у 2003 роках. Рівень передачі ВІЛ від матері до дитини у 2001 році, коли в країні ще не було ніяких профілактичних заходів щодо зменшення рівня вертикальної трансмісії ВІЛ, становив 27,8%. У 2003 році завдяки впровадженню дворазового обстеження на ВІЛ вагітних на безоплатній основі (здійснюється централізована закупівля тест-систем на антитіла до ВІЛ за кошти Державного бюджету), антиретровірусного профілактичного лікування вагітних, раціонального родорозрішення та виключення грудного вигодовування рівень передачі ВІЛ від матері до дитини, за даними Міністерства охорони здоров’я України, вдалося знизити до 10%.

З 1995 року епідемії ВІЛ-інфекції і туберкульозу в Україні розвиваються паралельно, причому епідемія ВІЛ/СНІДу посилює перебіг епідемії туберкульозу. Однією із складових ефективного подолання епідемії туберкульозу є забезпечення хворих в повному обсязі необхідними ліками. Незважаючи на те, що в країні з 2000 року цільові асигнування на забезпечення потреби в протитуберкульозних препаратах передбачаються у видатках Державного бюджету України, тенденція до збільшення нових випадків захворювання на туберкульоз та смертей від нього зберігається й донині. Наприклад, захворюваність на туберкульоз у 2004 році у порівнянні з 2003 роком збільшилась на 4,4% і становила 80,9 на 100 тис. населення, а смертність зросла, відповідно, на 5,0% і становила 22,9 на 100 тис. населення.

ВІЛ впливає на епідемію туберкульозу декількома шляхами. По-перше, ВІЛ сприяє виникненню захворювання на туберкульоз як у людей недавно інфікованих мікобактерією туберкульозу, так і у людей з латентною інфекцією. ВІЛ є найбільш сильним з усіх відомих факторів ризику реактивації латентної інфекції туберкульозу. По-друге, ВІЛ збільшує частоту рецидивів туберкульозу, що може бути наслідком або ендогенної реактивації (істинний рецидив) або екзогенної реінфекції. Так або інакше, але туберкульоз в Україні було діагностовано в 58,3% випадків СНІДу в 2003 році і в 55,1% випадків СНІДу в 2004 році.

Збільшення числа випадків туберкульозу серед ЛЖВС збільшує ризик передачі туберкульозу в загальну популяцію.

З початку офіційної реєстрації в Україні на 01.01.2005 року зареєстровано 74856 випадків ВІЛ-інфекції. Під диспансерним наглядом перебувають 54775 ВІЛ-інфікованих осіб (незалежно від стадії захворювання). Таким чином, за цей період, за станом на 01.01.2005 року, ми втратили (74856 – 54775 = 20081) 20081 ВІЛ-інфіковану особу. З цієї кількості тільки 5367 осіб померли від СНІДу, решта, а саме – 14714 осіб – померли від інших хвороб: передозувань, сепсисів, суїцидів та інших причин. Тобто, від інших причин гинуть майже у 3 рази більше, ніж власне від СНІДу. В основному це молоді люди – ВІЛ-інфіковані споживачі ін’єкційних наркотиків, які втратили мотивацію до життя.

З початку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні (1995 рік) минуло 10 років. Це означає, що у більшості осіб, інфікованих ВІЛ у середині 90-х, починаються клінічні прояви ВІЛ-інфекції – СНІД – і в разі, якщо таким хворим не буде своєчасно надана АРВ-терапія, вони ближчим часом можуть загинути. Для порівняння, якщо у 2001 році смертність від СНІДу складала 1 на 100 тис. населення, то у 2004 році цей показник збільшився майже у 4 рази й складав 3,68 на 100 тис населення.

АНАЛІЗ ПОВЕДІНКОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ В СТРУКТУРІ ЕПІДНАГЛЯДУ ДРУГОГО ПОКОЛІННЯ


Спеціальні поведінкові дослідження, проведені у 2004 році серед молоді та інших уразливих груп (СІН, ЖКС, ЧСЧ, військовослужбовці, засуджені), продемонстрували, що, по-перше, рівень знання зазначених груп щодо шляхів попередження передачі ВІЛ є незадовільно низьким, по-друге, не має тісного зв’язку між рівнем знань та рівнем безпечної поведінки.

Так, лише 14% молодих людей віком 15-24 роки правильно визначають шляхи запобігання статевої передачі ВІЛ та знають як він не передається. Таке дуже низьке значення цього показника, з огляду на визначену у Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом мету 2005 року – 90%, пов’язано з тим, що на кожне з запитань щодо шляхів попередження передачі ВІЛ правильно відповіли не більше 67% респондентів. У той же час, про використання презерватива під час статевих контактів із непостійним статевим партнером повідомила набагато більша частка молодих людей – 69%.

За даними дослідження, проведеного у 2004 році серед СІН, 51% осіб з опитаних СІН вірно зазначили шляхи попередження передачі ВІЛ, у той же час, 20% споживачів ін’єкційних наркотиків почали дотримуватися поведінки, що знижує ризик передачі ВІЛ. Результати опитування дають змогу зробити висновок, що діяльність профілактичних програм щодо зниження ризику передачі ВІЛ має скоріше позитивний вплив на рівень знань СІН, ніж на їх поведінку. Так, з числа тих СІН, які охоплені профілактичними програмами, 67% вірно визначили шляхи попередження передачі ВІЛ, тоді як, з решти СІН – лише 41%. Що стосується впливу зазначених програм на рівень безпечної поведінки СІН, то, хоча з числа залучених до таких програмам 24% поводяться безпечно проти 16% з числа не залучених, й ця різниця має статистичну значимість, про реальний вплив на поведінку СІН говорити не можна.

Серед усіх опитаних ЖКС, які мали секс із будь-яким клієнтом протягом останніх 12 місяців, про використання презервативів повідомили 80% респондентів. Причому, частка осіб, які надають сексуальні послуги за плату, і які зазначили, що використовували презерватив (з останнім комерційним клієнтом), дещо вище серед осіб, які охоплені профілактичними програмами: серед учасниць програм 83% повідомили про використання презервативу, а серед тих, хто не охоплений програмами, – 77%.

З усіх ЧСЧ, які взяли участь у досліджені, проведеного у 2004 році, вірно визначили шляхи попередження передачі ВІЛ під час сексуальних стосунків (використання презервативів та уникання анальних контактів) 14%. Невисоке значення цього показника пояснюється тим, що уникання анального сексу, як шлях попередження передачі ВІЛ під час сексуальних стосунків, не є популярним серед ЧСЧ. Існують суттєві розбіжності між часткою респондентів, які знають про використання презервативів, як засобу попередження передачі ВІЛ (94%), та часткою тих ЧСЧ, які дотримуються безпечної поведінки, тобто використовують презервативи при анальних сексуальних контактах (55%).

Вірно вказали методи запобігання передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом та знають, як ВІЛ не передається 23% військовослужбовців, які взяли участь у дослідженні]. Переважна більшість знає про роль, яку відіграє у попереджені інфікування ВІЛ використання презервативів (89%) та статеві контакти зі сталим перевіреним партнером (86%), але військовослужбовців вирізняє високий рівень сексуальної активності – 60% мали контакт з нерегулярною партнеркою протягом минулого року, хоча разом з тим про користування презервативами під час статевих стосунків із непостійними партнерами повідомили 80% військовослужбовців, що є достатньо високим рівнем відповідності між знанням та поведінкою.

За даними дослідження, проведеного у 2004 році серед засуджених, вірно вказали методи запобігання передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом та знають, як ВІЛ не передається 39% засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Рівень охоплення засуджених просвітницькими програмами виявився високим (57% опитаних отримували під час перебування в виправних колоніях інформацію про ВІЛ/СНІД та ІПСШ). Дані дослідження свідчать, що просвітницька робота, має значний вплив на рівень поінформованості ув’язнених щодо шляхів передачі ВІЛ та шляхів, якими ВІЛ не передається. Серед засуджених, які були охоплені профілактичними програмами у колоніях, рівень поінформованості щодо сексуальних шляхів передачі ВІЛ значно вищий і становить 67% проти.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПРОГРАМ ПРОФІЛАКТИКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА.

А) ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД МОЛОДІ.


Рівень інформованості молоді

Низький національний показник обізнаності молоді потребує вдосконалення програм з первинної профілактики, а саме:



  • розробляти інформаційну кампанії, спрямовану на молодь 14 – 17 років.

Дослідження показують, що обізнаність щодо попередження ВІЛ-інфекції зростає із початком сексуального життя. Беручи до уваги, що середній вік, в якому відбувся перший сексуальний контакт, у чоловіків становить 16,5, а у жінок 17,1, можна зробити висновок, що перший сексуальний контакт часто-густо є ризикованим.

  • Посилити інформування мешканців західних регіонів країни.

  • Посилити інформування жителів сільської місцевості. Задля посилення інформування у сільських регіонах потрібно використовувати інформаційні канали, доступні для цих місцевостей – церква, загальнонаціональне телебачення і радіо, газета “Сільські вісті”.

  • Посилити інформування людей, які не мають вищої освіти.

Також виявлено потребу продовжувати інформувати загальне населення, в тому числі і молодь, за такими темами:

  • протизаплідні засоби (за винятком презерватива) не є засобом захисту проти венеричних хвороб та ВІЛ-інфекції. За дослідженням, таку думку поділило 16% опитаних.

  • людина може захистити себе від ВІЛ, правильно користуючись презервативом кожного разу під час статевого акту. Вірно відповіли на це запитання 62% опитаних, причому найменш поінформовану групу склали 14-літні респонденти, з-поміж яких 25% не знало правильної відповіді.

  • людина може захистити себе від ВІЛ, маючи одного неінфікованого постійного сексуального партнера. Хоча з цієї теми обізнаність висока - 63%, частка тих, хто, вважаючи себе обізнаним з проблематики ВІЛ/СНІД, надав неправильну відповідь, становить 24%, ще 9% завагалися і не визначилися від усього загалу опитаних.

  • існує можливість інфікуватися ВІЛ, якщо не використовувати презерватив під час анального сексу (поінформована молодь складає 65%) та при оральних сексуальних контактах (поінформована молодь складає 62%). Водночас, дотримуються правильної думки, що вагінальні сексуальні контакти без використання презерватива можуть стати джерелом інфікування ВІЛ 86% опитаних.

  • шляхі передачі ВІЛ від матері до дитини. Частка респондентів, які правильно відповіли на всі запитання щодо вертикальної трансмісії, становить 24,9%.

  • ВІЛ не поширюється через укуси комах та тварин. Хибну думку про те, що ВІЛ поширюється через укуси комах і тварин поділяють 52% опитаних респондентів.

  • ВІЛ-інфікована людина може мати здоровий вигляд і вести повноцінне життя. З поміж опитаних респондентів 18% вважають, що ВІЛ-інфіковані особи будуть відрізнятися від інших людей, ще 15% не знали, як відповісти на поставлене запитання. В той же час 67% опитаних дали правильну відповідь.

Однозначним показником успіху програм первинної профілактики можна вважати той факт, що 93% опитаних обізнані із тим, що ВІЛ може передаватися через спільне використання шприців і голок для ін'єкцій або при переливанні інфікованої крові/продуктів крові.

Рівень толерантності.

Оскільки існує пряма залежність між знанням та толерантністю щодо ВІЛ-інфікованих, потрібно і надалі інформувати молодь з метою збільшення толерантності.

На сьогодні, дослідження вказують на дуже низький відсоток людей в українському суспільстві, які толерантно ставляться до ВІЛ-інфікованих. Так, серед молоді віком 15–24 роки значення показника щодо толерантності складає 0%, а для дорослого населення віком 25–49 років – 2%.

Рівень ризикованості поведінки молоді.


  • Про використання презерватива під час статевих контактів із непостійним статевим партнером у 2004 році повідомили 69% молодих людей віком 15–24 роки.

  • Однак не всі молоді люди використовують презерватив під час першого сексуального контакту. Як показали результати дослідження, 49% молодих людей серед тих, хто вступав коли-небудь в сексуальні стосунки, використовували презерватив під час першого сексуального контакту, 42% не використовували цей запобіжний засіб, 4% – не пам’ятають або не знають чи користувались презервативом, а 5% опитаних відмовились відповідати на поставлене запитання.

  • Під час останнього вагінального сексуального контакту 51% серед тих, хто за останні 12 місяців практикував вагінальний секс, відповіли, що використовували презерватив.

  • Під час останнього орального сексу презерватив використовував лише кожний десятий респондент (10%), який за останні 12 місяців практикував оральний секс.

  • 39% опитаних серед тих, хто практикував анальний секс протягом останніх 12 місяців, використовували презерватив під час останнього такого контакту.

  • Оскільки основними причинами невикористання презервативу, називались „зниження чуттєвості”, „упевненість у своєму сексуальному партнерові”, а також бездумне ставлення („не думали про це”) до використання презервативу під час статевого акту, то, при проведені цільових профілактичних заходів слід робити акцент на необхідності піклування про своє здоров’я та здоров’я свого партнера, та усвідомленні ступеня ризику при відмові від використання презервативу.



Доступність тестування


Показники, отримані щодо доступності послуг, пов’язаних з діагностикою та лікуванням інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також проходженням тесту на ВІЛ, є низькими. Особливо це притаманне сільській місцевості.

За результатами опитування 44% опитаних молодих людей зазначили, що там, де вони проживають, є можливість пройти конфіденційний тест, щоб дізнатися чи інфіковані вони ВІЛ, а 29% зазначили, що в їхньому населеному пункті такої можливості немає. 26% не знають, чи можна отримати таку послугу там, де вони мешкають.

Серед опитаних, які вказали на можливість пройти тест, нагодою скористались 63%. Відмічено коливання відсотку молоді, які мають можливість пройти конфіденційний тест на ВІЛ, залежно від рівня поширеності ВІЛ-інфекції. Так, у регіонах з дуже високим рівнем поширеності ВІЛ він становить 32%, у регіонах з високим рівнем – 23%, у регіонах з середнім – 14%, у регіонах з рівнем поширеності ВІЛ нижче середнього – 18%, а у регіонах з низьким рівнем – 11%.

Слід звернути увагу на те, що 38% опитаних віком 14-ти років не знають, до кого потрібно звернутися з приводу обстеження та лікування захворювань, що передаються статевим шляхом.


Добровільність та конфіденційність тестування


Отримані дані непрямим чином вказують на часте порушення норм закону щодо добровільності та конфіденційності тестування.

  • За власним бажанням тестування проходили 20% серед тих, які коли-небудь робили тест на ВІЛ. 4% серед тих, хто робив тест – відмовились надавати відомості про обставини його проходження. У зв’язку з вагітністю тест проходили 23% серед тих, хто коли-небудь проходив тест на ВІЛ, на вимогу, як елемент медичного огляду – 53. Форма проходження тесту, як елемента медичного огляду домінує в регіонах з дуже високим рівнем інфікування ВІЛ. В цьому ж регіоні найвищий відсоток тих, хто проходив тест з власної ініціативи – 44%.

  • Серед опитаних 57% чоловіків та 58% жінок вважають причиною, через яку молоді люди не звертаються за обстеженням та лікуванням захворювань, що передаються статевим шляхом, страх розголосу результатів обстеження.

Консультування


Дослідження показують, що часто виконавці на місцях не усвідомлюють важливості дотестового та післятестового консультування як надзвичайно ефективного засобу профілактики ВІЛ/СНІД. У цьому напрямку профілактичну роботу необхідно посилити.

  • Серед молоді встановлено, що дотестове консультування проходили 28% серед тих, хто проходив коли-небудь тест на ВІЛ, та 65% зазначили, що дотестове консультування, як послугу, від закладів та установ де проходили тест, не отримали.

  • Така ж незадовільна ситуація склалась і з післятестовим консультуванням: 19% з тих, хто коли-небудь проходив тест на ВІЛ, зазначили, що отримували післятестове консультування і 71% – ні.

  • Група, яка ж отримала весь спектр послуг, тобто пройшла дотестове консультування, зробила тест та отримала післятестове консультування, становить 2% від тих, хто коли-небудь проходив тест на ВІЛ.



Б) ПРОФІЛАКТИКА НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ.


За висновками МОП і ЮНЕЙДС робочі місця є найбільш сприятливою сферою для запровадження заходів контролю за ВІЛ-інфекцією, а профілактичні впливи, запроваджені безпосередньо у виробничій сфері, підтвердили свою ефективність через охоплення великої кількості працівників, можливість одночасного проведення відразу кількох профілактичних заходів на конкретному підприємстві/закладі тощо.

Загалом у державі створені сприятливі умови для запровадження заходів контролю за ВІЛ-інфекцією і профілактики на робочих місцях. Українське законодавство в основному відповідає міжнародним вимогам.

Тим не менш, національний показник „Відсоток великих підприємств/компаній, що запровадили політику та реалізують програми боротьби з ВІЛ/СНІДом на робочих місцях” у 2004 р. становить 0 %.

Головною причиною ж таких результатів є те, що досі в Україні профілактика ВІЛ/СНІДу не визнана трудовою проблемою на державному рівні.



ФОКУСОВАНА ПРОФІЛАКТИКА

1. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЖІНОК КОМЕРЦІЙНОГО СЕКСУ



Показники вразливості групи.

Існує нагальна потреба посилити профілактичну роботу серед цієї групи.

Кожна двадцята жінка, яка надає сексуальні послуги, потрапляє до групи ризику щодо ВІЛ-інфікування, оскільки 5% опитаних вважають за можливе завжди надавати секс-послуги без використання презерватива; 37% жінок вважають, що можна надавати сексуальні послуги без презерватива лише з постійним клієнтом або чоловіком, якого добре знають. П’ята частина ЖКС погодилася з тим, що можна надавати секс-послуги за умов додаткової оплати, що у свою чергу підвищує ймовірність потрапляння цих жінок до групи ризику щодо ВІЛ-інфікування.

30% опитаних в 2002 р. та 41% опитаних жінок в 2004 р. зазначили, що хворіли на венеричні захворювання. 11% за даними 2004 р. відмітили свою знижену фізичну активність, зазначили, що із-за поганого самопочуття проводять в ліжку 50% дня протягом останнього часу. До 4% опитаних ЖКС вказали на наявність у них симптомів, що можуть бути проявами ВІЛ.

Чверть опитаних жінок комерційного сексу надавали секс-послуги бісексуалам і гомосексуалам, 9% жінок вказали, що серед їхніх клієнтів були хворі на ЗПСШ, а 5% зізналися в тому, що мали сексуальний досвід з ВІЛ-позитивними чоловіками.
Ефективність програм.

Результати опитування дають можливість зробити висновок, що діяльність профілактичних програм має позитивний вплив.

40% жінок зазначили, що знають громадські організації, що працюють із жінками комерційного сексу, 27% зазначили, що зверталися за допомогою до таких організацій.

Питома вага жінок комерційного сексу, які зазначили, що використовували презерватив (з останнім комерційним клієнтом) дещо вище серед жінок, які охоплені профілактичними програмами щодо ВІЛ/СНІДу: серед учасниць програм 83% повідомили про використання презервативу, а серед тих, хто не охоплений програмами, – 77%. Більшою мірою позитивний вплив профілактичних програм позначається на поведінці жінок старше 25 років.

Ті жінки, які охоплені програмами в 1,4 рази частіше звертаються за проходженням тесту та результатом: серед ЖКС, що не охоплені програмами показник дорівнює 45%, а серед тих, хто є користувачем яких-небудь програм, – 61%.

Доступність та ефективність послуг


  • Ефективність консультаційних послуг доводить потребу розширити доступ групи до цієї послуги.

З тих соціальних послуг, що надаються громадськими організаціями, найбільш ефективними з погляду зміни уявлень та поведінки щодо ВІЛ виявилися консультації. Проте ці послуги менш поширені, ніж розповсюдження презервативів та інформаційних матеріалів (різні види консультацій отримують від 5% до 30% з тих, хто звернувся до громадських організацій, у той час, як презервативи та інформаційні матеріали отримують відповідно 91% та 79%).

  • Тестування. С 2002 г послуга не стала більш доступною.

За результатами дослідження 2002 р. теж 78% ЖКС зазначили, що для них доступно тестування на ВІЛ. У 2004 р. З опитаних жінок також 78% зазначили, що тестування на ВІЛ-інфекцію є для них доступним, 9% заперечили таку можливість. Серед причин недоступності ВІЛ-тестування жінки найчастіше називали те, що не знають, до кого звернутися (35%), їм невідоме місцезнаходження центру тестування (31%), немає коштів на тестування (11%). Хоча більшість опитаних жінок підтвердила доступність ВІЛ-тестування, пройшли його лише 54%.

Серед жінок, які обстежувались і погодились повідомити свій ВІЛ-статус, 8% є ВІЛ-позитивними. Можна припустити, що такий показник є заниженим. Очевидно, фактичне поширення ВІЛ є значно більшим, оскільки багато жінок не підозрюють наявність у них інфекції і не обстежувались.

Офіційно заплатили за тест в середньому від 10 до 130 грн. 11% респондентів, неофіційно заплатили 5,5% жінок, плата становила від 20 до 60 грн.


  • Послуги з лікування. Необхідно організовувати діяльність діагностичних і консультативних центрів, „дружніх клінік” та мобільних клініх, які б надавали відповідні послуги жінкам комерційного сексу на засадах анонімності, безкоштовно та в зручних для них умовах.

Жінки комерційного сексу доволі часто при захворюванні практикують самостійне лікування. Так, серед тих, хто лікувався, 5% за даними 2002 р. та 10% ЖКС за даними 2004 р. зазначили, що лікували самостійно туберкульоз, 11% опитаних в 2002 р. 18% в 2004 р. лікували самостійно гонорею, кожна четверта як і за даними 2002 р., так і 2004 р. зазначили, що лікували самостійно генітальний герпес, 3% опитаних в 2002 р. та 12% в 2004 р. – сифіліс.

Інформаційні потреби.

  • Жінки недостатньо інформовані щодо необхідності використовувати презерватив під час орального та анального сексу.

  • Їм також не вистачає навичок ведення переговорів з клієнтом про використання презервативу.

За результатами опитування 2002 р. 60% та за результатами 2004 р. 52% жінок завжди використовують презерватив при вагінальному сексі, 41% та 37% відповідно – при оральному, 21% за даними 2002 р. та 26% за даними 2004 р. – при анальному сексі. Ніколи не користуються презервативом: при оральному сексі – 18% та 19% відповідно; при вагінальному – 1 та 2% відповідно; при анальному сексі – 7 та 8% відповідно.

Основною причиною відмови від використання презерватива під час останнього сексуального контакту називалась вимога клієнта – зазначили 42% опитаних.



Профілактика серед клієнтів ЖСБ.

  • Існує нагальна потреба розпочати профілактичні втручання у групах-містках.

За результатами дослідження виявилося, що в середньому опитані жінки за тиждень обслуговують близько 12 клієнтів, на добу – 3 клієнти.

Якщо спробувати створити портрет типового споживача секс-послуг, доволі ясно вимальовується постать чоловіка віком від 25 до 50 років, який займається бізнесом і шукає насамперед розваг або новизни в сексуальному житті. Традиційними клієнтами є також працівники транспорту, особливо далекобійники і таксисти, часто користуються послугами ЖКС і працівники правоохоронних органів. Що ж до вікових характеристик, то частка молоді віком до 25 років поміж споживачів секс-послуг помітно менша, порівнюючи з тими, кому від 25 до 50 років.



2. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ.


  • Загалом, ситуація в країні не поліпшується. Тим не менш, показники поліпшуються серед СІН, охоплених програмами профілактики.

  • Потрібно шукати шляхи посилення впливу програм, як в екстенсивному так і інтенсивному напрямках.

Для збільшення впливу профілактичних програм бажане збільшення таких профілактичних втручань:
Інформаційні потреби.

Загальний рівень обізнаності дуже низький (за результатами проведеного дослідження 2004 р., менше 5% (4,8%) змогли правильно відповісти на всі 25 запитань опитувальника та відокремити правильні судження від помилкових).

Разом з тим, рівень знань СІН щодо інших шляхів передачі ВІЛ (крім статевих) значно погіршився. Наприклад, з твердженням, що ВІЛ передається через укуси комах, погодилися 11%, за результатами дослідження, проведеного у 2002 році, та 18%, за результатами дослідження 2004 р.; з твердженням „ВІЛ передається під час розмови, кашлю” погодилися 4%, за результатами опитування 2002 р., у 2004 р. – 10%; спільне користування туалетом, банею як шлях передачі ВІЛ зазначили у 2002 р.– 7% СІН, у 2004 р. – 13%.

Найбільша частка СІН, які зазначили, що використовують шприц, що був у використанні іншої особи, в Донецькій, Черкаській, Харківський, Дніпропетровській областях та АР Крим.


Поведінкові ризики

За результатами дослідження виявилося, що частка СІН, які використовують шприц іншої особи, зросла за останні 2 роки. Так, за результатами опитування у 2002 р. 14% СІН зазначили, що використовували шприц іншої особи під час останньої ін’єкції, за результатами опитування 2004 р., питома вага вже становить 17%. За результатами опитування 2002 р., питома вага СІН, які використовували шприц разом з постійним сексуальним партнером (серед тих, хто використовував шприц іншої особи), становила 36%, за результатами опитування 2004 р. – 41,8%.

Неспроможність наркозалежних відмовитися від необхідної “дози” навіть тоді, коли вірогідність інфікування є дуже великою, спричиняє постійну епідемічну небезпеку в середовищі СІН. Купівля наркотику в чужому шприці, набирання у свій шприц із шприца продавця, іншого споживача або спільного посуду – все це форми ризикованої поведінки та сприятливі умови розвитку епідемії.

Вживання наркотичних речовин, які стимулюють сексуальну активність, є особливо небезпечним. Виготовлення наркотику без належних гігієнічних правил, використання спільного посуду, наркотичне сп’яніння, ігнорування потенційного ризику та сексуальна активність – це типова картина вживання ефедрону та первитину.

Серед ВІЛ-інфікованих СІН (8% серед усіх опитаних, які добровільно повідомили про свій статус) майже кожний другий (45%) вступав протягом останнього місяця у сексуальні контакти з випадковою чи малознайомою особою більше 3-х разів. При цьому використовували презерватив під час останнього сексуального контакту лише 60%, тоді як 27% – не використовували, а ще 9% – не пам’ятають, використовували вони презерватив чи ні.

Основними причинами невикористання презервативів споживачами ін’єкційних наркотиків під час сексуальних контактів є те, що їм “Не подобається з презервативом”– 34% відповідей.


Тестування


Можливість зробити конфіденційний тест на ВІЛ сьогодні в Україні доволі висока – загалом 82% СІН мають таку можливість. За результатами опитування 2002 р., 77% респондентів зазначили, що процедура тестування для них доступна.

При тому тільки 54% (53% опитаних пройшли тестування, за результатами дослідження 2002 р.), тобто трохи більше половини серед усіх опитаних СІН, робили тест на ВІЛ. Зважаючи на те, що СІН належать до групи найвищого ризику інфікування, цей показник, який відображає діяльність програм та поведінкові тенденції, не можна вважати цілком задовільним.

У всіх 14 регіонах, де проводились опитування, частина СІН вказали на те, що їх змусили зробити тест на ВІЛ. Найбільша частка таких відповідей була у Волинській, Дніпропетровській, Тернопільській областях – від 24% до 22%.
Охоплення профілактичними заходами важкодоступних груп СІН.

Під час аналізу демографічних характеристик респондентів була відмічена тенденція омолодження групи споживачів ін’єкційних наркотиків. Так наприклад, частка респондентів віком до 17 років збільшилася з 2% у 2002р до 4% у 2004 р., частка СІН віком від 18 до 19 років зросла вдвічі за останні 2 роки – з 8 до 16%. Відбулися зміни за останні роки і за соціальним статусом СІН: кількість учнів/учениць зросло від 0,3% в 2002р. до 3% у 2004р., частка студентів серед СІН зросла від 4% до 6%.

Водночас, треба зазначити, що основними клієнтами профілактичних програм і надалі продовжують залишатися СІН старшого покоління.

Дослідженнями, проведеними на сьогодні в Україні важко визначити рівень ін’єкційного споживання наркотиків у студентському середовищі, сільських районах, у таких малодоступних і маловивчених групах, як гомосексуали та інші, що суттєво ускладнює роботу із профілактики ВІЛ в цих групах.



Ефективність програм


Дослідження доводять ефективність профілактичних заходів серед СІН.

Участь у профілактичних програмах більше ніж у 1,5 раза підвищує рівень поінформованості СІН щодо шляхів попередження інфікуванню на ВІЛ. Питома вага СІН, які почали дотримуватися поведінки, що знижує ризик передачі ВІЛ (не використовують спільний інструментарій та використовують презерватив) серед тих, які охоплені профілактичними програмами (користуються послугами „Довіри”, пункту обміну шприців), складає 24%, серед тих, які не охоплені профілактичними програмами – 16%.

Участь СІН у профілактичних програмах має визначальне значення також щодо рівня знань основних шляхів запобігання інфікуванню на ВІЛ. Так серед тих із споживачів, які користуються послугами КП „Довіра” або ПОШ, 67% правильно зазначили всі три шляхи (перехід на споживання наркотиків неін’єкційно, відмова від спільного використання інструментів для вживання наркотиків, дезінфікування інструментів для вживання наркотиків у хлорному розчині) запобігання інфікуванню, а серед тих, хто не є користувачем відповідних програм, лише 41%.

Доступність та ефективність послуг


55% респондентів зазначили, що знають громадські організації, які працюють з представниками цільової групи СІН, 53% респондентів зазначили, що знають про роботу ПОШ та КП „Довіра”.

Доступність медичних послуг для СІН лишається проблемним питанням. Через стигматизацію СІН у суспільстві, а також недостатню систему захисту медичних працівників від можливих ризиків загальна доступність медичних послуг для СІН становить неабияку проблему. Нині отримати невідкладну медичну допомогу, зробити хірургічну операцію людині з ВІЛ-статусом вкрай складно.


Створення груп взаємодопомоги.

Організація таких груп важка справа, через тиск на активних споживачів з боку правоохоронних органів, суспільну стигму, недостатню стабільність самих активних СІН. Проте робота таких груп виявляється надзвичайно корисною: саме тут можна обговорити особистий досвід контрольованого споживання наркотиків, способи зменшити будь-які види ризиків, виробити рекомендації для інших представників співтовариства СІН.



3. РЕГІОНАЛЬНИЙ ЗРІЗ ЩОДО ФОКУСОВАНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЕД СІН ТА ЖКС.


Результати опитування показали, що найнижчий показник щодо використання засобів захисту в Волинській, Сумській, Тернопільській областях. Так, зазначили, що використовували презерватив з останнім комерційним клієнтом 58%, 62% та 69% відповідно опитаних. У той час як загальний показник по всіх областях дорівнює 80%.

Найнижчий рівень знань серед ЖКС про існування в їхньому місті громадських організацій в Рівненській, Тернопільській, Сумській та Волинській областях.



Аналіз поінформованості СІН щодо шляхів передачі ВІЛ-інфекції та ставлення до проблеми ВІЛ/СНІДу показав, що найбільш обізнаними є респонденти територіальної групи №1 – із дуже високим рівнем поширеності ВІЛ (Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Донецька області, АР Крим) – регіони, де профілактичні програми за стратегією зменшення шкоди почали реалізовуватися з самого початку розвитку епідемії. Зі зменшенням рівня охоплення СІН профілактичними заходами знижується їх обізнаність та навички з безпечної поведінки щодо ВІЛ/СНІДу. Найменш обізнаними серед СІН були респонденти з територіальної групи № 4 (Сумська, Тернопільська, Рівненська області), де діяльність профілактичних програм або недостатня, або зовсім відсутня.

Обмін шприців. В Рівненській, Тернопільській областях (які входять до групи з низьким рівнем поширеності ВІЛ-інфекції) питома вага СІН, які користуються ПОШ або КП „Довіра”, дорівнює – 0%.

4. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ МАЮТЬ СЕКС ІЗ ЧОЛОВІКАМИ.


Дані показали, що рівень охоплення цієї цільової групи профілактичними програмами надзвичайно низький.

Дослідницька група рекомендує розробити спеціальну інформаційну стратегію для ЧСЧ щодо: 1) необхідності одночасного використання під час анальних сексуальних контактів презервативу та лубриканту; 2) формування ставлення до лубриканту на водній основі, в першу чергу, як до засобу запобігання ВІЛ-інфекції; 3) необхідності використання презервативу під час орального сексуального контакту, зокрема, спеціального презервативу для орального сексу; 4) комбінованого поєднання елементів інформаційно-освітніх заходів із зміни поведінки, надання послуг, попиту на них та підтримки в місцевих умовах.

Важливо також сприяти підвищенню доступності для даної цільової групи лубрикантів фабричного виробництва на водній основі, спеціальних презервативів для орального та анального сексуальних контактів.
5. ПРОФІЛАКТИКА У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ.

Ризикована поведінка


Дослідження підтвердило пряму залежність між поширеністю захворювань на гепатит В/С, ІПСШ і СНІД, які є здебільшого наслідками ризикованої поведінки. За даними опитування майже кожен другий ВІЛ-інфікований, що відбуває покарання, хворів протягом життя на гепатит В і/або С, кожен третій – гонорею і/або сифіліс.

Більш уразливими щодо ВІЛ виявилися засуджені жінки. Серед респондентів, які пройшли обстеження й знають свій статус, рівень ВІЛ-інфікованих становить серед жінок 15%, серед чоловіків 9%. Однак, розглядаючи зазначені показники, слід також мати на увазі, що жінки з більшою зацікавленістю ставляться до тестування. За даними опитування серед чоловіків значно вищою є частка тих, хто або відмовився від аналізу, або не ознайомився з його результатом.

Враховуючи, що серед засуджених, які мають позитивний ВІЛ-статус, біля 70% – це особи, які вживали наркотики ін'єкційним шляхом, існує нагальна потреба розробки профілактичних заходів, спрямованих на зменшення ризику поширення ВІЛ-інфекції саме для цієї категорії осіб.

Як показують результати опитування засуджених, більше половини респондентів протягом життя мали досвід вживання різних наркотиків, а понад 40 відсотків – ін’єкційних. Питома частка жінок, які вживали наркотики за допомогою шприца протягом життя, становить 56%, серед чоловіків цей показник дорівнює 38%.

Рівень поінформованості засуджених загалом відповідає загальнонаціональному, що пов’язано із профілактичною діяльністю, здійснюваною силами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Доступність тестування


Соціологічні дані свідчать, що і сьогодні значної кількості засуджених, у тому числі 62% жінок і 65% чоловіків, тестування на ВІЛ не було запропоновано. Третина опитаних отримала пропозицію пройти під час перебування у СИЗО лабораторну діагностику, у тому числі 29% погодилися зробити тест на ВІЛ, 4% - відмовилися від нього. Решта респондентів (5%) не дали відповіді щодо цього запитання.

Ставлення працівників системи виконання покарань до проблем ВІЛ/СНІДу.


Дослідження показують, що існує потреба у просвітницьких заходах серед працівників системи виконання покарань. Як мінімум, це покращить показники толерантності працівників щодо ВІЛ-позитивних людей.

Аналіз відповідей експертів свідчить, що стигматизація як явище є досить поширеним серед працівників виправних колоній. Майже дві третини (64%) опитаних схильні обвинувачувати виключно ВІЛ-інфікованих в їх проблемі. Ці експерти або вважають, що ЛЖВС самі винні у тому, що з ними сталося, (47%), або/і поділяють думку про те, що „СНІД – це „божа” кара за наркоманію (41%). Лише 8% не схильні засуджувати ВІЛ інфікованих. Решта (28%) не змогли однозначно висловити думку з цього приводу.

Значна кількість працівників (63%) не готова повною мірою визнати права ВІЛ-інфікованих на конфіденційність інформації щодо їх статусу. На думку 62% експертів, працівники пенітенціарних установ повинні знати, хто з засуджених є ВІЛ-інфікованим.

Найбільш дискримінаційне із тверджень, а саме: „ВІЛ-інфікованих засуджених слід ізолювати від інших та суворо контролювати” підтримало 29% працівників, 53% - не погодилися з ним, 18% - не дали однозначної відповіді. Чимала підтримка запровадження заходу, який є прямим порушенням прав ЛЖВС, особливо з боку представників служби нагляду і безпеки, виробничої служби (майже кожен другий) має непокоїти організаторів просвітницької щодо ВІЛ роботи й стимулювати до більш активного роз’яснення чинного законодавства і міжнародних стандартів прав людини, зокрема в частині, що стосується поширення ВІЛ в пенітенціарних установах.



6. ПРОФІЛАКТИКА СЕРЕД ЛЮДЕЙ У ФОРМІ.


Як зазначалося вище, серед співробітників закладів виконання покарань рівень обізнаності та толерантності нижчий за той, який виявлено серед засуджених. На сьогодні існує нагальна потреба в поведінкових дослідженнях таких груп людей в уніформі, як працівників правоохоронних органів, митниці, прикордонних військ, адже ці групи за оцінками експертів можуть вважатися групами з високим рівнем ризику інфікування ВІЛ. На сьогодні ми маємо лише дані про військовослужбовців.

Поінформованість військовослужбовців

Рівень обізнаності військовослужбовців про шляхи зараження ВІЛ є нерівномірним щодо різних питань. Переважній більшості опитаних військовослужбовців відомо про роль, яку відіграє у зараженні ВІЛ використання спільних шприців та голок, а також про роль використання презервативів та дотримання статевих контактів лише зі сталим перевіреним партнером у попереджені інфікування ВІЛ. Більшість також свідома того, що ВІЛ-інфекція не має зовнішніх проявів.

Але про те, чи передається ВІЛ, через їжу або укуси комахи – відомо далеко не всім: 42 та 61 відсотку опитаних відповідно. Щодо цих двох запитань близько четверті опитаних взагалі не дали відповіді. Багато респондентів, що давали правильні відповіді на одні запитання, хибно відповідали на інші. В результаті тільки 23% опитаних відповіли правильно на п’ять запитань, запропоновані для збору даних за національним показником (всі запитання окрім використання голок та шприців).

Солдати строкової служби поінформовані гірше за курсантів і офіцерів. Призовники з сільської місцевості поінформовані гірше за призовників з міст.


Профілактичні заходи – інформація


  • При плануванні занять необхідно приділити особливу увагу солдатам, що служать другий рік. Ймовірно, умови служби в армії сприяють погіршенню сприйняття інформації та формуванню власних ідеологем, жорстких і не толерантних до маргінальних сфер суспільства.

  • За час незалежності України 22 тисячі українських військовослужбовців брали участь у виконанні миротворчих місій за дорученням ООН. Необхідно впровадити інформаційно-освітні програми серед контингенту миротворчих сил, розробляти кишенькові „пам’ятки” та довідники з питань ВІЛ/СНІДу.

  • Необхідно активізувати роботу там, де загроза ВІЛ/СНІД епідемії на разі не сприймається як велика, - на заході країни.

  • Необхідно випрацювати особливі форми роботи з солдатами сільського походження, оскільки рівень підготовки у сільських школах є досить низьким.

  • Оскільки вплив знання на ризикованість поведінки у статевій сфері неістотний, залишається тільки поведінкове втручання – поширення презервативів у військових частинах.

Результати опитування показують, що дві третини військовослужбовців (65%) отримували яку-небудь інформацію про ВІЛ/СНІД впродовж своєї служби. З іншого боку, враховуючи важливість такої інформації, можна говорити, що відсоток військових, які не отримували такої інформації (32%) є досить високим.

В першу чергу виявлено, що найбільш повно профілактичними заходами охоплений офіцерській склад (83%); рівень охоплення профілактичною інформацією солдат (61%) статистично не відрізняється від такого серед курсантів (65%) – в обох цих групах він нижче, ніж серед офіцерів.



Передусім військовослужбовці довіряють цивільним шляхам надходження інформації про ВІЛ/СНІД. Лікарям довіряють більше ніж ЗМІ. Можна припустити, що відносно низька довіра до інформації, що надходить від офіцерів з гуманітарних питань, - це похідна відносно низької довіри до інформації, що надається від військовими взагалі.




База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка